Встановлення предмету злочину є першим кроком на шляху до відшукання того суспільного відношення, яке є об’єктом злочину. Предмет злочину вже з самого початку виявлення злочину значною мірою дає підстави говорити про характер посягання, його способи і спрямованість на певний об’єкт. Разом з іншими ознаками складу злочину правильне уявлення про його предмет створює повнішу картину злочину, допомагає виявити його особливості, полегшує пошуки того суспільного відношення, яке було об’єктом посягання, і кримінально-правової норми, що передбачає відповідальність за його вчинення.

Важливе значення для виявлення об’єкта посягання і кваліфікації діяння має особливий правовий режим деяких видів предметів злочину, що виділяється законом і визначений підзаконними актами. Підставами для встановлення особливого правового режиму відносно тих чи інших предметів злочину є їх фізичні, хімічні та інші особливі властивості або їх господарсько-економічне призначення, у зв’язку з якими існують, виникають або можуть виникнути відповідні суспільні відносини. З безлічі існуючих предметів, відносно яких встановлений особливий правовий режим, закон про кримінальну відповідальність виділяє зброю (ст. 262 КК України), наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги або прекурсори (ст. 305-320 КК України), сильнодіючі й отруйні речовини (ст. 321 КК України), порнографічні предмети (ст. 301 КК України) та ін.

Особливий правовий режим названих предметів злочину встановлюється з метою забезпечення й охорони громадської безпеки, фізичного здоров’я населення та інших важливих суспільних відносин. Перелік таких предметів, так само як і обмеження та контроль за їх придбанням, споживанням, використанням або збутом (режим) не залишаються незмінними. Розвиток суспільних умов життя викликає необхідність постійного їх вдосконалення. При цьому, зміні піддається і сам режим, і перелік предметів, відносно яких він є необхідним. Ці зміни, в свою чергу, тягнуть за собою зміни у законодавстві про кримінальну відповідальність і практиці його застосування.

Найбільшу увагу у встановленні відносно них особливого правового режиму вимагають джерела підвищеної небезпеки. Зокрема, є достатньо підстав для встановлення значних обмежень у придбанні і використанні таких джерел підвищеної небезпеки, як автомототранспортні засоби. Постійне і значне збільшення числа автомототранспортних засобів призводить до зростання числа дорожньо-транспортних подій у країні, до загибелі багатьох людей.

Особливо високою є суспільна небезпека використання автомототранспортних засобів особами, що перебувають у нетверезому стані. Тому разом із кримінальною відповідальністю за таке порушення правил використання названих джерел підвищеної небезпеки (ст. 286 КК), доцільно встановити обмеження у придбанні і використанні автомототранспортних засобів для окремих категорій осіб. Про велику суспільну небезпеку порушення правил використання автомототранспортних засобів свідчать і санкції статті, що передбачає кримінальну відповідальність за позбавлення життя при порушенні правил використання цих джерел підвищеної небезпеки. Так, порушення правил дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого, за ч.2 ст. 286 КК України карається позбавленням волі на строк до 8 років, а порушення правил поводження, наприклад, з вогнепальною зброєю, що призвело до настання смерті потерпілого, за ст. 264 КК карається позбавленням волі на строк до 3 років.

Встановлюючи таку санкцію ч.2 ст. 286 КК України, законодавець, напевно, разом з іншими чинниками, мав на увазі і велику поширеність автомототранспортних засобів. Але якщо поширеність цього джерела підвищеної небезпеки так істотно загрожує громадській безпеці, то її необхідно певним чином обмежити. У майбутньому може виникнути необхідність для встановлення особливого правового режиму і відносно інших предметів. Встановлюваний відносно певних предметів правовий режим впливає на кваліфікацію діяння і на зміст багатьох кримінально-правових інститутів. Зокрема, чинне законодавство про кримінальну відповідальність разом з нормами про відповідальність за викрадення майна містить кримінально-правові норми про відповідальність за викрадення зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів і деяких інших предметів, відносно яких встановлений особливий правовий режим. У зв’язку з цим, практично важливо виявити співвідношення понять «викрадення чужого майна» і «викрадення предметів, стосовно яких встановлено особливий правовий режим», і відповісти на питання — чи відповідає загальне поняття викрадення майна поняттю викрадень зброї, наркотичних засобів і психотропних речовин, порнографічних та інших предметів.

Викраденням чужого майна за кримінальним правом і законодавством визнається безоплатне, корисливе, протиправне вилучення чужого майна і обертання його на свою користь або користь третіх осіб. Безоплатність, корисливість і протиправність вилучення є основними ознаками викрадення чужого майна. Тільки у сукупності всі ці ознаки характеризують діяння як посягання на відносини власності. Відсутність хоча б однієї з них свідчить про те, що у діях особи немає ознак викрадення чужого майна. У цьому виявляється особливість злочинів проти власності і значення загального поняття викрадення майна.

Аналіз сутності викрадення зброї або наркотичних засобів чи психотропних речовин, а також слідчої і судової практики з цієї категорії кримінальних справ показує, що ці діяння не мають усіх ознак, що притаманні викраденням звичайного майна. Перш за все для викрадення зброї, наркотичних засобів і психотропних речовин, не характерним корисливий мотив, під яким ми розуміємо прагнення до неправомірного отримання матеріальної вигоди без витрат суспільно-корисної праці. Оскільки в цих випадках посягання спрямоване на заволодіння предметами, які мають особливі властивості і відносно яких встановлений особливий режим, остільки винний діє не з корисливих спонукань і не заради матеріальної вигоди.

Не змінює суті справи той факт, що викрадення наркотичних засобів чи психотропних речовин у багатьох випадках вчинюється з метою їх подальшого збуту. Суспільна небезпека цих діянь полягає, головним чином, не в неправомірному збагаченні винної особи і не в тому, що цим власник позбавляється своїх правомочностей. Ця суспільна шкода при таких посяганнях є другорядною. їх суспільна небезпека, головним чином, полягає в тому, що ці діяння створюють загрозу для громадської безпеки або в результаті використання, споживання наркотичних засобів чи психотропних речовин заподіюється тяжка шкода здоров’ю населення.

Безконтрольне розповсюдження зброї, наркотичних засобів і психотропних речовин створює загрозу для громадської безпеки і здоров’я населення, а тому для підстави відповідальності за викрадення цих предметів не має значення мотив учинення злочину.

На цих же підставах, для викрадення зброї або наркотичних засобів і психотропних речовин є необов’язковою ознака безоплатності їх вилучення. Відшкодування вартості цих предметів при їх незаконному вилученні не змінює суспільної суті цих посягань, оскільки в цьому випадку створюється загроза для громадської безпеки і заподіяння шкоди здоров’ю населення. Тому включення деякими авторами в число ознак викрадення наркотичних засобів чи психотропних речовин також і ознаки безоплатності є необґрунтованим. Включення цієї ознаки у поняття викрадення наркотичних засобів чи психотропних речовин призвело б до того, що багато випадків викрадань невиправдано залишилися б за його межами, а саме поняття не могло б виконати ролі наукового і практичного інструменту.

На відміну від викрадення звичайного майна, викрадення наркотичних засобів і психотропних речовин залежить від кількості викрадених наркотичних засобів і психотропних речовин. Пленум Верховного Суду України в постанові від 26 квітня 2002 р. №4 «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів» роз’яснив, що для відповідальності за викрадення наркотичних засобів має значення кількість наркотичної речовини. Таке рішення обґрунтовується тим, що безконтрольне вживання будь-якої кількості цих речовин завдає величезної шкоди здоров’ю людей. Тим часом, на практиці не завжди притягуються до кримінальної відповідальності особи, винні у викраденні або збуті наркотичних засобів і психотропних речовин у невеликій кількості.

На відміну від викрадення звичайного майна кваліфікація викрадення зброї або наркотичних засобів і психотропних речовин не залежить від приналежності цих предметів. Однакове юридичне значення має викрадення зброї або наркотичних засобів і психотропних речовин як з фондів організацій, так і у громадян. У згаданій вище постанові Пленум Верховного Суду України роз’яснив, що відповідальність за викрадення наркотичних засобів і психотропних речовин настає у випадках незаконного вилучення їх не тільки з підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності чи в окремих громадян, у тому числі вилучення наркотиковмісних рослин або їх частин із земельних ділянок господарств чи громадян до закінчення збирання врожаю. У зв’язку з цим викрадення предметів, відносно яких встановлений особливий правовий режим, відповідальність за яке передбачена у спеціальних нормах КК, має бути і сформульовано по-іншому.

Викрадення зброї або наркотичних засобів і психотропних речовин можна визначити як неправомірне вилучення цих предметів з фондів організацій або з володіння приватних осіб з метою їх використання або споживання самим винним чи іншими особами.

Таким чином, викрадення зброї або наркотичних засобів чи психотропних речовин характеризується, головним чином, двома ознаками: протиправністю їх вилучення і метою їх використання. Введення останнього в ознаки викрадення необхідне для відмежування його від викрадення звичайного майна, інших злочинів, а також для уникнення різного роду юридичних і фактичних помилок.

Відрізняються аналізовані злочини і за формою їх законодавчої конструкції. На відміну від викрадень звичайного майна, статті про відповідальність за які мають матеріальні склади злочинів, статті про відповідальність за викрадення зброї, наркотичних речовин і інших предметів, відносно яких встановлений особливий правовий режим, містять формальні склади злочинів. Оскільки ці діяння посягають на громадську безпеку і здоров’я населення, заподіювана ними у сферах їх безпосередніх об’єктів суспільно небезпечна шкода не є необхідною, обов’язковою ознакою складу злочину. Наслідки цих злочинів знаходяться за межами складу злочину, а тому вони визначенню і доведенню не підлягають. Але це не торкається розміру викрадення і вартості викрадених предметів. Ці ознаки злочину мають бути точно встановлені, доведені та інкриміновані винному. Через названі особливості великий розмір у 4.2 ст. 308 КК має абсолютно інший зміст, ніж великий розмір при викраденні звичайного майна.