Вступ.

1… Природно-географічна характеристика країни.

1.1. Географічне положення країни та опис її території.

1.2. Туристична характеристика рельефу країни.

1.3. Туристична характеристика клімату країни.

1.4. Туристична характеристика водних ресурсів країни.

1.5. Туристична характеристика рослинного та тваринного світу країни, її природоохоронних територій.

1.6. Унікальні природні явища та об’єкти країни.

2… Політична характеристика країни.

2.1. Офіційна назва, форма правління та форма державного устрою країни.

2.2. Державні органи впади та державні посади в країні.

2.3. Адміністративно-територіальний поділ, залежні та спірні території.

2.4. Тип політичного режиму в країні.

2.5. Політичні конфлікти в країні.

2.6 Столиця країни, державні символи, державна та офіційні мови в країні, державні свята.

2.7. Входження країни в міждержавні об єднання, союзи, блоки.

3. Економічна характеристика країни (с точки зору туризму).

3.1. Рівень економічного розвитку та уклад економіки країни.

3.2. Головні статті експорту та імпорту країни.

3.3. Грошова одиниця та банкноти країни.

3.4. Характеристика туристичної інфраструктури країни.

4… Коротка історична довідка про країну.

5… Соціальна характеристика країни.

5.1. Демографічна та якісна характеристика населення країни.

5.2. Туристична характеристика розміщення та розселення людей в країні. Головні міста країни.

5.3. Туристична характеристика народів країни (расовий, етнічний, національний склад).

5.4. Релігійна характеристика народів країни.

6… Туристична характеристика культури народів країни.

6.1 Характеристика мови, писемності та невербальних форм спілкування народу.

6.2. Туристична характеристика видів мистецтва.

6.3. Туристична характеристика культурних традицій народу.

6.4. Характеристика кухні, традицій та культури харчування народів.

7… Спеціальна туристична характеристика країни.

7.1. Оцінка рівня розвитку туризму в країні.

7.2. Характеристика туристичних районів та туристичних центрів країни, їх туристичних ресурсів.

7.2. Географія річних видів туризму в країні.

7.3. Рекорди країни.

7.4. Спеціальна туристична інформації про країну.

Висновки.

Список використаних джерел.

Вступ

Таїланд за правом вважається світовим туристичним центром, ця дорогоцінна перлина знаходиться на березі Індійського океану.

Королівство Таїланд – безперечний лідер азіатських туристичних напрямків. Туризм займає друге місце в країні серед галузей по розвитку одержуваного прибутку.

В тайському туризмі і сферах, безпосередньо зв'язаних з турбізнесом, зайнято більше 2 млн. чоловік.

1. Природно-географічна характеристика країни

1.1. Географічне положення країни та опис її території

Таїланд (Thailand), Королівство Таїланд, країна в Південно-східній Азії на берегах Сіамської затоки, межує на сході з Лаосом і Камбоджею, півдні з Малайзією, на заході з М’янмою (раніше Бірма); Загальна протяжність берегової лінії бл. 2400 км. Південне узбережжя країни омивається Сіамською затокою, південно-західне – Андаманським морем. Площа 513115 кв. Км. Столиця і головний порт Бангкок.

Крайня північна точка Таїланду – 20° 54′ північної широти і 99° 86′ східної довготи.

Крайня південна точка – 5° 68′ північної широти і 101° 13′ східної довготи.

Крайня західна точка Таїланду – 18° 38′ північної широти і 97° 49′ східної довготи.

Крайня східна точка – 16° 68′ північної широти і 105° 67′ східної довготи.

За особливостями рельєфу Таїланд прийнято поділяти на п'ять географічних районів: Північне нагір'я, Центральна рівнина, Північно-Східне плато, південний схід і півострівний Південний район.

Північне нагір'я складається з субмеридіонально орієнтованих високих гірських хребтів, складених вапняками. Тут знаходиться найвища точка країни, гора Інтханон (2600 м). На сході цього району – велике нагір'я Фіпаннам з середніми висотами 1100-1200 м. Південніше гори знижуються і поступаються місцем рівнинам.

Центральна рівнина займає велику частину країни, простягається з півночі на південь на 400 км, а із заходу на схід на 200 км. Вона складена алювіальними відкладами рік Чаупхрая, Меконґ, Бангпаконґ і інш.

Північно-Східне плато, або плато Корат, має хвилясту поверхню середньою висотою 185 м, обрамоване низькими горами Донгпхраяфай на заході, Санкампхенг і Дангрек на півдні. Плато тягнеться із заходу на схід на 400 км і дренується ріками басейну Мун, правої притоки Меконґа; по самому Меконґу проходить кордон Таїланду і Лаосу.

Південно-Східний район відділений від іншої частини країни горами Санкампхенґ на півночі і р. Бангпаконґ на заході. Тут випадає багато атмосферних осадів, і в минулому були поширені густі вологі тропічні ліси.

Південний район займає перешийок Кра до кордону з Малайзією. Центральний гірський ланцюг (хребет Пхукет), що простягається в меридіональному напрямі, розділяє дві прибережні рівнини: вузьку, переривисту на заході і більш широку на сході.

Найбільші ріки – Менам-Чао-Прая (на Менамській рівнині) , Меконґ (на кордоні з Лаосом). Клімат країни тропічний мусонний.

1.2. Туристична характеристика рельефу країни

Більше 1/2- території Таїланду займають низинні рівнини; майже всю іншу частину — середньовисотні гори. Західні і північні окраїни Таїланду представляють складчато-глибові гори і горбкуваті гряди складені гранітами, вапняками, кристалічними і глинистими сланцями. Головні хребти — Кун-Тан (2012 м), Танен-Таунджи (1964 м) і Білаук-Таунг (1513 м). Найвища вершина Таїланду — гора Інтханон (2595 м).

Північно-східна частина Таїланду — велике плато Корат висотою близько 150 м, складене горизонтально залягають шарами червоних піщаників.

На південному-сході уздовж границі Таїланду і Кампучії простираються гори Кравань і Дангрек.

Між областю гір на заході і півночі і плато Корат на сході знаходиться Менамська низовина. Південну (звужену) частина Таїланду займають головним чином низинні рівнини, над якими піднімаються невеликі масиви і гірські гряди висотою до 1786 м.

Берега переважно низинні, місцями заболочені. Багато природних гаваней; уздовж західного берега і півострова Малакка тягнеться ланцюг островів і скель.

Довжина сухопутних границь 5100 км, берегової лінії — 2750 км. Площа 514 000 км2.

1.3. Туристична характеристика клімату країни

Клімат Таїланду субекваторіальний, мусонний. Літній південно-західний мусон продовжується з кінця квітня до середини листопада, зимовий північно-східний — з кінця листопада до лютого. Середньорічна температура в рівнинних і передгірних районах 22-29°С (самий теплий місяць — травень), у горах на півночі узимку знижується до 10-15°С. Середні місячні температури в невисоких районах від +22° на півночі до +28° на півдні.

У більшій, широкій частині Таїланду три сезони: теплий сухий (зимовий), жаркий сухий (між зимовим і літнім мусонами) і жаркий вологий (літній). На півдні країни 2 сезони: жаркий менш вологий (зимовий) і жаркий більш вологий (літній). Опадів випадає понад 1000 мм на Менамській низовині, менше 900 мм на плато Корат, у гірських районах до 3000 мм (місцями більше) у рік. Тривалість дощового сезону від 6 до 8 місяців.

1.4. Туристична характеристика водних ресурсів країни

Річкова мережа Таїланду густа. Для рік характерні різкі зміни водності протягом року і високі паводки в сезон мусонних дощів. Майже всі ріки починаються в горах північних районів і впадають у Сіамську затоку. Особливе значення в житті країни має ріка Менам-Чао-Прайя, сама довга і багатоводна ріка Таїланду.

Її довжина -1200 км (судноплавна протягом 400 км від устя). Разом зі своїми припливами вона зрошує ті райони, де вирощується рис. По незліченних каналах — клонгах — вода подається з ріки на рисові поля. З травня по жовтень, у період дощів, уся низовина, по якій тече Менам-Чао-Прайя, залита водою.

1.5. Туристична характеристика рослинного та тваринного світу країни, її природоохоронних територій

Рослинність. Таїланд розташований у зоні вологих тропічних лісів. Близько 65% його площі займають джунглі. У рослинному покриві Таїланду переважають листопадні тропічні (мусонні) ліси, у яких ростуть тикове і червоне дерева, бамбук і інші. У найбільш вологих районах, головним чином у горах, на піднятих окраїнах плато Корат, на перешийку Кра і на півночі-сході приморської частини виростають вологі вічнозелені ліси. Основні породи цих лісів — діптерокарпації, хопеї, фікуси, пандануси і різні пальми. У приморській смузі на півдні розвинута мангрова рослинність. На плато Корат широко поширені савани і заросли колючих дерев і чагарників. На сухих (підвітряних) схилах гір, у зоні 700-1700 м ростуть сосново-дубові ліси, у верхній зоні гір — вічнозелені чагарники.

Тваринний світ. Майже весь Таїланд відноситься до Індо-Малайської зоогеографічної області. У лісах і в бамбукових заростях живуть самі різноманітні тварини: носороги, слони, тапіри, тигри, леопарди, дикі кішки, білки. Особливо багато там мавп. Зустрічаються не тільки макаки, але і людиноподібні — гібони. У саванах водяться антилопи, олені, що здичавіли буйволи і дикі бики — гаур і бантенг. По всій країні, у лісах і на полях, маса змій, серед них чимало отрутних, наприклад «строкаті стрічки» і величезні королівські кобри.

1.6. Унікальні природні явища та об’єкти країни

З древніх часів в Таїланді існували соляний і золотий промисли. У IV — VI ст. залізорудні родовища в горах Пномдек (поблизу сучасного кордону з Камбоджею) розроблялися племенами куі. Добували також золото і олов'яні руди, сіль. У VI — VIII ст. залізорудний район експлуатувався племенами кхмерів, а на заході країни монські племена добували руди олова, свинцю, срібла й золота. У XIII ст. на території країни добували руди олова і міді, на півночі країни — залізну руду.

У XIV — XVI ст. тайська держава Аютія розробляла олов'яні родовища Малаккського півострова. олово, свинець і селітра були предметами торгівлі. В період XVII — XVIII ст. гірнича справа занепадає внаслідок війни з Бірмою. Центром гірництва залишався півострів Малакка, де Сіам (стара назва Таїланду) увів монополію на видобуток олова і дорогоцінних каменів. У 30-і роки XVII ст. Сіам експортував річно 120-180 т свинцю, 90-120 т олова, 15-20 тис. кошиків солі.

Починаючи з 30-х років ХІХ ст. виникають великі гірничодобувні артілі, чисельністю в кілька сотень чоловік, які складалися здебільшого з китайських емігрантів. Відбійку руди здійснювали крім іншого струминними механізмами, причому дерев'яні помпи діяли від водяних коліс (тому роботу вели цілодобово, тільки в сезон дощів). Гірничу масу скидали з висоти гірського масиву вниз в рудопромивні колодязі, зроблені в граніті. В середині ХІХ ст. Сіам вивозив близько 300 т олова на рік.

Між горами Чайнат і Накхонсаван велася відкрита розробка залізної руди. Її на баржах вивозили в м. Тисинґ. На узбережжі Сіамської затоки з морської води випаровували сіль. У 80-і роки ХІХ ст. виробництво заліза, міді, свинцю і олова пережило кризу, викликану нестачею капіталів. У цей період англійські та австралійські компанії отримують концесії на видобуток олова, італійські добувають золоті руди на півострові Малакка. На початку XX ст. в Сіамській затоці й на острові Самуй починається розробка покладів вольфрамових руд. Для розробки розсипів застосовують драги. В 1907 р. створена найпотужніша в країні гірнича компанія, яка практично монополізує видобуток олова й золота. В XX ст. країна експортувала 17 корисних копалин, головним чином — поліметалічні руди.

В кінці XX ст. Таїланд має в своєму розпорядженні багаті ресурси корисних копалин. Надра містять природний газ, буре вугілля, олов'яні і стибієві руди, калійні солі, плавиковий шпат. Є також нафта, горючі сланці, руди міді, заліза, цинку, свинцю, мангану, вольфраму, ніобію, танталу, рідкісних земель, бариту, дорогоцінних каменів і невеликі родовища кам'яного вугілля, свинцю, золота, кухонної солі.

На початку XXI ст. у країні добувається 39 видів корисних копалин (22 нерудних, 14 металічних і 3 паливних), з яких 17 експортуються. Загальна вартість видобутої мінеральної сировини у 2001 р склала 24-25 млрд. Частка гірничодобувної промисловості — 2 % ВВП, вона є важливим джерелом валютних надходжень. Важливе значення мають видобуток і виробництво стибію, вольфраму, свинцю, цинку, гіпсу, каоліну, кам'яної солі, тальку. Таїланд є одним з провідних постачальників олова і вольфраму на світовий ринок. Нарощується видобуток паливно-енергетичної сировини. Основний виробник мінерально-металічної продукції в країні — компанія Padaeng Industry plc. (UM of Belgium — 44.77 %) і уряд Таїланду (Thai Ministry of Finance) −13.81 %.

Підготовка наукових кадрів з гірничих наук, металургії і наук про землю ведеться в університеті Чулалонгкорн у Бангкоку (заснований у 1917 р.), Королівському університеті м. Сонгхла (1964), університетах Махідол і Срінакхарінвірот у Бангкоку, університеті м. Чіангмай.

2. Політична характеристика країни

2.1.Офіційна назва, форма правління та форма державного устрою країни

Таїланд — конституційна монархія. Відповідно до тимчасової конституції (проголошена10 листопада 1977) голова держави — король. Вищим законодавчим органом є двопалатна Національна асамблея (парламент), що складається із сенату (268 чоловік), призначуваного королем, і палати представників (357 чоловік), що обираються населенням країни прямим голосуванням на 4 роки. Виконавча влада належить уряду на чолі з прем'єр-міністром. Політичний орган правлячого військового угруповання — Національна політична рада (НПС), наділена широкими повноваженнями.

Усі політичні партії розпущені після державного перевороту 1976. До цього діяло понад 50 партій, у тому числі Демократична партія, Тайська національна партія, Партія соціальної справедливості, Соціалістична партія Таїланду, Об'єднаний соціалістичний фронт, партія «Нова сила» і ін. Комуністична партія Таїланду (заснована в 1942) знаходиться на нелегальному становищі.

2.2. Державні органи впади та державні посади в країні

Глава держави — король Бхумібол Адуліадей з 1946, глава уряду Чуан Лікпай з 1992; політичний режим — демократія, що розвивається.

2.3. Адміністративно-територіальний поділ, залежні та спірні території

Таїланд традиційно займає одне з перших місць за показниками розвитку міжнародного туризму. На нього приходиться більше 1/1 загального світового туристопотоку.

За характером рекреаційних ресурсів і функціональних особливостей територіальних рекреаційних систем, що формуються, Таїланд можна поділити на чотири райони: Центральний, Північний, Північно-Східний і Південний.

Центральний район займає менамскую рівнину і прилягаючі до неї передгірні області, а також узбережжя Сіамської затоки.

Культурно-історичний потенціал світового значення і добре розвита рекреаційна інфраструктура — все це в сукупності зробило Центральний район ведучим рекреаційним районом країни.

Сюди належать такі туристичні центри, як: Бангкок, Хуа Хин, До Самуй, Пхи Пхи.

Великим міжнародним центром туризму і бізнесу в цьому районі є столиця Бангкок. Це найбільший торгівельний центр, найважливіший транспортний вузол країни. Він має усі необхідні умови по розміщенню туристів. Пропонує для проживання більш 200 першокласних готелів враховуючи найбільший у світі на 3700 місць.

2.4. Тип політичного режиму в країні

Таїланд — конституційна монархія. Відповідно до тимчасової конституції (проголошена 10 листопада 1977) голова держави — король. Вищим законодавчим органом є двопалатна Національна асамблея (парламент), що складається із сенату (268 чоловік), призначуваного королем, і палати представників (357 чоловік), що обираються населенням країни прямим голосуванням на 4 роки. Виконавча влада належить уряду на чолі з прем'єр-міністром. Політичний орган правлячого військового угруповання — Національна політична рада (НПС), наділена широкими повноваженнями.

2.5. Політичні конфлікти в країні

Усі політичні партії розпущені після державного перевороту 1976. До цього діяло понад 50 партій, у тому числі Демократична партія, Тайська національна партія, Партія соціальної справедливості, Соціалістична партія Таїланду, Об'єднаний соціалістичний фронт, партія «Нова сила» і ін. Комуністична партія Таїланду (заснована в 1942) знаходиться на нелегальному становищі.

2.6 Столиця країни, державні символи, державна та офіційні мови в країні, державні свята

Бангко́к, столиця та найбільше місто Таїланду, один з провідних фінансових та економічних центрів Південно-Східної Азії. В 2000 році населення міста складало 6 355 144 особи. Місто розташоване на березі річки Менам-Чао-Прая неподалік від Сіамської затоки, координати 13°45' пн.д, 100° 31' сх.ш. Порт на ріці Чао-Прая.

Офіційні та релігійні свята, які відмічають в Таїланді:

1 січня — Новий Рік

10 січня — День дітей

16 січня — День Вчителя

кінець січня/початок лютого — Маха Пуджа

2 квітня — День народження принцеси

6 квітня — День династії Чакри

13 квітня — Сонгкран (свято води)

Традиційний тайський Новий Рік

1 травня — День Праці

5 травня — День Коронації

В 1946 році в цей день був коронований діючий король

11 травня — День Першої борозни

травень — Вісаха Букха (Visakha Bucha)

19 липня — Кхао Пханса (Khao Phansa)

Один з буддійських релігійних свят

28 липня — День народження принца

12 серпня — День народження королеви

23 жовтня — День Чулалонгкорна

листопад — Лой Кратонг

Свято ліхтариків, які проходять в повний місяць 12 -го місячного місяця.

5 грудень — День народження короля

Крім цього — День Батьків

10 грудня — День Конституції

31 грудня – Початок Нового Року.

2.7.Входження країни в міждержавні об єднання, союзи, блоки

Член Асоціації країн-виробників олова (з 1983). Таїланд є членом ООН і входить в Асоціацію держав Південно-Східної Азії (АСЕАН) і Азіатсько-Тихоокеанську економічну конференцію.

Англо-французька угода 1896 визнала Сіам незалежною буферною державою. Конституційна монархія встановлена в 1932, назва країни Таїланд прийнята у 1939. Японія окупувала країну в 1941 — 45. Військові захопили владу в результаті перевороту в 1947, скинуті в 1973, повернули владу в 1976. Цивільний уряд утворений у 1983. Військові знову захопили владу в 1991, були проведені нелегітимні вибори в 1992, призначення генерала Сучінда Крапрайуна прем'єр-міністром викликало бурхливий протест, йому довелося залишити посада; сформована новий коаліційний уряд, який очолив Чуан Лікпай.

3. Економічна характеристика країни (с точки зору туризму)

3.1. Рівень економічного розвитку та уклад економіки країни

Таїланд – аграрно-промислова країна. Місцева економіка базується на рибальстві і видобутку корисних копалин. Близько 70% економічно активного населення зайняті в сільському господарстві. Основні галузі промисловості: гірнича (вольфрамова, олов’яна, дорогоцінні камені та ін.), металообробна, машинобудівна, нафтохімічна, харчова, електронна, текстильна, паперова, цементна. Транспорт – автомобільний, залізничний, морський, річковий. Основні порти: Бангкок, Сонгкхла, Трат, Пхукет, Саттахіп. Міжнародний аеропорт в Бангкоку. Є регулярне авіасполучення з багатьма містами країни.

Економічно найбільш розвинений Центральний район Таїланду. У Бангкоку і його околицях зосереджена більшість промислових підприємств, банків, торгових фірм і транспортних об'єктів. На Центральній рівнині — найбільш родючі землі Таїланду. Тут вирощують рис, цукрову тростину, кукурудзу, маніок. Економічний розвиток північного сходу стримується через малородючі ґрунти, порівняно посушливий клімат і недостачу грошових ресурсів. Незважаючи на реалізацію державних програм дорожнього будівництва, поліпшення системи водопостачання і зміцнення сфери соціального обслуговування, подолати відсталість району не вдається, і він є найбільш бідним в країні. У Північному Таїланді здавна головним товаром була деревина, але в зв'язку з поширенням землеробства і надмірними вирубками площа лісів істотно скоротилася. Сьогодні на державних землях промислові лісозаготівлі заборонені. На півдні країни є безліч невеликих рибальських гаваней. Через головні місцеві порти Сонгкхла і Пхукет ведуться зовнішньоторговельні операції. Основна продукція цього району — каучук і олово.

З 1970-х років середньорічні темпи зростання економіки країни складали близько 7%, а в окремі роки досягали 13%. Валовий національний продукт з розрахунку на душу населення в 1997 оцінювався бл. 2800 дол.

Сільське господарство. З середини 1970-х років відбувалося зменшення ролі сільського господарства, в якому в 1996 було створено лише 10% ВВП проти 34% в 1973. Проте галузь задовольняє внутрішній попит на продукти харчування. Приблизно третину всієї території країни займають угіддя, що обробляються, з них половина відведена під посіви рису. Вирощують маніок, цукрову тростину, кукурудзу і ананаси, бавовник і джут. Тваринництво грає підлеглу роль. Розвинене рибальство. У харчовому раціоні таїландців риба є головним джерелом білків. У кінці 1990-х років по улову морепродуктів Таїланд займав 9-е місце в світі (бл. 2,9 млн т).

Обробна промисловість розвивалася бурхливими темпами в 1990-і роки і стала найважливішим сектором економіки, в якому в 1996 було створено майже 30% ВВП. Розвинені такі галузі промисловості, як електронна, нафтохімічна, збирання автомашин, ювелірна обробка. У 1960-1970-і роки виникли підприємства текстильної і харчової промисловості. Продовжується зростання випуску тютюнової продукції, пластичної маси, цементу, фанери, автомобільних шин. Населення Таїланду займається традиційними кустарними промислами — різьбленням по дереву, виробництвом шовкових тканин і лакових виробів.

Трудові ресурси Таїланду в 1997 оцінювалася в 34 млн. чол., з них 57% зайнято в сільському господарстві, 17% в промисловості, 11% в торгівлі і 15% в сфері послуг і на державній службі.

Енергетика сильно залежить від імпорту нафти. У 1982 частка нафти становила 25% вартості імпорту. Цей показник знизився до 8,8% у 1996 через загальне розширення ввезення. Енергетична криза, пов'язана зі зростанням цін на рідке паливо, змусила Таїланд шукати альтернативні підходи. Найбільш значущі результати принесло відкриття морських родовищ природного газу і розвиток ГЕС. У середині 1990-х років залежність від імпорту нафти знову зросла. Більшість населених пунктів в Таїланді електрифікована. У споживанні електроенергії перед веде ареал Бангкока. Виробництво електроенергії – 46 млрд кВт год (1990).

3.2. Головні статті експорту та імпорту країни

За даними Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001: ВВП – $ 158,6 млрд. темп зростання ВВП – (-9,4)%. ВВП на душу населення – $2593. Прямі закордонні інвестиції – $ 5,8 млрд. Імпорт – $ 55 млрд. (г.ч. Японія – 23%; США – 14%; Сінгапур – 5%; Малайзія – 5,2%; Німеччина – 5,1%). Експорт – $ 72,8 млрд. (г.ч. США – 22%; Японія – 13%; Сінгапур – 8,7%; Гонконг – 5%; Нідерланди – 3,4%). Експортують комп'ютери і комплектуючі, інтеґральні схеми, електричні трансформатори, ювелірні вироби, готовий одяг, тканини, різноманітну продукцію з пластику, олово, плавиковий шпат, цинкову руду, сільськогосподарську продукцію (рис, каучук, тапіока, сорго, кенаф, джут), морепродукти. Імпорт складається в основному з машин і обладнання, споживчих товарів, нафти і нафтопродуктів.

3.3.Грошова одиниця та банкноти країни

Грошова одиниця – бат = 100 сантангам. За офіційним курсом 2002 р.

1 бат = 0,05 американського долара.

3.4.Характеристика туристичної інфраструктури країни

Більшість туристів приїзджають в Таїланд через Бангкок і перше, що вони бачать – сучасні термінали аєропорта Дон Муанг. Багато авіакомпаній здійснюють регулярні рейси в столицю Таїланда, з яких дві власно тайські – Thal Airways і Bangkok Airways.

В Таїланді добра внутрішня система авіаліній, більшість великих міст та центрів мають аеропорти.

Зараз весь Таїланд розсікають сучасні автобани, тому пересуватися по країні на машині не складає труднощів. Автобусне сполучення в центрі країни непогане, єдиний важливий момент – завжди краще їздити автобусом с кондиціонером. Автобуси курсують по всій країні, тому потрапити з Бангкоку до будь-якого району країни не складає особливої складності. Орендувати автомобіль можна в будь-якому місті, де зустрічаються туристи.

Міський транспорт Бангкоку

Місцеві жителі воліють їздити на мотоциклах. Тайський спосіб пересування – тук-тук являє собою триколісне таксі з критим верхом і розраховано в першу чергу на туристів.

У Бангкоку запустили Srytvain – надземний метрополітен. Його лінії розташовуються на високих опорах на висоті декількох десятків метрів над міськими вулицями. Дуже зручно в тім плані, що немає пробок, швидко можна дістатися з однієї частини міста в іншу.

Таїланд має дуже щільну для своїх масштабів мережу повітряних маршрутів. Два десятки аеропортів розкидані по всій країні. Головним є міжнародний аеропорт Бангкоку – Дон Муанг. Як і в наземному транспорті, більшість внутрішніх авіарейсів зав'язано на Бангкок.

У країні діє кілька авіакомпаній, але основних тільки дві. Більшість рейсів належить державній «Thai Airways». Ця компанія виконує з Бангкока десятки рейсів щодня в кожне з основних міст країни.

Другою значною компанією є «Bangkok Airways». Ця приватна компанія спеціалізується в основному на рейсах у курортні міста та інші пункти, куди і літає «Thai Airways».

Залізниця з'єднує всі значні міста Таїланду. Усі залізничні лінії розходяться з єдиного центру – Бангкока. Минаючих потягів у Бангкоці немає – усі поїзди починають чи закінчують там свій шлях. Вокзалів в Бангкоці два. Головний – Хуалампонг. Друга станція Ної розташована на відшибі в Тонбури й обслуговує в основному потяги ближнього сполучення.

Основне навантаження в Бангкоці несуть автобуси. Одинадцять із лишнім тисяч автобусів ходять за 376 маршрутами. Майже половину з них складають мікроавтобуси. Існує і такий транспорт як водні таксі. Вони спеціалізуються в основному на переправах через ріку, що розсікає місто, Чао-Прайя. Крім того, швидкісні судна ходять нагору і вниз по ріці.

Разом з інфраструктурою плідно розвивається й мережа готелів.

4.Коротка історична довідка про країну

Перша велика тайська держава – Сукотаї – виникла в ХІІІ ст. Його змінило королівство Аютія (Сіам) в 1350. У ХІХ ст. Сіам уклав нерівноправні угоди з Великобританією, Францією, США. До 1949 держава називалася Сіам, сучасна офіційна назва — Таїланд, або Пратхеттхай («Земля вільних»). З 1946 до середини 1970-х років він був союзником США в період холодної війни і отримував американську військову допомогу. У роки війни у В'єтнамі на території Таїланду розміщувалися американські військові підрозділи.

5. Соціальна характеристика країни

5.1. Демографічна та якісна характеристика населення країни

Національною мовою є тайська. Англійська мова дуже широко розповсюджена у великих містах.

Зараз у країні проживає біля 60 млн. чоловік. Приблизно 9,5% усього населення знаходиться в Банкоці — столиці Таїланду. Протягом своєї довгої історії Таїланд охоче приймав іммігрантів. Багато хто з них були письменниками, художниками, скульпторами, танцюристами, музикантами й архітекторами, їх майстерність допомогла збагатити місцеву культуру.

Понад 85% населення зайнято в сільському і лісовому господарстві. Число робітників у промисловості, у тому числі кустарній промисловості, перевищує 400 тис. Близько 40% населення неграмотне.

Контрасти між сучасним Банкоком і іншою сільською провінцією – як, утім, і в межах одного міста між жителями різних його кварталів — відбивають соціальну напруженість, що існує усередині країни. Злочинність – часто, як результат бідності – у Банкоці й інших регіональних центрах вище, ніж у середньому по країні.

5.2. Туристична характеристика розміщення та розселення людей в країні. Головні міста країни.

Таїланд — багатонаціональна країна, у якій нараховується понад 30 народностей і племен, переважно етнічні групи тай: кхон тай (13,5 млн.), лао (4,5 млн.), шані (до 55 тис.) та інші.

Говорять мовою тай, однак широко розповсюджена і англійська, і зосереджені головним чином у центральних, північно-східних і північних районах. Крім того, живуть китайці (близько 3 млн., в основному в містах), малайці (понад 600 тис.) — на півдні, кхмери (350 тис.) — на південно-сході. Європейців небагато (до 5 тис.).

Середня густота — понад 55 чоловік на 1 км2, а в районах нижньої течії Менама, центральної і деяких південних провінцій (30% території Таїланду) зосереджене понад 50% населення (150-200 чоловік на 1 км2). Сільське населення, — близько 80%. Міста, що нараховують населення понад 100 тисяч чоловік, — Банкок, Тонбурі.

5.3. Туристична характеристика народів країни (расовий, етнічний, національний склад)

Карени, в Таїланді також мають назву каріанг або янг, народ чи група споріднених народів, що мешкають на південному сході Бірми й на заході Таїланду. Чисельність — близько 7,4 млн осіб. Розмовляють каренськими мовами, що входять до групи тибето-бірманських мов сино-тибетської мовної родини.

Шани (самоназва — тхай ньо) (Shan і Thai Yai) — народ в Південно-Східній Азії, спорідена з лаосцями. Розмовляють шанською мовою, що належить до паратайської мовної родини.

Населяють територію Шанського національного округу (раніше — федерального штату) Бірми, а також прилеглі території Китаю, Таїланду і Лаосу.

Етнічна спільнота шанов складається з 7 племен, загальною чисельністю більше 3 мільйонів чоловік. Більшість шанів сповідують буддизм. У домашньому господарстві селяни вирощують рис і тропічні фрукти, розводять курчат і свиней.

5.4. Релігійна характеристика народів країни

В Таїланді переважає релігія буддизм. Буддизм — одна з трьох світових релігій (деколи релігієзнавці називають його релігійно-філософським вченням), заснована на вченні Сіддхаттхи Готами (Будди Сак’ямуні), який жив приблизно з 563 до 483 року до н.е. На думку деяких провідних індологів, його арійське плем'я Сак'я переселилося в прадавні часи в Індію з території сучасної України. Виникнувши в Індії, буддизм поступово поширився по всій Азії: до Центральної Азії, Тібету, Шрі Ланки, Південно-Східної Азії, а також до країн Східної Азії, Китаю, Монголії, Кореї та Японії.

Буддисти світу об’єднані в дві міжнародні організації – Всесвітнє Братство буддистів (штаб-квартира в Бангкоці, Таїланд) і Азіатську буддійську конференцію за мир (штаб-квартира в Улан-Баторі, Монголія).

В країні існує близько 27.000 буддійських храмів, більшість з яких розташовані в сільській місцевості.

6. Туристична характеристика культури народів країни

6.1 Характеристика мови, писемності та невербальних форм спілкування народу

Мови: тайська і китайська (обидві державні), місцеві діалекти.

6.2. Туристична характеристика видів мистецтва

Пам`ятки художньої культури Таїланду належать до бронзового віку, свідчення тому є кераміка з поховань, зразки якої можна побачити в національному музеї. В перші століття нашої ери на території цієї країни розвивалося монське та кхмерське мистецтво, що послужило основою тайській культурі, що створили численні храми, масивні, з ювелірно-тонкими деталями статуї Будди. Національне тайське мистецтво почало активно розвиватися під егідою буддизму з XIII століття: будувалися своєрідні храми ( таких більше ніде немає ), в скульптурі вироблювали характерні для Таїланду графічні витягнуті форми. Період розквіту Сіамської держави – в XIV – XIX століттях – з`явилися міста з прямокутним плануванням, обнесені цегельними стінами з зубцями у вигляді листків лілії. Палаци та храми багато прикрашені кольоровою мозаїкою, складним розписом та різьбою. Створювались численні витвори скульптури.

Західний вплив почав відчуватися в Таїланді з кінця XIX століття. Але країна не втратила свого екзотичного тайського обличчя. Особливо це вигадливе сполучення стародавнього Сходу та сучасного західного мегаполісу вражає в Бангкоке, де виросли будівлі багато численних банків, офісів, готелей в дусі сучасної “інтернаціональної” архітектури.

Про всі храми Таїланду неможливо розповісти навіть стисло в загальних рисах, оскільки тільки в Бангкоці налічується більш як 400 храмових споруд(Храм Ват По, Храм Ват Арун, Храм Ват Траймит, Золота гора, Великий Королівський палац, Храм Ранкової зорі та багато інших). Найбільш популярним у туристів та міського населення є Храм Смарагдового Будди – зразок класичної тайської архітектури. Храм був побудований спеціально для того, щоб розмістити там статую Смарагдового Будди, висота якої біля 75 сантиметрів. А скільки їй років – точно не знає ніхто. Відповідно тайським історичним хронікам, у 1434 році ударом блискавки зруйнована пагода в місті Чианграй, розташована в одному з північних районів Таїланду. На цьому місці в старій ступі, в якій зберігалися священні реліквії, згодом ніби то виявили золоту статую Будди. З інших джерел, її вивезли тайці як військовий трофей із Лаоса. З цього часу і починаються мандрівки Смарагдового Будди по храмам Лампанга, Чиангмая, Вьентьяна, Тонбури. Вони продовжувалися до тих пір, поки 200 років тому для нього указом тайського монарха не був побудований спеціальний храм. Через деякий час частина золотого покриття статуї осипалась, і оголився зелений камінь. Незважаючи на свою назву вона зроблена не із смарагду, а з рідкого суцільного куска ніжно-зеленуватого нефриту.

Вхід в храм Смарагдового Будди охороняють дві гігантські статуї “якшей” – кам’яних сторожів китайської зовнішності, які захищають храм від всякої погані. Будда сидить на високому золоченому троні в центральному залі зі стінами покритими фресками. По сторонам від статуї розташовані дві скляні сфери, що символізують Сонце і Луну. Нижче статуї розташовані багато прикрашені вази, чаши з благовоніями, найрізноманітніші підношення та дари від високопоставлених осіб і простих тайців.

Аюттая

З Бангкоку на човні можна добратися до міста Аюттайя – столиці Таїланду з 1350 по 1776 року, розташованої в 72 кілометрах від сучасної столиці. Руїни, що залишилися від Аюттаї в результаті нападу бірманців, говорять о величі та красі цього міста.

Північний Таїланд – не місцевість, а одне з найяскравіших явищ загальнолюдської культури. Столиця краю носить поетичну назву Чіангмай (“троянда північних гір”). Місто схоже на справжній заповідник архітектурних пам`яток та інших старожитностей. Найбільше тут буддиських храмів, збудованих у XIII-XV століттях. Серед них трапляються справжні шедеври, причому на будь-який смак. Наприклад, шпиль храму Ват-Прасингх до землетрусу 1545 року становив 90 метрів, та й нині, хоч і зменшений у півтора рази, вражає сміливістю архітектурних рішень. А сам храм пишно декорований дзеркальною мозаїкою та позолоченим орнаментом, які у променях вечірнього сонця створюють абсолютно ірреальне видовище. В найстарішому храмі Чіангмая – Ват-Чіангмун вражає обшита листами блискучої бронзи вежа, яку підпирають ряди ліпних слонів. Та найкрасивішим північним храмом Таїланду всі одностайно визнають Ват-Чедічейот, збудований королем Боромотрайлоканатом на честь двохтисячоліття Різдва. Певна річ, не Христа, а Будди (останній, як відомо, народився десь на 450 років раніше від Сина Людського). Сім шпилів і сімдесят фігур, які ніби перетікають по стінах у молитовних позах, мають здатність непомітно для споглядальника “спресовувати” час і простір.

Крокодиляча ферма Самут Пракан

Крокодиляча ферма – місце, де проходить екзотичне шоу під назвою “Ловля крокодилів руками”, в якому беруть участь людина, крокодили та змії. На фермі 40 тисяч крокодилів і невеликий зоосад, де можна побачити ручних Львів , мавп, удавів, покататися на слонах.

6.3.Туристична характеристика культурних традицій народу

Бангкок раніше називали Венецією Сходу: житлові квартали розміщалися уздовж притоків та клонгів річки Менам-Чао-Праї. Число клонгів (каналів) доходило до 170. Тепер їх не більше 140. Все життя проходило на воді. До наших днів зберігся звичай: ранком на Плавучому ринку йде торгівля з човнів, до середини дня базар розпливається в різні сторони.

Країна відома різноманітними виробами прикладного мистецтва, в основному призначених для прикрашеня храмів. Стінна живопись в середині храмів розповідає про життя Будди та його останніх втілюваннях, до того як він народився в образі Будди. Тайскі майстери вирізали статуї Будди з каменя та дерева, виливали з бронзи, ліпили з глини.

Танець та драма – головні способи передачі стародавніх оповідань. Найважливіше джерело театральних вистав – «Рамакиян», де розповідається про викрадення прекрасної Сіти, дружини бога – царя Пра Сама, вероломним демоном Тосаканом.

В Таїланді будь-яка голова є священною. По тайському повір`ю, в голові сидить дух оберігаючий життя людини. Тому доторкнутися до чужої голови – означає образити людину.

Для тайців добрий тон – стриманий тон. Дуже сурово тайці відносяться до взуття: її годиться знімати перед входом не тільки до храму, але й в приватне житло. Сидіти схрещуючи ноги де-небудь в селі – за тайськими традиціями абсолютно негарно навіть для чоловіків: це буде сприйнято як образа оточуючих.

В Таїланді усі усміхаються. Стриманий стиль, прийнятий в поведінці, зовсім не суперечить духу життєрадісності.

6.4. Характеристика кухні, традицій та культури харчування народів

Тайська кухня асоціюється насамперед зі смаком бананів, цитрусових, ананасів, кокосового молока, свіжого коріандру, лимоннику, часнику і стручкового перцю — чілі. Може виникнути питання — чому чілі, а не карі, адже Індія, де кухня базується на використанні численних видів карі, знаходиться поруч, на Заході. Справа в тім, що чілі з'явився в Таїланду разом з португальськими місіонерами, що пристрастилися до нього у Південній Америці. Цей гострий перець прийшовся до смаку тайцям і тепер є найважливішою приправою тайських блюд.

Король тайського столу звичайно ж мал. Рис — основа більшості рецептів, крім того, він часто використовується як доповнення до інших блюд: ним заведено "розводити" особливо гострі блюда. Сервіровка столу по-тайськи — це велике блюдо рису, другі страви, що також подаються на загальному для всіх членів компанії блюді і соуси. Суп, а точніше сказати бульйон подається для кожного співтрапезника окремо, причому в суп, навіть на приклад із локшиною, заведено додавати рис.

Таїланд — країна, омивана морем і по який протікають ріки, тому в тайській кухні розповсюджені блюда з риби й дарів моря. Рибу — як морську, так і прісноводну тайці воліють готувати цілком, з головою та хвостом, попередньо її почистивши.

М'ясо в Таїланду вживають порівняно мало, воно вважається святковим блюдом. Улюблені тайцями свинина, курятина чи качка комбінується зі овочами, локшиною, рибою чи з морепродуктами і поливаються великою кількістю соусу.

Найпоширеніша приправа — негострий рибний соус. Цим тайці відрізняються від більшості країн Південно-Східної Азії, де основою для готування соусу є соя. Рибний соус — ясно-коричнева рідина, солона, але з м'яким смаком, багата білком і вітамінами групи В.

Ще однією відмінністю кухні Таїланду, є широке використання продуктів переробки кокосової пальми. Для смаження таїці використовують кокосову олію, молочні продукти їм замінюють кокосове молоко і кокосові вершки (шар, що утвориться у верхній частині кокоса, сама густа фракція кокосового молока). На кокосовому молоці готують супи, кокосове молоко застосовують у соусах, щоб підкреслити гостроту пряностей і зм'якшити смак блюда.

Як десерт у Таїланду виставляють різноманітні тропічні фрукти — мангостіни, рамбутани, манго, папаїя, ліхея, дині і дуріан — що дуже своєрідно пахне.

Тайці надають великого значення зовнішньому вигляду блюд, вони люблять створювати зі фруктового чи овочевого гарніру свого роду "скульптури".

Ідеалом тайського столу є таке сполучення блюд, ароматів і фарб, що одночасно радували б око, ніс та язик.

7. Спеціальна туристична характеристика країни

7.1. Оцінка рівня розвитку туризму в країні

На території країни виділяють чотири туристично-рекреаційних райони: Центральний, Північний, Північно-Східний та Південний. Кожний з них є неповторним за своїми рекреаційними ресурсами і об`єктами тяжіння туристів. Туризм є дотаційною статтею бюджету. Тому розвитку туризму приділяється значна увага. Влада Таїланду розраховує подвоїти кількість приїзджих іноземних туристів в найближчі десять років. За десятирічним планом розвитку туризму, що був схвалений урядом, воно повинно досягти 22,5 млн. чол. В 2001 році Таїланд розраховував прийняти 8,8 млн. туристів, однак ця цифра досягла 9 млн. чол. Порівняно з 2000 роком кількість туристів збільшилося на 500 тис. чол. В найближчі п`ять років Таїланд сподівається щорічно приймати 16 млн. туристів, а прибуток від туризму повинен складати 10 млрд. доларів за рік.

З листопада по березень Таїланд являє собою найбільш перспективний напрямок для нашого туризму. Головна перевага – в ці місяці жодна з країн, окрім, мабуть, Єгипту, не може запропонувати сонце, море і пляж. Перевізник в Таїланді – “Аерофлот” – і це найкращий варіант.

Основними центрами тяжіння туристів є: Бангкок (за 2001 р. це місто відвідало 1,2 млн. іноземних туристів), Пхукет (2,2 млн. туристів), Чіангмай (1 млн. туристів), Паттайя (2,2 млн. туристів). Так лише в одному Банкоці нараховується біля 400 храмів, численні музеї та багато парків.

Комфортабельні готелі Таїланду з розвинутою сферою різноманітних послуг, з добре розвинутою інфраструктурою ні в чому не поступаються готелям європейських держав, відповідаючи найбільшим попитам готові до прийому туристів будь-якого класу. В кожному, навіть невеликому містечку містечку можна знайти готелі, що відповідають світовим стандартам, а ціни нижче ніж на заході. Теплі і чисті прибережні води Індійського океану і чудово обладнанні пляжі роблять пляжний відпочинок в Таїланді одним з найпривабливіших у світі. Саме в Таїланді знаходиться найбільший готель у світі. Він одночасно може розмістити 3700 осіб.

Добре розвинута транспортна мережа сприяє зручному пересуванню туристів по країні. Головна роль належить залізничному, автомобільному та водному. Роль повітряного транспорту полягає у перевезенні туристів на найбільші острови країни.

Одним з найбільших об`єктів туристичного тяжіння є крокодиляча ферма та Храм Золотого Будди (в якому знаходиться найбільша у світі статуя Золотого Будди, висотою біля 130 м). Саме їм належить значний відсоток туристів.

Таїланд розташований на Індокитайському півострові, це зумовлює значну протяжність берегової смуги, що є вагомим фактором для розвитку пляжного туризму. Саме до берегової смуги тяжіють найбільші курорти країни.

7.2. Характеристика туристичних районів та туристичних центрів країни, їх туристичних ресурсів

Таїланд традиційно займає одне з перших місць за показниками розвитку міжнародного туризму. На нього приходиться більше 1/1 загального світового туристопотоку.

За характером рекреаційних ресурсів і функціональних особливостей територіальних рекреаційних систем, що формуються, Таїланд можна поділити на чотири райони: Центральний, Північний, Північно-Східний і Південний.

Центральний район займає менамскую рівнину і прилягаючі до неї передгірні області, а також узбережжя Сіамської затоки.

Культурно-історичний потенціал світового значення і добре розвита рекреаційна інфраструктура — все це в сукупності зробило Центральний район ведучим рекреаційним районом країни.

Сюди належать такі туристичні центри, як: Бангкок, Хуа Хин, До Самуй, Пхи Пхи.

Великим міжнародним центром туризму і бізнесу в цьому районі є столиця Бангкок. Це найбільший торгівельний центр, найважливіший транспортний вузол країни. Він має усі необхідні умови по розміщенню туристів. Пропонує для проживання більш 200 першокласних готелів враховуючи найбільший у світі на 3700 місць.

У Бангкоці переважає пізнавальна форма міжнародного туризму. У столиці знаходяться найвідоміші культурні й історичні визначні пам'ятки: архітектурний комплекс Королівського палацу, Храм Смарагдового Будди (головної реліквії держави), Храм Висхідного сонця, Національний музей, Зміїна ферма, ферма по розведенню крокодилів і багато чого іншого.

Тут у величезному достатку представлені шедеври скульптури, настінного розпису і численні декорації, що демонструють неповторні досягнення нації в мистецтві.

До послуг туристів у Бангкоці мається безліч розваг: це нічні клуби і ресторани, бари, концертні зали, луна-парки, музеї, театри, галереї, кінотеатри, масажні салони, більярдні зали, тенісні корти, майданчики для гольфу, спортивні зали і багато чого іншого.

У самому центрі цього регіону, у 80 км від Бангкока, знаходяться руїни стародавнього міста Аюттайя.

Хуа Хин знаходиться в 198 км від Бангкока. Цей найстарійший курорт, відомий завдяки своєму протяжному пляжу, відгородженому від невеликого рибацького селища невеликою скелею. Великою визначною пам'яткою Хуа Хіна є нічний ринок, де крім численних сувенірів, варто звернути особливу увагу на вироби з місцевої бавовни, а також на морську їжу і різноманітні місцеві солодощі.

Північний район: займає 1/3 загальної площі країни. Тут виділяється саме велике місто району Чиангмай, як один з головних туристичних центрів. Він розташований на відстані 700 км від Бангкока. Чиангмай є ідеальним місцем для екскурсійних туристичних поїздок. Незважаючи на те, що за останні роки місто помітно виросло, сучасні будинки ніяк не псують красу стародавніх храмів. Для туристів пропонується величезний вибір готелів. Починаючи від розкішних класу «люкс», до недорогих, але зручних будинків для гостей, що пропонують розміщення на будь-який смак. За 2001 рік це місце відвідало 1,1 млн. іноземних туристів.

Чиангмай становить великий інтерес для аматорів пригод. Туристи можуть провести в місті кілька днів, оглядаючи храми і ринки, а потім відправиться в гірські селища, покататися в джунглях на слонах, спуститися вниз по річці на бамбукових плотах.

Чиангмай служить також «воротами» на шляху в стародавні королівства Лампхун, Лампанг, Чианграй і Чиангсан, мальовничі міста Мэхонгсон, Мэсалонг і Чомптхонг. Місто має у своєму розпорядженні найбагатші колекції творів мистецтва, найцінніші пам'ятники, унікальні природні визначні пам'ятки.

На кордоні з Лаосом на березі ріки Меконг знаходиться древнє місто Чианг Саен. Це місто знамените храмом Пхра Тхат Дій Тунг, що розташований на вершині гори, відкіля відкривається чудовий пейзаж навколишніх гірських вершин і мальовничих селищ народності акха.

Північно-Східний: розташований на плато Корат. Цей регіон привабливий завдяки прекрасним видам лісистих гір, національних парків, горбкуватих полів. Цей район славиться і тим, що тут були знайдені сліди найдавнішої цивілізації Бронзового віку.

У районі знаходяться одні із самих відомих історичних і культурних визначних пам'яток. У музеї містечка Бан Чианг зберігаються унікальні ювелірні і гончарні вироби, знайдені при розкопках поселень Бронзового віку. Недалеко від ріки Меконг, у містечку Пха Танемо, знаходяться доісторичні наскальні розписи. У містечку Ясотхон кожне літо проводять свято Дощу, супроводжуваний барвистим феєрверком. У містечку Сурине щорічно збираються гості з усього світу, щоб побачити традиційне листопадне Свято Слонів.

Від устя ріки Мінам – Чао – Прая до тайсько-камбоджійського кордону тягнеться Східне узбережжя з безліччю заток і чудових пляжів. Тут розташована більшість морських курортів, включаючи один із самих знаменитих курортів Азії – Паттайю. Курорт розташований на узбережжі Сіамської затоки, на 147 км на південний схід від Бангкока, за правом іменованою «Рив'єрою Таїланду». Це курорт світового значення, що залучає щорічно сотні тисяч туристів.

Паттайю вважають «Королевою Азіатських курортів». Інфраструктура курорту пропонує відпочинок на будь-який смак. Розмаїтість готелів від тихих бунгало, що потопають у зелені і квітах, до сучасних корпусів здатно задовольнити смаки як тих, хто шукає східної розкоші, так і тих, хто розраховує на спокійний сімейний відпочинок.

Аматорів активного відпочинку чекають водні види спорту: віндсерфінг і парасейлинг, катання на водяних лижах і мотоциклах, на яхтах і моторних човнах. Паттайя є визнаним центром підводного плавання і риболовлі. Завдяки особливому мікроклімату, величезному асортименту екологічно чистих продуктів, наявності розгалуженої мережі лікувально-оздоровчих і спортивних підприємств, Паттайя набуває статусу курорту санаторного типу.

За останні роки тут виникла інфраструктура, що включає в себе різні підприємства, що функціонують в області медичного обслуговування відпочиваючих. До них відносяться клініки і салони, що пропонують усі напрямки лікувально-профілактичного масажу, сауни, трав'яні лазні і мінеральні ванни, велика кількість тренажерних та інших спортивних комплексів. Для ентузіастів активного відпочинку – стрибки у воду, пірнання з маскою і підводним плаванням, стрілянина, боулинг і гольф. Головне шоу курорту – Альказар-шоу. Це барвисте костюмоване шоу за участю великої кількості артистів. Вистава рекламується як шоу за участю великої кількості артистів. Вистава рекламується як шоу трансвеститов. У цьому шоу немає жодної жінки.

До послуг відпочиваючих пропонуються численні цікаві екскурсії. Село Нонг Нуч розташоване в декількох кілометрах від центра Паттайї. На великий території знаходяться грандіозний ландшафтний парк і чудовий сад орхідей. На території парку щодня проводиться Шоу слонів, яке збирає велику кількість туристів. Слони демонструють своє уміння виконувати акробатичні етюди, малювати абстрактні картини, грати у футбол.

Банг Саре, невелике рибацьке село, розташоване у 40 км їзди на південь від Паттайї. Воно приваблює туристів тим, що тут можна організовувати полювання на акул, марлина, королівську макрель, тунця та інших мешканців Сіамської затоки.

Район відомий завдяки рибацькому селу Бан Пхе і острову Самет. Острів Самет оточений 15 бухтами з прекрасними пляжами. Коралові рифи і прозора вода ідеальні для купання, підводного плавання, риболовлі.

Трат, провінція на кордоні з Камбоджею, відома національним морським парком До Чанг, на території якої розташовано 52 острови.

Паттайя – це місце для всіх, незалежно від того, чи приїхала людина здалеку чи ні.

Південний район: Рекреаційна комфортність клімату, неповторність і розмаїтість пейзажів і добре розвинена рекреаційна інфраструктура все це зробило Південний район одним з перших рекреаційних районів Таїланду.

Географічно Південний Таїланд простирається від Чумпхона, у 460 км від Бангкока, через Кра Істхмус на південь до тайсько-малазійської границі. На сході ця територія омивається Сіамською затокою, на заході Андаманським морем.

До самих великих курортів району відносяться острови Пхукет і Самуї. Сюди спрямовані основні потоки іноземних туристів.

Найбільший острів Таїланду — Пхукет розташований в Андаманському морі, на відстані 862 км від Бангкока.

Авіакомпанія Thai Aivways Intevnational кілька разів за день здійснює сюди авіарейси.

Пхукет також є міжнародним аеропортом, що має пряме повітряне сполучення з Гонконгом, Сінгапуром і Малайзією. З материком Пхукет зв'язаний дамбою, по якій проходить автотраса, так що літак – не єдиний спосіб доставки туристів. Щодня з Бангкока сюди відправляються «нічні» пасажирські автобуси.

За 2006 р. Пхукет відвідали 2,2 млн іноземних туристів, що на 3,7% більше, ніж у 2005 р. Середня тривалість на острові склала 5,7 днів. На острові Пхукет 303 готелі на 20,5 тис.номерів, з них 16 готелів – категорії 4* і 5*. У 2001 р. рівень зайнятості останніх склав 76,8%.

Готель можна вибрати практично на будь-якому пляжі. Усе залежить тільки від того, з якою метою турист приїхав на цей острів. Наприклад, пляж Патонг є найбільш розвиненим по своїй інфраструктурі і підійде тим, хто любить розваги і бурхливе нічне життя. Тим же, хто віддає перевагу спокійному, розміреному відпочинку, ідеально підійде пляж Панва, що викликає останнім часом величезний інтерес в українських туристів. Пляж Панва розташований на південно-східному узбережжі острова Пхукет, між пляжами Макхам і Чалонт. Поселитися на цьому пляжі можна в готелі Cape Panwa, розташованому в самому центрі пляжу Панва на вершині пагорба. Готель ідеальний для сімейного відпочинку.

7.2. Географія річних видів туризму в країні

Пхукет – визнаний центр водяних видів спорту: тут є всі можливості для парасейлинга, віндсерфінга, катання на водяних лижах і яхтах, водяних мотоциклах. Місто Пхукет привабливе своїми визначними пам'ятками. З природних визначних пам'яток варто відзначити національний парк Khao Phva Thaco, одне з місць на Пхукете, де дотепер збереглися незаймані джунглі;містечко Laem Phvom Thep, розташоване на півдні острова, і відоме за свою незабутню красу під час заходу сонця; акваріум у Біологічному центрі морських досліджень, поселення «морських циган», самих стародавніх мешканців острова, також цікаво для відвідування.

Отже, Пхукет – це самостійний світ, у якому є абсолютно усе, що необхідно туристу – і сонце, і білосніжний кораловий пісок, і смарагдове море, і численні мальовничі місця, захоплюють кожного, незалежно від віку та інтересів.

Третій по величині острів у Таїланду Самуї, що розташований на відстані 80 км від материка й 560 км від Бангкока. Зв'язок острова з материком, забезпечують два порти: порт Nathon і новий порт, розташований на відстані 5 км від Nathona. Існує автомобільна дорога, по всьому периметру острова. Це самий спокійний курорт із надзвичайно чистими пляжами.

Незважаючи на те, що тут є кілька першокласних готелей, основний тип розміщення туристів на Самуї – це невеликі будиночки – бунгало, розташовані серед пальм на березі моря. На острові пропонується величезна розмаїтість усіляких видів водного спорту. Острів не позбавлений тих місць, куди можна зробити екскурсії. Основними визначними пам'ятками є два водоспади. Один з них Хін Лат, розташований недалеко від міста. У його основі знаходиться невелике озеро, ідеальне для купання в найчистішій воді. Інший водоспад, На Муанг, більш мальовничий. Він розташований у східній частині острова. Водоспад сильно вражає своєї 30 метровою шириною. Інший, не менш захоплюючою екскурсією, є подорож в морський національний парк Анг Тхонг, що складається з групи островів, розташованих на захід від Самуї. Кожний, хто приїжджає сюди, надовго не може забути мальовничі стрімчаки, блакитні лагуни, гори, озеро вулканічного походження і надзвичайно красиві пляжі.

7.3.Рекорди країни

Основними центрами тяжіння туристів є: Бангкок (за 2006 р. це місто відвідало 1,2 млн. іноземних туристів), Пхукет (2,2 млн. туристів), Чіангмай (1 млн. туристів), Паттайя (2,2 млн. туристів). Так лише в одному Банкоці нараховується біля 400 храмів, численні музеї та багато парків.

Саме в Таїланді знаходиться найбільший готель у світі. Він одночасно може розмістити 3700 осіб.

7.4.Спеціальна туристична інформації про країну

З листопада по березень Таїланд являє собою найбільш перспективний напрямок для нашого туризму. Головна перевага – в ці місяці жодна з країн, окрім, мабуть, Єгипта, неможе запропонувати сонце, море і пляж. Перевізник в Таїланді – “Аерофлот” – і це найкращий варіант.

Комфортабельні готелі Таїланду з розвинутою сферою різноманітних послуг, з добре розвинутою інфраструктурою ні в чому не поступаються готелям європейських держав, відповідаючи найбільшим попитам готові до прийому туристів будь-якого класу. В кожному, навіть невеликому містечку містечку можна знайти готелі, що відповідають світовим стандартам, а ціни нижче ніж на заході. Теплі і чисті прибережні води Індійського океану і чудово обладнанні пляжі роблять пляжний відпочинок в Таїланді одним з найпривабливіших у світі. Саме в Таїланді знаходиться найбільший готель у світі. Він одночасно може розмістити 3700 осіб.

Добре розвинута транспортна мережа сприяє зручному пересуванню туристів по країні. Головна роль належить залізничному, автомобільному та водному. Роль повітряного транспорту полягає у перевезенні туристів на найбільші острови країни.

Одним з найбільших об`єктів туристичного тяжіння є крокодиляча ферма та Храм Золотого Будди (в якому знаходиться найбільша у світі статуя Золотого Будди, висотою біля 130 м). Саме їм належить значний відсоток туристів.

Висновки

На території країни виділяють чотири туристично-рекреаційних райони: Центральний, Північний, Північно-Східний та Південний. Кожний з них є неповторним за своїми рекреаційними ресурсами і об`єктами тяжіння туристів. Туризм є дотаційною статтею бюджету. Тому розвитку туризму приділяється значна увага. Влада Таїланду розраховує подвоїти кількість приїзджих іноземних туристів в найближчі десять років. За десятирічним планом розвитку туризму, що був схвалений урядом, воно повинно досягти 22,5 млн. чол. В 2006 році Таїланд розраховував прийняти 8,8 млн. туристів, однак ця цифра досягла 9 млн. чол. Порівняно з 2005 роком кількість туристів збільшилося на 500 тис. чол. В найближчі п`ять років Таїланд сподівається щорічно приймати 16 млн. туристів, а прибуток від туризму повинен складати 10 млрд. доларів за рік.

Таїланд розташований на Індокитайському півострові, це зумовлює значну протяжність берегової смуги, що є вагомим фактором для розвитку пляжного туризму. Саме до берегової смуги тяжіють найбільші курорти країни.

Список використаних джерел

1. Будько, Є.Сам собі Самуй: Острів у Сіамській затоці // Міжнародний туризм. — 2003. — № 2. — С. 14-20
2. Ванденко, Д. Страна Изумрудного Будды: Таиланд // Компаньон. — 2002. — № 8. — С. 54-57
3. Гладских, Е. Неизвестный Таиланд // Компаньон. — 2004. — № 40. — С. 62-66
4. Дудкін, І. Таїланд. Екзорозвідка // Міжнародний туризм. — 2005. — № 5. — С. 22-28
5. Иванова, Е. Таиланд // Мир Internet. — 2001. — № 12. — С. 42-45
6. Країни світу. Азія. — Харків : Фоліо, 2006. — 318, с.
7. Пасичнык, В. Земля свободных: Таиланд // Натали. — 2006. — № 9. — С. 224-23
8. Пирогів, А. Таїланд. Вічний поклик тропіків // Міжнародний туризм. — 2001. — № 6. — С. 52-54
9. Пирогів, А. Таїланд: повернений рай // Міжнародний туризм. — 2001. — № 4. — С. 35-39