Збирання фольклору стало з  другоï третини дев’ятнадцятого сторiччя явищем масовим. А початок украïнськiй фольклористицi поклали збiрки пiсень, виданi в 1827 i  1834 роках М. О. Максимовичем, першим ректором Киïвського унiверситету. Ганна  Барвiнок i Марко Вовчок, М. П. Драгоманов i Г. А. Залюбовський, Пантелеймон Кулiш i Олекса Стороженко, Павло Чубинський i Леся Украïнка, I. Я. Рудченко i А. Ю. Кримський — це лише найвiдомiшi iз збирачiв фольклору дев’ятнадцятого сторiччя. А ïх же  були десятки, а може й сотнi… Ще у першiй половинi дев’ятнадцятого сторiччя у Харкiвському унiверситетi В. Н. Каразiн, Г. Ф. Квiтка-Основ’яненко, I. I. Срезневський, М. I. Костомаров, А. Л. Метлинський заклали традицiï всебiчного вивчення народноï культури.

У п’ятдесятi роки мало хто зi студентiв не мав власного зошита з рiзними етнографiчними матерiалами, здебiльшого пiснями. Щоб допомогти молодим фольклористам, А. Л. Метлинський видав iнструкцiю «Про збiр, приведення до ладу, приготовления до видання й друку народних пiсень й iнших творiв народноï словесностi» й «Правила при записуваннi народних дум, пiсень, казок, переказiв тощо». Але найвидатнiшим (i одним з перших) дослiдникiв украïнського фольклору став О. О. Потебня.

Вiн започаткував цiлу школу фольклористики — ïï назвали мiфологiчною, результатом його дослiджень стали роботи «Про долю й спорiднених з нею iстот», «Про купальськi вогнi i спорiдненi з ними уявлення» (1867 p.), «Малоруська народна пiсня за списком XVI ст. Текст i примiтки» (1877 p.), а також рецензiя-дослiдження на чотиритомне видання збiрки «Народнi пiснi Галицькоï й Угорськоï Русi, зiбранi Я. Ф. Головацьким» (1880 р). Вiн — автор монографiй «Про деякi символи в слов’янськiй народнiй поезiï» (1860 р.), «Про мiфiчне значення деяких обрядiв i вiрувань»-(1865 p.), «Пояснення малоруських i спорiднених народних пiсень» (т. 1, 1883 p., i т. 2, 1887 p.).