Вступ

Розділ І. Основні напрямки діяльності та організації національної структури ТНК

Розділ ІІ. Особливості менеджменту компанії

Розділ ІІІ. Особливості ТНК в Україні

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність теми. У результаті все більшої «прозорості» державних кордонів та посилення всезагальної виробничої взаємозалежності країн роль корпоративних структур, що реалізують їх зовнішньоекономічні зв'язки, стає стратегічною і значною мірою визначає національні промислові потенціали та параметри безпеки національних народногосподарських комплексів.

Прогнозуючи подальше посилення присутності ТНК на вітчизняному ринку, слід зазначити, що вони не мають на меті підняття національної економіки України, але їх діяльність має як негативні, так і позитивні наслідки. Проблема глобалізації за участі ТНК найбільш повно викладена в роботах українських учених.

На сучасному етапі, коли міжнародні ТНК набули дуже значного поширення, проблеми, пов'язані з розходженнями в особливостях правових режимів регулювання і контролю за діяльністю ТНК, є більш відчутними. Саме тому можна спостерігати тенденції до гармонізації правил регулювання і контролю за ТНК у світі або в межах одного регіону. Ці питання стоять на порядку денному, але спроби їх вирішення переважно обмежуються науковими дослідженнями та розробленням теоретичних концепцій.

Метою цієї роботиє визначення та аналіз законодавчої бази діяльності ТНК в Україні, класифікація інструментів і методів удосконалення державного регулювання діяльності ТНК в Україні.

Аналіз праць вітчизняних науковців дозволяє зробити висновок, що без державного регулювання процесів ринкових змін, у тому числі засад функціонування на території України ТНК, наша країна приречена бути інструментом, який використовують ТНК через МВФ, СОТ, ООН та інші впливові міжнародні організації.

Вагомим внеском у дослідження різних аспектів діяльності ТНК є праці вітчизняних учених Ю. Пахомова, В. Новицького, В. Рокочої, М. Рубцової, Д. Лук'яненка, В. Сіденка, А. Кредісова, А. Поручника, Є. Панченка, Л. Руденко, О. Щнипка, О. Рогача, М. Дудченка, В. Білошапки, О. Білоруса, А. Пересади, А. Філіпенка, А. Румянцева та ін. Разом із тим наявність, безумовно, значущих досліджень, які було проведено, не відкидає потребу в подальшому висвітленні важливих питань державного регулювання діяльності ТНК в Україні. Потребують більш повного розкриття питання про суттєві зміни в механізмі такого регулювання, актуальною є проблема розбудови нормативно-правової, економічної, інформаційної та організаційної складових регулювання та контролю за діяльністю ТНК.

Процес створення системи національного, двостороннього, регіонального та міжнародного регулювання діяльності ТНК у цілому почався набагато раніше, ніж на політичній карті світу з'явилася нова держава Україна та інші країни з перехідною економікою Центральної та Східної Європи.

Розділ І. Основні напрямки діяльності та організації національної структури ТНК

У процесі глобалізації світової економіки ТНК стають дедалі важливішими суб'єктами економічної діяльності й більше впливають на економіку країн і політику їхніх урядів. Причому цей вплив неоднозначний, він має позитивні й негативні наслідки. Тому постає гостра потреба дослідити характер такого впливу.

Останнім часом у світі, в тому числі й в Україні, з'являються публікації про діяльність ТНК у різних сферах економіки. Ця тема досліджується в книгах О.Г. Білоруса (Економічна система глобалізму), В.В. Рокочі (Транснаціональні корпорації) та інших. ТНК вже працюють і в країнах, що розвиваються. Однак їхню діяльність в цих країнах не можна охарактеризувати однозначно. З одного боку, ТНК вносять позитивні зміни в економіку й соціальну сферу життя країни, з іншого — присутній і певний негативний вплив на економіку. Тому тема характеру впливу ТНК є актуальною та потребує окремого дослідження.

Серед опублікованих робіт недостатньо уваги приділено впливу ТНК на економічний розвиток країн, зокрема позитивним і негативним тенденціям такого впливу. Тому постає питання, яким чином домогтися того, щоб максимізувати позитивний та мінімізувати негативний вплив ТНК.

Для сучасної світової економіки характерна значна концентрація великих обсягів капіталів та управління ними, як і багатьма іншими процесами, в руках транснаціональних корпорацій (ТНК). Адже за самим визначенням, ТНК — це міжнародні компанії, які мають свої підрозділи у двох або більше країнах і управління якими здійснюється з одного або кількох центрів. В основі такого управління — механізм прийняття рішень, який дає змогу здійснювати узгоджену політику й загальну стратегію, розподіляючи ресурси, технології та відповідальність для досягнення результату — одержання прибутку. ТНК контролюють комплекси виробництва, що знаходяться за межами країни базування, вони переносять за кордон не товар, а сам процес вкладання капіталу, поєднуючи його із закордонною робочою силою в межах міжнародного виробництва.

Нині ТНК контролюють понад 50 % світового промислового виробництва, 67 % міжнародної торгівлі, понад 80 % патентів і ліцензій на нову техніку, технологій та ноу-хау, майже 90 % прямих зарубіжних інвестицій, а також левову частку торгівлі сировиною на світових ринках. Зокрема, 90 % світової торгівлі пшеницею, кавою, кукурудзою, лісоматеріалами, тютюном, залізною рудою; 85 % — міддю, бокситами; 80 % — оловом, чаєм; 75 % — натуральним каучуком, сирою нафтою[11, c. 544].

Розвиток процесів транснаціоналізації особливо характерний для таких галузевих ринків як ринки харчових продуктів і напоїв, автомобілів, електротехнічних виробів та електроніки, машинобудування, а у сфері послуг — ринків транспортних, банківських, страхових, туристичних й інших послуг. Як свідчить досвід останніх глобальних фінансових криз, інвестиції у виробничий сектор є стабільнішою формою вкладення грошей і ресурсів, ніж банківські позики й портфельні інвестиції.

В окремих галузях економіки, зокрема в обробній промисловості, стратегія ТНК базується на якісно новій, глобальній комбінації матеріальних, фінансових і людських ресурсів та має на меті підвищення продуктивності праці й росту ефективності виробництва. За оцінками експертів, частка обробної промисловості у 2025 році не перевищуватиме 10 % світового ВВП, але за рахунок росту продуктивності праці й ефективності виробництва світова потреба в її продукції буде задоволена повністю. В цілому галузева структура 100 провідних ТНК світу, згідно з даними ЮНКТАД, виглядає наступним чином. У хімічно-фармацевтичній промисловості працює 21 ТНК, в електронній та електротехнічній — 18 ТНК; автомобілебудівній — 14 ТНК; у нафтодобувній і нафтопереробній — 13 ТНК; у виробництві напоїв та продуктів харчування — 9 ТНК;у диверсифікованій галузевій структурі — 7 ТНК.

Аналіз діяльності 100 найбільших за розмірами зарубіжних капіталовкладень ТНК світу та їх впливу на динаміку економічного зростання свідчить, що всі вони (за винятком 5 ТНК) розташовані у промислово розвинутих країнах. При цьому на їхню частку припадає 15 % зарубіжних активів, 22 % зарубіжних продаж і 19 % зайнятих у зарубіжних філіях працівників[7, c. 71].

З погляду країни походження, найбільшу групу становлять американські ТНК: їх налічується 27 із 100 найбільших. На їхню частку припадає 32,4 % сукупних зарубіжних активів, 26 % зарубіжних продаж і 25,6 % зайнятих робочих місць. Найбільшими американськими ТНК за обсягом зарубіжних активів є Дженерал Електрик, Форд Моторз, Ексон Корпорейшн та ІБМ. 17 місць із 100 найбільших ТНК світу займають японські ТНК із сукупними зарубіжними активами, які становлять 15,7 %, при цьому обсяг їхнього зарубіжного продажу — 22,8 % і число зайнятих у зарубіжних філіях — 10,7 % від відповідного показника 100 ТНК.

Сучасна тенденція діяльності першої сотні ТНК свідчить про те, що їхні інвестиційні проекти спрямовані на суттєве збільшення прямих іноземних інвестицій на проекти економічного зростання в країнах, котрі одержують прямі іноземні інвестиції. При цьому в числі останніх дедалі частіше відмічаються країни, що розвиваються. Крім того, у цих країнах виникли свої ТНК. Але їхня активна діяльність розпочалася лише останнім часом. Особливістю діяльності ТНК країн, що розвиваються, є розміщення їхніх філій в інших країнах, що розвиваються, свого та сусідніх регіонів. При цьому спостерігається чітка тенденція до розповсюдження сфер їхнього впливу на інші регіони світової економіки, в тому числі й у промислово розвинуті країни. У країнах з перехідною економікою також іде активний процес становлення ТНК на основі національних промислово-фінансових груп, Лідируючі позиції в цьому процесі займають Хорватія, Чехія, Словаччина та Угорщина. Дедалі значущу роль у світовій економіці відіграють російські ТНК, які також, як правило, створюються на базі фінансово-промислових груп[3, c. 53-54].

На сьогоднішній день "Кока-кола компані" володіє третім по величині у світі рівнем біржової капіталізації, що становить на Нью-Йоркській фондовій біржі $147млрд,що в 3.3 рази вище чим в "Дженерал моторс".У той же час по величині річного обороту "Кока-кола" займає лише 190- е місце серед світових корпорацій ,що дозволяє називати її на Уол- Стрит "ефективною машиною для витягу прибутків".

Методами максимізації прибутку компанії є наймання мінімального числа працівників (персонал компанії становить 33 тис чоловік) і максимальне обмеження інвестицій.

Саме тому основною сферою діяльності компанії є виробництво концентрату для виготовлення напою й розробка маркетингової політики.

Виготовлення напою і його продаж передані,як у США так і в інших країнах миру,іншим компаніям ,іменованим ботлерами тобто"пляшкарями".

Для керування всім бізнесом компанія розділена на 2 сектори: Бізнес сектор Північної Америки й Міжнародний Бізнес Сектор. Бізнес Сектор Північної Америки складається з COCA-COLA USA(у США), COCA-COLA Ltd.(у Канаді) і COCA-COLA FOODS, щоперебуває в Х'Юстоні й робить соках і сокових напоях. Міжнародний Бізнес — Сектор розділений на 4 групи,кожна з яких відповідальна за певний географічний регіон світу.

Активна виробнича, інвестиційна й торговельна діяльність ТНК у сучасній світовій економіці дає їм можливість виконувати функцію міжнародного регулятора виробництва і розподілу продукції, бути важливим визначальним фактором у позиції тієї чи іншої країни в системі міжнародного поділу праці та світових господарських зв'язків[1, c. 43-44].

Дослідження діяльності ТНК на території розвинутих країн свідчать, що вони суттєво впливають на динаміку росту економіки цих країн, а також на їхню державну політику. Позитивним результатом діяльності ТНК у розвинутих країнах є те, що вони значною мірою визначають динаміку, структуру й географічні пріоритети зовнішньоекономічних зв'язків цих держав. За даними ЮНКТАД, вони забезпечують приблизно 20 % зайнятості працездатних осіб розвинутих країн, створюють конкурентне середовище для місцевих фірм і тим самим сприяють прискоренню економічного прогресу країн'. Однак це не означає, що всі країни мають однакову вигоду від ТНК. Для різних країн вплив ТНК прирівнюється до його ризику.

Система бізнесу кока-коли — це унікальне, масивне підприємство,що дає компанії величезне конкуренту перевагу. Це частина того, що називається "value chaіn" — шлях, що проходить продукт від виробника до споживача.

Узагальнення результатів досліджень впливу діяльності ТНК на динаміку світового економічного розвитку дає можливість виділити кілька основних напрямів.

1. Формування динаміки, структури та рівня конкурентоспроможності економіки країн на світовому ринку товарів і послуг.

2. Контроль міжнародного руху капіталів та прямих іноземних інвестицій, оскільки ТНК є основними інвесторами в країни, що розвиваються, й досить відчутно впливають на їхній економічний розвиток.

3. Прискорення створення та передачі інновацій, концентруючи їх у своїх наукових центрах і підприємствах. Завдяки виробничим і фінансовим можливостям ТНК сконцентрували у своїх руках найбільш наукоємні виробництва. Вони ж розробляють найновіші види продукції з найбільш затребуваними споживачами характеристиками, тим самим сприяючи процесу технологічного розвитку виробництва.

4. Розширення і прискорення міжнародної трудової міграції, сприяння розповсюдженню професійних знань, процесу обміну досвідом між співробітниками із різних країн і руху робочої сили слідом за прямими іноземними інвестиціями. Тим самим створюється міжнародний ринок праці, для якого характерною рисою є конвергенція професійної підготовки персоналу.

Таким чином, можна зробити висновок, що ТНК є важливим рушієм головних процесів сучасної економіки. Вони впливають як позитивно, так і негативно на економіку країн СНД: сприяють розвитку виробничих, наукових і технологічних зв'язків між суб'єктами господарювання, чинять тиск на вітчизняного виробника. ТНК відіграють визначну роль у процесах міжнародної конкуренції, вони співробітничають і вступають у суперечки одна з одною, а також із малим і середнім бізнесом[10, c. 54-55].

Розділ ІІ. Особливості менеджменту компанії «Coca Cola»

В Україні діяльність компанії представлена, з одного боку, роботою представництва головної компанії The Coca Cola Company, а з іншого боку — діяльністю найбільшого за межами США боттлером "Кока-Коли" —

Австралійською компанією Coca-Cola Amatіl ltd (ССА).

У завдання першого входить виконання представницьких функцій, пропонованих боттлером, "паблик релейшинс", контроль і координація боттлерів.

У той же час сама боттлерська компанія займається імпортом в Україну своєї продукції, виробництвом її на території України, рекламою напоїв, формування каналів збуту й властиво збутому продукції торговельним підприємствам.

У такий спосіб діяльність боттлерської компанії є більш інтенсивною й підданою впливу ринкових факторів, що діють в Україні, чим діяльність представництва головної компанії. Тому найбільш кращим для аналізу даної ТНК в Україні представляється аналізу діяльності саме ССА. Крім України ССА працює ще в 11 європейських країнах, включаючи Білорусію. Спочатку нараховувала невеликий штат співробітників займалася продажем напоїв увезених з Європи. Україна й Білорусія є єдиними із країн СНД у яких працює компанія.

В Україну ССА прийшла 3 роки тому, зарегістріровавши у Києві в липні 1994р. фірму Соса-Соla Amatіl Ukraіne ltd. Спочатку вона нараховувала невеликий штат співробітників і займалася продажем напоїв кока-кола, увезених з Європи.

У цей час в Україні ССА має 15 центрів продажів, у тому числі в Києві, Львові, Рівне, Одесі, Херсоні, Кривому Розі, Харкові, Донецьку, Луганську, Вінниці, Житомирі,Чернівцях. У цих центрах продажів дистрибуції працює більше 1000 чоловік.

Крім цього, у цей час в Україні побудований і працює один завод з виробництва напоїв у Львові. Проектні потужності його дозволяють робити щорічно близько 10 млн дав напоїв. Є наміри збільшити об’єм виробництва на цьому підприємстві в 2 рази, для чого ведеться монтаж двох додаткових ліній[14, c. 46-47].

Ведеться також будівництво аналогічного заводу в Броварах, що за заявою технічного директора компанії стане найбільшим заводом у системі ССА, розташованим у Європі. Розмір його виробничих потужностей — 58 тис м кв. — майже в 2 рази більше існуючого найбільшого заводу в Угорщині (у Львові — 15 м кв.). На відміну від Львова , де розливають в 1-2 літрові пляшки, у Броварах планується розливати й у бляшані банки. Основними напрямками поставок продукції заводу є центральні регіони України.

У перспективі, при достатньому розвитку попиту, планується будівництво заводу в Дніпропетровську.

На сьогодні ССА вклала в Україну більше 100 млн дол, більша частина з яких пішла на будівництво завода у Львові. У найближчі 2 роки, однак, планується вкласти в Україну 250 млн дол., і збільшити кількість працюючих у компанії з 2050 до 4000 чоловік.

Грандіозного росту ССА досягла в 1996 р, коли об’єм продажів зріс на більш ніж 270% і розвиток даного ринку триває високими темпами. ССА використовуючи свої потужні ресурси намагається досягти такої ж могутності як і в інших європейських країнах.

У рамках своєї програми по розвитку ССА успішно розширює мережу прямого розподілу по всій країні, найнявши в 1996г додатково 600 працівників із продажу. За оцінками незалежних ескпертів, не підтверджених, однак, компанією, об’єми реалізації ССА Ukraіne ltd. В 1996р. перевищили 150 млн дол. Генеральний менеджер із продажу Олександр Четвериков затверджує, у той же час, що компанія задоволена нинішнім об’ємом продажів, але вважає, що українці поки мало споживають напоїв фірми. За орієнтовним даними в середньому українець споживає в рік біля 4-х пляшок їхніх напоїв, тоді як в Іспанії (лідер по споживанню ) – 60 пляшок у рік.

Отже виходячи із загальнодоступної інформації можна зробити деякі висновки про мотиви й факторів, що вплинули на рішення Компанії про вихід на український ринок.

Насамперед необхідно відзначити той факт, що Кока-кола й ССА могли вийти на ринок тільки в тендемі (хоча Кока-кола могла вийти й з будь-яким іншої ботлером або створити нового незалежного ботлера на Україні).У такий спосіб рішенню про вихід передувало детальне вивчення стану й перспектив ринку. При цьому компанії могли розраховувати на різні шляхи розвитку бізнесу.

Підбиваючи підсумок ми виділили наступні фактори й мотиви виходу компанії на ринок України:

• необхідність розвитку свого глобального бізнесу;
• урядові стимули;
• стандартизованість продуктів компанії;
• високий ринковий потенціал в Україні;
• вартість факторів виробництва[16, c. 54-55].

Розділ ІІІ. Особливості ТНК в Україні

Створення ТНК повинно відбуватися послідовно, в декілька етапів, на першому з яких в Україні та інших країнах — потенційних партнерах повинні створюватися вертикально інтегровані структури виробничого характеру. Основна мета створення подібних вертикально інтегрованих структур полягає у тому, щоб замкнути та оптимізувати ланцюг «постачання — виробництво»; домогтися мінімізації собівартості вихідної продукції; забезпечити перехід до програм тотального управління якістю за рахунок тестування вихідної сировини, матеріалів та комплектуючих, забезпечити їх високу якість [7, с 72]. У результаті створення подібних вертикально інтегрованих структур виробничого характеру можна буде на виході отримувати високоякісний конкурентоспроможний продукт (конкурентоспроможність забезпечуватиметься за рахунок підвищеної якості та оп-тимізації витрат) для внутрішнього та світового ринків.

Слід зазначити, що Україна вже має певні успіхи у створенні подібних структур: Індустріальний союз Донбасу, Інтерпайп, АКБ «Приватбанк», концерн «Металургія» та інтегрована структура на чолі з АКБ «Фінанси та кредит». Особливістю українських вертикально інтегрованих компаній є те, що вони сформувалися на базі виробничих комплексів радянського періоду (до розпаду в СРСР був найвищий рівень галузевої інтеграції), а в розвинутих країнах великий бізнес функціонував за принципами міжгалузевої інтеграції, злиття банківського і промислового капіталів. У результаті цього всі подібні українські структури являють собою закінчені виробничі ланцюги. Україна, як і інші держави з перехідною економікою, не змогла встояти перед потужним натиском ТНК через МВФ, СОТ та інші міжнародні економічні організації. Але заходи, які здійснюються з реформування економіки, на практиці не дають очікуваного результату. Про це свідчить зовнішній борг України, санкції FATF, що застосовувалися до України як неблагополучної країни при здійсненні фінансових операцій тощо. Тому як один із варіантів в Україні необхідно розробити і прийняти на законодавчому рівні концепцію державного регулювання діяльності ТНК і підтримки вітчизняних суб'єктів господарювання. Таку концепцію слід прийняти у формі Закону України «Про державне регулювання діяльності ТНК».

Зміст такого Закону повинен визначати сферу регулювання діяльності ТНК на території України. Зокрема, він не повинен поширюватися на діяльність в Україні Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародного валютного фонду та інших міжурядових міжнародних організацій, за винятком випадків, коли міжурядова міжнародна організація здійснює пряму інвестицію [4, с. 163-164].

У Законі слід також чітко визначити мету державного нагляду за діяльністю ТНК: проведення єдиної державної політики щодо діяльності ТНК на території України; сприяння інтеграції в європейський та світові ринки; забезпечення рівних можливостей для доступу на національний ринок ТНК вітчизняних виробників; дотримання ТНК вимог національного законодавства; запобігання монополізації, використанню недобросовісної реклами та створення умов розвитку добросовісної конкуренції на вітчизняному ринку; контроль за прозорістю та відкритістю українського ринку.

Важливе значення має також законодавче закріплення завдань державного нагляду за діяльністю ТНК. На нашу думку, воно полягає у:

• формуванні та забезпеченні реалізації єдиної державної політики щодо функціонування ТНК на території України, сприянні адаптації національного ринку до міжнародних стандартів;

• вирішенні стратегічних системних питань розвитку національної економіки України, в то-му числі за участю вітчизняних ТНК;

• координації діяльності органів державної влади з питань функціонування ТНК на території України;

• здійсненні державного регулювання та контролю за фінансовими трансакціями ТНК на території України, додержанні законодавства у цій сфері.

Не менш важливе значення мають форми державного нагляду за діяльністю ТНК. Державне регулювання за діяльністю ТНК повинне здійснюватися шляхом: ліцензування господарської діяльності ТНК в Україні (тютюнове виробництво, алкогольна промисловість і т. ін.) [9, с. 34]; нагляду за дотриманням ТНК вимог національного законодавства; розкриття інформації ТНК про себе та свою діяльність; прозорої звітності ТНК: яким чином і якими засобами створений статутний капітал, зайнятість робочих місць (вітчизняними і іноземними працівниками, їх зарплата), кількість впроваджень у національну економіку ноу-хау; запобігання небажаним подіям у результаті діяльності ТНК, що можуть завдати істотної шкоди національним інтересам України; застосування заходів щодо припинення порушень, перш за все у сфері антимонопольного, господарського законодавства та законодавства про цінні папери.

Здійснювати державний нагляд за діяльністю ТНК мають:

• Національний банк України щодо послуг банків з метою здійснення банківських операцій, які проводяться ТНК, передусім, якщо вони можуть вплинути на стабільність національної грошової одиниці — гривні;

• Міністерство фінансів України і Національний банк України щодо послуг, пов'язаних з розміщеннями (видачею), обігом та анулюванням державних цінних паперів, а також реалізацією прав за державними цінними паперами, що придбані ТНК;

• Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку щодо операцій з цінними паперами за участі ТНК (емітентів, інвесторів, професійних учасників ринку цінних паперів);

• інші органи державної влади: Податкова адміністрація України, Антимонопольний комітет України, МВС України, СБУ, Прокуратура України, які повинні здійснювати нагляд за дотриманням чинного законодавства України ТНК у межах своїх повноважень.

Органи державної влади повинні мати повноваження щодо [10, с. 55]:

• розроблення правил, стандартів та вимог щодо здійснення ТНК певного виду господарської діяльності;

• сертифікації певного виду фахівців ТНК;

• ліцензування певних видів господарської діяльності ТНК;

• збору, узагальнення та аналітичної обробки статистичної інформації про діяльність ТНК;

• збору, узагальнення та аналітичної обробки інформації, яка міститься у статутних документах дочірніх підприємств, представництв та філій ТНК: статуті, установчому договорі, положеннях про наглядову раду, правління, ревізійну комісію, про порядок скликання та проведення зборів акціонерів та інших учасників;

З метою координації діяльності органів державної влади з питань державного нагляду за функціонуванням ТНК необхідно створити Координаційну раду з питань ТНК, яка має бути дорадчим органом.

На сучасному етапі існує значний взаємозв'язок між структурними зрушеннями в економіці і діяльністю ТНК. Цей взаємозв'язок виражений у визначальній дії ТНК з точки зору розвитку тих чи інших галузей в різних регіонах і країнах. Розвинуті країни, на які припадає в середньому 80% руху світового капіталу, здійснюючи взаємне інвестування, вкладають інвестиції в основному у високотехнологічні і наукомісткі галузі та у сферу послуг. Це призводить до того, що на світовому рівні спостерігається орієнтація ПІІ на галузі високих технологій та третинний сектор. ТНК розвинутих країн виносять за кордон традиційні, трудомісткі, екологічно небезпечні галузі, залишаючи на території своїх країн галузі у більшому ступені орієнтовані на високі технології, науковий внесок і постіндустріальне суспільство. Таким чином, ТНК впливають не тільки на структуру економіки країн-реципієнтів, але й країн-донорів[12, c. 63-64].

Висновки

Реалізація запропонованих пропозицій на законодавчому рівні, на нашу думку, справить позитивний вплив на вітчизняну економіку шляхом формування її національної моделі. Така модель, перш за все, повинна передбачати надання пріоритетів у розвитку національного ринку вітчизняним суб'єктам господарювання (у тому числі становлення вітчизняних ТНК), а також у формуванні привабливого інвестиційного іміджу України для залучення інвестицій потужних ТНК на взаємовигідній основі). Органи державного регулювання та нагляду повинні здійснювати глобальний консолідований нагляд за діяльністю ТНК, які здійснюють активні міжнародні операції. Ефективним тут має бути застосування моніторингу щодо всіх аспектів міжнародних операцій, що проводяться ТНК на глобальній основі, в основному через їх філії, спільні підприємства, дочірні підприємства і представництва.

Подальші наукові розробки у цій сфері передбачають ретельне обґрунтування інструментів та методів державного регулювання діяльності ТНК в Україні. Таким чином, вплив ТНК на динаміку економічного зростання має відчутні наслідки, які можуть бути позитивними й негативними, узагальнення і характеристики яких зроблено у вигляді схеми (рис). Водночас функціонування ТНК має ряд особливостей, до яких слід віднести вибір критеріїв і форм міжнародної підприємницької діяльності, які є індивідуальними в системі мотивації транснаціоналізації корпорацій. ТНК на базі глобальних продуктивних сил, які створили міжнародне виробництво, орієнтоване на задоволення споживчих потреб людей у різних країнах світу, стають головним суб'єктом глобальної світової економіки. Загострення глобальної конкуренції може призвести у найближчому майбутньому до зменшення числа ТНК. Але при цьому підвищуватиметься їх роль у динаміці зростання світової економіки.

Список використаної літератури

1. Владимирова И. Г. Транснациональные корпорации: анализ зарубежного опыта// Менеджмент в России и за рубежом. — 1998. — № 2. — С. 43-48.
2. Гайдуцький І. Мотиви виходу ТНК на ринки нових країн //Банківська справа. — 2008. — № 4. — C. 68-71
3. Гайдуцький І.П. Розвиток транснаціональних корпорацій (ТНК) та їхній вплив на економіку країн //Економіка АПК. — 2008. — № 1. — С.53-57.
4. Гельнер І. Модифікація системи державного регулювання діяльності ТНК в Україні //Підприємництво, господарство і право. — 2006. — № 4. — C. 163-166.
5. Деркач М. І. Об'єднання підприємств як інструмент підвищення конкурентоспроможності // Актуальні проблеми економіки. — 2004. — № 10.
6. Ковтун А. О. Аналіз тенденцій та перспектив розвитку ринку в Україні // Стратегія економічного розвитку України. — К., 2001. — Вип. 7.
7. Костицький В. Економіко-правові проблеми концентрації капіталу: від промислово-фінансових груп до транснаціональних компаній // Право України. — 2002. — № 3. — С 70-75.
8. Куліш Г. П. Створення промислово-фінансових груп в Україні // Фінанси України. — 2001. -№5.-С 112-117.
9. Пестушко В. ТНК в економіці України //Географія та основи економіки в школі. — 2008. — № 7-8. — C. 34
10. Пестушко В. ТНК у світовій економіці //Географія та основи економіки в школі. — 2008. — № 3. — C. 54-55
11. Пехтик А. В. Стратегія та пріоритети державної політики щодо іноземних ТНК// Україна в XXI столітті: концепції та моделі економічного розвитку. — Л., 2000. — Ч. 2. — С 544-546.
12. Рубцова М. Ю. Становлення вітчизняних ТНК як сучасна форма включення України до світогосподарських зв'язків // Зб. наук, праць Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України. — К, 2001. — Вин. 30. — С 58-64.
13. Семенов А. А. Закордонні філії ТНК: способи створення і фінансування // Фінанси України. -2002. — № 3. — С 59-66.
14. Фесенко М. ТНК і держава: Суперечливі взаємовідносини в умовах фінансової глобалізації //Зовнішні справи. — 2008. — № 10. — C. 46-49
15. Хусмутдинов М., Виислав Ю. Конвенция о транснациональных корпорациях: условия принятия, содержание и проблемы интернационализации // Российский экономический журнал. — 1998. -№ 4. — С. 33-39.
16. Якубовский С. А. Современные транснациональные корпорации: регулирование деятельности и роль в мировой экономике. — О., 1998. — 166 с.