1. Організація енергозбереження на підприємстві.

2. Проведення та значення енергоаудиту на підприємств.

1. Організація енергозбереження на підприємстві

Фактор низької енергоефективності став одним з визначальних щодо кризових явищ в українській економіці. В структурі витрат на виробництво промислової продукції в першій половині 90-х рр. майже втричі зросла вартісна складова паливно-енергетичних ресурсів у матеріальних витратах на таку продукцію, сягнувши 42% їхнього загального обсягу. Зростання питомої ваги витрат на паливно-енергетичні ресурси зумовлене кількома факторами, найбільш суттєвими серед яких є відмінність між індексами зростання цін. Так, індекс для продукції електроенергетики й паливної промисловості склав, відповідно – 1,394 та 1,85 (якщо вважати одиницею індекс цін промислової продукції в цілому за цей період). Першопричиною цих явищ стало суттєве зростання вартості імпортованих паливно-енергетичних ресурсів протягом згаданого періоду (так, лише щодо газу – в 60 разів).

Внаслідок впливу сукупності таких факторів складова витрат на енергоресурси в структурі ціни промислової продукції лише протягом 1990-1997 років зросла в межах 6,2-18,9%, а рентабельність, навпаки, зменшилася від 16,8 до свого мінімального значення у 1997 році – 5,7%; і лише в 1999 році останній показник зріс до 9,1%. Низька рентабельність стала, в свою чергу, однією з причин вимивання обігових коштів в економіці, сприяючи таким чином її бартеризації та іншим негативним наслідкам. Бартеризація несумісна з режимом енергозбереження, оскільки за її умов собівартість продукції стає другорядним фактором. Таким чином, низька енергоефективність стала однією з визначальних причин кризових явищ в національній економіці та їхнім наслідком.

Енергозбереження — практична діяльність, спрямована на раціональне споживання та ефективне використання енергії і природних енергетичних ресурсів на підприємстві, яка реалізується технічними, економічними, інформаційними та правовими методами.

Ефективне енергозбереження дасть позитивний результат – зменшиться собівартості продукції та витрати на виробництво.

Коефіцієнти повних витрат енергії на одиницю галузевої продукції дозволяють визначити енергоємність будь-якого виробу (роботи, послуги), якщо відомі розміри галузевої продукції, використовуваної як матеріальний ресурс для виробу.

При нинішній дорожнечі енергоносіїв витрати на них становлять значну частину собівартості готової продукції. Тому зниження енерговитрат на підприємстві – найшвидший спосіб підвищення рентабельності виробництва, одержання додаткового прибутку без значних капітальних вкладень.

Найраціональніший варіант енергозберігаючих заходів вибирають на основі розрахунку порівняльної економічної ефективності капітальних вкладень з комплексним аналізом вартісних і натуральних показників. При виборі варіанту використовують варіантний, екстремальний метод різниці та узагальненої різниці. Найкраще користуватися останніми двома. При розрахунках за методом різниці визначають різницю зведених витрат тільки за тими показниками, за якими відрізняються варіанти, що дозволяє спростити розрахунки.

При розробці нових конструкцій агрегатів, схем безвідходної технології, як правило, відсутня технічно-економічна інформація. У цьому випадку для співставлення варіантів доцільно використовувати метод узагальненої різниці зведених витрат, при якому різниця відноситься до спеціально відібраного показника, який характерний для даного типу задач.

Техніко-економічне порівняння варіантів можливе тільки за умови їх подібності. Приведення включає в себе техніко-економічне обгрунтування, кількісний та якісний аналізи варіантів, забезпечення тотожності основних факторів. Останнє полягає у порівнянні варіантів забезпечення споживачів продукцією, використання різних енергоносіїв, визначення економічної ефективності створення енергоустановки.

Врахування тотожності соціальних умов проводиться за показниками умов і безпеки праці, рівнями механізації та автоматизації, захисту навколишнього середовища.

Для оцінки роботи по енергозбереженню можна визначати такі коефіцієнти:

1. Коефіцієнт економії

К_е = ∆W/W, де∆W – економія енергоресурса; W – витрата енергоресурса;

2. Коефіцієнт можливої економії

К_м = ∆W_∑/W, де ∆W_∑ — сумарна можлива економія енергоресурса;

3. Коефіцієнт реалізації можливої економії енергоресурсів

К_р = К_е/К_м ;

4. Коефіцієнт значності даного резерву економії

К_і = ∆W_і/∑∆W_і, де ∆W_і -и економія енергоресурса по даному направленню енергозбереження (і-му заходу).

Слід розрізняти повну, пряму та структурну економію як по сукупності продуктів (робіт), так і по окремих видах, сортах, марках цих продуктів.

Однаковим темпам економічного зростання можуть відповідати різні варіанти зниження енергомісткості, які різняться рівнем впровадження досягнень науки та техніки.

Через підвищення цін на енергоресурси вартість електроенергії для промислових споживачів за аналізований період збільшилася до 45%. Значна енергоскладова собівартості продукції в умовах зменшення попиту на світовому ринку, а відповідно, — і спаду цін на продукцію, призводить до необхідності оперативного реагування на скорочення витрат виробництва за рахунок зменшення частки інших виробничих ресурсів. Іншою пересторогою є той факт, що в умовах часткової завантаженості виробничих потужностей енергетична складова у загальній структурі собівартості не скорочується, а навпаки, зростає. Безсумнівно, зниження рентабельності й збитковість підприємства — це комплекс економічних, соціальних, політичних проблем, уникнення чи зменшення впливу яких потенційно можливо шляхом впровадження системи дієвих засобів із врахуванням таких аспектів:

— оперативне скорочення енергоспоживання та енерговитрат на підприємстві;

— мінімізація витрат впровадженням енергозберігаючих заходів.

Як один із найбільш прийнятних шляхів досягнення поставлених завдань, слугує саме імплементація енергоменеджменту на підприємстві.

Важливим фактором вибору оптимального варіанту для окремо взятого підприємства є врахування показника ефективності, тобто аналіз оцінки «результат — затрати». Слід зауважити, що формування дієвої команди є вагомим фактором успішного функціонування енергоменеджменту.

Реалізація поставлених завдань при управлінні енергоспоживанням передбачає різні рівні впровадження. Початковий рівень передбачає організаційні аспекти і надає загальну характеристику щодо оцінки стану підприємства, потенційно можливі варіанти зменшення енергоспоживання і енерговитрат. Наступний етап передбачає імплементацію інструментаріїв енергоменеджменту, основу котрого становить проведення енергоаудиту. За результатами проведення аудиту надаються рекомендації щодо варіантів оптимізації енергоспоживання, удосконалення виробничого процесу, які слугують основою розроблення енергозберігаючих проектів та інвестиційних програм з питань енергоефективності на підприємстві. При цьому реалізація механізму енергоменеджменту можлива з врахуванням комплексу дій: аудит— моніторинг — контроль.

2. Проведення та значення енергоаудиту на підприємстві

Енергозберігаючий шлях розвитку економіки передбачає: значне зниження в розрахунку на одиницю продукції витрат палива, електроенергії і теплоти на кінцевій стадії їх споживання; докорінне вдосконалення видобутку, виробництва, перетворення, транспортування і зберігання енергоресурсів, що зумовлює підвищення коефіцієнту їх використання (ККВ); вдосконалення структури енергобалансу у напрямку заміщення в ньому дефіцитних і дорогих енергоресурсів дешевшими і доступнішими, а також нетрадиційними джерелами енергії.

Енергоменеджмент спрямований на оцінку об’єкта з погляду ефективності його енерговикористання (виявлення фактів нераціонального використання енергії, визначення заходів для енергозбереження, оцінка технічних і економічних можливостей щодо вдосконалення виробництва). Цей вид діяльності передбачає підвищення ефективності діяльності підприємства шляхом зменшення споживання енергетичних ресурсів суб’єктами господарювання за рахунок підвищення ефективності використання енергії та раціонального енергоспоживання з мінімальним негативним впливом на навколишнє середовище, що зрештою і становить місію енергоменеджменту.

Базовою складовою енергоменеджменту є енергоаудит.

Енергетичний аудит – це технічне інспектування, енергогенерування й енергоспоживання підприємства з метою визначення можливості економії енергії і надання допомоги підприємству в здійсненні заходів, що забезпечують економію енергоресурсів на практиці. Енергетичний аудит – це технічне інспектування енергогенерування й енергоспоживання підприємства з метою визначення можливості економії енергії і надання допомоги підприємству в здійсненні заходів, що забезпечують практичну економію енергоресурсів.

Найбільш складним вважається проведення енергоаудиту на підприємствах. Обстеження об’єктів комунального господарства (котелень, теплових мереж), житлового фонду й адміністративних будинків принципово більш простіше, якщо не брати до уваги різну глибину пророблення проблеми. Складність підприємства як об’єкта енергоаудиту полягає у взаємозв’язку всіх його систем. Так, пропозиція з економії одного з енергоресурсів може викликати збільшення споживання іншого або позначитися на випуску продукції.

Незважаючи на те, що багато методик з енергоаудиту суттєво відрізняються, загальний порядок проведення енергетичного обстеження підприємства відбувається в такий спосіб:

Перший етап. Енергоаудит системи електропостачання і електроспоживання.

Цей етап включає аналіз схем електропостачання, режимів роботи трансформаторних підстанцій і системи регулювання, обстеження основного електроспоживаючого устаткування та системи освітлення, а також електробаланс і оцінку втрат у системі електропостачання.

Другий етап. Включає аналіз режимів роботи систем водопостачання і водовідведення.

Третій етап. Енергоаудит теплотехнічного устаткування, аналіз теплових схем, аудит котельні, обстеження систем опалення і ГВП, аналіз режимів роботи теплоспоживаючого (і теплоутилізаційного) технологічного устаткування, тепловий баланс.

Четвертий етап. Обстеження компресорного устаткування, системи розведення і споживання стиснутих газів.

П’ятий етап. Аналіз режимів роботи холодильного устаткування. Головна особливість цього етапу полягає в розробці енергетичних балансів, що дають можливість деталізувати енергетичні потоки по цехах і підрозділах підприємства, а також дати кількісну оцінку енергетичним втратам і вказати ділянки і причини їхнього виникнення. Як правило, тут виникає проблема відсутності на підприємстві приладів внутрішнього обліку. Тому аудиторська організація повинна мати необхідний комплект портативного вимірювального устаткування, що дає можливість визначити фактичне енергоспоживання різними виробничими ділянками.

Заключний етап. Складається з розробки рекомендацій з енергозбереження і їхнього техніко-економічного обґрунтування. Це найбільш складна частина роботи, тому що вона вимагає від аудитора значного досвіду і творчого підходу до проблеми. Справді, з одного боку, є типові методи підвищення енергетичної ефективності різних систем. У цьому випадку аудитору потрібно лише зробити техніко-економічну оцінку і здійснити добір технічних рішень на підставі фінансових критеріїв. Однак, кожне підприємство – унікальне. Типові рішення можуть розв’язати лише частину проблеми. Тому розробка рекомендацій з економії енергії насправді є серйозним науковим дослідженням.

Всі пропоновані заходи, як правило, розділяються на три групи за ступенем необхідних капітальних вкладень: безвитратні, середньовитратні і капіталомісткі.

Завданням аудитора є пошук нових рішень або вибір між декількома відомими альтернативами.

Незважаючи на наявність стандартних методик, енергоаудит можна проводити по-різному. Кожен керівник повинен оцінити те, наскільки він знає реальну картину розподілу енергоресурсів всередині свого підприємства.

Величина втрат енергії зумовлена не лише недосконалістю енергетичного господарства, але й нераціональним використання енергії технологічним устаткуванням. У той же час, багато керівників намагаються обмежуватися обстеженням енергетичного господарства за межею технологічних ліній. Такий підхід виправданий лише в тому разі, якщо підприємство зазнає постійних значних витрат на опалення й освітлення, скажімо, в легкій промисловості. В металургії, де технологія виробництва досить енерговитратна, необхідно застосовувати лише комплексний підхід.

Енергетична складова вносить значний внесок у структурі собівартості готової продукції. Але відсутність внутрішньо виробничого обліку енергоносіїв не дає можливості відокремити постійні витрати від змінних або розподілити витрати по різних видах продукції. Звичайно, в програму енергоаудиту не входить розрахунок питомої енергоємності кожного виду продукції, якщо номенклатура виробів досить велика, однак він також може бути виконаний.

Більшість українських підприємств сьогодні функціонують в умовах недостатності обігових коштів. Тому гроші на модернізацію виробництва виділяються в менших обсягах, ніж це необхідно. І саме енергоаудитор допоможе вам розставити пріоритети у виробничих планах підприємства для того, щоб вони принесли найвищий економічний ефект.

Що роботи після енергоаудиту?

По-перше, необхідно реалізувати ті заходи, що були рекомендовані фахівцями. По-друге, енергетичні служби підприємства мають навчитися самостійно здійснювати безупинний контроль за розподілом енергоресурсів. Енергоаудитори розробляють усталену систему критеріїв, яка характеризує становище підприємства на час проведення енергоаудиту. На основі такої системи повинен розвиватися сучасний енергетичний менеджмент – команда фахівців, здатних не лише вирішувати оперативні завдання, пов’язані з ефективністю окремих виробничих систем, але й раціонально управляти енергетичним господарством, використовуючи в якості критерію енергетичну складову собівартості продукції.

Основною з переваг енергоменеджменту є можливість пошуку оптимальних варіантів зростання енергоефективності відповідно до величини капіталовкладень.

Ціни на енергоресурси, практика організації ведення бізнесу, ринкові сили, урядова політика — все це має безпосередній вплив на енергоефективність і, більш того, — на доцільність впровадження енергоменеджменту. Так, наприклад, японські газові та вугільні теплові станції на 70% енергоефективніші за українські та російські.

Звісно, енергоменеджмент, створюючи ряд позитивів, не є панацеєю у вирішенні усіх диспропорцій та викликів у сучасних умовах ведення бізнесу. Важливим є те, що впровадження механізму енергоменеджменту уможливить підвищення фінансової результативності й стійкості організації до кон’юнктурних коливань на ринку, сприятиме формуванню позитивного клімату на підприємстві, в галузі, державі в цілому, створить підвалини для більш оптимістичного майбутнього людства.