Вступ

Актуальність теми. Фінанси транснаціональних корпорацій — найменш висвітлена у вітчизняній навчальній літературі складова світової фінансової системи. Особливості корпоративних фінансів розглядаються в короткостроковому та довгостроковому аспектах. Окремо представлено оподаткування діяльності транснаціональних корпорацій, специфічні особливості якого зумовлені природою взаємодії ТНК з іншими суб’єктами світової економіки.

Наприкінці XX — на початку XXI ст. спостерігається інтенсивне зростання зовнішньоекономічної діяльності, в якій транснаціональні корпорації (ТНК) виступають торговцями, інвесторами, розповсюджувачами сучасних технологій, стимуляторами міжнародної трудової міграції. Ці компанії відіграють провідну роль в інтернаціоналізації виробництва, у процесі розширення і поглиблення виробничих зв’язків між підприємствами різних країн. На початок третього тисячоліття міжнародне виробництво товарів і послуг у рамках ТНК становило 7% світового ВВП. ТНК займають передові позиції у світовому виробництві в галузях електроніки, автомобілебудування, хімічній і фармацевтичній промисловості. З діяльністю ТНК пов’язані сподівання й розчарування більшості країн світу, оскільки ці корпорації створили розвинуту мережу виробничої, науково-технічної, інвестиційної, торгової та культурної взаємозалежності країн і заклали підвалини глобальної економіки. З огляду на це знання закономірностей виникнення і тенденцій розвитку транснаціональних форм капіталу є передумовою розуміння сучасних процесів розвитку світової економіки і глобального ринкового середовища, формує методологічні основи опанування складними процесами міжнародного руху товарів, послуг, капіталу, робочої сили. Без усвідомлення ролі ТНК у сучасному світі неможлива достовірна оцінка його реалій, економічних, політичних, культурних та інших відносин.

Кожен спеціаліст з економіки, і передусім з міжнародної економіки, повинен розуміти ті складні процеси, які, по-перше, викликають до життя такий феномен, як ТНК, по-друге, є їх внутрішньою ознакою, що розкриває сам механізм руху транснаціонального капіталу, по-третє, є результатом функціонування цього капіталу.

Аналізом проблем впливу зарубіжних ТНК на державу не було частим предметом дослідження. Зокрема, В. Рокоча, О. Плотніков, В. Новицький у своїх працях наводять приклади впровадження великих ТНК у пострадянський економічний простір, вказують переваги та недоліки для країни-одержувача інвестицій, Т. Орєхова у своїй монографії окреслює потенціал транснаціоналізації економіки України, О. Рогач у своїй праці “Міжнародні інвестиції” зазначає переваги розміщення прямих інвестицій, шляхи поліпшення інвестиційного клімату України.

Значним внеском у дослідження різних аспектів формування та діяльності ТНК, у тому числі їх взаємодії з країнами перехідної економіки також є праці вітчизняних учених Ю. Пахомова, В. Будкіна, В. Рокочої, М.Рубцової, Д.Лук’яненка, В. Сіденка, А. Кредісова,  А. Поручника,Є. Панченка, І.Бланка, М. Дудченка, В. Білошапки, О. Білоруса, А. Пересади, А. Філіпенка, А. Румянцева.

Метою даної роботи є характеристика етапів розвитку й формування ТНК США. Для досягнення поставленої мети представляється необхідним у рамках дослідження вирішення наступних завдань:

1. Розглянути теоретичні аспекти інтернаціоналізації сучасного бізнесу й формування ТНК.
2. Провести аналіз структурних змін економіки країни в період лібералізації, які висунули на передній план розвиток національних ТНК.

3.Розкрити зміст державної стратегії США в області розвитку, підтримки й просування національних ТНК.

4. Розглянути основні етапи формування транснаціональних компаній США.
5. Визначити пріоритети подальшого розвитку ТНК США.

Структура роботи відображає поставлені завдання.

Основою дослідження послужили роботи провідних вітчизняних, західних учених, присвячені проблематиці функціонування ТНК і, зокрема  ТНК у США, а також дані й статистична інформація, представлена міжнародними економічними організацій (ОЕСР, ЮНКТАД, ВТО, МВФ, Всесвітній банк і урядових органів, матеріали корпоративних звітів компаній. У свою чергу, відстеження публікацій у вітчизняних і закордонних ЗМІ дозволило відстежити динаміку публічної дискусії, пов’язаної із предметом дослідження, а також торкнутися найбільш сучасних змін по даній проблематиці.

Для реалізації поставлених завдань дослідження припускає використання комбінації різних методологічних підходів, які в сукупності дозволять найбільше повно розкрити досліджувану тему.

Оскільки однієї із заявлених цілей є аналіз формування американських ТНК, історіографічний огляд найбільш релевантних вторинних джерел дозволить ефективно вирішити заявлене завдання. Разом з тим, порівняльний аналіз критичних дискурсів, присвячених поточним етапам розвитку американської економіки як більше широкого контексту, і проблем ТНК США як більше конкретного, але невідривно пов’язаного з контекстом поля дослідження, дозволить створити максимально повну картину поточних викликів і потенційних перспектив розвитку.

Розділ 1. Історичний аспект розвитку ТНК у США та особливості їх (функціонування) діяльності

1.1. Причини виникнення і розвитку ТНК у США

Домінування тенденції до зростання ваги геоцентричних компаній є очевидним: відбувається значна активізація міжнародної торгової діяльності підприємницьких організацій. Дедалі більшою мірою великі компанії обирають об’єктом своєї діяльності зарубіжні ринки. Вони намагаються активно розширювати міжнародний маркетинг, створювати глобальну конкуренцію. І, природно, основна рушійна сила у здійсненні цих змін — розгалужені підприємницькі об’єднання транснаціонального типу.

Швидке поширення ТНК стало характерною особливістю другої половини ХХ ст. — початку ХХІ ст. Перші фірми, які мали ознаки ТНК, з’явилися ще в ХУІІ столітті. Зокрема, англійська East India Company утворилась ще в 1600 році, деякі інші великі фірми існують також не одне століття. А особливо бурхливе зростання кількості і масштабів діяльності ТНК припадає на другу половину ХХ ст. [3].

Так, протягом 1860-1914 рр. було створено розподільчі і збутові підрозділи компаній. Перші військово-промислові ТНК створювались у 1915-1949 рр., а вже у 1950-1960 рр. — міжнародні глобальні корпорації з перенесенням «брудних» та працемістких виробництв у країни, що розвиваються. У 1970-1989 рр. завдяки НТР і НТП відбулося вкладання капіталу у периферійні країни, а також спостерігається відмова від стратегії максимального викачування ресурсів із країн, що розвиваються. Починаючи з 1990 р. — поч. ХХІ ст., утворюється мережа внутрішньофірмових зв’язків регіонального та глобального масштабу, формування ТНК у країнах, що не належать до промислово-розвинених [3].

У світовій економіці нині нараховується 82000 ТНК та 82000 їх філіалів. На ТНК припадає 50 % світової торгівлі та 67 % зовнішньої торгівлі, також 80 % винаходів і ліцензій [4].

Доменами найбільших ТНК в основному є держави із сильними, стабільними економіками, такі як: США, Великобританія, Німеччина, Китай, Японія, Франція та ін. На територіях промислово розвинутих держав розміщено понад 80 % материнських компаній і близько 33 % філій іноземних доменів, у країнах, які розвиваються, відповідно 19,5 % і майже 50 %, у постсоціалістич- них — близько 0,5 % і 17 %.

У щорічному рейтингу 500 найбільших корпорацій світу Fortune Global 500 за 2013 р, в якому компанії ранжуються за обсягом виручки за попередній фінансовий рік, очолив список нафтовидобувний гігант Royal Dutch Shell (Великобританія), річна виручка якого склала 481,7 млрд дол., а чистий прибуток — 26,6 млрд дол. На другому місці — мережа торгових центрів Wal-Mart (США). Компанія за рік заробила понад 469,2 млрд дол., що на 5 % більше ніж у 2011-му році. Третє місце посіла ще одна нафтова компанія Exxon Mobil (США) з річною виручкою 449,9 млрд дол. та чистим прибутком 44,9 млрд дол. [5] (табл. 1.1).

Таблиця 1.1. ТОП-25 найбільших ТНК зі списку Fortune Global 500 за 2013 рік

	Компанія	Країна	Річна виручка, млрд дол.	Чистий прибуток, млрд дол.
1	Royal Dutch Shell	Великобританія	481,7	26,6
2	Wal-Mart Stores	США	469,2	17,0
3	Exxon Mobil	США	449,9	44,9
4	Sinopec Group	Китай	428,2	8,2
5	China National Petroleum	Китай	408,6	18,2
6	BP	Великобританія	388,3	11,6
7	State Grid	Китай	298,4	12,3
8	Toyota Motor	Японія	265,7	11,6
9	Volkswagen	Німеччина	247,6	27,9
10	Total	Франція	234,3	13,7
11	Chevron	США	233,9	26,2
12	Glencore Xstrata	Швейцарія	214,4	1,0
13	Japan Post Holdings	Японія	190,9	6,8
14	Samsung Electronics	Корея	178,6	20,6
15	E.ON	Німеччина	169,8	2,8
16	Phillips 66	США	169,6	4,1
17	ENI	Італія	167,9	10,0
18	Berkshire Hathaway	США	162,5	14,8
19	Apple	США	156,5	41,7
20	AXA	Франція	154,6	5,3
21	Gazprom	Росія	153,5	38,1
22	General Motors	США	152,3	6,2
23	Daimler	Німеччина	146,9	7,8
24	General Electric	США	146,9	13,6
25	Petrobras	Бразилія	144,1	11,0

Загальним чинником появи ТНК був розвиток процесів інтернаціоналізації, в основі якого — поглиблення міжнародного поділу праці та міжнародної спеціалізації, що дають змогу поліпшити економічне становище господарюючих суб’єктів і країн, які беруть участь у цих процесах. Конкретні причини виникнення ТНК можуть варіюватися. Це існування обмежень на шляху розвитку міжнародної торгівлі, сильна монопольна влада виробників, валютний контроль, транспортні витрати, відмінності в податковому законодавстві. Наприклад, поява перших японських ТНК у Західній Європі була спричинена зростанням митних обмежень на експорт японських товарів на ринки країн Західної Європи. Прагнення японців зберегти ринки збуту реалізувалося в експорті капіталу, який здійснювався у формі прямих інвестицій і давав змогу налагодити виробництво товарів у Європі, експорт яких гальмувався митним оподаткуванням.

Як форма міжнародного бізнесу, ТНК мають низку незаперечних переваг перед національними компаніями, їх зарубіжні філії відіграють винятково важливу роль у забезпеченні доступу фірми до іноземних ринків, зниженні витрат виробництва, підвищенні прибутку. Розширення за рахунок іноземних філій сфери обігу та виробництва і зростання їх ефективності сприяє посиленню фінансової стійкості ТНК і допомагає їм пережити періоди економічних криз.

Переваги корпорації, що пов’язані з транснаціоналізацією, є водночас причинами активного розвитку ТНК. Основними серед причин-переваг є:

1. Можливості підвищення ефективності та конкурентоспроможності. В цілому такі можливості є загальними для всіх великих промислових фірм, що інтегрують у своїй структурі постачальницькі, виробничі, науково-дослідні, розподільчі та збутові підприємства. Однак найяскравіше ці можливості виявляються у фірмах, капітал яких є транснаціональним. Світове економічне середовище, в якому функціонують ТНК, — додатковий чинник підвищення ефективності компанії та зміцнення її позицій на світових ринках.
2. Недосконалість ринкового механізму в реалізації власності на технології, виробничий досвід та інші «невідчутні» активи, насамперед управлінський і маркетинговий досвід. Недосконалість ринкового механізму, змушує фірму прагнути до збереження контролю за використанням своїх «невідчутних» активів. У рамках ТНК такі активи стають мобільними, здатними до перенесення в інші країни, і зовнішні ефекти використання цих активів не виходять за межі ТНК.
3. Додаткові можливості підвищення ефективності та конкурентоспроможності через доступ до ресурсів іноземних держав. Вони реалізуються у процесі використання дешевої або більш кваліфікованої робочої сили, сировинних ресурсів, науково-дослідного потенціалу, виробничих можливостей і фінансових ресурсів приймаючої країни.
4. Близькість до споживачів продукції іноземної філії фірми і можливість отримання інформації про перспективи ринків і конкурентний потенціал фірм приймаючої країни. Філії ТНК отримують важливі переваги перед фірмами приймаючої країни внаслідок використання науково-технічного і управлінського потенціалу материнської фірми.
5. Можливість використання у власних інтересах особливостей державної, зокрема податкової, політики в різних країнах, різниці в курсах валют та ін. Така можливість реалізується, як правило, у зменшенні трансакційних витрат, що безпосередньо впливають на ефективність господарської діяльності ТНК.
6. Здатність продовжувати життєвий цикл своїх технологій і продукції. Забезпечується завдяки тому, що з’являється можливість «скидати» застарілі технології і продукти в зарубіжні філії та зосереджувати зусилля і ресурси підрозділів на розробці нових технологій і виробів у країні базування.
7. За допомогою прямих іноземних інвестицій фірма дістає можливість уникати бар’єрів при входженні на ринок певної країни через експорт товарів та/або послуг. Стимул для прямих зарубіжних інвестицій часто створюють національні тарифні бар’єри. Так, у 60-х роках XX ст. великий потік інвестицій із США до Європи був породжений тарифами, встановленими Європейським Економічним Співтовариством. Замість експорту готової продукції ТНК створили в країнах ЄС виробничі структури, обійшовши таким чином торговельні тарифи.

У цілому ефективність зовнішньоекономічної експансії як засобу пом’якшення кон’юнктурних коливань оцінюється високо і вважається більшою, ніж та, яку забезпечують суто національні засоби зниження економічного ризику. На основі численних досліджень вчені-економісти дійшли висновку, що наявність філій у багатьох країнах надійніше гарантує стабільність отримання прибутків, ніж такі важливі чинники, як великий абсолютний розмір компанії та міра диверсифікованості її виробничої програми всередині країни. Вільно маневрувати розмірами виробництва корпорація може лише тоді, коли вона здатна отримувати прибуток навіть за невеликого розміру виробництва.

Широка мережа виробничих філій, розміщених у різних країнах, дає змогу ТНК збільшувати виробництво там, де його можна здійснювати з максимальною вигодою, і обмежувати там, де воно збиткове. Фірми, що входять у міжнародну компанію і опинилися у важкому становищі, здатні різко скорочувати збиткове виробництво. Більш рішучі дії ТНК порівняно з національними фірмами пояснюються тим, що домогтися покриття постійних витрат вони, на відміну від своїх суто внутрішніх конкурентів, можуть не лише збереженням збиткового, виробництва, а й за рахунок прибутків, отримуваних в інших країнах.

1.2. Експансіоністський характер діяльності ТНК

ТНК належать до категорії міжнародних монополій, відомих уже декілька десятиріч, і вони не є чимось випадковим. Однак їхня діяльність істотно відрізняється від діяльності монополій, що виникли у формі картелів, синдикатів, трестів тощо. Вони, наприклад, не ставлять за мету формальний розподіл сфер впливу і ринків, не діють лише у сфері обігу. Головну увагу ТНК зосереджують на виробництві, орієнтуються на зарубіжні філії та збутові підрозділи.

Американські ТНК можна розглядати як олігополістичну структуру, в якій власність, управління, виробництво і продаж здійснюються в рамках юрисдикції декількох національних держав. Головна мета корпорації — забезпечення виробництва товарів для світового ринку з максимально меншими витратами для отримання найвищого прибутку. Ця мета досягається або найбільш ефективним розміщенням, найбільш наближеним до споживача розподілом виробництва чи послуг, або завдяки мінімальному оподаткуванню за сприяння місцевого уряду.

Специфіка діяльності ТНК в США полягає у створенні й розширенні зарубіжних і дочірніх підприємств і встановленні контролю за їх діяльністю. Інвестиції за кордоном стають можливими, якщо:

1) окремі капітали у процесі концентрації та централізації досягають таких масштабів, що вони спроможні нести ризик і витрати початкового періоду, які пов’язані із створенням нових виробничих одиниць за кордоном.

2) існують міжнародні інститути в господарській, валютній, торговій сферах і в галузі податкової політики, які роблять рентабельним у тривалій перспективі переміщення виробництва за кордон і пов’язані з ним фінансові операції, зумовлені таким переміщенням (наприклад, репатріація прибутків);

3) рівень розвитку міжнародної системи комунікацій забезпечує обмін товарів і координаційних дій між материнською і дочірніми компаніями;

4) країни, в які надходять інвестиції, встановлюють інституційні рамки, що забезпечують функціонування виробництва, і відкривають свої ринки для товарів цього виробництва.

Інколи, єдино можливий спосіб для іноземних компаній проникнути на такі ринки — збудувати підприємства у відповідних країнах. В періоди економічних потрясінь ТНК спираються на підтримку своїх філій у країнах, не охоплених кризою. За допомогою зарубіжних ресурсів компанії вільніше формують свою поведінку під час криз. Вони цілком здатні запобігти невигідним змінам і стимулювати необхідні. У деяких аспектах криза вигідна ТНК — з’являється можливість позбутися конкурентів.

Прямі іноземні інвестиції – одна з основних форм капіталовкладень в українську економіку, що здатна впливати на торговельний баланс країни та наповнити її бюджет. Слід відмітити, що найпоширенішою формою інвестування в Україну з боку ТНК є поглинання національних підприємств.

Розрізняють такі форми експансії ТНК:

1) акціонерні

Створення спільних підприємств.

Інвестування ТНК – це, безпосередньо вкладання приватних іноземних інвестицій у статутний капітал підприємства (акції, облігації та інші цінні папери, що складають не менше 10% вартості статутного фонду резидента), або його придбання.

2) неакціонерні

Ліцензування – видача, переоформлення та анулювання ліцензій, видача дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов, видача розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування. Це необхідна умова здійснення певних видів підприємницької діяльності;

Фрайчайзинг – це форма співпраці між юридично та фінансово незалежними сторонами (компаніями та/або фізичними особами), в рамках якої одна сторона, що володіє успішним бізнесом, відомою торговою маркою, ноу-хау, комерційними таємницями, репутацією та іншими нематеріальними активами, дозволяє іншій стороні користуватися цією системою на певних умовах;

Управлінські контракти – спосіб направлення фірмою частини свого управлінського персоналу до іншої країни світу для надання підтримки іноземній фірмі чи виконання спеціалізованих управлінських функцій протягом встановленого періоду і за обов’язкову певну плату.

1.3. Особливості оподаткування ТНК у США

США є країною базування значної кількості транснаціональних корпорацій. Ця країна має значний досвід оподаткування операцій ТНК.

Основним критерієм податкового законодавства США історично став принцип юридичного місцезнаходження.

Внутрішніми («домашніми») фірмами визнаються ті; що інкорпоровані в США. Іноземними корпораціями вважаються такі, що інкорпоровані поза США. Принцип юридичного місцезнаходження передбачає: якщо розташована за кордоном філія американської ТНК є не її відділенням, а окремою інкорпорованою (зареєстрованою) за законами країни, що приймає, юридичною особою, ЇЇ прибутки, як правило, не будуть об’єктом оподаткування у США до тих пір, поки цей прибуток не буде переказаний батьківській компанії або розподілений як дивіденди акціонерам.

Зарубіжні відділення та дочірні компанії ТНК США підпадають під різний режим оподаткування. Операції зарубіжного відділення розглядаються як частина операцій батьківської компанії США. Тому доходи відділень повністю оподатковуються в тому році, коли вони зароблені, навіть якщо вони не переказані батьківській компанії.

Податки на доходи дочірніх підприємств, на відміну від цього, можуть бути відстрочені до того року, коли ці доходи будуть переказані у США як дивіденди або «роялті’. Тому транснаціональна корпорація США може користуватися такими податковими перевагами доти, доки вона не припинить реінвестувати свої зарубіжні доходи в розширення операцій.

Для того щоб запобігти подвійному оподаткуванню доходів іноземного походження, США надають кредит на фактично сплачені іноземні податки на такі доходи. Якщо зарубіжний податок на 1 долар, зароблений за кордоном та переказаний у США, менший за ставку американського податку на корпорації (35 %), то цей долар додатково оподатковуватиметься у США з метою довести загальну суму сплаченого податку до 35 центів. Якщо ж ставка іноземного податку дорівнює або перевищує 35 %, то в США додатковий податок не стягуватиметься, що фактично означатиме використання цих надлишково сплачених податків як залік у рахунок американських податків, що накладені на інший дохід зарубіжного походження.

З 1 січня 2001 р. США впровадили нові правила щодо податків на переказ розподілених дивідендів. Ці правила застосовуються до фізичних та юридичних осіб у всіх країнах світу, що отримують дохід у США від інвестицій в американські цінні папери.

Метою нових правил є гарантувати, що всі клієнти, які отримують доходи на американські цінні папери, сплачують правильну ставку податків. Особливо це стосується офшорних інвестиційних фондів, трастів та компаній.

Нові правила передбачають, що кожний отримувач дивідендів, процентів, «роялті» або доходів від продажу цінних паперів повинен надати інформацію про себе і заповнити спеціальні ідентифікаційні анкети. У противному разі всі згадані доходи нерезидентів будуть оподатковуватися за ставкою 30 %.

Особливістю нових правил є те, що податкове законодавство США в деяких випадках не розглядатиме юридичну особу, що здійснює інвестиції в США, як кінцевого бенефіціарія — власника цінних паперів та інвестиційного доходу. Такі компанії, за умов прозорості податкового законодавства США, набувають статусу посередників.

Нові податкові правила визначають, що відповідальність за встановлення податкового статусу клієнта і повідомлення щодо застосованої податкової ставки покладено на так званих кваліфікованих посередників (qualified intermidiary), тобто на банки. Такі банки підписують спеціальну угоду зі Службою внутрішніх доходів США і здійснюють весь процес ідентифікації утримувача американських цінних паперів у відповідності до законодавства США.

Таким чином, банки як «кваліфіковані посередники» в принципі зобов’язані розкрити інформацію як про «посередника»-компанію, так і про її власників. Цей обов’язок розкриття інформації застосовується до всіх компаній-інвесторів у цінні папери США безвідносно від того, чи є їхні власники громадянами США або інших країн.

Якщо існує угода про уникнення подвійного оподаткування між країною базування ТНК і США, податок на переказ дивідендів, процентів та «роялті» стягуватиметься за визначеною ставкою (найчастіше — 15 %). Якщо такої угоди немає, податок на трансфер розподілених доходів буде стягуватися за ставкою 30 %.

Якщо «посередники» (переважно це стосується закордонних філій та дочірніх компаній американських фірм або американських громадян), що інвестують у цінні папери США, не побажали до 1 січня 2001 р. розкрити інформацію про себе, то банк — кваліфікований посередник не дозволить їм купувати такі цінні папери. На всі доходи від таких інвестицій після 1 січня 2001 р. застосовується податкова ставка 31 %.

Розділ 2. Роль ТНК США у системі світових економічних відносин

2.1.ТНК США  та їх роль у світовій економіці

Основною характеристикою процесів глобалізації світової економіки є формування системи транснаціональних корпорацій (ТНК), які за допомогою здійснення прямих іноземних інвестицій (ПІІ) розвивають мережі своїх закордонних філій. Відмінною рисою ТНК США є те, що транснаціональне виробництво американських компаній є дуже великим елементом американської економіки, що охоплює найбільш прибуткові її галузі. Мережа закордонних філій ТНК, створену за допомогою ПІІ й органічно інтегровану з господарськими об’єктами на території материнської країни, прийнято називати «другою економікою» США. По своєму виробничому, фінансовому й науково-технічному потенціалі американська «друга економіка» істотно перевершує закордонні сегменти транснаціональних відтворювальних систем Західної Європи і Японії.

Вивіз американських ПІІ за рубіж багато в чому компенсується зустрічним потоком доходів від закордонної власності. Аналіз трендів у платіжному балансі США за 1990- 2006 гг. показує, що усереднений темп приросту доходів від прямих інвестицій за рубежем випереджаємо темп приросту вивозу ПІІ. Більше того, за зазначений період сукупний обсяг доходів від ПІІ на 16% перевищив обсяг прямих інвестицій за рубіж.

У свою чергу, доходи від прямих закордонних інвестицій США більш ніж у два рази перевищують виплати прямим іноземним інвесторам, у власності яких перебувають капіталовкладення в США, що впливає на    сальдо рахунку поточних операцій в умовах дефіциту зовнішньоторговельного балансу країни.

Кризові явища у світовій економіці початку XXІ в. негативно позначилися на зовнішньоекономічних зв’язках США й привели до скорочення обсягів закордонних капіталовкладень і потоків відповідних доходів. Однак пізніше позитивна динаміка показників відновилася, причому одним з факторів зростання доходів від прямих інвестицій за рубежем стали масштабні капіталовкладення 1998-2004 рр.

На відміну від більшості країн миру в США проводяться регулярні переписи небанківських ТНК американського базування.

У ході останнього перепису БЕА обстежила 3348 американські компанії, які володіли 23,9 тис. закордонними філіями, у тому числі 22,3 тис. філій, утворених з більш ніж 50- процентною участю американського капіталу. На закордонні філії, у яких превалює американська власність, доводиться порядку 85% об’ємних показників «другої економіки» США, таких як активи й персонал.

У поточному десятилітті спостерігається масштабна закордонна експансія ТНК, що базуються в США.

За період 1999- 2012 рр. величина індексу транснаціоналізації (TNІ) американських THK (за методикою ЮНКТАД — середнє від часток закордонних активів, нетто-обороту й персоналу в загальних показниках компанії) збільшилася з 27,6% до 32,5%. Найбільший внесок у таку динаміку індексу TNІ внесло збільшення обсягів закордонних активів (на 89%) і закордонного нетто-обороту (на 36%) ТНК, тоді як чисельність зайнятих в іноземних сегментах змінилася незначно, а в материнських — навіть скоротилася. Підвищення значимості бізнесу в закордонних філіях підтверджується збільшенням їхнього внеску у виробництво ВДС ТНК із 22 до 27%. Більше того, чистий дохід від діяльності американських компаній в інших країнах зріс на 119% проти 47% приросту по ТНК у цілому.

По ряду показників загальносвітової системи ТНК американські компанії поступово втрачають свої позиції. Якщо в 1999 р. 26% активів закордонних філій всіх ТНК миру були американськими, то в 2011 р. — тільки 20%. Аналогічне скорочення відбулося по чисельності персоналу — з 23% до 17%, а також по нетто-обороті — з 14% до 12%. Проте , висновок про «захід» ТНК США, зроблений на основі динаміки зазначених величин (зокрема , обсягу закордонних активів, по якому ЮНКТАД ранжує найбільші ТНК миру) був би передчасним.

Аналіз показника ВДС, що на відміну від доданої вартості визначений до відрахування споживання основного капіталу, дозволяє усунути перекручування, пов’язані з галузевою приналежністю фірм. В 2011 р. ВДС закордонних філій ТНК США збільшилася в порівнянні з 1999 р. на 46% — проміжне значення між приростом активів і персоналу. Отже, у ході проведення реструктуризації закордонних операцій американські ТНК заміщають трудомістку діяльність капіталомісткої, що приводить до приросту чистого доходу. У свою чергу за зазначені роки частка закордонних філій американських компаній у ВДС закордонних філій всіх ТНК світу збільшилася з 18,6% до 19,2% — ТНК США ефективніше використовують свої закордонні активи, чим інші фірми, особливо, що базуються в  країнах, що розвиваються. В останні роки такі компанії, не здатні організувати бізнес на рівні «світового класу», активно включаються у світову систему ТНК, тим самим збільшуючи її об’ємні показники, що становлять індекс ТNІ.

ТНК США відіграють високу роль у міжнародній торгівлі. В 2012 році на експортні поставки довелося 8% нетто-обороту американських ТНК (724 млрд. дол.). З урахуванням внутріфірмової торгівлі (переміщення товарів і послуг між підрозділами компаній, розташованими в різних країнах) ТНК США в зазначеному році експортували продукції на 1,8 трлн. дол. — порядку 16% світового експорту товарів і послуг. У порівнянні з 1999 р. частка американських ТНК у світовому експорті збільшилася на 1 процентний пункт за рахунок розширення експортних поставок закордонних філій. Істотно зростає роль таких компаній як організаторів експорту материнської країни: на оборот ТНК США довелося 81% американського експорту товарів і послуг в 2011 р. проти 56% в 1999 р.

Подальше поглиблення міжнародного поділу праці (МРТ) у діяльності американських ТНК знаходить безпосереднє підтвердження в активізації внутріфірмової торгівлі. За 1999-2011 рр. оборот материнських сегментів ТНК збільшився на 16%, а оборот по експортних поставках у філії — на 145% (до 600 млрд. дол.). У свою чергу за зазначений період часу оборот закордонних філій виріс на 46%, тоді як їхній оборот внутріфірмової зовнішньої торгівлі — на 56% (до 741 млрд. дол.). Поставки продукції філій у материнські сегменти у вартісному вираженні збільшилися на 39%, а оборот внутріфірмової міжнародної торгівлі між філіями — на 68%.

Як відомо, транснаціональний бізнес США концентрує свою діяльність у первинному й вторинному секторах економіки, на які в 2004 р. довелося 54,4% ВДС компаній, причому такий розподіл характерно як для материнських, так і для закордонних сегментів.

2.2. Інвестиційна діяльність ТНК США. Обсяги та основні ринки спрямування

Проблемі визначення поняття ПІІ та їхньому емпіричному дослідженню присвячено багато публікацій. Проте досі у світовій економічній літературі не склалося єдиного методологічного підходу до визначення та кількісного виміру ПІІ. Деякі вчені (як іноземні, так і вітчизняні) інколи ототожнюють поняття прямих іноземних і портфельних інвестицій, не проводячи чіткого розмежування між цими різними за своєю економічною сутністю поняттями.

Прямі іноземні інвестиції є реальними капіталовкладеннями в підприємства, землю чи реманент або ж здійснюються за допомогою експортних, інвестиційних товарів чи передачі технологій, досвіду управління, коли інвестор отримує чи зберігає контроль над інвестованим капіталом. На відміну від ПІІ портфельні інвестиції — це суто фінансові активи у вигляді облігацій та акцій, які деномінуються в національну валюту.

ПІІ суттєво відрізняються від портфельних іноземних інвестицій за своїм економічним змістом та призначенням, і передусім за ступенем контролю іноземних інвесторів за управлінням у тій чи іншій компанії.

Треба мати на увазі, що межа між прямими і портфельними іноземними капіталовкладеннями — здебільшого умовна. Часто можливість управлінського контролю може давати досить невеликий пакет акцій (паїв) фірми, особливо якщо власний капітал фірми розподілений між багатьма власниками невеликої частини капіталу, для фірми є важливою технологія і т. ін. Нечіткість межі спостерігається в деяких випадках і між підприємницьким і позичко* вим капіталом. Так, до ПІІ відносять і позики материнських компаній своїм зарубіжним філіями.

Виходячи із забезпеченості факторами виробництва й спеціалізації країн-реципієнтів ПІІ, компанії США успішно застосовують стратегії, засновані як на одержанні доступу до закордонних природних ресурсів, так і зниженні відносних виробничих витрат у діяльності закордонних філій, зокрема , за рахунок дешевої робочої сили. В Африці філії американських ТНК спеціалізуються на діяльності по видобутку корисних копалин, що також відносно важлива в закордонних операціях на території Канади, Австралії й Китаю. У свою чергу обробні виробництва ТНК домінують в Ірландії, Італії й Китаї, а в Гонконгу, Індії і Японії американські компанії переважно інвестують у сферу послуг.

Основною стратегією транснаціоналізації американських фірм є стратегія проникнення на зовнішні ринки, зміст якої полягає в прагненні ТНК перебороти протекціоністські бар’єри в зовнішній торгівлі країн за допомогою організації закордонного бізнесу: в 2011 р. 80% нетто-обороту закордонних філій (1,7 трлн. дол.) склали поставки на національні ринки країн, у яких ці філії утворені. У порівнянні з 1999 р. зазначений показник знизився на 5 процентних пунктів, що почасти пояснюється подальшою лібералізацією міжнародної торгівлі. Проведення стратегії проникнення на зовнішні ринки багато в чому обумовило спеціалізацію ТНК США на діяльності в галузях обробної промисловості, тому що протягом  тривалого періоду часу зовнішня торгівля товарами характеризувалася високим рівнем протекціонізму.

Американські ТНК виступають великими організаторами НІОКР, витрати на які, за останнім даними БЕА, склали в 2011 р. 179,9 млрд. дол. Однак ці ТНК в основному воліють займатися науково-технічною діяльністю в материнській країні (86% витрат), а не в закордонних філіях (14%), причому в порівнянні з 1999 р. частка останніх у загальних витратах компаній на НІОКР збільшилася на один процентний пункт. Протягом 2002-  2005 рр. обсяги фінансування НІОКР найбільших ТНК США росли із середньорічним темпом 15,4%, істотно випереджаючи зазначений показник для європейських і японських фірм, що склав порядку 6%. На основі оцінок Всесвітнього банку про глобальні витрати на НІОКР можна укласти, що в цей час американські ТНК виконують порядку 17- 22% світових НІОКР.

Що стосується російської ситуації, то американські ТНК представлені й в економіці Росії, однак масштаби їхньої діяльності явно не відповідають потенціалу двостороннього інвестиційного співробітництва. На кінець 2011 р. обсяги американських ПІІ, накопичених у Росії, склали 4588 млн. дол., або 0,2% всіх прямих капіталовкладень США за кордоном. Порівнянні обсяги американських ПІІ вкладені в такі країни, як Єгипет, Панама й Данія. Проте, за період 1999-2012 рр. ВДС російських філій ТНК США збільшувалася дуже інтенсивно — у середньому на 80,5% у рік і в 2004 р. досягла 2,7 млрд. дол., що свідчить про ріст інвестиційної привабливості нашої країни для американських компаній.

Упевнений ріст ТНК США дозволяє дійти  висновку, що важлива роль американських транснаціональних корпорацій у світовій економіці зберігається й займає одне з перших місць, що також свідчить про поглиблення МРТ, розвитку кооперації й підвищенні рентабельності використання закордонних факторів виробництва. Однак, не маючи порівняльної статистики по філіях ТНК із інших країн, важко оцінити, наскільки це універсально або унікально для США, але безперечно, ТНК займають найважливіше місце в розвитку економіки країни.

2.3. Порівняння позиції ТНК США та ТНК інших країн

Незвично високі темпи зростання міжнародної торгівлі і об’єму фінансових потоків зумовили стрімкий розвиток ТНК в останні десятиліття. Як відомо, основна частина міжнародних корпорацій зосереджена в країнах тріади (США, ЄС, Японія), а сфера їх інтересів – це проникнення у високотехнологічні, наукоємні галузі виробництва, які вимагають збільшення інвестицій і щорічного фінансування НІОКР, і створюють, з одного боку унікальну можливість для розвитку національних економік, а з іншого – стають серйозною проблемою більшості приймаючих країн, зокрема транзитивних держав, що розвиваються, оскільки не ставлять перед собою завдання їх економічного розвитку. Також, як відомо, головною метою ТНК є максимізація прибутку на інвестований капітал. А. Кірєєва відзначає, що кожна з крупних ТНК США має в середньому підприємства в 10 галузях промисловості, а найбільш потужні охоплюють від 30 – 50 галузей. Що стосується країн ЄС, то у Великобританії з 100 провідних промислових фірм, багатогалузевими є 96, в Германії – 78, Франції – 84, Італії – 90 [2], причому, кількість і характер діяльності підприємств, що входять в ТНК, визначається в першу чергу їх економічною доцільністю.

Загальний обсяг накопичених американськими ТНК прямих іноземних інвестицій перевищує 4 трлн. дол., а обсяг їхніх продажів становить 25% світових, причому 1/3 продукції ТНК США випускається афілійованими закордонними структурами. Обсяг продажів закордонних структур ТНК уже перевищує весь світовий експорт. Причому продажу закордонних структур ростуть на 20- 30% швидше, ніж прямий експорт ТНК.

Приблизно половина всіх прямих іноземних інвестицій здійснюється за допомогою злиттів і поглинань, переважно серед фірм у розвинених країнах. Цікаво, що США всі останні роки виявляються на першому місці по розмірах притягнутих прямих іноземних інвестицій (ПІІ). Уже протягом  багатьох лет приблизно 3/5 всіх ПІІ направляються в розвинені країни й лише 2/5 — у  країни, що розвиваються. В американських ТНК із кожних п’яти доларів, отриманих ними від продажу товарів і послуг за кордоном, чотири долари — це або продажу їхніх закордонних філій, або експорт, спрямований у ці філії.

Взагалі, існує тенденція, що досить чітко позначилася — чим більше розвинена країна, тим більше вона не тільки вкладає ПІІ, але й залучає їх. Ця тенденція безпосередньо виражається в такому показнику, як співвідношення всього обсягу експортованих даною країною прямих іноземних інвестицій — з одного боку, і імпортованими даною країною ПІІ, з іншого, у США, Великобританії, Італії, Данії цей коефіцієнт близький до одиниці (тобто ці країни експортують приблизно стільки ж ПІІ, скільки імпортують), у ФРН, Франції — приблизно на рівні 1,5, в Іспанії — тільки 0,36. На загальному тлі різко виділяється рекордсмен по вивозі капіталу — Японія, у якого зазначене співвідношення дорівнює 16!

Для того, щоб оцінити роль американських транснаціональних корпорацій і зіставити їх з корпораціями інших країн можна звернутися до списку 100 найбільших ТНК, наведеному в Уорлд инвестмент репорт (World Іnvestment Report) 1999, ЮНКТАД. Оцінка рівня розвитку й впливу американських корпорацій на основі даних про сотню провідних корпорацій світу цілком методично виправдана, оскільки частка цієї сотні в загальному обсязі транснаціональної економіки досить значне й співвідношення сил у першій сотні практично повністю відбиває стан справ в усьому світі ТНК.

Аналіз даних ЮНКТАД дозволяє констатувати, що американські корпорації відіграють провідну роль у світі. Так, на першому місці по обсязі закордонних активів (а саме по цьому параметрі розподіляються місця в списку ста ведучих ТНК) іде американська корпорація «Дженерал електрик», закордонні активи якої склали 97,4 млрд. дол. У першій десятці розглянутого списку ТНК представлені п’ять американських, тобто половина з десяти найбільших ТНК миру мають свої штаб-квартири в Сполучених Штатах. Це такі фірми, як уже згадана «Дженерал електрик», а також «Форд мотор компани», «Дженерал моторс», «Екссон корпорейшн». і «ІБМ». Сукупні закордонні активи цих п’яти корпорацій становлять 264,4 млрд. дол., обсяг їхніх закордонних продажів — 277,2 млрд. дол., а закордонні філії п’яти провідних американських ТНК забезпечують роботою більше 400 тис. чоловік.

У цілому ж зі ста найбільших ТНК усього світу 27 базуються в США. На частку цих 27 компаній доводиться 32,4% сукупних закордонних активів, 26% закордонних продажів і 25,6% зайнятих ста найбільших ТНК.

Сполучені Штати Америки є світовим лідером як по числу ТНК у списку 100 найбільших, так і за основними показниками їхньої діяльності. Для порівняння можна відзначити, що на частку найближчого конкурента американських ТНК — японських компаній — у списку доводиться лише 17 місць, при цьому сукупні закордонні активи найбільших японських ТНК становлять 15,7%, обсяг закордонних продажів — 22,8%, а число зайнятих у закордонних філіях — 10,7% відповідних показників ста найбільших транснаціональних корпорацій.

Конкурентами ТНК зі США також є ТНК країн Європейського Союзу. Загальне їхнє число із семи країн ЄС, представлених у списку, склало 45. За останні два роки число корпорацій із країн ЄС у списку ста найбільших ТНК збільшилося на чотири, у той час як кількість американських і японських транснаціональних корпорацій зменшилося на одну кожне. Однак, уважати дані факти тенденцією збільшення ролі й посилення впливу європейських ТНК поки рано. Справа в тому, що, незважаючи на ріст числа європейських ТНК у списку, їхні сукупні активи щодо сукупних активів ста найбільших ТНК ледве зменшилися — з 41 до 40,9%, а сукупні продажі й число зайнятих зросли незначно — з 40,1 до 41,8% і з 51,2 до 51,4% відповідно. Агреговані показники для ТНК із ЄС перевершують відповідні показники для американських ТНК, однак жодна  окремо взята країна Європейського Союзу навіть не наближається до США за розглянутими показниками. Так, найбільша кількість європейських ТНК базується у Франції, причому їхнє число дорівнює 13, їхні закордонні активи становлять 9,8%, обсяг закордонних продажів — 8,3%, а число зайнятих у їхніх закордонних філіях — 10,1% від показників ста ведучих ТНК. Великобританія, що ділить із Німеччиною друге місце в Європі по числу ТНК, представлених у списку ста ведучих, перевершує Францію за розглянутими показниками. На 11 англійських компаній доводиться 11,2% закордонних активів ста найбільших ТНК, 12,1% закордонних продажів і 13,8% зайнятих у закордонних філіях. Для 11 німецьких ТНК відповідні показники становлять 12,7, 13,8 і 15% відповідно.

Американські корпорації безумовно домінують у рейтингу сотні ведучих ТНК. Обсяг їх сукупних закордонних активів більш ніж у два рази перевищує аналогічний показник найближчих конкурентів — японських ТНК, і більш ніж в 2,5 рази — показник німецьких компаній.

Сукупний обсяг продажів (сума закордонних і внутрішніх продажів) 27 американських ТНК склав 1257,6 млрд. дол., у той час як обсяг сукупних продажів всіх ста найбільших ТНК склав 3983,9 млрд. дол. Таким чином, на частку 27 найбільших американських ТНК доводиться 31,6% сукупних продажів сотні ТНК, а їхня частка у світовому валовому продукті становить близько 3,5%. Для п’яти найбільших американських ТНК аналогічний показник становить приблизно 1,1%.

Розділ 3. Україна і ТНК США

3.1. Місце та вплив ТНК США на економіку України

Транснаціональні корпорації ведуть свою господарську діяльність по всьому світу. І Україна не є винятком, тобто проникнення найбільшого транснаціонального капіталу в укра­їнський економічний простір здійснилось. В Україні з’явився новий для неї потужний ряд господарюючих суб’єктів, доходи й економічна влада кожного з яких інколи набагато більша ніж у всіх українських компаній разом взятих.

Іноземні ТНК знайомі з потенціалом і особливостями українського ринку капіталу, товарів та послуг. Відома їм і специфіка українського бізнесу. Royal Dutch Shell , Siemens та деякі інші з’явилися ще до 1917 року. Почали співпрацювати в радянські часи 1920-1930-ті роки Ford Motors , General Electric , ряд великих німецьких, британських і шведських компаній. На сьогодні в Україні діють кілька десятків великих за світовими масштабами ТНК, серед яких IBM, Toyota та інші [1, с. 42].

Створення таких ТНК дасть змогу певною мірою захистити національні економічні інтереси, сприятиме подальшому розвитку українських господарюючих структур, інтернаціоналізації їх виробництва та капіталу, інтеграції України до світової економіки, її участь у глобальних трансформаційних процесах [4, с. 72].

Транснаціональні корпорації є одним із факторів інтеграції, глобалізації економіки України у світі. Головним завдання держави є створення найбільш сприятливих умови для розвитку цих утворень. Виступати не лише у ролі приймаючої країни, а вести політику щодо створення власних ТНК на основі наявних ресурсів, що в перспективі повинно позитивно вплине на розвиток конкурентоспроможність вітчизняної економіки у світових масштабах.

ТНК є важливим рушієм головних процесів сучасної економіки.

Активність ТНК США та приплив прямих іноземних інвестицій в Україну значно поступається іншим країнам східної Європи і СНД. Незважаючи на це, Україна має значний потенціал для іноземних інвесторів і є перспективним ринком. Цьому сприяє низка факторів, що роблять Україну привабливою для діяльності ТНК. [1]

Приймаючи інвестиційні рішення й обираючи країну для реалізації інвестиційного проекту, ТНК керуються багатьма факторами. У сучасній науковій літературі найчастіше використовують пояснення феномена глобалізацій корпорацій, вперше запропоноване Данінгом. На його думку, ТНК приймає рішення про здійснення інвестицій за кордоном при задоволенні трьох наступних умов: [7]

1. Конкурентні переваги від створення власного виробництва за кордоном повинні пере-важати витрати на його розгортання;
2. Країна-одержувач повинна приваблювати інвестора своїми географічними характери-стиками;
3. Самостійна реалізація попередніх двох переваг має бути для інвестора вигіднішою, ніж їх використання через місцеві підприємства, тобто має існувати перевага інтернаціоналізації.

У науковій літературі поки що не існує загальновизнаного пояснення причин, що обумовлюють вибір корпораціями тієї чи іншої місцевості для розгортання інвестиційного проекту. Існує спектр думок, який можна звести до групи:

—         привабливість країни з погляду витрат. Тут до уваги беруть вартість робочої сили, характеристики податкової системи та субсидування, якість інфраструктури, кадрових ресурсів і розвиненість фінансових ринків;

—         привабливість країни з погляду збуту: характеристика місцевого ринку, його розвиненість, потенціал росту та відкритість країни для міжнародної торгівлі;

—         привабливість країни з погляду особливостей культури, мови й політичного ризику.

За цими критеріями Україна є особливо привабливою для діяльності ТНК, але деякі фактори цю привабливість нівелюють, знижуючи конкурентні переваги України.

Доволі часто динаміка й обсяг ринку країни є визначальним мотивом виходу ТНК на її ринок. Ем-піричні дослідження свідчать, що країни з швидко зростаючими ринками є об’єктами активної інвес-тиційної діяльності ТНК. За кількістю споживачів (близько 46 млн) України є потенційно великим ринком у Європі. Відносна не насиченість українського ринку після розпаду СРСР, менший рівень конкуренції робить його досить перспективним для іноземних інвесторів, хоча низький рівень доходів значної частини українського населення перешкоджає формуванню динамічного платоспроможного попиту. Але останніми роками ситуація поступово поліпшується. Проте відставання України від промислово розвинутих країн із ринковою економікою та країн Східної й Центральної Європи щодо ВВП на душу населення і середньомісячної заробітної плати ще дуже велике.[8]

Найбільш привабливими для ТНК галузями української економіки є харчова промисловість, галузі машинобудування і металообробки, фінансова, страхова та торговельна сфери.

Однією з умов привабливості діяльності ТНК є наявність в Україні важливих факторів зростання виробництва. Серед них виділяють такі.

Природні ресурси. Україна має значні запаси багатьох видів сировинних ресурсів (вугілля, залізна та марганцева руди, сірка, ртуть, титан, уран, граніт, мінеральні солі тощо) і відповідну добувну і транспортну інфраструктури.

Наявність достатньо розвинутої регіональної транспортної інфраструктури — трубопроводів, тран-зитних терміналів, залізниць і автомобільних доріг, мереж електропередач, морських портів — визначає певні переваги України. Згідно з оцінками JAA, Україна належить до перших 16 % країн світу за довжиною асфальтованих доріг, перших 37 % — за використанням електроенергії та перших 43 % — за рівнем телефонізації. Щоправда, старіння інфраструктури підриває деякі із зазначених переваг України.

Відносно дешева кваліфікована робоча сила також визначає переваги діяльності ТНК. Хоча в Україні питома вага офіційної заробітної плати в структурі доходів населення збільшується, розрив у вартості робочої сили з промислово розвинутими країнами ще досить значний.

Комп’ютерні технології і програмне забезпечення дають Україні та ТНК надзвичайно великі можливості, оскільки не потребують жодного обладнання чи устаткування крім комп’ютера а переважна більшість витрат виробничих припадає на робочу силу. За рахунок різниці ставок заробітної плати виготовлення того ж програмного продукту в Україні обходиться на кілька порядків дешевше, ніж у США. Тобто український науково-дослідний інститут, весь бюджет якого не перевищує кількох мільйонів гривень , може створювати реальну конкуренцію західним ТНК з їх багатомільярдними оборотами. Ще більше можливостей надає глобальна комп’ютерна мережа Інтернет — закріплення на цьому ринку не потребує жодних капіталовкладень, крім витрат на мінімальне комп’ютерне забезпечення.

Однією з переваг для операцій транснаціональних фірм є економіко-географічне розташування України, а також традиційні економічні зв’язки управлінських фірм із компаніями країн СНД, Балтії, які склалися в попередні роки і зберегли своє значення в період ринкової трансформації механізму взаємного співробітництва, роблять Україну привабливим плацдармом для освоєння ринків сусідніх країн.

Іноземні транснаціональні корпорації готові здійснювати свою діяльність в Україні, проте на заваді їм стають такі фактори, як: нестабільне й надмірне регулювання, відсутність в Україні сталої стратегії та відповідного національного плану дій, недосконалість національного законодавства, нечітка правова система, нестабільність економічної та політичної ситуації, високий рівень корупції в усіх сферах господарської діяльності [9] та неспроможність судової системи належним чином виконувати свої функції, критична ситуація у сфері незалежності судової системи (123 місце серед 129 країн світу) [10], низький платоспроможний попит українських споживачів, труднощі у спілкуванні з урядовими та приватизаційними органами, переобтяженість регуляторними нормами та складність податкової системи, суттєве податкове навантаження.

У рейтингу за індексом сприятливості податкової системи, який розраховується на основі трьох показників (кількість платежів, час, необхідний для сплати податків та загальний розмір податків) Україна посідає 181 місце серед 183 країн другий рік поспіль [8]. Крім того, негативну роль у сфері привабливості для ТНК відіграють інформаційна ізольованість і велика кількість міфів щодо України.

Сьогодні для держави головним завданням для залучення ТНК США до своєї економіки є вжиття відповідних заходів щодо покращення інвестиційного клімату, тому що при раціональному підході Україна може отримати цілу низку конкурентних переваг від присутності на її територій іноземних корпорацій.

Аналізуючи ПІІ в економіку України слід відмітити, що іноземні інвестори в Україні — це нерідко фірми-аутсайдери, які не витримали конкуренції у своїй країні, або дрібні фірми з обмеженими фінансовими можливостями, які розраховують на швидкий дохід, або ж фірми, які відмивають отримані нечесним шляхом капітали. По своєму якісному складу лише 15 % зарубіжних інвесторів можуть розглядатися як надійні партнери.

Основна ж маса просто намагається поліпшити своє фінансове становище за рахунок операцій на українському ринку.

Потрібно розуміти, що надходження прямих іноземних інвестицій до України повинно сприяти розвитку їх економіки, активізації експортних та імпортних операцій провадженню новітніх технологій, росту наукового потенціалу, соціальному та екологічному розвиткові, а не лише відображати реальні обсяги імпорту капіталу.

Нині вплив ТНК на економіку України є досить значним і вагомим. Так практично визначені глобальними компаніями такі сектори економіки регіонів України: виробництво тютюнових виробів: ТНК“Japan Tabacco International”, “Imperial Tabacco Group”,”Philip Morris”, “B.A.T.”, пиво безалкогольна галузь: — пиво, безалкогольні напої ТНК — „Coca-Cola”, “Pepsi”(викуп „Сандри)”, “Orangina Group”(викуп „Росинки”); переробка олійних та зернових культур: компанії ”Bunge”(викуп елеваторів, контроль над експортом зерна; ТМ „Олейна”, ”Щедрий Дар” та інші); виробництво кондитерських виробів (шоколаду) та концентрованих харчових продуктів: ТНК ”Nestle” (ТМ „Світоч”, „Торчин-продукт” та ін.); „Крафт Фудз” (ТМ „Корона”); виробництво продуктів побутової хімії та парфумерії: ТНК Procter&Gamble (США).

Перелічені компанії викупили або побудували виробничі потужності в регіонах України, стаючи фактично елементом регіональних господарств. Враховуючи специфіку діяльності цих компаній маємо: чітко виражена ставка на внутрішній ринок України, обмежені зв’язки з місцевими компаніями — потенційними постачальниками сировини, агресивна рекламна компанія і тактика знищення „внутрішніх” конкурентів.

Проте слід звернути увагу на те що такі ТНК в цілому не несуть прямої загрози економічній безпеці, оскільки не складають конкуренції товаровиробнику. Проте, негативним є момент перетворення країни, яка має величезний інтелектуальний і науково-технічний потенціал, здатний забезпечити власний технологічний прорив на полігон для виконання механічних операцій, які, проте, можуть бути розцінені як „розміщення на території регіону підприємств з інноваційними технологіями”. Можна назвати позитивні приклади (хоча, поодинокі) дій ТНК. Викуп Луцького підшипникового заводу ТНК Aktiebolaget SKF (Швеція), яке має 80 підприємств у 25 країнах світу показав достатню позитивну роль, адже відбулася реанімація вітчизняного підприємства (що є одним із структуроутворюючих для міста), враховуючи сучасні потреби внутрішнього ринку.

Інтереси ТНК США очевидні і цілковито підпадають під класичне визначення трьох груп інтересів (екзистенційних — інтересів виживання самої ТНК у конкурентній боротьбі, еволюційних — інтересів ТНК зростання та отримання прибутку, домінаційних — намагання підвищити свою могутність і вплив). При цьому, жодним чином не применшуючи значення інших цілей, слід констатувати факт, що для ТНК, як суб’єкта бізнесу, принциповим є еволюційний критерій отримання (чи максимізації) прибутку.

Основним інтересом держави є дотримання економічної безпеки в контексті залучення ТНК у оборонно-промисловий сектор економіки, що має забезпечити вирішення проблеми підвищення конкурентоспроможності економіки за рахунок її переорієнтації на інноваційний розвиток у високотехнологічному напрямі, і, в свою чергу, стане наслідком якісного зростання макроекономічних показників України.

Тому аналізуючи вище сказане, можна визначити основні позитивні і негативні особливості від діяльності ТНК.

Серед основних факторів можливого позитивного впливу діяльності ТНК США на економіку країни можна назвати:

—         сприяють оптимальному розподілу усіх видів ресурсів;

—         сприяють оптимальному розміщенню виробництва;

—         завдяки ним активніше поширюються нові товари і технології;

—         підриваючи позиції місцевих монополій, сприяють посиленню конкуренції;

—         завдяки ним розширюється міжнародна співпраця [6, с. 34].

До основних факторів можливого негативного впливу діяльності ТНК належать:

—         небезпека перетворення країни-реципієнта в місце скидання застарілих і екологічно небезпечних технологій;

—         захват ТНК найбільш розвинутих і перспективних сегментів промислового виробництва країни, що приймає капітал, та її науково-дослідних структур;

—         нав’язування компаніям країни-реципієнта далеко не самих перспективних напрямів у системі розподілу праці в рамках ТНК;

—         можливість масового відтоку іноземних інвестицій з економіки приймаючої їх країни, що може викликати закриття підприємств та виникнення пов’язаних з цим негативних явищ;

—         відплив прибутку закордонної філії на фінансування внутрішнього інвестиційного процесу материнської компанії [3, с. 233].

Крім того, в Україні більшість економічних гравців все ще не готові до жорсткої конкурентоспроможності ТНК США. Істотна присутність ТНК США на українському ринку також може привести до руйнування внутрішніх виробників.

Виходячи з цього, політика уряду України має бути спрямована, з однієї сторони, на оптимальне використання можливостей транснаціоналізації, з іншої на нейтралізацію її негативних наслідків; вона має бути комплексною та ґрунтуватися на чітко визначених національних пріоритетах розвитку. У програмі діяльності уряду та у відповідних законодавчих актах мають бути розроблені та закріплені регулятивні механізми, які мають містити одночасно систему стимулів щодо залучення іноземних ТНК та систему амортизаторів можливих негативних впливів транснаціоналізації.

3.2. Обсяги інвестиційної діяльності ТНК США в Україні

В Україні найбільшими ТНК, які вклали значні фінансові ресурси, є Pepsi Cola з обсягом інвестиційних коштів — 250 млн дол., «Київстар GSM» — 240 млн дол., Coca-Cola — 230 млн дол. та ін. Дані щодо вкладання інвестицій за 2012 р. і найбільші транснаціональні інвестори України наведено у таблиці 3.1. Лідируючі позиції у 2012 р. займають такі корпорації як McDonald’s.

Таблиця 3.1.  Найбільші ТНК, які вклали інвестиції у дочірні компанії, філіали і спільні підприємства в Україні у 2012 р.

	Корпорація	Країна	Галузь	Обсяги вкладень, млн грн
1	McDonald’s Corporation	США	Харчова промисловість	198,3
2	Nestle S.A.	Швейцарія	Харчова промисловість	178,5
3	British American Tobacco	Велика Британія	Тютюнова промисловість	166,8
4	British Petroleum	Велика Британія	Нафтогазова промисловість	142,6
5	Procter&Gamble	США	Хімічна промисловість	135,1
6	Shell	Нідерланди	Нафтогазова промисловість	124,9
7	Coca-Cola	США	Харчова промисловість	121
8	Unilever	Великобританія Нідерланди	Харчова промисловість та по­бутова хімія	115,5
9	Pepsі	США	Харчова промисловість	112,3

Для ТНК із  США найбільш привабливими сферами України є:

—         українська харчова промисловість. У харчовій індустрії світу лідирують швейцарська компанія Nestle, бельгійська ABInBev, американські Kraft foods та Coca-Cola Company, англо-голландська Unilever.

—         підприємства торгівлі. На український ринок вже зайшли Wal-Mart Stores, Carrefour SA, McDonalds Corporation;

—         фінансовий сектор. Найкрупнішим представником світових ТНК тут є Райффайзен Інтернаціональ Банк-Холдинг АГ;

—         фармацевтика. Відомими в Україні є німецькі BASF SE та Bayer AG.

Саме в цих галузях обіг капіталу є швидким, а комерційні ризики — мінімальні. Привабливим для ТНК із промислово розвинутих країн є також інвестування в інфраструктуру бізнес-послуг для обслуговування, насамперед, підприємств з іноземними інвестиціями.

Російським ТНК та компаніям, які зареєстровані в офшорних зонах, властиві інші пріоритети в інвестуванні: паливно-енергетичний комплекс, хімічна промисловість та металургія. Ця ситуація пояснюється тим, що саме в цих галузях російські ТНК мають конкурентні переваги на світовому ринку і фінансові можливості для закордонного інвестування, та розширення своєї ринкової влади за рахунок придбання виробничих потужностей у постсоціалістичних країнах.

Водночас, у результаті несприятливого інвестиційного клімату значна кількість іноземних інвесторів виходить з українського ринку.

Так за даними Європейської бізнес асоціації бізнесмени відзначають посилення тиску на бізнес, корупція, неможливість захисту прав у суді та інші недоліки. Міжнародні бізнесмени все частіше говорять про неможливість чесно працювати в Україні та у перспективі наголошують про припинення діяльності.

Таким чином, підсумовуючи вплив ТНК на економіку України, можна зазначити їх позитивний та негативний вплив.

До позитивного впливу ТНК на економіку України належать:

—         значне вливання капіталовкладень в економіку України;

—         створення додаткових робочих місць та підвищення кваліфікації робітників;

—         збільшення податкових надходжень до бюджету країни;

—         пожвавлення внутрішньої торгівлі в середині країни, насичення ринку високоякісними товарами та послугами;

—         впровадження інновацій, ноу-хау та найновіших розробок, модернізація підприємств;

—         поширення міжнародних стандартів ведення виробництва.

Водночас, існує і негативний вплив діяльності ТНК на вітчизняну економіку:

—         держава стає фінансово залежною від стратегії діяльності ТНК;

—         ТНК впливають на уряди країн, диктуючи правила гри на ринку;

—         корпорації впливають на уряд, відстоюючи власні інтереси, викачуючи природні та трудові ресурси;

—         придушують та знищують національних виробників, які мають низьку конкурентоспроможність продукції на світовому ринку;

—         використовують небезпечне та шкідливе виробництво для власного збагачення, не відновлюють родючість ґрунтів тощо.

Для подолання негативних наслідків діяльності ТНК українському уряду необхідно:

—         ухвалити законодавчі акти в яких було б чітко прописано межі та контроль за діяльністю ТНК;

—         здійснити модернізацію вітчизняних підприємств, підвищуючи конкурентоспроможність вітчизняної продукції, сфер та галузей;

—         вкладати фінансові ресурси у власне виробництво і не залежати від діяльності закордонних ТНК;

—         створювати сприятливий інвестиційний та бізнес-клімат для залучення інвестицій та удосконалювати вітчизняне законодавство.

Висновки

На основі викладеного можна констатувати, що ТНК є не лише інтегральною складовою сучасної системи міжнародних економічних відносин, а й чинником її подальшого перетворення відповідно до властивих їм самим моделей господарської діяльності.

Процеси глобалізації, що відбуваються в сучасному світі, відповідають органічним принципам транснаціоналізації бізнесу, найбільш повним вираженням якої є ТНК. Провідні міжнародні корпорації опосередковують значну частину світового товарного обміну, трансферту технологій та інвестиційних потоків і значною мірою сприяють перетворенню світового господарства на системну цілісність із внутрішньо узгодженими механізмами монетарного та речовинного балансування.

Водночас роль ТНК у сучасному світі багато в чому суперечлива. Зокрема, своєю діяльністю вони закріплюють перерозподіл світового продукту на користь провідних ринкових країн за дуже низьких показників споживання у найбідніших країнах Азії, Африки та Латинської Америки. Однак саме ТНК є і джерелом та рушійною силою НТП у країнах, що розвиваються. ТНК відіграють важливу роль у забезпеченні зайнятості та надходження капіталів до цих країн.

Особливу роль ТНК США відіграють в економіках трансформаційного типу, оскільки активно впливають на процеси приватизації, реструктуризації виробництва, оновлення технологічної бази, на базисні механізми формування відносин між соціумом і бізнесом. Причому за умов геоекономічної реструктуризації моделей національної спеціалізації відносини транзитивних економік з ТНК формують перспективні моделі участі держав у процесах міжнародної кооперації та поділу праці.

Отже, можна сказати, що ТНК США на сьогоднішньому етапі розвитку світового господарства відіграють важливу роль. Адже, вони впливають на економіки приймаючих країн, прискорюють науково-технічний процес, інтернаціоналізацію господарського життя, залучаються ПІІ, відкривається доступ до фінансових ресурсів ТНК США, інтеграція до світових економічних процесів, доступ до зовнішніх ринків. При цьому вплив ТНК на розвиток національної економіки України є досить значним і неоднозначним; від позитивних до негативних форм впливу.

З метою запобігання монополізації, контролю за правомірністю та впливу інших регулюючих заходів, країна повинна прийняти відповідні законодавчі акти, які обмежували б діяльність ТНК і спрямовували їх у сфери, визначені державою як пріоритетні. Зростання чисельності країн-інвесторів є позитивним явищем, тому необхідно покращувати інвестиційний клімат для залучення капіталовкладень. При цьому, українським підприємствам слід вступати в співпрацю з ТНК США не в якості джерела дешевих сировинних ресурсів або відсталого технологічного придатку, а використовувати переваги залучення іноземних інвестицій.

Список використаної літератури

1. Американское общество //Washington Profile – http://www.infohouse.us/doc/usa/americaneconomy/331/page1.html.
2. Васильев В. «Новая американская экономика»: шаг вперёд, три шага назад // США•Канада: экономика, политика, культура. – 2005. – №9. – С. 3–28.
3. Васильев В. Экономические проблемы США в начале XXI века // США•Канада: экономика, политика, культура. – 2005. – №1. – С. 3–20.
4. Васильев В., Роговский Е. Грядущая финансовая турбулентность // США•Канада: экономика, политика, культура. – 2008. – №3. – С. 3–20.
5. Вишневский М. О доктрине «американского мирового лидерства» // США•Канада: экономика, политика, культура. – 2005. – №9. – С. 68–82.
6. Гардаш С. Структура топливно-энергетического баланса США и проблемы энергетической безопасности // США•Канада: экономика, политика, культура. – 2006. – №8. – С. 21–39.
7. Давыдов Ю. Американская модель экономического роста: финансовые аспекты // США•Канада: экономика, политика, культура. – 2007. – №6. – С. 3–20.
8. Давыдов Ю. Приоритеты торговой политики США // США•Канада: экономика, политика, культура. – 2006. – №5. – С. 15–30.
9. Давыдов Ю. Факторы роста американской экономики // США•Канада: экономика, политика, культура. – 2006. – №10. – С. 3–20.
10. Дейкин А. Инструменты бюджетно-налоговой политики США // США•Канада: экономика, политика, культура. – 2004. – №10. – С. 45–54.
11. Деминг У. Эдвард. Новая экономика/ Пер. с англ. Т. Гуреш. – М.: Эксмо, 2006. – 208 с.
12. Джанда К., Бери Д. М., Голдман Д., Хула К. В. Трудным путем демократии: Процесс государственного управления в США/ Пер. с англ. А. Н. Кулика, О. С. Миндрул. – М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2006 . – 656 с.
13. Зименков Р. Свободные экономические зоны в США // США•Канада: экономика, политика, культура. – 2005. – №11. – С. 24–38.
14. Кочетков В. М. Розвиток українських ТНК як фактор росту економіки країни [Текст] / В. М. Кочетков // Ефективна економіка. — 2013. — № 10. —С. 55-60.
15. Кременюк В. Две модели отношений США с окружающим миром: «заботливый отец» или «суровый шериф» // США•Канада: экономика, политика, культура. – 2004. – №11. – С. 3–12.
16. Крупнейшие ТНК в мире / А. Пучков // Слайд-шоу. [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.slideshare.net/AlexeyPuchkov/ ss-11875759.
17. Мировая экономика: прогноз до 2020 года/ Под ред. Акад. А. А. Дынкина/ ИМЭМО РАН. – М.: Магистр, 2007. – 429 с.
18. Молчанова Л. Взаємодія транснаціональних корпорацій з національними економіками на прикладі України [Електронний ресурс] / Л. Молчанова. — Режим доступу : http://fes.kiev.ua.
19. Пороховский А. Динамика структуры американской экономики // США•Канада: экономика, политика, культура. – 2005. – №7. – С. 3–25.
20. Рей А. Бегство американских ТНК // Российский внешнеэкономический вестник. – 2006. – №5. – С. 111–127.
21. Рогач О.І. Міжнародні фінанси: Підручник // навч. посібник– К.: Либідь, 2003. – 784 с.
22. Рубцов Б. Б. Современные фондовые рынки: Учебное пособие для вузов. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2007. – 926 с.
23. Сапунцов А. Транснациональные корпорации США в мировой экономике // Российский внешнеэкономический вестник. – 2007. – №7. – С. 3–10.
24. Супян В. Иммиграция и экономика // США•Канада: экономика, политика, культура. – 2006. – №5. – С. 3–19.
25. Супян В. США в мировой экономике в начале XXI века // США•Канада: экономика, политика, культура. – 2008. – №7. – С. 3–16.
26. Супян В. США: фундаментальная наука // США•Канада: экономика, политика, культура. – 2006. – №4. – С. 3–19.
27. Транснаціональні корпорації: навчальний посібник / В.Рокоча, О.Плотніков, В.Новицький та ін. — К.: Таксон, 2001. — 131 с.
28. Транснаціональні корпорації: особливості інвестиційної діяльності [Текст] : навч. посіб. / С. О. Якубовский та ін. ; ред.: С. О. Якубовський, Ю. Г. Козак. — К. : ЦУЛ, 2011. — 472 с.
29. Федорович В. А., Патрон А. П. США: государство и экономика (Институт США и Канады РАН). – М.: Международные отношения, 2007. – 386 с.
30. Fortune global 500 [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://money.cnn.com/magazines/fortune/global500/2013/full_list/?iid=G500_sp_full