1. Статус і становлення української літературної мови і сучасний етап розвитку

2. Практичне завдання №2.

3. Практичне завдання №3.

Список використаної літератури.

1. Статус і становлення української літературної мови і сучасний етап розвитку

Українська мова – національне надбання українського суспільства, вона повинна охоронятися та підтримуватися державою. Мовна політика як одна із складових частин державної має бути спрямована на забезпечення оптимального функціонування української мови в усіх сферах життя українського суспільства, їх подальшого розвитку та взаємодії. Українська мова, виконуючи інтеграційну функцію, є важливим чинником зміцнення державності, забезпечення культурного та економічного розвитку нашої країни.

Літературна мова зазнає свідомого впливу носіїв національної мови, які дбають про дотримання літературних. норм, розширення її функцій. Літературна мова — це не лише мова писемних пам’яток, хоча становлення її відбувається саме через писемну практику — рукописні та друк, тексти. Із зростанням консолідуючої функції літературної мови зростає вага її усного різновиду, який поширюється через тех. засоби інформації. Літературну мову не можна ототожнювати з мовою художньої літератури, в якій використовуються позалітературні мовні засоби художні зображення.

Літературна мова становить культурне надбання нації, виступає важливим чинником єдності національного мовного простору. Духовний і матеріальний розвиток народу відбивається у його літературній мові. Завдяки стабільності літературних норм здобутки в галузі господарського, суспільно-політичного, культурного, художньо-естетичного життя нації зберігаються у літературній мові і передаються новим поколінням. Літературна мова чутлива до суспільних, культурно-історичних умов розвитку суспільства. Поширення її залежить від стану мовної політики в державі, освіти, культур, традицій народу. Літературна мова взаємодіє з іншими формами національної мови, зазнає впливу усної розмовної практики, пристосовуючи літературні норми до адекватного вираження думки й почуттів.

Українські писемні пам’ятки засвідчують староукраїнську літературну мову і нову українську літературну мову. Староукраїнською мовою написано юридичні, ділові документи, створено культову (релігійну) літературу. Структуру староукраїнської літературної мови відбито в граматиках і словниках, у численних текстах літописної, історичної літератури, господарських порадниках, різножанрових художніх творах, у полемічній літературі, шкільних драмах тощо. Нова українська літературна мова, починаючи з творів І. Котляревського, найповніше репрезентована художнім стилем, меншою мірою — публіцистичними, науковими, епістолярними творами. Елементи староукраїнської літературної мови перейшли і в нову українську літературну мову, яка сформувалася на середньонаддніпрянській діалектичній основі, але постійно вбирала в себе також виражальні засоби інших українських наріч.

Суспільно-політичні умови, в яких перебував український народ, розділений між Російською та Австро-Угорською імперіями, спричинилися до існування двох варіантів літературної мови — східноукраїнського і західноукраїнського, що характеризувалися відповідними регіональними нормами. Східноукраїнська мовно-літературна практика зазнавала впливу російської мови, а західноукраїнська — польської мов. Об’єднання українських земель у єдиній державі сприяло наддіалектній уніфікації літературної мови, розбудові системи стилістичних варіантних засобів мовного вираження.

Літературна мова порівняно з діалектами має ширші можливості взаємодії з іншими мовами, запозичуючи терміни, розвиваючи жанрово-стильові різновиди. Як наддіалектична форма національної мови літературна мова має розгалужену систему синонім, рядів, її лексичні багатства відображаються у словниках омонімів, паронімів, у лексиконах іншомовних слів, що приходять у літературну мову через книжні стилі. У зв’язку з тим, що літературна мова зазнає впливу позамовних чинників і процес кодифікації її норм залежить від свідомої орієнтації носіїв літературної мови, закономірними є дискусії про тенденції розвитку, динаміку літературних мовних норм. Головна проблема — співвідношення книжних і розмовних елементів, шляхи демократизації, онароднювання літературної мови, допустимі межі іншомовних впливів тощо.

Полі функціональна літературна мова характеризується розгалуженою системою стильових різновидів української мови, які, взаємодіючи між собою, сприяють розвиткові мовно-виражальних засобів, шліфуванню стилістичних норм. Кожний період розвитку української літературної мови характеризується різним співвідношенням функціональних стилів, неоднаковою орієнтацією на діалектні, народнорозмовні джерела, а також переоцінкою критеріїв становлення літературних норм.

Історичний розвиток української мови

Періоди (за Ю.Шевельовим)	Назви за сферами вжитку (стилями)
	церковна мова (мова релігійної літератури)	писемна (книжна, світська) мова	розмовна мова
IX-XI ст. (протоукраїнський період)	старослов’янська мова (варіанти: давньослов’янська, церковнослов’янська, давньоцерковнослов’янська [Old Church Slavonic], староцерковнослов’янська, давньоболгарська, староболгарська)		протоукраїнська (За Ю.Шевельовим два діалектні угруповання південне та північне. Частина останнього з часом увійшла до процесу формування білоруської мови)
середина XI — кінець XIV ст. (давньоукраїнський період)	церковнослов’янська руського ізводу (інша назва: українського ізводу; варіант: старослов’янська)	давньоруська (варіанти: давньокиївська літературна, давньоукраїнська; іноді: старослов’янська, церковнослов’янська, староукраїнська)	давньоукраїнська (застаріла назва: південноруська; варіант: давньоруська)
початок XV — середина XVI ст. (ранньосередньоукраїнський період)	церковнослов’янська українського ізводу (варіант: старослов’янська)	староукраїнська літературна, книжна українсько-білоруська (застарілі назви: руська мова [ruthenian], західноруська; варіант: українсько-білоруська ділова; іноді: канцелярська)	староукраїнська (іноді: давньоукраїнська, середньоукраїнська)
1387-1420	церковнослов’янська з місцевою специфікою	мова з українською основою, часто поліською
1420-1480	змодифікована (Євтимієва) церковнослов’янська мова
1480-1575		з білоруською основою, іноді поліською
кінець XVI — початок XVIII ст. (середньоукраїнський період)	церковнослов’янська українського ізводу (варіанти: слов’яноруська, слов’янська "славенская", старослов’янська, слов’яноукраїнська)	староукраїнська літературна, книжна українська (застарілі назви, варіанти: руська мова, проста мова; іноді: книжна українсько-білоруська)
з 1575 року	Мелетієва редакція (1619 року кодифікована Мелетієм Смотрицьким).	унезалежнення від білоруської
Історичне протиставлення:	"языкъ славеноросский"	"прóстая мова"
XVIII ст. (пізньосередньоукраїнський період)	церковнослов’янська московського ізводу; на Західній Україні (греко-католиками) зберігається український ізвод	староукраїнська літературна, книжна українська (варіант: проста мова) (Занепад староукраїнської літературної мови, поширення слов’яноруської, мова Г.Сковороди. Поширення російської мови.)
з кінця XVIII ст. (сучасний період)	церковнослов’янська (ізвод залежить від підпорядкування церкви. В наш час УПЦ КП, УАПЦ, УГКЦ практикують переважно український ізвод, УПЦ МП — московський ізвод)	українська, українська літературна (застарілі назви: малоруська, малоросійська, південноруська, руська)	українська

У сучасній українській літературній мові літературна норма орієнтується не лише на мовно-художню практику, а й на стандарти мови засобів масової інформації, де реалізуються, крім писемних, і орфоепічні норми літературної мови. Крім того, інформативна сфера вбирає і популяризує лексику всіх функціональних стилів, усталює фразеологію, синтаксис, нейтральні стилістичні варіанти, прийнятні для широкого кола носіїв літературної мови. Творцем літературної мови виступає загальноосвічений, культурний соціум, причому важлива роль належить мовним індивідуальностям, які цілеспрямовано шліфують, опрацьовують літературне слово.

Вчення про літературну мову розвинулося у 30 — 50-і pp. 20 ст., коли окреслилося коло теоретичних питань про стабільність і динаміку літературних норм, їх кодифікованість, про функціонально-стильову диференціацію літературної мови, обґрунтування загальнонаціонального характеру літературної мови, про її залежність від мовної ситуації у суспільстві. Якщо спочатку літературна мова як об’єкт дослідження ототожнювалася з писемною мовною практикою, почасти з мовою художньої літератури, то 50 — 80-і pp. у теорії літературна мова відзначається увагою дослідників до її усних форм.

Розширюється обсяг поняття літературної мови, активізуються соціолінгвістичні методи дослідження варіантів літературної норми, визначення ступеня літературності різних текстів. Опис літературної мови не обмежується констатацією явищ, відображених у літературно-художніх текстах. Дедалі більша увага звертається на вивчення мовних ситуацій, що входять неодмінним компонентом у функціонування літературної мови як носія культурної мовної традиції і як форми соціальної престижності.

2. Практичне завдання №2

Складіть та запишіть зразки документів:

1. відомість;
2. гарантійний лист;
3. комерційний акт;
4. інструкція.

ВІДОМІСТЬ
про передачу бюлетенів для голосування
при проведенні всеукраїнського референдуму 16 квітня 2000 року

обласною комісією
(комісією Автономної Республіки Крим, обласною, Київською, Севастопольською міською комісією з всеукраїнського референдуму)

передано бюлетенів для голосування з всеукраїнського референдуму районній, міській (міста обласного значення) комісіям з всеукраїнського референдуму:

№ п.п.	Назва районної, міської (міста обласного значення), районної у місті комісії з всеукраїнського референдуму	Кількість отриманих бюлетенів по кожному питанню (цифрами)	Дата отримання	Прізвище, ініціали та підпис голови (члена) комісії, який прийняв бюлетені
1	№95	85	17.04.00	Ярош А.А.
2	№96	94	17.04.00	Ярош А.А.
3	№97	72	17.04.00	Ярош А.А.
4	№ 98	65	17.04.00	Ярош А.А.
5	№99	83	17.04.00	Ярош А.А.

Голова (член)обласної комісії з українського референдуму
(комісії Автономної Республіки Крим, обласної,
_______________________________________________
Київської, Севастопольської міської
_______________________________________________ Ярош А.А. _____________
комісії з всеукраїнського референдуму) (підпис) (прізвище, ініціали)
“17” квітня 2000 року

Інструкція

Про порядок ознайомлення з матеріалами заявки на промисловий зразок та відомостями, що занесені до Державного реєстру патентів України на промислові зразки

1. Ця інструкція розроблена відповідно до Закону України від15.12.93 р. N 3688-12 "Про охорону прав на промислові зразки" тарегулює порядок ознайомлення будь-якої особи з матеріалами заявкина промисловий зразок та відомостями про видачу патенту України,що занесені до Державного реєстру патентів України на промисловізразки (далі — Реєстр).

2. Після публікації відомостей про видачу патенту напромисловий зразок в офіційному бюлетені Держпатенту України (далі- Відомство) будь-яка особа (далі — зацікавлена особа) має правоознайомитись з матеріалами заявки та відомостями, що занесені доРеєстру, після їх внесення до Реєстру.

3. Науково-дослідний центр патентної експертизи (далі -НДЦПЕ) веде облік клопотань про ознайомлення з матеріалами заявкиу спеціальному журналі і надає зацікавленій особі затребуваніматеріали для ознайомлення у приміщенні НДЦПЕ або на її проханнявиготовляє копії затребуваних матеріалів, засвідчує і передає абонадсилає їх за зазначеною у клопотанні адресою.

4. Відомство веде облік клопотань про ознайомлення звідомостями, що занесені до Реєстру, готує витяг з Реєстру щодозатребуваних відомостей і передає або надсилає його зацікавленійособі за зазначеною у клопотанні адресою. При цьому витягзасвідчують.

5. Для ознайомлення з матеріалами заявки на промисловийзразок або відомостями, що занесені до Реєстру, зацікавлена особаповинна надіслати клопотання встановленої форми та документ про сплату відповідного збору до НДЦПЕ або Відомства відповідно.

6. За дії, зазначені у п.3, п.4 цієї Інструкції, зацікавленаособа сплачує збір у порядку та розмірі, встановленими "Положеннямпро порядок сплати зборів за дії, пов'язані з охороною прав навинаходи, корисні моделі, промислові зразки та знаки для товарів іпослуг", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від10 жовтня 1994 року N 701 (701-94-п ).

7. З матеріалів, що надаються для ознайомлення, вилучаютьсязаява та відомості про автора, якщо він вимагає, щоб його незгадували у публікації Відомства, та службові документи Відомства,виклад особистих думок співробітників Відомства тощо.

Зазначена інформація надається лише співробітникамАпеляційної ради Відомства або судовим органам, якщо виниклиспірні питання по заявці або щодо видачі патенту.

8. Якщо зацікавлена особа бажає встановити контакт з авторомпромислового зразка або власником патенту, Відомство або НДЦПЕінформує останнього щодо цього.

3. Практичне завдання №3

Перекладіть текст українською мовою.

Хороший руководитель широко распахивает перед всеми свои двери, будучи уверенным, что никто без должных оснований не рискнет переступить порог его кабинета.

Для подчиненного начальник- не только распорядитель, но и помощник, и опекун. Политика начальника не должна вступать в противоречие с политикой сверху и инициативой снизу. Нужно уметь требовать без навязывания и помогать без навязчивости. И горе тому, кто служит лишь выразителем "чужих" интересов и проводником "чужих" идей.

Социальные психологи точно установили, что на постепенно возрастающее давление сверху коллектив сначала реагирует тем, что снижает свою эффективность, а затем повышает ее, но до определенного предела. После этого эффективность стремительно падает, отражая общую подавленность и начавшийся процесс деморализации, что может означать приближение моральной смерти.

Гарний керівник широко розкриває перед всіма свої двері, будучи впевненим, що ніхто без належних підстав не ризикне переступити поріг його кабінету.

Для підлеглого начальник — не тільки розпорядник, але й помічник, і опікун. Політика начальника не повинна вступати в протиріччя з політикою зверху й ініціативою знизу. Потрібно вміти вимагати без нав'язування й допомагати без нав'язливості. І горі тому, хто служить лише виразником "чужих" інтересів і провідником "чужих" ідей.

Соціальні психологи точно встановили, що на поступово зростаючий тиск зверху колектив спочатку реагує тим, що знижує свою ефективність, а потім підвищує її, але до певної межі. Після цього ефективність стрімко падає, відбиваючи загальну пригніченість і процес деморалізації, що почався, може означати наближення моральної смерті.

Список використаної літератури

1. Бабич Н. Історія української літературної мови: Навчальний посібник для вузів. -Львів: Вища школа, 1983. -244 с.
2. Глущик С. Сучасні ділові папери: Навч. посібник для вищ. та середн. спец. навч. закладів/ Сергій Глущик, Олена Дияк, Світлана Шевчук. -4-тє вид., перероб. і доп.. -К.: А.С.К., 2002. -398 с.
3. Діденко А. Сучасне діловодство: Навч. посібн. для проф.-тех. закл. освіти/ Анатолій Діденко,. -3-є вид.. -К.: Либідь, 2001. -383 с.
4. Плющ М. Сучасна українська літературна мова: Навч. посібник для студ. вузів/ Марія Плющ, Олександр Леута, Наталя Гальона. -К.: Вища школа, 1995. -281 с
5. Русанівський В. Історія української літературної мови: Підручник для студ. вуз./ Віталій Русанівський,. -2-е вид., доп. і перероб.. -К.: АртЕк, 2002. -423 с.
6. Сучасна українська літературна мова: Підручник для студентів філолог. спец. вузів/ А.П.Грищенко, Л.І.Мацько, М.Я.Плющ та ін.; За ред. А.П.Грищенка. -2-е вид., перероб. і доп.. -К.: Вища шк., 1997. -492 с.