І. Валові витрати, характеристика їх сутності, змісту, та склад

Вступ.

1. Сутність валових витрат.

2. Класифікація валових витрат та характеристика їх сутності

Висновки.

Список використаної літератури.

ІІ. Відповіді на запитання.

1. Еластичність попиту та її визначення.

2. Ціна рівноваги та її характеристика.

3. Закон пропозиції товарів та його сутність.

4. Ізокоста та її зміст.

5. Безробіття, його характеристика та соціальний захист безробітних

ІІІ. Тести.

І. Валові витрати, характеристика їх сутності, змісту, та складу

Вступ

Метою діяльності будь-якого підприємства є отримання прибутку. Проте процес отримання прибутку нерозривно пов’язаний з затратами. Проблема ефективності управління затратами полягає в тому, що ресурси підприємства обмежені, тому ключовим є така організація управління витратами при якій за найменшої з можливих величини затрат підприємство отримує максимальний прибуток. Підприємства зацікавлені в отриманні стабільних прибутків, загальна величина яких давала б змогу забезпечувати технічний розвиток підприємства, розвивати виробництво та виплачувати дивіденди.

Тому проблема економії витрат є однією з ключових у побудові управління підприємством. Але ефективна економія витрат буде можлива за умови налагодження дієвої системи обліку витрат, їх аналізу на основі системи обліку, та пошуку шляхів зменшення витрат, щоб збільшити прибуток. Все це разом складає систему управління формуванням витрат на підприємстві, ключовою ланкою якої є облік витрат.

Актуальність темироботи визначається тим, що в ринкових умовах, коли більшість ринків є конкурентними, облік витрат і контроль за ними є найважливішою ланкою управління підприємством.

Метою даної роботиє вивчення валових витрат та їх контролю.

В рамках поставленої мети в роботі вирішувалися наступні завдання:

• провести дослідження сутності витрат та їх класифікації;
• дослідити основні методологічні підходи до обліку витрат;

Об’єктом дослідженняє система обліку витрат на підприємстві.

Предметом дослідженняє сукупність теоретичних та методологічних підходів до визначення валових витрат та їх контролю.

1. Сутність валових витрат

Валові витрати – це сума будь-яких витрат підприємства у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, що здійснюють як компенсацію вартості товарів (робіт, послуг), які купують для використання у власній господарській діяльності.

Між валовими витратами та витратами виробництва (діяльності) є певні відмінності та взаємозв’язок.

Відмінності валових витрат виробництва (діяльності) у наступному:

а) Валові витрати – об’єкт податкового обліку, а витрати виробництва (діяльності) – об’єкт фінансового обліку.

б) До валових включають будь-які витрати, пов’язані з придбанням сировини, матеріалів (робіт, послуг). На витрати виробництва (діяльності) вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей не відносять, а лише списують їх витрачання. У фінансовому обліку вартість отриманої сировини, матеріалів обліковують у складі виробничих запасів.

в) До валових витрат включають попередню оплату постачальникам за товарно-матеріальні цінності.

Грошові кошти, перераховані як попередня оплата, у фінансовому обліку витратами виробництва (діяльності) не вважають, а зараховують до складу дебіторської заборгованості.

г) Амортизацію основних засобів у валові витрати не включають, а відносять до витрат виробництва (діяльності) та обліковують у складі виробничої собівартості продукції виробничих накладних, адміністративних та збутових витрат.

д) Валові витрати обліковують, щоб визначити оподатковуваний прибуток.

Витрати виробництва (діяльності) обліковують для визначення собівартості виробленої продукції (робіт. послуг) і обчислення фінансового результату діяльності підприємства.

е) Витрати на сплату штрафів, неустойки, пені за порушення умов господарських договорів на користь інших осіб не включають до складу валових витрат. У фінансовому обліку визнані штрафи, пені, неустойки включають до витрат виробництва (діяльності) і обліковують у складі інших витрат операційної діяльності.

Спільним в обліку валових витрат і витрат виробництва (діяльності) є наступне:

• Валові витрати і витрати виробництва (діяльності) базуються на основі первинних документів;
• Традиційні витрати виробництва (діяльності), зокрема витрати на оплату праці, на соціальні заходи, на обов’язковий аудит тощо є одночасно й валовими витратами

2. Класифікація валових витрат та характеристика їх сутності

Витрати, які включають до складу валових витрат.

1. Суми будь-яких витрат, сплачених протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), безпосередньо пов’язаних з отриманням доходу.

До них включають:

• вартість придбаних сировини і матеріалів, куплених комплектуючих виробів і напівфабрикатів, палива й електроенергії, тари і пакувальних матеріалів, послуг водопостачання та інших витрат, пов’язаних зі здійсненням господарської діяльності підприємства;
• вартість куплених товарів, реалізованих за період (квартал), що підлягає оподаткуванню;
• витрати, пов’язані з реалізацією готової продукції, зокрема пакуванням, зберіганням, вантажними роботами і транспортуванням (якщо це обумовлено договорами), сплатою комісійних винагород за посередницькі послуги стороннім організаціям та особам;
• плата за оренду основних фондів, що використовують у господарській діяльності підприємства (рис. 2);
• плата за надання підприємству банківських послуг (відкриття і ведення рахунків, здійснення операцій за рахунками), а також поштово-телеграфні та інші витрати, пов’язані з виконанням банками доручень підприємства;
• суми витрат на оплату послуг зв’язку, обчислювальних центрів, за користування комп’ютерними мережами;
• сума витрат на оплату робіт за сертифікацію продукції, консультаційні та інформаційні послуги;
• інші витрати підприємства.

2. Суми коштів чи вартість майна, добровільно перерахованих до Державного бюджету України, до бюджетів територіальних громад, до неприбуткових організацій.

Для платників податку на прибуток передбачено обмеження суми зазначених витрат, які можуть бути віднесені до складу валових у розмірі 4% від оподаткованого прибутку попереднього звітного періоду.

3. Суми сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів), зокрема:

• мито;
• митний державний збір;
• плата (податок) за землю;
• податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;
• збір за спеціальне використання природних ресурсів;
• збір за забруднення навколишнього середовища;
• збір на обов’язкове державне пенсійне страхування;
• збір на обов’язкове соціальне страхування;
• збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства.

4. Поліпшення основних фондів розуміють як поточний, капітальний ремонт, реконструкція та модернізація основних фондів.

Для підприємств передбачено обмеження суми витрат, що можуть бути віднесені до складу валових, яке становить 5% від сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року (рис.3).

Витрати, що перевищують вказану суму, відносять на збільшення балансової вартості окремих об’єктів основних фондів. Вони підлягають амортизації за нормами, передбаченими для відповідних основних фондів.

Крім цього, якщо договір оперативного лізингу (оренди) зобов’язує або дозволяє орендарю здійснювати поліпшення об’єкта оперативного лізингу (оренди), то орендар може збільшити балансову вартість відповідної групи основних фондів на вартість фактично проведених поліпшень такого об’єкта. При цьому орендар не враховує балансову вартість об’єкта оперативного лізингу (оренди), за винятком вартості фактично проведених його поліпшень.

Таким чином, вартість ремонту основних засобів, орендованих за договором оперативного лізингу (оренди), яким зокрема передбачена можливість поліпшення таких основних засобів, орендар відносить до валових витрат на суму, що не перевищує 5% сукупної балансової вартості груп основних фондів орендаря на початок звітного року. При цьому у вказаній сумі не враховують балансову вартість об’єкта оперативного лізингу (оренди). Витрати, що перевищують вказану суму, належать на збільшення (створення) балансової вартості об’єктів відповідних груп основних фондів і підлягають амортизації за нормами, передбаченими для таких основних фондів.

5. Якщо підприємство не є платником податку на додану вартість, воно має право включити до своїх валових витрат суми ПДВ, сплачені у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відносять на валові витрати такого підприємства.

До складу витрат підприємства також включають частково сплачені суми ПДВ, якщо воно одночасно здійснює оподатковувані операції з продажу товарів (робіт, послуг) та операції, звільнені від оподаткування, чи такі, що не є об’єктом обкладання ПДВ.

6. Суми витрат підприємства за надання послуг, виконання робіт пов’язаною особою, вартість яких визначають виходячи з договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату надання чи виконання.

7. Витрати на придбання основних фондів або нематеріальних активів для їх подальшого продажу іншим особам чи їх використання як комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для подальшого продажу іншим особам.

8. Збитки від продажу (розміщення) дисконтних цінних паперів, емітованих підприємствами (відображають у податковий період, протягом якого відбувся продаж (розміщення) таких цінних паперів).

9. Від’ємна різниця від перерахунку у гривні іноземної валюти, що перебувала на обліку підприємства на кінець звітного періоду, у разі зменшення валютного курсу Національного банку України.

10. Від’ємна різниця від перерахунку у гривні дебіторської заборгованості в іноземній валюті, що перебувала на обліку підприємства на кінець звітного періоду, при зменшенні валютного (обмінного) курсу Національного банку України, а також додатна різниця від перерахунку кредиторської заборгованості при збільшенні вказаного курсу.

11. Залишкова вартість об’єкта основних фондів групи І при досягненні за наслідками амортизації балансовою вартістю такого об’єкта розміру ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

12. Сума перевищення балансової вартості окремих об’єктів груп основних фондів та нематеріальних активів над виручкою від продажу (рис. 4).

13. Сума балансової вартості окремого об’єкта основних фондів групи І у разі вимушеної зміни основних фондів, якщо через не залежні від підприємства обставини вони (чи їх частина) зруйновані, вкрадені чи підлягають знесенню, або підприємство змушене відмовлятися від використання таких основних фондів через загрозу чи неминучу заміну, зруйнування або знесення (за умови підтвердження наявності такої загрози або неминучості).

14. Вартість робіт, пов’язаних з ліквідацією основних фондів, виконаних власними силами.

15. Витрати підприємства зі слати процентів за депозитами, орендних платежах цивільно-правових договорах пов’язаним з підприємством особам, які визначають виходячи із договірних цін (процентних ставок за депозит), але не вищих за звичайні ціни (звичайні процентні ставки за депозит.)

16. Витрати інноваційних центрів від реалізації інновіційного продукту.

Облік витрат, які не включають до складу валових витрат.

До складу валових не включають такі витрати:

1) витрати на потреби, не пов’язані з веденням господарської діяльності.

Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що господарська діяльність – це діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах, якщо особиста участь цієї особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та істотною.

До зазначених витрат належать:

• витрати на організацію і проведення прийомів, презентацій, свят, розваг і відпочинку, придбання і розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків і пожертвувань неприбутковим організаціям і витрат, пов’язаних із проведенням рекламної діяльності.) Ці обмеження не стосуються підприємств, діяльність яких полягає в організації прийомів, презентацій і свят на замовлення та здійснюють за рахунок інших осіб;
• витрати на придбання лотерей, участь в азартних іграх;
• фінансування особистих потреб фізичних осіб, за винятком на оплату праці та інших виплат, передбачених чинним законодавством.

2) витрати на сплату податку на прибуток;

3) витрати на сплату податку на нерухомість;

4) витрати на сплату податку на дивіденди;

5) витрати на сплату податку від грального бізнесу;

6) витрати на сплату податку на репарацію доходів;

7) витрати на сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються для виробничого чи невиробничого використання, якщо підприємство – платник податку на додану вартість;

8) витрати на сплату податків на доходи фізичних осіб, що відраховуються за рахунок сум таких доходів відповідно до закону України про оподаткування доходів фізичних осіб (прибутковий податок);

9) витрати на оплату вартості торговельних патентів;

10) витрати на сплату штрафів, неустойки, за рішенням сторін (договору) або за рішенням відповідних державних органів, суду, арбітражного чи третейського судів;

11) витрати, не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку. Разом з тим, якщо підприємство поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати включають до валових витрат податкового періоду, на який припадає поновлення.

Облік витрат, які виключають зі складу валових витрат

Виключають зі складу валових витрат наступні суми і витрати:

1. суми перевищення балансової вартості купованих матеріалів, сировини, комплектуючих виробів і напівфабрикатів на складах, незавершеному виробництві та в залишках готової продукції на кінець звітного кварталу над їх балансовою вартістю на початок того ж кварталу. (приріст)

2. суми перевищення балансової вартості купованих товарів на оптових складах, у залишках на торговельних підприємствах на кінець звітного кварталу над їх балансовою вартістю на початок того ж кварталу (приріст)

3. суми перевищення балансової вартості купованих матеріалів, сировини, комплектуючих виробів і напівфабрикатів на складах, незавершеному виробництві та в залишках готової продукції на кінець звітного кварталу над їх балансовою вартістю на початок того ж кварталу (приріст) при виконанні довготермінових договорів.

4. витрати, пов’язані з продажем (виробництвом, виконанням, наданням) товарів (робіт, послуг) підприємств, заснованих всеукраїнськими громадськими організаціями інвалідів, майно яких є їх власністю (за винятком підакцизних товарів, посередницької діяльності, грального бізнесу). Перелік таких організацій затверджує Кабінет Міністрів України.

5. витрати, пов’язані з виробництвом та продажем на території України спеціальних продуктів дитячого харчування власного виробництва за переліком таких продуктів і порядком, що встановив Кабінет Міністрів України, у разі спрямування отриманого прибутку на збільшення обсягів виробництва продуктів дитячого харчування та зменшення роздрібних цін на такі продукти.

6. витрати, понесені платниками податку – резидентами за межами митної території України, за наявності міжнародного договору про усунення подвійного оподаткування, який ратифікувала Верховна Рада України.

Облік витрат, які включають до складу валових витрат при дотриманні певних умов (витрати подвійного призначення).

До витрат подвійного призначення належать витрати, що включають до складу валових витрат при певних умовах. Зокрема до них належать наступні витрати:

1. витрати підприємства на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, необхідним для виконання професійних обов’язків, а також продуктами спеціального харчування за переліком, що установив Кабінет Міністрів України;

2. витрати для науково-технічного забезпечення господарської діяльності, на винахідництво та раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних і конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов’язаних з основною діяльністю підприємства. До цих витрат належать такі витрати для виплати роялті та придбання нематеріальних активів.

Роялті – це платежі будь-якого виду, отримані як винагорода за користування або надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва, науки, включаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіо касети, кінемотографічни фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, таємного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау). Не вважають роялті платежі за отримання об’єктів власності у володіння або розпорядження особи, якщо умови користування такими об’єктами власності надають право користувачеві продати або відчужити іншим способом такий об’єкт власності або оприлюднити (розголосити) таємні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошування) є обов’язковим згідно із законодавством України. Таким чином, якщо отримання права на використання науково-технічного твору передує фактичній виплаті винагороди авторові, то датою збільшення валових витрат є дата отримання такого права. Якщо ж фактична виплата винагороди авторові передує отриманню права на використання науково-технічного твору, то датою збільшення валових витрат є дата списання коштів із банківських рахунків піприємства, а в разі придбання зазначеного права за готівку – день їх видачі з каси.

3. Витрати на придбання літератури для інформаційного забезпечення господарської діяльності підприємства. У тому числі з питань законодавства, і передплату на спеціалізовані періодичні видання; витрати на проведення аудиту відповідно до чинного законодавства, включаючи проведення добровільного аудиту за самостійним рішенням підприємства.

4. Витрати, пов’язані з професійною підготовкою або перепідготовкою за профілем діяльності підприємства фізичних осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, у навчальних закладах України.

Зазначені витрати підприємство може включати у валові витрати в розмірі 2% від фонду оплати праці звітного періоду за винятком фізичних осіб, пов’язаних з таким підприємством.

Професійна підготовка кваліфікованого працівника – це підготовка, що забезпечує одночасне отримання професійно-технічної освіти та кваліфікації кваліфікованого працівника на базі повної загальної середньої освіти або базової загальної середньої освіти з наданням можливості отримувати повну загальну середню освіту.

Професійна підготовка фахівця – це підготовка, що забезпечує одночасне отримання повної вищої освіти за спеціальністю і кваліфікації фахівця.

Перепідготовка – це отримання освіти відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня, як правило, відповідної галузі знань.

5. Витрати на гарантійний ремонт (обслуговування) чи гарантійні заміни товарів, проданих підприємством при виконанні такої умови: витрати на виконання гарантійних зобов’язань не компенсують за рахунок покупців і стосуються товарів, термін гарантійного обслуговування яких не минув.

Суму таких витрат включають до складу витрат у межах суми, що відповідає рівню гарантійних замін, прийнятих (обнародуваних) підприємством. При цьому термін “обнародування” слід розуміти як поширене в змісті реклами, технічної документації, договору та іншого документа зобов’язання продавця щодо умов і термінів гарантійного обслуговування. Однак слід урахувати, якщо прийнятий (обнародуваний) у такий спосіб рівень гарантійних замін перевищує 10% від сукупної вартості проданих товарів, то суму витрат на гарантійний ремонт (обслуговування) чи гарантійні заміни товарів можна включити до складу валових витрат підприємствами в сумі 10% від сукупної вартості проданих товарів.

У разі здійснення гарантійних замін товарів підприємство зобов’язане вести окремий облік бракованих товарів, повернених покупцями. А також облік покупців, які отримали таку заміну чи послугу з ремонту (обслуговування).

Здійснення заміни товару без зворотного отримання бракованого товару чи без належного ведення зазначеного обліку не дає права на збільшення витрат продавця такого товару на вартість замін.

Порядок гарантійного ремонту (обслуговування) чи гарантійних замін, а також перелік товарів, на які встановлене гарантійне обслуговування, визначає КМУ на підставі норм законодавства з питань захисту прав споживачів.

6. Витрати на проведення перепродажних і рекламних заходів щодо товарів (робіт, послуг), що продає підприємство, в розмірі 2% від оподаткованого прибутку підприємств за попередній звітний період.

7. Витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безкоштовну роздачу зразків товарів чи безкоштовне надання послуг з метою реклами. За цими витратами для підприємств встановлене обмеження при віднесенні їх до складу валових витрат – 2% від оподаткованого прибутку підприємств за попередній звітний квартал.

До витрат на організацію прийомів належать також і витрати на організацію прийомів делегацій (проживання, харчування, екскурсійне обслуговування, перекладачі тощо).

8. Витрати, пов’язані з утриманням та експлуатацією фондів природоохоронного призначення, що є власністю підприємства, витрати на самостійне зберігання, переробку, захоронення чи оплату послуг із захоронення, переробки та ліквідації відходів виробничої діяльності підприємства сторонніми організаціями, на очищення стічних вод, інші витрати на збереження екологічних систем, що мають негативний вплив внаслідок господарської діяльності.

9. Витрати на страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції підприємства громадської відповідальності, пов’язаної з експлуатацією транспортних засобів, що знаходяться у складі основних фондів підприємства: екологічного та ядерного збитків, що може заподіяти підприємство іншим особам; майна підприємства; кредитних та інших комерційних ризиків підприємства за винятком страхування життя, здоров’я чи інших ризиків, пов’язаних з діяльністю фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з підприємством, обов’язковість котрого не передбачена законодавством, чи які-небудь витрати щодо страхування сторонніх фізичних, юридичних осіб. Потрібно також пам’ятати, якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь підприємства – страхувальника, застраховані збитки, понесені таким підприємством, належать до його валових витрат у тому податковому періоді, в якому вони були понесені, а суму отриманого страхового відшкодування включають до валових доходів.

10. Витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів, виданих державними органами для ведення господарської діяльності, включаючи плату за реєстрацію в органах державної реєстрації, зокрема в органах місцевого самоврядування, їх виконавчих органах, крім витрат на придбання торговельних патентів, установлених Законом України “Про патентування”. До зазначених витрат, належать також витрати на придбання ліцензій (дозволів) на право здійснення транспортних послуг.

11. Витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з підприємством, в межах фактичних витрат відрядженої особи на:

• проїзд (включаючи перевезення багажу) до місця відрядження і назад, та за місцем відрядження;
• оплату вартості проживання в готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, ремонт одягу, взуття чи білизни);
• наймання інших житлових приміщень, на оплату телефонних рахунків;
• оформлення закордонних паспортів, дозволів на в’їзд, витрати на усні чи письмові переклади;
• інші документально оформлені витрати, пов’язані з правилами в’їзду і перебування за місцем відрядження, включаючи будь-які збори та податки, що підлягають сплаті, за умови здійснення таких витрат.

Підтверджуючими документами, що засвідчують зазначені витрати, є транспортні рахунки (багажні квитанції), рахунки готелів (мотелів) чи від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхові поліси тощо.

Крім того, законодавчо визначено, що для віднесення витрат, понесених у зв’язку з відрядженням, до складу витрат необхідна наявність документів, що підтверджують зв’язок відрядження з господарською діяльністю підприємства. До таких документів належать:

◦ запрошення приймаючої сторони, діяльність якої збігають з діяльністю підприємства, що направляє працівника у відрядження;

◦ укладені договори (контракти) та інші документи, що засвідчують намір установити цивільно-правові відносини;

◦ документи, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях чи симпозіумах, проведених за тематикою, що стосується діяльності підприємства, яке відряджало працівника.

Додатково до складу витрат підприємства включають добові у межах норм, що встановив Кабінет Міністрів України за кожний повний день відрядження, включаючи день від’їзду і приїзду. Підставою для віднесення суми добових витрат до валових є: позначки сторін, що відряджають і приймають, у посвідці про відрядження (у разі відрядження в межах України і країн, з якими не встановлений чи спрощений прикордонний контроль); позначки органів прикордонного контролю в паспорті чи в документі, що його заміняє (у разі відрядження до країн, з якими встановлений повний прикордонний контроль). За відсутності зазначених позначок суму добових не включають до складу валових витрат.

12. Витрати на утримання та експлуатацію приміщень житлового фонду, що належить підприємству, діяльністю якого є надання платних послуг із туристичного обслуговування сторонніх громадян або здавання таких приміщень в оренду стороннім громадянам чи організаціям.

13. Витрати на утримання та експлуатацію легкових автомобілів, літальних апаратів, моторних човнів, катерів, яхт, призначених для відпочинку, що належать підприємству, діяльність якого полягає у наданні платних послуг із транспортного чи туристичного обслуговування стороннім громадянам чи організаціям.

У разі, якщо житлові приміщення і транспортні засоби, призначені для відпочинку, використовують з іншою метою або належать підприємствам, для яких це не є видом діяльності, витрати на їх утримання не відносять до складу валових (крім витрати на оплату праці).

14. Будь-які витрати, пов’язані з виплатою відсотків за борговими зобов’язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати здійснюють для ведення господарської діяльності підприємства.

15. До складу валових витрат відносять витрати на оплату праці фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з підприємством. Вони включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, відповідно до тарифних ставок у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород і виплат за виконання робіт (послуг) згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формах, встановлені за домовленістю сторін. До інших заохочувальних і компенсаційних виплат належать, зокрема, одноразові заохочення (наприклад, заохочення окремих працівників за виконання особливо важливих виробничих завдань, заохочення до ювілейних і пам’ятних дат як у грошовій, так і натуральній формах, а також матеріальна допомога (оздоровчі, екологічні та інші виплати). Витрати підприємства на виплату працівникам матеріальної допомоги та одноразових заохочень, підтверджених положеннями колективного договору, включають до валових витрат. До валових витрат відносять також разову допомогу працівникам, які виходять на пенсію, і матеріальну допомогу при наданні чергової відпустки, якщо зазначені виплати передбачені колективним договором за домовленістю сторін і трудовим договором (контрактом).

16. Суми внесків на соціальні заходи, зокрема, збори до Песійного фонду, до Фонду соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

17. Витрати на утримання й експлуатацію об’єктів соціальної інфраструктури, а саме: витрати на оплату енергії, вартості комунальних послуг, заробітну плату та нарахування на обов’язкові соціальні заходи технічного персоналу й інші витрати, пов’язані з утриманням об’єкта в належному стані та його експлуатацією.

Щодо решти витрат, пов’язаних із такими об’єктами, зокрема, вартості харчування, інвентарю, а також заробітної плати педагогічного та медичного персоналу, працівників їдальні та нарахувань на обов’язкові соціальні заходи на зазначену заробітну плату, оплати послуг сторонніх організацій тощо, то такі витрати з метою оподаткування до валових витрат не належать, а відшкодовують за рахунок відповідних джерел фінансування, у тому числі і за рахунок прибутку, що залишають в розпорядженні підприємства. Якщо підприємство отримує будь-які доходи від експлуатації перелічених вище об’єктів, то такі доходи з метою оподаткування включають до складу валових доходів відповідно звітного періоду.

18. Витрати на оплату проїзду персоналу включають до складу валових витрат, якщо вони пов’язані з виробничою діяльністю підприємства податку та за умови наявності підтверджуючих документів (маршрутних листів), а також наказу керівника підприємства щодо визначення кола осіб, яким відшкодовують вартість проїзду згідно з названими маршрутними листами (Лист ДПА України від 19.04.2000р. №1406/6/15-1116 “Про витрати на оплату проїзду”.).

19. Підприємство здійснює облік приросту (убутку) балансової вартості купованих товарів (крім активів, що підлягають амортизації, цінних паперів і деривативів), матеріалів, сировини, комплектуючих виробів і напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції. Якщо балансова вартість таких запасів на кінець звітного кварталу перевищує їх балансову вартість на початок звітного кварталу, різницю (приріст) вираховують із суми валових витрат такому звітному кварталі.

Якщо вартість таких запасів на початок звітного кварталу перевищує їх вартість на кінець того ж звітного кварталу, різницю (убуток) додають до складу валових витрат у такому звітному періоді.

Таким чином, коригуванням на суму приросту (убутку) запасів підлягають усі валові витрати, що безпосередньо пов’язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях, а не лише суми, що сплачує постачальникові (продавцю) покупець запасів згідно з договором.

Висновки

Отже, валові витрати виробництва та обігу — сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Перехід до ринкових відносин потребує радикального переосмислення змісту, методів та інструментарію планування виробництва. Це особливо стосується найважливішої ланки — планування витрат і вартісних показників плану виробництва. Адже потрібен концептуально новий підхід до планування витрат виробництва з урахуванням відсутності централізовано встановлюваних цін, ринкової кон'юнктури, яка швидко змінюється, конкуренції серед товаровиробників.

Тому ефективний облік витрат є надзвичайно актуальним на даний час. У сучасних умовах господарювання вітчизняні товаровиробники зможуть забезпечити конкурентоспроможність продукції тільки на основі зниження витрат. Реалізація цієї мети вимагає посиленої уваги керівництва до питань, пов'язаних із визначенням раціональності структури витрат та пошуком шляхів їх зниження.

В той же час більшість вітчизняних підприємств мають значні труднощі при створенні дієвої системи обліку та управління витратами.

Список використаної літератури

1. Дратвер Б. Основи економічної теорії : (Матеріали для вивчення курсу): Навчальний посібник на допомогу студентам-заочникам/ Борис Дратвер, Наталія Пасічник,; Мін-во освіти і науки України, Кіровоградський держ. пед. ун-т ім. В.К.Винниченка . -Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2002. -87 с.

2. Задоя А. Основи економічної теорії : Вправи для студентів: Навч. посіб./ Анатолій Задоя, Юрій Петруня. -К.: Знання, 1998. -116 с.

3. Ковальчук В. Основи економічної теорії : Короткий курс/ В'ячеслав Миколайович Ковальчук,; В'ячеслав Ковальчук; М-во освіти України; Тернопільська академія н/г. -Тернопіль: Астон, 1999. -203 с.

4. Крупка М. Основи економічної теорії : Підручник/ Михайло Крупка, Петро Островерх, Сергій Реверчук,; Львівський нац. ун-т ім. І.Франка. -К.: Атіка, 2001. -343с.

5. Лобанова А.С. Основи економічної теорії : Навчально-методичний посібник — робочий зошит для студ. пед. вузів/ А.Лобанова; М-во освіти України; Криворізький держ. пед. ун-т. -Кривий Ріг, 1999. -144 с.

6. Основи економічної теорії : Підручник/ В. Г. Федоренко, Ю. М. Ніколенко, О. М. Діденко и др.; За наук. ред. В. Г. Федоренка; М-во освіти і науки України. -К.: Алерта, 2005. -510 с.

7. Основи економічної теорії : Навч. посіб./ Авт. кол.: С.В.Мочерний, С.А.Єрохін, Л.О.Каніщенко та ін.; За ред. С.В.Мочерного. -К.: Академія, 1998. -462 с.

8. Рудавка С. І. Основи економічної теорії : Навчальний посібник/ С. І. Рудавка, Л. Б. Ольшевський; За ред. С. І. Рудавки. -3-є вид. перероб. і доп.. -Вінниця: Тезис, 2003. -340 с.

9. Уразов А. Основи економічної теорії : Навчальний посібник/ Анатолій Уразов, Петро Маслак, Ірина Саух,; Міжрегіон. академія управління персоналом, Житомирський ін-т МАУП . -К.: МАУП, 2005. -323 с.

ІІ. Відповіді на запитання

1. Еластичність попиту та її визначення

Виторг визначають як добуток ціни та величини попиту. Еластичність попиту за ціною порівнює відносні маштаби змін цін та змін величин попиту. Отже, вона повинна вказати, що відбудеться із загальним виторгом. Справді, мабудь, найлегший спосіб визначити, еластичний попит чи нееластичний- це застосувати оцінку за загальним виторгом, тобто простежити, що станеться із виторгом- із сукупними видатками, з точки зору покупців, коли ціна продукту зміниться.

Еластичний попит (Ed>1). Якщо попит еластичний, зменшення ціни призведе до збільшення загального виторгу. Тому що навіть при меншій ціні, що сплачується за одиницю продукції, приріст продажів буде достатнім для компенсації втрат від зниження ціни. Вірно й обернене: при еластичному попиті збільшення ціни призведе до зменшення загального виторгу.Якщо попит еластичний, то зміна ціни викликає зміну загального виторгу в протилежному напрямку.

Якщо невеликі зміни в ціні призводять до значних змін у кількості продукції що купується, то такий попит називають відносно еластичним або просто еластичним.

Нееластичний попит (Ed<1). Якщо попит нееластичний, зменшення ціни призведе до зменшення загального виторгу. Розширення продажів є недостатнім для компенсації зниження виторгу з одиниці продукції і в результаті загальний виторг зменшується. Обернене твердження теж вірно: якщо попит нееластичний, збільшення ціни викликає зміну загального виторгу в тому ж напрямку.Якщо попит нееластичний, то зміна ціни змінює загальний виторг в томуж напрямку.

Якщо істотна зміна в ціні веде до невеликої зміни в кількості покупок, то такий попит відносно нееластичний або просто нееластичний.

Одинична еластичність (Ed=1). Збільшення або зменшення ціни залишить загальний виторг незмінним. Втрати виторгу внаслідок зниження ціни одиниці продукту повністю компенсуватимуться приростом виторгу завдяки збільшенню продажу. Інавпаки .

Коли процентна зміна ціни і наступна зміна кількості продукції рівні за розміром, то такий випадок називають одиничною еластичністю.

Властивості еластичності.

Еластичність змінюється в залежності від обраного цінового інтервалу. Для кривих попиту звичайно еластичністі надається більшого значення у верхньому лівому куті графіка в порівнянні з правим нижнім. Це арифметична властивість одиниць виміру еластичності і пов'язано з початковою кількістю і ціною, від яких ведеться відлік.Більша зміна в кількості продукції, поділена на меншу зміну ціні, дає в результаті еластичний попит. Стосовно до правої нижньої ділянки кривої попиту справедливим буде обернене твердження. Тоді процентна зміна кількості продукції буде, як правило, невеликою, оскільки велика початкова кількість, від якого ведеться відлік процентної зміни. Менша зміна кількості, поділена на більшу зміна ціни, дає в результаті нееластичний попит.

Зовнішній вигляд графіка не може служити надійною підставою для судження про еластичність попиту. Друга властивість цінової еластичності попиту полягає в тому, що зовнішній вигляд графіка, як-от нахил кривої попиту, не може служити надійною підставою для судження про еластичність попиту. Нахил кривої попиту залежить від абсолютних змін ціни і кількості продукції, тоді як теорія еластичності має справу з процентними змінами ціни і кількості.Очевидно, що крива попиту має більш крутий нахил при високих цінах і більш пологий — при низьких цінах, остільки виникає спокуса зв'язати нееластичний попит із високими цінами й еластичний — із низькими. Проте це помилковий висновок. Формула еластичності і показник сумарного прибутку свідчать саме про обернене. Розходження між нахилом кривої попиту і його еластичністю можна показати підрахувавши показник еластичності для різноманітних комбінацій ціни і кількості продукції, розташованих на прямолінійній кривій попиту. Хоча нахил, очевидно, залишається незмінним на всьому довжині кривої, попит є еластичним на відрізку високих цін і нееластичним — на відрізку низьких цін.

2. Ціна рівноваги та її характеристика

Ціна рівноваги (фіксинг) — ціна, яка встановлюється внаслідок досягнення рівноваги між ціною пропозиції та ціною попиту і зазначається у зареєстрованому біржовому договорі.

Ціна рівноваги є різновидом ціни виробництва, але остання відмінна лише тим, що формується тільки під впливом дії об'єктивних економічних законів відтворення, тоді як ціна рівноваги встановлює ринкову рівновагу, збіг попиту й пропозиції за будь-якої диспропорції виробництва, зокрема, за недостачі товарів зростання цін спричинює зменшення попиту на них.

Ціна рівноваги – це ринкова ціна (P*), за якої обсяг попиту дорівнює обсягу пропонування. Це ціна, яка задовольняє і продавців, і покупців, за цією ціною їхні інтереси співпадають. У точці рівноваги відсутні як дефіцит, так і надлишок товарів, отже, зникають чинники, які спричиняють зміну ціни.

Рівновага окремого ринку певного товару, називається частковою рівновагою.

Ринок не завжди перебуває в стані рівноваги, але завжди існує тенденція до вирівнювання обсягів попиту і пропонування. Якщо ціна відхиляється вгору від рівноважної, з’являється надлишок товарів у продавців, загострення конкуренції змушує їх знижувати рівень ціни до рівноважного, а якщо ціна опустилась нижче за рівноважну, то виникає дефіцит товарів і, користуючись конкуренцією серед покупців, продавці піднімають ціну (рис.).

Отже, зміна ціни повертає ринок до попередньої рівноваги. Точка рівноваги є стійкою, а коливання ціни відіграє роль механізму саморегулювання ринкової системи.

Але рівновага може змінитися під впливом будь-якої з нецінових детермінант. Точка рівноваги переміщується в нове положення і не повертається назад, ринкова система набуває нової рівноваги з іншими параметрами рівноважних цін і обсягу. Якщо на ринку за інших рівних умов зростає (скорочується) лише попит, то рівноважна ціна і рівноважний обсяг продукції зростуть (скоротяться); якщо зростає (скорочується) лише пропонування, то рівноважна ціна зменшиться (збільшиться), а рівноважний обсяг зросте (скоротиться), Якщо одночасно зростають (скорочуються) і попит, і пропонування, рівноважний обсяг продукції зросте (скоротиться), але вплив на рівноважну ціну є невизначеним, він залежить від ступеня взаємних змін попиту та пропонування. Рівноважна ціна зменшиться, якщо попит зросте в меншій мірі, ніж пропонування, і зросте, якщо попит зростає в більшій мірі, ніж пропонування.

Зміни параметрів ринкової рівноваги також можуть відбуватись в результаті втручання держави, коли вона встановлює податок на виробників або надає їм субсидію. Виробники розглядають податки як збільшення витрат виробництва, що за інших рівних умов означає скорочення пропонування, крива пропонування зміщується ліворуч. Зміщення кривої пропонування залежить не тільки від величини податку, але й від способу його стягнення.

3. Закон пропозиції товарів та його сутність

Пропозиція представлена результатами господарської діяльності (виробництва), що набувають товарного вигляду і можуть бути доставлені на ринок у певному обсязі і в певний час. Як функція і результат товарного виробництва пропозиція представлена відповідними суб'єктами — продавцями. Еволюція товарного виробництва і розвиток суспільного поділу праці зумовили переміщення функції реалізації товарів та послуг на ринку від безпосереднього виробника до торгівлі. Вплив цієї функції на стан пропозиції може бути вагомим, але вирішальною передумовою ринкової пропозиції залишається обсяг виробництва.

Розбіжність у кількісній визначеності виробництва певних продуктів чи послуг та пропозиції їх може зумовлюватися відставанням у розвитку виробничої інфраструктури, що відповідає за своєчасну появу результатів виробництва на ринку (транспорт, зв'язок, заготівля). Іншою причиною можуть бути технологічні та організаційно-економічні порушення, що призводять до невідповідності споживчих якостей вироблюваної продукції чи послуг існуючому попиту.

4. Ізокоста та її зміст

Ізокоста — це лінія, яка характеризує безліч різних поєднань двох виробничих факторів при певному рівні витрат.

Інформація про рівень витрат дозволяє побудувати ізокости (лінії рівних витрат).

Ізокоста — лінія, всі крапки якої відображають сполучення факторів виробництва з рівними валовими витратами.

Ізокоста має кутовий коефіцієнт, дорівнює відношенню цін факторів виробництва, узятому з негативним знаком (- РL/РK). Це випливає з рівняння ізокосты: К = TC/PK – (РL / РK) * L.

Ізокосту використовують, щоб визначити який набір факторів виробництва забезпечує заданий випуск із найменшими сукупними витратами (ТС).

Рішення даної проблеми — у крапці торкання ізокости з ізоквантою, що відображає рівновагу виробника.

5. Безробіття, його характеристика та соціальний захист безробітних

Безробіття вважається, з одного боку, важливим стимулятором активності працюючого населення, а з іншого — великим суспільним лихом. Усі країни докладають багато зусиль до подолання безробіття, але жодній ще не вдалося ліквідувати його повністю. Навіть у таких країнах з розвиненою соціальне орієнтованою економікою, як Японія, Німеччина, США та інших, кількість безробітних, за різними даними, досягала не менше 2,0 — 3,0% загальної кількості працездатних. Узагалі ж експерти Міжнародної організації праці вважають, що в наступні роки в середньому в світі безробіття становитиме близько 10 % і повністю ліквідувати його не зможе жодна країна.

Безробітні у визначенні Міжнародної організації праці (МОП) — особи у віці 15-70 років (зареєстровані та незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно задовольняють трьом умовам:

• не мали роботи (прибуткового заняття);
• активно шукали роботу або намагались організувати власну справу впродовж останніх 4-х тижнів, що передували опитуванню;
• готові приступити до роботи впродовж двох найближчих тижнів.

Рівень безробіття розраховується як відношення чисельності безробітних, які зареєстровані в державній службі зайнятості, до працездатного населення працездатного віку.

Попит на робочу силу, на кінець періоду — кількість вільних робочих місць та вакантних посад.

Розрізняється декілька видів безробіття.

Сезонне безробіття — результат короткочасних циклічних змін ринку праці.

Фрикційне безробіття — що тимчасово знаходяться без роботи в результаті зміни роботи.

Структурне безробіття — виникає в результаті реструктуризації економіки.

Циклічне безробіття — пов'язана з циклічністю економіки. Виникає в результаті зниження попиту і падіння виробництва.

В умовах, коли національний ринок праці ще тільки починає формуватись, не уникнути державного регулювання зайнятості населення. Базовим постулатом державної стратегії забезпечення зайнятості має стати принцип досягнення та підтримання повної продуктивної зайнятості. За цих умов, на наш погляд, концептуальні основи регулювання зайнятості населення в Україні мають полягати в органічному поєднанні механізму саморегулювання та механізму державного регулювання, які забезпечать умови для розвитку робочої сили та економічної активності.

В умовах ринкової економіки зайнятість регулюється в основному державою відповідно до прийнятої політики (концепції) зайнятості. Основними напрямами сучасної політики більшості розвинених країн є сприяння в працевлаштуванні незайнятого населення і подання допомоги в профпідготовці та перепідготовці, а також стимулювання створення гнучкого ринку праці.

Основні завдання державної служби зайнятості в Україні:

— аналіз і прогнозування попиту і пропозиції на робочу силу, інформування про стан ринку праці;

— консультування громадян і власників підприємств, організацій, установ про можливість отримання роботи і забезпечення робочою силою — облік вільних робочих місць і громадян, які звертаються в питаннях працевлаштування;

— допомога громадянам у підборі підходящої роботи, а роботодавцям в підборі необхідних працівників;

— організація професійної підготовки і перепідготовки громадян, які лишилися без роботи;

— надання послуг відносно працевлаштування і профорієнтації незайнятого населення;

— реєстрація безробітних і надання їм в межах своєї компетенції допомоги, в тому числі і матеріальної;

— участь у підготовці перспективних і поточних програм зайнятості і заходів щодо соціального захисту різних верств населення від безробіття.

Наряду з державною службою зайнятості на ринку робочої сили великого значення набуває Державний фонд зайнятості. Останній формується за рахунок асигнувань з бюджетів різних рівнів, внесків підприємств, установ, організацій, кооперативів, добровільних внесків громадських організацій, громадян, іноземних фірм. Державний фонд зайнятості використовується для фінансування заходів щодо профорієнтації населення, професійного навчання вивільнених працівників і безробітних, сприяння їх працевлаштуванню і виплати допомоги по безробіттю, надання безпроцентних кредитів безробітним, для здійснення підприємницької діяльності, організації додаткових робочих місць, на утримання працівників служби зайнятості і оплати інших витрат пов'язаних з соціальним захистом прав громадян України на працю.

ІІІ. Тести

1Фундаментальна проблема, з якою мають справи всі економічні системи є:

а. Інвестиції;

б. Виробництво;

в. Споживання;

г. Обмеження.

Відповідь — а

2.Коли економічні проблеми вирішує виключно уряд, то це економіка:

а. Традиційна;

б. Командно — адміністративна;

в. Ринкова;

Відповідь — б

3.Чим інтересам відповідає максимізація прибутку?

а. Приватним фірмам;

б. Земельним власникам;

в. Робітникам;

г. Споживачам.

Відповідь – а

Фірма прагне максимізувати прибуток, намагаючись максимізувати різницю між валовим доходом і валовими витратами.

4.Від чого залежить падіння попиту?

а. Зменшення замовлення споживачів;

б. Збільшення цін на вироби — субститути товару "А";

в. Очікування зростання цін на товар "А";

г. Падіння пропозиції товару "А".

Відповідь – г

Етап падіння попиту, різкого зниження обсягів продажу, прибутку та цін. Товар завершує свій життєвий цикл і витісняється з ринку наступним поколінням нових та перспективних товарів. Ось чому підприємство-виробник на стадії спаду намагається звільнитися від запасів цих товарів та якнайшвидше скинути їх у торгову мережу, де вони певний час іще матимуть попит у покупців-консерваторів. Така політика підприємства передбачає відмову від рекламування самого товару, але достатні витрати на рекламні звернення з інформацією про розпродаж товарів за зниженими цінами (іноді на 70—80 відсотків від попередньої ціни продажу).

5. Яке з наступних стверджень не відноситься до характеристики нееластичного попиту на виріб?

а. Споживачі витрачають на його покупку незначну долю своїх доходів;

б. Мається велика кількість замінників;

в. Даний виріб є для споживачів товаром першої необхідності.

г. Час, на протязі якого пред'являється попит менший, ніж відносна зміна ціни.

Відповідь – б

Нееластичний попит, що має тенденцію залишатися незмінним, незважаючи на невеликі зміни ціни.

6. Якщо попит на сільськогосподарську продукцію нееластичний, то при доброму врожаї доходи фермерів:

а. Зростають, тому що збільшення цін на продукцію викликається підвищенням попиту;

б. Зростають, тому що збільшується обсяг реалізованої продукції;

в. Зберігаються, тому що відносне зниження цін буде більшим, ніж відносне збільшення обсягів продажу.

г. Залишаються незмінними, тому що відносне збільшення обсягів продажу буде дорівнюватись відносному зниженню цін;

Відповідь – б

Якщо попит нееластичний, збільшення ціни викликає зміну загального виторгу в тому ж напрямку.

7.Закон убуваючої корисності означає, що:

а. Відношення обмеженої корисності до цін на предмети розкоші менші, ніж на товари першої необхідності;

б. Корисність, яку дає кожна наступна одиниця виробу, убуває в залежності від збільшення кількості придбаних виробів;

в. Корисність придбаних товарів убуває в залежності від доходів споживача;

г. Жодна з наведених відповідей не є вірною.

Відповідь – б

Гранична корисність — це приріст корисності за умов споживання додаткової одиниці товару чи послуги. Згідно з законом спадної граничної корисності величина граничної корисності має тенденцію зменшуватись по мірі збільшення кількості товарів, що споживаються.