Терміни та абревіатури
1. Використання термінів та професіоналізмів у сучасній українській мові.
2. Складноскорочені слова та абревіатури в українській мові.
3….. Лексичні та графічні скорочення.
4….. Лист-підтвердження.
Список використаних джерел.
1. Використання термінів та професіоналізмів у сучасній українській мові
Наукові поняття визначаються спеціальними словами – термінами, які складають основу наукової мови. Термін – це слово, або усталене словосполучення. Що чітко й однозначно позначає наукове чи спеціальне поняття. Термін не називає поняття, як звичайне слово, а навпаки, поняття, приписується терміну, додається до нього. У цій різниці вбачається вдома конвенційність термінова, яка полягає в тому, що вчені чи фахівці тієї чи іншої галузі домовляються. Що розуміти, яке поняття вкладати в той або інший термін. Отже, конкретний зміст поняття, визначеного терміном, буде зрозумілим лише завдяки його дефініції – лаконічному, логічному визначенню, яке зазначає суттєві ознаки предмета, або зазначення поняття. Тобто його зміст і межі.
Усі терміни мають низку характерних ознак, до яких належать:
а) системність термінова (зв’язок з іншими термінами даної предметної сфери);
б) наявність дефініції (визначення) в більшості термінів;
в) моностемічність (однозначність) термінова в межах однієї предметної галузі, однієї наукової дисципліни або сфери професійної діяльності;
г) стилістична нейтральність;
д) відсутність експресії, образності, суб’єктивно-оцінних відтінків.
Терміни поділяються на загальновживані (ідея, гіпотеза, формула) та вузькоспеціальні, уживані в певній галузі науки (знаменник, чисельник).
На відміну від загальнолітературної, мова професійного спілкування вимагає однозначності тлумачення основних ключових понять, зафіксованих у термінах.
До будь-якої сфери діяльності це дуже важливо, оскільки неточне вживання того чи іншого слова може мати небажані наслідки. Цього можна легко уникнути, якщо вживати терміни лише в тій формі та значенні, які зафіксовані в словниках останніх видань.
У множині термінів кожної галузі вирізняють дві складові частини: термінологію і терміносистему. Термінологія – це така підмножина термінів, яка відображає поняття, й утворились й функціонують у кожній галузі стихійно. На відміну від термінології, терміносистема – це опрацьована фахівцями певної галузі та лінгвістами підмножина термінів, яка адекватно й однозначно відображає систему понять цієї галузі.
Від термінів слід відрізняти номенклатурні назви –своєрідні етикети предметів, явищ, понять. Якщо в основі терміна лежить загальне поняття, то в основі номенклатурної назви – одиничне.
До номенклатури входять серійні марки машин, приладів, верстатів, найменування підприємств, установ, організацій, географічні назви та назви рослин, звірів і т.д.
Професіоналізми – слова й мовлення звороти, характерні для мови людей певних професій. Оскільки професіоналізми вживають на позначення певних понять лише у сфері тієї чи іншої професії, ремесла, промислу, вони не завжди відповідають нормам літературної мови. Професіоналізми виступають як неофіційні синоніми до термінів. З-поміж професіоналізмів можна вирізнити науково-технічні, професійно-виробничі. Вони доволі різноманітні щодо семантичних характеристик.
На відміну від термінів, професіоналізми не мають чіткого наукового визначення й не становлять цілісної системи. Якщо терміни – це, як правило, абстрактні поняття, то професіоналізми – конкретні, тому що детально диференціюють ті предмети, дії, якості, що безпосередньо пов’язані зі сферою діяльності відповідної професії, наприклад:
Слова та словосполучення, притаманні мові моряків: кок-кухар; кубрик-кімната відпочинку екіпажу; ходити в море-плавати, тощо.
Професіоналізми працівників банківсько-фінансової, торговельної та подібних сфер: зняті каси, підбити, прикинути баланс.
Професіоналізм музикантів: фанера-фонограма; розкрутити – розрекламувати.
Здебільшого професіоналізми застосовуються в усному неофіційному мовленні людей певного фаху. Виконуючи важливу номінативно-комунікативну функцію, вони точно називають деталь виробу, ланку технологічного процесу чи певне поняття й у такий спосіб сприяють кращому взаєморозумінню. У писемній мові професіоналізм вживають у виданнях, призначених для фахівців (буклетах, інструкціях, порадах).
Професіоналізми використовують також літератури з метою створення професійного колориту, відтворення життєдіяльності певного професійного середовища у своїх творах.
2. Складноскорочені слова та абревіатури в українській мові
Дотримуючись вимоги лаконічного, максимально стислого письма, під час укладання ділових паперів на позначення понять чи значень широко користуються системою скорочень, яка розроблена й рекомендована Держстандартом України (ДСТУ 3582 — 97), що чинний від 1998 року.
Основні правила скорочення:
1. Скороченню підлягають різні частини мови. Одне й те саме скорочення застосовується для всіх граматичних форм одного й того самого слова, незалежно від роду, числа, відмінка й часу.
2. Неприпустиме одне скорочення для двох різних за значенням слів без додаткового пояснення.
3. У скороченому слові слід залишати не менше ніж дві букви, незалежно від прийому, який використовується. Під час відсікання крапка ставиться, а під час стягування ні.
4. Скорочення слова до однієї початкової літери припускається тільки для загальноприйнятих скорочень:
к. (карта), м. (місто), с. (сторінка) та ін.
5. Іменники та інші частини мови, крім прикметників і дієприкметників, скорочують лише за наявності їх у переліку особливих випадків скорочень слів. Під час скорочення іменників ураховуються відмінкові закінчення однини або множини:
д-р (доктор), д-ри (доктори)
м-во (міністерство), м-ва (міністерства) та ін.
6. Прикметники й дієприкметники, що закінчуються на:
-авський -ентальний -ільський
-адський -енький -інський
-ажний -ерський -ірський
-азький -еський -істий
-айський -ецький -ічий
-альний -євий -ічний
-альський -ивний -кий
-аний -инський -ний
-анський -ирський -ній
-арський -истий -ований
-ативний -иський -овий
-атський -ицький -овськнй
-ацький -ичий -одський
-евий -ичний -ольський
-енський -іальний -Орський
-ельний -івний -ський
-ельський -івський -уальний
-енип -ійний -чий
-енний -ійський -яний
-енський -ільний -янський
скорочують відсіканням цієї частини слів.
7. Прикметники, що закінчуються на: -графічний, -логічний,
-помічний, — навчальний скорочують відсіканням частини слова:
-афічний, -огічний, -омічний, -авчий:
географічний — геогр., соціологічний — соціол. і под.
8. Прикметники, що утворені від власних імен, скорочуються відсіканням частини -ський:
шевченківський — Шевченків, франківський — франків, і под.
9. У прикметників, утворених від географічних назв і назв народів (як в етнографічному. г-так і в адміністративному значенні), зберігають найповнішу для розуміння форму скорочення:
грузинський народ — грузин, народ
Бориспільський край — Бориспіл. край
Луганська область — Луган. обл. і под.
Якщо назви району й області збігаються, то вони скорочуються ідентично:
Харківська область — Харк. обл.
Харківський район — Харк. р-н і под.
10. Якщо відсіченій частині слова передує літера й або голосний, то слід зберігати наступний за ним приголосний:
калійний — калійн.
олійний — олійн.
червоний — червон. і под.
11. Якщо скороченню підлягає тільки одна літера, то слово не скорочують:
вищий — вищ., але вища — не скорочують
учений — учен., але вчена — не скорочують
міський — міськ., але міська — не скорочують і под.
12. Якщо відсіченій частині слова передує апостроф, то слід зберігати наступний за ним голосний і приголосний:
торф'яний — торф'ян.
слов'янський — слов'ян, і под.
13. Якщо відсіченій частині передує літера ь, то скорочувати слід на приголосний, що стоїть перед ним:
грецький — грец.
гуцульський — гуцул.
сільський — сіл. і под.
14. Якщо відсіченій частині передує подвоєний приголосний, то скорочуване слово зберігає один із приголосних:
законний — закон,
іменний — імен,
щоденний — щоден. і под.
15. Якщо слово може скорочуватися відсіканням різної кількості літер, то відсікають максимальну, слідкуючи лише за тим, щоб не затемнювалося безпосереднє значення скорочуваного слова:
експериментальний — експерим.,
а не експериментал., експеримент,
фундаментальний — фундам.,
а не фундаментал., фундамент,
графічний — графіч.
комічний — коміч.
континентальний — континент, і под.
16. У складних іменниках, що пишуться через дефіс, відсікають кожну складову частину або одну з них.
17. У словосполученні скорочують кожне слово:
видавничий відділ — вид. від.
допоміжна картка — допом. карт.
умовний друкований аркуш — ум. друк. арк. і под.
В окремих усталених словосполученнях слова скорочують тільки в складі даного словосполучення:
без року — б. р.
без ціни — б. ц.
вихідні дані — вих. дан.
і так далі — і т. д. та под.
18. У географічних назвах, що пишуться через дефіс, відсікають другу складову частину, якщо вона має закінчення -ський:
місто Кам'янець-Подільський — м. Кам'янець -Поділ. місто Корсунь-Шевченківський м. Корсунь-Шевченків. і под.
Примітка. Географічні назви, що є складними іменниками та пишуться через дефіс, не підлягають скороченню:
Івано-Франківськ, Михайло-Олександрівка, Олексієвб-Дружківка та под.
19. У складних прикметниках, що пишуться через дефіс, відсікають кожну складову частину або одну з них відповідно до загальних правил скорочення:
греко-католицький — греко-католиц.
фізико-математичний — фіз.-мат.
хіміко-технологічний — хім. -технол. і под.
20. У складних прикметниках, що пишуться разом, відсікають другу частину слова відповідно до загальних правил скорочення:
агролісомеліоративний — агролісомеліор.
лісогосподарський — лісогосп. і под.
21. Однокорінні прикметники та дієприкметники, що відрізняються лише префіксами, скорочуються однаково:
карпатський — карпат.,
закарпатський — закарпат.,
прикарпатський — прикарпат. і под.
22. У складних словах, що пишуться разом, скорочують або першу, або останню частину слова чи залишають перші літери слів, які утворюють складне слово:
відеофонограма — відеофоногр.
діафільм — дф
міська державна адміністрація — міськдержадмгн. і под.
23. Відсікати слово до однієї початкової літери не можна.
24. Якщо слово є єдиним членом речення (у відомостях, що відносяться до назви), його не відсікають:
Безпека життєдіяльності: Підручник,
а не Безпека життєдіяльності:
Підруч. Лікарські рослини: Словник-довідник, ;
а не Лікарські рослини: Слов. -довід,;
1 але Біологія: Підручник для 10-го класу — Біологія: Підруч. для 10-го кл.,
Лікарські рослини: Словник-довідник лікаря
Лікарські рослини: Слов. -довід, лікаря.
3.Лексичні та графічні скорочення
Лексичні скорочення (абревіатури) функціонують як самостійні слова. Графічні ж скорочення не є словами й використовуються лише на письмі. На відміну від лексичних вони обов'язково розшифровуються та читаються повністю.
Лексичні скорочення бувають декількох типів:
1. Ініціальні (абревіація) — утворені з початкових букв слів, що означають поняття; вони, у свою чергу, поділяються на:
а) буквені — читаючи їх, треба вимовляти букви: КБ, ЖБК, ХГЗтаін.;
б) звукові — читаючи їх, вимовляють звуки: ЗАГС, ЦУМ, Ту-154, Ан-24 та ін.;
в) буквено-звукові (змішані) — частина слова вимовляється за буквами, частина — звуками: ЖЕК, ТЕЦ та ін.
2. Складові скорочення — утворені з частин складів слів: завгар, техред, лінкор, міськком, Харзеленбуд та ін.
3. Частково скорочені слова — утворені з частини або частин слів і повного слова: Донвугілля, Татнафта, госпрозрахунок, рембаза та ін.
4. Відсікання (усічення): зал., зав., пом., акад., доц. таін.
5. Телескопічні скорочення — утворені з початкової та кінцевої частини складових слів: рація (із ра[діостан]-ція), біоніка (із біо[логія] та [електро]ніка) й ін.
6. Змішаного типу (комбіновані): НДІторгмаш, ХарБТІ й ін. Розрізняють декілька типів графічних скорочень:
— крапкові: ст., див., їм. таін.;
— дефісні: з-З, б-ка, ш-ттаін.;
— скіснолінійні (дробові): р/р, а/с (крапка не ставиться);
— нульові (курсивні) — на позначення фізичних, метричних величин, валют та ін. лише після цифрових назв: 2 хв., 47 кг, 250 г, 400 грн. та ін. (крапка не ставиться);
— комбіновані: півд,-зах., півн.-схід. та ін.
Графічні скорочення, як правило, не подвоюються, виняток становлять рр. (роки).
У документах припускається використання лише загально-нормативних графічних скорочень, зафіксованих у державних стандартах та словниках.
Не можна перевантажувати текст графічними скороченнями, наприклад:
НП, що сталася на ПУ півд. -схід, міської РМС через порушення ПТБ інженером Ковтуном В. С.
Не можна скорочувати:
1) імена та імена по батькові (крім: ініціалів): не Мих. Серг. Грушевський, а М. С. Грушевський (як виняток — з однаковими прізвищами: Гр. Тютюнник — Григір, бо є Григорій Тютюнник);
2) псевдоніми:
не Ж. Занд, а Жорж Занд
не Л. Українка, а Леся Українка
не П. Мирний, а Панас Мирний;
3) подвійні прізвища:
не Б.-Хом'як,
а Богачевська-Хом'як
не Ж.-Стоша, а Жукевич-Стоша
не К. -Яценко, а Кучук-Яценко
4.Лист-підтвердження
Листи-підтвердження – це службові листи, в яких підтверджується той або інший факт, наприклад одержання переказів, вантажів, цінних паперів тощо. Текст таких листів починається словами, утвореними від дієслова “підтверджувати”.
Шановні добродії!
Дякуємо Вам за пропозицію і підтверджуємо її отримання. На жаль Ваша пропозиція не відповідає нашим інтересам, оскільки ціни, вказані Вами, є значно вищими за ціни інших фірм на подібні товари.
Вибачте, але ми не можемо погодитися на Ваші умови.
З повагою, працівники салону „Роксолана”.
Список використаних джерел
- Ладоня І. О. Українська мова: Навчальний посібник для студентів вузів I-II рівнів акредит. -К.: Вища школа, 2001. -157, с.
- Потелло Н. Я. Українська мова і ділове мовлення: Навчальний посібник. -К.: МАУП, 2002. -254, с.
- Сучасна українська літературна мова: Підручник для студентів філолог. спец. вузів. -К.: Вища шк., 1997. -492, с.
- Сучасна українська мова: Підручник для студ. вузів. -К.: Либідь, 2001. -398, с.
- Шевчук С. В.Українське ділове мовлення. — К.: Вища школа, 1997. -270, с.