Вступ

Всім своїм існуванням Київ зобов’язаний Дніпру. Напрочуд вигідно розташовані київські гори контролювали цю потужну водну артерію. Та не менш важливу роль відіграли у народженні столиці Русі-України і прибережні та острівні урочища. Втім, їх роль у функціонуванні міста та формуванні його унікальних ландшафтів висвітлена недостатньо, дослідження цього питання носили, як правило, лише фрагментарний характер. Загалом, краєзнавче вивчення сучасних київських околиць сильно поступається вивченню центральних історичних частин міста, які від самого народження міста опинилися в центрі історичних подій та потрапили на сторінки писемних джерел. Київським островам та прибережним урочищам, частина з яких знаходиться безпосередньо у сучасному центрі міста, пощастило ще менше.

1. Острів Великий Північний

Острів Великий Північний (надалі просто Великий) має площу біля 390 га. Він розташований трохи нижче за греблю Київської ГЕС.

На північ від нього розташовуються невеличкий острівець а скоріше вершина розлогої мілини – о. Пташиний та більший острів біля лівого берега, який називають Вальковським (хоча офіційно таку назву на лоціях носить острів розташований на північний захід від Великого, у Вишгорода, наразі перетворений в лівий берег виходу з шлюзу Київської ГЕС (надалі о. Шлюзовий – назва наша).

З півдня Великий відокремлений від Муромця потужним гирлом Десни, з заходу основним руслом Дніпра, зі сходу дніпровським рукавом Річище. З півдня в острів врізається велика та глибока затока, яку, як ми доведемо нижче, найправильніше буде називати давнім топонімом – затока Журавель.

Таким чином обидві частини суч. острова Великий являють собою частину корінного лівого берега відрізаного протоками Дніпра. Об’єднання ж обох частин острова відбулося шляхом поступового перетворення колишньої протоки Журавель на внутрішню затоку. Звідси такі високі абриси сучасного острова Великий, що є чи не найвищим з усіх київських островів. Більша частина острова, має вигляд хвилястого плато, яке стрімкими береговими кліфами (урвищами) обривається до вод Дніпра. Це плато фактично займає надзаплавне положення, що додатково підтверджує материкове походження острова-попередника, внаслідок мандрування (переміщення) рукавів Дніпра. Зазначимо, що в даному місці безпосередньо до гирла р. Десна підходить край борової тераси Дніпра (алювіальні відклади пра-Дніпра, зокрема ур. Попове), а чисельні протоки, якими Дніпро проривався в Десну супроводжують піщані прируслові вали. Саме ці ландшафти охоронялися колись в одному з перших українських заповідників «Гористе».

2. Труханів острів

Труханів острів (площа 453 га) протягнувся на південь двома закінченнями-півостровами: Західним (з затокою Водник на західному узбережжі, нижче Пішохідного мосту) та Східним (Лісовим – назва наша), між ними знаходяться рештки колись головного Дніпрового водотоку – реліктові озера системи Бабиного, що досі підземними водотоками сполучені з Дніпром, та широка Матвіївська затока, що вузьким штучним каналом глибоко врізається у тіло острова.

Середнє значення висот рельєфу – 93 м н. р. м. (перепади 96,4-92,2 м н. р. м.). На острові освоєно переважно під пляжі та їхню інфраструктуру біля 14,8 % території. Далі на південь від Труханового острова над дніпровськими хвилями вивищується острів Венеціанський, який зараз звуть Гідропарк (Рис. 1.1.1, №45; площа – 187,5 га). Острів штучно утворений, адже початково ж він являв собою ділянку лівобережної заплави. Венеціанський має вирівняний згладжений рельєф, що пов’язано з регулярним впливом повеней до зарегулювання Дніпра у ХХ ст. У центральній його частині знаходиться реліктове озеро –залишок колишнього заплавного водотоку, що зветься Берізка.

3. Острів Вербовий

Острів Вербовий (назва наша) невеличкий острівець на затоці Собаче Гирло, що зберігся тут як невеликий фрагмент колишнього острова Чичин. Поблизу нього зберігся невеликий відрізок протоки, що станом на ХІХ ст. відділяла острів-косу Собаче Гирло від острова Чичин.

Острів Вербовий оформився в якості острова під час створення на місці острова Чичин кар’єру для забору ґрунту – вищеописаної затоки Собаче Гирло. На мапі 1982 р. на північ від нього знаходяться рештки тої самої протоки, сам же острів ще виглядає як півострів.

В подальшому о. Вербовий відособився від суходолу і наразі являє собою цінний природний куточок, що репрезентує стан заплави до потужної антропогенної трансформації Оболоні.

На рештках реліктові протоки поширені цінні види рослин: їжача голівка зринувша, півники болотяні, лепеха, які охороняються на території Києва.

Зважаючи на свою цінність острів та рештки протоки мають бути включені до національного природного парку «Дніпровські острови».

4. Острів Оболонський

В сучасному вигляді острів Оболонський та о. Оболонської коси фіксуються на лоції 1982 р. Однак частина Оболонської коси – решток острова Зелений відокремилась (була відокремлена) від плеча коси вузькою протокою та стала островом.

Наразі обидва масиви вкриті заплавним тополево-вербовим лісом, у їх берегів панує прибережно-водна рослинність.

Обстеження рельєфу та рослинності острова Оболонський, підтверджує його колишню приналежність до острова Муромець. Адже західне узбережжя острова високе і має характер типового прируслового валу. Тут панують сухі луки, характерні для Муромця, за участю костриці Беккера, вероніки довголистої, заячої капусти звичайної, куничника наземного, холодку лікарського ті ін. А на найбільш підвищених ділянках зростають поодинокі сосни, імовірно штучно тут висаджені.

У той же час у східній частині острова наявні знижені ділянки з елементами заболочування, вкриті відносно молодими спонтанно-сфоромованими деревостанами (40-50 річного віку). Дані ділянки являють собою релікти колишніх проток, однією з яких і пролягло нове русло Дніпра, яке відділило цей масив від Муромця. Найбільш східна частина Оболонського відділена від нього протокою та має характер окремого острова. Протока ця заросла прибережно-водною рослинністю за участю очерету, рогозів вузьколистого та широколистого та інших рослин.

5.  Острів Крайній (Горіховий)

Острів Крайній (або Горіховий — назви наші) невеликий витягнутий з півдня на північ острівець поблизу північно-західного узбережжя Муромця. Являє собою верхівку алювіального хвоста, який поступово наростав вниз по течі в зоні впадіння Десни до Дніпра (загалом вся «голова» Муромця має аналогічне походження, адже це сукупність більш ранніх «хвостів», що перемежовуються з відмерлими ділянками колишнього русла).

Даний хвіст, проте в зачатковому стані добре помітно на мапі 1946 р.

Інтенсивне відкладання алювію призвело до того, що станом на 1960 р. цей хвіст досягнув сучасних розмірів. Його кінець виділився у окремий острів імовірно штучно. Адже абриси протоки між ним і північною частиною коси мають занадто правильний характер. Імовірно тут було спеціально зроблено протоку для входу в Чилімову затоку для контакту базою відпочинку, розташованої між цією затокою та оз. Кильнище.

У своїх сучасних абрисах острів Крайній помітний у 1982 р. на лоції Дніпра.

Наразі о. Крайній замикає невелику Чилімову затоку (назва наша, це фактично відмерле русло Десни) у західного узбережжя Муромця.

6. Острів Собаче Гирло

Станом на 40-рр. протока між косою та правим берегом (Собаче Гирло) імовірно замулилася. Остаточно цей острів було об’єднано з правим берегом під час гідронамиву для будівництва житлового масиву Оболонь здійсненого в 70-роках ХХ ст. В цей же час тут було створено кар’єр для забору ґрунту, який перетворився на суч. затоку Собаче Гирло. Обстеження коси (суч. площа 461476,3 м2) показало, що її південна частина зберегла до наших днів мало порушену рослинність характерну для дніпровської заплави, що підтвержує думку про її тотожність з раніш описаним островом-косою.

У її узбережжя розвинена прибережно-водна рослинність за участі глечиків жовтих, а суходільна частина заслуговує на детальніше обстеження з метою пошуку рідкісних рослин. Ця частина коси у зв’язку з своєю високою біологічною цінністю та ізольованим положенням має бути включена до зони регульованої рекреації національного природного парку «Дніпровські острови».

Висновки

Більшість острівних територій Києва мають статус природно-заповідного фонду. Так, майже всі острови входять до складу регіонального ландшафтного парку «Дніпровські острови», також на островах розміщені заказники «Острів Жуків», «Острови Ольжин та Козачий», «Муромець-Лопуховатий» та «Урочище Бобровня». Також, згідно з чинним генеральним планом Києва та рішенням Київради від грудня 1994 року, острів Труханів та парк «Дружби народів» є зарезервованими під заповідання.

Законодавство забороняє здійснення на землях природно-заповідного фонду господарювання, яке пошкоджує його природні комплекси. Першою такою формою господарювання, звісно, є забудова. Адже зрозуміло, що забудова – не сумісна з природою. Більше того, Водний кодекс визначає острови як землі водного фонду, а отже будівництво на них заборонене в принципі.

Список використаної літератури

1. Дуборовський Ю В., Дубровська Л. Д., Котенко А. Г., Титар В. М., Цвелих О. М. Збереження островів околиць Києва як важливої складової дніпровського екокоридору // Дніпровський екологічний коридор. – Київ: Wetlands international Black Sea Programme, 2008. – C 78-85.
2. Дубровський Ю., Дубровська Л., Котенко А., Титар В., Цвілих О. Дніпровські острови біля Києва: Стан та природоохоронна цінність. Пропозиції щодо збереження островів як важливої ділянки Дніпровського екокоридору. –Жива Україна. Спецвипуск «Розмай». — 2008 — С. 12-14.
3. Парнікоза І.Ю. Київські острови та прибережні урочища на Дніпрі – погляд крізь віки. – Київ. – 2013.
4. Цуканова Г. О., Андрієнко Т.Л., Прядко О.І. Рослинний покрив островів Дніпра в межах м. Києва // Укр. ботан. журн. – 2002. – Т. 59, №2. — С. 135 – 140.
5. Цуканова Г.О. Флористичне та ценотичне різноманіття островів Дніпра в межах м.Києва та його охорона Дис… канд. біол. наук: 03.00.05 / Ін-т ботаніки ім. М.Г.Холодного НАН України. — К., 2005. — 162 с.