«Територія є комплексною системою, що являє собою не тільки урбанізований, сільський та інший простір, наприклад земля промислового призначення, а й природу в цілому, а також середовище, яке оточує людство. Це родюча земля та обов’язкові межі людського проживання і діяльності і, як наслідок цього, територія — це базис сталого розвитку. Підхід просторового розвитку є важливим способом досягнення цілей сталого розвитку».

Люблянська декларація по територіальному аспекту просторового розвитку, 13 сесія Європейської конференції міністрів, відповідальних за регіональне/просторове планування

Рада Європи активно сприяє сталому розвитку відповідно до Рекомендації Rec (2002) 1 Комітету міністрів державам-членам про Керівні принципи сталого просторового розвитку Європейського континенту, які були спочатку прийняті Європейською конференцією міністрів, відповідальних за регіональне/просторове планування (СЕМАТ). План дій, прийнятий керівниками держав та урядів на Третьому саміті Ради Європи у Варшаві 17 травня 2005 р., містить розділ під назвою «Сприяння сталому розвитку», який передбачає таке: «Ми заявляємо про нашу прихильність до поліпшення якості життя громадян. З огляду на це Рада Європи на основі існуючих інструментів і далі розвиватиме і підтримуватиме комплексну політику у сфері навколишнього середовища, ландшафтів, просторового планування та попередження і ліквідації наслідків природних лих, виходячи при цьому з цілей сталого розвитку».

Йдеться про розробку нової інтегрованої політики просторового розвитку, яка сприяє соціальній, економічній та територіальної згуртованості, збереженню природи та культурної спадщини, поліпшенню умов життя і більш збалансованій конкурентоспроможності території. У зв’язку з цим робота щодо встановлення стандартів, що стосуються природної, культурної та ландшафтної спадщини, тобто як природи, так і результатів діяльності людей, триває вже понад 50 років. На сьогодні Радою Європи були прийняті п’ять конвенцій, які можна охарактеризувати як конвенції про «спадщину». У хронологічному порядку це такі конвенції:

• Європейська конвенція про охорону археологічної спадщини, відкрита для підписання в Лондоні 6 травня 1969 р., переглянута у Валлетті 16 січня 1992 р.;
• Конвенція про збереження європейської дикої природи і природного середовища існування, відкрита для підписання у Берні 19 вересня 1979 р.;
• Конвенція про охорону архітектурної спадщини Європи, відкрита для підписання у Гренаді 3 жовтня 1985 р.;
• Європейська ландшафтна конвенція, відкрита для підписання у Флоренції 20 жовтня 2000 р.;
• Рамкова конвенція про значення культурної спадщини для суспільства, відкрита для підписання у Фаро 27 жовтня 2007 р.

Численні резолюції та рекомендації, прийняті Комітетом міністрів Ради Європи для держав-членів, також керують європейською політикою в цій галузі й відіграли певну роль у підготовці, інтерпретації або розширенні міжнародних конвенцій.

СЕМАТ об’єднує представників держав — членів Ради Європи в досягненні спільної мети: сталого просторового розвитку Європейського континенту. CEMAT є форумом для розгляду питань сталого просторового розвитку і платформою для обміну та розповсюдження інформації. Це єдина структура для пан-європейського співробітництва в галузі просторового розвитку, в межах якої держави, що є і не є членами Європейського Союзу, можуть зібратися як рівноправні представники на рівні Великої Європи. Діяльність Ради Європи, пов’язана з просторовим плануванням, розпочалася у 1970 р. у Бонні на першій Європейській конференції міністрів, відповідальних за регіональне планування. При цьому вихідними положеннями стали проблеми, які на початку 1960-х років порушувала на той час Консультативна Асамблея Ради Європи і які були відображені у презентації у травні 1968 р. історичної доповіді на тему «Регіональне планування — європейська проблема». У результаті діяльності, проведеної того часу, було прийнято низку основоположних документів, які стали основою для розробки політики просторового розвитку урядами європейських країн:

• Європейська хартія регіонального/просторового планування, прийнята на 6-й сесії CEMAT у Торре-моліносі у 1983 р. і включена до Рекомендації (84) 2 Комітету міністрів державам — членам Європейської хартії регіонального/просторового планування;
• Європейська стратегія регіонального планування, представлена на 8-й сесії CEMAT у Лозанні в 1988 р.;
• Керівні принципи сталого просторового розвитку Європейського континенту, прийняті на 12-й сесії CEMAT у Ганновері у 2000 р. і включені до Рекомендації (2002) 1 Комітету міністрів державам — членам Керівних принципів сталого просторового розвитку Європейського континенту (GPSSDEC-СЕМАТ).

Різні заходи були проведені в тісній взаємодії з Парламентською Асамблеєю Ради Європи і Конгресом місцевих і регіональних влад Ради Європи.

Концепція регіонального/просторового планування

Відповідно до Європейської хартії регіонального/просторового планування «Регіональне/просторове планування дає географічне відображення економічної, соціальної, культурної та екологічної політики суспільства. Це водночас наукова дисципліна, адміністративні процедури і політика, розроблені як міждисциплінарний та комплексний підхід, спрямований на збалансований регіональний розвиток та фізичну організацію простору відповідно до загальної стратегії».

Хартія стосується європейського аспекту та конкретних особливостей регіонального/просторового планування. її європейський аспект полягає у такому: регіональне/просторове планування сприяє кращій просторовій організації в Європі й пошуку вирішень проблем, які виходять за національні межі, і, таким чином, спрямоване на створення відчуття спільної ідентичності, при цьому маються на увазі відносини Північ- Південь і Схід-Захід.

її характеристики: людство і його добробут, а також його взаємодія з навколишнім середовищем є основним завданням регіонального/просторового планування, цілі якого полягають у наданні кожному середовища та забезпеченні якості життя, що сприятиме розвитку його/її особистості в середовищі, спланованому в людському вимірі.

Регіональне/просторове планування має бути демократичним, усебічним, функціональним і зорієнтованим на довгострокову перспективу:

• демократичне — має здійснюватися таким чином, щоб забезпечити участь зацікавлених осіб та їхніх політичних представників;
• всебічне — має забезпечувати координацію різних напрямів секторальної політики та інтегрувати їх у загальний підхід;
• функціональне — має враховувати існування регіональної свідомості, що ґрунтується на спільних цінностях, культурі та інтересах, які іноді перетинають адміністративно- територіальні кордони, при цьому беручи до уваги інституційні механізми різних країн;
• орієнтація на довгострокову перспективу має аналізувати і брати до уваги довгострокові тенденції та зміни економічних, соціальних, культурних, екологічних та природних явищ і різні види втручань.

Її дія: регіональне/просторове планування має враховувати існування безлічі індивідуальних та інституційних осіб, які приймають рішення та які впливають на організацію простору, невизначеність всіх прогнозних досліджень, тиск ринку, особливості адміністративних систем і різні соціально-економічні та природні умови. Однак вона має прагнути поєднати зазначені вище чинники найбільш гармонійним способом.

Основні цілі, визначені у Хартії, є такими:

• сталий соціально-економічний розвиток регіонів;
• покращання якості життя;
• відповідальне використання природних ресурсів та охорона навколишнього середовища;
• раціональне користування землею.

Досягнення цілей регіонального/просторового планування. Досягнення цілей регіонального/просторового планування по суті є політичним питанням. Багато приватних і державних установ своїми діями сприяють розробці та зміні організації простору. Регіональне/просторове планування відображає прагнення до міждисциплінарної інтеграції та координації і співробітництва між відповідними органами влади. Воно також вимагає участі громадськості.

Керівні принципи сталого просторового розвитку Європейського континенту

Рекомендація Rec (2002) 1 Комітету міністрів передбачає такі Керівні принципи сталого просторового розвитку Європейського континенту:

• важливий внесок у здійснення стратегії соціальної єдності, затвердженої главами держав та урядів держав — членів Ради Європи на Другому саміті Організації в 1997 р.;
• документ, що містить політичні орієнтири, які враховують відповідну роботу Ради Європи та її органів, зокрема її Парламентської Асамблеї та Конгресу місцевих і регіональних влад Європи в галузі просторового планування в масштабах усього континенту, і здатні посилити процес європейської інтеграції шляхом транскордонного, міжрегіонального та міждержавного співробітництва;
• послідовна стратегія комплексного і збалансованого на рівні регіонів розвитку Європейського континенту, яка, ґрунтуючись на принципах суб- сидіарності та взаємності, посилює конкурентоспроможність, співробітництво і солідарність місцевих і регіональних органів влади через кордони, забезпечуючи, таким чином, демократичну стабільність у Європі.

Комітет міністрів рекомендує державам — членам Ради Європи використовувати Керівні принципи як базовий документ для вжиття заходів щодо облаштування та розвитку територій, виконувати їх відповідним чином у проектах з облаштування території й під час подальшої роботи зі створення урядових та адміністративних регіональних служб, які забезпечували б більш високий рівень територіальної інтеграції різних частин Європи.

Керівні принципи складаються з шести розділів і стосуються основних європейських документів, які мають відношення до просторового планування.

Зміст Керівних принципів сталого просторового розвитку Європейського континенту

• Внесок Керівних принципів у реалізацію політики Ради Європи з досягнення соціальної єдності.
• Програми просторового розвитку в Європі: нові проблеми і перспективи континентального масштабу.
• Міжконтинентальні відносини як стратегічний елемент європейської політики просторового розвитку.
• Культурне різноманіття.
• Великі європейські простори як основа майбутньої взаємодопомоги і співробітництва.
• Інтеграція «старих» і «нових» держав — членів Ради Європи.
• Особлива роль приватного сектору в просторовому розвитку.
• Принципи політики планування для сталого просторового розвитку в Європі.
• Забезпечення територіальної єдності за допомогою більш збалансованого соціального та економічного розвитку регіонів і підвищення їх конкурентоспроможності.
• Стимулювання розвитку, спричиненого виконанням міських функцій, і поліпшення взаємовідносин міста і села.
• Створення більш збалансованих умов транспортного доступу.
• Розвиток доступу до інформації та знань.
• Зменшення збитків, завданих навколишньому середовищу.
• Примноження цінності і захист природних ресурсів і природної спадщини.
• Примноження культурної спадщини як фактор розвитку.
• Розвиток енергоресурсів в умовах безпеки.
• Заохочення високоякісного сталого туризму.
• Обмеження впливу природних катастроф.
• Заходи з просторового розвитку для різних типів європейських регіонів.
• Культурні ландшафти.
• Міські території.
• Сільські території.
• Гори.
• Прибережні та острівні регіони.
• Єврокоридори.
• Заплави і заливні луки.
• Колишні промислові та військові зони.
• Прикордонні регіони.
• Зміцнення співпраці між державами — членами Ради Європи та участь регіонів, муніципалітетів і громадян.
• Можливості просторового планування, орієнтованого на розвиток в Європі.
• Розвиток загальноєвропейського співробітництва на основі Керівних принципів.
• Горизонтальне співробітництво.
• Вертикальне співробітництво.
• Повноправна участь громадськості у процесах просторового планування.

Нижче перелічені основні європейські правові документи, що мають відношення до територіального планування:

• Європейська культурна конвенція (Париж, Франція, 19 грудня 1954 р.);
• Конвенція про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі (Берн, Швейцарія, 19 вересня 1979 р.);
• Європейська рамкова конвенція про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями (Мадрид, Іспанія, 2 травня 1980 р.) та додаткові протоколи до неї;
• Флорентійська хартія про охорону історичних парків і садів (Ікомос-Іфла, 1981 р.);
• Європейська хартія регіонального/просторового планування (Тор ремолінос, Іспанія, 20 травня 1983 р.);
• Конвенція про охорону архітектурної спадщини Європи (Гренада, Іспанія, 3 жовтня 1985 р.);
• Європейська хартія місцевого самоврядування (Страсбург, Франція, 14 жовтня 1985 р.);
• Конвенція про захист Альп (Зальцбург, Австрія, 1991 р.);
• Європейська конвенція про охорону археологічної спадщини (переглянута) (Валлетта, Мальта, 16 січня 1992 р.);
• проект Європейської хартії регіонального самоврядування, 5 червня 1997 р.;
• Балтійський порядок денний на ХХІ століття (Нюборг, Данія, червень 1998 р.);
• Європейська перспектива просторового розвитку (ESDP) (Потсдам, Німеччина, травень 1999 р.);
• Європейська ландшафтна конвенція (Флоренція, Італія, 20 жовтня 1997 р.).

У Керівних принципах враховуються, виходячи з концепції сталого розвитку, потреби всіх жителів європейських регіонів, і при цьому забезпечуються основні права та перспективи розвитку прийдешніх поколінь. Ці принципи спрямовані на те, щоб перспективи економічного і соціального розвитку цієї території гармонійно поєднувалися з її екологічними та культурними реаліями, а також на те, щоб сприяти тривалому, повномасштабному і збалансованому просторовому розвитку. Враховуючи це, здійснення цих принципів вимагає тісної взаємодії між роботою з регіонального планування та політикою в різних галузях діяльності, яка через ухвалені рішення впливає на територіальні структури в Європі.

У Керівних принципах також враховано співпрацю у глобальних масштабах, що здійснюється в рамках Комісії сталого розвитку ООН. Рада Європи презентувала Керівні принципи на Всесвітньому саміті ООН зі сталого розвитку, який відбувся в Йоганнесбурзі у 2002 р., як внесок у здійснення Програми ООН у рамках Порядку денного на XXI століття, прийнятого в Ріо-де-Жанейро, а також в якості початку міжконтинентального діалогу.

Виконання Керівних принципів сталого просторового розвитку Європейського континенту: результати останніх конференцій міністрів

13- та сесія Європейської конференції міністрів, відповідальних за регіональне/просторове планування (Любляна, Словенія, 16-17 вересня 2003 р.) стала важливою віхою в реалізації стратегії та перспективи сталого просторового розвитку європейського континенту. Люблянська декларація по територіальному аспекту просторового розвитку має вирішальне значення з точки зору того, що може бути описано як право людини на сталий розвиток. З метою вирішення основних проблем щодо сталого просторового розвитку Європейського континенту у ній йдеться про необхідність подальшої розробки відповідної політики з метою сприяння збалансованому поліцентричному розвитку Європейського континенту і формуванню функціональних міських районів, у тому числі мереж малих і середніх міст та сільських населених пунктів.

У Декларації зазначено: «Сталий розвиток — це не тільки питання навколишнього середовища. Три аспекти сталого розвитку були узгоджені раніше: економічна стійкість, екологічна стійкість і соціальна стійкість. Перша впливає на економічне зростання і розвиток, друга включає екосистемну цілісність та увагу до поточного навантаження і біологічної варіативності, остання ж включає такі цінності, як рівність, уповноваженість, доступність і участь. На додаток до цих трьох компонентів «Керівні принципи сталого просторового розвитку Європейського континенту» представляють четвертий аспект: культурна стійкість». Декларація також передбачає, що міністри держав — членів Ради Європи, відповідальні за регіональне/просторове планування, зобов’язуються кожні три роки звітувати Комітету міністрів Ради Європи про виконання Керівних принципів сталого просторового розвитку Європейського континенту. Метод стандартизації моніторингу виконання Керівних принципів сталого просторового розвитку Європейського континенту був складений з метою оцінки політики просторового розвитку держав — членів Ради Європи.

Конференція міністрів також:

• прийняла резолюції, що стосуються сталого розвитку, зокрема: Резолюцію № 1 про державно-приватне партнерство під час здійснення політики просторового розвитку, Резолюцію № 2 про підготовку органів, відповідальних за сталий розвиток, і Резолюцію № 3 про запобігання повеней і кращу координацію всіх заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків і наслідків катастрофічних повеней;
• прийняла до відома роботу, виконану з метою сталого просторового розвитку басейну річки Тиса, що знайшло відображення у підписанні міністрами, відповідальними за регіональне/просторове планування, Угорщини, Румунії, Сербії та Чорногорії, Словацької Республіки та України Ініціативи зі сталого просторового розвитку басейну річки Тиса, прийнятті Декларації про співробітництво щодо річки Тиса/басейну річки Тиса тими ж державами на конференції;
• прийняла до відома «Довідник з ефективного використання сільської спадщини на Європейському континенті — CEMAT».

14- та сесія CEMAT була присвячена темі: «Мережі для сталого просторового розвитку Європейського континенту: мости через Європу» (Лісабон, Португалія, 2006 рік). Були прийняті такі документи, спрямовані на сталий розвиток:

• Лісабонська декларація «Мережі для сталого просторового розвитку Європейського континенту: мости через Європу»;
• Резолюція № 1 «Поліцентрич- ний розвиток: сприяння конкурентоспроможності, підвищення згуртованості»;
• Резолюція № 2 «Територіальне управління: розширення прав і можливостей шляхом зміцнення координації»;
• Резолюція № 3 «Територіальний порядок денний Європейського союзу і його зв’язок з CEMAT»;
• Глосарій ключових слів щодо просторового розвитку, якими користуються під час реалізації політики просторового розвитку в Європі.

15- та сесія CEMAT була присвячена темі: «Майбутні виклики: сталий просторовий розвиток Європейського континенту у змінюваному світі» (Москва, Російська Федерація, 8-9 липня 2009 р.). 150 представників держав- членів, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Конференції міжнародних неурядових організацій, кількох організаційних комітетів Ради Європи, міжнародних урядових організацій і численні посадові особи з уряду, парламенту і неурядових організацій приймаючої країни взяли участь у конференції.

Міністри ухвалили тексти важливих документів, що визначають, яким чином політика просторового планування стає найважливішою частиною політичного порядку денного урядів:

• Московська декларація «Майбутні виклики: сталий просторовий розвиток Європейського континенту у змінюваному світі»;
• Резолюція № 1 «Внесок основних послуг у сталий просторовий розвиток Європейського континенту»;
• Резолюція № 2 «Загальноєвропейська хартія сільської спадщини: сприяння сталому територіальному розвитку»;
• Резолюція № 3 «Організація 16-ї сесії Європейської конференції міністрів, відповідальних за просторове/регіональне планування».

У Декларації стверджується, що головна мета територіальної єдності, яка постулюється в Керівних принципах, має тлумачитися насамперед як основний територіальний вимір прав людини. Вона є основною цінністю європейського суспільства, яка може примирити європейських громадян та їхні повсякденні сподівання стосовно людської гідності, справедливості та безпеки і сприятливого життєвого, робочого і культурного середовища, з неминучими перетвореннями у виробничих системах і в міжнародному та міжрегіональному поділі праці, зі змінами у природних умовах, таких як зміна клімату, і з рухом у напрямі створення більш висококультурного суспільства. У Декларації наголошується, що територіальна єдність є найбільш всеосяжною та амбітною метою, на досягнення якої має бути спрямована політика в галузі територіального розвитку разом з іншими напрямами державної політики.

Резолюція № 1 спрямована на інтеграцію аспекту «прав людини» в політику просторового розвитку і на зміцнення територіальної єдності. Основні послуги — це послуги, які, на думку держави-члена, повинні бути загальнодоступними. Ці послуги, які є такими необхідними для людей в Європі, мають важливе значення для політики просторового планування, особливо в сільських районах. Відсутність доступу до таких послуг ставить під загрозу право на достатній рівень життя, передбачений у Загальній декларації прав людини (1948 р.).

Резолюція № 2 сприяє реалізації положень Керівних принципів, пов’язаних із «сільською місцевістю», і «широкому залученню суспільства до процесу просторового планування», а також заохочує використовувати «До- відник з ефективного використання сільської спадщини на Європейському континенті — CEMAT» (Документ, прийнятий на 13-й сесії CEMAT (2003)).

Відповідно до Резолюції № 3 було прийнято шанобливу пропозицію Уряду Греції провести у цій країні 16-ту сесію CEMAT у 2013 р., та Уряду Румунії про проведення у цій країні 17-ї сесії CEMAT у 2016 р.

Міністри також взяли до відома національні доповіді держав — членів Ради Європи щодо визначення глобального розвитку територіальних структур і виявлення дисбалансу протягом останніх років, територіальних наслідків проблем, що виникають і зростають, а також пов’язаних з ними рушійних сил і, нарешті, еволюції політики, що є важливою для певних регіонів.

Відповідно до міжсекторального підходу до сталого розвитку Рада Європи організувала такі семінари і симпозіуми СЕМАТ у період між 2001 і 2010 роками* в межах робочої програми Комітету вищих посадових осіб СЕМАТ:

• «Інтеграція більшої кількості європейських територій», Салоніки, Греція, 25-26 червня 2001 р.;
• «Ландшафтна спадщина, просторове планування та сталий розвиток», Лісабон, Португалія, 26-27 листопада 2001 р.;
• «Роль місцевих і регіональних влад у транснаціональному співробітництві в галузі регіонального/просторового розвитку», Дрезден, Німеччина, 15-16 травня 2002 р. (у співпраці з Конгресом місцевих і регіональних влад Ради Європи);
• «Просторове планування сталого розвитку окремих видів європейських ареалів: гори, прибережні зони, сільська місцевість, заплави та алювіальні долини», Софія, Болгарія, 23-24 жовтня 2002 р.;
• Сталий просторовий розвиток: зміцнення міжсекторальних відносин», Будапешт, Угорщина, 26-27 березня 2003 р. (у співпраці з Навчальним і науково-дослідним інститутом Організації Об’єднаних Націй — ЮНІТАР);
• «Стихійні лиха і сталий просторовий розвиток: запобігання повеням», Вроцлав, Польща, 30 червня 2003 р.;
• «Управління просторовим розвитком: інституційна мережа співпраці», Єреван, 28-29 жовтня 2004 р.;
• «Роль навчання в реалізації політики сталого просторового розвитку на місцевому і регіональному рівнях у Європі», Страсбург, 15 березня 2004 р. (у співпраці з Європейською мережею центрів підготовки кадрів для місцевих і регіональних влад (ENTO), Комітетом з питань сталого розвитку Конгресу місцевих і регіональних влад Ради Європи та Союзу керівників місцевих влад Європи (UDITE));
• «Управління міським господарством в об’єднаній Європі», Любляна, Словенія, 17-18 листопада 2005 р.;
• «Спільна відповідальність за наш регіон: переосмислення суспільних інтересів для територіального розвитку», Братислава, Словацька Республіка, 22-23 травня 2006 р. (організований у співпраці з владою Словаччини та Європейською економічною комісією ООН у рамках діяльності CEMAT);
• «Доступність і привабливість сільських районів та районів, що не мають виходу до моря: сталий розвиток транспорту та загальних послуг», Андорра-ла-Велья, Андорра, 25-26 жовтня 2007 р.;
• «Проблеми та стратегії столиць і столичних регіонів у контексті зростаючої глобалізації в галузі економічного, соціального, екологічного та культурного розвитку», Санкт-Петербург, Російська Федерація, 26-27 червня 2008 р.;
• «Просторовий аспект прав людини: за нову культуру території», Єреван, Вірменія, 13-14 жовтня 2008 р.;
• «Комплексний підхід до збалансованого сталого просторового розвитку Європейського континенту», Київ, Україна, 11 червня 2009 р.

Загальна мета просторового/регіонального планування полягає у забезпеченні того, щоб люди і суспільства, в яких вони живуть, мали можливість дивитися у майбутнє і жити у найкращих матеріальних і духовних умовах, у приємній обстановці, яка дає можливості для всебічного розвитку особистості. Це саме ті засоби, за допомогою яких людина і суспільство, в якому вона живе, можуть сприяти плануванню суспільства, в якому вони хотіли б жити, якби мали можливість обирати.

Просторове/регіональне планування не обмежується конкретними проблемами урбанізації, промислового зонування і планування територій. Воно охоплює загальний розвиток суспільства, бере до уваги чинники, які трансформують таке суспільство, і забезпечує, щоб ми адаптували нашу територіальну політику не лише до сучасних вимог, а й враховували інтереси майбутніх поколінь.

Необхідно зазначити, що діяльність СЕМАТ сприяє поліпшенню просторової організації в Європі та допомагає вирішити проблеми, які виходять за межі національних кордонів, та створити відчуття загальної ідентичності, яка враховує відносини Північ-Південь і Схід-Захід. Ця організація розробляє політику просторо- вого розвитку, яка сприяє географічній, соціальній та економічній згуртованості і більш збалансованій конкурентоспроможності в регіонах, крім того, вона також сприяє розробленню ландшафтної політики, особливо в міських та приміських районах, з метою поліпшення якості життя громадян.

Різке зростання кількості населення, урбанізація, концентрація, конкуренція, регіональний дисбаланс, нерівномірний розвиток є проблемами, які наше суспільство має визнати і подолати. Шляхи і способи вирішення зазначених проблем залежать не тільки від економічних чинників. Як інструмент у руках державних органів, просторове планування тісно пов’язане з пошуком загального блага і спрямоване на довгострокові цілі. Робота СЕМАТ допомагає покращити управління з метою досягнення такого режиму стійкого просторового розвитку, який дасть змогу запобігти або принаймні значно зменшити деякі екологічні та інші аспекти нинішніх кризових явищ і соціальних колізій. За рахунок поліпшення умов і стандартів життя просторове планування прокладає шлях до кращого суспільства, що є одним з основних обов’язків Ради Європи.