1. Показники рівня використання виробничого потенціалу підприємства.

2. Оцінка результативності використання потенціалу.

Список використаної літератури.

1. Показники рівня використання виробничого потенціалу підприємства

Зростання добробуту населення України та покращення становища нашої держави на міжнародній економічній і політичній аренах не останнім чином залежить від рівня промислового розвитку. Зростання обсягів виробленого національного продукту, збільшення експорту продукції, що відповідає світовим стандартам і є конкурентоспроможною на міжнародному ринку, передусім, зумовлено наявністю виробничого потенціалу промислових підприємств, та діючими організаційно-економічними механізмами його використання та відтворення. Поняття потенціалу закономірно посіло важливе місце в категорійному апараті економічної науки. Цьому сприяли насамперед радикальні зміни в стратегічних пріоритетах глобальних організацій, серед яких зміна філософії підприємництва: замість "отримання прибутку нині" — "формування потенціалу нині", що гарантує "отримання прибутку завтра". Така філософія підприємництва є чи не єдино можливим шляхом забезпечення стабільного економічного зростання в умовах швидкозмінного ринкового середовища.

Дослідження сучасних підходів до трактування понять “виробничий потенціал”, “ресурсний потенціал” дало змогу виділити чотири напрямки в його визначенні. Перший – включає у поняття “виробничий потенціал” сукупність необхідних для функціонування або розвитку системи різних видів ресурсів (трудових, матеріальних, фінансових, інформаційних тощо). Сюди ж включається сукупність ресурсів, що забезпечують необхідний рівень організації виробництва та управління. Науковці другого напрямку включають у виробничий потенціал тільки систему матеріальних та трудових факторів, що забезпечують досягнення мети виробництва. Третій напрямок визначає, що виробничий потенціал – це система єдності структури та функцій виробничих ресурсів, вияв їх взаємозв’язку і можливості колективу виконувати певні завдання.

Прихильники четвертого напрямку у визначенні “ресурсного потенціалу” зазначають, що ресурсний потенціал – це сукупність виробничих ресурсів підприємства на відповідну дату.

В дисертаційній роботі досліджено сучасні методики оцінки ефективності виробництва, в тому числі ресурсного потенціалу підприємства.

Обґрунтовано, що формування ресурсного потенціалу й ефективність його використання значною мірою залежить від чинників, що визначають ефект від його використання.

Найзагальнішим показником результатів виробництва і відтворення є випуск товарів і надання послуг. Цей показник є основою для розрахунку інших показників результатів економічної діяльності підприємства, зокрема загальних показників ефективності виробництва у цілому. До них належать ресурсовіддача, капіталовіддача, фондовіддача, виробіток, матеріаломісткість[4, C. 253-255].

Проте у міжнародній практиці випуск товарів і надання послуг не вважають оцінюючим показником результатів економічної діяльності, оскільки на його величину впливає вартість товарів і послуг, які споживають у процесі виробництва. Вартість товарів, які споживаються, за винятком споживання основного капіталу і ринкових послуг, які споживають у процесі виробництва, становить проміжне споживання. Таким чином, проміжне споживання містить витрати на товари, матеріальні й нематеріальні послуги, які використовуються на виробничі потреби. Іншими словами, це матеріальні витрати. Різниця між випуском товарів і надання послуг та проміжним споживанням становить собою валову додану вартість.

Загалом ефективність функціонування виробничого потенціалу визначає ступінь досягнення деякого потенційного результату діяльності підприємства за визначений період часу. Допустимі і недопустимі відхилення від потенційного результату виробничо-господарської діяльності підприємства, перевищення якого є в принципі неможливим внаслідок дії тих чи інших технологічних або економічних причин, відображають поняття «низька» і «висока» ефективність. А отже, ефективність виробничого потенціалу можна розглядати принаймні у двох вимірах – технологічному та економічному.

Оскільки основним критерієм ефективності функціонування підприємства є досягнення максимального кінцевого результату діяльності при оптимальному використанні виробничих і фінансових ресурсів, то, відповідно, основне завдання управління виробничим потенціалом полягає передусім у раціональному розподілі названих ресурсів із метою досягнення найвищих показників. Під досягненням найвищих показників діяльності ми розуміємо найкращі результати стосовно кінцевих цілей діяльності і стратегій розвитку загальноекономічної стратегії розвитку промислових підприємств.

Основна проблема виробничого потенціалу промислових підприємств полягає в тому, що всі його елементи функціонують одночасно і в сукупності. Тобто виробничий потенціал є системою, причому складною і динамічною, оскільки саме взаємозв'язки між окремими складовими потенціалу здійснюють безпосередній вплив на його елементи, модифікуючи вихідні властивості і закономірності їх функціонування, сприяючи тим самим переходу потенціалу новий якісний стан як єдиного цілого, тобто системи вищого порядку. Таким чином, лише з відомих особливостей і закономірностей функціонування окремих елементів неможливо вивести особливості і закономірності функціонування виробничого потенціалу як системи загалом[8, c. 124-126].

Динамізм виробничого потенціалу промислових підприємств обумовлений впливом інновацій, нестабільністю зовнішніх чинників господарювання, кон'юнктурними умовами виробництва. Внаслідок впливу цих чинників постійно відбуваються певні структурні зрушення всередині виробничого потенціалу, а також якісні та кількісні зміни техніко-економічних показників, які його характеризують.

Одним із альтернативних підходів до вимірювання ефективності є метод оцінювання стохастичних меж виробництва і собівартості продукції, призначений для розрахунку реальної ефективності виробничого потенціалу підприємства в контексті двох її основних складових: технологічної та економічної. Названий метод дозволяє відображати ефективність використання виробничого потенціалу підприємства у вигляді багатомірної величини і значно точніше ідентифікувати взаємозв'язки між його елементами. Визначення відхилень від рівня використання виробничого потенціалу за допомогою стохастичних методів дає можливість порівнювати (у т. ч. статистично) ступінь ефективності функціонування підприємства з чинниками, які його обумовлюють, що відкриває нові можливості для вирішення проблеми управління ефективністю на рівні підприємства.

Оскільки основним критерієм ефективності функціонування підприємства є досягнення максимального (або заданого) кінцевого результату діяльності при оптимальному використанні виробничих і фінансових ресурсів, то, відповідно, основне завдання управління виробничим потенціалом полягає передусім у раціональному розподілі названих ресурсів із метою досягнення найвищих показників. Під досягненням найвищих показників діяльності ми розуміємо найкращі результати стосовно кінцевих цілей діяльності і стратегій розвитку загальноекономічної стратегії розвитку промислових підприємств[6, c. 371-372].

Ефективне використання виробничого потенціалу промислових підприємств значною мірою обумовлює стан економічного і соціального розвитку держави в цілому та її місце на світовій зовнішньоекономічній і політичних аренах.

Ринкові умови діяльності підприємств вимагають прийняття оптимальних управлінських рішень щодо визначення обсягів виробництва, обрання цільових ринків реалізації продукції, що передбачає ефективність використання всіх видів ресурсів підприємства, їх оптимальну структуру, від якої залежать фінансові результати і фінансовий стан підприємства. Ринок вимагає швидкого реагування на зміну господарської ситуації, пов’язаної з використанням ресурсного потенціалу, та його впливу на фінансовий стан підприємств. У цих умовах зростає роль аналізу ресурсного потенціалу підприємств.

У сучасних умовах розвитку України є необхідність аналітичного вивчення причин і результатів ефективності використання ресурсного потенціалу. Залежно від цільових потреб користувачів інформації запропоновано нову класифікаційну групу в складі поняття “потенціал” за рівнем управління. За цією ознакою слід розрізняти: потенціал національної економіки; галузевий потенціал; регіональний потенціал; потенціал підприємства; потенціал структурних підрозділів[9, c. 208-209].

2. Оцінка результативності використання потенціалу

Передусім аналізується динаміка виконання підприємством обсягів виробництва продукції та обсягів реалізації.

Значне зростання обсягів реалізованої продукції порівняно з обсягом товарного випуску за звітний період свідчить про погашення раніше не сплачених рахунків. Позитивним фактором є зростання надходжень коштів через банківські рахунки, а також зменшення обсягу реалізації продукції через бартерні операції.

При аналізі господарської діяльності організації в першу чергу вивчається його загальна виробнича структура, кількість та місцезнаходження окремих структурних підрозділів, у тому числі допоміжних і обслуговуючих, оптимальність їх розташування, а також стан будівель і споруд, основних фондів, використовуваних технологій (через показники їх енерго- та ресурсоємності, «відходності»), коефіцієнти використання проектної потужності, рівень рентабельності організації тощо.

Кожна галузь виробництва має свою специфіку, а тому і підмд до аналізу різних галузей повинен бути різний.

У цілому методика охоплює загальні показники роботи промислових організацій. Нижче наводяться показники, які враховуються безпосередньо в галузях.

Обстеження виробництва. Обстеження виробництва здійснюється за всіма елементами керованої підсистеми: робітники; організація виробництва; процеси виробництва; організація праці робітників; продуктивність праці; техніка та технологія виробничих процесів; продукція; взаємозв’язок факторів виробничого об'єкта; аналіз виробничої структури; виробничий потенціал організації.

Робітники

При аналізі діяльності робітників слід використовувати такі показники: темпи росту чисельності працюючих; темп росту продуктивності праці; темпи росту заробітної плати; середня кількість відпрацьованих за рік робочих днів з розрахунку на одного працюючого; коефіцієнт плинності кадрів; питома вага робітників, що підвищили кваліфікацію за певний період у загальній кількості.

При обстеженні цього елементу підсистеми визначаються: — рівень забезпеченості робочих місць виробничого підрозділу персоналом в необхідному для виробництва професійному та кваліфікаційному складі; — рівень використання трудових ресурсів (робочого часу) у процесі виробництва.

Що таке тривалість виробничого циклу? Чим вона визначається? Які фактори впливають на тривалість виробничого циклу? — ефективність використання трудових ресурсів (визначення обсягу продукції на одного працюючого і на цій основі зміни в продуктивності праці).

Оскільки основними трудовими ознаками, які характеризують діяльність організації, є використання робочої сили, робочого часу та продуктивність праці, основними завданнями аналізу є:

1) об'єктивна оцінка використання трудових ресурсів робочої сили, робочого часу, продуктивності часу;

2) визначення факторів та їх кількісний вимір впливу на зміну трудових показників;

3) пошук шляхів усунення факторів, які негативно впливають, та закріплення впливу позитивних факторів.

Діагностика трудових ресурсів організації повинна виявляти проблеми недовикористання трудових ресурсів, пошук резервів та розробку заходів, що відповідають цілям та завданням дослідження[3, c. 321-322].

При аналізі робітників використовують такі показники:

1 темп зростання чисельності робітників;

2 темп зростання продуктивності праці;

3 темп зростання заробітної плати;

4 середня кількість відпрацьованих за рік робочих днів з розрахунку на одного робітника;

5 коефіцієнт плинності кадрів;

6 питома вага робітників, що підвищили кваліфікацію за певний період (рік, квартал, місяць), у загальній чисельності робітників.

Організація виробництва

Під виробничим процесом розуміють сукупність організованих у певній послідовності процесів праці та природних процесів для виготовлення продукції (робіт, послуг). Виробничий процес може складатися з основних, допоміжних та обслуговуючих процесів. Усі виробничі процеси повинні раціонально сполучатися в часі та просторі. Кожна організація (підприємство) має свої особливості такого сполучення, однак виділяють загальні принципи раціональної організації виробничого процесу:

— спеціалізація;

— паралельність;

— безперервність;

— пропорційність;

— ритмічність.

Аналіз організації виробництва включає:

— аналіз рівня кооперування організації;

— аналіз спеціалізації основного та допоміжного виробництв;

— аналіз централізації допоміжних робіт;

— визначення типу виробництва (одиничне, малосерійне, серійне, багатосерійне, поточне, безперервне).

2.1. Рівень кооперування організації характеризують такі показники:

а) число підприємств-суміжників, які постачають напівфабрикати та комплектуючи вироби даному підприємству;

б) коефіцієнт кооперування.

2.2. Аналізують схему зовнішніх поставок покупних виробів та напівфабрикатів, кооперовані зв'язки на організації, територіальне розміщення підрозділів підприємств, пов'язаних кооперацією.

2.3. Коефіцієнт предметної, нелегальної, технологічної спеціалізації

2.4. Питома вага основної (профільної") продукції у загальному обсязі виробництва продукції

2.5. Питома вага працюючих у спеціалізованих цехах серед загальної чисельності працюючих.

2.6. При аналізі рівня спеціалізації виробництва особливу увагу слід приділяти встановленню можливості ліквідації малопотужних виробництв, цехів, дільниць; розширенню діючих або організації нових спеціалізованих виробництв; отриманню стандартних та уніфікованих вузлів, деталей, оснастки по кооперації.

2.7. Рівень централізації допоміжних робіт організації характеризує коефіцієнт централізації допоміжних робіт[7, c. 157-158]

Процеси виробництва

Для аналізу процесів виробництва розраховується низка показників: коефіцієнт охоплення виробів (деталей) типовими (стандартизованими) технологічними процесами; питома вага прогресивних технологічних процесів; обсяг впровадження технічно обґрунтованих норм виробітку.

Для аналізу процесів виробництва розраховують низку показників:

3.1 Коефіцієнт охоплення виробів (деталей) типовими (стандартизованими) технологічними процесами.

3.2 Питому вагу прогресивних технологічних процесів визначають співвідношенням кількості прогресивних технологічних процесів або обсягу продукції, що виготовляється за допомогою прогресивної технології, до загального випуску даної продукції в організації у натуральному, вартісному або трудовому виразі.

3.3 Обсяг впровадження технічно обґрунтованих норм характеризується питомою вагою (в процентах) трудомісткості продукції, при виготовленні якої використовуючи технічно обґрунтовані норми у загальній трудомісткості продукції

3.4 Питома вага технічно обґрунтованих норм виробітку (часу) характеризує стан технічного нормування організації і визначається в загальному вигляді (в процентах) відношенням кількості технічно обґрунтованих норм до загальної кількості діючих норм виробітку (часу).

Організація праці робітників

При аналізі організації праці робітників визначаються:

— рівень організації робочих місць робітників;

— впровадження прогресивних форм організації праці;

— рівень механізації праці робітників;

— рівень трудової дисципліни.

Продуктивністьпраці

Цей важливий показник ефективності виробництва і управління дає можливість відчути: структурні зрушення у виробництві; підвищення технічного рівня виробництва; вдосконалення управління, організації виробництва і праці; зміни обсягу виробництва; вплив галузевих факторів.

Найважливішим показником ефективності виробництва й правління є продуктивність праці, що дозволяє встановити рівень, темпи та фактори її зростання.

При розрахунках зростання продуктивності праці визначають можливе зменшення чисельності промислово-виробничого потенціалу за рахунок факторів, представлених такими групами:

1) структурні зрушення у виробництві;

2) підвищення технічного рівня виробництва;

3) вдосконалення управління, організації виробництва та праці;

4) зміни обсягу виробництва;

5) галузеві фактори[1, c. 241-243].

Список використаної літератури

1. Бондар Н. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ Наталія Бондар, Валерій Воротін, Олег Гаєвський,; За заг. ред. А. В. Калини; Міжрегіональна академія управління персоналом . — К.: МАУП, 2006. — 350 с.

2. Гетьман О. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ Оксана Гетьман, Валентина Шаповал,; Мін-во освіти і науки України, Дніпропетровський ун-т економіки і права. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 487 с.

3. Економіка підприємства: Підручник/ ред. : Й. М. Петрович. — 2-ге вид., виправл.. — Львів: Магнолія 2006, 2007. — 579 с.

4. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ П. В. Круш, В. І. Подвігіна, Б. М. Сердюк та ін.. — К.: Ельга-Н: КНТ, 2007. – 777 с.

5. Сідун В. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ Вікторія Сідун, Юлія Пономарьова,; М-во освіти і науки України, Харківський держ. ун-т харчування і торгівлі. — К.: Центр навчальної літератури, 2003. — 435 с.

6. Селезньов В. Основи ринкової економіки України: Влада. Право. Підприємство. Фінанси. Податки. Маркетинг. Менеджмент. Торгівля. Реклама: Посібник/ Володимир Селезньов. — К.: А.С.К., 2006. — 687 с.

7. Семенов Г. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ Григорій Семенов, Марина Панкова, Андрій Семенов,; М-во освіти і науки України, ГУ "ЗІДМУ". — 2-е вид., перероб. та доп. . — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 324 с.

8. Семернікова І. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ Ірина Семернікова, Наталія Мєшкова-Кравченко,. — Херсон: ОЛДІ-плюс, 2003. — 311 с.

9. Шваб Л. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ Людмила Шваб,. — 3-є вид.. — К.: Каравела, 2006. — 583 с.