Вступ.

Розділ 1. Телефонні мережі.

Розділ 2. Телевізійні мережі.

Розділ 3. Радіомережі.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

В умовах різноманітності телекомунікаційних технологій, їх швидкого прогресу, зростаючого попиту користувачів на нові послуги виникають нові задачі, пов’язані з забезпеченням якості роботи телекомунікаційних мереж. Сучасний стан розвитку телекомунікацій характеризується процесами конвергенції телекомунікаційних мереж – взаємного проникнення традиційних мереж з комутацією каналів і пакетних мереж, на шляху побудови універсальної мультисервісної, мультимедійної телекомунікаційної мережі. Одне з основних завдань операторів телекомунікацій – забезпечення як традиційних, так і нових послуг користувачам на сучасному якісному рівні.

На даний час досліджено показники якості роботи телефонних мереж, однак недостатньо проаналізовано фактори, які впливають на ці показники в умовах конвергенції телекомунікаційних мереж. Існуюча методика розрахунку інтенсивності навантаження в телефонній мережі та методика визначення кількості з’єднувальних ліній між телекомунікаційними системами для забезпечення необхідної пропускної спроможності, при заданому рівні якості обслуговування, базуються на принципах, характерних для традиційної телефонної мережі з технологією комутації каналів, і потребують уточнення для умов взаємодії телефонної мережі з іншими мережами, насамперед із мобільними та пакетними. Потребує удосконалення, в умовах конвергенції телекомунікаційних мереж, методика визначення показників якості роботи телефонної мережі. Недоопрацювання з наукової та науково-практичної точки зору вищеозначених питань погіршує якість роботи та зменшує ефективність використання ресурсів цифрової телефонної мережі.

Розділ 1. Телефонні мережі

Вирішенню проблем побудови телекомунікаційних мереж, дослідженню тенденцій розвитку та взаємодії телекомунікаційних систем і мереж присвячено ряд робіт українських і закордонних учених, таких як Харкевич А.Д, Стеклов В.К., Хиленко В.В.,
Беркман Л.Н., Воробієнко П.П., Гольдштейн Б.С. та інших. В науковій літературі досліджуються методи та засоби забезпечення надійності та якості роботи телекомунікаційних мереж, аналізуються процеси конвергенції мереж.

Одна з основних характеристик телефонної мережі – пропускна спроможність, визначається кількістю з’єднувальних ліній між комутаційними системами, яка, в свою чергу, залежить від характеристик вхідного навантаження та якості обслуговування. Вхідне навантаження формується потоком викликів і характеризується кількістю викликів від одного джерела навантаження за одиницю часу та тривалістю одного виклику. В існуючих методиках розрахунку кількості з’єднувальних ліній між комутаційними системами приймається, що функція розподілу ймовірності кількості викликів від одного джерела навантаження підпорядковується закону Пуасона, а функція розподілу ймовірності тривалості одного виклику – експоненційному закону. Однак, не в повній мірі досліджено характеристики вхідного навантаження для різних типів з’єднань між абонентами стаціонарної телефонної мережі та при взаємодії різних типів телекомунікаційних мереж. Існуючі методи розрахунку кількості з’єднувальних ліній або не враховують коливання інтенсивності навантаження, або враховують коливання інтенсивності навантаження, визначені за теоретичними розрахунками.

Якість цифрової телефонної мережі визначається сукупністю взаємопов’язаних характеристик: пропускною спроможністю, коефіцієнтом готовності пучків маршрутів між телекомунікаційними системами, показниками якості обслуговування спроб встановлення з’єднань, показниками якості наданого з’єднання та ефективністю використання ресурсів мережі. До показників якості обслуговування спроб встановлення з’єднань відносяться: коефіцієнт ефективних спроб встановлення з’єднань, імовірність втрат спроб встановлення з’єднань, коефіцієнт втрат викликів, коефіцієнт ефективності мережі, час встановлення з’єднання та час скидання з’єднання. На показники якості телефонної мережі впливають: характеристики вхідного навантаження, структурна схема мережі та організація маршрутизації в ній, алгоритми вибору інформаційних каналів. Визначено, що основний фактор впливу на показники якості цифрової телефонної мережі, при її взаємодії з мобільною та пакетною мережами – характеристики вхідного навантаження, а саме, тривалість виклику та кількість викликів за одиницю часу.

Телефонна мережа — комунікаційна мережа, призначена для передачі мови й що складає:

— з автоматичних телефонних станцій (вузлів комутації); і

— з телефонних апаратів і ін. пристроїв (абонентських систем).

Звичайно телефонна мережа опирається на кабельну мережу.

Телефонна мережа — комплекс технічних споруджень і встаткування, призначений для надання послуг телефонного зв'язку.

Сучасна телефонія являє собою високотехнологічні, відмовостійкі інтегровані рішення, що задовольняють увесь час зростаючим вимогам замовників. Традиційна провідна телефонія усе більше поступається місцем інтеграції телефонних мереж і мереж передачі даних, об'єднанню різних технологій для рішення загального завдання — створення сучасної технологічної бази для ведення бізнесу. Але в кожному разі телефонний зв'язок все-таки більше звичний і затребувана для оперативного зв'язку із клієнтами, партнерами по бізнесі, співробітниками компанії.

Відомчі телефонні і нетелефонні мережі — це мережі, які обслуговують абонентів певного відомства і не входять до складу мереж загального користування.

Ще не так давно мережі з комутацією каналів (телефонні мережі) і мережі з комутацією пакетів (IP-мережі передачі даних) існували практично незалежно один від одного і використовувалися для різних цілей. Телефонні мережі використовувалися для передачі голосовій інформації, а IP-мережі — для передачі даних. Певною віхою в історії телекомунікацій і Інтернету є IP-телефонія, що дозволила передавати "голос" поверх тих, що набули вже значного поширення IP-мереж. IP-телефонія дала можливість спілкування не тільки користувачам Інтернету. За допомогою спеціальних пристроїв — шлюзів (gateway) вона також об'єднала телефонні мережі і мережі передачі даних[3, c. 102-104].

За допомогою IP-телефонії можна:

1. Скоротити витрати на міжміські і міжнародні переговори. Один з найбільш поширених варіантів використання IP-телефонії. Зв'язок через IP виходить дешевше з ряду причин. По-перше, в IP-телефонії використовуються широко поширені (і дешеві) мережі з комутацією пакетів (на відміну від дорожчих мереж з комутацією каналів, вживаних в традиційній телефонії). По-друге, завдяки використанню голосових кодеків (вокодеров, voice coders) досягається істотне стиснення мовної інформації. Так, при передачі голосового потоку в системах цифрової телефонії потрібний канал 64 кБит/с (ISDN).

У системах IP-телефонії, при використанні найбільш популярних на сьогоднішній день кодеків, потрібна набагато менша пропускна спроможність (6-13 кБит/с).

Можна виділити два найбільш популярних варіанту підключення до провайдерів міжміської і міжнародної телефонії:

Через ТФОП (Телефонна мережа Загального Користування) — при підключенні користувач набирає "міський" номер сервера IP-телефонії провайдера, проходить аутентифікацію (по pin-коду) і набирає потрібний йому номер. Щоб користуватися IP-телефонією по цій схемі, досить мати звичайний міський номер.

За допомогою спеціальних "шлюзів" — в цьому випадку користувач набуває спеціального пристрою — шлюзу IP-телефонії, за допомогою якого дістає можливість здійснювати дзвінки без використання ТФОП (через інтернет-канал, що надається провайдером). У місце шлюзів також можна застосовувати програмні (у тому числі і безкоштовні) і апаратні IP-телефони.

2. Побудувати корпоративну телефонну мережу. В даному випадку для ведення телефонних розмов в рамках підприємства використовується внутрішня IP-мережа. Проте в мінімальному варіанті такі системи використовуються достатньо рідко і як правило, корпоративні системи IP-телефонії також вирішують наступні задачі:

· забезпечення "мобільності" внутрішніх користувачів;

· організація зв'язку між географічно віддаленими філіалами;

· об'єднання телефонної місткості філіалів в єдиний номерний план;

· організація аудіо- і відеоконференцій;

· побудова центрів обробки викликів (call-центрів).

Даний напрям систем IP-телефонії дуже добре розвинений виробниками устаткування. Найбільш відомими постачальниками є такі компанії як, Cisco Systems, Avaya, Nortel Networks.

3. Дістати додаткові можливості, не властиві звичайним телефонним мережам: сlick2Dial — можливість зробити дзвінок (наприклад, менеджерові продажів або в службу тих. підтримка) прямо з веб-сайту компанії, голосові авто-інформатори на основі IVR (Interactive Voice Response), аудіо- і відеоконференцій, голосову пошту і історію пропущених дзвінків через web, визначення присутності абонента в мережі і т.д.

4. Забезпечити "дешевий зв'язок" в межах зон Wi-Fi. Користувач, що знаходиться в межах бездротової точки доступу 802.11 може застосовувати VOIP (замість стільникового зв'язку).

5. Організувати сеанси аудіозв'язку або зв'язку типу крапка-крапка через інтернет. Використовуючи стандартне устаткування IP-телефонії, можна організувати сеанс зв'язку між користувачами Інтернет (наприклад, з використанням Microsoft NetMeeting) або з'єднати декілька географічно віддалених філіалів[2, c. 76-77].

Розділ 2. Телевізійні мережі

Сфера телекомунікацій є складовою частиною галузі зв'язку України.

Телекомунікації є невід'ємною частиною виробничої та соціальної інфраструктури України і призначені для задоволення потреб фізичних та юридичних осіб, органів державної влади в телекомунікаційних послугах.

У наш час телебачення є найбільш масовим засобом повідомлення інформації. Інтерактивне телебачення це система телебачення, яка забезпечує користувачеві можливість вибору виду телепередачі й часу початку її відтворення.

Основними принципами діяльності у сфері телекомунікацій є:

1) доступ споживачів до загальнодоступних телекомунікаційних послуг, які необхідні їм для задоволення власних потреб, участі в політичному, економічному та громадському житті;

2) взаємодія та взаємозв'язаність телекомунікаційних мереж для забезпечення можливості зв'язку між споживачами всіх мереж;

3) забезпечення сталості телекомунікаційних мереж і управління цими мережами з урахуванням їх технологічних особливостей на основі єдиних стандартів, норм та правил;

4) державна підтримка розвитку вітчизняного виробництва технічних засобів телекомунікацій;

5) заохочення конкуренції в інтересах споживачів телекомунікаційних послуг;

6) збільшення обсягів телекомунікаційних послуг, їх переліку та утворення нових робочих місць;

7) впровадження світових досягнень у сфері телекомунікацій, залучення, використання вітчизняних та іноземних матеріальних і фінансових ресурсів, новітніх технологій, управлінського досвіду;

8) сприяння розширенню міжнародного співробітництва у сфері телекомунікацій та розвитку глобальної телекомунікаційної мережі;

9) забезпечення доступу споживачів до інформації про порядок отримання та якість телекомунікаційних послуг;

10) ефективність, прозорість регулювання у сфері телекомунікацій;

11) створення сприятливих умов діяльності у сфері телекомунікацій з урахуванням особливостей технологій та ринку телекомунікацій.

Надання телекомунікаційних послуг на території України є виключним правом юридичних осіб з місцезнаходженням на території України, які зареєстровані відповідно до законодавства України, та/або фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності з постійним місцем проживання на території України.

Розвиток та вдосконалення телекомунікаційних мереж загального користування України здійснюється відповідно до Концепції розвитку телекомунікацій України із застосуванням новітніх технологій у сфері телекомунікацій, які відповідають міжнародним стандартам, з урахуванням технологічної цілісності всіх мереж та засобів телекомунікацій, підвищення ефективності та сталості функціонування. Головною метою Концепції розвитку телекомунікацій України є гармонійний та динамічний розвиток телекомунікаційних мереж на всій території країни, насамперед у регіонах з недостатнім рівнем насиченості місцевих мереж загального користування.

2. Право власності та право на технічне обслуговування і експлуатацію телекомунікаційних мереж може належати будь-якій фізичній особі — суб'єкту підприємницької діяльності або юридичній особі, які є резидентами України, незалежно від форм власності.

3. Управління телекомунікаційними мережами загального користування здійснюється операторами телекомунікацій, які експлуатують ці мережі, на основі єдиних стандартів, норм та правил.

4. Відповідальність за забезпечення сталості телекомунікаційних мереж загального користування покладається на операторів телекомунікацій, які експлуатують ці мережі.

5. При будівництві та обладнанні телекомунікаційних мереж загального користування повинні враховуватися вимоги щодо сталості зазначених мереж.

6. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов'язані створювати сприятливі умови для функціонування розвитку телекомунікаційних мереж загального користування та повноцінного надання телекомунікаційних послуг.

7. Оператори телекомунікацій, незалежно від форм власності, в першу чергу надають у користування на договірних засадах ресурси своїх мереж державній системі урядового зв'язку, національній системі конфіденційного зв'язку, органам з надзвичайних ситуацій, безпеки, оборони, внутрішніх справ України у порядку, встановленому ЦОВЗ.

8. На об'єктах телекомунікацій, а також в окремих структурних підрозділах операторів, провайдерів телекомунікацій, де передається, обробляється або зберігається інформація з обмеженим доступом, що є власністю держави, встановлюється спеціальний режим доступу відповідно до законодавства.

Розділ 3. Радіомережі

Радіомережі (бездротові мережі) покликані забезпечити обмін даними між локальними комп’ютерними мережами (ЛВС), коли утруднено або недоцільне (дорого) використання традиційних кабельних технологій.

Прикладом ефективного використання бездротової технології радіодоступу є забезпечення зв′язку між сегментами локальних мереж у разі браку фінансових коштів, відсутність дозволу на проведення кабельних робіт або відмови телефонної станції в оренді виділеного каналу.

У разі закритого приміщення неможливість прокладки кабелю може виникнути із-за нерозбірної підлоги або заборони на монтажні роботи.

В таких випадках єдиним рішенням є застосування бездротових мережевих мостів. Також до бездротових технологій радіодоступу слід вдаватися у разі економічної недоцільності прокладки кабелю, наприклад, при створенні тимчасових комп’ютерних мереж на виставках або офісах, узятих в короткострокову оренду.

Бездротові технології володіють вигідними відмінностями від кабельних технологій за наступними показниками:

Вартість. При відстані між об’єктами зв’язку більше 500 метрів застосування радіомереж виявляється значно вигіднішим, ніж прокладка оптоволокна (ВОЛС). Cередня вартість організації ВОЛС дорівнює 4000 у.о. за 1 кілометр.

Середня вартість організації радіоканалу зв′язку “крапка-крапка” на базі радіомостів з пропускною спроможністю 11 Мбит/с не залежить від відстані (в межах 20 км.) і дорівнює приблизно 4000 у.о. Цю вартість можна зменшити приблизно до 2000 у.о., якщо використовувати недорогі радіокарти замість радіомостів.

Віддаленість. При неможливості або недоцільності прокладки кабелю між об’єктами зв’язку виникає потреба в бездротовій мережі. Прокладка індивідуального кабелю коштує дорого. До того ж отримати дозвіл на проведення кабельних робіт практично неможливо. Міські телефонні мережі загального користування надають виділені лінії в оренду за високими цінами. Якість таких ліній вельми низька.

Висновки

Сьогодні вже можна з упевненістю заявити, що процес інтеграції тієї або іншої країни або регіону в усесвітній ринок не може бути здійснений без наявності розвиненої інфраструктури інформаційних технологій, а саме, високошвидкісних засобів обробки і накопичення, а також, що найважливіше, засобів передачі інформації — сучасних телекомунікаційних систем і мереж зв′язку.

Мережі передачі даних грають сьогодні важливу роль. Це авторизація кредитних карток, передача телеметричних даних, охоронна сигналізація, організація платежів населення, забезпечення міжстанційних зв′язків між базовими станціями систем персонального виклику, електронна і голосова пошта, телевідеоконференцзв′язок, доступ в INTERNET, комп’ютерна телефонія і т.д.

Сьогодні терміни введення в експлуатацію мереж передачі даних значні. Але цього можна уникнути, якщо скористатися передовими технічними рішеннями, які пропонуються на ринку телекомунікацій.

Найбільш перспективним, конкурентоздатним і економічно виправданим рішенням, здатним надати альтернативу навіть волоконно-оптичним лініям зв′язку, на сьогоднішній день є бездротові мережі.

Слід зазначити, що бездротові мережі деколи стають єдиним засобом для вирішення проблеми останньої милі, тим самим, забезпечуючи для кожного абонента видалений доступ в труднодоступних для дротяних засобів місцях. На сучасному етапі існує безліч продуктів, що дозволяють реалізувати різноманітні конфігурації бездротових мереж.Продукти, представлені на сьогоднішній день у великій різноманітності на ринку, відрізняються один від одного по своїх споживчих якостях, цільовому призначенні, цінам і можуть бути використані для ухвалення різних технічних рішень, деколи взаємодоповнюючих один одного.

Список використаної літератури

1. Бондаренко В.Г. Технічна експлуатація сучасних цифрових мереж //Радіоаматор. — 2006. — № 2. — C. 66-70

2. Мирошніченко Ю. Інтерактивне телебачення: Телебачення майбутнього на основі телекомунікаційних технологій//Фізика та астрономія в школі. — 2006. — № 5. — C. 50-52

3. Побудова інтегральних мереж кабельного телебачення //Радіоаматор. — 1998. — № 4. — C. 50-51

4. Прядко Л.О. Надійність в телекомунікаційних мережах //Вісник Вінницького політехнічного інституту. — 2007. — № 5. — C. 147-151.

5. Пясецкий В. Особенности кабельного телевидения/ В. Пясецкий //Радиомир. — 2005. — № 5. — C. 27