Вступ

В умовах глобалізації забезпечення конкурентоспроможності продукції на світовому ринку неможливо без використання результатів інтелектуальної діяльності, об’єктів промислової власності. Ця проблема особливо загострюється у зв’язку із прагненням України інтегруватися в європейські структури.

Найважливішою сферою міжнародних економічних відносин стає світовий ринок результатів інтелектуальної діяльності. Місце країни в сучасному світі визначається не кількістю продукції й робочої сили, а якістю людського матеріалу, рівнем утворення й практичного використання знань, інноваційною активністю економіки. Важливим елементом глобалізації є створення світової науково-технологічної інфраструктури, дистанційне використання закордонних інтелектуальних ресурсів на основі сучасних інформаційно-комунікаційних комп’ютерних мереж.

Серед предметів торгівлі найбільш розвинених країн частка інтелектуальної власності має тенденцію до щорічного зростання, темпи якого значно вище темпів торгівлі іншою продукцією. Якщо темпи росту світового промислового виробництва не перевищують 2, 5-3%, то світова торгівля ліцензіями на право користування промисловою власністю й технологіями розвивається темпами, які досягають 12% у рік.

1. Місце і роль об’єктів  інтелектуальної власності в соціальному розвитку держави

Людина за своєю природою прагне до найбільш повного задоволення своїх матеріальних і духовних потреб, своєї безпеки. І чим більше задовольняються ці потреби, тим щасливішою вона себе відчуває.

Історія свідчить, що найбільших успіхів досягають країни, в яких інтереси держави збігаються з інтересами громадян. Тому держави, які прагнуть стати процвітаючими, стратегічними завданням вважають підвищення культури громадян, розвиток економіки країни, зміцнення національної безпеки.

Відомо, що яскраві сплески в розвитку цивілізації спостерігалися тоді, коли держава ефективно заохочувала творчу діяльність своїх громадян. Прикладом може служити історія Стародавньої Греції, Римської імперії або епоха Відродження в Європі.

Тепер як державні діячі, так і прості громадяни все частіше приходять до розуміння того, що першоосновою економічного і культурного розвитку суспільства є результати інтелектуальної діяльності людини — науково-технічної і художньої творчості. Тому держава, яка прагне до лідерства, повинна забезпечувати своїм громадянам максимально сприятливі умови для творчої роботи.

У сучасному світі найбільш процвітаючі країни зводять у ранг державної політики розвиток творчого потенціалу нації. Так, у США і Японії працюють ретельно продумані програми розвитку творчості громадян, починаючи з дошкільного віку.

На відміну від природних ресурсів — землі, нафти, вугілля, тощо, запаси яких обмежені — інтелектуальна власність є невичерпним ресурсом, тому в останні десятиріччя вона швидко замінює традиційні матеріальні активи і стає рушійною силою економічного і культурного розвитку суспільства.

Сьогодні ми живемо в епоху технологічного суспільства, тобто суспільств, в якому визначальною ланкою у виробництві матеріальних благ є технології. Щоб вижити в конкурентній боротьбі потрібно виробляти конкурентноздатні товари. Цього можна досягти, якщо безупинно вдосконалювати технологічні процеси для їхнього виробництва. А це можливо здійснити тільки за рахунок використання результатів інтелектуальної діяльності, тобто таких об’єктів інтелектуальної власності, як винаходи, корисні моделі, промислові зразки, комерційні таємниці, тощо. Безперечно, результати такої діяльності будуть більш вагомими, особливо у сфері оборони, якщо вони отримані громадянами своєї держави.

Необхідною умовою для ефективного створення і використання об’єктів інтелектуальної власності є наявність системи правової охорони інтелектуальної власності. Створення національної системи охорони інтелектуальної власності має подвійну мету. З одного боку, необхідно законним чином оформити економічні й моральні права авторів і правоволодільців об’єктів інтелектуальної власності, а з іншого боку, — стимулювати в рамках державної політики творчу активність громадян, сприяти поширенню і застосуванню її результатів, заохочувати чесну торгівлю.

Право на одержання патенту на винахід стимулює вкладення грошей і зосередження людських ресурсів у галузі досліджень і розробок. Видача патенту стимулює інвестиції у промислове використання винаходу. Публікація патенту робить доступною інформацію про нього широкому колу людей, стимулює тим самим створення нових винаходів і, отже, сприяє науково-технічному прогресу. У свою чергу, право на торговельну марку захищає підприємство від недобросовісної конкуренції.

Серед об’єктів промислової власності великий вплив на науково-технічний і економічний розвиток мають, безумовно, винаходи. Відображена в патентній документації технічна, технологічна і правова інформація дає можливість заощаджувати час, гроші й сили в процесі науково-дослідної діяльності, не повторювати роботу, вже виконану іншими.

Патентна документація служить також для виявлення підприємств, які діють у тій чи іншій сфері технології, зокрема, конкурентів. Вивчення патентної документації допомагає знаходити рішення технічних проблем, виявляти сучасний рівень розвитку технології, проводити експертизу науково-технічних програм, визначати пріоритетні напрями розвитку галузей промисловості й окремих виробництв.

Одне з головних призначень системи правової охорони інтелектуальної власності полягає в тому, що вона заохочує винахідницьку діяльність і стимулює творчу активність громадян країни.

Вплив винаходів на економічний розвиток може здійснюватися за чотирма каналами:

• інформація про патенти полегшує передачу (трансфер) технологій і сприяє залученню прямих іноземних інвестицій;
• патенти стимулюють наукові дослідження;
• патенти є каталізатором нових технологій і бізнесу;
• бізнес накопичує патенти і капіталізує їх шляхом передачі прав через ліцензійні угоди, внесення до статутного капіталу підприємств, використання у власному виробництві для отримання додаткового прибутку.

2. Взаємозв’язок об’єктів права інтелектуальної власності та інтелектуальний розвиток людини

У сучасних умовах ключовою характеристикою конкурентоздатності держави є фактор продукування “проривних” наукових ідей та їх трансформація в технологічно нові або вдосконалені послуги чи продукти. Зрозуміло, що для створення високих технологій необхідними є певні умови, найважливішою з яких є не просто наявність у суспільстві інтелектуально обдарованих людей, а й їх ефективна самореалізація.

Важко переоцінити роль авторського права в розвитку культури суспільства, особливо у сфері культурного (духовного) розвитку його громадян. Звичайно, об’єкти авторського права: літературні й художні твори можна самим не створювати, а запозичати їх від інших держав. Однак, такий шлях варто вважати змушеним і, в остаточному підсумку, хибним. Надзвичайно важливо, щоб твори літератури і мистецтва створювалися авторами, які належать до того суспільства, якому вони адресовані, а суспільство, у свою чергу, повинно бачити своє відображення в цих творах. Використання чужоземних робіт у розумних межах варто вважати виправданим настільки, наскільки це сприяє культурному обміну і взаємному збагаченню ідеями.

Розвиток національної творчості не має перспектив, якщо автору не гарантована авторська винагорода за його творчу працю. Тому охорона авторського права і суміжних прав передбачає не тільки виплату справедливої винагороди авторам, але й належний захист прав видавців і виконавців.

Добре поставлений захист авторських прав вигідний не тільки авторам, але і державі, тому що, усуваючи недобросовісну конкуренцію, сприяє поповненню державної скарбниці за рахунок податків. Однак для цього необхідно створити відповідну адміністративну інфраструктуру, яка б забезпечувала строге дотримання авторських прав.

Об’єкти авторського права і суміжних прав, які роблять внесок до культурного розвитку держави, можуть мати й істотне економічне значення як для авторів, які їх створ, так і для підприємства або держави. Так, найбагатшою жінкою Великої Британії у 2002 p. була визнана письменниця Джоана Кетлін Роулінг, яка подарувала світові Гаррі Поттера. Тільки за один рік вона отримала від продажу прав на видавництво своїх книг та їх екранізацію 77 млн. євро. А відома фірма «Microsoft®», використовуючи такий об’єкт авторського права, як комп’ютерна програма, за короткий час вийшла на перше місце у світі за обсягом капіталу, а її засновника — Білла Гейтса вважають найбагатшою людиною світу.

Процеси глобалізації розгортаються в умовах постіндустріальної (інноваційної) економіки. У зв’язку  зі  швидким  економічним  ростом  1950-60-их  рр.  відбулося  підвищення  ролі науки і технологій як основного фактору виробництва. В  умовах  науково-технічного  прогресу  рушійною  силою  стає  нематеріальна(інтелектуальна) власність, що перетворюється на провідний чинник економічного зростання   та   міжнародного   обміну,   радикальних   структурних   зрушень,  стає головним фактором у визначенні ринкової вартості високотехнологічних компаній і   формуванні   високого   рівня   конкурентоспроможності.   В   умовах   інноваційної економіки   інтелектуальна   власність   виступає   як   товар   і      капітал.   Як   товар інтелектуальна      власність –   це   нематеріальний   актив,   що   використовується   у господарській  діяльності  та  може  бути  швидко  і  без  значних  витрат  відтворений  і розповсюджений.    Як    капітал    інтелектуальна    власність    є    нематеріальними ресурсами     (знання,     досвід,     інформація),     що     використовуються     суб’єктом господарювання у матеріальному виробництві для зменшення матеріальних затрату    його    процесі.    Зростання    значення    інтелектуальної    власності    зумовлено необхідністю      розвитку      науково-технічного      потенціалу      для      підвищення конкурентоспроможності та вимагає розробки ефективної системи її охорони.

Для того, щоб залучитися до новітніх глобальних процесів, Україна має забезпечити належний рівень міжнародної конкурентоспроможності, що дозволить їй взяти активну участь у міжнародному технологічному обміні. Розвиток конкурентоспроможності інноваційно-технологічної сфери України вимагає трансформації системи державного управління з метою наділення державних органів функціями сприяння розвитку інноваційно-технічного потенціалу, вдосконалення інноваційно-технологічного середовища з метою  його адаптації до змін зовнішнього середовища, а також поглиблення міжнародної кооперації шляхом активізації участі країни в глобальних або регіональних проектах високотехнологічного розвитку. Для інтеграції України до системи міжнародного науково-технологічного співробітництва пріоритетами України мають стати наступні завдання:

— концентрація ресурсів на здійсненні фундаментальних і прикладних досліджень за напрямами, в котрих Україна має значний науковий, технологічний і виробничий потенціал, і які можуть сприяти виходу національної продукції на світовий ринок;

— впровадження механізмів підтримки прикладних досліджень і розробок, розширення участі малого і середнього бізнесу в науково-технічному та інноваційному розвитку;

— забезпечення фінансування розвитку академічного, освітянського і виробничого секторів науки;

— створення ефективної національної системи охорони інтелектуальної власності шляхом розробки ефективного законодавства у сфері інтелектуальної власності; розвиток і впровадження в Україні новітніх інформаційних технологій.

Висновки

Отже, інтелектуальна діяльність — це творча діяльність, а творчість — це цілеспрямована розумова робота людини, результатом якої є щось якісно нове, що відрізняється неповторністю, оригінальністю, унікальністю. Чим вищий інтелектуальний потенціал індивідуума, тим цінніші результати його творчої діяльності — інтелектуальна власність.

Для людини характерні два види творчості — художня і технічна. Результатом художньої творчості є літературні і художні твори. Результатом технічної творчості — винаходи, торговельні марки, комерційні таємниці тощо.

Результати художньої творчості використовуються в гуманітарній сфері для збагачення внутрішнього світу людини, формування його світогляду. Результати ж технічної творчості застосовуються переважно у сфері виробництва товарів і надання послуг. Вони сприяють підвищенню технічного рівня суспільного виробництва, його ефективності, забезпечують конкурентоспроможність вироблених товарів і послуг.

З цього випливає низка важливих наслідків. Наприклад, на відміну від матеріальних об’єктів, інтелектуальною власністю, у багатьох випадках, заволодіти набагато легше. Так, якщо у процесі бесіди ви розкриєте комерційну таємницю, то ця інформація перекочує до мозку вашого співрозмовника і повернути її назад, на відміну від матеріального об’єкта, неможливо. Відтепер обидві сторони володіють одним і тим об’єктом. Відмінності спостерігаються також під час обміну. Так, якщо ви обмінялися з партнером комп’ютерами, то після такого обміну кожна зі сторін буде мати по одному комп’ютеру. Але якщо ви обмінялися ідеями як результатами творчої діяльності, то кожна зі сторін буде мати по дві ідеї.

Список використаної літератури

1. Цибульов П.М. Основи інтелектуальної власності / Навчальний посібник. – К.: “Інст. інтел. власн. і права”, 2005. – 112 с.
2. Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика. – Наук.-практ. вид.: у 4-х т. / За заг. ред. О.Д. Святоцького.-
3. Охорона інтелектуальної власності в Україні / С.О.Довгий, В.О.Жаров, В.О.Зайчук та ін. – К.: Форум, 2002. – 319 с.
4. Бондаренко С.В. Авторське право і суміжні права. – К.: Інст. інтел. влас. і права, 2004. – 260 с.
5. Кожарская И.Ю., Прахов Б.Г. Патентное право. – К.: Інст. інтел. влас. і права, 2003. – 140 с.
6. Тофило А.В. Экспертиза объектов интеллектуальной собственности: заявки на изобретения и полезные модели. . – К.: Інст. інтел. влас. і права, 2004. – 176 с.
7. Бутнік-Сіверський О.Б. Економіка інтелектуальної власності. . – К.: Інст. інтел. влас. і права, 2004. – 296 с.