Доброчинність, як одна з форм нада­ння допомоги, виникла, мабуть, з появою людини. Бо особливо під час первинного розвитку, людині необхідно було мати під­тримку зі сторони оточуючих, аби вижити. Наприклад, з народно-стихійних форм со­ціальної допомоги був верв (теж саме, що і «кругова порука») — взаємна підтримка чле­нів общини, коли недужі люди, хворі, старі спочатку перебували під опікою однієї сім’ї, потім другої і т.д.

З розвитком суспільства та появою державних утворень розпочався процес інституціоналізації добровільної до­помоги, а також централізації владних впливів на неї з боку головних суб’єктів державної політики. Відомо, що за часів Київської Русі існували різні форми опіки над нужденними, немічними, сиротами. Цю функцію в основному здійснювали церкви та монастирі. їх вплив збільшився в роки князювання Володимира. Згодом до цього процесу також залучилися заможні люди, які виступали меценатами. Протягом історії відбувалося поповнення лав добродійників: братства, благодійні організацій чи фізичні особи. [1]

При введенні у пошуковій системі Google запиту українською чи російською мовами «волонтер», надається приблизно 700 000 тисяч посилань на документи, статті, книги стосовно добровільності. Якщо цей самий термін шукати англійською — «volunteer» — система видає 83 600 000 по­силань. Це можна пояснити як і тим, що англійська мова є більш універсальною, так і тим, що волонтерство зараз є дуже поширеним в усьому світі. Для учасників волонтерського руху майже не існує кордонів: багато громадських організацій в межах реалізації міжнародних програм пропонують добровольцям відвідати різні країни з метою надання соціальної допо­моги, культурного обміну тощо. В Україні існує низка асоціацій, організацій, які пра­цюють саме в напрямку міжнародного спів­робітництва. Окрім цього, в західних країнах соціальна допомога базується саме на волонтерських ініціативах, що є важливою складовою всієї державної та недержавної системи соціальної політики.

Основною рушійною силою такої форми допомоги, як доброчинність, був і залишається, очевидно, прояв гуманізму, філантропії, толерантності. І в сучасному суспільстві саме така допомога є основною, майже фундаментальною в роботі держав­них та громадських організацій. На нашу думку, питання соціальної підтримки, особ­ливо волонтерської ініціативи в соціальній роботі, залишиться актуальним доти, доки існує суспільство взагалі. Бо саме взаємо­дія людей на різних соціальних рівнях породжує певні соціальні проблеми, а тому потреба у їх вирішенні для держави та громадських організацій є завжди відкри­тою, особливо в демократичному суспіль­стві.

Виходячи з цього, метою нашої роботи є розглянути та визначити доціль­ність та ефективність волонтерства в про­цесі реалізації соціальної політики держав­ним та недержавним секторами, прослідку­вати ступінь залучення добровільних помічників до діяльності державних та недержавних установ.

На основі аналізу досліджень даної проблематики вітчизняними та закордонни­ми науковцями, можна констатувати, що досить багато уваги приділяється питанням використання волонтерських ресурсів в державних та недержавних структурах. Так, Безпалько О.В. в посібнику «Соціальна робота в громаді» розкриває важливі положення щодо залучення громадськості до надання соціальної допомоги тощо; Харченко С.Я. разом з колективом авторів (Капська А.Й., Кратінов М.С., Ваховський Л.Ц.) в праці «Історія, теорія і практика соціальної роботи в Україні» висвітлює історичні передумови виникнення соціаль­ної роботи, обґрунтовує теоретичне та практичне значення соціальної роботи то­що. Про доцільність, в тому числі еконо­мічну, розвитку соціального захисту насе­лення, становлення громадянського суспі­льства в своїх працях писали А.Сміт, Ф.Хайек, Г. Аарон та інші.

Серед російських дослідників проб­леми волонтерського руху можна виділити наступних: Саннікова М.В., праця «Насто­льная книга лидера НГО», де розгля­даються основні аспекти роботи НКО : правові засади діяльності, матеріальна звітність, роль волонтерів тощо; Слабжанін М. Ю., праці «Как эффективно работать с добровольцами», «Мозаика российского добровольчества. Факты, ресурсы и мне­ния», які висвітлюють мотивацію волонте­рів, міжнародне співробітництво Росії з питань волонтерства, окремі волонтерські програми, технології волонтерської діяль­ності тощо, та інші.

Досить широко розглядаються неко- мерційні організації (НКО) та роль волон­терства в їх діяльності на прикладі різних областей Російської Федерації у збірці статей однієї з міжнародних конференцій в Москві. Так, автор Бурковська Т.В. у своїй роботі описує деякі форми роботи НКО в Орловській області: «Создан педагоги­ческий отряд «Милосердие», в состав которого вошли студенты — волонтеры Орловских вузов. Проведена профильная коррекционно-реабилитационная смена для 108 подростков» [2, 104]. Волонтери працюють з сім’ями, підлітками, дітьми, в тому числі з тими категоріями, які входять до зони ризику. Зеленова Т.Г., охоплюючи Ярославський регіон, розглядає діяльність соціальних працівників та волонтерів як соціальне партнерство через систему осві­ти. Волонтери та працівники закладів освіти організовують безкоштовні тренінги та семі­нари з проблематики соціальної діяльності: реабілітація дітей з особливими потребами, робота з людьми похилого віку тощо.

Навіть міжнародне співробітництво підтримується силами волонтерів, що дає змогу обмінюватися досвідом з такими краї­нами, як Німеччина, Данія, Швейцарія, Болгарія, Великобританія та ін. Представ­ники цих країн запрошуються на засідання державних установ в науково-практичних цілях. На такі заходи запрошуються як викладачі вузів, так і соціальні працівники, педагоги — всі, хто бажає отримати нову методологічну літературу та підвищити про­фесійну кваліфікацію [3, 116-117]. Діяль­ність благодійного центру «Від серця до серця» в м.Саратов висвітлює у своїй роботі Кочеткова І.В. Метою цієї установи є сприяння самореалізації та соціалізації дітей з інтернатних закладів та волонтерів шляхом активної громадянської позиції. «Участие студенческой молодёжи в волонтерском движении, в реализации различных социальных инициатив, может рассматриваться как одна из возможно­стей её профессиональной и гражданской самореализации» [4,129]. Чимала робота проводиться з освітою волонтера: профе­сіонали з соціальної роботи надають освітні послуги для добровольців через лекційно- тренінгові заняття. Навчальні програми зазвичай адаптовані під потреби та можли­вості конкретного волонтера чи групи до­бровольців [4,130].

Таким чином, в діяльності НКО можна виділити два рівні: з одного боку, вона направлена на здійснення зовнішньої допомоги населенню, а з іншого — здійснює професійний розвиток волонтерів — основ­них виконавців соціальних програм. Тобто значення волонтерів для НКО є вкрай важливим, що вимагає створення необхід­ної бази для залучення, навчання та заохо­чення добровольців.

НКО зараз мають вагомий вплив на реалізацію соціальної політики. Вони є відображенням громадських ініціатив, гро­мадянських позицій населення. Досить широке коло питань вирішують НКО: профі­лактичні заходи, підтримка дитбудинків, спортивні, екологічні акції тощо. Тенденцій­ним є взаємодія та розширене співро­бітництво НКО, що полегшує вирішення поточних потреб, шляхом об’єднання ре­сурсів організацій. Ефективна діяльність НКО залежить від спонсорства та во­лонтерства [5, 46], що може мати інколи непередбачувані результати, тому взаємо- підтримка таких установ є запорукою їх продуктивності.

З нагоди Міжнародного дня волонте­ра (5 грудня) кожного року відбуваються соціальні акції та різноманітні заходи. У 2008 році Всеукраїнська молодіжна грома­дська організація «Служіння заради Миру» реалізувала власний Проект під назвою «Волонтери за права людини» в різних містах України у формах тренінгів, конкур­сів малюнків у школах на тему прав людини, відвідування центрів реабілітації інвалідів, екологічних акцій, роботи в інтернатах тощо. Цим заходом було охоплено 10 міст України (Київ, Полтава, Харків, Донецьк, Суми, Чернігів та ін.) і задіяно 212 волонтерів [6]. До подібних заходів завжди залучаються волонтери, кількість та рівень їхньої обізнаності в даній проблематиці суттєво впливає на якість проведення акцій.

Очевидним є факт, що однією з цілей громадських організацій, які пра­цюють в соціальній сфері, є активізація громадських молодіжних ініціатив шляхом популяризації волонтерства. Ґрунтуючись на соціологічних дослідженнях стосовно участі населення у волонтерському русі, можна виявити, на скільки молодь заці­кавлена в прояві власної доброчинності.

Міжнародний науково-дослідницький інститут Gallup International, який зай­мається соціологічними дослідженнями по всьому світу, щорічно публікує результати своїх досліджень. Так у 2005 році в звітному випуску «Voice Of The People», який був присвячений питанням волонтер­ського руху в контексті міжнародного досвіду, зазначалося, що кожний 3 з 10 людей в світі залучалися чи досі займаю­ться волонтерською діяльністю. В цьому опитуванні взяло участь 50 000 тисяч респондентів в 65 країнах. В 2008 році Gallup International провів повторне опиту­вання (58 600 тисяч респондентів) в 56 країнах світу. Лідером по кількості добро­вільних помічників в обох дослідженнях є Північна Америка — 45% у 2005 та 46% у 2008 році. Латинська Америка набрала 26% у 2005 та 29% у 2008 році; Західна Європа — 28% у 2005 та 2008 роках; Східна та Центральна Європа — 14% у 2005 році та 12% у 2008 році; Азія — 25 % у 2005 та 2008 роках, Африка — 40% у 2005 та 27 % у 2008 році. Країною з найбільшим показником волонтерської активності виявилася Норве­гія — 67% у 2005, хоча у 2008 році цифра знизилася до 54 %. В Росії таке опитування проводила дослідницька компанія «Ромір».

З 2005 року в Російській Федерації кількість волонтерів зменшилась на 3 % — за останній рік 12% росіян беруть учать у волонтерському русі [7] [8]. Даних стосовно участі України в такому масштабному дослідженні, у відкритих джерелах, поки що не знайдено. Відсутність даних унеможлив­лює порівняння показників активності насе­лення України з відповідними показниками інших країн, а також не дає можливості виявити певні тенденції. Разом з тим гро­мадські організації час від часу проводять опитування молоді з проблематики во­лонтерства.

В грудні 2008 року під час проведення заходів до Міжнародного дня інвалідів та Міжнародного дня волонтерів добровільні помічники з різних громадських організацій (Програма Волонтери ООН в Україні, ВГСПО «Національна Асамблея інвалідів України», Всеукраїнська асоціація молодіжного співробітництва «Альтернатива-В», Центр волонтеріату «Добра воля») організували опитування молодих людей (200 осіб) в формі exit-pool’y. Згідно з отриманими даними, 76% опитаних знають, хто такі волонтери: вони змогли надати власне (і цілком вірне) визначення цього поняття. Разом з тим, 55% від загальної кількості мають досвід роботи волонтера, а 45% — ніколи не проявляли такої ініціативи. Бажання бути волонтером у майбутньому проявили 73% респондентів, бажаючи присвячувати такій діяльності від 1 години на тиждень. За результатами також виявлено гендерний аспект в готовності займатись волонтерством. Жінки, порівня­но з чоловіками, проявляють більше бажання до волонтерської діяльності і кількість часу, який вони могли б присвя­чувати доброчинності, вищий за вибір чоловіків. Цікавим є те, що найкращим джерелом інформування стосовно во­лонтерства респонденти виділили телеба­чення. Майже однакової кількості голосів набрали Інтернет, радіо та періодичні видання.

Найменш впливові канали інфор­мації — тренінги, акції тощо [9]. Такі дані свідчать про цілком нормальну активність молодих людей (якщо порівнювати з іншими країнами згідно з дослідженням Gallup International), хоча пропорційність та репрезентативність вибірки може бути порушена, оскільки не була зазначена, а, відповідно врахована похибка. Проте, українське суспільство інтенсивно інтегрує­ться в традиції волонтертсва інших країн, про що свідчить досить високе залучення добровольців до соціальних структур та інших установ.

Державні соціальні установи, так само як і НКО, не можуть ефективно реалізовувати свої програми без залучення волонтерів. Так, Центри соціальних служб для молоді (ЦССМ) постійно працюють з волонтерами. Існують офіційні контракти, які підписуються ЦССМ з новими добро­вольцями, що визначають права та обов’язки сторін. Інколи подібні контракти підписуються і в громадських організаціях, хоча часто облік волонтерів відбувається шляхом заповнення ними відповідної анке­ти. Волонтери задіяні в роботі профілактич­ного відділу, відділу роботи з сім’ями, в різноманітних тренінгах («рівний-рівному», наприклад), у вуличних формах роботи — ігротеках тощо. Акції з залучення коштів для інтернатів, на реабілітацію дітей-інвалі- дів та подібні заходи також відбуваються зусиллями волонтерів.

Волонтерство доцільно використову­вати і у місцевому самоврядуванні, яке має на меті задовольнити локальні потреби району, селища тощо та не допустити свавілля посадових осіб у зловживанні службовим становищем. Тому залучати громадськість вкрай важливо, аби існували реальні важелі впливу на прийняття програм чи певних поточних питань з розвитку регіону, аби заплановані заходи реалізовувалися. Такий досвід популярний, наприклад, в США: в одному місті волонтерська участь у такому виді діяльності складає 80 000 годин роботи на рік [10,13]. Окрім суспільно корисної роботи це ще і певна матеріальна економія: зазвичай волонтери не отримують зарплат­ні, але їм відшкодовуються поточні витрати на проїзд, технічні потреби тощо. Ще одна з форм роботи волонтерів — надання інфор­маційних послуг, що здійснюється через створення і роботу консультаційних пунктів з прийому відвідувачів, або телефонів гарячої лінії [10, 25]. Сьогодні в Україні, зокрема в Києві, є подібні практики. На­приклад, широко відомий Громадський актив Києва, який має свої представництва у багатьох районах міста, де надаються консультації з різних соціальних питань. Основний людський ресурс організації — саме праця волонтерів.

Волонтери залучаються і до діяль­ності Державної податкової адміністрації (ДПА) протягом останніх років. їх права та обов’язки регламентуються відповідно до Положення «Про волонтера державної податкової служби» (Додаток №1 до наказу ДПА України від 22 грудня 2006 року №803). Добровільні помічники, після проходження спеціальних підготовчих кур­сів чи інструктажу, проводять інформа­ційно-роз’яснювальні роботи для насе­лення, допомагають громадянам заповню­вати податкові декларації, беруть участь в опитуваннях населення стосовно роботи органів Державної податкової служби [11]. Робота добровольців є цінною не лише для ДПА, але і для самих волонтерів: під час волонтерської діяльності вони набувають навичок роботи з документацією, осво­юються базові знання практики ДПА та розвивають комунікативні здібності при спілкуванні з клієнтами.

Немає сумнівів, що волонтерство міцно тримає позиції одного з головних чинників громадянського та демократич­ного суспільства. Люди, які присвячують вільний час вирішенню соціальних проблем та допомоги тим, хто її потребує, роблять не лише внесок в розвиток програм державних та недержавних соціальних структур, не лише проявляють свої людські якості, а й готують ґрунтовну інформаційну базу для майбутньої власної відповідальної посади в різноманітних організаціях, асоціаціях, соціальних службах тощо. І хоча Україна, згідно з результатами дослідже­ння, входить до групи регіонів з невисоким рівнем громадянської активності, в локаль­них НКО та державних структурах волонтерство стає важливою складовою ефективної реалізації проектів та програм. Це не тільки економічно вигідно для організацій, але є і гарним стимулом професійного росту для молоді. Участь в громадському житті сприяє соціалізації, інтегрує індивіда в суспільство, ущільнює соціальні взаємозв’язки, сприяє росту со­ціальної солідарності соціуму.

Організаціям, які працюють з во­лонтерами, задля якісного виконання добровольцями соціальних програм та інших поставлених задач, необхідно створювати сприятливі умови для ком­фортної роботи залучених помічників. По- перше, це має бути навчання базовим поняттям волонтерства, основам певної соціальної чи іншої діяльності, якою волонтери будуть займатися. Тобто, забезпечити навчальними курсами, вико­ристовуючи різні форми: тренінги, виїзні семінари тощо. Такі заходи не тільки виконуються освітню функцію, а і згурто­вують як колектив волонтерів, так і нала­годжуються відносини добровольців та штатних працівників. По-друге, необхідно продумати систему заохочення волонтерів за виконану роботу. Це можуть бути корпоративні вечірки, поїздки в літні табо­ри, бази відпочинку, певні грошові винаго­роди тощо. Сприятливий психологічний клімат в організації в цілому сприяє успішній інтеграції добровольців в у во­лонтерську діяльність.

Очевидно, соціальна політика — дуже складна, багаторівнева система. Важливим є гармонійне поєднання всіх можливих сил суспільства для подолання соціальних негараздів та для забезпечення здорового розвитку суспільства. Тому саме об’єднання волонтерських ресурсів держав­ного та недержавного секторів дає гарантію продуктивного здійснення функцій соціаль­ної роботи у вирішення соціальних питань суспільства.

ЛІТЕРАТУРА

1. Ключевский В. Добрые люди в Древней Руси // Антология социальной работы: в 5 т. — Т.1. История социальной помощи в России / Сост. М.В. Фирсов. — М.: Сварогь — НФТ СПТ, 1994. — С. 104-125
2. Бурковская Т.В. Из опыта оказания социальных услуг населению орловским городским отделением общероссийской общественной организации «российский красный крест» // Общественные институты — реальная социальная сила развития гражданского общества в России: Сборник статей по материалам заочной Международной научно­практической конференции / Под ред. О.А. Копцевой. — М., 2006. — С.104-105
3. Зеленова Т.Г. Социальное партнёрство общественных, государственных и коммерческих организаций в профессиональном образовании специалистов социальной сферы // Общественные институты — реальная социальная сила развития гражданского общества в России: Сборник статей по материалам заочной Международной научно­практической конференции / Под ред. О.А. Копцевой. — М., 2006. — С.114-118
4. Кочеткова И.В. Опыт волонтёрского движения в решении социальных проблем (о работе центра по развитию благотворительности «от сердца к сердцу» поволжской академии государственной службы имени П.А. Столыпина) // Общественные институты — реальная социальная сила развития гражданского общества в России: Сборник статей по материалам заочной Международной научно-практической конференции / Под ред. О.А. Копцевой. — М., 2006. — С. 129-131
5. Социальная помощь молодежи: современное состояние, тенденции, перспективы Общественное объединение/«Экспертный клуб «Стратегическое видение». Астана, 2005 г.-73 с.
6. Всеукраїнська молодіжна громадська організація «Служіння заради Миру» — http://sfp.org.ua
7. Gallup International Association http://www.gaNup-intemational.com
8. Исследовательская компания Ромир- http://www.romir.ru
9. Програма волонтерів ООН — http://ukraine.unv.org
10. Залучення громадян до діяльності органів місцевого самоврядування: Навч. посіб./ І. Бураковський, В. Зайчикова, С. Максименко, І. Парасюк. — За ред. І. Бураковського. — К. : УНІСЕРВ, 2004. — 80 с.
11. Офіційний сайт Державної податкової адміністрації України — sta.gov.ua