Актуальність дослідження. Розбудова демократичної держави та долучення України до світового цивілізаційного процесу зумовлюють необхідність засвоєння суспільством загальнолюдських цінностей і кращих надбань світової культури, органічного поєднання смислотворчих засад буття особистості з новими орієнтирами оцінки минулого і проектування майбутнього. За таких умов особливого значення набуває проблема виховання загальнолюдських цінностей, оновлення, збагачення і корекції особистістю життєвих прагнень, діяльності та поведінки, що відображено в нормативних документах, які визначають державну політику в галузі освіти: Законі про загальну середню освіту (1999 р.), Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності (2000 р.), Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті (2002 р.), державних стандартах базової, повної середньої та вищої освіти.

Необхідність обґрунтування нових підходів до виховання людини, спрямованих на утвердження загальнолюдських цінностей, стимулює увагу до кращих традицій української і світової педагогічної думки, вивчення й актуалізацію досвіду розроблення та реалізації концепцій виховання визначними представниками вітчизняного просвітництва кінця ХІХ – початку ХХ століть. У когорті таких культурно-освітніх діячів чільне місце займає В.Г. Короленко, який зробив унікальний за своєю вагомістю внесок у розвиток вітчизняної педагогічної думки та практично реалізував аксіологічну громадсько-просвітницьку життєву позицію. Сучасники називали В.Г. Короленка «совістю епохи» (І. Бунін), «світлим духом» (В. Катаєв), «праведником», «моральним генієм» (Ф. Батюшков), адже його творчість письменника і публіциста, діяльність вихователя, правозахисника і громадського діяча була спрямованою на утвердження цінностей людської моральності й гідності, правосуддя і справедливості, свободи совісті і національного самовизначення, визнання права кожної людини на самоздійснення. У особистості мислителя органічно поєднуються масштабний уплив на сучасників засобами художньої творчості та подвижницька повсякденна робота з упровадження задекларованої в літературних творах системи загальнолюдських цінностей у реальне життя сучасного йому соціуму. Тому звернення до творчої спадщини і громадсько-просвітницької діяльності В.Г. Короленка зумовлене, по-перше, усвідомленням його значущості й самобутності у вирішенні проблеми виховання загальнолюдських цінностей особистості; по-друге, важливістю освітньо-філософських ідей і досвіду просвітника для розвитку вітчизняної педагогічної науки; по-третє, актуальними запитами сучасної національної системи виховання, яка потребує творчого переосмислення і використання виховного потенціалу персоналії у процесі модернізаційних перетворень.

Сучасна вітчизняна наука має значний доробок, який містить теоретичні узагальнення про історико-педагогічний і соціокультурний розвиток людства в ХІХ – на початку ХХ століття, філософсько-світоглядні й культурологічні характеристики досліджуваного періоду (М. Данилевський, С. Ольденбург, Т. Морозова, Л. Скремінська, І. Кронрод); теоретичні положення щодо ретроспективного вивчення педагогічних явищ і процесів (А. Бойко, С. Золотухіна, Г. Корнетов, В. Кремінь, Ю. Мануйлов, Н. Побірченко, А. Сбруєва, С. Сисоєва, О. Сухомлинська та ін.); висновки вчених про специфіку освіти даного періоду (М. Антонець, О. Гнізділова, О. Ільченко, В. Ревегук та ін.).

Комплексний аналіз джерельної бази з проблеми дослідження засвідчив, що інтерес до постаті В.Г. Короленка виявили вже його сучасники, зокрема у к. ХІХ – на початку ХХ ст. вийшла у світ низка публіцистичних (А. Архангельський, Г. Васильєва, Г. Кречетов, М. Сосновський, А. Пругавін, П. Биков, А. Дерман, К. Чуковський та ін.) і біографічних (А. Гізетті, А. Горнфельд, Ф. Батюшков, Л. Козловський, С. Вермель та ін.) праць. Одразу після смерті В.Г. Короленка були надруковані роботи Т. Богданович, І. Кубікова, Н. Піксанова, В. Липового, І. Литвина, Л. Любимця та ін. і опубліковані архівні матеріали про роки заслань. До 40-80-х років ХХ століття належать переважно біографічні та літературознавчі розвідки, які тенденційно, з ідеологічних позицій висвітлювали життя і творчість просвітника (Е. Балабанович, І. Груздєв, Т. Морозова, Л. Руманова, Є. Полосатова, А. Котов, Г. Миронов та ін.); ґрунтовний аналіз літературної творчості та громадсько-політичної діяльності з тією ж специфікою проведено у докторському дисертаційному дослідженні, монографії «В.Г. Короленко» та низці статей Г. Бялого; у кандидатських дисертаціях Є. Міксона, П. Малого розглядалися питання еволюції морально-духовних поглядів, простежувалися взаємозв’язки літературних творів з народною творчістю, аналізувалася публіцистика В.Г. Короленка на педагогічні теми та розкривалися окремі аспекти просвітницької діяльності.

У кінці ХХ століття, після опублікування невідомих матеріалів («Листи до А.В. Луначарського», «Листування з Х.Д. Раковським», «Землі, землі!», «Торжество переможців», «Падіння царської влади», «Листи до мешканця міської околиці», архівні документи полтавського періоду життя та ін.), з’явилися можливості для дослідження педагогічної спадщини В.Г. Короленка, яка до цього фактично ігнорувалася: першу спробу систематизації його педагогічних надбань провів М. Антонець у кандидатській дисертації «Педагогічні ідеї В.Г. Короленка» та ряді статей; соціально-педагогічна діяльність просвітника знайшла своє відображення у працях В. Бабенка, З. Сторчевої, О. Ільченко. Значну увагу творчості і діяльності свого земляка приділили полтавські дослідники Л. Безобразова, А. Бойко, І. Діптан, Н. Кочерга, В. Лутфуллін, Н. Марченко, В. Пащенко, В. Ревегук та ін. О. Гнізділовою у дисертаційному дослідженні здійснено системний аналіз головних теоретико-педагогічних ідей і громадсько-просвітницької діяльності В.Г. Короленка як педагогічно доцільних складників його багатогранної творчої спадщини, уведено в обіг значну кількість невідомих архівних матеріалів, розкрито окремі перспективи використання його надбань у сучасних умовах соціально-педагогічної роботи.

Проте аналіз комплексу джерел у рамках дослідження та матеріалів анкетування 128 вчителів, 342 учнів, 97 представників громадськості й батьків виявив: 67,2 % опитаних учителів визначають, як необхідне, збільшення навчальних годин у школі на вивчення творчості В.Г. Короленка як письменника-гуманіста; 71,3 % учнів мають потребу в опануванні сутності загальнолюдських цінностей особистості через його літературну і публіцистичну творчість; 73,8 % представників громадськості та батьків визнають постать В.Г. Короленка як зразок єдності його аксіологічної програми і реалізованої у громадсько-педагогічній діяльності системи загальнолюдських цінностей. Це дало змогу визначити актуальність спадщини В.Г. Короленка з точки зору освітньо-виховного обґрунтування ідей, шляхів і засобів виховання загальнолюдських цінностей особистості в контексті модернізації національної системи освіти, а гостра потреба усвідомлення універсальних цінностей, їхнього значення у сучасному виховному процесі та недостатня розробленість проблеми зумовила вибір теми роботи: «Виховання загальнолюдських цінностей у літературній спадщині і громадсько-просвітницькій діяльності В.Г. Короленка».

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Проблематика дисертації пов’язана з науковою роботою Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка як складовою комплексної наукової теми педагогічних кафедр психолого-педагогічного факультету «Методолого-теоретичні основи та організаційно-методичні механізми модернізації вищої освіти Полтавщини» (державний реєстраційний № 0111U000702). Тема дисертації затверджена вченою радою Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка (протокол № 11 від 27.05.2010) та узгоджена в бюро Міжвідомчої ради з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 9 від 21.12.2010).

Мета дослідження полягає в обґрунтуванні освітньо-виховних основ системи загальнолюдських цінностей В.Г. Короленка, стадій її формування у літературній спадщині та напрямів реалізації у його громадсько-просвітницькій діяльності.

Завдання дослідження:

1. Виявити з урахуванням сучасних наукових підходів ступінь дослідженості проблеми виховання загальнолюдських цінностей у літературній спадщині і громадсько-педагогічній діяльності В.Г. Короленка.
2. Обґрунтувати освітньо-виховні основи системи загальнолюдських цінностей просвітника у контексті провідних культурологічних парадигм того часу.
3. Визначити систему загальнолюдських особистісних і соціальних цінностей та стадії її формування у літературній спадщині В.Г. Короленка.
4. З’ясувати напрями реалізації системи виховання загальнолюдських цінностей у громадсько-педагогічній і правозахисній діяльності просвітника.
5. Визначити перспективи актуалізації ідей і досвіду В.Г. Короленка з виховання загальнолюдських цінностей у системі сучасної освіти України.

Об’єкт дослідження – літературна спадщина і громадсько-просвітницька діяльність В.Г. Короленка.

Предмет дослідження – світоглядні основи виховання загальнолюдських цінностей у літературній спадщині й громадсько-просвітницькій діяльності В.Г. Короленка.

Методи дослідження: теоретичні – аналіз, синтез, абстрагування, зіставлення, узагальнення, протиставлення, систематизація – для виявлення системи загальнолюдських цінностей у творчості і діяльності В.Г. Короленка; зіставно-порівняльний, логіко-системний, хронологічно-структурний, ретроспективний аналіз праць і архівних матеріалів – для розгляду провідних освітньо-філософських ідей і діяльності В.Г. Короленка в часовій динаміці; герменевтичний – для інтерпретації рукописних і друкованих джерел; контент-аналіз творчого доробку просвітника – для виявлення кола читання і спілкування та визначення ролі провідних культурологічних опозицій у формуванні системи загальнолюдських цінностей; історико-ретроспективний – для характеристики ступеню дослідженості проблеми, основних напрямів і механізмів реалізації системи загальнолюдських цінностей, персоналістично-інтеркультурних якостей і функцій світогляду В.Г. Короленка; соціологічні – відбір, класифікація та періодизація історичних фактів, опитування, прогнозування – для здійснення актуалізації творчості і діяльності В.Г. Короленка; статистичні – для  виявлення кількісних і якісних характеристик змін професійної культури майбутніх і діючих учителів та аксіологічних орієнтирів учнів-старшокласників у сучасній системі освіти.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють роки життя В.Г. Короленка – 1853-1921. Нижня межа зумовлена початком формування світогляду просвітника в полікультурній сім’ї, яка стала чинником розвитку його загальнолюдських цінностей та світоглядних якостей; верхня – втіленням просвітником освітньо-виховних засад загальнолюдських цінностей у практику діяльності полтавської «Ліги порятунку дітей».

Джерельною базою дослідження стали:

– художні твори В.Г. Короленка «Історія мого сучасника», «Сказання про Флора…», «У поганому товаристві», «Без язика», «Необхідність» та ін.;

– публіцистичні праці «Війна пером», «Війна, вітчизна і людство», «У голодний рік», «Мултанське жертвопринесення», «Націоналізм у педагогії» та ін.;

– листи до О. Горького, М. Михайловського, О. Малікова, М. Петропавловського-Кароніна, В. Гольцева, Є. Короленко, Х. Алчевської, В. Вернадського, М. Коцюбинського, В. Соболевського, А. Луначарського, Х. Раковського, М. Журіна та ін., щоденникові записи, коментарі;

– документи державного архіву Полтавської області (ф. 1503 «Полтавський губернський виконавчий комітет Ради робочих, селян і червоноармійських депутатів», ф. 1865 «Полтавський губернський революційний комітет», ф. П-7 «Істпарт Полтавського окружного комітету КП(б)У»), Російської державної бібліотеки (ф. 135/1 «Архив В.Г. Короленко»), архіву Полтавського літературно-меморіального музею В.Г. Короленка (ф. А-1, А-2, науково-допоміжний фонд);

– мемуарна література, спогади і праці С. Короленко, Н. Короленко, А. Кривинської, Л. Гейштор, періодичні видання: «Русское богатство», «Русские ведомости», «Полтавщина», монографії, автореферати, статті, матеріали конференцій, навчально-методичні й довідкові видання, електронний ресурс.

Наукова новизна результатів дослідження полягає в тому, що в ньому вперше: виявлено освітньо-виховну людиноцентричну сутність (людина, у душі якої «мужність не прикрашена рабською покірливістю», що «створена для щастя, як птах для польоту» як ціннісний орієнтир педагогічної діяльності) і методологічні основи системи загальнолюдських цінностей В.Г. Короленка з урахуванням сучасних загальнопедагогічних (культурологічного, аксіологічного, особистісного та ін.) й історико-педагогічних (генетичного, герменевтичного, парадигмального, феноменологічного, персоналізованого, цивілізаційного) наукових підходів; визначено систему загальнолюдських особистісних і соціальних цінностей (моральних, гуманістичних, духовних, цінностей самодостатньої, творчої особистості, «людини культури», «людини світу»), з’ясовано на основі критеріїв (вікової періодизації; змісту аксіологічної позиції В.Г. Короленка; відображення цінностей у літературній творчості) стадії формування цінностей просвітника (І – 1853-1874 рр., початок розвитку світоглядних основ системи загальнолюдських цінностей; ІІ – 1875-1900 рр., закріплення світоглядних основ у літературно-публіцистичній творчості у контексті опозиції «Захід-Схід»; ІІІ – 1901-1921 рр., кристалізація аксіологічної позиції просвітника, правозахисника, громадського діяча); напрями реалізації системи загальнолюдських цінностей у творчості і діяльності В.Г. Короленка: формування виховного ідеалу активної особистості; пропаганда правових і громадянських цінностей людини; упровадження культуровідповідних загальнолюдських цінностей у роботі з педагогічно занедбаними дітьми та специфіку виховних відносин «письменник – читач», «громадський діяч – суспільство», «правозахисник – органи правосуддя і влади», «особистість – найближче оточення, педагогічний колектив»; методи – «війна пером», «війна ділом»; функції світогляду (просвітницька, виховна, орієнтаційно-регуляційна, розвивальна, оцінювальна) і спектр організаційно-педагогічних форм діяльності; визначено перспективи актуалізації ідей і досвіду виховання загальнолюдських цінностей В.Г. Короленка у системі сучасної освіти України;

конкретизовано й об’єктивізовано історико-педагогічну оцінку персоналії В.Г. Короленка у контексті сучасних освітніх процесів;

до наукового обігу введено 27 маловідомих і невідомих документів, пов’язаних із життям і діяльністю В.Г. Короленка.

Практичне значення результатів роботи полягає у розробці спецкурсу «Загальнолюдські цінності у творчості і діяльності В.Г. Короленка» для старшокласників загальноосвітніх навчальних закладів, студентів вищих навчальних закладів усіх рівнів акредитації та слухачів курсів підвищення кваліфікації інститутів післядипломної педагогічної освіти, який апробовано в Полтавському національному педагогічному університеті імені В.Г. Короленка (довідка № 1184/01-30/53 від 18.05.2011); Слов’янському державному педагогічному університеті (довідка № 66-03-139 від 9.04.2011), Тернопільському національному економічному університеті (довідка № 127/03 від 25.03.2011), Полтавському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти імені М.В. Остроградського (довідка № 173 від 1.06.2011); Полтавському літературно-меморіальному музеї В.Г. Короленка (довідка № 65 від 25.05.2011); Полтавській СЗОШ № 10 імені В.Г. Короленка (довідка № 488/11 від 22.05.2011).

Матеріали дослідження можуть бути використаними при викладанні навчальних курсів художньої культури в загальноосвітніх навчальних закладах, педагогічних, історичних, культурологічних дисциплін у ВНЗ та для написання наукових праць, навчальних посібників і підручників, розробки елективних спецкурсів і спецсемінарів з педагогіки й культурології, при проведенні просвітницької роботи з учнями, студентами, учителями, організаторами освіти і культурно-дозвіллєвої діяльності.

Апробацію результатів дослідження здійснено у формі виступів і доповідей на засіданнях кафедри культурології, соціальної та корекційної педагогіки, аспірантських теоретичних семінарах у Полтавському національному педагогічному університеті імені В.Г. Короленка, а також на міжнародних: «Філософія гуманітарного знання і соціокультурні виміри» (Чернівці, 2007), «Професійна підготовка вчителя музичного мистецтва: від традицій до інновацій» (Полтава, 2008), «ХІІ Слов’янські читання», присвячені Дню Слов’янської культури і писемності (Полтава, 2008), «Теоретико-методологічні засади моделювання навчально-виховних систем у педагогічних закладах освіти» (Полтава, 2009) та всеукраїнських: «Образотворче мистецтво у контексті сучасності» (Полтава, 2007), «Слов’янські читання на Дніпрі. Регіональна науково-практична конференція, присвячена Дню слов’янської культури і писемності (Дню святих Кирила і Мефодія)» (Кременчук, 2007), «VII Короленківські читання» (Полтава, 2008), «Філософсько-освітні і мистецькі проблеми сучасної культурології України» (Полтава, 2008), «Духовна діяльність особистості як основа пошуків культурної ідентичності у світових модернізаційних процесах» (Полтава, 2008), «Наука як феномен культури» (Полтава, 2009), «ІХ Короленківські читання» (Полтава, 2010), «Теоретичні та методичні засади підготовки вчителів мистецьких дисциплін у системі національної освіти України: регіональний аспект» (Бердянськ, 2010) науково-практичних конференціях, семінарах і педагогічних конгресах.

Публікації. Результати дослідження висвітлено в 17 одноосібних працях автора, 5 із яких опубліковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел (404 позиції). Загальний обсяг дисертації становить 399 сторінок, із них 195 – основного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження з обраної теми, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, методи, розкрито наукову новизну, практичне значення, подано дані про апробацію результатів дослідження, публікації та структуру й обсяг дисертації.

У першому розділі роботи – «Освітньо-виховні ідеї як основа виховання загальнолюдських цінностей у творчості В.Г. Короленка» – виявлено сукупність освітньо-виховних ідей як основу виховання загальнолюдських цінностей у творчості В.Г. Короленка: формування світоглядної системи загальнолюдських цінностей просвітника у контексті опозиції «Захід-Схід»; цінності свободи й активного пізнання світу у літературній спадщині письменника; цінності «людини культури» в орієнтальній прозі В.Г. Короленка. Визначено ступінь розробленості проблеми дослідження.

Доведено, що дослідження освітньо-виховних ідей літературної спадщини В.Г. Короленка є актуальним та має ґрунтуватися на засадах культурологічного (Ш. Амонашвілі, Є. Бондаревська, О. Газман, І. Зязюн, В. Сластьонін, І. Якиманська та ін.), аксіологічного (Н. Ткачова, В. Сластьонін, Б. Лихачов та ін.), особистісного (І. Бех, Н. Бібік, Є. Бондаревська, О. Савченко та ін.), особистісно-соціального (А. Бойко, В. Сухомлинський та ін.) і особистісно-діяльнісного (В. Лозова, Г. Троцко та ін.) методолого-теоретичних підходів, які розглядають цінності як смислотворчі засади людського буття, що задають спрямованість і вмотивованість особистістю життєвих прагнень, орієнтирів для проектування діяльності, оцінки минулого досвіду і перспектив самоздійснення. Моральні, естетичні, правові та інші цінності характеризують особистість, а їхній розвиток є основним завданням гуманістичної педагогіки сьогодні. Важливим для даного дослідження є також те, що педагогічна культура функціонує через суб’єктивний світ особистості, її діяльність, а в цьому контексті значущими мають бути сучасні науково-біографічні дослідження педагогів і просвітників минулого, у яких виявляється розуміння культурно-історичної детермінації педагогічної творчості, прослідковується зв’язок ідей і результатів роботи визначних персоналій минулого. Вивчаючи загальнолюдські цінності у творчості та діяльності В.Г. Короленка, інтегруючи їх як підґрунтя власної педагогічної культури, вчитель може поширювати їх у власній системі виховання, що визначається якостями його особистості і впливає на характер педагогічної діяльності.

Визначено персоналізований (Т. Рогова), феноменологічний (О. Сухомлинська), герменевтичний, парадигмальний (О. Сухомлинська, М. Богуславський, М. Ярошевський та ін.), цивілізаційний (М. Шелер, М. Данилевський, П. Каптерєв, Б. Корнетов та ін.) історико-педагогічні підходи у якості провідних засобів цілісного поєднання особистісно-фактологічної і духовної біографії В.Г. Короленка як педагогічної персоналії. Ці підходи використовуються у процесі дисертаційної роботи синтетично, доповнюючи один одного, маючи в основі культурологічні канони (зразки цінностей, індивідів, які їх розуміють і пояснюють) та педагогічне значення і досвід як «культурне ядро» проблеми дослідження.

З’ясовано, що провідними групами джерел з проблеми є: твори самого В.Г. Короленка (художня проза, публіцистика, щоденникові записи, нотатки, листи, неопубліковані праці, що зберігаються в архівних фондах, особистий архів); спогади і свідчення сучасників письменника (Ф. Батюшкова, А. Гізетті, А. Дермана, Л. Козловського, К. Чуковського та ін.); педагогічні праці минулого і сучасності про його творчість і діяльність (М. Антонця «Педагогічні ідеї В.Г. Короленка», О. Гнізділової «Педагогічні ідеї та громадсько-просвітницька діяльність В.Г. Короленка», В. Гольцева «Діти і природа в оповіданнях А.П. Чехова і В.Г. Короленка», Н. Савіна «В.Г. Короленко у школі», Л. Сєдова «Діти в оповіданнях В.Г. Короленка», Н. Петропавловської «В нас входят другие, и мы входим в других…» та ін.).

Виявлено у процесі дослідження творчості і діяльності В.Г. Короленка, що система загальнолюдських цінностей просвітника починає складатися у дитинстві в умовах мирного співіснування трьох виховних релігійних і побутових традицій: російсько-української православної, польської католицької та іудейської, що сприяло формуванню інтеркультурних якостей його особистості (толерантності, прагнення до згоди, другодомінантності власної позиції як спрямованості поведінки на сприйняття значущості іншої людини, встановлення уявного діалогу з людиною іншої культури, розуміння мовної та концептуальної картини світу опонентів, коректного вибору засобів та дискусійних стратегій вирішення протиріч, здатності до спілкування на міжкультурному рівні). До кола читання майбутнього просвітника входять твори польських, англійських, французьких, російських письменників (Ю. Корженівського, Я. Григоровича, Ч. Діккенса, В. Скотта, Е. Сю, О. Дюма, Ф. Купера, І. Тена, П.-Ж. Прудона, Е. Золя, Л. Толстого, М. Чернишевського та ін.), які впливають на формування аксіологічних орієнтирів його особистості. Долучення В.Г. Короленка до літературної творчості відбувається в контексті пануючої в сер. ХІХ ст. філософсько-культурологічної опозиції «Захід-Схід», появи ідей «вільної школи», «народності у вихованні», «реформаторської педагогіки»; значний уплив на його освітньо-філософські погляди мали відомі педагоги, філософи, просвітники того часу В. Бєлінський, В. Вернадський, К. Ушинський, М. Пирогов, Л. Толстой, М. Чернишевський та ін.

Визначено на основі історико-біографічного та генетико-герменевтичного аналізу літературних творів, публіцистики, епістолярної спадщини і щоденників В.Г. Короленка (з урахуванням сучасної класифікації Є. Бондаревської) систему загальнолюдських цінностей у літературній спадщині просвітника:

– цінності гуманної особистості (добро, любов, повага, чуйність, милосердя, терпимість, толерантність, усепроникаюча людяність, гуманізм);

– цінності самодостатньої особистості (життя, індивідуальна воля, усвідомленість вибору, самосвідомість, самостійність);

– цінності творчої особистості (істина, грамотність, освіченість, мудрість, активне перетворювальне пізнання світу);

– цінності духовної особистості (краса, віра, надія, потреба духовного ідеалу, щастя);

– цінності моральної особистості (совість, честь, гідність, відповідальність, обов’язок);

– цінності «людини світу» (правда, свобода, справедливість, рівність, правосвідомість, демократія);

– цінності «людини культури» (традиційність, релігійність, патріотизм, народність, безпосередність).

З’ясовано, що система загальнолюдських цінностей В.Г. Короленка узгоджувалася з провідними принципами його творчості – гуманізму, культуровідповідності, захопленості людиною, моральності, активної життєвої позиції; його провідними аксіологічними освітньо-виховними ідеями були:

– зорієнтованість літературної творчості на право людини на життя, свободу вибору шляхів саморозвитку, справедливість і соціальну рівність;

– бачення літератури як потужного виховного «засобу полаштування спотворених душ», переоцінки цінностей;

– відбір життєвих явищ, зображуваних у літературному творі, з позиції їх рідкісності і винятковості для посилення ціннісних аспектів виховного впливу на читача;

– документалізм короленківської прози: достовірність сюжетів і образів, що дає змогу долучитися до реальних подій і героїв, з якими письменникові доводилося зустрічатися;

– визнання цінностей індивідуальної волі і свободи вибору особистості вирішальним чинником розвитку людини як західної, так і східної цивілізації, виражене в художній формулі «вольная воля»;

– розуміння загальнолюдських цінностей як діяльнісного результату пізнання світу конкретною людиною, незалежно від статі, віку, класової та етнічної належності;

– шанобливе ставлення до цінностей чужої щирої віри та скепсис стосовно офіційних релігійних цінностей;

– непохитна віра в загальнолюдські ідеали та цінності як основа світоглядних переконань і активної життєвої позиції особистості.

Обґрунтовано на основі критеріїв (вікової періодизації; змісту аксіологічної позиції В.Г. Короленка; відображення цінностей у літературній творчості) та схарактеризовано стадії формування системи загальнолюдських цінностей:

І – 1853-1874 рр. – початок розвитку світоглядних основ системи загальнолюдських цінностей В.Г. Короленка на засадах всебічного і гармонійного розвитку особистості у дитячому і юнацькому віці, у процесі сімейного і шкільного виховання, долучення до визвольної боротьби студентства, використання освітніх і самоосвітніх засобів (художньої, навчальної, філософської літератури, спілкування з батьками, вчителями, друзями, найближчим оточенням);

ІІ – 1875-1900 рр. – закріплення зрілою людиною світоглядних основ системи загальнолюдських цінностей у процесі літературно-публіцистичної творчості у контексті опозиції «Захід-Схід» засобами вивчення виховних систем Сходу (під час низки заслань) та Заходу (під час подорожі до США і Англії), початок активної участі в культурно-просвітницькій і правозахисній діяльності);

ІІІ – 1901-1921 рр. – кристалізація аксіологічної позиції просвітника, правозахисника, громадського діяча, заснованої на системі загальнолюдських цінностей, у процесі правозахисної, культурно-освітньої та громадсько-педагогічної роботи. Найбільш яскравим виявом цієї стадії стала організація і спрямування В.Г. Короленком діяльності Полтавського товариства «Ліга порятунку дітей» (1917-1921 рр.)

У другому розділі дослідження – «Напрями реалізації системи загальнолюдських цінностей у громадсько-просвітницькій діяльності В.Г. Короленка» – з’ясовано такі напрями: формування виховного ідеалу активної особистості для забезпечення відносин «наставник – найближче оточення» та «письменник-читач» і втілення системи загальнолюдських цінностей у педагогічній діяльності; пропаганда цінностей «людини світу» та «людини культури» у правозахисній і громадсько-просвітницькій діяльності; упровадження просвітником системи культуровідповідних загальнолюдських цінностей у роботі з педагогічно занедбаними дітьми.

Виявлено у процесі аналізу комплексу джерел дослідження, що В.Г. Короленко активно, впродовж усього життя займався просвітницькою і педагогічною роботою у середовищі дорослих і дітей, яка гармонізувалася задекларованими у його творчості загальнолюдськими цінностями, хоча до деяких цінностей він ставився суперечливо (наприклад, критикував релігійність, релігію вважав «не досить моральною, примітивною», проте називав себе людиною «більше віруючою, аніж навпаки», поважав чужу щиру віру).

Доведено, що прагнення В.Г. Короленка до поширення загальноосвітніх і педагогічних знань, залучення широких мас до культурних надбань становить основу потужного виховного впливу просвітника на різні групи населення, є засобом реалізації його системи загальнолюдських цінностей. У 80-х роках ХІХ століття, перебуваючи в низці політичних заслань у віддалених регіонах Російської імперії, В.Г. Короленко не лише збирав матеріали для своєї художньої і публіцистичної творчості, а й активно, послідовно, наполегливо займався просвітницькою та педагогічною роботою, яка ґрунтувалася на цінностях гуманної, самодостатньої, творчої, духовної, моральної особистості, її баченні як «людини світу» і «людини культури». Підходячи до вирішення питання співвідношення природного і соціального в людині з позицій того, що культурологічне домінує над біологічним, В.Г. Короленко обґрунтовував власний соціальний ідеал особистості цінностями свободи – самопочуттям людини в суспільстві, свободою вибору шляхів саморозвитку, відсутністю масштабних соціальних негараздів (бідності, зубожіння, голоду), рівнем прав людини і законності у конкретному соціумі. Відносини «наставник – найближче оточення» і «письменник-читач» реалізуються ним через філософсько-педагогічне розуміння категорії «щастя» як глобальної суспільної та індивідуальної особистісної загальнолюдської цінності, яка відображає специфіку поєднання природного й культурологічного, матеріального і духовного, морального й антиморального у тій спільноті, в якій живе людина. Основою свободи конкретної особистості, «створеної для щастя, як птах для польоту», В.Г. Короленко вважає гуманістичну сутність її «морального чуття», а засадами вільного суспільства – «найбільше щастя найбільшої кількості людей». Виховним ідеалом особистості у творчості письменника є активна, творча, самодостатня людина, «щаслива щастям іншого», зі своєю системою гуманістичних і моральних цінностей, заснованих на багатстві духовної культури, з почуттям власної гідності, фізично і духовно здорова, здатна до морального прогресу, яка вміє жити у злагоді з веліннями совісті. Суспільство ж задля виховання такої людини має сповідувати «мораль блага» і закон, бути джерелом діяльної життєвої енергії, підтримувати цінності просвітництва, піднесення культури кожного народу, гуманного ставлення до всіх людей.

У процесі дослідницької діяльності визначено функції світогляду В.Г Короленка: просвітницька функція творчості полягає в тому, що він виявляє глибину своїх знань для читача, досконале розуміння сутності опозиції «Схід-Захід» у розвитку людства, збагачує дійсність системою духовно-ціннісних орієнтацій і виховних ідеалів; виховна функція реалізується через погляди і переконаність письменника у необхідності правильного розуміння світу в його цілісності («Захід» має розуміти і приймати «Схід» таким, яким він є), у єдності й універсальності загальнолюдських цінностей (прагнення до пізнання, вибору, свободи, взаєморозуміння, терпимості, добра), які є однаковими як для «Заходу», так і для «Сходу»; орієнтаційно-регуляційна функція міститься в тому, що творчість письменника є діяльнісною, він у більшості своїх творів ненав’язливо визначає шляхи виходу з певної критичної ситуації, сам є зразком людини, поведінка і діяльність якої визначаються її поглядами і переконаннями на основі загальнолюдських цінностей; розвивальна функція пов’язана з тим, що при засвоєнні змісту творів В.Г. Короленка у читачів відбувається активна розумова діяльність, з’являються нові знання, явища розгортаються в русі і взаємозв’язку, потребує свого напруження думка; оцінювальна функція полягає в толерантному ставленні до читача як до співрозмовника, партнера в осягненні сутності складних явищ дійсності, виявленні другодомінантності власних поглядів стосовно людини, яка буде оцінювати події і явища, відображені у творі.

З’ясовано в ході дослідження різнопланових джерел, архівних матеріалів про творчість і діяльність В.Г. Короленка, що як письменник і просвітник він проводив потужну пропаганду загальнолюдських цінностей, реалізував «на ділі» відносини «громадський діяч – суспільство». Формами такої виховної діяльності були: робота із захисту цінностей людського життя і права кожної людини на його підтримання хоча б на елементарному рівні (активна участь у ліквідації наслідків голоду, збір благодійних коштів для нужденних, викриття у пресі бездіяльності влади); захист права знедолених народів на цінності власної культури – релігійність, традиційність, національну ідентичність, самобутність (Мултанська справа – активна публіцистична діяльність; справа Бейліса – безпосередня участь у процесі у якості захисника і громадського представника); громадська робота з поширення цінностей творчої особистості – грамотності, освіченості, активного перетворювального пізнання світу (організація народних читань, відкриття культурно-освітніх закладів, громадських бібліотек та їхніх «дешевих» відділень для народу, газет, земських шкіл, організація вшанування пам’яті видатних українських і російських письменників,  спілкування з учителями, листування з відомими педагогами, підтримка розвитку російської та української мови, підтримка творчих людей за власний кошт тощо). За активну правозахисну і громадсько-педагогічну діяльність В.Г. Короленка називали «совістю епохи», «світлим духом», «праведником», «апостолом діяльної любові», «моральним генієм», що свідчить про те, що значна кількість сучасників підтримувала й сповідувала його систему загальнолюдських цінностей, тобто, ще за часів його життя просвітник мав високий результат свого виховувального впливу.

Визначено, що вершиною результативності виховувального впливу В.Г. Короленка з упровадження ним власної системи загальнолюдських цінностей стала робота з педагогічно занедбаними дітьми, яка носила як епізодичний (у часи заслань), так і систематичний (у період діяльності Полтавської Ліги захисту дітей) характер. Послідовна реалізація просвітником системи культуровідповідних загальнолюдських цінностей у роботі з дітьми проблемних категорій базувалася на засадах цінностей «людини світу» – свободи совісті, свободи національного самовизначення, правди, людської гідності, рівності всіх перед законом, права людини на життя і освіту та принципах гуманізму, демократичності, інтеркультурності, особистісної відповідності виховувального впливу, моральності, активної життєвої позиції. В.Г. Короленко, як педагог, реалізував на практиці виховуючі відносини: «наставник – найближче оточення» (в усіх своїх починаннях він спирався на підтримку власної сім’ї, друзів та колективу колег-однодумців); «громадський діяч – суспільство» (у незліченній кількості благодійних справ умів забезпечити широку суспільну підтримку); «організатор освіти – влада» (знаходив підходи і користувався авторитетом у представників різноманітних структур різних типів влади). Формами виховної діяльності просвітника були: пропаганда цінностей сімейного виховання (освіта батьків через художні твори і педагогічну публіцистику, підготовка вчителів до роботи з батьками засобами бесід та індивідуальних консультацій); боротьба з дитячою безпритульністю та бездоглядністю (організація трудових колоній та інших типів навчальних закладів і установ для обездолених дітей, методичне, матеріальне та медичне забезпечення навчально-виховного процесу, підготовка персоналу дитячих закладів до виховання дітей через колектив, публіцистична робота для з’ясування понять «патріотизм», «громадянськість», «цінність людського життя», «національне виховання» та ін., заклики до дорослих подолати ворожнечу і розбрат заради щастя дітей). Громадсько-просвітницька діяльність і соціально-педагогічна робота В.Г. Короленка з подолання дитячої безпритульності та бездоглядності була систематичною, послідовною, побудованою на власній системі загальнолюдських цінностей виховувального діяльністю, зразком упровадження нової етики ставлення суспільства і держави до дітей, прикладом реалізації проголошених і обґрунтованих у літературній творчості цінностей гуманізму, високої моральності, непорушності загальнолюдських прав особистості.

У третьому розділі роботи – «Актуалізація ідей та досвіду виховання загальнолюдських цінностей В.Г. Короленка у сучасній системі освіти України» – проведено перспективне осучаснення ідей та досвіду виховання загальнолюдських цінностей В.Г. Короленка у системі освіти України, зокрема – у процесі професійної підготовки майбутніх учителів і культурологів, підвищення кваліфікації вчителів художньої культури ЗНЗ та загальноосвітньої підготовки старшокласників у ЗНЗ.

Доведено, що об’єктивна потреба сучасних модернізаційних перетворень системи національної вищої, загальної середньої і післядипломної педагогічної освіти полягає у зверненні до теоретико-методичної і громадсько-просвітницької спадщини видатних діячів минулого, життя і велика подвижницька виховна діяльність яких ґрунтувалися в першу чергу на власному баченні загальнолюдських цінностей як гармонізуючої основи розвитку кожної окремої особистості і суспільства у цілому. Відродження таких надбань допоможе різним поколінням фахівців (майбутніх і діючих) зрозуміти історичний досвід, оптимізувати шляхи і засоби впровадження новітніх освітніх концепцій і технологій. Тому викладання спецкурсу «Загальнолюдські цінності у літературній спадщині і громадсько-просвітницькій діяльності В.Г. Короленка» збагатило знання майбутніх і діючих учителів, культурологів, учнів-старшокласників відомостями про просвітника як про представника рідного краю, відомого громадського діяча і педагога, захисника прав людини, сприяло формуванню моральних якостей і загальнолюдських цінностей особистості. У результаті вивчення спецкурсу студенти і вчителі опанували знання про основні віхи життєвого і творчого шляху В.Г. Короленка, зміст художніх і публіцистичних творів, присвячених проблемі виховання загальнолюдських цінностей та навчання дітей і дорослих, стадії становлення та розвитку освітньо-виховних ідей, методи і форми  реалізації цих ідей у просвітницькій, громадській і правозахисній діяльності.

Аналіз підсумкових даних локального педагогічного експерименту за 2008-2010 навч. рр. у експериментальних групах майбутніх і діючих учителів, культурологів, учнів старшокласників (загальна кількість 275 осіб), документації психолого-педагогічного факультету Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка, Полтавського ОІППО імені М.В. Остроградського та Полтавської СЗОШ № 10 імені В.Г. Короленка, де впроваджувався спецкурс, засвідчив, що учні, студенти та вчителі здобули вміння: визначати інтеркультурні чинники світогляду особистості (на прикладі світогляду В.Г. Короленка), аналізувати художні твори письменника та виявляти в них загальнолюдські цінності, проводити класифікацію цінностей, розкривати сукупність поглядів просвітника на проблему всебічного і гармонійного розвитку особистості, визначати особистісні і особистісно-соціальні аспекти загальнолюдських цінностей. Виявлено високу ефективність таких методичних процедур, як: навіювання аксіом про сутність і значущість цінностей; постійне акцентування уваги людини на її позитивних цінностях, необхідності їх утвердження у суспільних стосунках; формування моральних почуттів як засобів самооцінки власних дій; шанобливе і водночас вимогливе ставлення вихователя до вихованця; спонукання до вироблення і відстоювання почуття власної гідності; знання культури, традицій, звичаїв, віри свого народу і народів світу; володіння засобами комунікації; розширення світогляду; знання історії своєї родини тощо. Це на 22,1 % підвищило ступінь усвідомленості проблеми виховання загальнолюдських цінностей у майбутніх і практикуючих учителів та учнів-старшокласників. Учасники й організатори експерименту стали ініціаторами звернення адміністрації Полтавського літературно-меморіального музею В.Г. Короленка до Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України з пропозицією розширити можливості використання досвіду виховання загальнолюдських цінностей у творчості й діяльності просвітника у системі освіти України, що свідчить про актуальність і перспективність проблеми в даний період розвитку національної освіти.

Висновки

У дисертації здійснено нове вирішення проблеми виховання загальнолюдських цінностей особистості у літературній спадщині і громадсько-просвітницькій діяльності В.Г. Короленка. Результати проведеного теоретичного пошуку та наукового аналізу літературної спадщини і громадсько-педагогічної діяльності В.Г. Короленка дали можливість сформулювати висновки відповідно визначених завдань:

1. Виявлено з урахуванням сучасних наукових підходів (загальнопедагогічних – культурологічного, аксіологічного, особистісного, особистісно-соціального, особистісно-діяльнісного; історико-педагогічних – герменевтичного, персоналізованого, генетичного, парадигмального, феноменологічного, цивілізаційного) ступінь дослідженості проблеми; визначено, що провідними групами джерел дослідження є: твори В.Г. Короленка (художня проза, публіцистика, щоденникові записи, нотатки, листи, неопубліковані праці, що зберігаються в архівних фондах, особистий архів, ремінісценції тощо), спогади і свідчення сучасників (Ф. Батюшкова, А. Гізетті, А. Дермана, Л. Козловського, К. Чуковського та ін.), роботи дослідників ХХ століття (Е. Балабановича, Г. Бялого, А. Котова, Г. Миронова, Т. Морозової, А. Храбровицького та ін.), педагогічні праці про сутність і специфіку його просвітницької діяльності (М. Антонця, В. Гольцева, О. Гнізділової, Н. Савіна, Л. Сєдова та ін.).
2. Обґрунтовано освітньо-виховні основи (людиноцентричну, особистісно-діяльнісну сутність, гуманістичні ідеї: вільна людина як ціннісний орієнтир творчості і діяльності, у душі якої «мужність не прикрашена рабською покірливістю», «створена для щастя, як птах для польоту», життєвим кредо якої є «щастя якнайбільшої кількості людей» поряд із нею), що становлять методологічну основу системи виховання загальнолюдських цінностей у творчості й просвітництві В.Г. Короленка; з’ясовано на основі провідної культурологічної опозиції «Захід-Схід», характерної для к. ХІХ – поч. ХХ ст., інтеркультурні якості, які впливали на визначення персоналією власної системи виховання загальнолюдських цінностей особистості, та виховні функції світогляду В.Г. Короленка, що сприяли формуванню аксіологічного ставлення до життя значних мас людей.
3. Визначено (з урахуванням класифікації Є. Бондаревської) систему загальнолюдських особистісних і соціальних цінностей у творчій спадщині і громадсько-просвітницькій діяльності В.Г. Короленка: цінності гуманної особистості (добро, любов, повага, чуйність, милосердя, терпимість, толерантність, усеохоплююча людяність, гуманізм); цінності самодостатньої особистості (життя, індивідуальна воля, усвідомленість вибору, самосвідомість, самостійність); цінності творчої особистості (істина, грамотність, освіченість, мудрість, активне перетворювальне пізнання світу); цінності духовної особистості (краса, віра, надія, потреба духовного ідеалу, щастя); цінності моральної особистості (совість, честь, гідність, відповідальність, обов’язок); цінності «людини світу» (правда, свобода, справедливість, рівність, правосвідомість, демократія); цінності «людини культури» (традиційність, релігійність, патріотизм, народність, безпосередність); виявлено з урахуванням критеріїв – вікової періодизації, змісту аксіологічної позиції В.Г. Королена, відображення цінностей у літературній творчості – стадії (І – початок розвитку світоглядних основ системи загальнолюдських цінностей, 1853-1874 рр.; ІІ – закріплення світоглядних основ у літературно-публіцистичній творчості у контексті опозиції «Захід-Схід», 1875-1900 рр.; ІІІ – кристалізація аксіологічної позиції просвітника, правозахисника, громадського діяча, 1901-1921 рр.) формування системи.
4. З’ясовано на основі виявлення сутності виховних відносин «письменник – читач», «громадський діяч – суспільство», «правозахисник – органи правосуддя і влади», «особистість – найближче оточення, педагогічний колектив» і методів діяльності – «війна пером», «війна ділом» – напрями втілення просвітником системи загальнолюдських цінностей: формування виховного ідеалу активної особистості; пропаганда правових і громадянських цінностей людини; упровадження культуровідповідних загальнолюдських цінностей у роботі з педагогічно занедбаними дітьми. Доведено у процесі аналізу комплексу джерел дослідження, що В.Г. Короленко активно, впродовж усього життя займався потужною просвітницькою роботою у середовищі дорослих і дітей, яка гармонізувалася задекларованими у його творчості загальнолюдськими цінностями. Прагнення до поширення загальноосвітніх і педагогічних знань, залучення широких мас до культурних надбань становить основу потужного виховного впливу просвітника на різні групи населення, є засобом популяризації ним знань і цінностей освіти.
5. Визначено перспективи актуалізації ідей та досвіду виховання загальнолюдських цінностей В.Г. Короленка у сучасній системі загальної середньої, вищої та післядипломної освіти України. Доведено, що викладання спецкурсу «Загальнолюдські цінності у літературній спадщині і громадсько-просвітницькій діяльності В.Г. Короленка» на основі короленківського виховного ідеалу активної людини, «щасливої щастям іншого», з системою цінностей, заснованих на багатстві духовної культури та почуттям власної гідності, «душевно здорової», здатної до морального прогресу і злагоди з веліннями совісті збагатило знання майбутніх учителів, соціальних педагогів, психологів, культурологів відомостями про просвітника як про представника рідного краю, відомого громадського діяча і педагога, захисника прав людини, сприяло формуванню моральних якостей і загальнолюдських цінностей фахівця. Студенти, вчителі та учні-старшокласники – учасники експериментальної роботи – здобули вміння: визначати інтеркультурні чинники світогляду особистості (на прикладі світогляду В.Г. Короленка), аналізувати художні твори письменника та визначати в них загальнолюдські цінності, розкривати сукупність поглядів просвітника на проблему всебічного і гармонійного розвитку особистості, визначати особистісні і особистісно-соціальні цінності людини, що підвищило рівень усвідомленості ними проблеми загальнолюдських цінностей на 22,1 %.

Перспективи розвитку проблеми дослідження становлять: більш масштабне узагальнення філософських основ, методів і форм правозахисної роботи В.Г. Короленка як напряму педагогічного впливу на суспільство і органи влади; розробка методичних засад і засобів для поширення системи загальнолюдських цінностей просвітника у сучасній виховній роботі з молоддю, батьками учнів, громадськістю.

Основні результати дослідження відображені в таких публікаціях:

статті в наукових фахових виданнях

1. Коровіна Р.В. Ідеї полікультурного виховання особистості у творах В.Г.Короленка / Р.В. Коровіна // Імідж сучасного педагога. – 2010. – № 8 (107). – С. 66-69.
2. Коровіна Р.В. Морально-естетичні засади виховання особистості у творчості та діяльності В.Г. Короленка / Р.В. Коровіна. – Бердянськ : БДПУ, 2010. – С.122–127.
3. Коровіна Р.В. Наукові підходи до вивчення освітньо-філософських ідей у спадщині В.Г. Короленка / Р.В. Коровіна // Гуманізація навчально-виховного процесу : зб. наук. праць. – Вип. LV, ч. ІІІ. – Слов’янськ : СДПУ, 2011. – С. 188-196.
4. Коровіна Р.В. Філософсько-культурологічні погляди В.Г.Короленка на культурно-історичну спадщину / Р.В. Коровіна //  Імідж сучасного педагога. – 2009. – № 5 (94). – С. 14-16.
5. Коровіна Р.В. Філософсько-освітянські погляди В.Г. Короленка / Р.В. Коровіна // Імідж сучасного педагога. – 2004. – №7-8. – С. 63-67.