Вступ

Фірми, які працюють в декількох країнах, займають особливе положення. Мається на увазі міжнародний статус їх діяльності з усіма відповідними аспектами. Використовуючи свою масштабність, вони суттєво впливають на економіку держав, а також їх уряди. Тому і правове регулювання діяльності таких компаній не є звичайним. Якщо стосовно національних підприємств законодавчі норми діють давно і добре сформовані, то транснаціональні компанії, існуючи декілька десятиліть, не мають такого регулювання. Це пов’язано також з тим, що розробити однакові принципи поведінки корпорацій в різних країнах дуже важко, адже процес знаходження в цьому випадку «спільного знаменника» є тривалим і нелегким внаслідок відмінностей законодавчих норм кожної країни. Помітну роль при цьому відіграють різні рівні економічного розвитку, оскільки розвинені країни і країни, що розвиваються, часто переслідують далеко не однакові цілі.

Втім спроби розробки законодавчих актів з діяльності ТНК на світовому рівні вже неодноразово приймались, набуваючи вигляду хартій, кодексів і принципів, що свідчить про досягнення певного консенсусу в цьому питанні. Розгляд цих документів допоможе визначити міру їх впливу на транснаціональні компанії, ефективність законодавства та можливі проблемні позиції, котрі ще потребують вирішення.

1. Правові основи діяльності транснаціональних корпорацій

На рубежі XX – XXI ст. транснаціональним корпораціям (ТНК) приділяється багато уваги. Сьогодні немає жодного значного процесу в світовій економіці, що відбувався б без участі ТНК. Вони беруть як пряму, так і опосередковану участь у світових економічних, а також політичних процесах. Хоча ТНК здійснюють свою діяльність у системі світового господарства, їх вплив поширюється і на політичну сферу, що дозволяє розглядати ТНК поряд із державами і міжнародними організаціями.

Міжнародна корпорація є, з одного боку, наслідком, а з іншого – причиною зростання міжнародної концентрації виробництва, а відтак і розгортання процесу інтернаціоналізації. Виступаючи на сучасному етапі, очевидно, однією з найефективніших організаційних форм інтернаціоналізації господарського життя, вони перебувають у центрі історичного процесу інтегрування глобальної економіки.

Міжнародні корпорації останньої чверті XX століття є найважливішим елементом розвитку світової економіки і міжнародних економічних відносин. Їх бурхливий розвиток в останні десятиліття відбиває загострення міжнародної конкуренції, поглиблення міжнародного розподілу праці.

Міжнародні корпорації, з одного боку, є продуктом міжнародних економічних відносин, які швидко розвиваються, а, з іншого, самі є могутнім механізмом впливу на них. Активно впливаючи на міжнародні економічні відносини, міжнародні (транснаціональні) корпорації (ТНК) формують нові відносини, видозмінюють їх форми.

Регулювання міжнародних економічних відносин на мікрорівні здійснюється міжнародними неурядовими організаціями (міжнародні бізнес-асоціації, асоціації підприємців, регіональні організації, банки, фонди і т.п.). Разом з тим, слід відзначити, що хоча на даному етапі світового економічного розвитку діє низка міжнародних інституцій, що регулюють діяльність ТНК, єдиного міжнародного інституту, який би займався регулюванням світових інвестиційних потоків, не створено.

Основними тенденціями розвитку міжнародно-правового механізму регулювання ТНК є такі:

—         накопичення нормативно-правових змін, що ведуть до лібералізації міжнародного руху капіталу;

—         зростання значення регіональних та міжнародних угод, спрямованих на захист та гарантування ПІІ;

—         уніфікація інструментів стимулювання припливу ПІІ;

—         створення певних правил експорту та імпорту капіталу.

Основними міжнародними інституціями, що здійснюють регулювання діяльності ТНК, є Організація об’єднаних націй (ООН), Конференція ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД), Світова організація торгівлі (СОТ), Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій (БАГІ), Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних суперечок (МЦУІС), Міжнародна організація праці тощо.

Із 500 наймогутніших міжнародних компаній 85 контролюють 70 % усіх закордонних інвестицій. Ці 500 гігантів реалізують 80 % усієї виготовленої електроніки і хімії, 95 % фармацевтики, 76 % продукції машинобудування. Основна частина міжнародних корпорацій зосереджена в США, країнах ЄС і Японії. Обсяг виробленої продукції на підприємствах цих корпорацій щорічно перевищує 1 трлн. дол., на них зайнято 73 млн. працівників.

При цьому перспектива розвитку напрямків економічної діяльності в світі визначається: вимогами щодо зростання ефективності використання всіх видів ресурсів; посиленням процесів інтелектуалізації виробництва і праці.

2. Міжнародно-правовий механізм регулювання ТНК

У перших фундаментальних дослідженнях експертів ООН, що з’явилися в 70-х роках, усі компанії, що здійснювали міжнародне виробництво, називалися багатонаціональними (Multinational Corporations), або скорочено БНК (англ. — MNC). Але в подальшому в численних оглядах та дослідженнях експертів ООН почали вживати тільки одне термінологічне позначення — транснаціональна корпорація (Transnational Corporation), скорочено ТНК.

транснаціональні корпорації є такими учасниками правовідносин, правосуб’єктність яких дебатується з моменту їх виникнення. Домінантною є позиція, відповідно до якої ТНК не мають єдиної національної правосуб’єктності. Категорія «міжнародна правосуб’єктність» стосовно ТНК обговорюється з урахуванням поділу суб’єктів міжнародного права на первинні й похідні. Вважаємо, що аналіз питання про наявність у ТНК міжнародної правосуб’єктності можливий лише з урахуванням співвідношення: ТНК – похідні суб’єкти міжнародного права. Зважаючи на різне обґрунтування, у науковій літературі дебатується питання про обмежену (часткову), функціональну та відносну міжнародну правосуб’єктність ТНК. Обмежена міжнародна правосуб’єктність ТНК іноді трактується як міжнародна «регіональна» правосуб’єктність. Слід констатувати відсутність юридичного підґрунтя для такого трактування.

Міжнародна правосуб’єктність як правова категорія передбачає наявність відповідних правових норм. Тут можна кваліфікувати відсутність норм, які б наділяли ТНК міжнародною правосуб’єктністю. Отже, сьогодні ТНК зовсім не володіють міжнародною правосуб’єктністю. Передумовою виникнення у ТНК міжнародної правосуб’єктності принаймні у певних межах є, зокрема, їх звернення до міжнародних органів про дотримання певних норм. Проте єдиною умовою появи у таких корпорацій міжнародної правосуб’єктності може бути наявність норм міжнародного договору чи таких, що містяться в інших джерелах міжнародного права, які зазначатимуть наявність такої правосуб’єктності. їм передуватиме акт чи акти з нормами «м’якого» права. У розробленні та прийнятті таких норм права мають бути зацікавлені самі ТНК, які бажають набути міжнародної правосуб’єктності [1, с. 152].

ТНК являє собою економічну й організаційну систему, яка не має єдиної правової основи – в цьому є характерна особливість ТНК. В юридичній літературі останнім часом висловлюється думка про те, що в сучасних умовах правове регулювання діяльності ТНК повинно здійснюватися як на національному рівні, так і на міждержавному. Взагалі щодо питань правового регулювання діяльності ТНК з боку країн, що розвиваються, і капіталістичних країн, вимальовуються два підходи. Країни, які стали на шлях свого самостійного розвитку, намагаються виробити такі міжнародно-правові акти, які б дали змогу контролювати діяльність ТНК, а капіталістичні країни мають на меті збереження, закріплення свого впливу.

Правове регулювання діяльності ТНК як на регіональному, так і на універсальному рівні сьогодні ще далеке від бажаного, хоча вже є міжнародно-правові документи, які використовуються для регулювання діяльності ТНК. В Україні діяльність ТНК регулюється такими законами: Закон України «Про промислово-фінансові групи в Україні», Закон України «Про господарські товариства», Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Закон України «Про інвестиційну діяльність», Закон України «Про іноземні інвестиції», Конвенція про транснаціональні корпорації СНД.

Таким чином, міжнародно-правове регулювання діяльності ТНК на регіональному рівні відіграє певну роль, але воно ще не спроможне захистити країни, особливо ті, які стали на шлях самостійного розвитку. Тому саме ці країни і висунули вимоги про встановлення нового міжнародного економічного порядку, в межах якого здійснювалося б правове регулювання діяльності ТНК. У цьому випадку йдеться про міжнародно-правове регулювання діяльності ТНК універсального характеру.

ТНК здійснюють економічну, фінансову, торгову, технологічну, а на новому етапі і політико-соціальну взаємодію між країнами. Діяльність ТНК принципово змінює картину світу, і тому без урахування цього ми не можемо вивчати процеси, що відбуваються в сучасних економічних відносинах.  Існують різноманітні, суперечливі підходи щодо оцінки діяльності цих гігантських економічних корпорацій, що не беруть до уваги національні кордони. Не  можна оцінювати ТНК тільки негативно або позитивно [7].

У кожному окремому випадку є свої переваги і недоліки, але поставити діяльність ТНК у правові рамки вбачається за необхідне у найближчому майбутньому. І поштовхом до цього може бути лише політична воля економічно найрозвинутіших країн світу.

Позиції західних країн здебільшого зводились не до того, щоб юридично певною мірою обмежити діяльність ТНК, а навпаки, легалізувати їх, виробити зобов’язання країн, які приймають їхні структурні ланки (відділення, філії), зокрема надати ТНК національний режим. Країни, що розвиваються, вважали, що ТНК не повинні претендувати на преференційний режим або на відповідні стимули і пільги, які надаються національним підприємствам.

Деякі принципи, що мають важливе значення в регулюванні діяльності ТНК, були предметом спеціального обговорення в ООН. Так, на 30-й її сесії була прийнята резолюція «Заходи проти корупції, що практикуються ТНК та іншими корпораціями, їх посередниками й іншими причетними до справи сторонами», в якій Генеральна Асамблея ООН суворо засудила злочини, пов’язані з протиправною практикою підкупу державних службовців країн місцеперебування ТНК з метою досягнення вигідних для неї рішень, всупереч економічним і національним інтересам цих країн.

За дотриманням норм Кодексу повинна здійснювати нагляд спеціальна комісія ООН, а також Центр ООН з ТНК.

Висновки

Тривалість правового регулювання діяльності транснаціональних компаній становить майже сторіччя. Фактично завжди воно характеризувалося нестабільністю та односторонністю. Однак нині у відносинах між ТНК, материнськими та приймаючими країнами склалася система відносин, яка є оптимальною, враховуючи тривалі суперечки, що мали місце раніше. Це пов’язано зі зміною геополітичної ситуації в світі за останні 20 років. Але існують питання, які до кінця не відрегульовані, тому сторонам доцільно надалі працювати в цьому напрямі, щоб виникало менше конфліктних ситуацій.

Міжнародно-правове регулювання діяльності ТНК як на регіональному, так і на універсальному рівнях сьогодні ще далеке від бажаного, хоча вже є міжнародно-правові документи, які використовуються для регулювання діяльності ТНК.

Викладене вище дає можливість зробити висновок про те, що ТНК — єдине економічне угруповання підприємств різної державної належності, що здійснюють свою діяльність, керовану з єдиного центру на території кількох країн на основі їх національного законодавства. Отже, ТНК являє собою економічну й організаційну систему, яка не має єдиної правової основи. У цьому полягає характерна особливість ТНК.

В юридичній літературі останнім часом висловлюється думка про те, що в сучасних умовах правове регулювання діяльності ТНК має здійснюватися як на національному рівні, так і на міждержавному.

Взагалі стосовно питань правового регулювання діяльності ТНК з боку країн, що розвиваються, і капіталістичних країн окреслюються два підходи. Країни, які стали на шлях свого самостійного розвитку, намагаються виробити такі міжнародно-правові акти, які б дали змогу контролювати діяльність ТНК, а капіталістичні країни — щоб зберегти, закріпити свій вплив.

Список використаної літератури

1. Гайдуцький І.П. Розвиток транснаціональних корпорацій (ТНК) та їхній вплив на економіку країн // Економіка АПК. — 2008. — № 1.- С.53-57
2. Дахно І. Міжнародне економічне право: Курс лекцій / Міжрегіональна Академія управління персоналом (МАУП). — К. : МАУП, 2000. — 160с.
3. Опришко В. Ф.. Міжнародне економічне право: Підручник. — Видання друге, перероблене і доповнене. — К.: КНЕУ, 2003. — 311 с.
4. Понікаров В. Міжнародне економічне право: Конспект лекцій / Харківський держ. економічний ун-т. — Х. : ХДЕУ, 2003. — 132с.
5. Рокоча В. Транснаціональні корпорації: навчальний посібник / Рокоча В., Плотніков О., Новицький В. — К. : Таксон, 2001. — 304 с.
6. Транснаціональні корпорації в міжнародному праві // Київський студентський журнал міжнародного права. – 2007. – № 7.
7. Чубарєв В. Міжнародне економічне право: підручник. — К. : Юрінком Інтер, 2009. — 368с.