Вступ.

Розділ 1. Характеристика історико-культурних ресурсів Кам’янця-Подільска

1.1. Історичні пам’ятки міста.

1.2. Археологічні пам’ятки.

1.3. Архітектурна спадщина Кам'янця-Подільського.

Розділ 2. Природно-рекреаційні ресурси регіону.

2.1. Ландшафтно-рекреаційні комплекси Кам’янець-Подільського.

2.2. Рельєф Кам’янця-Подільского.

2.3. Водні ресурси регіону.

Розділ 3. Туристично-рекреаційна діяльність регіону.

3.1. Загальна характеристика туристичної діяльності міста.

3.2. Економічна політика міста в сфері туризму.

3.2. Рекреаційні ресурси регіону і перспективи їх розвитку.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Актуальність теми. Туристичний ринок — система світових господарських зв'язків, де здійснюється процес перетворення туристсько-екскурсійних послуг на грошові кошти і зворотного перетворення грошових коштів на туристсько-екскурсійні послуги, тому туристична галузь набуває все більшої актуальності в розвитку економічного потенціалу України.

Кам'янець-Подільський називають містом-музеєм просто неба. Завітайте до нього, і ви на свої очі побачите не одне "чудо світу", попадете під чари багатовікової історії, що панує на вузеньких вулицях, за замковими мурами, у палацових будівлях, монастирях, костьолах, церквах, та унікальної панорами Старого міста на стрімких урвищах і скелях в оточені водоспадів Смотрича.

Індустрія туризму в регіоні розвивається на основі обласної і міської програми розвитку туризму, безпосереднє керівництво і регулювання туристичної діяльності здійснюється міським керуванням міжнародних зв'язків і туризму.

Те, що туризм може бути не просто одним із чинників, але потужною рушійною силою місцевого економічного розвитку, є очевидним у Кам’янці навіть для неспеціаліста. З іншого боку, в Україні можна легко знайти місця, де мандрівники залишають після себе не стільки грошей в місцевій казні скільки сміття на відвіданих ними об’єктах. Щоб скористатися напливом туристів на благо громади, місту для початку необхідна відповідна стратегія, тому розкриття даної теми є надзвичайно актуальним для розгляду туристичної індустрії в Україні взагалі.

Хронологічні рамкиданого дослідження обумовлені його тематичною спрямованістю і в основному охоплюють період з Х ст. по сьогодення.

Територіальні рамкиохоплюють все місто Кам’янець-Подільский, оскільки досліджують туристичні ресурси цього міста.

Мета дослідження. Мета курсової роботи полягає в тому, щоб на основі доступної літератури:

• проаналізувати виникнення та становлення туризму у Кам’янець-Подільському
• визначити основні форми та методи туристичної діяльності;
• з’ясувати економічну бази туризму;
• виявити причини активізації туристичної діяльності;
• дослідити основні заходи для покращення туристичної діяльності у місті;
• систематизувати та узагальнити інформацію, та зробити необхідні з нашої точки зору висновки щодо цієї проблеми.

До огляду літератури і джерел. Матеріали по темі друкувались головним чином у наукових монографіях: Винокур І. «Кам’янець — Подільський державний історико-архітектурний заповідник», Пламеницька О.«Кам’янець-Подільський», Пламеницька О., Ківільша Г., Осетрова Г., Данілов І., Папевська С. «Кам'янець-Подільський».

Аспекти теми висвітлені в періодичній пресі: Пламеницька О. «Кам'янець-Подільський — місто на периферії Римської імперії»[12], Лебедєва В. «Туристична галузь: погляд з регіону»[10], Александрович В. «Проект фасаду ратуші в Кам'янці – Подільському»[1].

Питання історично-архітектурних та археологічних пам’яток висвітлено у працях Пламеницької О., Проскурняк М.М., Сіцінського Ю.Й.[14, 15,16, 17, 21, 22, 23, 24, 25].

Розгляду природно-рекреаційних ресурсів присвячені роботи Сивого М.Я., Триснюк В., Проскурняк М., Кучинської О., Чайки Н., Любінської Л.[26, 27, 11, 18]

Теоретико-методологічна база. Теоретико-методологічною базою бакалаврської роботи є принцип історичної об’єктивності та застосування загальнонаукових методів дослідження.

Науково новизна роботиполягає в тому, що на основі аналізу абсолютно різнопланових джерел розглядається еволюція туристичної діяльності у Кам’янець-Подільському.

Джерельна база курсової роботи. Оскільки тема є актуальною, то в останній час з’являється все більше і більше публікацій з даної проблематики, що дозволяє всебічно проаналізувати це явище. Враховуючи специфіку та новизну даної теми переважна більшість літературних джерел належить до періодичних видань.

Розділ 1. Характеристика історико-культурних ресурсів Кам’янця-Подільска

1.1. Історичні пам’ятки міста

Кам'янець-Подільський належить до найдавніших міст України з майже тисячолітньою історією. Спочатку місто називалось просто Кам'янцем, в імені своєму утверджуючи свою сутність.

Кам'янець-Подільський — місто обласного підпорядкування, райцентр, розташований у південній частині Хмельницької області в долині р.Смотрич на автошляху і залізниці Хмельницький—Чернівці. Вперше згадується в 1060—1062 рр. у вірменських літописах. В 1432 р. місту надано магдебурзьке право. Кам'янець-Подільський — місто-музей. Про боротьбу українського народу з поневолювачами свідчать його фортеця (ХІІст.), в якій тричі з 1814 по 1823 рр. було ув'язнено Устима Кармелюка, башти, вежі та ін. Місто майже 8 місяців було столицею Української Народної Республіки. Тут було засновано у 1918 р. Український Державний університет. Стара частина міста є історико-архітектурним заповідником, який постійно відвідує велика кількість туристів. Сучасний Кам'янець-Подільский — другий за величиною після Хмельницького промисловий центр області. Тут розміщено чимало промислових підприємств, найбільшими серед яких є заводи — металоконструкцій, приладобудівний, автоагрегатний, електромеханічний, кабельний, сільськогосподарських машин, цементний; фабрики — бавовняна, тютюнова, швейна. В місті є широка мережа культурно-освітніх закладів. Діють 18 загальноосвітніх шкіл, бібліотеко-педагогічний і сільськогсподарський технікум легкої промисловості. Тут працюють музей-заповідник, картинна галерея, планетарій. На його території є понад 150 цінних пам'яток історії і культури, серед яких —фортеця (XII ст.), Миколаївська (ХШ ст.), Петропавлівська (XVI ст.), Хрестовоздвиженська (XVIII ст.) церкви, комплекси споруд францисканського монастиря (XVII-XVIII ст.), Петропавлівського кафедрального костьолу (XVI—ХVIІ ст.) та ін. На території міста є ботанічний сад, який нараховує понад 500 видів дерев і кущів із різних природних зон земної кулі. На лівому березі Смотрича розміщений парк (понад 30 видів дерев і чагарників). Недалеко від міста є державний заказник „Кармелюкова гора", назва якого пов'язана з іменем визначного ватажка селян у боротьбі проти поміщиків — Устима Кармелюка, який переховувався тут[21, c. 16].

Заповідна його частина — Старе місто — розташована на скелястому острові, висотою 20-30 м, утвореному каньйоном річки Смотрич. Петлею, яка нагадує грецьку "омегу", охоплює Смотрич Старе місто і розходиться по обидва боки від Замкового мосту.

Замковий міст — міст, що лежить між двома правими берегами однієї річки — міст, який викликав немало суперечок щодо свого походження. За однією з гіпотез, міст було зведено римлянами у II столітті під час походу Траянового війська на Дакію.

Використавши своєрідні та унікальні властивості ландшафту, для оборони міста, протягом століть військові інженери створили фортифікаційну систему, що немає аналогів у Європі.

Невід'ємною частиною Старого міста, його перлиною, є Стара фортеця, яка стала візитною карткою Кам'янця-Подільського, його символом. Історія заснування фортеці починається в XII столітті. Немов продовження кам'яних скель височать башти фортеці. Одинадцять башт входять до складу фортеці, кожна має свою назву і свою історію. Так, наприклад, найвища башта названа Папською тому, що була збудована на кошти, виділені папою римським Юлієм II. Ще її називають Кармелюковою, бо в ній тричі був ув'язнений Устим Кармелюк. У Чорній (кутовій) башті знаходиться криниця глибиною 40 м і в діаметрі 5 м видовбана в скалі. Досі в її стінах збереглося величезне дерев'яне колесо з пристроєм для підняття води на поверхню.

Кам'янець-Подільський лежить на півдні Волино-Подільської височини, у Середній Наддністрянщині. Мільйони років тому цей терен вкривало Сарматське море, про яке й досі нагадує кораловий кряж, що тягнеться з південного сходу на північний схід; його називають Товтри або Медобори.

Спочатку місто іменувалось просто Кам'янцем, в імені своєму утверджуючи свою сутність. І якщо наша велика поетеса Леся Українка назвала Поділля красою України, то Кам'янець сміливо можна назвати окрасою самого Поділля.

Десь у глибині століть губиться час зародження міста. Перші письмові згадки про нього вказують, безперечно, не на час заснування, а вже на існування. В Іпатіївському літописі Кам'янець згадується кілька разів. Зокрема, розповідається, що 1240—1241 pp. монголо-татарські орди Батия зруйнували Київ, спустошили землі Волині і Поділля. Рухаючись до міста Володимира, вони з боєм здобувають Колодяжин, Кам'янець та Ізяслав. Деякі матеріали з історії давньоруського Кам'янця містяться і у вірменських хроніках, у записах ще з 1060—1062 pp[12, c. 26].

1.2. Археологічні пам’ятки

Важливе місце у з'ясуванні початкової історії міста займають археологічні дослідження.

Найдавнішими вважаються археологічні знахідки на території лісопарку на березі Смотрича. Тут після весняних розмивів виявлено бивні мамонта, а також крем'яні відщепи пізнього палеоліту (40—13 тисяч років тому). На території сучасного Старого міста під час земляних робіт натрапили на речі часів трипільської культури (IV—III тисячоліття до н. є.). В урочищі Татарському, яке з південного заходу прилягає до фортеці, виявлено рештки великого трипільського поселення, а в ньому — безліч уламків розписаного посуду, крем'яні ножі, скребки, різці, глиняні мініатюрні скульптури, характерні для землеробських племен доби міді. У цьому ж урочищі, а також поблизу міської друкарні знайдено знаряддя праці доби пізньої бронзи і початку раннього залізного віку (XII—VIII ст. до н. є.).

У перші століття нашої ери територію майбутнього Кам’янця та його околиць заселяли племена черняхівської культури, основним заняттям яких було землеробство. Римські монети II — III століть н. є., знайдені на території міста та навколишніх сіл, свідчать, що населення Середнього Подністров’я перебувало в торговельних і культурних зв'язках з жителями Північного Причорномор'я та римських провінцій. На правому березі Смотрича, неподалік Гончарської башти, під час земляних робіт виявлено культурний шар із слов'янською керамікою IX—X ст. Це є доказом того, що Старе місто, як і весь район Середнього Подністров'я, у ті часи заселяли східнослов'янські племена, зокрема уличі і тиверці, які входили до складу Київської Русі. У різних частинах Старого міста, а також в урочищі Татарському виявлені залишки культурного шару з типовою давньоруською керамікою. Очевидно, це сліди поселень, на основі яких у процесі дальшого соціально-економічного розвитку десь у XI—XII ст. виникло ранньофеодальне місто з чітким розмежуванням ремесла і землеробства, з розвинутою торгівлею.

Кам'янець XI—XIII ст., як і інші тогочасні міста, складався з дитинця і посаду. Та з-поміж решти міст вирізнявся вигідним географічним розташуванням: знаходився на півострові площею близько 120 гектарів, оперезаному глибоким каньйоном річки Смотрич. Тільки в'їзд з заходу, що проходив по гребеню вузької перемички річища, зв'язував місто з околицями. Наявність укріплень робила його майже неприступним для ворогів[13, c. 18-19].

Природно, що кожен історичний період наклав свій відбиток на топографію та архітектуру Старого міста. Вже в ранньому середньовіччі в Кам'янці склалося три общини: руська (українська), вірменська та польська. Окремі частини Старого міста й досі іменуються Руськими, Польськими фільварками. Є тут і залишки вірменського кварталу з торговельним двором та церквою. Архітектуру XIV—XVII ст. представляють в основному культові споруди: православні церкви, католицькі костьоли і навіть мусульманський мінарет. Останній прибудований до стін Кафедрального костьолу в період 27-річного перебування в місті турецького гарнізону й адміністрації, а сам костьол був тоді перетворений на мечеть.

У Старому місті, таким чином, переплелись споруди різних епох і стилів. Але незважаючи на це його архітектура є зразком єдиного історичного цілого.

1.3. Архітектурна спадщина Кам'янця-Подільського

У Кам'янці-Подільському понад 60 важливих історико-архітектурних пам'яток, найдавніші з яких, пов'язані з до-монгольським періодом XII—XIII ст., збереглися лише фрагментарно. Особливе місце серед пам'яток архітектури Кам'янця займає стара цитадель — фортеця з системою інших фортифікаційних споруд. Невід'ємною частиною ансамблю фортеці є кам'яний міст, що наче продовжує фортечні мури з східного боку і з'єднує Старе місто з фортецею.

Важливим вузлом оборони Кам'янця у XVI—XVIII ст. були Міська брама та фортифікації на Польських і Руських фільварках, а також Руська та Польська брами, які становили єдине архітектурне ціле. Цей комплекс гідротехнічних споруд служив для підняття рівня води в Смотричі на випадок облоги міста.

Давні оборонні споруди невіддільні від громадських та культових пам'яток. Усі разом вони творять єдиний унікальний архітектурний ансамбль. Оцінюючи його як великий всенародний скарб, Рада Міністрів Української РСР постановою від 18 травня 1977 р. оголосила Старе місто державним історико-архітектурним заповідником. Уже завершено спорудження нового моста через річку Смотрич, що дало змогу пустити транзитний автотранспорт навколо міста. В Старому місті залишаються лише внутрішні лінії і дозволено проїзд легковим автомобілям. Визначено місця стоянок автотранспорту.

Усі, хто вперше їде у Кам'янець-Подільський, хочуть побачити його фортецю і насамперед прямують до неї. Та це й не дивно. Згадаймо, скільки трагедій пронеслося над містом, скільки потрясінь випало на його долю. Але із століття в століття на шляху численних завойовників вставала давня твердиня Кам'янця. Вона, як і все місто, пережила монголо-татарську навалу, гніт литовсько-польських магнатів і турецьке поневолення, не скорилась ордам німецько-фашистських загарбників. Кам'янець-Подільський невіддільний від силуету своєї стародавньої фортеці[17, c. 36-39].

Кам'янець-Подільський — місто історико-архітектурних пам'яток, які перебувають під охороною держави.

Територія старого міста — це заповідна археологічна зона, де зустрічаються пам'ятки трипільської культури, епохи бронзи, древньослов'янського періоду і часів Київської Русі.

Фортеця (замок) — чудова пам'ятка середньовічного зодчества. Хоч і позбавлений якихось особливих декоративних прикрас, він вражає своєю монументальністю, живописною злагодженістю з навколишнім ландшафтом.

Серед колишніх оборонних споруд Кам'янець-Подільського фортеця займала визначне місце. Багато років вона надійно захищала місто від численних нападів татар і турків. У комплексі фортечних споруд — 13 башт, південний і північний бастіони, система тюремних приміщень. У першій половині XVII ст. з південно-західного боку замка прибудовано фортифікаційну споруду з великими земляними валами, облицьованими тесаним каменем, з ровами і підземеллями. Це так звана Нова фортеця.

Кам'янець-Подільський — одне з найдавніших історичних міст України, головне місто Подільської землі — належить до визначних явищ європейської культури. Впродовж своєї довгої історії (вік якої досі дискутується науковцями) він завжди був "межовим каменем" — між античним і праслов'янським світом, між Заходом і Сходом, між християнством та ісламом, між різними світоглядами та культурами. Своєрідне геополітичне положення, розташування поблизу історичних кордонів, сухопутних шляхів та водних артерій, найважливішою з яких був Дністер, а також розміщення міста на неприступному скелястому острові визначило його основну функцію — порубіжної (так званої "кресової") фортеці.

Кам'янець-Подільський відомий передусім як місто-фортеця, яка здобула світову славу. За свою середньовічну історію він був захоплений лише тричі: в 1393 році литовським князем Вітовтом, у 1430 році поляками через незгоди всередині гарнізону фортеці та у 1672 році турками, завдяки значній чисельній перевазі супротивника.

За пам'ятками оборонної архітектури, що збереглися в місті, можна простежити історію розвитку військового будівництва. Сучасними військовими фахівцями оборонна концепція Кам'янця визнається досконалою. Вона полягала в органічному поєднанні природних захисних властивостей неприступного скелястого острова, оточеного глибоким каньйоном річки Смотрич, та штучних укріплень, які підсилювали природні рубежі в найуразливіших місцях[20, c. 21-26].

Коли архітектори-реставратори 1948 р. розпочали роботи в Кам'янці, стало вочевидь, що історія сакральних споруд набагато давніша й цікавіша, ніж прийнято вважати. Петро Захарченко, який тоді досліджував дзвіницю кляштору домініканців, з упевненістю стверджував, що вона походить не з XVIII, а з XV ст. Нові методи досліджень, зокрема, архітектурна археологія, дозволили Євгенії Пламеницькій у 60-ті роки знайти у Старому замку муровані давньоруські укріплення, а на ринку Старого міста — залишки домонгольської житлової забудови. Тим самим їй вдалося заглибити дату появи перших фортифікацій (і водночас міста) до ХІ-ХІІ ст., а через тридцять років, разом з автором цих рядків, на основі нових пошуків поставити питання про ще давніший вік міста. Але місто ніколи не існувало без храмів…

Історія Кам'янця здається зрозумілою лише на перший погляд. На дослідників чекають загадки, поясненню яких можна присвятити не одне життя. Джерела, що спочатку несміливим струмком, по краплині, вгамовують спрагу вчених, згодом обрушують зливу знахідок і фактів, що бентежать розум, змушуючи до нових пошуків. Мовчазні мури храмів теж є документами, напрочуд красномовними для тих, хто розуміє символічну мову архітектури.

Ми вже багато знаємо про окремі періоди будівельної історії столиці Поділля.

Формування міста за княжої доби відбувалося в оточенні системи язичницьких сакральних центрів, що, вірогідно, зазнали християнізації ще в першому тисячолітті після Різдва Христового. Скельні наддністрянські монастирі — феномен сакральної архітектури європейського значення — щільно оточували місто. Залишки давньоруського Троїцького храму в Кам'янці говорять про те, що сакральна архітектура міста в ХІІ-ХІІІ ст. розвивалася в єдиному річищі з архітектурою Галичини й Волині.

Оборонні триконхові храми доби литовської свідчать про контакти з південними землями майбутньої Молдавії й Валахії. Троїцька, П'ятницька (Іоано-Предтеченська) та їх пізніша ремінісценція — Петропавлівська церква, постали як північна версія афонського типу монастирського храму, що прийшов на Поділля з Балкан, становлячи цікаве і ще малодосліджене явище в архітектурі України.

У XIII ст. переселенці з Вірменії дали новий поштовх мурованому будівництву в Кам'янці. Вірмени інтегрувалися в українське середовище, створивши самобутній урбаністичний феномен — вірменські квартали, що стали невеличким вірменським містечком з окремим ринком, системою вулиць і кількома храмами, яке за часів середньовіччя займало вже понад 40 відсотків кам'янецької території. Вірменське сакральне будівництво Кам'янця — це сплав традиційної вірменської та традиційної подільської культури, явище цікаве, неповторне й варте всебічного вивчення[18, c. 108].

Останні два століття були для Кам'янця періодом втрат. Зносилися храми й фортифікаційні споруди, зникали будинки і навіть цілі вулиці та площі. Руйнація храмів перед Другою світовою війною і знесення цілих кварталів забудови по війні — такою є реальність, з якою ми входимо у третє тисячоліття. Але водночас входимо з обширними планами продовження реставрації пам'яток, а також з програмою регенерації історичного середовища Старого міста, в якій значне місце посідає відтворення храмів та їх містобудівного оточення.

За останні роки було розроблено проектні пропозиції щодо реставрації та відтворення кількох провідних сакральних комплексів міста. Кляштор тринітаріїв, з уже відреставрованим костьолом, що становить провідну домінанту "західного фасаду" міста й Вірменського ринку, передбачається відновити в його історичних межах з корпусами келій, офіцинами і мурованою огорожею, що оточує територію. Іоано-Предтеченська церква має стати другою домінантою Вірменського ринку й осередком колишньої семінарійної садиби, яку тепер займає дирекція Національного історико-архітектурного заповідника "Кам'янець" і картинна галерея. На вірменській церкві св. Нікола передбачено здійснити консервацію з фрагментарною реставрацією залишків західного фасаду, включивши її разом з дзвіницею та будинком вірменського священика при Вірменському ринку, а також залишками Благовіщенської церкви до єдиного вірменського сакрального комплексу. Благовіщенська церква — найзагадковіший вірменський храм — чекає своїх дослідників.

Кам'янець на Поділлі, маленьке Старе місто на острові в петлі річки Смотрича — наш великий духовний скарб. Його ми втрачали не раз і знову збирали для наших нащадків[15, c. 37-38].

Про старовинні пам'ятки архітектури Кам'янця-Подільського написано чимало. Менше — про споруди кінця XIX — початку XX століття, зосереджені, в основному, в східній частині міста. Таке розташування певною мірою пояснюється історично. До сорокових років XIX століття не було мостового сполучення між Старим містом і східною частиною. Це призвело до надмірного скупчення населення. Ускладнювалася міська забудова.

1845 року з'явився перший проектний план східної частини міста. Потім був складений ще один, датований 1861 роком. За цими планами у східній частині міста вулиці та площі створили мережу прямокутних кварталів. З введенням у 1874 році Новопланівського мосту поступово здійснювалася забудова.

1884 року складено новий план Кам'янця-Подільського. Але вже не проектний, а генеральний. Він зафіксував все, що з'явилося у місті останнім часом, і намітив розширення на схід. При реалізації його будівельники враховували своєрідний рельєф міста. І хоча східній частині Кам'янця-Подільського властиве нове прямокутне планування, композиція його, як і раніше, зводилася до соборних, адміністративних і торгових площ.

Плани забудови 1905 і 1907 років відтворюють розміщення семи площ Нового плану (так тоді називалася східна частина міста). Зокрема, Великої торгової площі з основною спорудою — собором Олександра Невського, який споруджено у 1893 році. Його оточували Маріїнська жіноча гімназія (нині середня школа № 8), міська дума (будівельний технікум), житлові двоповерхові будинки по вулиці Олександрівській (тепер Котовського). Собор до нашого часу не зберігся, а громадський центр залишився незмінним.

У центрі Богодільної площі розташовувалася губернська лікарня, побудована в 1872 році (нині міська лікарня імені Леніна). Навколо неї групувалися інші корпуси. Самої площі вже немає, оскільки весь квартал займає цей же лікувальний заклад.

У місті була і Мала площа. В центрі стояла жіноча гімназія Славутинської (нині інтернат № 2). Обрамляла її житлова забудова вулиці Петербурзької (нині Ленінградська). Тепер тут ботанічний сад. Дві площі — Покровська і Торгова розташувались у передмісті з південного боку на Руських фільварках. З північного, на Польських фільварках, була площа, яка також називалася Торговою.

У архітектурі нового плану переважав класицизм. Прикладами можуть бути будинки Маріїнської гімназії, міської думи, Пушкінського народного дому, Подільського відділення селянського банку, державного банку, казенної палати.

Цінність становить також житлова забудова того періоду. Про неї розповідають гравіровані альбоми типових жилих будинків, що зберігаються у бібліотеці Кам'янець-Подільського історичного музею. Це зібрання є документом, який відобразив типізацію у житловому будівництві згадуваного періоду. Зразки можна побачити на вулицях Ленінградській і Московській. Це одноповерхові, на високому цоколі будинки, вхід до яких не у центрі, а на одному з флангів, що зумовлювало розміщення кімнат з боку вулиць. Для них характерний двоколонний портик-ганок, який підтримується металевим мереживом кронштейнів. Поряд з будинком знаходиться в'їзд у двір з металевою або дерев'яною брамою[12, c. 27-29].

Історико-архітектурна цінність забудови Кам'янця-Подільського кінця XIX — початку XX століття визначається типовістю планування. Дослідницькі роботи, які проводяться, сприяють поліпшенню охорони пам'яток історії і культури, роблять архітектуру і містобудування минулого активними компонентами сучасного міста, зберігають його своєрідність.

Кам'янець-Подільський належить до найдавніших міст України з більш як тисячолітньою історією. Заповідна його частина — Старе місто — розташована на скелястому острові, утвореному каньйоном Смотричу. Своєрідність і унікальність її полягають у гармонійному поєднанні ландшафту з містобудівною структурою середньовічного міста, в якому військові інженери, використовуючи чудові природні властивості терену, створили фортифікаційну систему, що не має аналогів у Європі. У Старому місті зосереджена переважна Руської брам, Замкового мосту, Замкових казарм, міські оборонні башти, ансамблі монастирських будівель орденів домініканів, домініканок, францисканів, катедрального костелу, міської ратуші тощо.

Водночас Старе місто є мікрорайоном, де нині живе 4,9 тисячі мешканців і розташовано близько 600 будівель. З них 51 будівля як пам'ятки архітектури перебуває на балансі дирекції заповідника і належить до державної власності; 120 будинків (переважно житлових) є міською комунальною власністю; 270 житлових будинків належать до приватної власності; решта — господарські споруди комунальної власності[6, c. 4].

Організовує охорону, реставрацію та використання пам'яток архітектури й розв'язує питання регенерації дирекція заповідника спільно з відповідними службами міськвиконкому. На жаль, міськвиконком приділяє замало уваги впорядкуванню Старого міста через постійну нестачу коштів у міському бюджеті. Фінансуються комунальні об'єкти епізодично, у незначних обсягах і без узгодженої програми.

Загалом дотепер відреставровано 47 об'єктів, а з часу створення заповідника — 23. У процесі реставрації тепер 16 пам'яток. Монастир ордену паулінів реставрує комплекс будівель Домініканського монастиря XIV -XVIII ст., монастир отців василіан відбудовує Троїцьку церкву XIV — XVIII ст., релігійна громада УПЦ пристосовує келії монастиря францисканів XVI -XVIII ст. для потреб монастиря. Помітний обсяг робіт на суму 3600 тис. гривень щодо ліквідації аварійного стану та впорядкування 28 об'єктів заповідника на основному туристичному маршруті виконано в 1999 році.

Завдяки праці дослідників безперечно доведено існування міста за давньоруських часів. Реставратори знайшли рештки житлових і оборонних будівель XI-XIII століть і цим спростували версію, яка побутувала щодо виникнення міста наприкінці XIV століття[4, c. 12].

Кам'янець-Подільський — це місто-музей. Стара частина міста є історико-архітектурним заповідником, що постійно відвідує безліч туристів.

Розділ 2. Природно-рекреаційні ресурси регіону

2.1. Ландшафтно-рекреаційні комплекси Кам’янець-Подільського

Поряд із загальновизнаними “авторитетами” в галузі рекреації Південним берегом Криму, Карпатами Кам’янець-Подільський поки заслуговує малої уваги. Однак, детальні ландшафтні дослідження та рекреаційна оцінка окремих її ділянок показують значну рекреаційну цінність області, особливо її південної частини — Товтропого кряжу та Подністров'я.

Будовою та типом рельєфу Товтровий кряж значно відрізняється від Подільського плато. Це унікальний феномен природи у вигляді денудаційної височини з відкопними формами рельєфу, що відноситься до виняткових природно-територіальних комплексів (ландшафтів) на території нашої країни.

У складі товтрового ландшафту ми пропонуємо виділити такі природні комплекси:

1. Комплекс плосковерхих масивів Головного товтрового пасма. Воно піднімається над навколишньою рівниною на висоту 50-60 м. Осьова лінія пасма проходить через такі населені пункти: Сатанів-Гусятин-Іванківці-Кугківці-Вишнівчик-Антонівка-Карачківці-Черче-Нігин-Вербка-Привороття-Кульчиївці-Китайгород до Дністра, які входять в ареал Подільського природного національного парку. Головне товтрове пасмо відрізняється найбільшими висотами і майже монолітним простяганням на віддалі 80 км. Монолітність порушується лише долинами річок Збруч, Жванчик, Смотрич, Мукша, Тернава. В місцях прориву через Товтри вони утворюють глибокі, скелясті і надзвичайно мальовничі урвища. Головний хребет плосковипуклий шириною 100-300 м з досить крутими, скелястими схилами. Поверхню пасма ускладнюють карстові форми рельєфу (воронки, печери) та хаотичне нагромадження великих і дрібних уламків скель. Саме це пасмо, вкрите широколистими лісами багатого флористичного складу (дуб звичайний і скелястий, бук лісовий, граб, липа серцелиста і широколиста, берест, берека, вишня степова та багато інших) називають в народі Медоборами. В межах Головного товтрового пасма виявлено ряд мінеральних джерел. Найбільш перспективними серед них вважаються джерела Сатанівського комплексу.

2. Комплекс гостроверхих гряд бічних товтр. Гряди переважно безлісі. Іноді утворюють ланцюги автолоподібних форм (с. Біла Чемеровецького району). Підніжжя окремих товтр складене щебнистими відкладами та лесовидними суглинками, на яких утворились звичайні — чорноземи та перегнійно-карбонатні грунти під лучним травостоєм.

3. Комплекс невисоких рифових масивів вкритих майже до самих вершин лесовидними суглинками із звичайними чорноземами на них. Вони розташовуються на деякій віддалі від головного пасма поодинці або невеликими групами Це невисокі органогенні споруди, які в народі називають “могилками” — пагорби без урвищ і скель, що зовні схожі до скіфських курганів.

4. Комплекс міжтовтрових долин з глибоким лесовим покривом і глибокими малогумусними чорноземами, зайняті орними землями, іноді невеликими мочарами.

Ділянки широколистих лісів на вершинах Головного товтрового масиву, безлісі скелясті схили окремих товтр, обривчасті відслонення вапняків і міжтовтрові пониження утворюють надзвичайно мозаїчне переплетіння.

З чотирьох, визначених для природного національного парку Хмельниччини видів рекреаційної діяльності, загальнодержавне і міжрайонне значення мають спортивно-оздоровчий та пізнавально-культурний види[26, c. 448].

Визначити рекреаційне значення кожного природного комплексу неможливо без аналізу сучасного землекористування. Тому важливим етапом, що передував рекреаційній оцінці ландшафту товтр стало створення системи картосхем земельних угідь (орні землі, багаторічні насадження, ліси і чагарники, водні об'єкти, болота, порушені землі).

Аналіз сучасного стану землекористування дав можливість визначити просторовий розподіл головного лімітуючого фактору розвитку рекреації в цьому районі-орних земель, а також виділити території, що належать до так званого потенціалу рекреаційних площ. Багаторічні насадження, сіножаті та пасовища виключались з рекреаційної оцінки. Інші види землекористування розглядались як “рекреаційний фонд”, використання якого можливе без заперечень або при окремих змінах в його структурі.

На територіях перспективних для рекреаційного використання, площі рекреаційного фонду дорівнюють або перевищують площу орних земель і відповідають таким місцевостям:

• місцевостям річкових заплав, які можуть використовуватись під пляжі і рибальство, місцевостям обривчастих схилів, які придатні для розвитку спортивно-оздоровчих видів;
• місцевостям річкових терас, сильно розчленованих ярами, частково покритих грабово-дубовими лісами, що сприяє спортивно-оздоровчому та культурно-пізнавальному виду рекреації;
• місцевостям схилів часто і глибоко розчленованих ярами, іноді обривчастими, ускладненими зсувами з масивами грабово-дубових і дубових лісів або малопродуктивних луків, придатних для розвитку окремих елементів спортивно-оздоровчої рекреації;
• місцевостям межиріч, що співпадають з товтровими грядами з куполоподібними останцями, з частим виходом мінеральних джерел і можливим розвитком спортивно-оздоровчого та лікувально-оздоровчого видів рекреації[19, c. 151].

2.2. Рельєф Кам’янця-Подільского

Кожного, хто вперше відвідує Кам'янеччину, вражають не тільки рукотворні пам'ятки старовини, а й гармонійне поєднання гірських та рівнинних форм рельєфу, неповторні ландшафти, мальовничі пейзажі.

Рельєф Кам'янеччини формується впродовж багатьох мільйонів років. У палеозойській ері — понад 400 мільйонів років тому — територія сучасного району була схилом величезної Галицько-Волинської западини, зануреної в кристалічний фундамент на глибину близько 7000 метрів. Ця западина зникла внаслідок акумуляції потужних морських і континентальних відкладів вапна, крейди, пісків, глин та інших осадкових матеріалів. Западина перетворилась у Волино-Подільську височину. Нині Кам'янеччина — частина цієї височини.

Хоч останній період кайнозойської ери, антропогеновий, тривав всього 1,8 мільйона років (у порівнянні з геологічною історією Землі це невеличкий проміжок часу), проте в цьому періоді поверхня Середнього Подністров'я зазнала значних змін. Основними чинниками, які визначали розвиток рельєфу району в антропогені, були зовнішні сили — води і вітри та внутріземні — вертикальні рухи блоків кристалічного фундаменту.

Останній період кайнозойської ери відзначився глобальним похолоданням. Протягом останніх 700- 800 тисяч років льодовики шість разів насувались на Східно-Європейську рівнину. Найбільш тривалим і катастрофічним було дніпровське зледеніння, яке розпочалось близько 230- 250 тисяч років тому. Тоді льодовик висотою 2-3 кілометри зупинився північніше широти Шепетівки, а по Дніпру спустився до широти Дніпропетровська. Середнє Подністров'я перетворилось у тундру. Тут майже повністю зник лісовий і трав'яний покрив.

Тоді над льодовиками і тундрою часто бушували ураганні вітри. Вони руйнували товтрове пасмо і височини на місці давніх гірських кряжів Українського кристалічного масиву, переносили на рівнинні простори лес і лесовидні суглинки. Вирівнювання Волино-Подільської височини відбувалось в інші льодовикові періоди антропогену. Ліcи вкрили територію Кам'янеччини суцільною ковдрою Потужністю 10-15 метрів.

Коли Сарматське море відступило з Прикарпаття, і Середнє Подністров'я стало суходолом, товтрове пасмо мало вигляд валоподібного підвищення з пологими схилами. Сучасних обрисів товтри набули, мабуть, під час дніпровського зледеніння в результаті знесення вітрами і водами потужного піщано-глинистого покрову, яке залишило після себе Сарматське море в останні тисячоліття свого існування.

Активною була ерозійна і акумуляційна діяльність текучих вод. Головна ж роль у формуванні рельєфу в нашому краї належала Дністру. Тоді, коли море повільно відступало на південний Схід, на місці Середнього Дністра тривалий час була мілководна затока. Ширина якої досягала кількох десятків кілометрів. Затока поступово звужувалась, перетворюючись у ріку.

На початку антропогену Дністер був неглибоким, але широким. Геологічними дослідженнями алювіальні (наносні) відклади карпатського походження виявлені аж біля Кам'янця-Подільського. Отже, ширина заплави Дністра тоді становила не менше 15-18 кілометрів. Мабуть, ріка звивалась по дій широкій плоскій заплаві з пологими берегами тривалий час, бо потужність річкових відкладів (гравію і гальки) становить 5-6 метрів. Пізніше ці відклади були поховані під рівним шаром лесовидних суглинків. Так, південніше лінії сучасних Кадиєвець-Кам'янця-Подільського-Кульчіевець-Крушанівки утворилась плоска рівнина з виступами поблизу Дністра.

Північніше цієї лінії на межиріччях деяких приток Дністра (Смотричі, Мукші, Студениці та інших) бачимо валоподібні підняття і видовжені прогини.

Такий хвилястий рельєф характерний, наприклад, для ділянки, по якій пролягає, шосе від цементного заводу до міста. Тут нараховується чотири підвищення і стільки ж прогинів. Дослідники вважають, що вони сформувались на місці тектонічної западини в кристалічному фундаменті, і повторюють нерівності поверхні скам'янілих силурійських вапняків, а можливо і самого кристалічного фундаменту.

Кілька сот тисяч років тому у зв'язку з підняттям західної частини Українського кристалічного масиву розпочався інтенсивний розмив водами Дністра та його приток осадкових товщ кайнозойської і палеозойської ер. Межиріччя на Кам'янеччині набули вигляду рівнин, що обриваються стрімкими схилами річкових долин. Ці схили в свою чергу порізані численними глибокими ярами, які і нині руйнують давні тераси Дністра.

У зв'язку з утворенням Дністровського водосховища змінився характер ерозійних, акумуляційних та інших природних процесів у зоні, що примикає до цього сховища.

Нині в Кам'янець-Подільському районі здійснюється комплекс заходів щодо охорони ґрунтів від площинної і лінійної ерозії. Та не всюди ці заходи реалізуються наполегливо і в широких масштабах. Потрібно більше приділяти уваги заповідній спразі, дбаючи про надійну охорону товтрового пасма з його реліктовою рослинністю, заповідних урочищ, численних геологічних пам'яток Кам'янеччини.

Не слід забувати і про естетичний бік взаємодії людини і природи, використання особливостей рельєфу, сміливіше втілювати в життя принципи ландшафтної архітектури. Це особливо стосується тих, хто має відношення до планування нових і реконструкції старих парків і скверів у Кям'янці-Подільському до розробки проектів забудови макрорайонів та реконструкції вулиць в центрі нашого міста.

2.3. Водні ресурси регіону

Водні ресурси Кам’янця-Подільського є не менш унікальними, ніж самі Подільські Товтри. Унікальність їх полягає в тому, що річки і ставки на них не лише є невід’ємною частиною природи цього єдиного географічного об’єкту, а й завжди впливали і зараз впливають як на генезис, так і на сучасну орографію Товтр. Унікальність ще й в тому, що саме місця перетину гряди ріками були місцями перших поселень людини в регіоні, про що свідчать певні знахідки, зокрема в околицях с.Дубівці. Їх вік, за оцінками фахівців, більше 7 тисяч років. Тому генетична пам’ять найбільш сприятливих для проживання територій збережена в них до сих пір.

Гідромережу Подільських Товтр складають ріки та малі річки, ставки, болота і джерела. Природних озер в межах Товтр немає, окрім невеличких двох, що мають карстове походження. До найбільших річок слід віднести: Серет Лівий, Гніздичну, Гнізну Гнилу, Гнилу, Збруч на Тернопільщині та Жванчик, Смотрич, Мукшу, Баговичку, Тернаву, Студеницю, Жван, Ушицю та Дністер на Хмельниччині. На вказаних річках в межах Товтр та в прилеглих територіях знаходиться близько 20 ставків.

Вивчаючи водокористування даної території, слід враховувати крім поверхневих ще і підземні води. Підземні води території дослідження поділяються на прісні та мінеральні. Прісні підземні води відносяться до Волино-Подільського артезіанського басейну, Подільського гідрогеологічного району.

Мінеральні води Товтр представлені водами різних типів. Тут є в основному бромні води та мінеральні води типу “Нафтуся”.

снують природні та антропогенні чинники, які призводять до посилення ерозійних процесів, а вони, в свою чергу, до забруднення і замулення річок продуктами ерозії. Незважаючи на спад виробництва, на зменшення застосування хімічних добрив, гідрохімічний склад річок практично не покращується. Це зумовлено природними причинами, але, у переважній більшості, – дією антропогенних чинників (скид забрудників, відсутність прибережних захисних смуг, забруднений поверхневий стік тощо). Побудовані ще в радянські часи і вцілілі зараз тваринницькі комплекси, відгодівельні пункти знаходяться відносно недалеко від річок і мають значний вплив на якість їх води.

За останні роки простежується тенденція до активного будівництва та ведення господарської діяльності у водоохоронних зонах та прибережних захисних смугах. Вже декілька років частина незаліснених схилів Подільських Товтр вилучена із сільськогосподарського використання. Тут простежується експансія лісу, значно зменшуються ерозійні процеси. Таким чином, іде самовідновлення ландшафту і цілком очевидно, що в природних ландшафтах водозабруднення відбувається значно менше.

Не варто обминати увагою і заболочені місцевості, які представлені в Подільських Товарах в незначних кількостях. Знаходяться вони в основному біля річок, в місцях їх перетину головної гряди, частково збоку Товтр. Це — понижені ділянки, що постійно зволожені з повністю сформованими екосистемами. Є такі болота і на місці колишніх ставків, якщо теперішні побудовані нижче по течії. [27, c. 221-222].

Розділ 3. Туристично-рекреаційна діяльність регіону

3.1. Загальна характеристика туристичної діяльності міста

Одна з найкрасивіших перлин України, Кам’янець-Подільський Хмельницької області через кілька років може стати всеукраїнською туристичною Меккою і пунктом призначення європейських туристичних маршрутів.

Багато підприємств і організацій беруть участь в обслуговуванні туристів, отримуючи при цьому значні прибутки, що дозволяє говорити про туризм як про галузь бізнесу. Комерційна спрямованість діяльності туристичних підприємств, глибоке опрацювання багатьох аспектів, пов'язаних із залученням і обслуговуванням туристів, від планування і підготовки маршрутів до будівництва спеціалізованих комплексів, від роботи з клієнтами до розвитку інфраструктури окремих регіонів — дозволяє віднести туризм до сучасної індустрії відпочинку, лікування, розваг, бізнесу. Отже, туристична індустрія — це сукупність виробництв різних галузей господарства, закладів культури, освіти, науки, що забезпечують створення матеріально-технічної бази туризму, підготовку кадрів та процес виробництва, реалізації і споживання туристичного продукту на основі використання природних багатств, матеріальних і духовних цінностей суспільства.

Закон України "Про туризм" у статті першій дає таке визначення: "Туристична індустрія — сукупність різних суб'єктів туристичної діяльності (готелі, туристичні комплекси, кемпінги, мотелі, пансіонати, підприємства харчування, транспорту, заклади культури, спорту тощо), які забезпечують прийом, обслуговування та перевезення туристів".

Індустрія туризму достатньо диференційована і дає різноманітні можливості для організації найвишуканіших подорожей. Практично будь-який запит туристів може бути задоволений через ринок туристичних послуг

Туристичний ринок, як і всі інші ринки, функціонує на основі дії законів попиту і пропозиції. Туристичний попит-це суспільна потреба в туристичному продукті. Туристична пропозиція — сукупність виробничих можливостей підприємств, спроможних надати туристичний продукт. В поняття "туристична пропозиція" входить як матеріальна база туризму, так і туристичні послуги, товари, якісне і повне надання яких можливе тільки при достатньому розвитку інфраструктури відпочинку. Туристичний ринок — економічна система взаємодії чотирьох основних елементів:

• туристичного попиту;
• пропозиції туристичного продукту;
• ціни;
• конкуренції.

Сучасний туристичний ринок достатньо розвинутий. Як і будь-який інший ринок, туристичний ринок свого часу пройшов шлях від ринку продавця, коли виробник вирішує, який продукт, в якій кількості виробляти і де продавати, до ринку покупця, коли покупець визначає, що, в якій кількості і по якій ціні виробляти[2, c. 182-183].

Туризм став сферою зіткнення інтересів і співробітництва влади, приватного бізнесу і територіальної громади. У Кам'янці-Подільському, першим в Україні, створений туристичний кластер, що поєднує на взаємовигідних умовах усі зацікавлені установи, підприємства й організації. Кластером розробляються і реалізуються міри, спрямовані на відновлення, збереження і розвиток традиційних маршрутів для вітчизняних і іноземних туристів, створення нових, забезпечення їхньої безпеки, охорону навколишнього середовища, поліпшення якості наданих послуг, популяризацію міста.

3.2. Економічна політика міста в сфері туризму

Різноманітність пам'яток дає можливість проводити по місту багато тематичних екскурсій, знайомити туристів з принципами середньовічного містобудування, житловими та культовими спорудами.

Цікавими є тематичні екскурсії, що розкривають сторінки біографії видатних людей, які жили або перебували в місті. Це насамперед гетьман Богдан Хмельницький, народний ватажок Устим Кармелюк, письменники Т.Г.Шевченко, С.В.Руданський, А.П.Свідницький.

Якщо ефективно організувати або розташувати туристичну інфраструктуру, то Поділля зможе стати визначним туристичним регіоном України.

У 2001 р. Кам’янець став одним з перших міст в Україні, яке прийняло п’ятирічну стратегію соціально-економічного розвитку, а в 2005 р. – комплексну програму розвитку туризму. Стратегічний план економічного розвитку, затверджений міською радою в 2006 р., ставить на перше місце як напрямок “Розвиток туризму”, за яким ідуть “Розвиток малого і середнього бізнесу” та “Залучення інвестицій” – питання, які в цьому місті нерозривно пов’язані одне з одним[8, c. 137-138].

Але якими б чудовими не були готелі й ресторани, люди приїжджають до Кам’янця в першу чергу для того, щоб побачити його фортецю, численні пам’ятки історії та культури.

Кам'янець-Подільський — стародавнє місто на Південно-Західній Україні, що має свій неповторний архітектурний вигляд, природу, історію і культурні традиції. Не даремно його називають "перлиною на камені" — за дивне з'єднання унікального ландшафту каньйону ріки Смотрич, і могутніх фортифікаційних споруджень, що нібито виростають із крутих скель — утвору рук і таланта багатьох поколінь подолян.

У чому ж неповторна принадність Кам'янця-Подільського, що залучав і залучає понад 100 тисяч туристів у рік? Це унікальне місце — неприступна твердиня, що створена природою і завзятою працею багатьох поколінь. "Кам'янець — могутня і надійна міцність, зі стінами, висіченими в скелі, коштує вона над скелястою прірвою і рівної їй немає не тільки у володіннях Польських, але й у Чеській і Шведській землях, і в Голландії, і в горах Німецьких…" — так писав турецький мандрівник 17 сторіччя Эвлия Челеби.

Історична частина — Старе місто, розташована на кам'яному півострові площею 121 га, утвореному напівпетлею ріки Смотрич. Ріка, омиваючи Старе місто у виді грецької омеги, розходиться в різні сторони біля Замкового моста і Старої фортеці — символу і візитної картки Кам'янця-Подільського.

Історія заснування фортеці починається в XI столітті. Немов продовження кам'яної скелі, піднімаються 11 веж, кожна з який має свою назву, свої легенди, свою таємницю: 4-х ярусна з конічним куполом Лянцкоронська, 2-х ярусна дозорна Комендантська, вежа Рожанка з підземним ходом, Водяна з колодязем, що забезпечував питною водою захисників міцності, а також Тенчинская, Ковпак, Ляська (Біла). Вище усіх підноситься 6-ти рівнева Папська вежа, названа на честь папи римського Юлія ІІ, що виділив кошти для її будівництво. Підземелля фортеці, де розташовувалися військові склади, тюремні камери, камери катувань, здається увібрали в себе стогін і крики засуджених. Також фортеця знаменита своїми підземними ходами — таємниці яких манять сучасних шукачів скарбів.

Фортеця і місто були узяті лише двічі. Переказ говорить, що турецький султан Магомет, дивлячись на неприступні вали, запитав: "Хто побудував цю твердиню?" і почувши відповідь: "Аллах", зі словами: "То нехай Аллах його і бере", — повів свої війська від стін Кам'янця.

Замковий міст — один з найбільш цікавих і загадкових пам'ятників архітектури Кам'янця-Подільського. Уже сьогодні доведено, що він відноситься до найбільш древніх інженерних споруджень Центральної і Східної Європи. Гіпотетично, першими будівельниками моста були військові інженери римських легіонів імператора Траяна. Параметральные дослідження, аналіз хімічного складу будівельного розчину з древніх пілонів дають підстави затверджувати про архітектурно-конструктивну й історичну відповідність між мостом у Кам'янці-Подільському і мостом, зображеним на Траяновой колоні в Римі. У підтвердження цієї гіпотези говорять розміри і планування центральної площі Старого міста — Польський ринок, що відповідає одному їхній варіантів планування римських військових таборів. При тім Ратуша, розміщена в центрі площі, майже ідеально вписується в місце розташування намету начальника табору — преторіум. Крім того, неподалік від Кам'янця розташовані залишки деревоземляних фортифікаційних споруджень, що називаються Траяновими валами.

У 2000 році Замковий міст був внесений у Список 100 пам'ятників Світової архітектурної спадщини ЮНЕСКО.

Розташування на рубежі античного і праслов'янського світів, пізніше на границі Галицько-Волинського князівства і кочового степу, на перехрестях торгових шляхів між мусульманським Сходом і християнським Заходом наклало свій відбиток на міську архітектуру. Свою лепту у формування архітектурного вигляду внесли зодчі, скульптори й інженери Італії, Нідерландів, Вірменії, Польщі, Франції, Росії, Туреччини.

У 1374 році Кам'янець одержав Магдебурзьке право, став центром ремесла і торгівлі. Вже в раннім середньовіччі склалися три міські громади: російська (українська), вірменська і польська. Це відображається в назвах сучасних районів міста: Російські і Польські фільварки, Карвасари, Вірменська площа з торговим домом і церквою. Місто з'єднало риси культур багатьох народів — українців, росіян, поляків, вірменів, євреїв, турків; символи різних релігій — православної, католицької, мусульманської. Прикладом служить єдиний у світі Римо-Католицький Кафедральний костьол святих Петра і Павла з прибудованим турецьким мінаретом, вершину якого увінчала Мадонна. Ця позолочена чотириметрова статуя, що піднімається над містом, вважається його покровителькою.

У 1977 році територія Старого міста була оголошена Державним історико-архітектурним заповідником. 30 квітня 1998 року заповіднику присвоєно статус Національного.

27 червня 1996 року підписаний Указ Президента України "Про створення Національного природного парку "Подільські Товтри" з метою збереження, відтворення і раціонального використання природних ландшафтів Поділля, що тісно переплелися з архітектурним комплексом середньовічного міста[9, c. 52-56].

"Подільські Товтри" — один з найбільших природних парків Європи. Його площа 261 316 га, він займає 12,5% Хмельницької області. Товтри — місцева назва дугоподібної скелястої гряди, з максимальними висотами до 400 метрів над рівнем моря. Під охороною НПП знаходяться 139 об'єктів заповідного фонду (15 заказників загальнодержавного значення, 4 пам'ятники природи загальнодержавного значення, один ботанічний сад, 19 заказників місцевого значення, 101 пам'ятники місцевого значення, 3 пам'ятники садово-паркового мистецтва).

Економічна політика міста в сфері туризму з'єднує інтереси державних, колективних і акціонерних підприємств, приватних фірм, громадських організацій і окремих громадян. Тісний взаємозв'язок між туризмом і іншими галузями економіки обумовлює створення єдиної інфраструктури, яка б забезпечувала створення, реалізацію і просування на українському і закордонному ринках якісного туристичного продукту. На 1.09.2002 року в Кам'янець-Подільському нараховувалося 20 туристських фірм і агентств, 130 закладів суспільного харчування, 8 готелів.

Розмаїтість туристичної пропозиції регіону включає й екстремальні види туризм, серед яких особливою популярністю користається єдиний в Україні сертифікований атракціоні "Bungee Jumping"(стрибки на резиновому канаті з моста висотою 56 метрів) (див. фото).

Значну кількість гостей збирають загальноміські свята, що уже стали традиційними і користаються популярністю не тільки в Україні, але за кордоном.

У 1998 і 2000 роках у місті проходили благодійні історико-культурні акції "Козацькі забави"; у 2001 році гостинні кам'янчани зустрічали учасників Всеукраїнського свята "Сім культур"; широко відомий і Всеукраїнський фестиваль дитячої творчості "Стара фортеця", що збирає до 200 учасників щорічно і не тільки з України.

Стали традиційними Міжнародні лицарські турніри, що збирають дружини і знавців військової історії з України, Польщі, Росії, Литви. Вулиці міста облюбували майстра автомобільних гонок — щорічно в місті проводиться чемпіонат авторалі. Видовищним і яскравим запам'ятовується щорічне проведення у Кам'янці-Подільському ІІ етапу фестивалю по повітроплаванню.

У 2000 році для підготовки кадрів туристичної сфери, задоволення потреб у фахівцях і формування пакета замовлень на кваліфікованих працівників туристичної інфраструктури в місті відкрита філія Київського університету туризму, економіки і права[10, c. 53-55].

За результатами туристичного сезону 2000 року Кам'янець-Подільський зайняв II місце в номінації "Вітчизняна Мекка туризму", уступивши лише Києву. У 2001 році місту було привласнено II місце в номінації "За втілення державної політики в сфері туризму".

Оригінальне сполучення історико-архітектурної і містобудівної спадщини з природним ландшафтом визначає видатну цінність Кам'янця-Подільського на території східної Європи. Місто зберегло свій історичний вигляд в архітектурі і культурі, і його не даремно називають музеєм під відкритим небом. Відвідаєте його, і ви своїми очима побачите не одне чудо світла, потрапите під чарівне зачарування багатовікової історії, що незримо є присутнім на вузеньких вуличках, за фортечними стінами, у замкових будівлях, монастирях, костьолах, церквах, на крутих скелях і водоспадах Смотрича.

Зараз ведеться робота зі створення відповідної туристичної інфраструктури. Основний вантаж перетворення міста в туристичний центр поклала на себе нова громадська організація "Партія відродження Кам'янця-Подільского ". Сектор туризму цієї організації розробляє основні програми розвитку інфраструктури туризму, які потім знаходять втілення в діяльності міських влада. Останнім часом збільшилася кількість підприємців, що прагнуть відкрити в Старому місті закладу громадського харчування або об'єкти обслуговування туристів. Насамперед , це туристичні підприємства "Гала-тур", "Авицена-транзит", "Інтур-Поділля", "Дипломат-тур". Саму гостру проблему міста — відсутність готелів, що відповідають сучасним вимогам, теж намагаємося вирішити за допомогою туристичних фірм. Надаємо пільги для будівництва нових і реконструкції старих готелів. Уже є перші результати. Туристична фірма "Авіцена-транзит" зуміла за короткий строк реконструювати одну із центральних готелів міста "Україна".

Зовсім недавно були створені нові експозиції в підземеллях старої міцності, розроблені цікаві маршрути по історичних місцях, розташованим на околицях Кам'янця-Подільского. Поки тільки в нас існує єдиний в Україні атракціон для мужніх "Bangee Jumpіng" (стрибки з мосту на канаті) (див. фото).

Максимум зусиль додається для впорядкування туристичної діяльності: проведена атестація гідів-екскурсоводів; відкрита філія Київського інституту туризму, економіки й права; індустріальний технікум має відділення, де готовлять фахівців туристичної галузі; навчальний колегіум 3 проводить якісну підготовку учнів для надходження в навчальні заклади туристичного профілю.

Результати спільної роботи одержали високу оцінку. За підсумками туристичного сезону 1998-2000 р. у номінації "Вітчизняна Мекка туризму" Кам'янець-Подільський посів друге місце, поступившись тільки Києву.

Схоже, Кам’янець також не дозволяє туристичній індустрії розвиватися самопливом. Як розповів Монітору МЕР директор готелю “7 Днів” (колишній “Смотрич”) Андрій Врублевський, мережа готелів “7 Днів” придбала “Смотрич” у 2004 р. на конкурсній основі. Міська влада встановила певні умови, між іншим зобов’язуючи нового власника зберегти на початковий період статус об’єкту як готельно-офісного комплексу, зберегти трудовий колектив і створити нові робочі місця.

Так чи інакше, загальна думка є такою: громади виграють від розвитку туризму. За словами Ельжбєти Тшечяк, директора бюро при Туристичній організації Ченстохови, при мільйонах туристів, які щороку приїздять до міста з 70 країн світу, розвиток туризму є однією з головних і найважливіших функцій міста, “оскільки туризм веде до збільшення кількості робочих місць, збільшення доходів у міському бюджеті”[14, c. 54-56].

Туризм також приносить, так би мовити, нематеріальні вигоди. 17 березня 2007 р. Кам’янець-Подільський підписав Угоду про дружбу й співпрацю з містом Завєрче. Польське місто стало дванадцятим, з яким у Кам’янця підписана угода про співпрацю. Така співпраця допомагає народам більше дізнатися один про одного, краще зрозуміти історію, традиції, культуру іншої нації. А в кінцевому підрахунку, як зауважив пан Собусь, “через туризм, культурну співпрацю легко переходити до співпраці в економіці”.

Фактично, таким чином туристи й сприяють інвестиціям, підприємництву та зайнятості в містах, до яких вони приїжджають: їм потрібні розваги, комфортабельні готельні номери, смачна і здорова їжа, безпечний транспорт, сувеніри та багато чого іншого, за що вони готові платити. Існує й зворотний зв’язок: добрі послуги посилюють наплив туристів. Як зазначив пан Андер Ґіль, питання не в тому, щоб просто привабити туристів, а в тому, щоб привабити “найкращих” туристів і зробити так, щоб вони гостювали якнайдовше.

Старовинне місто, середньовічна частина якого розташована на мальовничому скелястому острові, утвореному впродовж мільйонів років рікою Смотрич.

Природа, праця і талант людей створили комплекс, який відомий унікальними фортифікаційними спорудами, каньйоном ріки Смотрич, численними пам'ятками історії та культури XIII-XVIII ст., а міст, який з'єднує острівну частину з фортецею, можливо був побудований ще за часів існування Римської імперії. Всі ці об'єкти сьогодні входять до Національного історико-архітектурного заповідника.

Місто є центром Національного природного парку "Подільські Товтри", створеного у 1996 р. на території трьох південних районів Хмельницької області. Найбільш цікавими із природних об'єктів є унікальні ландшафти товтрового кряжу, який у межах парку тягнеться на 80 км і підноситься на 50-60 м і який є залишком бар'єрного коралового рифу (подібного тому, що поблизу Австралії), утвореного у теплих водах Сарматського моря 15-20 млн. років тому назад.

У Кам'янці-Подільському туристи мають змогу ознайомитися з об'єктами історико-культурного заповідника, здійснити екскурсії до Чернівців, Хотина, Бакоти чи Жванця, а також побудувати у найдовшій в Європі печері – лабіринті "Оптимістична" чи інших печерах, утворених у гіпсових товщах[3, c. 226-228].

3.2. Рекреаційні ресурси регіону і перспективи їх розвитку

Кам'янець-Подільський, одне з найдавніших міст України, належить до визначних явищ європейської культури. Скелястий острів, оперезаний тугою петлею річки Смотрич, що тече у мальовничому глибокому каньйоні, став своєрідним природним п'єдесталом, на якому впродовж понад десяти століть відомі й невідомі майстри творили справжнє кам'яне диво. Кам'янець-Подільський і сьогодні чарує неповторною єдністю ландшафту та архітектури.

Відповідно до статті 22 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" рекреаційна діяльність на території національних природних парків організовується спеціальними підрозділами адміністрації парків, а також іншими підприємствами, установами та організаціями на підставі угод з адміністрацією парку та лімітів на використання природних ресурсів в межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, які надаються Міністерством екології та природних ресурсів України.

Найбільш раціональне використання Товтр сьогодні є ведення таких форм господарської діяльності, які б гармонійно вписувались в їх унікальну природу.

Одна з них — рекреація.

Цій меті сприяють наявні природно-кліматичні умови, різноманітність ландшафтних територій, цінні джерела мінеральних вод, багаточисельні пам'ятки природи, історії, культури. Територія Національного природного парку "Подільські Товтри" поряд з Кримом, Карпатами і Закарпаттям відноситься до числа найбільш перспективних рекреаційних зон країни.

Особливу цінність і значимість для рекреаційного господарства Національного природного парку "Подільські Товтри" складає запас мінеральних вод, що вже сьогодні дає можливість формування ефективного профілактично-лікувального комплексу на базі мінеральної води типу "Нафтуся" в околицях Сатанова, с.Привороття-2 біля м.Кам'янця-Подільського, содові води типу "Миргородська" в с. Маків біля м. Кам'янець-Подільського, мінеральних вод з унікальними терапевтичними ефектами м. Кам'янець-Подільського, різноманітні розсоли з підвищеною концентрацією літію, брому, йоду та інше[7, c. 27-28].

Значну рекреаційну цінність складають лісові масиви. Поряд з річками та іншими водними акваторіями їм відводиться основна роль в організації короткочасного відпочинку населення. Загальна площа рекреаційних лісових територій парку становить 11,479 тис. га.

Територію парку можна використовувати з рекреаційною метою протягом всього року. Основні можливі тут види рекреаційної діяльності: туризм і спорт (масовий пішохідний, водний, автомобільний і кінний туризм, спортивний пішохідний туризм, масовий лижний туризм і спорт); загальнооздоровчий відпочинок (пішохідні прогулянки, спортивні ігри, екскурсії, лижні прогулянки) любительські промисли (збір грибів і ягід, рибальство, мисливство); кліматичне і бальнеологічне лікування; пізнавально-культурний (екскурсії та інше).

Територія Національного природного парку "Подільські Товтри" відноситься до Придністровського курортно-рекреаційного регіону державного значення.

В Кам'янець-Подільському районі знаходяться сім комплексів, які використовуються для оздоровлення та відпочинку (в смт. Стара Ушиця дитячий санаторій "Дністер", в с.Привороття-2 профілакторій "Лісова пісня", у с.Врублівці дитячий оздоровчий табір "Чайка", в с.Устя база відпочинку). В літній період на базі загальноосвітніх шкіл організовуються оздоровчі табори школярів на 300 — 400 місць. На межі НПП "Подільські Товтри", на території Дунаєвецького району (с.Маків) розташовано санаторій "Україна".

В місті Кам'янці-Подільському знаходяться чотири оздоровчі заклади: пансіонат з лікуванням "Поділля", дитячий санаторій, "Фільварки — Центр", міський "Центр здоров`я".

В Чемеровецькому районі знаходяться три комплекси, які використовуються для відпочинку (в с. Бондарівка база відпочинку та студентський оздоровчій табір, в с. Романівка база відпочинку, в с. Жабінці база відпочинку). Крім того, в с. Красноставці діє сезонний оздоровчий дитячий табір на базі середньої школи.

В Городоцькому районі є Сатанівський рекреаційний комплекс, в якому на базі мінеральної води типу "Нафтуся" відповідно з Постановою КМ України від 16 жовтня 1992 р. N 591 сформована курортна зона (санаторій "Товтри") — спеціалізований лікувально-профілактичний заклад (увесь рік), санаторій "Збруч" — цілорічний спеціалізований лікувально — профілактичний заклад (увесь рік), профілакторій "Берізка" — лікувально-профілактичний заклад (увесь рік), база відпочинку "Зв'язківець Чернігівщини" — оздоровчий заклад сезонного типу.

На території Національного природного парку "Подільські Товтри" наявність як унікальних рукотворних об'єктів, так і неповторних природних комплексів створили виняткові умови для розвитку туризму не тільки оздоровчого, але й пізнавального[16, c. 131-133].

Багатство i рiзноманiтнiсть природних ресурсів та рекреаційні можливості Парку можуть бути основою для створення розвинутої мережі міжнародного туризму, мисливства та рибальства з використанням організованих зон відпочинку та оздоровлення. У зв'язку з тим, що мікроклімат Кам'янецького Придністров'я формується Товтровим кряжем та каньйонами Дністра i його притоками, тут створилися особливі умови для збереження рідкісних i реліктових рослин, серед яких більшість лікарських. Ведеться виробництво екологічно чистих продуктів харчування. Згідно з даними науково-дослідних та контролюючих закладів, територія Пiвденно-Західного Поділля не потрапила в слідові зони суцільного зараження радіонуклідами внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Основні чинники, що сприяють розвитку туризму — це сприятливі природно-кліматичні умови, що створили Подільські товтри — унікальні витвори природи на південному заході лісостепової зони. Цей найбільш підвищений район в усьому Подільському плато має нерівний, дуже хвилястий, еродований рельєф з великою кількістю балок. Широких плато тут майже нема. Вздовж річок схили круті, порізані діючими ярами. Така значна розчленованість території сприяє розвиткові спортивного туризму та активного відпочинку (перш за все це дельтапланеризм, парапланеризм, літня та зимова рибалка, підводне полювання, парусні види спорту). Наявність багатої рослинності і тваринного світу, карстових печер та джерел мінеральної води з широким спектром лікувальних властивостей свідчать, що на порівняно невеликій території зібрані всі кращі, найбільш виразні й різноманітні природні явища цієї місцевості. Це приваблює туристів не тільки нашої держави, але може задовольнити смаки найбільш вибагливих зарубіжних туристів, оскільки є всі умови для пішохідних, водних, автомобільних, кінних, велосипедних, лижних та інших видів маршрутів як на суходолі, так і долаючи водойми.

На берегах Дністровського водосховища (в першу чергу в зоні Бакотської затоки) створюються невеличкі туристичні приюти для комплексного обслуговування туристів (харчування, зв`язок, прокат турспорядження, ночівля, розваги, тощо), які мандрують по водосховищу на плавзасобах (байдарки, каное, катамарани, яхти, а особливо — плавучі дачі).

Є можливість мандрувати по Дністровського водосховищу на комфортабельному дебаркадері з зупинками у мальовничих місцях[4, c. 68-69].

В регіоні збереглися в незміненому та малозміненому стані численні території, зайняті археологічними, архітектурними та історико-культурними пам'ятками доби Київської Русі та періоду Національно-визвольної боротьби. Є наявність сучасного транспортного сполучення: центральна залізнична магістраль, розвинена мережа автомобільних доріг, можливість приймати в Хмельницькому аеропорту сучасні реактивні літаки та перспективи його розширення для прийому повітряних лайнерів любого класу.

На території Національного природного парку "Подільські Товтри" наявність як унікальних рукотворних об'єктів, так і неповторних природних комплексів створили виняткові умови для розвитку туризму не тільки оздоровчого, але й пізнавального (на території парку знаходиться під охороною 129 об`єктів природозаповідного фонду, серед яких є парки і садиби різного ступеня збереження і культурно-історичної цінності, росте 2977 видів, форм і сортів рослин з різних кліматичних зон, в тому числі дерев і кущів 521 вид, з деревно-чагарникової та трав'янистої флори — 395 видів плодових рослин, 620 видів тропічних, 111 видів корисних трав'янистих рослин місцевої та дикоростучої флори, 19 археологічних пам'яток, більше 302 історико-архітектурних пам`яток (в м. Кам`янці-Подільському знаходяться більше 200 об`єктів, в Кам`янець-Подільському районі — більше 63 об`єктів, в Чемеровецькому — більше 27 об`єктів, в Сатановському регіоні — більше 12 об`єктів).

На території Національного природного парку виділяються такі функціональні зони: заповідна зона; зона регульованої рекреації; зона стаціонарної рекреації; господарська зона. В цих зонах розташована 21 стаціонарна рекреаційна установа (санаторії, профілакторії, турбази, будинки відпочинку та інше), близько 160 промислових підприємств, колективні та iндивiдуальнi сільські господарства, які наносять шкоду природі. Тому основним завданням НПП є охорона природного різноманіття, створення організованих зон відпочинку та оздоровлення.

На території НПП ведеться виробництво екологічно чистих продуктів харчування i відповідно сировини.

В даний час ведеться підготовча робота по організації на території НПП "Подільські Товтри" вільної економічної зони, що створить сприятливі умови для подальшого розвитку Національного парку.

Багатство i рiзноманiтнiсть природних ресурсів та рекреаційні можливості нашого парку можуть бути основою для створення розвинутої мережі міжнародного туризму, мисливства та рибальства[23, c. 77-79].

Висновки

Розташування Кам'янця — спочатку на межі між античним і праслав'янським світом, пізніше — на кордоні Галицько-Волинської держави і кочового степу, згодом на кресах між християнським Заходом та мусульманським Сходом, вплинуло на архітектуру міста.

Вже в ранньому середньовіччі в Кам'янці склалося три общини: руська (українська), вірменська та польська. Окремі частини Старого міста й досі іменуються Руськими і Польськими фільварками. Є тут і залишки вірменського кварталу з торговельним двором і церквою. Архітектуру XIV-XVII століття представляють, в основному, культові споруди: православні церкви, католицькі костьоли та монастирі. Унікальним в своєму поєднанні виступає Римо-католицький костьол з прибудованим турецьким мінаретом, який вінчає Мадонна.

У Старому місті, таким чином, переплелися споруди різних епох і стилів. Кожна вулиця, кожна будівля має свою історію, свою легенду, свою таємницю, яку вони несуть через століття.

У Кам'янці-Подільському понад 200 важливих історико-архітектурних пам'яток.

18 травня 1977 року Рада Міністрів Української РСР своєю постановою оголосила Старе місто державним історико-архітектурним заповідником, а у 1998 році Старе місто було оголошено Національним історико-архітектурним заповідником "Кам'янець". Місто над Смотричем нині входить до Ліги історичних міст України, розв'язує питання про вступ його до ІКОМОСу при ЮНЕСКО Організації Об'єднаних Націй.

Враховуючи унікальність природних ресурсів та відсутність забруднення радіонуклідами, в 1996 році Указом Президента Л.Д. Кучми на території 261316 га (12 % Хмельницької області, 129 природоохоронних об'єктів) створено Національний природний парк "Подільські Товтри", адміністративним центром якого є Кам'янець-Подільський.

Серед історичних міст України Кам'янець-Подільский по праву займає одне із провідних місць поряд з Києвом і Львовом. У формування архітектурного вигляду Кам'янця в різні періоди історії вклали своя майстерність архітектори й скульптори Італії, Нідерландів, Вірменії, Польщі, Франції, Росії, Туреччини й інших країн.

Геополітичне положення Подільського краю обумовило його тривале перебування в сфері інтересів Литви, Польщі, Росії, Туреччини. Його столиця Кам'янець формувалася насамперед як потужний оборонний комплекс. І сьогодні туристи захоплюються вдалим з'єднанням масивних стін міста, Старого замка XVІ в. зі стрімкими скелями каньйону ріки Смотрич. Не менша увага приїжджих залучає побудований в XVІІ в Новий замок. Це єдине збережене в Україні спорудження нідерландської школи такого типу. Значний інтерес викликає Замковий міст, що з'єднує місто й замковий комплекс. Торік він був внесений у список 100 пам'ятників архітектури ЮНЕСКО, які перебувають під загрозою руйнування.

Уряд нашої країни оцінило значимість Кам'янець-Подільского як міста з давньою культурною спадщиною й важливим культурно-історичним центром України.

Список використаної літератури

1. Александрович В. Проект фасаду ратуші в Кам'янці — Подільському Яна де Вітте (1742) // Пам'ятки України: історія та культура. -2006. -№ 4. — С. 46-52
2. Бабарицька В. Менеджмент туризму. Туроперейтинг : Понятійно-термінологічні основи. Сервісне забезпечення турпродукту: Навчальний посібник/ Вікторія Бабарицька, Оксана Малиновська,. -К.: Альтерпрес, 2004. -286 с.
3. Бриггс С. Маркетинг в туризме/ Сьюзен Бриггс,; Пер. с англ. М. Ю. Зарицкой. -2-е англ. изд.. -К.: Знання-Прес, 2005. -358 с.
4. Винокур І. Кам’янець — Подільський державний історико- архітектурний заповідник/ Іон Винокур, Григорій Хотюн,. -Львів: Каменяр, 1981. -95 с.
5. Денисик Г.І. Природнича географія Подідлля. – Вінниця: ЕкоБізнесЦентр, 1998. – С.74-80.
6. Дорошенко Д. І. Про минулі часи на Поділлю. — Хотин, філіал видавництва "Буковина", 1992 р.
7. Игнатенко О. Каменец-Подольский… учит демократии // 2000. -2003. -№ 39: Держава. — С. 1, 4
8. Ковальчук С., Любінська Л., Сорочан Ю. Водні багатства Хмельниччини. – К., 1992. – 164 с.
9. Кифяк В. Організація туристичної діяльності в Україні/ Василь Кифяк,; Ред. О. В. Вілінська. -Чернівці: Книги-ХХІ, 2003. -298 с.
10. Кобржицкий В. Туристический менеджмент в Украине: вчера, сегодня, завтра // Персонал. -1999. -№ 1. — С. 52-56.
11. Кучинська О., Чайка Н., Любінська Л. Моніторінгові дослідження поверхневих вод ПЗФ НПП „Подільські Товтри”// Роль природно-заповідних територій Західного Поділля та Юри Ойцовської у збереженні біологічного та ландшафтного різноманіття. Матеріали міжнародної наук.-практ.конф./ Гримайлів, 2003. – С.203-206.
12. Лебедєва В. Туристична галузь: погляд з регіону // Віче. -2005. -№ 3. — С. 53-55
13. Менеджмент туристичної індустрії : Навчальний посібник/ Ігор Школа, Тетяна Ореховська, Ілля Козьменко,; За ред. І. М. Школи. -Чернівці, 2003. -594 с.
14. Пламеницька О. Кам'янець-Подільський — місто на периферії Римської імперії // Пам'ятки України. -1999. -№ 4
15. Пламеницька О.Кам’янець-Подільський/ Ольга Пламеницька,. -К.: Абрис, 2004. -255 с.
16. Пламеницька О., Ківільша Г., Осетрова Г., Данілов І., Папевська С. Кам'янець-Подільський. Туристичний путівник. – К., 1999
17. Пламеницька О.Християнські святині Кам'янця на Поділлі/ Ольга Пламеницька,. -К.: Техніка, 2001. -300 с.
18. Проскурняк М.М. Ландшафтна спадщина старого міста Кам'янця-Поділького. – К., 2002
19. Рутинський М.Й. Метризація екологічних станів ландшафтних систем / За ред. проф.С.І.Кукурудзи.- Львів: Фенікс, 2002. – С.151.
20. Сементовський А. Кам’янець-Подільський. — Санкт-Петербург, 1862 р.
21. Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквах Подольской епархии. Каменецкий уезд. – К., 1998.
22. Сіцінський Ю.Й. Архелогічна карта Подільської губернії. — Кам'янець-Подільський, 2001.- 211 с.
23. Сіцінський Ю.Й. Гектор Кам'янецької фортеці. – 2003. – 126 с.
24. Сіцінський Ю.Й. Оборонні замки Західного Поділля. – К., 2001. – 127 с.
25. Сіцінський Ю.Й. Смотрицький замок. — Хмельницький, 2003. — 22 с.
26. Сивий М.Я. Мінеральні ресурси Поділля: конструктивно-географічний аналіз і синтез. Монографія. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2004. – С.448-456.
27. Триснюк В. Моніторинг забруднення гідроресурсів Подільських Товтр. // Роль природно-заповідних територій Західного Поділля та Юри Ойцовської у збереженні біологічного та ландшафтного різноманіття. Матеріали міжнародної наук.-практ.конф./ Гримайлів, 2003. – С.221-224.
28. Цибух В.І. Державне регулювання у сфері туризму в Україні // Статистика України. -2005. -№ 1. — С. 60-89
29. Яковлев Г.А. Экономика и статистика туризма: Учебное пособие. – М. Издательство РДЛ, 2002.-240с.