Визначення особливостей використання маркетингу в сфері міжнародного комерційного обігу
Вступ
Розділ 1. Міжнародний маркетинг
1.1. Зміст, поняття і сутність
1.2. Внутрішній і міжнародний маркетинги: загальні відомості
1.3. Інтернаціоналізація світового господарства і нові пріоритети міжнародного маркетингу
Розділ 2. Міжнародний маркетинг у сфері торгівлі інтелектуальним продуктом
2.1. Маркетингові стратегії
2.2.Особливості маркетингу високотехнологічних товарів
2.3. Механізми виходу на зарубіжні ринки науково технічних досягнень
2.4.Форми і механізми реалізації інтелектуальних продуктів
Розділ 3. Маркетингова діяльність компанії Microsoft
3.1. Коротке зображення історії становлення Microsoft
3.2. Сутність і поняття стратегії «айкідо» в міжнародному маркетингу
3.3. Інші маркетингові ходи Microsoft
Висновки
Список використаної літератури
ВСТУП
У наш час ми стикаємося з наслідками міжнародної торгівлі кожного дня. Має бути очевидним, що міжнародний комерційний обіг пов’язан із маркетингом дуже тісно. Виникнення і розвиток концепції міжнародного маркетингу як своєрідної системи маркетингової діяльності приходиться на 60-70 роки. Саме до цього періоду склалися необхідні передумови до перебудови ринкової діяльності в міжнародному масштабі на основі принципів маркетингу, що довів у попередній період свою дієвість як ефективна система корпоративного керування і засіб конкурентної боротьби на національних ринках.
У сучасних умовах розвитку господарської сфери життя суспільства, що характеризується подальшим загостренням конкурентної боротьби на світових ринках, усе більш складними і диверсифіцированими як технологічними, так і організаційними моделями виробництва, надзвичайною інформаційною насиченістю і коммунікативністю, ефектність зовнішньоекономічної діяльності, як і економічної активності взагалі, також тісно зв'язана з цілями і методикою використання інструментів маркетингу. Причому його міжнародні аспекти значно актуалізуються, завдяки подальшій інтернаціоналізації світової економіки, розширенню міжнародної торгівлі, більш динамічному і масовому переміщенню капіталів і робочої сили.
Зовнішньоекономічні зв'язки стають усе більш помітною складовою частиною господарської діяльності українських підприємств і організацій. Зростає інтерес до участі в економічному, виробничому і науково-технічному співробітництві з партнерами з закордонних країн. У цих умовах усе більше число працівників виробничої сфери, малих підприємств і державних установ мають потребу в об'єктивній інформації про світовий ринок, його структурі, організації і техніку здійснення комерційних операцій.
Для багатьох підприємств вивчення і застосування міжнародного маркетингу необхідно внаслідок наростаючої відкритості стосовно зовнішніх ринків і з метою удосконалювання їхніх відносин з цими ринками.
Тим-не-менш слід пам’ятати, що у наш час- час високих технологій ми стаємо свідками торгівлі інтелектуальним продуктом.Міжнародний технологічний обмін перетворився сьогодні на найбільш динамічний сектор світової торгівлі. Це органічно випливає із суті сучасного загальносвітового трансформаційного процесу в напрямі становлення нового технологічного укладу, який є наслідком розвитку науково-технічної революції і базується на новітніх інформаційних технологіях, революційних зрушеннях у засобах комунікацій, біотехнологіях. Країни, які зможуть посісти у цьому процесі провідні позиції, стануть головними суб'єктами глобальної економіки ХХІ століття. Тому для будь-якої держави надзвичайно важливо визначити і реалізувати правильну стратегію високотехнологічного розвитку в рамках глобальної економіки.
Але Україні буде ще деякий час дуже складно зайняти гідне місце у цьому процесі через недостатньо розвинутий ринок, слабкі научні технології та нестабільну політичну ситуацію. Але ми можемо повчитись у представників цього руху. Для мене не склало великого труда зазначити найяскравішу постать на світовому ринку, бо я (взагалі-то як і Ви є активним користувачем її продукції) . Це компанія Microsoft. Саме її маркетингові ходи я спробую показати у третьому розділі.
РОЗДІЛ 1МІЖНАРОДНИЙ МАРКЕТИНГ
1.1. Зміст, поняття і сутність.
Процеси, що відбуваються на світових ринках, мають безумовно, універсальний характер. І хоча природним уявляється твердження про те що, чим більш розвинутим і високо конкурентним є ринок, тим більшого значення набувають маркетингові, міжнародно-маркетингові критерії підприємницької поведінки, можна з упевненістю затверджувати наступне: розглянуте питання торкає перспективних і насущних життєвих проблем учасників ринкових відносин як і в індустріально розвинутих країнах, так і в державах, що тільки лише прагнуть налагодити ефективні економічні механізми, засновані на принципах волі реалізації попиту та пропозиції, регулювання шляхом зворотних господарських взаємозв'язків.
Що ж представляє собою міжнародний маркетинг як специфічний феномен, що є органічною підсистемою загальної сфери маркетингових відносин?
Це така система організації діяльності суб'єктів виробничої сфери, що сприяє оптимізації функціонального з'єднання виробничих цілей і поточних потреб інонаціональних споживачів, стикуванню приватних інтересів у всіх сферах інтернаціоналізіруємой економічного життя — виробничої, посередницької, споживчої. Завдяки їй можливе досягнення оптимальних показників підприємницької діяльності — прибутку, рентабельності, технічного і ресурсного забезпечення, заробітної плати й ін. Іншими словами, міжнародний маркетинг являє собою важливу умову встановлення діючого зворотного зв'язку між попитом та пропозицією в міжнародному масштабі, є своєрідним гарантом того що виготовлена продукція, пройшовши всі етапи виробничого процесу, знайде свій шлях до кінцевого споживача за кордоном. Термін "міжнародний маркетинг" відноситься до діяльності міжнародних фірм, сфера виробничої і комерційної діяльності яких поширюється на закордонні країни [4]. Відмінними рисами міжнародного підприємства є:
- наявність мережі підконтрольних виробничих філій і дочірніх компаній в інших країнах з орієнтацією або на випуск визначених видів продукції на заздалегідь відомих закордонних ринках, або на постачання материнської компанії чи компонентами сировинними і матеріальними ресурсами;
- використання технологічного кооперування і спеціалізації підконтрольних підприємств;
- контроль і координація діяльності філій і дочірніх компаній з одного центра з урахуванням різниці в їхньому правовому положенні.
Маркетинг міжнародної фірми спрямований на орієнтацію научно-техничної і виробничо-збутової діяльності на потреби конкретних національних ринків. Мова проте йде про діяльність у міжнародному масштабі, тобто про виробництво, зосередженому на підприємствах, розташованих у різних країнах але об'єднаних єдиним титулом власності, що належить материнській компанії, що виступає як організаційно економічний центр керування. Материнська компанія визначає види й обсяги продукції, що випускаються виробничими закордонними філіями, дочірніми компаніями, а також закріплює за ними найважливіші ринки збуту.
Маркетингова діяльність міжнародної фірми здійснюється в глобальному масштабі компанією й охоплює технологічний процес у цілому, особливо в тих випадках, коли він чи частково цілком розділений між виробничими закордонними компаніями міжнародної фірми [3].
Міжнародний маркетинг являє собою підхід до прийняття виробничих рішень з позиції найбільш повного задоволення вимог як місцевих, так і іноземних споживачів. Материнська компанія цілеспрямовано ставить задачі своїм виробничим підрозділам — місцевим і закордонних — у відношенні науково технічних розробок і продукції, що випускається, визначає найбільш ефективну технологію виробництва, включаючи міжфімове і внутрифірмове кооперування. Тут важливу роль грають маркетингові програми, розробляємі в структурних підрозділах материнської компанії — виробничих відділеннях, що виступають як основні виробничо-господарські ланки, що відповідають за кінцевий результат діяльності — одержання прибутку, народна діяльність фірм є передумовою планування виробництва фірми в цілому оскільки дають можливість установити оптимальну структуру (номенклатуру, асортимент) виробництва. За результатами маркетингової діяльності і на її основі полягають міжнародні комерційні справи, проводяться комерційні операції.
Міжнародний маркетинг спирається на принципи національного маркетингу і має схожу з ним структуру. Разом с тим він специфічний, тому що має справу з зовнішньо-торгівельними і валютними операціями іноземним і міжнародним законодавством. Стимулами міжнародного бізнесу служать порівняльні переваги, обумовлені поділом і спеціалізацією економік держав, розходженням їхньої економічної і географічної умов.
Існує три форми організації міжнародної діяльності фірми: експорт, спільне підприємство, пряме володіння. Експорт продукту фірма може здійснювати через власний торговий персонал за кордоном або скористатися послугами місцевих маркетингових посередників. Спільне підприємство припускає об'єднання капіталів виробництва і маркетингу з іноземною компанією. При повному володінні фірма займається виробництвом і маркетингом без участі яких або партнерів. Крім того міжнародна діяльність фірми може бути зв'язана зі спільним використанням ліцензії за кордоном, продажем траншизи на термін, відкриттям філії за кордоном чи створенням дочірнього суспільства за кордоном.
Особливим різновидом міжнародного маркетингу є багатонаціональний маркетинг. Він зв'язаний із транснаціональними корпораціями, та корпораціями, значний обсяг діяльності яких здійснюється поза національними кордонами країни.
Управлінська діяльність транснаціональної компанії має три рівні: стратегічний, управлінський і оперативний. Стратегічний повинен сформулювати мети фірми, визначити ресурси і вибрати найбільш придатну корпоративну стратегію. Управлінський повинен трансформувати загальні цілі корпорації і більш конкретні — функціональні чи предметні і забезпечити ефективне використання ресурсів. Оперативний рівень відповідає за здійснення задач, необхідних для досягнення цілей.
Для фірм, що діють на світових ринках, характерні три види структурної побудови: мікропірамідальна структура, зонтична структура, міжнародний конгломерат (інтергломерат).
Мікропірамідальна структура характеризується високим ступенем централізації. Усе стратегічне планування здійснюється з єдиного центра, а закордонна діяльність фірми носить підлеглий характер і розташовується за рівнем нижче стратегічного. Практично закордонна діяльність фірми забезпечується оперативним рівнем на основі управлінського контролю. Характерними рисами можна назвати також орієнтацію в цілому на прибуток, напрямок зусиль маркетингу на максимальну стандартизацію його елементів, тверда позиція стосовно рішення соціальних і суспільних питань.
Зонтична структура заснована на визнанні того, що національні ринки відмінні один від одного, і робота на них повинна проводитися з урахуванням їх специфіки і, певною мірою, незалежно. Існує стратегічний центр, але він передоручає частину стратегічних рішень іноземним філіям. Перевагою такого типу організації фірми є те, що витрати на зміст допоміжних служб значно скорочуються, але підвищується ефективність рішення маркетингових задач на різних національних ринках. Основні характеристики зонтичної структури це тенденція до диференціації задач виробництва, товарної стратегії, політики цін, стратегії просування товарів та ін., здатність більш чуйно реагувати на зміну ринкових умов.
Інтергломерат — це комплекс міжнародних операцій заснований на багатонаціональній, багатовиробничій діяльності. Інтергломерат може бути організований і за першим, і за другим принципами. Єдиний планований показник для всіх ланок — прибуток і оборотність засобів. Характерними рисами цієї форми організації є:
- строгий фінансовий контроль,
- нечисленний центральний орган, що найчастіше складається з експертів і консультантів,
- постійний добре налагоджений зв'язок між центром і окремими філіями,
- центральні функціональні служби створюються досить рідко, функції маркетингу віддані під повну відповідальність складових інгломерату компаній.
Візьмемо для приклада повсякденну ситуацію, з якою зіштовхується будь-яка діюча і ведуча виробничу діяльність або діяльність тільки здатна бути створеної організація, для якої актуальним виявилося питання про пошук можливостей збуту своєї продукції за рубежем, з урахуванням запитів і критеріїв інонаціональних споживачів товарів, а також послуг. Природно припустити, що керівництво — потенційні засновники тієї чи іншої самостійної підприємницької ланки розглядають питання про бажане закріплення на зовнішньому ринку з метою одержання стабільного доходу у валюті. У сферу проблем міжнародного маркетингу входить широке коло питань керування попитом, відносин із субпідрядниками, посередниками і споживачами, аналіз технологічних, фінансових аспектів розвитку і багато чого іншого.
Сукупність елементів і факторів інонаціональної макроекономічної системи виступає, таким чином, як маркетингове середовище вітчизняного підприємства (фірми, компанії) — учасника зовнішньоекономічної діяльності.
Саме це середовище внаслідок присутніх у ній елементів також можуть розглядатися як неоднорідне явище, усередині якого маються різні складові — мікросередовище і макросередовище.
Внутрішнє середовище фірми, її зовнішнє мікро- і макроекономічне оточення на закордонних ринках, а також принципи і методика проведення міжнародно-маркетингової політики утворять тканину зовні економічної підприємницької діяльності, лежать в основі відповідної різноманітної практичної роботи.
Розглянемо проблеми міжнародного маркетингу, що виникають у практичній роботі фірм здійснюючих діяльність на зовнішньому ринку.
Крім названих вище особливостей, міжнародний маркетинг відрізняється високим ступенем комплексності (табл. 1.1).
Це вимагає глобального планування з урахуванням чужої культури, складу розуму, мови, стандартів і торговельних порядків. Співробітники, що працюють у правлінні фірми і за рубежем, повинні проходити постійне навчання, знайомлячи з цілями і вимогами закордонних партнерів на ринку.
Центральне місце займають валютні проблеми, що потрібно вирішувати фірмі, займаючись міжнародною торгівлею.
Для фірми, що орієнтується на експорт, валюта в остаточному підсумку визначає весь результат її діяльності.
Проблемою є і хронічний торговий дефіцит багатьох країн, зокрема, що розвиваються. З цим зв'язаний фінансовий ризик тому що в тому чи іншому ступені неплатоспроможною може виявитися вся країна і можуть виникати проблеми перекладу валютного виторгу. Для таких країн рекомендується працювати на ринку, цілком усвідомлюючи існуючий ризик.
Міжнародні фірми зіштовхуються також з економічними і соціальними розходженнями, що існують у світі, особливо в країнах, що розвиваються.
Значні труднощі в експортній діяльності виникають унаслідок розходжень економічних систем і ступеня чи відкритості, відповідно, закритості ринків.
Існують також об'єднання, як Європейське економічне чи співтовариство Європейська асоціація вільної торгівлі, економічні угоди, що дають переваги деяким країнам, наприклад, шляхом звільнення від митних або зборів безперешкодної видачі дозволів на імпорт. Сюди відносяться й огороджувальні мита, заборони на імпорт, регламентація платіжних операцій та інші протекціоністські міри.
Експортерам приходиться мати справу з різними політичними і правовими системами. Існують різноманітні умови застосування виробів. Наприклад, необхідно враховувати різні кліматичні умови, ступінь кваліфікації користувачів, їхні робітники прийоми і звички. Необхідно враховувати і виконувати вимоги стандартів і інструкцій, а також вимоги, пропоновані до іспитів.
Часто відсутній такий сектор послуг як рекламні агентства, розвинуті засоби масової інформації.
Експортери зіштовхуються з незнайомими умовами збуту. Значні особливості мають канали збуту, наприклад, їх традиційна багатоступінчата у Японії, де збут нерідко охоплює кілька рівнів оптової торгівлі. Також при виході з товаром на ринок часто зіштовхуються з різними економічними інфраструктурами, наприклад, з відсутністю мереж збуту. Такі деякі фактори, що визначають комплексність проблем міжнародного маркетингу.
Вони вимагають інформаційного забезпечення, гнучкості, диференціації, рішення кадрових питань і готовності фірм до ризику.
1.2. Внутрішній і міжнародний маркетинги: загальні відомості
На думку А. Олливье й А. Дайана, “маркетинг — це система заходів і сукупність технічних прийомів, що дозволяють підприємству завоювати, а згодом зберегти вигідну клієнтуру за допомогою постійного спостереження за ринком з метою надання впливу на нього або розвиток, у гіршому випадку пристосування до нього”[1].
Процес реалізації маркетингу складається з 3 основних фаз:
- вивчення ринку за допомогою спостереження й аналізу попиту, конкуренції посередників, а також середовища — законодавчої технічної, економічної соціокультурної;
- визначення, за допомогою політики продукту цін і встановлення визначених зв'язків, такої комерційної пропозиції, що буде відповідати обраній меті і бажаному положенню на ринку;
- реалізація товарів і послуг завдяки проведенню рекламної і збутової політики.
Ця постійно поновлюваний ланцюг заходів є предметом планування, враховується при складанні бюджету і підлягає контролю з погляду обґрунтованості вжитих заходів.
Перераховані фундаментальні правила маркетингу цілком залишаються в силі для того щоб орієнтувати комерційний розвиток підприємства за кордоном і очевидно, що не може бути ефективного міжнародного маркетингу на тому підприємстві яке не буде їх дотримувати.
Основні форми і методи практичного застосування маркетингу на підприємствах характерні для всіх його моделей можуть в однаковій мірі бути використані в маркетингу, як усередині країни, так і на зовнішніх ринках. Незалежно від сфери діяльності і географічного охоплення ринків підприємства компанії використовують ті самі методи дослідження попиту, пропозиції діяльності конкурентів аналізу власної діяльності, будують виробничо-збутову діяльність на основі тих самих стратегічних альтернатив.
Разом з тим міжнародний маркетинг має ряд відмінних рис обумовлених специфікою ринків окремих країн тому кожен етап маркетингової діяльності на світовому ринку вимагає обліку не тільки соціально-економічних, психологічних, але і національно-історичних особливостей попиту. Так, при аналізі закордонних ринків і їхніх сегментів значне місце займає проблема пристосування (адаптації) параметрів продукції до умов її споживання в тій чи іншій країні.
Також він має специфічні особливості й аналіз конкурентної боротьби. У деяких випадках прогнози конкурентів виявляються неточними з тієї причини що підприємство експортер недооцінило сильні позиції місцевих фермерських господарств із погляду їхнього впливу на органи державного регулювання в країні.
Відомо, що перед підприємством, що бажає вийти на закордонний ринок, постають крім загальних специфічні проблеми, зв'язані з вибором форм експансії. Вони дуже різноманітні: експорт, збут ліцензії на виробництво, утворення змішаних підприємство з виробництва і (або) збуту продукції, відкриття власної справи за кордоном, приєднання закордонних фірм. Кожен варіант стратегії має свої переваги і недоліки. Основною задачею служби (підрозділу) маркетингу є проведення попереднього комплексного дослідження стану ринку країни, на який підприємство збирається виходити зі своїм товаром (послугами).
Міжнародний маркетинг відрізняє від внутрішнього і те, що для кожної країни необхідно виділяти зовнішнє і внутрішнє навколишнє середовище. Звичайно фірма, приймаючи рішення внутрішнього маркетингу, орієнтується і на зовнішнє і на внутрішнє навколишнє середовище. Фактори внутрішньої обстановки представляють, в основному, мети компаній, її організацію і структуру, необхідність для неї ресурсів. Фактори зовнішньої обстановки включають конкуренцію, зміни в психології споживача, політичні умови, соціальні і культурні зміни, вимоги національного законодавства і т.д. Для задоволення вимоги оптимізації діяльності фірми на міжнародному ринку і вивчення факторів зовнішнього і внутрішнього становища використовується сегментація ринку [4]
Разом з тим для розуміння сутності маркетингової діяльності як такої важливо чітко усвідомлювати її місце у функціональному, соціальному протистоянні двох взаємозалежних і зумовлюючих одна іншу сфер — чисто господарських ринкових відносин і державного втручання.
Вплив держави на маркетингову, міжнародно-маркетингову сферу здійснюється шляхом організаційного, інституційно-нормативного встановлення правил гри сприятливих розв'язанню підприємницької ініціативи максимально повної реалізації в практичних результатах наявного виробничо-підприємницького потенціалу — капіталу, матеріальних ресурсів, інтелекту, робочої сили, а також за допомогою цілеспрямованого державно-монетарного, фіскального регулювання.
1.3. Інтернаціоналізація світового господарства і нові пріоритети міжнародного маркетингу
Інтернаціоналізація — це явище в маркетингу, що виникає внаслідок взаємозалежності ринків як результат глобалізації. "Ринки вже не сприймаються як окремі одиниці, але усе більш як єдиний ринок" [2].
Міжнародний маркетинг при цьому направляє розвиток підприємства за наступною схемою [1]:
- попереднє вивчення ринків країн, що можуть становити інтерес, вибір найбільш сприятливого чи регіону країни;
- визначення способу присутності підприємства на цьому ринку;
- визначення комерційної пропозиції в розрізі товарів, послуг і цін, пристосованих як до сприятливих, так і до несприятливих варіантів ринку;
- визначення комерційної політики, політики збуту комунікацій і підбор торгового персоналу.
- виходить у своїй глобальній політиці з принципу "мислити глобально і локально", підкреслюючи цим необхідність розробки товарної політики і на локальному, і на глобальному рівнях .
Така розробка включає чотири етапи:
- аналіз локальних потреб у даній країні;
- глобалізація концепції товару, розробленого локально;
- адаптація товару до кожного конкретного середовища;
- реалізація обраної стратегії за допомогою адаптованого операційного маркетингу.
Що стосується керування маркетингом, то найбільш важливим наслідком глобалізації є необхідність визначати географічний цільовий ринок у рамках країн і розробляти активні й оборонні стратегічні варіанти, приймаючи в розрахунок нову взаємозалежність ринків. Мислити глобально, але виходячи з локальної реальності [2].
Компанії переглядають свої стратегічні позиції для того, щоб реагувати на зміни економічної, конкурентної і соціально культурного середовища, а також інтернаціоналізацію світового господарства.
Можна виділити сімох нових пріоритетів міжнародного маркетингу [2]:
- Реструктурування портфеля товарів. Щоб відповісти на виклик нових конкурентів, західноєвропейським компаніям треба диверсифіцировати свій товарний портфель сторону забезпечення більшої доданої вартості, ґрунтуючись або на технологічному розвитку, або на організаційних ноу-хау
- Адаптований маркетинг. У суспільстві достатку розбірливі споживачі рас зчитують знайти персоніфіковані рішення своїх проблем, і фірма повинна задовольнити цим чеканням за допомогою сегментації, заснованої на безпосередній реакції й інтерактивній комунікації.
- Орієнтація на конкуренцію. Ключовим фактором успіху для зрілих і стагнируючих ринків є здатність спрогнозувати дії конкурентів і перехитрити суперників. Така здатність припускає наявність системи спостереження за конкурентами.
- Розробка прогностичних систем. Традиційні методи прогнозу продажів у турбулентному середовищі малоефективні, і фірмі варто розробити системи, засновані на організаційній гнучкості і плануванні з урахуванням непередбачених обставин.
- Глобальний маркетинг. Існує зростаюча взаємозалежність серед країн, індустріальна і культурна “тканина” яким стає більш однорідною. З'являються наднаціональні сегменти, що представляють собою ринкові можливості для фірми.
- Відповідальний маркетинг. У суспільстві з'являються нові потреби, що обумовлюють необхідність в екологічно чистих продуктах Фірми починають демонструвати заклопотаність як індивідуальним, так і колективним добробутом суспільства, а не просто задоволенням короткострокових потреб.
- Генеральний менеджмент керований ривком. Успішна реалізація концепції маркетингу усередині фірми вимагає міжфункціональної координації і корпоративної культури, що стимулює сприйняття концепції маркетингу.
Плануючи вихід на зовнішні ринки, діяч міжнародного маркетингу повинний вивчити економіку кожної цікавлюючої його країни. Привабливість країни як експортний ринок визначається двома характеристиками.
Перша з них — структура господарства. Господарська структура країни визначає її потреби в товарах і послугах, рівні доходів і зайнятості та інше. Існують чотири типи господарських структур. Другий економічний показник — характер розподілу доходів у країні. На розподілі доходів позначаються не тільки особливості господарської структури країни, але й особливості її політичної системи По характері розподілу доходів діяч міжнародного маркетингу поділяє країни на п'ять видів: країни з дуже низьким рівнем сімейних доходів; країни з переважно низьким рівнем сімейних доходів; країни з дуже низьким і дуже високим рівнями сімейних доходів; країни з низьким, середнім і високим рівнями сімейних доходів; країни з переважно середнім рівнем сімейних доходів.
РОЗДІЛ 2МІЖНАРОДНИЙ МАРКЕТИНГ У СФЕРІ ТОРГІВЛІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМ ПРОДУКТОМ
Міжнародний технологічний обмін перетворився сьогодні на найбільш динамічний сектор світової торгівлі. Це органічно випливає із суті сучасного загальносвітового трансформаційного процесу в напрямі становлення нового технологічного укладу, який є наслідком розвитку науково-технічної революції і базується на новітніх інформаційних технологіях, революційних зрушеннях у засобах комунікацій, біотехнологіях. Країни, які зможуть посісти у цьому процесі провідні позиції, стануть головними суб'єктами глобальної економіки ХХІ століття. Тому для будь-якої держави надзвичайно важливо визначити і реалізувати правильну стратегію високотехнологічного розвитку в рамках глобальної економіки. Якою ж має бути ця стратегія для України? Щоб відповісти на це запитання, необхідно розглянути основні механізми виходу на ринки інтелектуального продукту.
2.1. Маркетингові стратегії
Скільки б сьогодні не робилося декларативних заяв про інноваційний шлях розвитку, його не вдасться реалізувати, аж поки він не буде підкріплений відповідними суспільними ресурсами. Потрібна реально працююча стратегія, незалежно від того, ґрунтуватиметься вона на концепції активного технологічного лідерства в тих чи інших галузях або ж на концепції пристосування до глобальних інновацій та їх пасивного відтворення.
Технологія стає товаром лише за певних умов. Хибною є думка, що покупці згодні купувати голу ідею. Адже навіть запатентовані науково-технічні новинки використовуються у світі лише на 3-5 %. А в процесі подолання шляху від ідеї до її втілення у товар «відсів» ще більший: з кожних 100 ідей розробляється не більше однієї, з кожних 100 нових товарів, у яких втілені нові ідеї, ринок відкидає понад 90 %.
Отже, нова технологія наближається до товарного вигляду на певній стадії руху «ідея-ринок». Це та стадія, коли створено реальну можливість комерціалізації ідеї, проведено експертизу та визначено можливі сфери її використання. Щоб стати предметом обміну, технологія повинна мати товарний вигляд, тобто задовольняти стандартні вимоги до товару.
Існуюче й досі в Україні поняття «впровадження» не відповідає ринковим умовам технологічного обміну. Адже технологія може бути товаром і без так званого впровадження. Наприклад, патент, дослідний або промисловий зразок можуть мати попит та продаватись. Тому адекватнішим для процесів комерційного використання продуктів інтелектуальної праці є термін «технологічний обмін». У практиці технологічного обміну майже неможливо відокремити об'єкт у чистому вигляді. Наприклад, постачання будь-якого обладнання завжди передбачає передачу супроводжувальної документації, його складання, налагодження та пуск, навчання персоналу.
Міжнародний обмін технологіями може здійснюватися як у чистому вигляді (торгівля патентами, ліцензіями, ноу-хау), так і у вигляді торгівлі техноємними товарами. Якщо такий обмін включає і торгівлю техноємними товарами, то для оцінки його обсягів застосовується класифікація технологічної місткості торгівлі, розроблена ЮНКТАД (United Nations Conference of Trade and Development).
Технологічна місткість торгівлі (ТМТ) (R&D intensity of trade) — це частка витрат на дослідження та розробки в обсязі виробництва і торгівлі товарами. Коефіцієнт ТМТ може бути розрахований стосовно галузей виробництва та окремих товарів для різних країн світу. Всі товари та галузі, в яких цей коефіцієнт вищий за середній для даної країни або групи країн, вважаються високотехнологічними. Якщо коефіцієнт ТМТ близький до середнього значення, товари розглядаються як середньотехнологічні. Відповідно товар і торгівля ним є низькотехнологічними, якщо коефіцієнт ТМТ значно нижчий від середнього рівня.
Крім того, для оцінки технологічної місткості торгівлі використовують Стандартну міжнародну торгівельну класифікацію (SITC). Проте всі дані про міжнародний обмін технологіями мають вельми приблизний або оціночний характер.
Є також якісні критерії віднесення продукції до категорії високотехнологічної (наукоємної). Це частка зайнятих у науково-дослідних та дослідно-конструкторських роботах (вона має бути не меншою за 2,5 % від загальної чисельності працівників), досягнення світового рівня якості продукції, висока експортна квота, використання високих технологій («хай-тек») тощо. [7]
2.2.Особливості маркетингу високотехнологічних товарів
Обмін технологіями, до яких, за усталеною міжнародною практикою, належать науково-технологічні розробки, взагалі інтелектуальні продукти,- це значно більше ніж просте розповсюдження товарів, процесів або послуг. Він включає в себе всі системи підтримки та забезпечення виробництва продукту, процесу або послуги, що є результатом передачі знань, навичок, досвіду або методу організації. Ця відмінність є дуже важливою, вона примушує розглядати технологію у широкому розумінні, включаючи не тільки той або той запатентований чи незапатентований процес або технологію виробництва, а й інші різноманітні знання, необхідні для створення підприємства.
Особливості маркетингу продуктів «хай-тек» тісно пов'язані з тим, що високотехнологічні галузі являють собою наукоємні, динамічні напрями, в яких нові досягнення часто випереджають усвідомлені потреби потенційних користувачів і порушують встановлені межі між традиційними секторами промисловості. Їх квінтесенцією є інформація, яка робить можливим виробничий процес. Якщо утилітарність звичайних товарів продиктована їх фізичним змістом і структурою, то утилітарність науково-технологічних розробок, технологій та інших інтелектуальних продуктів ґрунтується на постійно зростаючих і поновлюваних знаннях, які й уможливлюють безперервність потоку нових товарів і послуг.
Ринки технологій і високотехнологічних товарів загалом характеризуються такими ознаками:
— монополістичні риси багатьох сегментів ринку;
— слабкі позиції покупців (недостатня можливість торгуватися);
— невизначеність цін на технології та науково-технологічні розробки, спричинена секретністю інформації та відсутністю реклами;
— розмите конкурентне середовище (адже, як правило, межі базового ринку нечіткі, тобто конкурентні загрози можуть надходити з різних технологічних горизонтів; у результаті постійних приходів і виходів конкурентів з ринку високою є технологічна невизначеність; межі промислових секторів змінюються і відбувається як об'єднання кількох ринків у новий базовий ринок, так і, навпаки, розпад на вузькоспеціалізовані сегменти);
— високий ступінь географічної концентрації попиту і пропозиції;
— сильна позитивна кореляційна залежність між торгівлею науково-технологічними розробками і науково-дослідницькою діяльністю;
— драматично швидке скорочення термінів між винаходом та його реалізацією (прискорене економічне старіння науково-технологічних розробок і технологій);
— короткі життєві цикли: якщо життєвий цикл більшості промислових товарів становить 10-15 років, то для високотехнологічної продукції, як правило, він не перевищує 3-5 років; для неї характерне також копіювання, тому фактор часу в стратегії проникнення на ринок для цих товарів є вирішальним;
— висока кореляція між патентуванням і ліцензуванням та розвитком високотехнологічного експорту й ліцензуванням;
— тісний взаємозв'язок між торгівлею технологіями і прямими іноземними інвестиціями (наявність позитивної кореляції між експортом ліцензій та експортом капіталу);
— привабливість ринків для інвестиційних товарів та кваліфікованих працівників;
— відносна застарілість технологій, що продаються у даний час, особливо для незалежних фірм;
— глибші й міцніші зв'язки між отримувачами і постачальниками, ніж у випадку торгівлі товарами широкого вжитку;
— творчий підхід до застосування технології (тільки-но технологію створено, дуже важливо швидко знайти для неї комерційні виходи і застосувати її як нову «технологічну платформу» для максимальної кількості виробів, тобто фактично технологія створює ринок).
Перелічені особливості істотно впливають на процеси розробки нових високотехнологічних товарів, визначаючи ключову роль факторів гнучкості та швидкості, а також зв'язок з потенційними користувачами з метою виявлення найперспективніших застосувань. На ринках продукції «хай-тек» стратегічний маркетинг відіграє вирішальну роль. При цьому він має тісно взаємодіяти з лабораторією через інтерфейс «НДДКР — виробництво — маркетинг».
Для секторів «хай-тек» надзвичайно важливою є здатність фірми постійно випускати нову продукцію, тобто здійснювати стратегію інновації. Зрозуміло, що рішення про випуск нової продукції дуже складні і ризиковані, але саме від них залежать прибутки фірми, її здатність до виживання та розвитку.
У міжнародній практиці вирізняють інновації з маркетинговою і технологічною домінантами. Продукції «хай-тек» притаманні нововведення з технологічною домінантою, які змінюють фізичні властивості товару на рівні виробництва, застосування нової компоненти або матеріалу, створення принципово нових продуктів, виробів, нового фізичного стану або нових комплексних систем.
Технологічні нововведення з'являються як результат застосування досягнень точних наук у виробничій практиці. Як правило, вони народжуються в лабораторії або в конструкторському бюро. Деякі з цих інновацій потребують складних технологій та великих капіталів (атомна і космічна галузі), інші — складних технологій, але невеликих капіталів (побутова електроніка).
Нововведення з комерційною або маркетинговою домінантою стосуються переважно управління, збуту й комунікації як складових процесу комерційної реалізації товару або послуги. Наприклад, нова презентація товару, нова форма торгівлі, новий вид реклами, нова комбінація естетичних і функціональних властивостей, нове застосування відомого товару, новий засіб платежу, новий спосіб продажу.
Комерційні новації стосуються будь-якого виду діяльності, пов'язаної з доведенням товару до кінцевого користувача. Виникаючи в результаті застосування наук про людину, вони є організаційними і не пов'язані безпосередньо з науково-технічним прогресом у вузькому розумінні цього поняття. Для здійснення комерційних новацій творча уява, винахідливість, нестандартний підхід потрібні більше, ніж фінансові ресурси. Однак деякі з них, наприклад освоєння комп'ютерної банківської мережі, можуть потребувати значних коштів.
Слід визнати, що межа між цими двома формами нововведень нечітка й технологічні інновації часто стимулюють появу комерційних. Загалом технологічні нововведення вважаються «важчими», ризикованішими, оскільки вони потребують залучення значних коштів. Комерційні ж новації легші і менш ризиковані. Однак існує небезпека того, що їх можна простіше скопіювати.
Рівень ризику, пов'язаного з технологічною інновацією, залежить також від джерела ідеї нового продукту. Можна поділити товари на «втягнуті попитом», тобто викликані до життя потребами, і на «виштовхнуті лабораторією», тобто ті, що ґрунтуються на фундаментальних дослідженнях і можливостях технології. Європейські та американські дослідження, які охоплюють багато секторів промисловості, дають змогу зробити два важливі висновки. По-перше, приблизно 60-80 % успішних нововведень мають ринкове походження проти 20—40 %, які йдуть із лабораторії. По-друге, нововведення, що ґрунтуються на безпосередньому аналізі потреб, як правило, більш успішні. Отже, стратегія інновації, яка спирається на аналіз потреб ринку з наступним переходом до лабораторії, ефективніша, ніж стратегія з протилежною траєкторією.
Разом з тим інноваційна стратегія, що ґрунтується на фундаментальних дослідженнях, хоча вона і ризикованіша у короткостроковій перспективі, має більше шансів привести до технологічного прориву, і це дає фірмі перевагу перед конкурентами. Товарна політика, що ґрунтується виключно на виражених потребах ринку, неминуче веде до менш революційних новацій, котрі, однак, сприймаються як привабливіші і менш ризиковані.
Тому важливо зберігати баланс між цими двома інноваційними стратегіями. За позитивний приклад може правити стратегія НДДКР японських фірм. Занадто великий ухил у бік прикладних досліджень за рахунок фундаментальних часто спричинює технологічні запізнення, які важко подолати.
Інновації можна класифікувати також за ступенем новизни для ринку. При цьому нововведення розмежовуються на «радикальні», або проривні, і «відносні». Інтенсивність нововведення визначається новизною концепції і технології її реалізації.
Дослідницька фірма Arthur D. Little пропонує, визнаючи стратегічну роль технологій, розрізняти три їх типи: ключові технології (які істотно впливають на конкурентоспроможність щодо якості продукції або продуктивності); базові (широкодоступні, такі, що не створюють передумов для конкуренції); технології, які з'являються (тобто перебувають на експериментальній стадії, але в перспективі здатні сприяти перебудові конкурентної бази).
Врахування технологічної складової у стратегії створює підґрунтя для визначення пріоритетів у виборі технологій. В ідеалі конкурентоспроможна фірма завжди повинна: по-перше, намагатися контролювати свої ключові технології; по-друге, займатися як мінімум однією ключовою технологією; по-третє, бути готовою скоротити, частково або навіть повністю, застосування базових технологій.
Проблема вибору маркетингової стратегії реалізації продукції «хай-тек» на зовнішніх ринках залежить від етнокультурного середовища, в якому перебуває конкретний ринок. Це спричинює значні відмінності, причому не тільки в термінах концепцій або методів, а й, насамперед, пріоритетів, складності та філософії управління. Так, оперування на європейському ринку, порівняно з американським, має фундаментальні відмінності. Вони пов'язані з кількома чинниками: викликом, що його кидає європейська інтеграція; культурною різноманітністю і плюралізмом Європи; особливим значенням, яке надається тут проблемам соціальної відповідальності й солідарності.
Європейський ринок є вельми диверсифікованим у термінах культури й навичок споживання. Зняття нетарифних бар'єрів перетворить його на ринок без національних кордонів, але він не стане однорідним. Рівень стандартизації, подібний до досягнутого на американському ринку, тут не здається реальним. Тому визначальним фактором успіху має стати здатність враховувати європейську різноманітність і водночас виявляти національні сегменти.
Європейське суспільство більшою мірою, ніж американське, заклопотане інтеграцією індивідуальних, сімейних і соціальних цінностей в економічне життя. У зв'язку з цим фірма, що виходить на європейський ринок, стикається із серйознішими соціальними обмеженнями і не може залишатися нечутливою до вимог соціальної відповідальності. Все це примушує ширше осмислювати концепцію маркетингу і брати до уваги соціально-культурні наслідки своїх економічних, зокрема маркетингових, дій. Тому, реалізуючи національний інтелектуальний та високотехнологічний продукт на європейському ринку, слід орієнтуватися на концепцію «відповідального маркетингу», яка передбачає необхідність для фірми демонструвати піклування як про індивідуальний, так і про колективний добробут суспільства, а не просто здатність задовольнити скороминущі потреби.
Стратегії реалізації високотехнологічної та інтелектуальноємної продукції на ринках країн, різних за економічним, а особливо технологічним, рівнем розвитку, мають відрізнятися, оскільки існують істотні відмінності в технологічному обміні промислово розвинених країн та країн, що розвиваються.
Сьогодні 80 % НДДКР у світі і приблизно така ж частка наукових публікацій припадає на розвинені країни. Для країн, що розвиваються, набуття знань за кордоном — найкращий засіб розширити власну інформаційну базу й підвищити конкурентоспроможність. При цьому важливо враховувати, яку технологію та високотехнологічні товари найдоцільніше закуповувати, освоювати і пристосовувати до місцевих умов конкретної країни. Якщо в ній промисловість перебуває на ранніх стадіях розвитку, знадобиться відносно проста технологія. З розширенням і зростанням диверсифікації промислової бази виникає необхідність у дедалі складніших процесах виробництва.
Розглянемо особливості обміну технологіями між промислово розвиненими країнами. Взаємний потік технологій між підприємствами у промислово розвинених країнах, як правило, базується на ліцензуванні, що дає право використовувати запатентовану технологію для виробництва й передавати відповідне ноу-хау на взаємопогоджених умовах. Найчастіше ліцензування технології — це результат угоди між двома підприємствами без участі або за мінімальної участі уряду. Винятком є Японія, де контракти, що передбачають певний рівень платежів за технологію, затверджує уряд. Передача технології і методів збуту в багатьох випадках обмежується передачею на патенти і торгові знаки, попри те, що ці технології часто містять незапатентовану, але секретну інформацію й методологію промислових процесів.
Ліцензіар технології отримує зиск від продажу ліцензії за рахунок прямих платежів і/або періодичних роялті «готівкою», а також дивідендів у тому випадку, коли платежі за технологію здійснюються у формі капіталовкладень, продажу прототипів і компонентів. Майже завжди ліцензіар отримує прибуток без додаткових витрат капіталу. Вартість певного типу технології і характер договору про її передачу залежать в основному від відносної конкурентоспроможності і ділової позиції обох сторін, а також від відносних переваг, які випливають для сторін з ліцензійної угоди. [7]
2.3. Механізми виходу на зарубіжні ринки науково технічних досягнень
Організація міжнародної діяльності у сфері реалізації науково-технологічних досягнень передбачає вибір шляхів виходу на зарубіжні ринки. На різних етапах свого розвитку фірми використовують різні комбінації дій, які пов'язані з різними витратами, ризиками й ефектами.
Науково-технологічні розробки не завжди створюються на продаж. Замість цього їх розглядають як ключ, що відкриває доступ на ринок. Фірми розвинених країн використовують їх, разом з маркетингом та менеджерським досвідом, для розширення своєї частки як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Експорт технологій і високотехнологічних та інтелектуальних продуктів може бути важливим джерелом додаткових надходжень і є стратегією, практикованою фірмами, діяльність яких ґрунтується на продукуванні технологій у широкому сенсі.
Основними методами проникнення товарів на зарубіжні ринки є: ліцензування; експорт товарів, у яких матеріалізовані наукові та технологічні інновації; перенесення торговельної мережі за кордон; створення потужностей із складання або пакування за кордоном; заснування спільних підприємств (joint-venture company); створення власних іноземних дочірніх філій або філій на засадах володіння контрольним пакетом.
Однак якщо мета полягає саме у проникненні на закордонний ринок із продуктами, які є результатом науково-технологічних розробок, існує лише три варіанти: виробляти продукцію за кордоном, експортувати або ліцензувати її. Який же з цих варіантів найдоцільніший?
Для іноземних фірм з розвинених країн найпривабливіші, домінуючі механізми виходу на зарубіжні ринки технологій — це прямі інвестиції або експорт. Ліцензування технологій, як механізм виходу на ринок, рідко є альтернативою цим двом методам, оскільки при ліцензуванні існує надто великий ризик втрати контролю за технологією і зниження потенційного прибутку.
Проте порівнювати різні механізми обслуговування закордонних ринків технологій доцільно лише тоді, коли існує вибір, а це можливо тільки в разі наявності в країні великих або середніх корпорацій. Для більшості невеликих фірм, особливо з не досить технологічно і фінансово міцних країн, вибір існує лише між експортом і ліцензуванням, а пізніше може залишитися тільки один механізм реалізації своїх науково-технологічних переваг і новацій за кордоном. Причиною цього є обмеженість ресурсів, брак досвіду проведення операцій за кордоном, невеликий обсяг виробництва відповідних товарів тощо.
Незважаючи на пріоритетність використання прямих іноземних інвестицій та експорту як інструменту реалізації науково-технологічних розробок та іншого інтелектуального продукту на міжнародних ринках компаніями з країн, що розвиваються, і країн з перехідною економікою, в окремих ситуаціях ліцензування є найпривабливішим. Головна його перевага — те, що, крім ноу-хау, за кордон не вивозяться жодні матеріальні цінності. При цьому виробництво не повинне виявляти власної активності. Тому саме цей напрям досить популярний серед малих та середніх підприємств.
Враховуючи великі потенційні резерви в галузі наукоємних технологій і організаційні складності реалізації ліцензійної діяльності підприємств, доцільно використовувати для цього спеціалізовані фірми та фонди. Необхідною складовою такої системи має стати банк ліцензій, де зосереджені дані про об'єкт ліцензування і потенційних ліцензіатів.
Однак, крім описаних механізмів проникнення на ринок, існують й інші засоби технологічного обміну.
Останнім часом з'являються нові інструменти, які забезпечують освоєння зарубіжних ринків без вивезення капіталу і ґрунтуються на використанні договірних форм. Вони характеризуються формуванням міжнародної кооперації, коли кордон перетинають продукти творчої діяльності, нові знання, досвід, технічні проекти тощо. Ці форми кооперації виявляються у трьох основних видах: ліцензійне виробництво, управління за контрактом (management contracting), підрядне виробництво (contract manufacturing). [7]
2.4.Форми і механізми реалізації інтелектуальних продуктів
Основними формами реалізації міжнародних науково-технічних відносин є:
— обмін загальною науково-технічною інформацією, її накопичення у банках даних для спільного використання, обмін програмними продуктами;
— укладення і реалізація контрактних угод щодо проведення НДДКР контрагентом з наступною передачею всієї інформації і права розпоряджатися результатами розробок замовнику (право на оформлення патенту й ліцензії на виробництво);
— проведення на основі прямих зв'язків партнерами з різних країн коопераційних НДДКР щодо конкретного винаходу з подальшим спільним (зрідка — роздільним) володінням патентом і правом надання ліцензій;
— реалізація міжнародних (за участю кількох країн або фірм) науково-технічних програм з розробки актуальних спеціальних проблем (наприклад телекомунікаційна технологія, біотехнологія) на основі спеціалізації та кооперації НДДКР;
— виконання міжнародних комплексних науково-технічних програм.
Основними формами реалізації науково-технічних досягнень є міжнародна передача технологій та міжнародне технічне сприяння. До сфери передачі технологій ЮНКТАД відносить перелік угод, що укладаються у таких випадках:
— передача, продаж або надання за ліцензією усіх форм промислової власності (окрім товарних та фірмових знаків);
— надання ноу-хау і технічного досвіду;
— надання технологічних знань, необхідних для придбання, монтажу і використання машин та устаткування, напівфабрикатів і матеріалів, отриманих внаслідок закупівлі, оренди, лізингу або якимось іншим шляхом;
— промислове й технічне співробітництво, якщо йдеться про технічне утримання машин, устаткування, напівфабрикатів і матеріалів;
— здійснення інжинірингових послуг, до яких належать: підготовка техніко-економічного обґрунтування проектів, консультації, будівельний, інвесторський і технічний нагляд, коротко- та довгострокові послуги, проектування нової технології, технічне сприяння у проведенні спеціалізованих робіт, випробування та перевірка устаткування й машин, переробка сировини замовника з використанням оригінальної технології;
— передача технології у рамках науково-технічної і виробничої кооперації (як на контрактній основі, так і при створенні змішаних товариств), коли науково-технічні потенціали кожної зі сторін об'єднуються й відбувається оперативний і стабільний обмін технологіями протягом тривалого часу;
— передача технології у рамках інвестиційного співробітництва, яке передбачає не тільки комерційну реалізацію матеріалізованої технології через постачання машин, устаткування, технологічних ліній тощо для об'єктів, що будуються, а й передачу технології у «чистому вигляді» через консультації та навчання спеціалістів, шеф-нагляд за будівництвом, надання робочих креслень, а також через інші форми технологічного обміну.
Усі форми угод призначені для передачі та придбання технології на комерційній основі і є своєрідними контрактами, в яких покупець має відповідний виробничий потенціал (або капітал), а продавець — право виробництва із знаннями у визначеній сфері. Поряд з цими існує некомерційна форма технологічного обміну, до якої належать передача науково-технічної інформації у різних видах, проведення наукових конференцій, симпозіумів, виставок і ярмарків, науково-технічні публікації, особисті контакти вчених і спеціалістів тощо.
Міжнародна передача технології, як правило, складається з кількох етапів. Це вибір і придбання технології, адаптація та освоєння уже придбаної технології, розвиток місцевих можливостей для вдосконалення технології з урахуванням потреб національної економіки.
Різновидом міжнародної передачі технології є міжнародне технічне сприяння. Воно полягає у наданні країнам сприяння у сферах технології процесів, продуктів чи управління. Технічне сприяння спрямоване передусім на підвищення технологічного рівня країн, що розвиваються, і країн, які перебувають на етапі переходу до ринку, з метою прискорення їх розвитку та формування основ розвиненої ринкової економіки. Таке сприяння надається найчастіше в розробці програм економічного розвитку, статистики, грошової та бюджетної політики, техніко-економічного обґрунтування окремих проектів тощо. Серед організаційних видів технічного сприяння можна виділити технологічні гранти на співфінансування технічного сприяння. Технологічні гранти — це безоплатна передача технології, технологічноємних товарів чи фінансових засобів для купівлі технології, адаптації її до місцевих умов, навчання та підготовки персоналу.
У сучасному арсеналі форм та інструментів міжнародного технологічного трансферу виділяється такий інструмент кредитно-фінансового обслуговування, як міжнародний лізинг — довготермінова оренда машин, устаткування тощо, яка передбачає можливість їх наступного викупу. Це досить ефективний інструмент, що полегшує доступ споживача до передової техніки в умовах її швидкого морального старіння. Лізинг розширює можливості проведення гнучкої технічної політики підприємств, створює умови для включення до економічного обігу устаткування, яке тимчасово не використовується або вивільняється, переміщує його на умовах оренди до споживача з однієї країни в іншу.
На відміну від фінансового кредиту, лізинг передбачає одночасне та взаємообумовлене вирішення питань фінансування, постачання й використання устаткування на основі укладення взаємопов'язаних комерційних і лізингових угод. Це виключає матеріально незабезпечене фінансування (як у випадку банківської позики). За дефіциту платіжних балансів істотним моментом є те, що зобов'язання з лізингу не включаються, згідно з міжнародною практикою, до обсягів зовнішньої заборгованості країн.
Однією з новітніх форм створення і реалізації науково-технологічних та інтелектуальних продуктів є науково-технологічні парки (технополіси). Перспективність поширення технополісів пов'язана з їх здатністю до новацій у плані суспільних відносин і призначенням створювати та освоювати науково-технічні розробки. Двома основними типами технопарків є ті, що виникли стихійно, а також спеціально створені. Найбільш популярні парки першого типу, хоча нині часто (зокрема в Україні) створюються парки другого типу. Вирішальними факторами, які визначають появу технополісів на Заході, є значне державне фінансування, військові замовлення, тісна взаємодія університетів, держави і промисловості.
Узагальнюючи вищесказане, зазначимо, що сучасний глобальний трансформаційний процес, усупереч ідеологічним штампам про абсолютну цінність чисто ринкових принципів організації, об'єктивно веде до становлення якісно іншої системи, в якій ринкові засади (приватна власність, конкуренція, вільне підприємництво) органічно поєднуються з відносинами, що базуються на постійному стратегічному співробітництві між фірмами — виробниками товарів, послуг та інтелектуального продукту, між ними та споживачами, між суб'єктами різних ієрархічних рівнів управління. Саме тому найбільш адекватною формою високотехнологічного розвитку і поширення новітніх технологій стають у сучасній світовій економіці транснаціональні корпорації з їх замкненим і дуже специфічним (квазіторговим) оборотом.
Отже, входження у світовий технологічний простір — це не вихід на якийсь вільний міжнародний ринок. Це передусім входження у досить організований, наднаціонально регульований економіко-технологічний простір.
У нових умовах глобальної техноємної економіки знижується значущість цінових чинників конкурентоспроможності і різко зростає вага факторів гнучкості забезпечення умов споживання того чи іншого товару, послуги, інтелектуального продукту. Це істотно підвищує роль ефективного управління на основі принципів сучасного міжнародного маркетингу. Об'єктивно зростає диверсифікація форм і методів міжнародного обміну, необхідність у їх адаптації до специфічних умов тих чи інших ринків, конкретних ринкових сегментів. [7]
РОЗДІЛ 3МАРКЕТИНГОВА ДІЯЛЬНІСТЬ У MICROSOFT
3.1. Коротке зображення історії становлення Microsoft
Як було належним образом зазначено у другому розділі, у наш час має велику акселерацію розвиток міжнародний маркетинг взагалі і у сфері торгівлі інтелектуальним продуктом. На сьогодні діячем обох цих іпостасій є велика компанія Microsoft.
Ця корпорація почала своє життя з роботи двох друзів-ентузіастів Біла Гейтса і Пола Алена. Вони заснували маленьку конторку я підпорядковувалася компанії IBM. Microsoft почали свою діяльність лише як звичайні співробітники. Вони не придавали великого значення збуту своєї продукції. Факт, що тоді «маркетинговою політикою» займалася мама Біла Гейтса. Співробітники (на початку штат складав 39 чоловік) були повністю зайняті розробкою інновацій.
Сьогодні Microsoft примножує свій капітал щорічно у великому обсязі. Структура цієї корпорації стала дуже складною (нараховується багато філій що підпорядковуються головному штабу Microsoft, такі як Microsoft Press, Microsoft Hardware and peripherals, Microsoft Games). Ця корпорація внаслідок ускладнення своєї структури, примноження штату співробітників, росту конкурентоспроможності (не слід розглядати Microsoft як виробника операційних систем до ПК, бо у цьому питанні ця компанія є безперечним монополістом) повинна вкладувати велику частку капіталу до справи маркетингу.
У своїй маркетинговій політиці Microsoft обрали незвичайну стратегію,що одержаланазву "айкідо" за аналогією зодним з видів східної боротьби. Вона деякою мірою відкидаєпринцип веденняконкурентної боротьби як війни, метоюякої повинне бути обов'язкова поразка суперника.
3.2. Сутність і поняття стратегії «айкідо» в міжнародному маркетингу
Сутність даної стратегії полягає в тім, щоб спробувати звести нанівець, нейтралізувати сильні сторони конкурента, а також у тім, щоб використати дії самого конкурента для перемоги над ним. Ціль — не руйнування, а завоювання переваги, не знищення супротивника, а отримання перемоги за рахунок відхилення від боротьби — перемога без боротьби. Стратегія, заснована на айкідо, абсолютно рефлективна й спрямована на забезпечення захисту від неспровокованої атаки з боку конкурента. У стратегії айкідо не існує поняття властиво атаки, спрямованої на слабкі, уразливі місця супротивника. Кінцева мета захисту в рамках стратегії айкідо складається не в знищенні супротивника або нападаючого, а в його нейтралізації й одержанні можливості контролювати його дії, а також у власному самовдосконаленні, що представляє особливо коштовний досвід. Важливо продовжувати перемагати себе самого і йти вперед до нових здійснень і переваги. У результаті супротивник нейтралізований, але йому не нанесений серйозний збиток. При цьому строго дотримується етика відносин.
Одна з форм прояву стратегії айкідо в бізнесі — перехід від конкуренції до співробітництва за допомогою узгодження інтересів з конкурентами й висновку з ними відповідних ділових стратегічних альянсів.
При традиційній конкуренції обидві компанії не реалізують повністю своїх цілей, оскільки діють паралельно й протистоять один одному. Енергія їх витрачається неефективно: не тільки на вивчення переваг споживачів цільового ринку й розробку оптимальних методів їхнього задоволення, але й на боротьбу з конкурентами.
При використанні стратегії айкідовідбувається перехід від силової конкуренції до конвергенції, координації інтересів і можливостей ринкової роботи зконкурентами, досягається більшаекономія будь-якого видуресурсів, ефективність і результативність дій компанії.
Ефективна стратегія конкурентної боротьби — стратегія айкідо включає три етичні фази захисту: перша — сприйняття дій конкурента, друга — оцінка ситуації, третя фаза — ухвалення рішення й реакція. Причому ці фази настільки близько випливають одна за іншою, що на практиці сприймаються як єдиний рух.
Від конкуренції до конвергенції — це гасло відбиває сутність стратегії айкідо: перемагай, не знищуючи, а об'єднуючи зусилля.
Прикладом стратегії айкідо (конвергенції) у бізнесі служить перехід компаній Microsoft й Intel від конкуренції до співробітництва на ринку софт-обеспечения для комп'ютерів. Зокрема, ці компанії уклали угоду про співробітництво, запропонували ринку сумісні програми й процесори й з конкурентів перетворилися в партнерів.
Далі корпорація Microsoft і телекомпанія CNN уклали угоду про співробітництво в справі створення другої мережі новин, MSNBC, що пропонує діалог користувачам Інтернету. В 1997 р. корпорація Microsoft оголосила про початок технічного й комерційного співробітництва з Apple.
Таким чином, коло альянсів, спільних погоджених дій корпорації Microsoft зіншими компаніями розширювався й підвищував її конкурентну стійкістьі невразливість.[11]
3.3. Інші маркетингові ходи Microsoft
Зовсім недавно Microsoft впровадило велику маркетингову компанію по всьому світі пов’язану з впровадженням нового товару Windows Vista- це нова операційна система, яка повинна покращити роботу усіх користувачів ПК з урахуванням найвибагливіших потреб клієнтів. Цього разу в компанії Білла Гейтсанамагаються переконати покупців переходити на нові продукти, апелювати до "людського фактора".
Заради привернення інтересу до Windows Vista керівництво Microsoft вигадало нові рекламні ходи. Воно запропонувало спеціальну гру під назвою «Vanishing Point», яка є набором головоломок для активних користувачів ПК і Інтернету. Спосіб донесення інформації був прийнятий досить цікаво. Шифр та адреси сайту було зображено проекцією дівчини на фонтані у Лас-Вегасі,саме під час виступу Білла Гейтсана виставці CES2007. Подібні акції повинні були бути проведені у ще 10 великих містах США та Європи. Виступ Локі (саме так кличуть дівчину з проекції)- ключдо рішеннязавдань. Гравці спілкуються на спеціальному wiki-форумі, де діляться своїми радамий здогадами, але головний приз дістанеться тільки одному.
Тепер стало зовсімочевидно, що гра «Vanishing Point» — це частинавірусної маркетингової кампанії Microsoft по поширеннюопераційної системи Windows Vista, що повинна з'явилася на полках магазинів 30 січня 2007 р. Властиво, про цеможна було здогадатися із самого початку, тому що Локіне приховуваласвоєї причетності до Microsoft, а головний приз онлайновогозмагання — суборбітальний політ на чотиримісному літаку Rocketplane — рекламувався як «повна віста на орбіту». Правда, до розиграшу допускаються жителі тільки 11 країн.[8]
Мережниймаркетинг у наші дні явище досить розповсюджене. Однак використатийогостосовно до іграшок поки що не вирішувавсяніхто. І отперший хід зробила компанія Microsoft. Її представники оголосили про початок спеціальної акції, суть якої полягає в наступному. Акція призначена для власників Xbox (це мультимедійна, ігрова приставка нового покоління ), підписанихна сервіс Xbox Live. Якщо ці щасливчики зможутьумовити (або змусити, кому як простіше) хоча б однієїлюдини підписатися на Xbox Live, то в нагороду за виявлену ретельність Microsoft подарує йому одну гру дня неї із спеціального списку. Ця акція триватиме впродовж короткого часу і як кожна звичайна акція Microsoft, обмірковано спрямована на сегмент звичайних геймерів, має отримати великий попит, на мою думку.[9]
Впродовж усієї своєї історії ця компанія не втомлювалась дивувати своїх клієнтів і розвивати різноманітні сторони бізнесу, що можуть принести прибуток. Так нещодавно стало відомо, що корпорація Microsoft й її дочірня компанія MSN збирається ввійти на ринок мобільного маркетингу, і, як це водиться увеликих корпорацій, хочезробити це через придбання профільних компаній. Wall Street Journal повідомляє, що MSN ведепереговори про покупку бостонськоїкомпанії Third Screen. Однак представники обох сторінвідмовляються давати які-небудь коментарі, не спростовуючи, але й не підтверджуючи ці слухи.[10]
ВИСНОВКИ
Отже у цій роботі я спробовав проаналізувати вагомість маркетингу на сучасному міжнародному ринку. Я гадаю мені це вдалося. У цій роботі я надав якумога приємливе пояснення міжнародного маркетингу, показав основні поняття та сутність. Для більш зануреного сприйняття проблеми я надав короткий порівняльний аналіз міжнародного та внутрішнього маркетенгів. Я спромігся зазначити основні проблеми, що спотикають міжнародний маркетинг, а також окреслив 7 основних пріоритетів, до яких прямує маркетинг у системі міжнародної комерції.
Наступним етапом моєї роботи стало дослідження торгівлі інтелектуальними продуктами, а саме: тонкощи та складності у впровадженні цих товарів на міжнародному ринку. входження у світовий технологічний простір передусім входження у досить організований, наднаціонально регульований економіко-технологічний простір. У нових умовах глобальної техноємної економіки знижується значущість цінових чинників конкурентоспроможності і різко зростає вага факторів гнучкості забезпечення умов споживання того чи іншого товару, послуги, інтелектуального продукту. Це істотно підвищує роль ефективного управління на основі принципів сучасного міжнародного маркетингу.
У заключній частині своєї роботи я розповів про досить цікаву міжнародну маркетингову стратегію «айкідо», яку я виділив через досить цікавий підхід до справи конкуренції та отримання прибутку. Саме цю стратегію використовує відома корпорація Microsoft. Але під час ознайомлення з маркетинговою політикою цієї компанії та її історії я зустрів ще декілька цікавих ходів та фактів у діяльності Microsoftі вирішив додати іх до моєї роботи.
Тепер я з точністю можу зазначити, що Microsoftпопри чисельну критику конкурентів та антимонопольного комітету є знавцями своєї справи, повага до якого не є слабкістю, а звичайним захопленням звичайного студента, який намагається познати тонкощі маркетингу