1. Які головні обмеження накладення штрафів та ув’язнення?.

2. Що нового у реалізації принципу правосуддя, передбачено у Хартії?

3. Які вимоги щодо юридичної обізнаності для посадових осіб встановлювалися у Великій хартії вільностей?.

Список використаної літератури.

1. Які головні обмеження накладення штрафів та ув’язнення?

Більшість статей Хартії стосується васально-ленних відносин короля та баронів і прагне обмежити сваволю короля у використанні його сеньйоріальних прав, пов'язаних із земельними володіннями. Ці статті регламентують порядок опіки, отримання рельєфу, стягнення боргу тощо. Див., наприклад: ст. 2 — «Якщо хтось з графів або баронів чи інших держателів, які держать від нас безпосередньо за військову повинність, помре і на момент його смерті його спадкоємець буде повнолітнім і зобов'язаний буде сплачувати рельєф, то він (спадкоємець) повинен отримати свою спадщину після сплати давнього рельєфу…, тобто спадкоємець або спадкоємці графа (повинні сплатити) за цілу графську баронію сто фунтів (стерлінгів), спадкоємець або спадкоємці барона за цілу баронію 100 фунтів, спадкоємець або спадкоємці лицаря, який володіє цілим лицарським ф'єфом (феод), 100 шилінгів найбільше; хто менше повинен сплатити, нехай менше, відповідно до давнього звичаю ф'єфів»; ст. 3 — «Якщо ж спадкоємець будь-кого з таких держателів виявиться неповнолітнім і таким, що перебуває під опікою, то, досягнувши повноліття, нехай отримає свою спадщину без сплати рельєфу і мита»; ст. 8 — «Ніяка вдова не повинна примушуватися до шлюбу, поки бажає жити без чоловіка; однак, щоб поручилася, що не вийде заміж без нашої згоди, якщо вона від нас держить, чи без згоди свого сеньйора, від якого вона держить, якщо вона від когось іншого (а не від нас) держить»; ст. 9 — «Ні ми, ні наші чиновники не будемо захоплювати ні землі, ні дохід з неї за борг, поки рухомості боржника достатньо для сплати боргу; і поручителі самого боржника не будуть примушені (до сплати його боргу), поки сам головний боржник буде спроможний сплатити борг; і якщо головний боржник виявиться неспроможним сплатити борг, не маючи звідки заплатити, поручителі відповідають за борг; і якщо забажають, можуть отримати землі і доходи боржника і володіти ними доти, доки не отримають відшкодування боргу, який вони перед цим за нього сплатили…»[2, c. 174-175].

Хартія визначала суму рельєфу з васалів короля залежно від розміру землеволодіння, що переходило у спадщину. Денний опікун згідно зі ст. 4 мав отримувати на свою користь помірні доходи і не завдавати збитків ні людям, ні речам опікуваного володіння. Поступкою великим феодалам є також статті, в яких йдеться про заповідні королівські ліси та ріки (статті 44, 47, 48).

У ст. 20 зазначається, що «Вільна людина буде оштрафована за малий проступок тільки у відповідності з проступком, а за більший проступок буде оштрафована у відповідності з важливістю про-ступка, до того ж має залишатися недоторканим її основне майно; таким же чином (буде оштрафований) і купець, і його товар залишиться недоторканим; і віллан таким же чином буде оштрафований, і у нього залишиться недоторканим його інвентар, якщо вони будуть оштрафовані з нашого боку; і ніякий із названих штрафів не буде накладено інакше, як на основі клятвених свідчень чесних людей із сусідів».

Ст. 21. Графи і пери будуть оштрафовані не інакше, як самими своїми перами і тільки у відповідності з тяжкістю проступку[1, c. 213].

Отже, посилаючись на Хартію, почали доводити, що жоден податок не може стягуватися «без дозволу парламенту», хоча ні про який парламент у Хартії не йдеться, парламент виник набагато пізніше «Суд перів», який згадується у Хартії, суд привілейованого стану, і лише такий, почали видавати за загальновстановлений «суд присяжних», виникнення якого припадає на XVст.

2. Що нового у реалізації принципу правосуддя, передбачено у Хартії?

Велике значення мала численна група статей, спрямованих на упорядкування діяльності королівського судово-адміністративного апарату. Ця група статей: 18 — «Розслідування про новий захват, про смерть попередника і про останнє представлення на приход має здійснюватися лише у своїх графствах… Ми або наш юстиціарій будемо посилати двох суддів у кожне графство чотири рази на рік, які разом із чотирма лицарями кожного графства, обраними графством, повинні будуть розбирати у графстві у встановлений день і у визначеному місці графства вищезазначені асизи»; 20 — «Вільна людина буде штрафуватися за дрібний проступок лише відповідно до роду проступку, а за великий проступок буде штрафуватися відповідно до тяжкості проступку, причому має залишатися недоторканним його основне майно; подібним чином (буде штрафуватися) і купець, його товар залишиться недоторканним; і вілан так само буде штрафуватися і в нього залишиться недоторканним його інвентар, якщо вони підлягатимуть штрафу з нашого боку; і жоден із зазначених штрафів не буде накладений інакше, як на підставі клятвених свідчень чесних людей із сусідів (обвинувачених)»; 39 — «Жодна вільна людина не буде заарештована або ув'язнена, або позбавлена володіння, або будь-яким (іншим) чином знедолена, і ми не підемо на неї і не посилатимемо на неї інакше, як за законним вироком рівних їй і за законом країни»; 40 — «Нікому не будемо продавати права й справедливості, не будемо нікому відмовляти в них або уповільнювати їх»; 45 — «Ми будемо призначати суддів, констеблів, шерифів та бейліфів лише з тих, які знають закон королівства і бажають його добросовісно виконувати», підтверджує і закріплює встановлені з XII ст. судово-адміністративні й правові інститути, обмежує сваволю королівських чиновників у центрі та на місцях[4, c. 96-97].

Таким, чином, у ст. 39 зазначалось, що "жодна вільна людина не буде заарештована чи ув’язнена або позбавлена володіння чи знедолена будь-яким (іншим) способом", що король не виступить проти неї інакше, ніж відповідно до вироку рівних з ним (перів) і згідно з законом. Отже, ця стаття проголошувала гарантію особистого і майнового захисту від королівського свавілля не тільки баронів, a й усіх вільних підданих. Ідея законності фіксувалась і в ст. 40: "Нікому не будемо продавати права і справедливості, нікому не будемо відмовляти в них або сповільнювати їх".

3. Які вимоги щодо юридичної обізнаності для посадових осіб встановлювалися у Великій хартії вільностей?

Водночас серед суто «баронських» статей Хартії були такі, які мали загальнополітичний характер. Найбільш відверто політичні претензії баронства дістали вияв у ст. 61. «Після ж того, як ми для Бога і для поліпшення королівства нашого та для успішнішого примирення розбрату, який зародився між нами і баронами нашими, усе це надали, бажаючи, щоб вони користувалися цим непорушно навіки, створюємо і надаємо їм нижчезазначену гарантію, а саме: щоб барони обрали 25 баронів з королівства, кого забажають, які повинні усіма засобами дотримуватися й охороняти і примушувати дотримуватися миру і вольності, які ми їм надали та цією Хартією нашою підтвердили…

І якщо ми не виправимо порушення або якщо ми будемо за межами королівства, юстиціарій наш не виправить (його) протягом 40 днів, рахуючи з того часу, коли було вказано на це порушення, нам чи юстиціарію нашому, якщо ми перебували за межами королівства, то вказані чотири барони доповідають цю справу іншим з 25 баронів і ті 25 баронів спільно з общиною усієї землі будуть примушувати і чинити тиск на нас усіма можливими способами, тобто шляхом захоплення замків, земель, володінь та всіма іншими можливими способами, поки не буде виправлено (порушення) відповідно до їх рішення; недоторканними залишаються (при цьому) наша особа і особа королеви нашої і дітей наших; а коли виправлення буде здійснене, вони знову будуть підкорятися нам, як і раніше.

…І ми нічого ні від кого не будемо домагатися як самі, так і через будь-кого іншого, завдяки чому будь-яка з цих поступок і вольностей могла б бути відмінена або зменшена; і якщо чогось такого буде досягнуто, нехай воно вважається недійсним і таким, що не має значення, і ми ніколи не скористаємося ним ні самі, ні через будь-кого іншого»[1, c. 214].

Отже, у Великій Хартії вольностей простежується прагнення до встановлення баронської олігархії шляхом утворення комітету з 25 баронів з контрольними функціями стосовно короля. Незважаючи на цілий ряд обмовок (про процедуру контролю, посилання на «общину усієї землі»), ця стаття прямо санкціонувала можливість баронської війни проти центральної влади. Статті 12, 14 передбачали створення ради королівства, яка обмежувала владу короля з одного із найважливіших фінансових питань — стягнення «щитових грошей»[5, c. 107].

Список використаної літератури

1. Бостан Л.М., Бостан С.К. Історія держави і права зарубіжних країн: Навчальний посібник. — К..: Центр навчальної літератури, 2004. – С.213 -214

2. Глиняний В. Історія держави і права зарубіжних країн: Навч. посібник / Володимир Павлович Глиняний,; Одес. нац. юрид. академія. — 5-те вид., перероб. і доп.. — К.: Істина, 2005. — 767 с.

3. Дахно І. Історія держави і права: Навчальний посібник-довідник для студентів ВНЗ/ Іван Дахно,. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 405 с.

4. Страхов М. Історія держави і права зарубіжних країн: Підручник/ Микола Страхов,; Нац. юридична акад. України ім. Ярослава Мудрого, Акад. правових наук України. — 2-е вид., переробл. і доп.. — К.: Видавничий дім, 2003. — 582 с.

5. Хома Н. Історія держави і права зарубіжних країн: Навчальний посібник / Наталія Хома,. — 4-те вид., стереотипне. — Львів: Новий Світ-2000, 2007. — 474 с.