Вступ

Триваючі глобалізаційні тенденції повинні забезпечуватися та підтримуватися світовою грошовою і валютною системою, яка б забезпечувала платежі для виконання угод, стійку одиницю вартості та стандарти платежів, адже економічні операції між учасниками міжнародних відносин неможливі без обміну однієї національної валюти на іншу. У глобалізованому світі валютні ринки є найважливішими компонентами світової грошової системи і одночасно фактором, який вливає (позитивно чи негативно) на макроекономічне середовище країн. А головним інструментом валютних ринків виступає валютний курс. Зазначені аспекти набувають все більшого значення і для України. Рух міжнародних фінансових ресурсів впливає на стан вітчизняного фінансового та фондового ринків, обсяги і динаміку зовнішньої торгівлі та на всю економіку країни в цілому.

Національна валюта більшості країн, особливо тих, чия валюта не є конвертованою в процесі міжнародних обмінних операцій, повинна мати свій курс, тобто співвідношення, за яким вона обмінюється на іншу.

Отже, валютний курс — це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошовій одиниці іншої країни або в міжнародній грошовій одиниці. При цьому слід мати на увазі, що на практиці користуються різними визначеннями курсу. Це може бути офіційний, ринковий, аукціонний курси, курс клірингових валют та ін.

Валютний курс забезпечує зв’язок національної валюти з іншими валютами і дає змогу здійснювати порівняння основних макроекономічних показників однієї країни (продуктивності праці, темпів економічного зростання і т. ін.) з такими самими показниками в інших країнах. Валютний курс визначається купівельною спроможністю конкретної валюти.

1. Проблеми формування валютного курсу в сучасних умовах

Багато авторів дають майже схожі визначення валютного курсу, а саме, на їх думку, валютний курс — це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях інших країн [1-4]. Дещо вужчими є визначення валютного курсу, як ціни одиниці іноземної валюти, вираженої в одиницях національної валюти. Деякі автори визначають валютний курс як співвідношення обміну між національною та іноземною валютами [5], або просто між двома валютами. Інші автори під валютним курсом розуміють пропорцію, в якій обмінюється валюта однієї країни на валюту іншої країни. Аналіз існуючих визначень валютного курсу дає змогу зробити висновок про те, що нині не існує єдиного універсального поняття цього терміну. У зв’язку з автор пропонує наступне визначення валютного курсу: “Валютний курс — це синтезуюча економічна категорія, яка виражає пропорцію, в якій валюта однієї країни обмінюється на валюту іншої країни, і яка є показником найважливіших тенденцій економічного розвитку країн в умовах глобалізації світогосподарських зв’язків та інтернаціоналізації потоків капіталу”. Дане визначення відображає той факт, що валютний курс виступає показником розвитку національної економіки та світової зокрема.

Історично гроші мали золоту основу, а співвідношення обміну між національними валютами визначалося золотим паритетом, який характеризувався вмістом золота у кожній такій валюті. Коливання валютного курсу навколо паритету були обмежені “золотими точками”, при досягненні яких ставали вигідними розрахунки у золоті. Але з часом золото було виведено із внутрішнього обігу (в 30-х рр. ХХ ст.), а згодом скасовано і самий “золотий стандарт” (у 70-х рр.), таким чином зник і сам золотий паритет, як основа валютних курсів. Цікавим і, одночасно, маловідомим широкому загалу є той факт, що з початку 30-х і до початку 70-х рр. ХХ ст. громадяни США не мали права використовувати чи зберігати золото у вигляді банківських зливків на території своєї держави (за це передбачалось кримінальне покарання у вигляді тривалого ув’язнення). Наявні банківські метали їм пропонувалося здати до 1935 р. за зниженою вартістю, по суті, на конфіскаційній основі. Після відміни золотого стандарту у якості основи валютних курсів найчастіше стало використовуватись поняття “паритету купівельної спроможності (сили)” (ПКС), який передбачав визначення валютного курсу на основі реальної купівельної спроможності валют, а найбільш розповсюдженою валютою у світі став долар США. На наш погляд, саме від стабільності долара, від того, наскільки США дотримується дисципліни в процесі доларової залежить можливість нейтралізації світових кризових явищ.

Важливим різновидом поняття валютного курсу є паритет купівельної спроможності або сили (ПКС). Згідно теорії ПКС валютні курси встановлюються в залежності від кількості благ, яку можна придбати на ці валюти. Це своєрідний ідеальний курс обміну валюти, розрахований як середньозважене співвідношення цін для стандартного кошика промислових і споживчих товарів і послуг двох країн. В ідеальній моделі формування курсу реальний валютний курс дорівнює курсу, визначеному за ПКС [5, c. 34].

А.Г. Наговіцин та В.В. Іванов поділяють процес формування валютного курсу на декілька складових, а саме: формування реального валютного курсу, який відображає реальну вартість національної валюти та формування ринкового валютного курсу, який відображає ціну національної валюти, яка утворюється на основі реального валютного курсу під впливом ринкового попиту та пропозиції. Зазначимо, що однозначно визначити величину “реального” курсу досить важко. У той же час, дані про ринковий курс є у статистичних збірниках і висвітлюються фінансовими ринками. Крім “реального” валютного курсу, розрахованого на базі співвідношення цін, ряд економістів, зокрема В.В. Круглов, радять використовувати цей показник із іншою базою — співвідношенням вартості робочої сили у двох країнах.

Аналіз літератури із проблематики даної статті свідчить про те [1-10], що до цього часу жодному економісту не вдалося визначити “правильний”, “економічно обґрунтований” рівень валютного курсу, який би точно відповідав дійсності. Невирішеність зазначеного питання перешкоджає проведенню ефективної національної валютної політики, оскільки, не маючи “економічно обґрунтованого” валютного курсу, уряди і центральні банки інколи отримують зворотні ефекти від примусового впливу на динаміку валютних курсів.

Міжнародний валютний фонд пропонує модель багатостороннього валютного курсу (за англійською абревіатурою — МЕРМ), який обчислюється з урахуванням того, що валютний курс національної грошової одиниці визначається двосторонніми валютними курсами з країнами, з якими підтримуються валютні зв’язки. Однак, різні двосторонні торговельні потоки неоднаково чутливі до змін у двосторонніх валютних курсах. Тому дуже важливо у даному випадку підрахувати реакцію торгового балансу до змін у відповідних індивідуальних двосторонніх курсах. Отже, за цими оцінками можна розрахувати більш обґрунтовані показники для побудови МЕРМ як різновиду ефективного валютного курсу.

Після аналізу моделей визначення валютного курсу вважаємо за доцільне розглянути основні фактори його формування, оскільки валютний курс, як і будь-яка ринкова ціна, формується під впливом попиту і пропозиції. Урівноваження цих складових на валютному ринку призводить до встановлення деякого рівноважного рівня ринкового курсу валюти. Але на практиці кількість факторів, які впливають на формування валютного курсу, сягає десятків. Основними факторами впливу на величину валютного курсу є наступні.

Одним із вагомих факторів формування валютного курсу є валовий національний продукт (ВНП), який відображає загальний стан економіки країни. ВНП — це вартість усіх вироблених товарів і послуг, які були виготовлені у певній країні протягом року. Зростання ВНП означає поліпшення стану економіки, збільшення промислового виробництва, приплив зарубіжних інвестицій в економіку, зростання експорту, в результаті чого збільшується попит на національну валюту і підвищується її курс. Зазначимо, що триваюче на протязі декількох років зростання ВНП призводить до “перегріву” економіки та посилення інфляційних тенденцій і, отже, до очікування росту відсоткових ставок (як основного антиінфляційного заходу), що також збільшує попит на валюту [8, c. 104-105].

Іншим важливим фактором впливу на валютний курс є рівень реальних відсоткових ставок, який визначає для інвесторів загальну прибутковість вкладень в економіку даної країни. Зростання відсоткових ставок означає подорожчання грошей, а відтак сприяє зміцненню курсу національної валюти. Високі відсоткові ставки (реальні, окрім інфляційної складової) переключають грошовий попит на внутрішній грошовий ринок, де з’ являються більш вигідні умови для інвестування коштів. Коливання відсоткових ставок також призводить до міжнародного руху капіталів. Збільшення відсоткових ставок можливо лише до певного рівня, оскільки зростання валютного курсу в наслідок підвищення відсоткових ставок послаблює позиції вітчизняних експортерів, товари яких із-за високих цін стають менш неконкурентоспроможними. Зазначимо, що для збільшення експорту деякі країни підтримують курс національної валюти на певному рівні, не допускаючи його надмірного зміцнення, використовуючи як інструмент регулювання відсоткову ставку.

Наступним факторів формування валютного курсу є рівень безробіття. Існує зворотна залежність зміни рівня безробіття і валютного курсу. Відповідно до сучасної економічної теорії не можна досягнути нульового рівня безробіття (завжди існує сезонне, структурне, фрикційне безробіття), тому для індустріально розвинених країн нормальним є рівень безробіття, який не перевищує 6%.

Також важливим фактором впливу на валютний курс є рівень інфляції або знецінення національної грошової одиниці, яке вимірюється у темпах зростання цін. Одним із індикаторів стану інфляції є обсяг грошової маси в обігу, який складається з декількох грошових агрегатів різних між собою за ступенем ліквідності. Найбільшим інфляційним впливом володіє агрегат М1, який обчислюється як обсяг готівки і залишків на поточних рахунках до запитання. Збільшення грошової маси в обігу в умовах падіння чи низьких темпів зростання виробництва призводить до росту цін і сприяє підвищенню валютної ефективності імпорту і, відповідно, розширенню попиту на валюту та падінню її курсу. Однією з причин збільшення грошової маси в обігу є розмір державного дефіциту, величина якого є показником при довгостроковому та середньостроковому аналізі формування валютного курсу.

Іншим вагомим фактором формування валютного курсу є платіжний баланс або баланс платежів і надходжень у країну. Перевищення платежів із-за кордону над платежами за кордон забезпечує позитивне сальдо платіжного балансу і призводить до зростання курсу національної валюти. Перевищення платежів за кордон над надходженнями в країну створює дефіцит платіжного балансу (негативне сальдо) і призводить до падіння курсу національної валюти [10, c. 28-30].

На формування валютного курсу також впливає баланс руху капіталів. В основі міжнародного руху капіталів лежать інвестиційні плани великих інвесторів (грошових, пенсійних, страхових і взаємних фондів, які акумулюють значні грошові ресурси населення і корпорацій). З метою максимально вигідного розміщення активів вони періодично змінюють структуру портфеля інвестицій, вкладаючи фінансові ресурси в різні інвестиційні інструменти — акції корпорацій, урядові облігації, банківські депозити і т. ін. Якщо інвестори вважатимуть, наприклад, що реальна прибутковість зарубіжних облігацій вища, ніж вітчизняних, вони здійснять продаж останніх та обміняють отриману національну валюту на валюту держави, де знаходяться зарубіжні облігації з метою їх покупки. Якщо обсяг даних операцій буде значним, то вартість вітчизняних облігацій впаде і курс вітчизняної валюти знизиться.

Наступним фактором впливу на величину валютного курсу є індекс промислового виробництва. Він, як і ВНП, відображає зміни промислового виробництва і має безпосередній вплив на рівень обмінного курсу. Варто зазначити, що в результаті швидкого економічного росту можливе збільшення рівня інфляції в країні. Тому через певний час “сильна” економіка може мати протилежний вплив на валютний курс.

Крім вищезазначених факторів на формування валютного курсу впливає ряд інших факторів, наприклад, відносні зміни в рівні національних доходів. Якщо зростання національного доходу однієї країни випереджає зростання цього показника в інших країнах, то курс її валюти, скоріше за все, знизиться, адже імпорт країни знаходиться у прямій залежності від рівня її національного доходу.

Поряд із факторами структурного характеру на попит і пропозицію валюти впливають фактори кон’юнктурного характеру, а саме: спекулятивні операції на валютних ринках, економічні та політичні кризи в країні, торговельні обмеження (ембарго), прогнози, очікування аналітиків, циклічність ділової активності, чутки (військові, політичні, економічні), зміни у вітчизняному або міжнародному законодавстві тощо. При спекулятивних операціях коливання валютного курсу можна представити у вигляді синусоїдальної кривої, яка відхиляється від основної лінії зміни курсу (тренду). Учасники валютного ринку намагаються купити валюту за мінімальною ціною і продати її пізніше, коли ціна на неї зросте, зафіксувавши таким чином прибуток. Насправді ж, часто має місце ситуація, коли валюта купується учасниками ринку тоді, коли її курс зростає і вже знаходиться на високому рівні, і при подальшому продажі валюти фіксуються збитки. Якщо відбуваються незначні коливання курсів валют, це не викликає серйозних наслідків для економіки і не провокує різкі зміни курсу в майбутньому. Проте іноді фінансові операції, які за своєю суттю можна назвати спекулятивними, провокують серйозні кризи і значні негативні наслідки для економіки.

На основі аналізу економічної літератури з проблем визначення валютного і курсу здійснена класифікація факторів впливу на валютний курс (табл. 1) [3, c. 85-86].

Таблиця 1.    Класифікація факторів, що впливають на валютний курс

Довгострокові й середньострокові фактори

Кон’юнктурні фактори

Стан платіжного балансу і його структура • Обсяги грошової маси в обігу Рівень відсоткової ставки, кредитна політика • Темпи зростання цін • Рівень ВНП, темпи зростання національного доходу Вид (режим) курсу, що застосовується Місце і роль країни у світовій торгівлі • Ступінь використання національної валюти у міжнародних розрахунках Обсяги дефіциту (профіциту) держбюджету Обсяги і сальдо внутрішніх і зовнішніх запозичень та платежів по них Обсяги внутрішнього та зовнішнього інвестування Використання іноземної валюти всередині країни • Втеча капіталів за кордон Характер регулювання зовнішньої торгівлі • Розвиток законодавства • Конкурентоспроможність, інноваційність вітчизняної продукції

Спекулятивні операції на валютному ринку • Валютні інтервенції центрального банку • Кон’юнктура світового ринку Психологічні фактори Сезонні фактори Технічні фактори Інфляційні очікування Інерційність економічного мислення Прогнози, думки, очікування • Довіра до національної валюти

2. Функції валютного курсу

Теорія грошей визначає такі функції валютного курсу (схема 1):

Схема 1. Функції валютного курсу

По-перше, за його допомогою долається економічна обмеженість національної грошової одиниці. Відбувається перетворення її локальної цінності в інтернаціональну. Відповідно до цього валютний курс виступає як засіб інтернаціоналізації грошових відносин, утворення світової грошової системи.

По-друге, на основі валютних курсів здійснюється порівняння вартісних показників окремих країн, умов і результатів виробничого відтворення продуктивності праці, заробітної плати, темпів економічного зростання, а також платіжного балансу країни.

По-третє, за допомогою валютних курсів порівнюються національні ціни з світовими цінами та інтернаціональною вартістю. Валютний курс — це механізм реалізації інтернаціональної вартості товарів і послуг.

По-четверте, через механізм валютних курсів перерозподіляється національний продукт між країнами-учасницями міжнародних економічних зв’язків.

На валютний курс впливають такі фактори:

• зміна обсягів ВВП,
• стан торговельного балансу країни,
• рівень інфляції,
• внутрішня та зовнішня пропозиція грошей,
• відсоткові ставки,
• перспективи політичного розвитку,
• державне регулювання валютного курсу.

Курс валюти залежить не тільки від купівельної спроможності певної валюти на даний момент порівняно з купівельною спроможністю іншої країни. Він може помітно коливатися залежно від цілої низки чинників.

Серед таких чинників слід назвати:

• стан платіжного балансу країни,
• темпи інфляції, розміри та інтенсивність спекулятивних валютних операцій,
• норму відсотка і рівень доходів за цінними паперами,
• чинники, які безпосередньо не пов’язані з грошовою сферою (політична ситуація в країні, ступінь довіри населення до національної валюти тощо) [6, c. 44-45].

Розглянемо механізм впливу деяких з цих чинників на зміни у валютному курсі.

Одним з найважливіших макроекономічних показників є показник стану платіжного балансу країни. Він, як правило, знаходить відображення або в активному, або в пасивному сальдо. За наявності і зростання активного сальдо пропозиція іноземної валюти в країні підвищується. Це може бути наслідком збільшення її ввезення національними експортерами. Збільшення пропозиції іноземної валюти на внутрішньому ринку країни призводитиме до зменшення її курсу і підвищення курсу валюти країни зі зростаючим активним сальдо платіжного балансу. І навпаки, в умовах наявності і збільшення пасивного сальдо курс національної валюти падатиме.

До важливих курсовпливаючих чинників слід зарахувати також динаміку зміни цін на внутрішньому ринку. Якщо ціни помітно зростають, тобто якщо в країні починається інфляція, то наслідком і проявом цього виступає падіння платоспроможності валюти. Якщо ж таке падіння (тобто рівень інфляції) буде перевищувати темп інфляції в країні, до національної валюти якої визначається курс, то це призведе до зменшення курсу валюти країни з більшими показниками інфляційного процесу[2, c. 48-49].

3. Види валютних курсів

В економічній теорії розглядається два основних види валютних курсів: фіксований та плаваючий. Крім цих двох існує кілька варіантів, які залежно від конкретно обраних параметрів їх реалізації, можуть розглядатися як модифікація фіксованого або плаваючого курсу. Йдеться про встановлення так званого діапазону коливань (band) між верхньою і нижньою точками інтервенції, що в українській мові отримало назву “валютний коридор”. Крім цього, є так звана модель перемінно-фіксованого (повзучого з прив’язкою до фіксованого) курсу (англійською – crawling).

Різноманітні варіанти валютних курсів можна класифікувати за схемою 2.

На практиці застосовують також гібридні варіанти фіксованого або плаваючого курсу — це офіційний, ринковий, біржовий тощо.

Держави можуть за взаємною угодою визначати межі їх плавання. Більшість країн установили керований плаваючий курс за яким нині існує кілька варіантів фіксації курсу: прив’язка його до кошика валют; прив’язка до однієї провідної валюти; поступова девальвація курсу в межах валютного коридору.

Види валютних курсів	Метод фіксації курсу
1. Фіксовані курси.	система, що припускає наявність офіційних валютних паритетів.
1.1.Запровадження фіксованого курсу за класичною схемою	офіційні курси, що базуються на золотому паритеті (можливі за умов золотого стандарту).
1.2. Договірні фіксовані курси.	курси, що базуються на договірній основі
1.3.Установлення коригованого фіксованого курсу (adjustable ред).	фіксація курсів по відношенню до стійких валют чи міжнародних валют на рівні, що фактично склався на валютному ринку. Фіксація, що передбачає регулярний перегляд або межі можливих відхилень.
1.4. Премінно-фіксований	курс, який змінюється за деякою визначеною наперед схемою, наприклад, з урахуванням очікуваної зміни індексу інфляції. Потребує втручання держави.
2. Плаваючі курси.	система, при якій у валют немає офіційних паритетів.
2.1. Проголошення вільно плаваючого курсу	курси, які самостійно формуються на ринку під впливом попиту і пропозиції
2.2. Установлення керованого плаваючого курсу (managed float).	курси валют, які прив¢язані безпосередньо чи через “валютні корзини” до провідних валют. Вони коректуються валютними інтервенціями центральних банків з метою уникнути тимчасових різких коливань.

Схема 2.  Моделі валютних курсів

У реальній практиці міжнародних відносин в умовах паперово-грошового обігу застосовуються наступні два види валютних курсів: фіксовані та плаваючі або гнучкі.

Фіксовані курси – система, що припускає наявність зареєстрованих паритетів, які знаходяться в основі валютних курсів, що підтримуються державними валютними органами.

Фіксований валютний курс офіційно встановлюється центральним банком з врахуванням співвідношення цін у даній країні з цінами країн головних партнерів, рівня валютних резервів, стану торговельного балансу. Фіксований валютний курс найбільш доцільний за умов внутрішніх кризових ситуацій в нестабільній економіці, тому що забезпечує нижчі темпи інфляції, стабільні умови для зовнішньоекономічної діяльності, створює можливість прогнозувати розвиток ситуації в країні.

Фіксований курс має певні переваги та водночас і недоліки.

До переваг фахівці зараховують таке:

♦        забезпечення для фірм та підприємств чіткої основи, коли вони планують діяльність і здійснюють політику ціноутворення;

♦        можливість   здійснювати   достатньо   ефективну   грошово-кредитну політику в умовах, коли в країні ринок валюти, банківська система та інфраструктура ринку ще недостатньо розвинені.

До недоліків фіксованого курсу слід зарахувати такі:

♦        необхідність мати значні валютні резерви для підтримання курсу в умовах дії чинників, які ведуть до відхилення реального курсу від фіксованого;

♦        можливість втрат в умовах виникнення спекулятивного руху валюти з однієї країни в іншу;

• неможливість точного визначення на будь-який момент оптимального для країни співвідношення реального і фіксованого валютних курсів.

Одним з головних питань встановлення валютного курсу є пошук певного міжнародного стандарту, на який буде зорієнтована вартість національної грошової одиниці. Як правило курси національних валют, у тому числі і української гривні, перебувають у жорсткій відповідності з курсом долару США [4, c. 24-25].

Гнучкі (плаваючі) курси – це система, при якій у валют відсутні офіційні паритети.

Розрізняють плаваючі курси:

• що змінюються в залежності від попиту та пропозиції на ринку та курси,
• що змінюються в залежності від попиту і пропозиції на ринку, але корегуються валютними інтервенціями центральних банків.

В разі використання плаваючого валютного курсу рух іноземної валюти не впливає на грошову базу, і центральний банк може проводити свою грошово-кредитну політику, передбачаючи, що це не вплине значною мірою на стан платіжного балансу. Системи валютних курсів у країнах, що розвиваються, часто характеризуються одночасним використанням різних валютних курсів, кожний з яких використовується з певною метою. Ці режими називають системами множинних валютних курсів, які можуть бути:

• валютними курсами, які безпосередньо контролюються або фіксуються урядом;
• вільними ринковими курсами, встановленими приватним попитом та пропозицією.

Плаваючі курси більше, ніж фіксовані, відповідають суті ринкових відносин. У цьому сенсі вони мають такі переваги:

• дають змогу уникнути суттєвих загроз з боку спекулятивного руху валюти з однієї країни в іншу;
• балансування попиту і пропозиції на валюту відбувається за відповідними змінами на ринку, а це знімає необхідність здійснювати валютні інтервенції.

У той же час політика плаваючих валютних курсів має певні недоліки. Серед них найбільш помітні такі:

• компаніям і фірмам складніше, ніж при фіксованому курсі, планувати виробничу діяльність і розробляти перспективні плани щодо ціноутворення;
• обмінний курс валюти в окремій країні може деякий час перебувати на рівні, який вже не обумовлюється ринком, і тому країна від цього може зазнавати помітних втрат;
• плаваючий курс за певних обставин може бути суттєвою перепоною для здійснення незалежної національної грошово-кредитної політики або для досягнення певних, завчасно поставлених макроекономічних показників.

Наявність як позитивних, так і негативних наслідків розглянутих режимів курсоутворення вимагає від уряду і центрального банку країни глибокого аналізу внутрішньої та зовнішньої ринкової ситуації і професійного підходу до вибору найбільш ефективного способу встановлення валютного курсу.

Визначення курсу валют називають котируванням, яким займаються офіційні державні органи. При котируванні валют вказується курс продавця, за яким банки продають валюту, і курс покупця, за яким банки купують цю валюту.

Котирування може бути обов’язковим для суб’єктів валютних операцій або суто номінальним, орієнтовним. Тоді валютний курс, визначений котируванням може не збігатися з курсом конкретної угоди.

Базою визначення валютних курсів є співвідношення купівельної спроможності різних національних валют.

Купівельна спроможність валюти виражається як сума товарів і послуг, що можна придбати за дану грошову одиницю. Співвідношення купівельної сили валют стосовно певної групи товарів і послуг у двох країнах визначає паритет купівельної спроможності. Він характеризує товарне наповнення окремих грошових одиниць та є одним із основних факторів визначення валютних курсів. На динаміку валютних курсів впливають норма відсотка і рівень відсоткових ставок, які регулюють міграцію капіталу [1, c. 37-39].

Висновки

Аналіз існуючих визначень валютного курсу дає змогу зробити висновок про те, що нині не існує єдиного універсального поняття цього терміну. У зв’язку із цим нами пропонується власне визначення валютного курсу, а саме: “Валютний курс — це синтезуюча економічна категорія, що виражає пропорцію, в якій валюта однієї країни обмінюється на валюту іншої країни, і яка є показником найважливіших тенденцій економічного розвитку країн в умовах глобалізації світогосподарських зв’язків та інтернаціоналізації потоків капіталу”. Дане визначення відображає той факт, що валютний курс виступає показником розвитку національної економіки та світової зокрема.

Слід зазначити, що фактори, які формують валютні курси, є досить мобільними і їх взаємний вплив може нейтралізовувати або підсилювати вплив окремих із них. Тому, керуючись загальними тенденціями динаміки валютних курсів, потрібно у кожній конкретній ситуації аналізувати дію кожного фактора у взаємозв’язку з іншими.

Список використаної літератури

1. Береславська О. Інтеграції на валютних ринках як інструмент курсової та грошово-кредитної політики // Вісник Національного Банку України. — 2005. — № 10. — C. 36-40
2. Бутук О. Валютний контроль і конвертованість валют// Банківська справа. — 2004. — № 5-6. — C. 48-55
3. Валютні операції: правила, податковий та бухгалтерський облік // Збірник систематизованого законодавства. — 2005. — Вип. 11: Додаток до газети «Бізнес». — C. 9-271
4. Валютный рынок и валютное регулирование : [учеб. пособие / под ред. И. Н. Платоновой]. — М. : Бек, 2004. — 457 с.
5. Зварич І. Модель впливу валютного курсу на економічне зростання/ І. Зварич // Економіст. — 2005. — № 9. — С.34-36
6. Круглов В. В. Основы международных валютно-финансовых и кредитных отношений / Круглов B. В. — М. : Наука, 2000. — С. 41-57.
7. Наговицин А. Г. Валютный курс. Факторы. Динамика. Прогнозирование / А. Г. Наговицин, В. В. Иванов. — М. : ИНФРА-М, 1995. — 176 с.
8. Реальний валютний курс як фактор конкурентоспроможності / І.А. Дернова // Культура народов Причерноморья. — 2009. — № 163.
9. Федоров М. В. Валюта, валютные системы и валютные курсы / Федоров М. В. — М. : Изд-во Пробл. автоном. ин-та междунар. сотрудничества, 1995. — 196 с.
10. Хмелевський І. Придбання іноземної валюти// Податки та бухгалтерський облік. — 2006. — 13 лютого. — C. 26-43