referat-ok.com.ua

Для тих хто прагне знань!

Виробничий капітал

Вступ.

1. Економічна сутність капіталу підприємства.

2. Основні принципи формування капіталу підприємства.

3. Особливості використання та управління виробничим капіталом на підприємстві.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

У сучасних економічних умовах взаємозалежність основних видів капіталу, до яких можна віднести фінансовий, промисловий та інтелектуальний, досягла такого рівня, за яким їх автономне існування стає багато в чому слабким, тому, спираючись на численні позитивні приклади, відзначимо, що ці види капіталу об'єктивно у своєму розвитку «приходять» до об'єднання і створення єдиних організаційних структур, які мають їх певним чином регулювати.

Світовий досвід розвитку економіки за останні десятиріччя засвідчив багато різноманітних прикладів концентрації капіталу шляхом об'єднання капіталу та виробництва, який історично відбувався шляхом від простого до більш складного: від розрізнених, автономних, дрібних форм до об'єднання, взаємопроникнення і зрощування у величезні організаційні об'єднання. Саме такою є звичайна логіка формування фінансового капіталу та його об'єднання з промисловим у межах єдиних організаційних утворень за класичними канонами ринкової економіки. Причому історично виробничий капітал забезпечив самостійно процес виділення зі свого складу нових форм капіталу, спочатку торговельного, а згодом — і грошового, який з часом перетворився на фінансовий. Згадані окремі самостійні форми капіталу на початковому етапі свого розвитку лише взаємодіяли між собою, а потому розпочався процес їх взаємопроникнення та поєднання, що призвело до появи промислово-фінансових груп як організаційної форми об'єднання виробничого та фінансового капіталів.

Отже, капітал поділявся на види, відмежовувався один від одного — промисловий, фінансовий, аграрний, але в рамках галузевого капіталу продовжувався процес концентрації з тим, щоб з часом за певних умов призвести до об'єднання різних видів капіталу.

1. Економічна сутність капіталу підприємства

Капітал – це економічна категорія, яка відома давно, але отримала новий зміст в умовах ринкових відносин. Як головна економічна база створення і розвитку підприємства, капітал у процесі свого функціонування забезпечує інтереси держави, власників і персоналу.

Капітал підприємства характеризує загальну вартість засобів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які інвестуються у формування його активів.

Розглядаючи економічну сутність капіталу підприємства, слід зазначити такі його характеристики (таблиця 1).

Велику роль відіграє капітал в економічному розвитку підприємства і в забезпеченні інтересів держави, власників і персоналу виступає головним об’єктом фінансового управління підприємством.

У процесі виробничого використання функціонування капіталу підприємства характеризується постійним кругообігом. У процесі кругообігу капітал підприємства проходить три стадії (рис. 1).

На першій стадії капітал у грошовій формі інвестується в операційні активи (оборотні та позаоборотні), перетворюючись у виробничу форму.

На другій стадії виробничий капітал у процесі виробництва продукції перетворюється в товарну форму, включаючи і форму виробничих послуг.

На третій стадії товарний капітал, у міру реалізації виробничих товарів і послуг, перетворюється в грошовий капітал.

Середня тривалість обороту капіталу підприємства характеризується терміном його обороту в днях (місяцях, роках).

Одночасно зі змінами форм рух капіталу характеризується постійною зміною його сумарної вартості, яка носить назву “вартісний цикл”. Рух вартісного циклу капіталу підприємства здійснюється за спіраллю (рис. 2).

Як видно із рисунка, у процесі руху вартісного циклу капітал підприємства може за рахунок рентабельного його використання в окремі періоди нарощувати свою сумарну вартість (періоди ІІ, ІІІ, V) або за рахунок збиткової господарської діяльності частково втрачати її (період ІV).

Розглянуті класифікація та особливості функціонування капіталу підприємства дозволяють більш цілеспрямовано керувати ефективністю його використання.

Традиційно, оцінка ефективності формування і функціонування капіталу підприємства здійснюється на основі показників рентабельності за даними фінансової звітності підприємства. В процесі аналізу рівня і динаміки рентабельності важливою складовою є оцінка впливу факторів. Задачею факторного аналізу є моделювання взаємозв'язків між результатами і факторами, які визначають його величину. Одним із способів систематизації факторів є моделювання детермінованих факторних моделей.

Оцінка ефективності використання власного капіталу визначається на основі чистого прибутку та чистих активів підприємства. Чисті активи є реальним власним капіталом підприємства. Тому ефективність використання чистих активів характеризується показником рентабельності власного капіталу. Даний показник є важливим для власників, оскільки вони вкладають у підприємство свої кошти з метою отримання прибутку на вкладений капітал. Рентабельність реального власного капіталу порівнюється з можливостями отриманняприбутку від вкладення цих коштів в цінні папери абоінші альтернативні види діяльності.

2. Основні принципи формування капіталу підприємства

Основною метою формування капіталу підприємства є задоволення потреби у придбанні необхідних активів і оптимізації його структури з позицій забезпечення умов ефективного його використання.

Таким чином, з урахуванням цієї мети процес формування капіталу підприємства базується на основі таких принципів:

· врахування перспектив розвитку господарської діяльності підприємства;

· забезпечення відповідності обсягу капіталу, який залучається, до обсягу активів підприємства, що формуються;

· забезпечення оптимальності структури капіталу з позицій ефективного його функціонування;

· забезпечення мінімізації затрат щодо формування капіталу з різних джерел;

· забезпечення високоефективного використання капіталу у процесі господарської діяльності.

Сутність принципів відображена в таблиці 2.

Виробничі фонди – сукупність засобів і предметів праці, необхідних для ведення виробництва, виражена у грошовій формі.

Виробничі фонди поділяють на фонди сфер матеріального і не матеріального виробництва (сфера послуг), сфер виробництва та обігу, на основні і оборотні фонди тощо.

Основні виробничі фонди – частина продуктивного капіталу, яка повністю бере участь у процесі виробництва, але переносить свою вартість на новостворений продукт частинами в міру їх зношування, тобто – це капітал, вкладений в сукупність матеріально-речовинних цінностей, що відносяться до засобів праці. Основні засоби і довгострокові інвестиції в основні засоби роблять багатоплановий і різносторонній вплив на фінансовий стан і результати діяльності фірми.

3. Особливості використання та управління виробничим капіталом на підприємстві

В умовах капіталістичних виробничих відносин засоби виробництва стають капіталом, перетворюючись на знаряддя одержання доданої вартості.

Капітал існує та функціонує в різних формах. Перша форма – фінансовий (грошовий) капітал функцією якого є створення умов для поєднання робочої сили із засобами виробництва. Виробничий капітал є другою формою капіталу функцією якого є виробництво доданої вартості. Капітал продуктивний лише тоді, коли відбувається виробництво доданої вартості. Зростаючу вартість, яка міститься у виробничих товарах, необхідно реалізувати і перетворити на гроші. Реалізація зрослої вартості – це функція торгового капіталу.

Сформувався ринок позичкових капіталів, який включає ринок інвестицій. Інвестиція є довгостроковим вкладенням капіталу в галузі господарства заради одержання прибутку. Фінансові інвестиції використовуються на закупку акцій, облігацій та цінних паперів, випущених акціонерними товариствами або державою. Реальні інвестиції -– це вкладання грошей у виробничий основний капітал (будинки, споруди, обладнання, машини, житлове будівництво, товарно-матеріальні запаси).

Надання грошового капіталу для покупки засобів виробництва називається фінансуванням, а перетворення грошового капіталу в реальний капітал – інвестуванням.

Якщо реальний капітал використовується у виробничому процесі компанії, то мова йде про виробничий капітал. І навпаки, про соціальний капітал говорять, якщо держава будує на засоби суспільства споруди для задоволення колективних потреб, наприклад, дороги, канали, мости, школи, лікарні, аеропорти тощо.

Виробничий капітал є реальним капіталом, що використовується компаніями в якості виробничого фактору. Соціальний капітал складається із реального капіталу, який держава пропонує в користування суспільству для задоволення колективних потреб.

Засоби виробництва довгострокового використання на довгий час пов’язують фінансові засоби до виробництва. Таким чином, вони потребують великих витрат на процент, амортизацію і ремонт. Ці витрати на капітал виникають незалежно від кількості продукції, що виробляється, і називаються постійними витратами. Вони мають особливе значення для виробничого фактору “капітал”. Якщо в капіталоємних виробництвах фактор “капітал” весь час залишається незавантаженим, то постійні витрати розподіляються на меншу кількість продукції. Отже, слід мати на увазі, що продуктивність і витрати на виробничий фактор “капітал” визначаються не тільки кількістю будівель, машин, верстатів, транспортних засобів та іншого устаткування (кількість виробничого фактору “капітал”), але також і його технічним станом і ступенем використання і придатності (якість виробничого фактору “капітал”).

Кожен підприємець повинен повністю використовувати виробничі можливості (потужності) виробничого фактору “капітал”, щоб до мінімуму звести витрати на капітал в розрахунку на одиницю продукції (поштучні витрати на капітал).

Витрати на капітал, як на засіб короткострокового використання, можуть бути знижені шляхом використання нових енергозберігаючих методів виробництва. Можуть бути відкриті більш дешеві джерела сировини, а дорогі послуги транспорту і страхових компаній – замінені на більш дешеві.

Суб'єктом, що пред'являє попит на виробничий капітал, є бізнес, а причиною виникнення — необхідність залучення фінансових коштів для реалізації інвестиційних проектів. Економічний зміст обсягу попиту на гроші та капітал різний незважаючи на одну одиницю вимірювання. Обсяг попиту на гроші — це потрібний для підтримання обігу запас грошей, а обсяг попиту на капітал — це сума грошей, необхідна для придбання виробничих фондів. Ціною капіталу в цьому разі є розмір віддачі з одиниці капіталу, що його бізнес згодний платити за наданий капітал. У практичному аспекті попит на капітал — це попит фірми або підприємства, які максимізують прибуток, на інвестиційні фонди, надані господарськими об'єктами з власних заощаджень за певний відсоток. Джерелом прибутку бізнесу з капіталу є віддача, джерелом прибутку господарських об'єктів з капіталу — виплачуваний відсоток. Послідовні короткострокові інвестиції (річні) сприяють збільшенню загального капіталу бізнесу в довгостроковому аспекті. Визначальним чинником виникнення довгострокового попиту на капітал є довгострокова поведінка підприємств, що прагнуть одержати стабільний потік прибутків. Між коротко- та довгостроковим попитом підприємств на капітал такі самі відмінності, як між коротко- та довгостроковою пропозицією товару підприємствами. Обидва типи попиту на капітал залежать від поведінки фірм і підприємств відповідно у коротко- та довгостроковому періоді.

Ефективність управління капіталом може бути виражена й оцінена не тільки за кінцевими фінансово-економічними результатами, але й за такими параметрами, як швидкість ухвалення рішення і здійснення конкретних заходів, віддача від реалізації заходів, вимірювана у вартісних показниках. Для визначення ефективності окремого рішення можна порівнювати плановані і фактичні "входи" і "виходи" і вимірювати отриману віддачу від рішення, тобто відношення "виходу" до "входу". Ефективність системи внутріфірмового управління капіталом визначається в цьому випадку як економічний ефект від прийняття управлінських рішень у відповідній сфері.

Оскільки управління носить інформаційний характер, то інформація також є результатом дії, а, отже, є "виходом" системи управління.

Крім того, ефективність управління визначається ефективністю функціонування і використання кожного елемента цієї системи управління: раціональністю структури, застосуванням наукових, сучасних методів управління, швидкістю, повнотою інформаційного обслуговування, кваліфікацією управлінських кадрів, їхнім умінням творчо підходити до рішенню конкретних проблем управління.

Критерії ефективності управління знаходяться в тісному зв'язку з кінцевими цілями розвитку фірми. Специфіка управління полягає в тому, що формування цілей є функцією самого управління, а їхня реалізація здійснюється як у рамках функціонального менеджменту, так і в рамках керованого об'єкта.

На рівень і динаміку рівня рентабельності виробничого капіталу впливає наступна сукупність виробничо-господарських чинників:

Рентабельність виробничого капіталу скоротилася у розрахунковому році порівняно із звітним на 9,29% . Зростання фондомісткості зумовило зменшення рентабельності виробничого капіталу на 1,39%, зарплатомісткості – на 6,11%, амортизація місткості – на 6,11%. За рахунок прискорення оборотності оборотного капіталу та зниження матеріаломісткості продукції рентабельність виробничого капіталу зросла відповідно на 1,26% та 3,06%.

Таким чином, сучасна теорія управління капіталом обумовлює необхідність, по-перше, узгодження показників ефективності управління з показниками ефективності і продуктивності капіталу; по-друге, до доцільності обліку багатобічного впливу управління на капітал, з використанням набору додаткових критеріїв.

Висновки

Отже, одним з найважливіших чинників розвитку виробництва є капітал (походить від латинського слова capitalis – головний). Поняття “капітал” , або “інвестиційні ресурси”, як стверджують відомі американські економісти Макконнелл і Брю, включає всі вироблені засоби виробництва (всі види інструментів, машини, обладнання, складські приміщення транспортні засоби і мережу збуту), які використовуються у виробництві товарів і послуг та в доставці їх до кінцевого споживача.

Капітал – це вартість, яка в процесі виробництва дає нову додану вартість, тобто самозростає. Самозростання капіталу відбувається у процесі його обігу.

Капітал існує та функціонує в різних формах. Перша форма – фінансовий (грошовий) капітал функцією якого є створення умов для поєднання робочої сили із засобами виробництва. Виробничий капітал є другою формою капіталу функцією якого є виробництво доданої вартості. Капітал продуктивний лише тоді, коли відбувається виробництво доданої вартості. Зростаючу вартість, яка міститься у виробничих товарах, необхідно реалізувати і перетворити на гроші. Реалізація зрослої вартості – це функція торгового капіталу.

Список використаної літератури

1. Дзюбик С. Основи економічної теорії: Навчальний посібник/ Степан Дзюбик, Ольга Ривак,. — К.: Знання , 2006. — 481 с.

2. Дратвер Б. Основи економічної теорії: (Матеріали для вивчення курсу): Навчальний посібник на допомогу студентам-заочникам/ Борис Дратвер, Наталія Пасічник,; Мін-во освіти і науки України, Кіровоградський держ. пед. ун-т ім. В.К.Винниченка . — Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2002. — 87 с.

3. Крупка М. Основи економічної теорії: Підручник/ Михайло Крупка, Петро Островерх, Сергій Реверчук,; Львівський нац. ун-т ім. І.Франка. — К.: Атіка, 2001. — 343с.

4. Основи економічної теорії: Політекономічний аспект: Підручник / Відповідальний ред. Г.Н. Климко, . — 5-те вид. виправлене. — К.: Знання-Прес, 2004. – 614 с.

5. Основи економічної теорії: Підручник/ В. Г. Федоренко, Ю. М. Ніколенко, О. М. Діденко и др.; За наук. ред. В. Г. Федоренка; М-во освіти і науки України. — К.: Алерта, 2005. — 510 с.

6. Основи економічної теорії: Навч. посібник/ Авт. кол.: В'ячеслав Алєксєєв, Ольга Андрусь, Марина Вербицька та ін.; За заг. ред. Петра Круша, Валентини Депутат, Світлани Тульчинської,. — К.: Каравела, 2007. — 447 с.

7. Рудавка С. І. Основи економічної теорії: Навчальний посібник/ С. І. Рудавка, Л. Б. Ольшевський; За ред. С. І. Рудавки. — 3-є вид. перероб. і доп.. — Вінниця: Тезис, 2003. — 340 с.

8. Уразов А. Основи економічної теорії: Навчальний посібник/ Анатолій Уразов, Петро Маслак, Ірина Саух,; Міжрегіон. академія управління персоналом, Житомирський ін-т МАУП . — К.: МАУП, 2005. – 323 с.