Вступ

Актуальність теми. Згідно з  даними  Міністерства освіти і науки, протягом 2012-2013 навчального року у 195 вищих навчальних закладах України навчалися 46 600 іноземців.  Протягом цього року Україна прийняла  іноземних  студентів із 134 держав світу, більшість із них – з країн Азії та Африки.  Найбільша кількість іноземців –  громадяни Китаю (близько 6000) та Туркменістану (близько 5000 ), а також Російської Федерації – 3500 осіб та Індії – 3000 студентів.  Більшість із них навчається в університетах Харкова, Києва, Одеси, Луганська та Донецька, і майже 40% іноземних студентів здобувають в Україні медичну освіту.  Іноземні студенти навчаються в українських ВНЗ на контрактній основі.  Більш того, в Україні вартість навчання для іноземців вдвічі більша за ту, яку сплачують українські громадяни, що навчаються на аналогічних спеціальностях.

Український уряд має на меті збільшити набір іноземних студентів до українських ВНЗ.  У квітні 2010 року Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України видало наказ, який дозволяє всім ВНЗ України обирати будь-яку мову викладання  навчальної програми для іноземців в залежності від попиту.  Даний наказ спрямовано на підвищення привабливості українських навчальних закладів, які можуть пропонувати іноземним студентам будь-які курси або навчальні програми англійською мовою завдяки даному законодавчому нововведенню.  У зв’язку з цим указом, Міністр освіти України Дмитро Табачник висловив сподівання, що після його прийняття у 2013-2014 навчальному році в українських ВНЗ будуть навчатися більш ніж 50000 іноземних студентів, і Україна увійде до 20 провідних краї світу – лідерів міжнародної освіти.

Прагнення влади збільшити кількість іноземних студентів, що навчаються в Україні, є зрозумілим, оскільки іноземні студенти – це не лише важливе джерело доходів українських ВНЗ, але вони також позитивно впливають на економіку України в цілому.  За словами Міністра освіти і науки України, сама лише оплата навчання іноземними студентами поповнює бюджет України на 800 мільйонів гривень за рік.  Відповідно до підрахунків Міністра Д. Табачника, загалом вони витрачають в Україні близько 500 мільйонів доларів на рік[5].  Гроші, які отримує від них Україна, допомагають зберігати, і навіть створювати, робочі місця в освітній галузі, а також дають змогу керівництву ВНЗ, де вони навчаються, інвестувати грошові ресурси в покращення якості освітніх послуг, що надаються національними освітніми закладами всім студентам незалежно від громадянства.

Проблема навчання іноземних студентів є однією з важливих у сучасній світовій педагогічній науці. Зокрема, в Америці дослідженням цієї проблеми займається інститут Міжнародної Освіти. Так, американські вчені (Шулкін, Ема Волкер, Сполдінг С., Флек М. та ін.) провели наукові дослідження з історії навчання іноземних студентів в американських навчальних закладах із колоніальних часів до сучасності, визначили основні тенденції впливу підготовки фахівців для зарубіжних країн на розвиток освіти в США.

Вагомий внесок у розробку питань підготовки іноземних фахівців для зарубіжних країн за радянські часи зробили В. Костомаров, О. Голубєв, В. Ільченко, В. Єлютін, Е. Колосова, В. Сокол, М. Софінський, В. Станіс, С. Сохін та ін.

Тому мета дослідження – розглянути зв’язок української освіти та іноземних студентів у педагогічному, економічному і політичному аспектах.

Об’єктом дослідження – є відносини у сфері вищої освіти.

Предметом дослідження виступає роль іноземних студентів у розвитку вітчизняної освітньої системи.

1. Процес набору та інформація, отримана до прибуття іноземними студентами в Україну

Ще з радянських часів Україна була привабливим напрямком для іноземних студентів.  Отримуючи часто неправдиву інформацію, іноземні студенти обирають вищу та післядипломну освіту в Україні.  Переважна більшість із них надає перевагу освіті в Україні через відносно низьку вартість навчання та проживання (в порівнянні з ЄС та Північною Америкою).  Ще одна причина – гарна репутація українських університетів, яка збереглася з часів Радянського союзу.  Як правило, вони прислухаються до порад і рекомендацій старших родичів або друзів, які здобули вищу освіту в СРСР.  Обізнаність про сплески насилля на расовому ґрунті  та нетерпимість в Російській  Федерації також впливає на те, що багато іноземних студентів із міркувань безпеки обирають Україну, а не Росію.

До прибуття в Україну студенти отримують  інформацію щодо умов навчання та університетів в Україні головним чином від агентів-посередників, з яким вони повинні співпрацювати для вступу до будь-якого українського ВНЗ.  Деякі з них отримують інформацію з Інтернету (хоча дуже мало університетів України мають англомовні версії версію свого офіційного сайту).  Університети або посольства України не надають офіційну інформацію щодо умов навчання в Україні для іноземних студентів до їх прибуття в Україну.

Відповідно до типового договору про надання освітніх послуг, затвердженого Міністерством освіти України[8], постачальники освітніх послуг за контрактом, в даному випадку – університети або коледжі, повинні бути відповідальними за надання  правдивої  та точної інформації їх студентам стосовно правил та вимог, на яких ґрунтується надання освітніх послуг, якість такої послуги та її складові, в тому числі права та обов’язки сторін згідно з договором про надання освітніх послуг.  Тим не менш, як показують практика Центру «Соціальна Дія»/Проекту «Без кордонів» та дослідницькі ініціативи, що лежать в основі даного дослідження, українські ВНЗ не тільки не використовують вищезгаданий типовий договір у своїх контрактних відносинах з іноземними студентами, але й не контролюють інформацію, яку надають агенти-потенційним студентам.  Більш того, українські університети встановлюють тільки формальні умови вступу (вступні екзамени відсутні, існує лише вимога наявності в абітурієнта певного мінімального освітнього рівня) для студентів та заохочують агентів залучати якнайбільше студентів, незалежно від якості їх знань та мотивації (як правило, агент просто отримує комісійні за кожного студента, залученого до навчання в університеті, з яким він співпрацює).

Це створює можливості для різноманітних зловживань з боку агентів, які представляють умови навчання в Україні у хибному світлі, а також, згідно з отриманими повідомленнями та свідченнями співробітників Проекту «Без кордонів» Центру «Соціальна Дія», часто надають студентам завідомо недостовірну інформацію.  Після прибуття в Україну іноземні студенти дуже часто дізнаються, що їм надали неправдиві відомості стосовно реальної вартості навчання для іноземців, умов проживання в гуртожитку, а також рівень корупції та расової і релігійної нетерпимості.  Агенти-посередники  грають вагому роль  в наданні неправдивої інформації та введенні в оману іноземних громадян.

Інформація, яку іноземні студенти отримують від агентів, для більшості із них після прибуття в Україну виявляється неправдивою.  Переважна більшість іноземних студентів, які взяли участь в опитуванні Центром «Соціальна Дія»/Проектом «Без кордонів» акцентували увагу на тому, що їм казали, нібито влаштуватися на роботу з неповною занятістю в Україні буде легко, як і заробляти достатньо для оплати навчання та проживання, тому вони мали очікування щодо можливості покрити частину витрат на проживання від подібного часткового заробітку.  Тим не менш, після приїзду представники адміністрації університету пояснили, що іноземні студенти не мають права працювати в Україні.  Хоча найбільшою причиною розчарування багатьох іноземних студентів, які прийняли участь в опитуванні нашої організації, стала якість освіти в Україні, яку вони вважають значно нижчою ніж та, якої вони очікували.  Особливо гострою ця проблема є для тих, хто обрав англомовні програми.  Різке зниження якості освіти в українських університетах вплинуло на шанси працевлаштування багатьох випускників-іноземців після повернення на батьківщину, незважаючи на те, що агенти та адміністрації університетів запевняли їх про всесвітнє визнання отриманих дипломів.  В деяких випадках дипломи українських вишів не визнаються через підтвердження широко розповсюдженої корупції в українській системі освіти.

2. Аналіз кількості іноземних студентів у ВУЗах України

Кількість іноземних студентів, що  прибувають в Україну з метою отримати вищу освіту, протягом минулих декількох років постійно зростала на радість Міністерству освіти та приймаючих університетів.  Багато іноземних студентів обирали освіту в Україні через позитивну репутацію, успадковану українськими університетами від вищих навчальних закладів СРСР, в поєднанні з порівняно низькою вартістю навчання.  Більшість, якщо не всі українські університети, намагаються привабити максимальну кількість іноземних студентів, здійснюючи процес набору за допомогою приватних посередників, дії яких вони не контролюють належним чином.  Дуже мало університетів надають на веб-сайтах інформацію про свої освітні послуги та порядок вступу для іноземних студентів на іноземних мовах, включаючи англійську.  Офіційні джерела інформації про освітні можливості для іноземних студентів обмежуються щорічним каталогом міжнародної освіти, що видається Департаментом міжнародного співробітництва та європейської інтеграції Міністерства освіти України.  Тим не менш, інформацію в зазначеному каталозі обмежується лише контактними даними університетів та ліцензіями про надання освітніх послуг іноземним студентам[6].

Сьогодні в Україні навчається більше 50 тис. іноземних студентів із 153 країн світу. Лише у цьому навчальному році кількість абітурієнтів, які отримали запрошення на навчання в українських вишах, зросла у порівнянні з минулим на 53% і становить 32 000 осіб із 126 країн світу (21 000 осіб із 130 країн у 2010 р.). Географічний розподіл студентів такий:

Європа представлена 25 країнами (630 ос., із них

• Польща – 338,
• Великобританія – 46,
• Німеччина ‑ 38),

Азія – 31 країною (10829 ос., із них

• Ірак – 3 450,
• Індія – 1 548,
• Китай – 1 023,
• Туреччина – 796,
• Ізраїль ‑ 274),

Африка – 46 країнами (14342 ос., із них

• Нігерія – 8 070,
• Марокко – 866,
• Камерун – 743,
• Гана ‑ 728),

Америка – 10 країнами (258 ос., із них

• Еквадор – 114,
• США – 93,
• Канада – 17,
• Бразилія ‑ 12),

СНД – 13 країнами (5010 ос., із них

• Туркменістан – 4476,
• Азербайджан ‑ 398).

За останні п’ять років помітно збільшилась активність африканських студентів: з 10,5 % (у 2007 р.) до 16% у поточному році. Як результат, Африка представлена в українських вишах 48 країнами. Найбільша кількість студентів прибуває з Нігерії – 2 829, Марокко – 1259, Камеруну – 436, Гани – 402, Судану – 349, Республіки Конго – 287, Лівії – 175, Кенії – 172, Єгипту – 166.

Щоб правильно оцінити економічне значення цього виду діяльності, слід взяти до уваги, що освітні послуги для іноземців є одним із найважливіших елементів експортного потенціалу України. Лише у 2011 році такі освіта іноземних студентів поповнила скарбницю вищих українських навчальних закладів на 100 млн. доларів США, і привела в економіку України близько 500 млн. доларів США.

Оскільки більшість іноземних студентів навчаються на контрактній основі, правові умови їх навчання повинні регулюватися договором з університетом, внутрішніми положеннями університетів, а також відповідними нормативними актами.  Основні проблеми в цьому відношенні полягають в тому, що ці документи найчастіше надаються іноземним студентам українською або російською мовами (правила університетів та нормативна база, що регулює їх перебування в Україні, доступні для загалу лише українською або російською мовами).  Хоча інколи до договорів додається іншомовна версія, наприклад англійська або французька, тільки-но зараховані студенти не отримують своєї копії, при цьому їх змушують підписувати тільки російський/український варіант.

Згідно з повідомленнями, внутрішні правила та положення університетів також не доступні іноземним студентам, особливо тим, хто нещодавно розпочав навчання, або є студентом англомовного відділення, оскільки існує лише український варіант цих документів.  До того ж, багато іноземних студентів позбавлені можливості отримання авторитетної поради від адміністрації університету, оскільки не знають, до кого звертатися, або співробітники адміністрації взагалі не розмовляють англійською мовою.

Ще одна з передумов вразливості іноземних студентів в Україні, в поєднанні з низьким рівнем обізнаності про свої права та обов’язки в стосунках з університетом, – недостатнє розуміння власного статусу як іноземних громадян в Україні.  Відомо, що вони отримують мінімум інформації про власний правовий статус від адміністрації університетів, в яких навчаються [7].  Окрім того, особи, які не володіють українською мовою, не мають доступу до інформації щодо статусу іноземців в Україні, через відсутність офіційної інформації щодо відповідних законних вимог на іноземних мовах.  Також, законодавчі норми щодо статусу іноземних громадян в цілому та іноземних студентів зокрема містять велику кількість прогалин в процедурах та відсутність процедурних гарантій, які дозволять особам захистити свої права.

3. Вивчення і сприйняття зарубіжного досвіду в справі підготовки іноземних студентів

Прагнення підвищити ефективність навчального процесу, скоротити період адаптації у ВНЗ стимулює пошук нових шляхів та механізмів, що мають сприяти якісному засвоєнню навчального матеріалу та формуванню в них умінь та навичок, а саме: відбір та побудова навчально-методичної літератури, організація самостійної роботи студентів, об’єктивний контроль знань та формування психологічного клімату в колективі.

Найбільш суттєвими факторами, що впливають на якість навчання іноземних студентів та на їх кількість (на прикладі НТУУ «КПІ»), на сьогодні визначені такі [6]:

—         недостатня базова підготовка;

—         змішання мов (українська, російська) при навчанні;

—         час навчання в магістратурі НТУУ «КПІ» — 2 роки, в інших ВНЗ — 1 рік;

—         нестача методичних матеріалів;

—         поблажливість викладачів;

—         нестача лабораторного обладнання;

—         нестача баз практики;

—         відірваність дипломного проектування від практичних завдань.

Аналіз наукової літератури показав, що основними завданнями, які стоять перед кожним ВНЗ при підготовці іноземних студентів, є:

1)       проаналізувати стан підготовки іноземних студентів у навчальних закладах України та розвинутих країнах світу в історико-педагогічній літературі та офіційних державних документах досліджуваного періоду;

2)       визначити внутрішні та зовнішні фактори, що забезпечують ефективність підготовки іноземних студентів;

3)       виділити структурні компоненти системи підготовки іноземних студентів в Україні;

4)       визначити основні принципи і завдання при підготовці фахівців для іноземних держав;

5)       оптимізація форм і методів просування послуг вузів України у світовий освітній і науковий простір в інтересах вирішення пріоритетних державних завдань;

6)       формування єдиної державної політики і стратегії дій у галузі підготовки фахівців для іноземних країн у навчальних закладах України, спрямованої на пріоритет національних інтересів, системний і взаємовигідний характер співпраці;

7)       розробка цілісного підходу до розробки нормативно-правових актів в галузі підготовки фахівців для іноземних країн із залученням міністерств і відомств та представників провідних українських ВНЗ, громадянства;

8)       орієнтація іноземних студентів на вивчення української мови як цінності, значущої для професійного становлення і пізнання культури та історії України;

9)       побудова динамічних, економічно ефективних форм взаємодії з країнами світу в галузі підготовки фахівців для них;

10)     пред’явлення іноземному студенту чітких вимог як до суб’єкта й об’єкта навчання і виховання в українському ВНЗ, в основі яких лежить положення, що іноземець як особистість формувався в іншому культурному й освітньому середовищі;

11)     організація навчання і виховання іноземних студентів у ВНЗ на основі всебічного аналізу особливостей їхнього контингенту в психологічному, фізіологічному, етнічному, етичному та інших аспектах;

12)     гнучкість при створенні концептуальних підходів до сфери оновлення системи формування інтелектуального потенціалу для іноземних країн у вищих навчальних закладах України;

13)     створення необхідних і достатніх умов для становлення розвитку регіональних центрів міжнародного співробітництва, що представляють фактичні інтереси ВНЗ регіону в галузі інтеграції у світовий освітній і науковий простори;

14)     систематичний обмін інформацією з країнами-партнерами про якість підготовки фахівців в українських навчальних закладах, створення надійного зворотного зв’язку з іноземцями — випускниками ВНЗ і їхніми асоціаціями (це дозволяє всебічно аналізувати педагогічну діяльність, вчасно вносити корективи в навчально-виховний процес, вивчати специфіку майбутньої професії тощо);

15)     інтеграція навчальних закладів України на ринок світових освітніх послуг.

Підготовка іноземних громадян у навчальних закладах здійснюється у випадку збігу

інтересів і можливостей навчального закладу та іноземного кандидата на навчання в конкретній країні. Ці підходи будуються з урахуванням як державних інтересів країн, що направляють студентів, так і країни, у якій він навчається, а також основних тенденцій розвитку світового цивілізованого процесу.

Крім того, підготовка в нашій країні іноземних спеціалістів повинна враховувати такі аспекти: політичний, економічний, гуманітарний, психологічний аспект.

Політичний аспект. Зміцнення позицій України на міжнародній арені багато в чому залежить від характеру її зв’язків із різними групами країн. Це положення повною мірою стосується різнобічних відносин України з зарубіжними країнами. Підготовка в нашій країні іноземних спеціалістів є однією з ефективних форм співробітництва, сприяє зростанню і зміцненню міжнародного престижу України за кордоном, правильному розумінню і підтримці політичного курсу і мирних ініціатив України, створенню атмосфери довіри і взаємопорозуміння у відносинах українського народу з народами світу. Вона сприяє підвищенню міжнародного впливу України на світові політичні процеси.

Економічний аспект. Вирішення завдань економічної реформи в значній мірі залежить від характеру зв’язків із зарубіжними країнами. Захоплення ідеєю співробітництва лише з індустріально розвиненими державами, як відзначає багато вчених, позбавлена розсудливого економічного розрахунку, не враховує можливості конкурентоздатності продуктів українського промислового виробництва в країни «третього світу». У цих умовах значно підвищується роль випускників українських ВНЗ, у першу чергу тих, хто працює в сфері бізнесу і може просувати українські товари і послуги на ринки своїх країн, хто може брати участь у реалізації спільних проектів як в Україні, так і на батьківщині. Установлення більш тісних зв’язків і контактів з державними, політичними і економічними діячами різних країн із числа випускників українських ВНЗ є одним із імпульсів розвитку взаємовигідних відносин України із зарубіжними державами, оскільки саме ця категорія завжди лояльно ставиться до країни навчання і зацікавлена в розвитку цих відносин. Формування сприятливого ґрунту для вирішення економічних питань спирається на схильність цих випускників до розв’язання завдань щодо використання техніки, товарів із країни навчання. Підготовка іноземних спеціалістів сприяє кадровому забезпеченню спільних економічних проектів України із зарубіжними країнами.

Надаючи освітянські послуги іноземним громадянам на компенсаційній основі, різні навчальні заклади підвищують рівень своїх позабюджетних прибутків і забезпечують додаткові робочі місця для викладачів.

Гуманітарний аспект. У рамках розумного і можливого, як і все світове співтовариство, Україна зобов’язана брати участь у подоланні недостатньо високого рівня розвиненості країн, які досягли незалежності, у тому числі й надання їм допомоги в галузі освіти та формуванні кадрового потенціалу.

Психологічний та культурний аспект. Найбільш складною та гострою проблемою є психологічна адаптація студентів-іноземців до незвичних умов існування, оскільки створення належних психолого-педагогічних умов для адаптації іноземця до навчальної діяльності допомагає запобігти негативним явищам в їхній психіці. Як правило, перехід до нових соціальних умов супроводжується напруженням механізмів адаптації, а в окремих випадках має місце їх перенавантаження та ламання; несприятливі умови перебування іноземних студентів призводять до порушення в них психічної рівноваги, лабільності нервової системі, виникнення емоційної нестабільності та, як результат, часткової або повної втрати мотивації до подальшого навчання. Як свідчить вітчизняний досвід, період повної соціо-мовної культурної адаптації в Україні з моменту початку навчання на підготовчому відділенні триває 1,5-2 роки. Тому актуальною проблемою для всіх навчальних закладів України є скорочення терміну цієї адаптації для вивільнення більшого часу на реалізацію всіх можливостей навчання та придбання вищої освіти. Культурно- історичні традиції, носіями яких є іноземні студенти, обумовлюють їх менталітет, що проявляється в поведінці як на заняттях, так і в повсякденному житті. Так, наприклад, уродженці арабських країн, де домінуючою релігією є іслам, помітно відрізняються поведінкою в суспільстві від індусів, більшість з яких вихована на традиціях індуїзму. Мешканці європеїзованого Тунісу (особливо дівчата) серед інших арабських студентів теж виділяються досить значною відкритістю та комунікабельністю в порівнянні з вихідцями тих країн, де ставлення до поведінки регламентується більш суворо. Розуміння національних особливостей українського народу дає змогу цілеспрямовано впливати на процес адаптації за рахунок сприйняття іноземцями історії та культури українського народу як шляхом навчання, так й при безпосередньому знайомстві з носіями цих традицій, мешканцями нашої країни, насамперед викладачами та студентами свого рідного університету. На реалізацію цього напрямку соціальної адаптації спрямовано вивчення історії України (обов’язкова програма) культурології. Але головним є, безумовно, неформальне спілкування з людьми в неофіційних обставинах, з кураторами, викладачами, а також інформація, що постійно надходить із засобів її розповсюдження (телебачення, радіо, преса тощо).

Процеси перетворень у навчанні і вихованні іноземних студентів в Україні відбуваються досить повільно і в значній мірі суперечливо. Разом із тим спроби змінити становище, що склалося в системі підготовки кадрів для зарубіжних країн, шляхом усунення виявлених недоліків, удосконалення окремих її ланок, пошуку нових форм організації навчально-виховної роботи не дають бажаних результатів. І це закономірно, оскільки розв’язання протиріч, що проявилися в нині діючій системі фахової підготовки іноземних студентів, вимагає не корегування окремих її елементів, а пошуку принципово нового підґрунтя та підстави її побудови. Сьогодні постає завдання не тільки щодо виявлення дефектів функціонування системи, але насамперед комплексного аналізу причин їх виникнення.

Висновки

Щороку до вищих навчальних закладів України приїжджають вчитися все більше іноземних студентів. Згідно з даними Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, щорічний приріст іноземних студентів становить 10%, а в цілому в українських ВУЗах навчається близько 48 тисяч студентів з інших країн.

В Україну приїжджають вчитися з самих різних країн світу. Всього географія країн, з яких їдуть студенти, налічує близько 129 держав. Найчисленніші студентські земляцтва в Україні — це китайське, іранське, російське, сирійське та йорданське. Найбільш затребувані у іноземців фахом — інженер, лікар, економіст і фінансист.

Більшість українських вищих навчальних закладів пропонують іноземним абітурієнтам спеціальні підготовчі курси. Протягом року, вони вчаться російській або українській мові, а також профільних дисциплін. Вартість таких підготовчих курсів варіює від 1,5 до 3 тисяч доларів. Пройшовши підготовчі курси, іноземний студент може вступати в будь-який вищий навчальний заклад України, незалежно від того, де він їх проходив.

Як правило, всі ВУЗи України надають іноземним студентам житло в гуртожитку. Комфортність гуртожитків безпосередньо залежить від університету / інституту, який приймає на навчання, і тут немає яких-небудь строгих норм. При бажанні і можливості, студенти можуть знімати квартиру, але проживання в гуртожитку має один незаперечний плюс — спілкування з українськими студентами та вдосконалення мовних навичок. У гуртожитку значно простіше налагодити відносини і подружитися з іншими студентами, обмінятися інформацією, що стосується предметів, що вивчаються. Крім того, в колективі значно швидше відбувається мовна та культурна адаптація.

Список використаної літератури

1. Белозерцев Е.П. Педагогика профессионального образования  / Белозерцев Е.П., Гонеев А.Д., Пашков А.Г.      [ идр.]- М.: Изд. Центр «Академия», 2004. – 386 с.
2. Бєляєв Ю. «Болонський процес»: [хрестоматія] / Ю.Бєляєв, О. Мішуков. – Херсон: ХДУ, 2005 – 276 с.
3. Буцан, Георгій Петрович. Щодо підвищення якості та збільшення обсягу освітніх послуг для іноземних студентів [Текст] / Георгій Петрович Буцан, Анатолій Михайлович Самойленко // Вісник Національної академії наук України. — 2014. — № 4. — С. 40-47
4. Ворона М. І. Правові та організаційні засади державного управління в сфері підготовки іноземних студентів в Україні [Текст] / М. І. Ворона // Статистика України. — 2013. — № 4. — С. 48-52
5. Добрянський, І. Іноземні студенти у вищій освіті України та Росії: стан, проблеми, перспективи (порівняльний аналіз) [Текст] / І. Добрянський, О. Наумець // Вища школа. — 2012. — № 7. — С. 7-18
6. Іщенко О. Інтернаціоналізація студентського освітнього середовища: особливості протікання процесу в Україні / О.Іщенко // Вісник НТУУ“КПІ”. – 2010. – No 2. – С. 18–23.
7. Козієвська, О. Проблема вибору галузей навчання іноземними студентами: міжнародний розподіл [Текст] / О. Козієвська // Вища школа. — 2013. — № 2. — С. 60-72
8. Куць О.М. Мовна політика деяких зарубіжних держав : навч.-метод. посібник  [з питань мовної політики й міжнаціональних відносин для студ., розрахований на поглиблене вивчення курсу «Політологія»] / О.М. Куць. – Харків, 2011– 200 с.
9. Павлиш, В. Організація вивчення студентами навчальних дисциплін та захисту кваліфікаційних робіт іноземними мовами [Текст] / Володимир Павлиш, Анатолій Загородній, Любомир Пилипенко // Вища школа. — 2012. — № 4. — С. 86-91
10. Панасенко Г. Особливості професійно орієнтованого навчання іноземних мов студентів у немовних вищих навчальних закладах [Текст] / Г. Панасенко // Рідна школа. — 2010. — № 1-2. — С. 30-34
11. Петько, Л. Виховний і професійний аспекти навчання іноземної мови студентів у системі музично-педагогічної освіти / Л. Петько // Мистецтво та освіта. — 2013. — № 3. — С. 14-18
12. Терезюк, Н. Формування комунікативної компетенції студентів ВНЗ у процесі навчання іноземної мови [Текст] / Наталія Терезюк // Рідна школа. — 2010. — № 6. — С. 32-35