Вступ.

1. Загальна характеристика Узбекистану як регіонального лідера.

2. Стан промисловості та провідних галузей Узбекистану.

3. Економічний розвиток Республіки Узбекистану.

4. Перспективи для залучення інвестицій Республіки Узбекистан.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Актуальність теми.Республіка Узбекистан, держава в Центральній Азії. В 1924-1991 входив у Союз Радянських Соціалістичних республік на правах союзної республіки, 31 серпня — 1 вересня 1991 проголошений незалежною державою.

Міжнародна політика Узбекистану відрізняється прагматизмом; керівництво країни намагається поліпшити відносини з тими країнами, які можуть надати допомогу в рішенні економічних проблем, а також із сусідніми країнами, що мають близькі культурні традиції. Узбекистан є членом ООН і регіональної Організації економічного співробітництва, що включає також Пакистан, Іран, Туреччину, Афганістан, Азербайджан і колишні радянські республіки Середньої Азії. Зберігаються тісні зв'язки з багатьма іншими колишніми союзними республіками, особливо з Росією й Туркменістаном. Узбекистан підписав угоди про економічну інтеграцію з Казахстаном і Киргизією; важливу роль він грає в справі припинення громадянської війни в Таджикистані.

Серйозною проблемою для Узбекистану наприкінці 1990-х років стала ситуація в Афганістані. Із приходом талібів до влади в цій країні Узбекистан змушений був зайнятися безпекою своїх південних границь. Узбекистан надав допомогу коаліції, що повалили режим талібів в Афганістані в 2001.

Дослідження економічного досвіду Узбекистану є актуальним в умовах становлення української економіки, оскільки обидві країни були у складі СРСР. Співпраця України та Узбекистану є перспективною та далекоглядною політикою щодо інвестування галузей промисловості.

В українській економічній науці неодноразово піднімалися проблеми розвитку країн Центральної Азії, поширення інтеграційних процесів в цьому регіоні, а також співробітництва з ним нашої держави. Зокрема ці проблема дістали висвітлення в роботах О.Білоруса, В.Будкіна, І.Бураковського, В.Вергуна, М.Дудченка, А.Кредісова, Д.Лук'яненка, В.Новицького, В.Онищенка, Ю.Пахомова, О.Плотнікова, А.Поручника, А.Румянцева, А.Філіпенка, С.Фоміна, А.Хахлюка, та інших.

Об’єктом дослідженняє регіональний розвиток Узбекистану як одного з лідерів Центральної Азії.

Предметом дослідженняє економічні механізми Узбекистану, передусім комплекс засобів впливу на економічний розвиток республіки.

Методи дослідженняскладає синтез абстрактно-теоретичних та прикладних прийомів. Використовувалися діалектичні та історичні підходи, системні інструменти досліджування розглядуваних економічних процесів та механізмів на регіональному рівні. Застосовувалися інструменти порівняльно-економічного аналізу, емпірико-статистичні підходи дослідження.

1. Загальна характеристика Узбекистану як регіонального лідера

Республіка Узбекистан — аграрно-індустріальна країна. Основа сільського господарства — зрошуване землеробство, головна сільськогосподарська культура — бавовник. Узбекистан посідає четверте місце у світі по виробництву бавовни-волокна. Сільськогосподарський сектор дозволяє робити до 80 % продовольства, необхідного для населення країни. Тваринництво орієнтоване на вівчарство, особливо на каракульне. Розвинені також м’ясо-молочне тваринництво, птахівництво, рибальство, садівництво, виноградарство й шовківництво. В Узбекистані розвинені електроенергетика, паливна, хімічна й нафтохімічна промисловість, кольорова й чорна металургія, сільськогосподарське машинобудування, літако- і автомобілебудування, промисловість будівельних матеріалів, а також галузі, зайняті переробкою сільськогосподарської сировини — бавовноочисна, бавовняна, шовкоткацтво, плодоовочева, масложирова й ін.

Узбекистан має найбагатші запаси мінерально-сировинних ресурсів: по запасах золота він посідає друге місце серед країн СНД, по запасах срібла, міді, свинцю, цинку й вольфраму — третє місце. Є також значні запаси газу, вугілля, нафти.

В Узбекистані розвинений авіаційний, залізничний і автомобільний транспорт.

Економіка Узбекистану в цей час переходить від планової, командно-адміністративної системи керування до ринкового .

Здійснюються перетворення економіки за рахунок розширення не державного сектора й інвестиційної діяльності.

Зміцнюють і розвиваються зовнішньоекономічні зв'язки Узбекистану з багатьма країнами миру[7, c. 14].

2. Стан промисловості та провідних галузей Узбекистану

Економіка Узбекистану була однієї із самих спеціалізованих у Радянському Союзі й ґрунтувалася майже винятково на вирощуванні бавовнику. Згідно статистичним даним 1980-х років, бавовництво й переробка бавовни давали більше 65% валової продукції республіки; у цих галузях було зайнято близько 40% робочої сили. Щорічний збір удару-сирцю в 1980-і роки становив у середньому близько 4,5 млн. т. Площа, відведена під бавовник, досягла в 1986 майже 3,5 млн. га. Бавовництво обслуговувала спеціальна інфраструктура, що включала велику систему зрошення, виробництво хімічних добрив і машинобудування (сільськогосподарська техніка й машини для первинної обробки бавовни).

В 1980-і роки основним промисловим центром республіки була Ташкентська область, де вироблялося більше 40% всієї промислової продукції й 20% сільськогосподарської продукції республіки. Ферганська долина, що займає 5% території Узбекистану, дає більше 30% усього виробництва бавовни республіки. Це також важливий район шовківництва, городництва, садівництва й переробки фруктів; тут же зосереджені видобуток і переробка нафти. Ще один важливий сільськогосподарський район — Самаркандська й Кашкадар’їнська області, де на базі скотарства виробляється велика кількість вовни. Природний газ добувається в основному в пустелі Кизилкум і районі Бухари. Каракалпацька автономна республіка відрізняється високою культурою вирощування рису й бавовни. Скотарство й виробництво каракулю поширені на всій території Узбекистану.

Після проголошення незалежності узбецький уряд вирішило скоротити виробництво бавовни й збільшити виробництво продовольчих культур для самозабезпечення республіки продуктами харчування. Плани збору сирцю були знижені до 4 млн. т. Наприкінці 1990-х років зливові дощі в деяких районах і занепад економіки привели до значного скорочення збору бавовнику.

При обробленні бавовни в Узбекистані широко використається ручна праця, причому до польових робіт залучаються й городяни. Більша частина робіт як у поле, так і на бавовноочисних фабриках виконується жінками[2, c. 47-48].

Основним енергетичним ресурсом республіки є природний газ, видобуток якого зосереджена головним чином у районах Газлі й Карші. Нафта добувається переважно у Ферганській долині й у Бухарській області. На початку 1992 у західній частині Ферганської долини відкрите нове родовище нафти, за попередніми оцінками, одне з найбільших у світі. Видобуток кам'яного вугілля виробляється під Ташкентом, Денау й у Ферганській долині.

Ведеться промислова розробка родовищ кольорових металів, включаючи цинк, мідь, свинець, вольфрам, і неметалічних корисних копалин — польового шпату, кварцу, вапняку, бірюзи. У басейні р. Зеравшан і в Кизилкумах добувається золото. Повідомлялося про видобуток урану у Ферганській долині. Нафтогазовий сектор залишається винятково в руках державних компаній, але в гірничодобувну промисловість запрошуються західні фірми. Особливо це стосується золотодобування, що вимагає використання нових технологій.

Машинобудування в Узбекистані виникло головним чином у післявоєнний період. Під час Вітчизняної війни сюди було евакуйовано більше 100 промислових підприємств із Європейської частини СРСР. Однак незважаючи на те, що евакуація сприяла диверсифікованості господарства республіки, більша частина промислового потенціалу Узбекистану залишається пов'язаної із землеробством і переробкою бавовнику. З інших важливих галузей народного господарства варто назвати металургійну, хімічну, харчову промисловість і виробництво будматеріалів. Іноземні інвестиції й технічна допомога в автомобілебудуванні (Андижан), електроніці (Самарканд), виробництві одягу (Ташкент) дозволяють сподіватися на подальший промисловий розвиток Узбекистану.

У проведенні приватизації й інших економічних реформ Узбекистан займає набагато більше обережну позицію, чим Казахстан і Киргизія, оскільки уряд побоюється соціальної й політичної нестабільності. В 1994 почався продаж з аукціону деяких підприємств сфери обслуговування. У сільському господарстві приватизація протікає повільніше, ніж у торгівлі й сфері послуг. Стратегічні галузі економіки, такі, як важка промисловість, експортне сільське господарство, гірничодобувна й нафтова промисловість, передбачається залишити в руках держави. Проте в 1998 майже 30% ВВП Узбекистану було зроблено в приватному секторі.

Трудові ресурси Узбекистану становлять, по оцінці на 2004, більше 14,5 млн. чоловік. 44% працездатного населення зайняті в сільському господарстві, 20% — у промисловості й 36% — у сфері послуг. Рівень безробіття, за офіційним даними, становить 0,6%, але в дійсності, як думають експерти, тримається на оцінці в 20%. Особливо велике число безробітних у Ферганській долині, де щільність населення досягає 300 чоловік на 1 кв. км; саме з безробіттям і недоліком зрошуваної землі зв'язують конфлікти на етнічному ґрунті, що відбувалися тут в 1989 і 1990-х роках.

Уряд Узбекистану прагне розширювати іноземні й місцеві приватні інвестиції, але, одночасно, зберігає твердий контроль над бізнесом.

Узбекистан експортує бавовну, золото, паливо, мінеральні добрива, метали, продукцію текстильної й харчової промисловості, автомобілі. Увозить переважно промислове встаткування й техніку, а також продукти харчування, метали й хімікалії. З експорту в 2004 склав 3,7 млрд. дол., імпорту — 2,8 млрд. дол. Основні зовнішньоторговельні партнери Узбекистану — Росія (21% експорту й 26% імпорту), Китай (14% експорту й 8% імпорту), Туреччина (6% експорту й імпорту), Південна Корея, Україна, Німеччина, Казахстан, Таджикистан і Бангладеш.

В 2004 доходи державного бюджету склали 2, 46 млрд. дол. США, витрати — 2,48 млрд. дол. Державний борг досягає 41,5% ВВП., зовнішній борг Узбекистану — 4,35 млрд. дол. Економічна допомога від США досягла в 2003 суми в 87,4 млн. дол. Розміри золотих і валютних резервів країни оцінюються в 1,6 млрд. дол.[8, c. 84-90]

Узбекистан планує економічний ріст в 2008 році приблизно на рівні поточні й минулого років — 8,0 відсотків, при цьому очікує невелике прискорення інфляції також до 8,0 відсотків, говориться матеріалах нижньої палати парламенту.

Нижня палата парламенту схвалила проект бюджету на наступний рік. Бюджет повинен бути прийнятий Сенатом, верхньою палатою.

Відповідно до проекту, обсяг ВВП в 2008 році повинен скласти 34,480 трильйона сумів, або $26,87 мільярда.

Дефіцит бюджету, як очікується, складе 1,0 відсоток ВВП, або 344,8 мільярда сумів і буде профінансований за рахунок неінфляційних джерел.

На 2007 рік дефіцит запланований також у розмірі 1,0 відсотка до ВВП. В 2006 році бюджет виконаний із профіцитом 0,5% ВВП..

3. Економічний розвиток Республіки Узбекистану

В Узбекистані у 2006 p., як і в попередні роки, були забезпечені макроекономічна стабільність та усталені темпи зростання економіки. За останні 6 років темпи зростання ВВП стабільно перевищують 4%. У минулому році цей показник становив 4,4%. Узбекистан — єдина країна СНД, яка ще за підсумками 2001 р. за обсягом ВВП перевищила дореформений 1990 р.

Динамічно розвиваються практично всі найважливіші галузі. Обсяг виробництва промислової продукції за звітний рік зріс на 6,2%. Більш прискореними темпами розвивались електротехнічна промисловість (обсяг виробництва зріс на 10%), машинобудування та металообробка (відповідно, на 30%), легка промисловість (на 6,2%), автомобілебудування (на 29,1%), а також виробництво споживчих товарів (на 8,4%).

Виконано практично всі статті витрат республіканського та місцевих бюджетів. Державний бюджет у 2006 р. виконаний з дефіцитом 0,4% до ВВП проти 2%, які схвалені в річному бюджеті.

Великий вплив на динамічний розвиток економіки справив послідовний курс на лібералізацію, передусім, бюджетної та податкової політики. Протягом звітного року знижено ставку податку на прибуток з 24% до 20%, відрахування на соціальне страхування — з 37,3% до 35%, скасовано окремі види податків. Усе це не тільки сприяло подальшій "прозорості" та уніфікації податкової системи, а й істотно знизило податковий тягар на підприємства. Рівень фіскальних вилучень знизився у порівнянні з 2005 р. з 33,2 до 32,5% до ВВП.

У 2006 р. цілеспрямовано здійснювалися заходи з пожорсткішання грошово-кредитної політики, скорочення позабанківського обігу і розмірів грошової маси. Важливим кроком став перехід від застарілого механізму формування касових планів до сучасних методів управління сукупною грошовою масою на основі ринкових принципів, гнучкого управління банківськими процентними ставками.

Середньорічну грошову масу скорочено до 10,9% до обсягу ВВП проти 12,5% у 2005 р.

Об'єктивно закономірним результатом послідовного здійснення великого комплексу заходів з лібералізації в цілому економіко-фінансової, податкової та грошово-кредитної політики стало різке зниження рівня інфляції, показник якого у 2006 р. становив 3,8% проти 21,6% у 2005 р.

Реальні доходи населення зросли за рік на 12,3%, їх депозити на вкладах у комерційних банках — на 44%, а кредити, які видаються, у першу чергу, суб'єктам малого бізнесу та підприємництва, — у 2,3 раза. При цьому частка термінових та ощадних вкладів населення в депозитах у національній валюті становила 86% проти 61 % у 2001 р.

Послідовна робота, що проводилась у країні протягом останніх років, здійснення, з одного боку, жорсткої грошово-кредитної політики, а з іншого — безпрецедентних заходів з уніфікації обмінних курсів та лібералізації валютної політики забезпечили у 2006 р. конвертованість національної волюти за поточними операціями та можливість приєднатися 15 жовтня 2006 р. до VIII статті Угоди МВФ[10, c. 70-73].

У січні-вересні 2007 року послідовно здійснювалися міри, спрямовані на прискорення ринкових реформ і подальшу лібералізацію економіки відповідно до найважливіших пріоритетів, певними Президентом Республіки Узбекистан Ісламом Каримовим на засіданні уряду республіки 12 лютого 2007 року. Ріст підприємницької й інвестиційної активності в галузях економіки сприяв досягненню прогнозних макроекономічних показників, які придбали протягом звітного періоду стійку динаміку, що створює міцну основу для виконання поставлених завдань цього року .

Основними факторами економічного росту в 2007 році стали:

а) Висока інвестиційна активність господарюючих суб'єктів і населення, стимуліруєма широкомасштабними економічними й організаційними мірами державної підтримки й забезпечивши приріст інвестицій у порівнянні з відповідним періодом минулого року на 1,36 трильйона сумів (31,3%, або в 3 рази вище рівня відповідного періоду 2006 р.), а приріст підрядних будівельних робіт — на 20,4% (в 2 рази вище).

Приріст капітальних вкладень за рахунок власних коштів підприємств у порівнянних цінах склав 28,6%, прямих іноземних інвестицій — в 2,1 рази, вкладень за рахунок кредитів комерційних банків — 33,1%, за рахунок засобів населення в житлове будівництво — 11,3%.

Протягом минулого періоду реалізовувалися великі інвестиційні проекти в рамках програм розвитку, модернізації, технічного й технологічного переозброєння основних галузей промисловості, а також програм розвитку в сфері ПЕК. У загальному розмірі капітальних вкладень нове будівництво становить 38%, модернізація, реконструкція й техпереозброєння — 49%.

Питома вага виробничих інвестицій склала 67% (проти 64,1% в 2006 році). Найбільші обсяги інвестицій за звітний період були спрямовані на проекти в сфері транспорту й зв'язку (23,9% від загального обсягу інвестицій), ПЕК, хімічної й нафтохімічної промисловості (19,9%).

Завершені 234 інвестиційних проекту в харчовий (91 об'єкт), легкої промисловості (44), виробництві будівельних матеріалів (56), паливно-енергетичному комплексі й металургії (21) і інших виробничих галузей.

Почався робочий рух поїздів по новоспорудженій залізничній лінії Ташгузар-Байсун-Кумкурган, завершене будівництво дожимної компресорної станції на родовищі Зеварди, завершуються роботи із запровадження в дію родовища природного газу Хаузак з компанією "Лукойл", здійснене уведення 50,5 км газопроводу по проекті "Будівництво ділянки газопроводу Газли-Саримай", пробурено 38 шпар, у т.ч. 8 — по проектах "Розробка важкорозроблюваних родовищ Північний Нішан, Камаши, Бешкент, Шакарбулок" і "Облаштованість родовища Кокдумалак на період дослідно-промислової експлуатації", уведені в лад три установки по утилізації попутних газів на родовищі Кокдумалак, 184 км ліній електропередач. Почато реалізацію найбільших інвестиційних проектів по освоєнню Тюбегатанского родовища калійних добрив і родовища поліметалевих руд Хандиза, фінансованих у тому числі за рахунок Фонду реконструкції й розвитку, а також проекту "Розробка важкорозроблюваних родовищ Північний Гузар";

б) Активна зовнішньоторговельна політика, що забезпечила приріст зовнішньоторговельного обігу на 27,1%. Частка несировинних товарів у структурі експорту склала 74,4% проти 71,6% за 9 місяців 2006 року, а темпи росту — 167,8%. Найбільше динамічно ріс експорт продовольчих товарів (в 1,5 рази), хімічної продукції (в 1,4 рази), енергоносіїв і нафтопродуктів (в 2,1 рази), прокату чорних і кольорових металів (в 1,3 рази), машин і встаткування — в 1,5 рази;

в) Значне поліпшення ділового клімату завдяки заходам щодо лібералізації економіки й розвитку малого бізнесу. Повсюдно впроваджена спрощена система реєстрації підприємств, упорядкована система їхньої ліквідації, знижене податковий тягар, значно поліпшується система податкового адміністрування, скорочується фінансова й статистична звітність. Темпи зростання виробництва товарів і послуг на підприємствах малого бізнесу перевищили 20%. Загальна кількість зареєстрованих підприємств малого бізнесу зросло в порівнянні з початком року на 9%, у тому числі діючих — на 11,4%;

г) Розвиток ринкової інфраструктури, що забезпечує ефективне функціонування ринку товарів і капіталів. За 9 місяців 2007 року загальний оборот торгів на УзРТСБ у порівнянні з аналогічним періодом 2006 року зріс на 54,4%. На частку високоліквідних видів продукції, сировини й матеріалів, реалізованих на біржових торгах і аукціонах, довелося 86,3 % від загального обсягу товарообігу на УзРТСБ.

Розширилося банківське кредитування господарюючих суб'єктів. Загальні обсяги кредитних вкладень у реальний сектор збільшилися на 10,5%.

Структурні зміни в економіці. Активна інвестиційна політика й поглиблення ринкових реформ забезпечують помітні позитивні структурні зміни в економіці за підсумками 9 місяців, пов'язані з ростом частки промисловості, будівництва, транспорту й зв'язку й торгівлі у ВВП. Питома вага сфери послуг у ВВП склав 40,5% проти 38,9% за 9 місяців 2006 р. і малого бізнесу — 43,1% проти 39%.

Відзначено ріст частки недержавного сектора у ВВП (78,7% проти 77,2% в 2006 р.) і у всіх секторах економіки. В аграрному секторі приватні фермерські господарства стали основними виробниками зерна (82% проти 73% в 2006 р.) і бавовняної сировини (99,1% проти 85,6%), а також помітно збільшили свою частку при виробництві картоплі, овочів, баштанних, плодів, ягід і винограду.

Високі темпи росту промисловості в січні-вересні 2007 року обумовлені внутрішнім інвестиційним і споживчим попитом, зовнішнім попитом на вітчизняні інвестиційні товари й готову продукцію, зміцненням фінансового стану підприємств і збільшенням їхніх оборотних коштів за рахунок організаційних і економічних заходів по державній підтримці й стимулюванню вітчизняного виробництва.

Всі регіони по темпах промислового виробництва перевищують рівень минулого року, найбільш високі темпи досягнуті в Самаркандській області (126,3%), Республіці Каракалпакстан (122,9%), Сурхандарьинской (120,2%), Андижанской (119,7%) областях, м.Ташкенті (116,5%).

У галузевому розрізі найбільш високі темпи характерні для паливної промисловості (110,1%), чорної металургії (109,6%), хімічної й нафтохімічної промисловості (118%), машинобудування й металообробки (128,1%), промисловості будівельних матеріалів (114,2%), легкої (111,2%), харчової промисловості (112,2%).[12].

4. Перспективи для залучення інвестицій Республіки Узбекистан

Узбекистан — країна великих економічних і інвестиційних можливостей. В економічній політиці будь-якої держави важливе місце займає інвестиційна політика, завдяки якій створюються нові й обновляються діючі основні фонди, краще використаються наявні продуктивні сили, прискорюється науково-технічний прогрес. Інакше кажучи, інвестиційна політика передбачає поступальний розвиток економіки, підвищення її конкурентоздатності, поліпшення життєвих параметрів і інші позитивні зрушення, загалом , подальший економічний ріст.

На частку Узбекистану доводиться майже 74% запасів газового конденсату всього Центральноазіатського регіону, 31% нафти, 40% природного газу й 55% вугілля. За прогнозами ресурси нафти й газу в грошовому еквіваленті оцінюються більш ніж в 1 трлн. доларів США. У країні зосереджений значний потенціал гідроенергетичних ресурсів, є величезні запаси дорогоцінних і рідких металів — золота, срібла, урану, міді, молібдену, вольфраму й ін. Узбекистан був і залишається основним виробником і постачальником найважливішої стратегічної сировини — бавовни й продукції з нього. Якщо вся Центральна Азія робить близько 2 млн. тонн бавовни-волокна, то більше 1,5 млн. тонн доводиться на нашу республіку. Країна посідає п'яте місце у світі по виробництву бавовни-волокна й друге — по його експорті.

Широко відомі за межами Узбекистану й користуються більшим попитом кокони шовкопряда, каракулеві смушки й вироби з них. У міжнародному подолу праці республіка була й залишається основним постачальником овочів, фруктів і винограду. Сьогодні в Узбекистані виробляється до 5 млн. тонн плодоовочевої продукції, що значно перевищує потреби внутрішнього ринку. Узбекистан має у своєму розпорядженні прекрасні потенційні можливості для розвитку індустрії туризму. Усьому світу відомі такі історичні міста-пам'ятники, як Самарканд, Бухара, Хіва, Шахрисабз, Коканд. На території республіки розташовано понад 4 тисяч пам'ятників архітектури, багато хто з яких перебувають під охороною ЮНЕСКО. Наявні рекреаційні ресурси дозволяють організовувати різні види туристичних маршрутів і приймати туристів цілий рік.

За наявним даними, за роки незалежності обсяг закордонних інвестицій в основний капітал республіки склав майже 15 млрд. доларів США. Відповідно до діючим в Узбекистані законодавством закордонні інвестори можуть здійснювати інвестиційну діяльність на території республіки шляхом участь на паях у статутних фондах підприємств і інших прирівняних до них структурах, утвореним на спільній основі, створення підприємств і інших господарських об'єктів, що повністю належать самим іноземним інвесторам, придбання майна, акцій і інших цінних паперів, придбання права власності на житлові приміщення, об'єкти торгівлі, сфери обслуговування, права володіння й користування землею й т.д. Створені в країні такі спільні підприємства як "Заравшан-Ньюмонт", "Уздеуавто", "САМКОЧАВТО" і інші свідчать про сприятливий інвестиційний клімат[4, c. 194-196].

Доречно відзначити, що приплив іноземного капіталу в економіку республіки супроводжується розширенням географії учасників інвестування. Сьогодні до їхнього числа ставляться більше 30 країн миру, серед яких Республіка Корея, США, Росія, Японія, Великобританія, Туреччина й ін. Як відзначають закордонні фахівці, участь авторитетних міжнародних фінансових організацій і інститутів у реалізації великих інвестиційних проектів в Узбекистані ще раз свідчить про привабливість інвестиційного клімату в республіці. Схвалена урядом Узбекистану адресна інвестиційна програма, реалізована із залученням прямих іноземних інвестицій і кредитів, припускає фінансування в обсязі 515 млн. доларів США, з яких близько 100 млн. буде вкладено в створення текстильних і швейних підприємств компанії "Узбекенгилсаноат", понад 209 млн. — у розширення нафто — і газовидобутку НХК "Узбекнафтогаз", майже 26 млн. доларів — у розвиток фармацевтичних підприємств асоціації "Узфармсаноат".

Крім розвитку базових галузей економіки, значна інвестиційна підтримка передбачається в сфері малого бізнесу й підприємництва, що називають "малою" економікою. У цей час в інвестиційному "портфелі" суб'єктів малого бізнесу перебуває більше 140 заявлених інвестиційних проектів на загальну суму близько 445 млн. доларів США. Але це не межа можливостей "малої" економіки. Стратегія подальшого розвитку вітчизняного бізнесу припускає не тільки закріплення досягнутих рубежів, але й освоєння нових кредитних ліній, реалізацію нових інвестиційних проектів, особливо враховуючі регіональні умови й ресурси.

Реалізація цих і інших інвестиційних проектів у сполученні з ростом підприємницької активності повинна сприяти збільшенню внеску суб'єктів малого бізнесу й приватного підприємництва у ВВП країни. Якщо цей показник у цей час становить приблизно 36%, то до 2007 року він повинен бути доведений не менш чим до 45%, а в найближчі п'ять-десять років — до 50-60%. Це дозволить не тільки поліпшити параметри малого бізнесу, але й перетворити його в джерело зайнятості й зростання доходів населення.

Сприятливий ґрунт для росту інвестиційної діяльності, а через це — досягнення нових зрушень в економіці дає Указ Президента Узбекистану від 11 квітня 2005 року "Про додаткові заходи по стимулюванню залучення прямих часток іноземних інвестицій", що передбачає звільнення з 1 липня 2005 року підприємств галузей економіки, що залучають прямі іноземні інвестиції, від сплати по основній діяльності податку на доходи (прибуток), податку на майно, податку на розвиток соціальної інфраструктури й благоустрій територій, екологічного податку, єдиного податку для малих підприємств і мікрофірм, а також обов'язкових відрахувань у республіканський дорожній фонд.

Слід зазначити, що ці податкові пільги надаються при обсязі прямих часток іноземних інвестицій: від 300 тис. до 3 млн. дол. США — строком на 3 роки; понад 3 млн. до 10 млн. дол. США — строком на 5 років; понад 10 млн. дол. США — строком на 7 років[1, c. 99-102].

Зазначені податкові пільги застосовуються при тих умовах, коли частка іноземних учасників у статутному капіталі підприємства повинна бути не менш 50%, а процес інвестування починається після державної реєстрації таких підприємств; коли вкладення іноземних інвестицій здійснюється у вільно конвертованій валюті або застосовується нове сучасне технологічне встаткування; коли отриманий у результаті надання податкових пільг протягом їхнього застосування доход направляється на реінвестування з метою подальшого розвитку підприємства й т.д.

Не менш важливо й те, що відсотки по довгострокових кредитах, приваблюваним підприємствами з іноземними інвестиціями без урядової гарантії, не включаються в оподатковувану базу при вирахуванні податку на доход (прибуток), а збитки від основної діяльності, що виникли в знову створюваних підприємств із іноземними інвестиціями, переносяться на строк до 5 років рівними частками для погашення за рахунок оподатковуваного доходу в роки, що випливають за звітним періодом, у якому був отриманий збиток.

Зрозуміло, пільги по іноземних інвестиціях повинні бути спрямовані пріорітетно в ті галузі, де витрати на одне робоче місце дешевше, ніж в інші. Такою галуззю є інфраструктура інформаційних технологій (ИТ). Вона може дати вибуховий ефект у росту економіки Узбекистану. Ні інвестування, ні зниження податкового тягаря — не самоціль. Те й інше, в остаточному підсумку, повинне служити модернізації економіки, випуску конкурентоздатної продукції й збільшенню експортного потенціалу країни. І для цього сьогодні створені необхідні умови й передумови. Наприклад, якщо в обсязі зробленої підприємствами продукції частка експорту у вільно конвертованій валюті становить від 15 до 30%, те податкова ставка буде скорочена на 30%, якщо ж частка експорту в загальному обсязі реалізованої продукції складе 30% і більше, те податкова ставка скорочується у два рази.

Загалом, створений в Узбекистані інвестиційний клімат і інвестиційні пріоритети, спрямовані на те, щоб підняти економіку на якісно новий щабель, зміцнити виробничий потенціал країни, створити високий життєвий стандарт і вивести республіку в число розвинених держав миру[6, c. 80-82].

Висновки

Узбекистан — посушлива країна. Сільське господарство ведеться лише в долинах рік за допомогою штучної іригації. Проте, він займає в цей час друге місце у світі по експорті бавовни. У країні добувається значна кількість золота й нафти. Узбекистан володіє порівняно розвиненим (з урахуванням регіональних критеріїв) машинобудуванням і хімічною промисловістю.

Продовжується політика підвищення самостійності сільськогосподарських виробників у прийнятті рішень, подальшого розширення практики передання зрошуваних угідь у довгострокову оренду фізичним особам, розвитку фермерських господарств. Після періоду економічних труднощів, викликаних розпадом СРСР і фінансовими кризами 1990-х уряд розвиває імпортозамінну індустріалізацію, посилює експорт і валютний контроль. Близько 28% населення в 2004 жили нижче офіційного рівня бідності. Соціальна нерівність підсилилася за роки незалежності країни.

Досягнуті позитивні результати соціально-економічного розвитку протягом 9 місяців 2007 року підтверджують правильність і ефективність проведеної Президентом Узбекистану Ісламом Каримовим політики подальшої лібералізації економіки й прискорення структурних реформ, що забезпечують макроекономічну стабільність, стійко високі темпи росту економіки й успішної реалізації прийнятих програм, досягнення прогнозних показників розвитку економіки країни цього року , а також створення міцної основи для її динамічного росту в 2008 році.

Список використаної літератури

1. Бедринцев А. Узбекистан в мирохозяйственных связях: интеграционное взаимодействие //Мировая экономика и международные отношения. — 1999. — № 2. — C. 99-103

2. Жуков С. Казахстан, Кыргызстан, Узбекистан в социально-экономических структурах современного мира //Мировая экономика и международные отношения. — 1997. — № 3. — C. 45-60

3. Исламов Б. Новый этап экономических реформ в Узбекистане///Экономика и организация промышленного производства. — 1997. — № 8. — C. 122-131

4. Ігнатьєв П. Країнознавство. Країни Азії: навчальний посібник / Павло Ігнатьєв,. — Чернівці : Книги-ХХІ, 2004. — 382 с.

5. Мещеряков В. Узбекистан: Социально-экономический портрет в геополитическом интерьере //Азия и Африка сегодня. — 1998. — № 1. — C. 2-11

6. Основні підсумки економічного розвитку республіки Узбекистан за 2003 р. //Економіка України. — 2004. — № 8. — С.80-82

7. Павленко А. Узбекистан на пороге XXI столетия //Независимость. — 1999. — 6 октября. — C. 14

8. Расулєв А. Узбецька модель ринкових реформ : стратегія і тактика макроекономічного регулювання //Економіка України. — 2001. — № 7. — C. 84-90

9. Расулев А. Проблемы структурных изменений в экономике Узбекистана //Мировая экономика и международные отношения. — 2000. — № 3. — C. 80-84

10. Соціально-економічний розвиток Узбекистану //Економіка України. — 2004. — № 1. — С.70-73

11. Узбекистан: по пути экономических реформ //Діловий вісник. — 2003. — № 10. — C. 14-15