Вступ.

1. Томас Мор як засновник утопічного соціалізму.

2. «Утопія» Т.Мора.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Перші паростки ідеології комунізму сягають ще ХV-ХVI століть. В період первісного накопичення капіталу виникають теорії, які критично реагують на явища, пов’язані з соціальною диференціацією, що поглиблювалася. І хоча ці теорії виникають на початку раннього капіталізму, в них вже передбачаються перспективи (насамперед антагоністичні) капіталістичного суспільного ладу і висловлюються ідеї соціальної рівності людей. Це передбачення має утопічний і ілюзорний характер, так як віддзеркалює об’єктивно неіснуючі суспільні умови і сили тодішнього суспільства.

Утопічні вчення ХVI ст. пов’язані перш за все з працями англійського гуманіста Томаса Мора та італійського монаха Томмазо Кампанелли.

Томас Мор (1479-1555) походив з багатої родини королівського юриста. Його гуманістичний світогляд сформувався ще в Оксфордському університеті, центрі тодішніх англійських гуманістів. Як член парламенту, він сміливо виступає проти фінансових махінацій короля Генріха VII, проти його деспотизму. Цим він сприяв зростанню свого авторитету серед лондонської дрібної буржуазії. На королівській службі в якості канцлера Генріха VIII він стає супротивником реформаторських зусиль короля. Згодом був страчений.

1. Томас Мор як засновник утопічного соціалізму

Грецький термін ou topos позначає «місце, якого немає». Від цього слова сер Томас Мор використав слово «утопія» для позначення ідеального гуманістичного суспільства. Його книга «Утопія» була надрукована латинською мовою в 1516 році, і в англійському перекладі в 1551. Мор писав у той час, коли соціальні інститути, що формували суспільство Середніх віків, починали руйнуватися.

Утопічний соціалізм як велике досягнення суспільної думки, що став одним з найважливіших джерел наукового комунізму, народженням багатьох ідей зобов'язаний Томасу Мора. Написана Мором у 1516р. «Утопія» дала назву домарксистському соціалізму. У своїх здобутках Мор запропонував зовсім нові для його епохи демократичні початки організації державної влади, поставив і вирішив з гуманістичних позицій правові проблеми, що сформувалися в період становлення капіталістичної формації, зародження ранньокапіталістичних відносин погляди Мора не втратили свого історичного значення. Його проект ідеальної держави викликає і нині гострі зіткнення думок учених різних країн. Життя і діяльність Т.Мора, ученого, поета, юриста і державного діяча, привертає увагу багатьох дослідників.

Кінець 15 ст. знаменував собою настання нового часу. Тенденції економічного розвитку цього періоду обумовили початок процесу первісного нагромадження капіталу. В Англії й інших найбільш розвинутих країнах Європи зароджуються нові суспільні відносини – капіталістичні, з'являються нові класи, формуються нації, підсилюється централізація державної влади, що підготовляє перетворення станово-представницьких монархій в абсолютистські. З особливою силою виявляються нові віяння в ідеології, що стає тією першою ареною, де розпалюється битва проти феодалізму, духовного поневолення людини католицькою церквою, проти схоластики і марновірства.

В Італії вже в 14-15 ст., а в інших країнах Європи з кінця 15 – початку 16 століття настає епоха Відродження – розгортається рух, що йде під прапором «ренесансу» античної культури. Приблизно в той же час з'являються ідеологічні течії гуманізму і реформації церкви. Кожна з них мала свою форму прояву і гамою суспільно-політичних ідей.

Переважна більшість гуманістів епохи Т.Мора були людьми помірковано прогресивних поглядів. Вони закликали до розвитку освіти, викорінюванню хабарництва і неуцтва в державному апараті, зм'якшенню жорсткостей у законах, але не більше того. Однак у надрах гуманізму виникли і більш радикальні вчення. Автором одного з них став Т.Мор – видатний англійський гуманіст 16 ст. Його політико-правові погляди не просто відбили появу нових суспільних і політичних відносин, але, насамперед, розкрили властиві їм внутрішні протиріччя.

В Англії того часу первісне нагромадження капіталу в небачених розмірах викликало занепад дрібних товаровиробників, – як ремісників, так і селян. Особливо сильно постраждали копігольдери – люди особисто вільні, але володівши своєю землею тимчасово, по «копіях» – середньовічним документам, продовження дії яких після встановленого терміну цілком залежало від лендлорда – феодального власника землі[3, c. 46-49].

У зв'язку з розвитком англійської сукняної промисловості різко зросла потреба в сировині для неї, що спричинило наприкінці 15 – початку 16 століття стрімке зростання вівчарства. У країні йшло масове перетворення орних земель, що належали великим землевласникам, у пасовища. Лендлорди різко розширили практику так званого «обгородження» – захоплення й обгородження общинних земель, у котрі входили і споконвічні селянські наділи. Таке величезне число селян було розорено і зігнане із своїх земель, навіть бурхливий розвиток промисловості не міг забезпечити їх зайнятість.

Одночасно англійська держава встановила так звані закони про бродяжництво, що одержали в історії найменування «кривавого законодавства».

Буржуазія з моменту свого виникнення була обтяжена своєю власною протилежністю, при кожнім великому буржуазному русі спалахували самостійні рухи того класу, що був більш-менш розвинутим попередником сучасного пролетаріату. До їх числа відносилися рухи Т.Мюнцера й анабаптистів під час Реформації і селянської війни в Німеччині на поч. 16 ст., Г.Бабефа – у роки французької буржуазної революції кінця 18 ст.

Вчення Т.Мора про ідеальну державу виникло в епоху, коли протиріччя буржуазних суспільних відносин уже починали проявлятися, незважаючи на збереження основ феодалізму, але питання про правильний устрій суспільства ще не міг бути тоді вирішений у силу відсутності капіталістичного виробництва і породжуваного ним промислового пролетаріату[7, c. 96-97].

2. «Утопія» Т.Мора

Добре знаючи соціальне і моральне життя своєї батьківщини, англійський гуманіст, Томас Мор, перейнявся співчуттям до нещасть її народних мас. Ці його настрої й одержали своє відображення в знаменитому здобутку з довгим заголовком у дусі того часу — "Дуже корисна, як і цікава, воістину золота книжка про найкращий пристрій держави і про новий острів Утопія…". Вона була видана при безпосередній участі Еразма Роттердамського, близького друга, що присвятив йому свою "Похвалу дурості", закінчену в будинку Мора, у 1616 р. і відразу одержала велику популярність у гуманістичних колах.

Гуманістичний світогляд автора "Утопії" привів його до витоків великої соціальної гостроти і значимості, особливо в першій частині цього твору. Проникливість автора аж ніяк не обмежувалася констатацією жахливої картини соціальних нещасть, підкресливши в самому кінці свого твору, що при уважному спостереженні життя не тільки Англії, але і "усіх держав", вони не являють собою "нічого, крім деякої змови багатих, під приводом і під ім'ям держави думаючих про свої вигоди".

Уже ці глибокі констатації підказали Мору основний напрямок проектів у другій частині "Утопії". Численні дослідники цього твору констатували не тільки прямі, але і непрямі посилання на тексти й ідеї Біблії (насамперед євангельські), особливо ж античних і ранньохристиянських авторів. З усіх творів, що зробили на Мора найбільший вплив, виділяється платонівська "Держава". Багато гуманістів, починаючи з Еразма, бачили в "Утопії" довгоочікувану суперницю цього найбільшого творення політичної думки.

Якщо чи не саму характерну, визначальну рису соціально-філософської доктрини, що лежить в основі "Утопії", складає трактування громадського життя, мислиме в ідеальній державі. Послідовний же антиіндивідуалізм із необхідністю вимагає скасування приватної власності. Максимальна рівність у розмірах власності і супутнього їм рівності в споживанні — часта вимога народно-опозиційних рухів в епоху середньовіччя, що одержували звичайно релігійне обґрунтування. Елементи його є й у Мора як активного прихильника "християнського гуманізму", що звертався до первісного християнства з його ідеалами вселюдської рівності. Європейському суспільству XVI сторіччя, заснованому на соціальній нерівності, Т. Мор протиставляв свій ідеал — глибоко продуману схему суспільного ладу, при якому немає приватної власності. Усі матеріальні блага належать тут більшості. Загальними в Утопії є не тільки природні багатства — земля і її надра, але і вся продукція суспільного виробництва, що також надходить у розпорядження всіх громадян. Держава в особі сенату робить облік і розподіл продуктів споживання в інтересах усього суспільства. На відміну від деяких древніх утопій, наприклад держави Платона, де головна увага приділялась суспільному споживанню і спільності споживання, Т. Мор основне значення додавав пошуку справедливої системи організації виробництва. В Утопії достаток усіх матеріальних благ. Які його джерела? Насамперед, в Утопії немає приватної власності, а продуктивна праця обов'язкова для усіх. Тут немає вільних: крім землеробства, яким зайняті всі, кожний вивчає яке-небудь ремесло як спеціальне, а іноді навіть і кілька ремесел. Таким чином, в Утопії зовсім немає людей, які б вели паразитичний спосіб життя.

Оскільки в Утопії все населення зайняте суспільно корисною працею, там достаток продуктів, необхідних "для життя і її зручностей", і діє справедливий принцип розподілу всіх матеріальних благ — по потребах.

Велика увага Мор приділена організації праці в досконалому суспільстві, спеціально розглядаючи проблему тривалості робочого дня. Останнє завжди мало велике значення для дрібного селянського господарства. Особливу вагу здобуває проблема робочого часу в період появи капіталістичної мануфактури і фермерства. У XVI ст. це не менш важлива проблема і для цехової промисловості. Майстри прагнули, якнайбільше збільшити робітник день, примушуючи підмайстрів і учнів працювати від зорі до зорі. Підприємці-мануфактуристи (наприклад, у сукняній промисловості) доводили тривалість робочого часу до 12-15 годин на добу.

Не випадково, звертаючись до положення трудового люду в Англії епохи первісного нагромадження капіталу, Т. Мор вказував на надзвичайно жорстоку експлуатацію народу. Мор встановлює шестигодинний робочий день. Посадові особи, що спостерігають, щоб "ніхто не сидів у ледарстві", стежать також і за тим, щоб ніхто "не працював з раннього ранку до пізньої ночі" і не стомлювався "подібно худобі". Весь вільний час дозволяється кожному проводити за своїм розсудом[2, c. 201-204].

Отже, проектуючи нову організацію праці, розглянутої як обов'язок кожного громадянина, Мор стверджував, що така система трудової повинності, як в Утопії, аж ніяк не перетворює працю в тяжкий тягар, яким він був для трудящих усієї тодішньої Європи. Навпроти, підкреслював Мор, "влада" в Утопії аж ніяк не хочуть примушувати громадян до зайвих праць. Тому, коли немає потреби в шостигодинній роботі, а в Утопії це буває досить часто, держава саме скорочує "кількість робочих годин". Система організації праці як загальної трудової повинності переслідує "тільки одну мету: наскільки дозволяють суспільні нестатки, позбажити усіх громадян від тілесного рабства і дарувати їм якнайбільше часу для духовної волі й освіти. Тому що в цьому полягає щастя життя".

У концепції Т. Мора технічний прогрес не є визначальним. Будучи утопістом, Мор вірив, що достаток матеріальних благ може бути досягнуто знищенням соціального паразитизму і системою загальної трудової повинності. Однак низький рівень техніки, на якій ґрунтувалося все господарське життя Утопії (де переважав ручну працю), не дозволив би цілком задовольнити потреб навіть такого "ідеального суспільства", про яке мріяв Т. Мор.

Проблему тяжких і неприємних робіт Мор вирішує, використовуючи рабство чи апелюючи до релігії. Наприклад, при суспільних трапезах усе найбільш брудні і трудомісткі роботи виконуються рабами. Раби, зайняті такими видами праці, як забій і свіжування худоби, ремонт доріг, очищення ровів, рубання дерев, перевезення дров і т.д. Але поряд з ними "рабську працю" несуть і деякі вільні громадяни Утопії, що роблять це в силу своїх релігійних переконань. У своїх теоріях Т. Мор виходив з рівня розвитку виробничих сил і традицій своєї епохи.

Почасти цим вказується навмисна скромність і невибагливість утопійців в задоволенні своїх повсякденних потреб. У той же час, підкреслюючи простоту і скромність побуту утопійців, Мор виражав свідомий протест проти соціальної нерівності в сучасному йому суспільстві, де вбогість більшості вживалась з розкішшю визискувачів. Теорія Мора близька ідеям примітивного зрівняльного комунізму середніх століть. За плечима Мора вантаж середньовічних традицій християнської проповіді про необхідність самообмеження, поваги до бідності й аскетизму. Однак головне пояснення проблеми — у своєрідному гуманістичному відношенні до праці. Для гуманістів XV-XVI ст. праця для забезпечення засобів існування — це "тілесне рабство", якому вони протиставляли духовну, інтелектуальну діяльність, гідну заповнювати дозвілля людини (otium). У жодного гуманіста, у тому числі і Мора, при всій його повазі до простих людей праці, ми не зустрінемо праці, ми не зустрінемо апології праці як такого.

Основною господарською одиницею Утопії є родина. При найближчому ж розгляді, однак, виявляється, що родина в утопійців незвичайна і формується вона не тільки за принципом споріднення. Головна ознака утопійської родини полягає в її професійній приналежності до визначеного виду ремесла[10, c. 152-154].

Т. Мор неодноразово підкреслює, що відносини в родині строго патріархальні, "на чолі господарства стоїть найстарший. Дружини служать чоловікам, діти — батькам і взагалі молодші — старшим". Крім того, в Утопії поширене шанування предків. Т. Мор перелічує ремесла, якими займаються в окремих сімействах: це звичайно "прядіння чи вовни обробка льону чи ремесло мулярів".

Ремеслом займаються усі — і чоловіки, і жінки. Однак жінки мають більш легке заняття, вони звичайно обробляють вовну і льон. Залучення жінок у суспільне виробництво нарівні з чоловіками, безсумнівно, факт дуже прогресивний, тому що саме тут закладаються основи рівноправності між статями, що, незважаючи на патріархальний характер сімейного укладу, в Утопії усе-таки в наявності.

Патріархальні відносини в родині дозволяють історику розглянути реальний прототип сімейної громади утопійців — ідеалізовану ремісничу громаду середніх століть. Ми говоримо "ідеалізовану", маючи на увазі ту обставину, що до початку XVI ст., коли писав Мор, цехова організація піддавалася дуже істотній еволюції. Криза цехового ладу зародження капіталістичної мануфактури призвела до різкого загострення внутріцехових відносин — між майстром, з одного боку, і підмайстром і учнем — з іншої. Наприкінці середніх віків цехова організація здобувала усе більш замкнутий характер, щоб цехи могли протистояти конкуренції зростаючої капіталістичної мануфактури. Становище учнів і підмайстрів усе більш наближалося до стану найманих робітників.

Створюючи свій господарський ідеал сімейної ремісничої громади, Томас Мор, природно, змушений був відштовхуватися від сучасної йому пануючої форми організації міського ремесла. Автор "Утопії" виразно ідеалізував ремісничу організацію середніх віків з її системою поділу праці і спеціалізації, а також рисами сімейно-патріархальної громади.

Головним виробничим осередком у сільському господарстві Утопії є велика громада, що нараховує не менш 40 чоловік — чоловіків і жінок і ще двох приписаних рабів. На чолі такого сільського "сімейства" стоять старші розпорядник і розпорядниця.

Таким чином, штучно створений і підтримуваний в Утопії сімейно-патріархальний колектив є, по думці Мора, найбільш прийнятною формою організації праці, як у ремеслі, так і в землеробстві.

На відміну від традиційного порядку речей, коли місто виступало як визискувача і конкурента стосовно сільської округи, Мор виходить з того, що в Утопії жителі міста вважають себе стосовно сільської округи "скоріше власниками, чим власниками цих земель"[4, c. 89-91].

Автор "Утопії" спробував по-своєму перебороти історично сформовану протилежність між містом і селом. Т. Мор бачив, що землеробська праця в умовах Англії XVI ст. і тодішньої техніки сільського господарства були важким тягарем для тих, хто займався цим усе життя. Прагнучи полегшити працю хлібороба у своєму ідеальному суспільстві, Т. Мор перетворює землеробство в обов'язкову повинність усіх громадян.

Т. Мор майже не додає значення технічному прогресу для подолання відсталості села і полегшення праці хлібороба. Проблема розвитку продуктивних сил суспільства на основі технічного прогресу явно недооцінювалася ним. И хоча утопійці з успіхом застосовували штучне розведення курчат в особливих інкубаторах, проте, сільськогосподарська техніка в цілому в них була досить примітивною. Але і при низькому її рівні утопійці сіють хліб і вирощують худобу в набагато більшій кількості, ніж це потрібно для власного вживання; рештою вони поділяються із сусідами. Т. Мор вважав подібний порядок речей цілком можливим і розумним в такій державі, як Утопія, де немає приватної власності і де відносини між містом і сільською округою засновані на взаємній трудовій підтримці. Усе, що потрібно для сільської місцевості, хлібороби Утопії одержують з міста. Рішення проблеми протилежності між містом і селом і створення достатку сільськогосподарських продуктів досягається не за рахунок удосконалення техніки, але за рахунок більш справедливої, з погляду утопіста, організації праці[5, c. 63].

Висновки

Творчість Мора є яскравим виразом гуманістичного морального ідеалу, вченням про гідність людини і її свободу. Трагічні обставини його смерті ніби означали кінець мрій про золотий вік.

В своєму головному творі “Книга воістину золота і однаково корисна, як і дотепна, про найкращий устрій держави і про острів Утопія” він розмірковує про соціальні і політичні проблеми епохи. Книга написана в формі діалогу, в якому приймаються і офіційні політичні установки. В першій частині роботи дається критика англійського суспільного устрою, у другій подаються устрій і життя на видуманому острові Утопія.

Томас Мор був одним з засновників утопічного соціалізму. У своїй творчості він проявився як раціоналіст, його соціальне вчення відповідає рівню наукового знання того часу. Свої уявлення про нове суспільство він не вважав фантазією, хоча і усвідомлював можливі складнощі при їх реалізації. Він покладався на допомогу освіченого правителя при реалізації своїх ідей і вважав, що втілити їх в життя можна вже в найближчому майбутньому. В цьому також проявлялася ілюзорність, нездійсненність його вчення, яке входить в історію мислення як “утопічне”.

Отже, по думці Мора, Утопія являє собою безкласове суспільство, що складається з вільних від експлуатації більшості. Однак, проектуючи справедливе суспільство, Мор виявився недостатньо послідовним, допустивши в Утопії існування рабів. Раби на острові — безправна категорія населення, обтяжена важкою трудовою повинністю. Вони "заковані" у ланцюги і "постійно" зайняті роботою. Наявність рабів в Утопії значною мірою, очевидно, було обумовлено низьким рівнем сучасної для Мора техніки виробництва. Раби потрібні утопійцям, щоб позбавити громадян від найбільш важкої і брудної праці. У цьому, безсумнівно, проявилася слабка сторона утопічної концепції Мора.

Список використаної літератури

1. Базилевич В. Історія економічних учень: Підручник / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка / Віктор Дмитрович Базилевич (ред.). — К. : Знання, 2004. — 1300с.

2. Злупко С. Історія економічної теорії: Підручник/ Степан Злупко,; ЛНУ ім. І. Франка. — 2-е вид., випр. і доп.. — К.: Знання, 2005. — 719 с.

3. Ковальчук В. Історія економічних вчень: Навч.- метод. посібник/ В'ячеслав Ковальчук, Михайло Сарай; М-во освіти України; Тернопільська академія народного господ., Кафедра економіч. теорії. — Тернопіль: Астон, 1999. — 126 с.

4. Корнійчук Л. Історія економічних учень: Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисципліни / Київський національний економічний ун-т. — К. : КНЕУ, 2002. — 284с.

5. Лактіонова Г. Історія економічних учень: Навч.-метод. посібник / Харківський національний аграрний ун-т ім. В.В.Докучаєва. — Х., 2004. — 151с.

6. Лісовицький В. М. Історія економічних вчень: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ В. М. Лісовицький; М-во освіти і науки України. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 219 с.

7. Мазурок П. Історія економічних учень у запитаннях і відповідях: Навчальний посібник/ Петро Мазурок,. — 2-ге вид., стереотип.. — К.: Знання, 2006. — 477 с.

8. Реверчук С. Історія економічних вчень: тести і вправи: Навчальний посібник / Сергій Реверчук, Н. Й. Реверчук, І. Г. Скоморович; Авт.передм. Сергій Реверчук, ; М-во освіти і науки України, Львівський нац. ун-т ім. І.Франка, Кафедра банківського і страхового бізнесу. — К.: Атіка, 2002. — 95 с.

9. Ревчун Б. Г. Історія економічних вчень: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ Б. Г. Ревчун,. — Кіровоград: КДТУ, 2003. — 134 с.

10. Тараненко О. Історія економічних вчень: Навчальний посібник для дистанційного навчання/ Олександр Тараненко,; Відкритий міжнародний ун-т розвитку людини "Україна". — К.: Університет "Україна", 2007. — 301 с.

11. Юхименко П. Історія економічних учень: Підручник/ Петро Юхименко, Петро Леоненко,. — К.: Знання, 2005. — 583 с.