referat-ok.com.ua

Для тих хто прагне знань!

Туристичні ресурси Київщини

Вступ.

1. Туристичний потенціал Київщини.

1.1. Пам’ятки історико-культурної спадщини.

1.2. Музейні заклади Київщини.

2. Перспективи розвитку туризму на Київщині.

2.1. Сучасний стан розвитку туристичної галузі.

2.2. Основні напрями вдосконалення туристичної галузі на Київщині.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Актуальність темипояснюється тим, що на Київщині збереглися безліч пам’яток матеріальної культури різних епох, що представляє собою не будь-який інтерес для туристів. Також не можна не сказати про відомі не тільки в країні, а й навіть у світі рекреаційні зони, такі я к Конча-Заспа, Пуща Водиця та ін. Також вважаю за потрібним тут вказати, що туризм є важливою статтею надходжень до бюджефту країни, в тому числі валютних. Саме через туризм багато країн зробили потужний ривок у розвитку економіки. Київщина відноситься до регіону із значним ресурсним потенціалом туризму. Тут розташовано багато унікальних природно-заповідних комплексів, пам’яток античної культури, перлин архітектурного мистецтва. Нажаль, багатющі природні та історико-культурні ресурси Київщини, як і України в цілому, слабо використовуються у туристичній сфері. Наприклад, бази відпочинку та дитячі табори Кончі-Заспи знаходяться у жахливому становищі і не відповідають сучасним вимогам.

Метою роботиє дослідження історико-культурного, природного, рекреаційного потенціалу Київщини.

Об’єкт дослідження– туристична галузь на Київщині. Предметом дослідження виступають історико-культурні, туристичні ресурси Київщини.

Працюючи над своєю темою, було використано таку літературу: Попович С.І. Туристично-екскурсійні ресурси України: Вступ до проблеми// Туристичні ресурси України: Збірник наукових статей. – К.: ФПУ, 1996.; Київська область//Географічна енциклопедія України. Т.2. – К.: УРЕ, 1980.; Київська область//Українська радянська енциклопедія. Т.5. – К.: УРЕ, 1980, Кифяк В.О. Організація туристичної діяльності в Україні. – Чернівці: Зелена Буковина, 2003, Любіцева О.О. Ринок туристичних послуг (геопросторові аспекти). – К.: Альтерпрес, 2002, та ін.

Структура роботи. Структурно робота складається з вступу, основної частини, висновків, списку використаних джерел, загальний обсяг роботи 14 сторінок.

1. Туристичний потенціал Київщини

1.1. Пам’ятки історико-культурної спадщини

Київська область у силу свого географічного положення та особливостей історичного розвитку має всі необхідні ресурси для розвитку туризму. Сприятливі кліматичні умови, наявність численних водних об'єктів, а також джерел мінеральних вод, багатство культурно-історичних пам'яток визничають роль Київської області як важливого рекреаційного регіону.

У Київській області нараховується 17 заказників, 35 пам'яток природи, 8 парків — пам'яток садово-паркового мистецтва і 12 заповідних урочищ. Київська земля явила світові таких визначних державних мужів, як Ярослав Мудрий, Іван Мазепа, Феофан Прокопович, Іван Сошенко, Павло Чубинський, Григорій Косинка, Іван Козловський, Андрій Малишко, Іван Драч, Ліна Костенко, Шолом-Алейхем і багато інших видатних особистостей. Переяслав-Хмельницький — найстаріше місто у Київській області. У літописних джерелах перші згадки про нього датуються 906 роком. на території міста розташований Національний історико-етнографічний заповідник "Переяслав", який налічує 25 музеїв різноманітної тематики.

Нинішня Київщина налічує біля 6000 пам’яток культурної спадщини, зокрема, 1194 пам'ятки різних епох-давніх поселень , городищ , могильників , курганів, змійових валів, місць битв та історичних подій, що входять до значних прошарків історії, які впродовж тисячоліть створювали підвалини сучасної цивілізації на території області. 2010 археологічних пам'яток області занесено до Реєстру нерухомих пам'яток, вісім міст області віднесено до міст Всеукраїнського історичного значення. Окремим рядком в переліку пам'яток Київщини вписані 24 пам’ятки національного значення, серед яких велика кількість культових споруд XVI-XIX ст., палаців, архітектурних споруд, парків, зокрема, білоцерківська "Олександрія" та багато інших.

1.2. Музейні заклади Київщини

Впродовж багатьох десятиріч в області формувалась система музейних закладів, яка на сьогодні налічує 2 державних музеї-заповідники ("Битва за Київ в 1943 році" та Вишгородський історико-культурний), 15 державних музеїв з 17 філіями та 241 музейним закладом місцевого та відомчого підпорядкування, в тому числі, на громадських засадах. До кращих обласних музейних закладів по праву відносяться обласний археологічний музей (с.Трипілля – трипільська культура), Яготинський історичний, що включає музей-садибу народної художниці К.Білокур, археологічний музей "Добранічівська стоянка", Білоцерківський краєзнавчий музей та ціла низка музеїв-садиб визначних особистостей – І.Козловського, М.Островського, К.Стеценка, І.В.Задорожнього, Т.Шевченка, К.Паустовського, М.Вовчка, О.Корнійчука, А.Малишка та інших. Предметом особливої гордості області є Національний історико-етнографічний заповідник "Переяслав", що налічує 23 музея.

Київська земля явила світові таких визначних державних мужів, як Ярослав Мудрий, Іван Мазепа, Феофан Прокопович, Шолом-Алейхем, І.М.Сошенко, П.П.Чубинський, Г.М.Косинка, І.С.Козловський, А.С.Малишко, К.В.Білокур, О.К,Диптан, А.М.Люлька, П.Р.Попович, Іван Драч, Ліна Костенко, та інших видатних особистостей.[6, c.39-43]

Місто Ірпінь розташоване за 27 км від столиці, відоме як оздоровниця державного значення. Виникло воно в 1902 році під час будівництва залізниці Київ — Ковель. Розташоване у мальовничій місцевості. місто Ірпінь широко відоме як кліматичний курорт.

В Ірпінському регіоні налічується близько двох десятків санаторіїв і профілакторіїв, будинків відпочинку, більше десяти таборів дозвілля і відпочинку.

Біла Церква — найбільше місто Київської області, розташоване по обидва береги мальовничої річки Рось за 70 км від столиці. Засноване ще у 1032 році Ярославом Мудрим. Перлина Білої Церкви — архітектурно садовий комплекс дендропарку "Олександрія", закладений графинею Олександрою Браницькою наприкінці 18 ст.

Ржищів — місто обласного значення, що розташоване у гирлі річки Легличі. Ржищів виник на місці старовинного міста Івангорода, яке згадується у літописах ще в 1151 році.

Обухівський район знаходиться в центральній частині Київської області за 30 км від Києва. Обласний археологічний музей розташований на сивочолій дніпровській кручі на місці городища, де було давнє місто Триполь. Експозиція музею розповідає про історичні події, які відбувались на Київщині від палеоліту до кінця 18 ст. У музеї представлені старожитності зарубинецької, черняхівської, київської, колочинської, лука-райковецькох, волинцівської та роменської культур.

Згурівський дендропарк був заснований у 60-х роках 19 ст. графом Кочубеєм і має 382 види дерев і кущів, завезених з Європи, Азії та Америки.

Яготинський парк. Заснований наприкінці 18 ст. князем Розумовським. Флора до парку була завезена з Європи, Азії, Америки.

Ташанський парк. Заснований князем Горчаковим наприкінці 18 ст.

Столична область є новим регіоном сільського зеленого туризму. розташування Київщини і помірному кліматичному поясі сприяє створенню комфортних умов як для літнього, так і для зимового відпочинку. В області розвинені народні промисли, туристичні маршрути, сільське господарство з виробництва екологічно чистої продукції. Береги Дніпра мало поступаються ландшафтами полонинам Прикарпаття, а джерела мінеральних вод конкурують за своїми цілющими якостями з кращими мінеральними водами України. [8, c.2-3]

2. Перспективи розвитку туризму на Київщині

2.1. Сучасний стан розвитку туристичної галузі

Стратегічнеплануваннятапрогнозуваннярозвитку туризмувКиївськійобласті, інструментарій, основніціліто завданняполітикиоблдержадміністраціїусферітуризму ікурортівдетальновикладенівКонцепціїрозвиткутуризму вКиївськійобластіна2006-2010 рокитоПрограмірозвитку туризмувКиївськійобластіна2003-2010 роки.

В Україні сьогодні в ідеології розвитку туризму переважає екологізм, а не взаємодія турресурсів: природи, історії та культури. Така ситуація є результатом як викривлень у політиці землекористування та помилок при організації рекреаційної сфери, так і безпосередньо самих екологічних проблем в країні, а також замовчування іще радянською владою національної фольклорно-етнографічної, археологічної спадщини (українське народне мистецтво та Трипільська археологічна культура), яка разом з сільським зеленим туризмом суттєво може вплинути на сприйняття України в світі.

Протягом І півріччя 2006 р. на розвиток туризму в Київській області виділено близько 25 тис. грн. які було спрямовано на розвиток виставкової то рекламно-інформаційної діяльності. Так, Київська область була успішно представлено й отримала схвальні відгуки на XII Міжнародній туристичній виставці U1TT-2006 "Україно. Подорожі. Туризм" (м. Київ) то V Всеукраїнській виставці-ярмарку сільського зеленого туризму "Українське село запрошує" (с. Пирогово)[4, c. 9].

На сучасному етапі рекреаційної освоєності території Київщини є три вже сформовані рекреаційні системи (Ірпінсько-Ворзельська, Пуще-Водицька та Конче-Заспівська) та ще три системи, що формуються (Миронівська, Білоцерківська та Богуславська).

Сучасний стан рекреаційних територій області розглянемо на прикладі Ірпінсько-Ворзельської системи, яка знаходиться на відстані 30 км на північний захід від Києва на висоті 155 м над рівнем моря у великому листяно-хвойному масиві. Вона захищена від вітрів, добовий хід температури характеризується відносною рівномірністю, характерна також велика прозорість атмосфери, яка створює сприятливі умови для проникнення сонячної радіації. В межах даної курортної зони знаходиться багато ставків і озер, протікають річки Ірпінь та Бучанка. Для підвищення ефективності лікування санаторії використовують довозні лікувально-мінеральні води (привозяться вони переважно з Миргорода та Моршина).

З метою активізації інформаційно-презентаційної діяльності в області управлінням розроблено комплексний багатоденний обласний туристичний маршрут "Сузір'я Київщини" з включенням до його об'єктів таких тематик:

• пам’ятки історико-культурної спадщини;

• музеї;

• музеї-садиби відомих діячів науки, культури, мистецтва;

• декоративно-ужиткове мистецтво та народні промисли;

• куточки незайманої природи;

• сучосна архітектура;

• спортивний туризм;

• сільський зелений туризм.

У липні 2006 р. Управлінням культури і туризму видано туристичний плакат з представленням кращих краєвидів Київщини. Плакат надано для розміщення в Щоденнику Всесвітньої туристичної організації на 2007 р. та поширено в усіх місцях великої концентрації туристів у регіоні.

2.2. Основні напрями вдосконалення туристичної галузі на Київщині

Основними напрямами діяльності Київської обласної державної адміністрації в туристично-рекреаційній сфері на сьогодні є активізація діяльності щодо створення високого туристичного іміджу Київщини, полагодження ділової співпраці то ефективне позиціонування її туристичного продукту.[2, c.272-277]

Суттєвим досягненням у системі просування туристичного продукту Київщини є відкриття в жовтні 2006 р. сайту обласного Управління культури і туризму "Київщина туристична", який повною мірою то найбільш привабливо представлятиме історико-культурний, туристичний то курортно-рекреаційний потенціал області.

В області ведеться активно робото щодо забезпечення кадрового потенціалу в туризмі. 30 червня 2006 р. у м. Вишгород за участю начальників відділів культури і туризму, фахівців з туризму, суб'єктів туристичної діяльності то громадських організацій було проведено обласну нараду-семінар з питань активізації туристичної діяльності в області.

З вересня 2006 р. впроваджується постійно діюча системо методичної допомоги то підвищення кваліфікації працівників відділів культури і туризму в районах і містах області.

Перспективний розвиток туристично-рекреаційних систем Київщини обумовлений, перш за все, зростаючим попитом населення на рекреаційні послуги, який, внаслідок падіння життєвого рівня трудящих не може бути задоволений у видалених приморських районів. Основні чинники розвитку оздоровчого туризму та відпочинку, які діють в області, це високий рівень урбанізації, демографічні процеси, наслідки аварії на Чорнобильській АЕС.

Більшість рекреаційно-туристичних систем Київщини пройшли досить довгий період формування, деякі з них – понад 100 років.

Тому сьогодні їх можна вважати досить розвиненими, з достатньої кількістю кваліфікованих кадрів, налагодженою інфраструктурою та зручним транспортним сполученням.

Стратегічна мета розвитку туризму в Україні полягає у створенні продукту, конкурентоспроможного на світовому ринку, здатного максимально задовольнити туристські потреби населення країни, забезпечити на цій основі комплексний розвиток територій та їх соціально – економічних інтересів при збереженні екологічної рівноваги та історико – культурної спадщини. Це стосується насамперед таких привабливих туристсько – рекреаційних зон, як Автономна Республіка Крим, Волинська, Закарпатська, Запорізька, Івано – Франківська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Херсонська, Черкаська, Чернівецька області, місто Київ, де туризм посідає чільне місце в розвитку економіки.[5, c. 268-273]

Висновки

Політико управління в галузі туризму спрямовано передусім норозробку та впровадження ефективних дієвих vметодів і шляхів популяризації то просування туристичного продукту Київщини нанаціональному і міжнародному ринках, зокрема активізацію інформаційно-рекламної, презентаційної та виставкової діяльності, сприяння підвищенню конкурентоспроможності туристичного продукту то якості туристичного сервісу в області, полагодження механізмів співпраці державних органів влади із суб'єктами туристичної діяльності всіх форм власності, раціоналізацію використання і збереження туристично-рекреаційного то історико-культурного потенціалу, інтенсифікацію то насичення туристичних потоків у районах і містах регіону, організацію загальнодоступного та повноцінного відпочинку й оздоровлення населення, створення сприятливого інвестиційного клімату, оптимізацію ефективності фінансування і кредитування в туристично-рекреаційній галузі.

Певний прорив у розвитку туристичної галузі зробив Славутич. Упродовж останніх чотирьох років це місто стало відомо поза межами України своїми екстремальними туристичними маршрутами до ЧАЕС. Такі тури влаштовуються на індивідуальні замовлення і можуть включати в себе як відвідання саркофагу, так і національні вечорниці.

Список використаної літератури

  1. Геопросторова організація туристичного процесу: Автореф. дис. д-ра геогр. наук: 11.00.02 / О.О. Любіцева / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. — К., 2003. — 29 с.
  2. Гринюк Т.А. Рекреаційні системи Київщини (географічний аналіз)//туристичні ресурси України: Збірник наукових статей. –К.: ФПУ, 1996.;
  3. Дорошко О.П. Київський музей народної архітектури та побуту у пропаганді української народної культури// 1 культурологічні читання “Культура на зламі тисячоліть”: Тези виступів. – К.: КПІ, 1994
  4. Єфремов О. Ефективність управління туристичним комплексом // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. — 2000. — Вип. 42: Економіка. — С. 8-10
  5. Київська область//Географічна енциклопедія України. Т.2. – К.: УРЕ, 1980.
  6. Київська область//Українська радянська енциклопедія. Т.5. – К.: УРЕ, 1980.
  7. Київська область//Україна: Путівник. – К.: Смолоскип, 1995.
  8. Кифяк В.О. Організація туристичної діяльності в Україні. – Чернівці: Зелена Буковина, 2003. – 312 с.
  9. Любіцева О.О. Ринок туристичних послуг (геопросторові аспекти). – К.: Альтерпрес, 2002. – 436 с.
  10. Пам’ятні місця Київської області: Короткий путівник/Батушан О.Д., Мінц С.Й, Сікорський М.І. – К.: Київське обласне видавництво, 1958.
  11. Попович С.І. Туристично-екскурсійні ресурси України: Вступ до проблеми// Туристичні ресурси України: Збірник наукових статей. – К.: ФПУ, 1996.;
  12. Старостенко Г.Г. Соціально-географічна та демографічна база рекреаційної діяльності (на прикладі Київської області)//Туристичні ресурси України: Збірник наукових статей. – К.: ФПУ, 1996.
  13. Туристичні ресурси України: Збірник наукових статей. – К.: ФПУ,1996.
  14. Шищенко, П.Київ — місто і природа // Краєзнавство. Географія. Туризм. — 2002. — № 29-30. — С. 2-30.