1. Система соціального контролю. Елементи соціального контролю.

2. Кількісний аналіз (контент-аналіз) змісту документів, його характеристика

3. Практичне завдання. Алкоголізм і наркоманія в житті студентів.

Список використаної літератури.

1. Система соціального контролю. Елементи соціального контролю

Соціальний контроль — контроль над соціальними групами здійснюваний за допомогою примусу. На противагу культурному контролю, соціальний контроль є зовнішньою формою впливу та пригнічення особистості, "об'єктивною" перепоною реалізації несублімованих інстинктів. Як правило, подібний вид зовнішнього контролю над індивідом втілюється суспільством в життя за допомогою позитивних та негативних санкцій.

Соціальний контроль виступає як органічний елемент будь-якої системи управління соціальним процесом, як механізм зворотного зв'язку, який забезпечує виконання команд управляючого органу.

Соціальний контроль-це особливий механізм регуляції поведінки та підтримання суспільного порядку, котрий дає можливість зберегти традиції, звичаї, норми моралі, відтворити соціальні відносини в межах нормативної системи, усталеної в суспільстві. Нормативно обмежуючи стиль життя своїх членів, група здійснює контроль за тим, щоб ніхто суттєво не відхилявся від узвичаєних правил.

Механізми соціального контролю за членами суспільства:

• соціалізація — процес засвоєння соціальних ролей і культурних норм, який передбачає, що люди будуть виконувати свої ролі несвідомо, за звичкою, традицією, перевагами. Людина має бажати впорядкувати своє життя, добровільно підкорятися законам суспільства та відчувати розгубленість і роздратування, якщо ці закони порушуються;

• груповий тиск — кожна людина є членом якоїсь первинної групи (сім’ї, студентської групи тощо). Група має свої неписані норми взаємодії, поведінки. Член такої групи повинен дотримуватися хоча б мінімуму тих вимог, норм, які існують у ній. Якщо це не відбувається, до порушника застосовують неформальні санкції — це може бути суспільний осуд або ізоляція. Ступінь групового тиску залежить також від згуртованості групи: чим вона вища, тим сильніший тиск. Група виконує функцію нормативного обмеження індивідуальної поведінки[2, c. 227-229].

Основними структурними елементами соціального контролю є норми та санкції.

Норми — це приписи, вимоги й очікування відповідної поведінки.

Норми можуть існувати на двох рівнях:

— норми, що існують у суспільстві чи у великих соціальних групах (звичаї, традиції, закони);

— норми, які існують у малих групах — "групові звички".

Норми можуть існувати як стандарти поведінки чи як очікувана поведінка. Незалежно від форми існування, норми виконують такі функції:

• інтеграційну — полягає в об'єднанні членів групи;

• контрольну — проявляється в контролі за поведінкою членів групи;

• еталонну — полягає у виробленні зразків і стандартів поведінки.

У кожному суспільстві трапляється певне порушення норм. Щодо порушників використовуються санкції. За А. Кравченком, санкції можуть бути чотирьох типів:

• формальні позитивні санкції — це засіб соціального контролю, тобто визнання з боку офіційних структур (почесні звання, нагороди та ін.);

• неформальні позитивні санкції-засіб соціального контролю чи публічне схвалення, не пов'язане з офіційними структурами (визнання, слава, визнання лідерських рис тощо);

• формальні негативні санкції-засіб соціального контролю у формі покарань, визначених юридичними нормами (арешт, ув'язнення, штраф, звільнення та ін.);

• неформальні негативні санкції-засіб соціального контролю у формі покарань, не передбачених офіційними установами (зневага, осуд, зауваження тощо).

У сучасному суспільстві соціальний контроль здійснюється переважно формальними нормами (накази, постанови, закони).

Він набув інституційної підтримки, котру здійснюють основні соціальні інституції (армія, освіта, правосудця, уряд тощо)[7, c. 113-114].

2. Кількісний аналіз (контент-аналіз) змісту документів, його характеристика

Контент-аналіз являється одним із методів якісно-кількісного вивчення змісту текстів. Суть методу полягає у зведенні всіх текстів досліджуваної проблеми до набору певних елементів, які в подальшому підлягають підрахунку та аналізу. Тексти в таких дослідженнях виступають в якості об'єкта аналізу тому, що на підставі змін, які відображені в них, можна робити висновки про тенденції розвитку суспільства, або функціонування відповідних соціальних інститутів.

Російський вчений О.М.Алексєєв виділив такі складові контент-аналітичного дослідження:

Контент-аналіз має справу з масовою сукупністю текстів, використовуючи при цьому типові соціологічні процедури суцільного чи вибіркового обстеження, з дотриманням вимог репрезентативності.

Контент-аналіз припускає структурування, сегментацію, розчленування текстів чи вичленення із них змістовних інваріантів, що повторюються в усіх чи у ряді текстів, які належать до досліджуваної масової сукупності.

Для забезпечення такої однотипності сегментації і вичленення інваріантів контент-аналіз припускає високу ступінь формалізації, застосування суворих операціональних правил і формальних алгоритмів у здійсненні процедур контент-аналізу.

Контент-аналіз — аналітико-синтетична процедура, оскільки передбачається формалізований "розділ" цілісних текстів чи вичленення окремих елементів їх для наступного "збирання" цих інваріантних елементів у великі "однорідні маси", обсяг і тип яких характеризуються як певна цілісність уже усієї сукупності текстів.

Контент-аналіз передбачає використання якісних, статистичних методів, причому вказані інваріантні елементи з їх ознаками виступають одиницями спостереження і підрахунку[5, c. 94-95].

На думку українського дослідника В.Іванова, контент-аналіз являє собою "якісно-кількісний метод вивчення документів, який характеризується об`єктивністю висновків і строгістю процедури й полягає у квантифікаційній обробці тексту з подальшою інтерпретацією результатів. Предметом контент-аналізу можуть бути як проблеми соціальної дійсності, які висловлюються чи, навпаки, приховуються у документах, так і внутрішні закономірності самого об`єкта дослідження".

Контент-аналіз знайшов використання у багатьох галузях науки. Цей метод виявляє багатство міждисциплінарних зв`язків. В ряді галузей можна знайти аналоги контент-аналізу, які відрізняються від нього перш за все цілями. Так наприклад, в історії низка методів джерелознавства такі як, заходи формалізованого спостереження і статистичні процедури, структурне розчленування текстів та інші дуже схожі з методом контент-аналізу.

Найбільш узагальнено процес контент-аналізу визначили А.Н.Алексєєв і В.С.Дудченко: контент-аналіз — це комплекс дослідницьких дій, який включає в себе ланцюжок від формування об'єкта і формулювання завдань до інтерпретації результатів формалізованого спостереження та статистичних операцій. В іншій своєї роботі А.Н.Алексєєв обгрунтовує свою думку детальніше: "У склад поняття контент-аналіз (КА) входить ряд інгредієнтів, з яких зазначимо головні:

1) КА — метод соціології і як такий служить опису, поясненню і прогнозу загальних явищ.

2) КА має своїм об'єктом зовнішньо виражений, об'єктивований у знаках зміст інформації чи знакову об'єктивацію змісту…

3) КА має справу з масовими сукупностями текстів, використовуючи при цьому типові соціологічні процедури суцільного чи вибіркового обстеження, з дотриманням вимог репрезентативності.

4) КА припускає структурування, сегментацію, розчленування текстів чи вичленування із них смислових інваріантів, які повторюються в усіх чи у ряді текстів, котрі належать до дослідницької масової сукупності.

5) Розчленування чи вичленування повинно бути однотипним для кожного із належних до дослідницької сукупності текстів.

6) Для забезпечення такої однотипності сегментації і вичленування інваріантів КА припускає високу ступінь формалізації, застосування строгих операціональних правил та формальних алгоритмів у здійсненні процедур КА.

7) КА — аналітико-синтетична процедура, оскільки передбачається формалізований "розділ" цілісних текстів чи вичленування окремих елементів їх для наступного "збирання" цих інваріантних елементів у великі "однорідні маси", обсяг і тип котрих характеризують як певна цілісність вже усю сукупність текстів.

8) КА передбачає використання якісних, статистичних методів, причому вказані інваріантні елементи з їх ознаками виступають одиницями спостереження і підрахунку.

9) Взагалі, у КА має місце перекодування соціальної інформації…

10) КА є спосіб пізнання соціальної дійсності через вивчення умов виробництва і споживання відповідних текстів, шляхом описаних процедур аналізу самих цих текстів (їх сукупностей)[1, c. 173-175].

Якщо не розглядати проблему так детально, то можна сказати, що контент-аналіз — це якісно-кількісний метод вивчення документів, який характеризується об'єктивністю висновків і строгістю процедури та полягає у квантифікаційній обробці тексту з подальшою інтерпретацією результатів. Предметом контент-аналізу можуть бути як проблеми соціальної дійсності, котрі висловлюються чи навпаки приховуються у документах, так і внутрішні закономірності самого об'єкта дослідження.

Зараз уже трохи вщухли суперечки щодо визнання контент-аналізу соціологічним методом. Нагадаємо, що метод є розроблена вченим правильна, тобто визначена будовою науки, схема впорядкованих послідовних операцій.

Контент-аналіз — не техніка, тобто сукупність спеціальних прийомів для ефективного використання відповідних методів, і не різновид якогось методу, а самостійний метод соціологічного дослідження, тобто спосіб чи шлях наукового пізнання. З допомогою контент-аналізу можна здійснити повний цикл дослідження будь-якого документального об'єкта, він корінним образом відрізняється від інших методів дослідження документів і являє собою самостійний шлях наукового дослідження, тобто метод.

Принципи і умови контент-аналізу та вимоги до нього

Один із засновників і головний теоретик контент-аналізу Г.Лассуелл вважав, що головний принцип контент-аналізу — розчленувати, певним чином анатомувати суцільний масив тексту так, щоби найдрібніша одиниця аналізу несла у собі якості цілого, і на підставі переваги тих чи інших стверджень виявити тенденції розвитку. Тобто Г.Лассуелл за принцип поставив процедуру контент-аналізу. Вчені виділяли такі принципи контент-аналізу: а) сходження від тексту до позатекстової реальності (тобто до соціальної дійсності у її різноманітності, а не тільки до джерела); б) строгість дослідження.

Коментуючи ці ознаки, мабуть, слід вказати, що дослідження позатекстової реальності не вичерпує можливостей контент-аналізу. Так само з його допомогою можна досліджувати зміст документу для того, щоб з'ясувати закономірності його побудови та ін.

Контент-аналіз — це кількісно-якісний метод. При дослідженні з його допомогою має велике значення не тільки те, яка частота появи тієї чи іншої категорії, а взагалі присутня вона у досліджуваному тексті — чи ні. Таким чином, у контент-аналізі якісним є не тільки момент вибору категорій і одиниць дослідження, а весь процес аналізу. Наприклад, коли під час другої світової війни диктор німецького радіо так прокоментував новини про успіхи підводних човнів: "Ми не такі наївні, щоб робити висновки про майбутнє на підставі цих успіхів", американські дослідники зробили висновок, що німецька пропаганда готує слухачів до майбутніх розчарувань.

У даному випадку при кількісному аналізі це не мало б ніякого значення, але при якісному сама присутність такого ізольованого формулювання дозволила зробити далекосяжні висновки. Таким чином, кількісний і якісний боки контент-аналізу доповнюють один одного. Кількісний підрахунок дозволяє зробити об'єктивні висновки щодо спрямованості матеріалів за кількістю уживань одиниць аналізу в досліджуваних текстах, якісний аналіз робить те саме, але внаслідок вивчення того, чи зустрічається і в якому контексті якась важлива, оригінальна категорія взагалі. Звичайно, якісний і кількісний аналіз важко поєднати.

Щодо принципів контент-аналізу, то тут треба перш за все виділити строгість аналізу, тобто його обґрунтованість і відтворюваність, повне охоплення усіх досліджуваних джерел і об'єктивність аналізу. На розкритті цих понять ми зупинимося трохи пізніше.

Серед вимог до контент-аналізу всі дослідники, як правило, виділяють об'єктивність. Аналіз має проводитися за строго виробленими правилами, його категорії та визначення мають бути однозначними, щоб будь-який дослідник на тому самому об'єкті дійшов тих самих висновків, що і його попередники. Ця вимога — одна із основних у контент-аналізі. Щоб її дотримуватись, треба здійснити перехід дослідницького матеріалу на мову гіпотез у таких одиницях, які дозволяють точно описати і квантифікувати текст. Це ставить перед дослідником дуже важливу проблему вибору категорій, одиниць аналізу та підрахунку.

Крім того, до контент-аналізу ставляться вимоги систематичності, тобто весь зміст має бути упорядкованим через категорії, які обираються залежно від мети дослідження, і жодна частина змісту не повинна випасти із аналізу. Ще одна вимога — це вимірювальність, тобто всі елементи аналізу мають бути реально присутніми і зафіксованими згідно з методикою аналізу, а не інтерпретованими дослідником.

Як уже раніше згадувалось, однією з основних рис контент-аналізу, яка приваблює дослідників, є об'єктивність. Тому критерій об'єктивності розробляється вченими дуже ретельно. В.М. Соковнін писав, що для досягнення об'єктивності контент-аналізу необхідно дотримуватись ряду правил:

а) Необхідно точно визначити об'єктивні кордони тексту, його тип і корелятивні зв'язки з соціальними явищами, що відбиваються у ньому.

б) Як одиницю спостереження слід виділяти ознаки тексту структурні одиниці, які були б репрезентовані по відношенню до всього тексту і його окремих істотних частин.

в) Одиниці аналізу повинні вміщувати ототожнюванні індикатори по всьому тексту.

г) Одиниці аналізу повинні бути рекурентними, тобто мати повторювання (чи його можливість) по усьому тексту, а також ототожнюваність ознак, які визначають їх якість.

д) Одиниці аналізу і їх ознаки повинні бути зручними для вимірювання, підрахунку та порівняння, тобто піддаватися формалізації.

Як бачимо у даному випадку вчений обумовлює досягнення об'єктивності контент-аналізу багатьма положеннями, причому ретельне дотримання цих правил залежить знов таки від дослідника, і це доповнює суб'єктивний фактор. На наш погляд, слід висунути більш прості і загальні правила:

1. Процедура контент-аналізу складається із точно визначених дій, котрим без будь-яких змін підлягають усі об'єкти даного дослідження (це забезпечує можливість перевірки результатів контент-аналізу іншими дослідниками).

2. Одиниці спостереження мають бути ясними і недвозначними з тим, щоб не допускати тлумачення їх кодувальниками і звести до мінімуму вплив суб'єктивних думок кодувальників на процес обробки.

3. Інтерпретація результатів дослідження повинна охоплювати всі здобуті дані, висновки мають спиратися не на якусь частину результатів, а враховувати їх всі без винятку.

Деякі дослідники висувають ряд умов для здійснення контент-аналізу. Б.Берельсон вважав, що аналіз змісту повинен застосовуватись тільки тоді, коли є певна частота категорій змісту, які відносяться до даної теми. Він рекомендував контент-аналіз у тих випадках, коли потрібні висока точність і об'єктивність аналізу, коли дані для аналізу дуже надмірні і несистематизовані, наприклад, у інтерв'ю з відкритими питаннями.

Щодо українських дослідників, то тут також панували класичні уявлення про умови застосування контент-аналізу. Так, В.І. Волович писав, що ми, однак, вважаємо його також самостійним видом аналізу документів (кількісним), до якого належить звертатися тільки при достатньо репрезентованій сукупності однопорядкових документів із встановленою надійністю.

Взагалі контент-аналіз вимагає дуже небагато принципових умов. По-перше, об'єкт дослідження має бути не формалізованим, тобто допускати різні варіанти інтерпретації, по-друге, матеріали контент-аналізу повинні репрезентувати якесь соціальне явище чи сукупність документів, по-третє, для проведення якісного контент-аналітичного дослідження треба намагатися зменшувати вплив суб'єктивного фактору (зокрема, думок кодувальників) на процес аналізу і виробити точну його процедуру, якої усі причетні до дослідження мають строго дотримуватись, і, по-четверте, при інтерпретації результатів дослідження необхідно пам'ятати, що контент-аналіз — не всемогутній метод і його висновки ґрунтуються тільки на тому змісті, який заклали у документи комунікатори[6, c. 108-110].

Цілі та завдання контент-аналітичного дослідження

Дослідники контент-аналізу — як практики, так і теоретики — дуже по різному розуміють завдання, що їх здатний виконати контент-аналіз. Частина обмежує об'єкт контент-аналізу суто журналістськими текстами, причому завдання дослідження фактично збігається з класичним визначенням комунікаційного ланцюжка Г. Лассуелла.

Але якщо такі підходи корисні у конкретному дослідженні з тими завданнями, які у кожному окремому випадку стоять перед ученими, то не можна погодитись, коли тільки дослідженнями аудиторії, комунікатора і суспільства за текстами масової інформації обмежуються можливості контент-аналізу. По-перше, контент-аналіз проводиться не лише при вивченні мас-медіа, йому підлягають усі документи, в тому числі і не текстові. Але якщо навіть брати за об'єкт дослідження тільки мас-медіа, то і тут недоречно обмежувати предмет аналізу кількома складовими частинами, які хоча і є важливими, але не вичерпують усіх можливостей контент-аналізу.

А.В.Баранов пропонує з допомогою якісно-кількісного аналізу 1. Вимірювати "відносну вагу", частку суб'єктивного фактору у житті суспільства (за думкою газет). 2. Виявляти динаміку суспільних оцінок мотивів людської поведінки. Деякі вчені спробували вийти при визначенні мети та задач контент-аналізу поза рамки мас-медіа. Наприклад, Р. Пенто вважає, що метод контент-аналізу набув великої гнучкості і може застосовуватись у різноманітних цілях. Так, аналіз тексту психотерапевтичної бесіди повинен дати інструментальну й непряму інтерпретацію, яка б зафіксувала елементи підсвідомого у пацієнта. Аналіз щотижневика має бути прямим, репрезентованим, кількісним для того, щоб з'ясувати мету газети та її постійних читачів[8, c. 58-59].

3. Практичне завдання. Алкоголізм і наркоманія в житті студентів

Аналіз літературних джерел дозволяє стверджувати, що проблема попередження виникнення узалежнення від алкоголю та наркотиків вивчена недостатньо. Знайдені тільки принципові напрямки вирішення цієї проблеми, але вивчення механізму та детермінант узалежнення ще має бути здійснено. Необхідно також виявити симптоми у розвитку особистості, що передують появі узалежнення від алкоголю та наркотиків. Адже наявність того незаперечного факту, що далеко не всі підлітки, що вживали алкоголь і навіть наркотики, стали узалежненими від цих речовин, спонукає дійти висновку, що існує схильність до алкоголізму та наркоманії. На жаль, здебільшого роль такої схильності або редукується до фізіологічних явищ,або ігнорується взагалі. Саме цим, на мою думку, зумовлюється неефективність практичної роботи по попередженню та подоланню алкоголізму і наркоманії неповнолітніх.

Проведення будь-якого соціологічного дослідження обов'язково починається з розробки його програми, яку називають стратегічним документом наукового пошуку, що містить всебічне теоретичне обґрунтування методологічних підходів та методичних прийомів вивчення досліджуваного соціального явища чи процесу.

Метою теоретичних соціологічних досліджень є сприяння вирішенню соціальних проблем шляхом розробки нових підходів до їх вивчення, а метою прикладних досліджень — практичне вирішення поставлених соціологічних проблем із подальшим запропонуванням конкретних способів дій у визначений строк.

Методологічний розділ програми соціологічного дослідження

1. Формулювання проблеми, тобто ситуації, яка вимагає невідкладного аналізу з метою вироблення рішення на рівні колективу, регіону, суспільства в цілому. Алкоголізм — це хвороба, яка виникає внаслідок систематичного вживання спиртних напоїв і характеризується патологічним потягом до спиртного, розвитком психологічної та фізичної залежності.

2. Визначення мети та постановка завдань дослідження, які конкретизують його загальну мету — цільову установку на кінцевий результат. Загальна мета роботи – дослідити рівень алкоголізму та наркоманії серед студентів.

3. Визначення об'єкта та предмета дослідження. Об’єкт дослідження алкоголізм серед студентів, предмет – причини розповсюдження алкоголізму та наркоманії серед студентів

4. Уточнення та інтерпретація головних категорій і понять, тобто їх структурування, всебічне пояснення їх змісту.

Алкоголізм- це пристрасть до алкоголю, при якій виникають виражені психічні розлади, змінюються взаємовідносини в колективі і сім’ї, спричиняється шкода суспільним і особистим інтересам людей.

Пияцтво – анти суспільна форма поведінки, яка проявляється переважно в частому і надмірному вживанні алкоголю, є передумовою хвороби, підґрунтям, на якому розвивається алкоголізм.

Наркоманія- це загальна назва захворювань, що характеризується постійним потягом людини до вживання наркотичних засобів внаслідок стійкої психологічної і фізичної залежності від них.

Під наркоманією також розуміють вживання наркотиків та речовин, які їм дорівнюють без медичних призначень.

5. Попередній системний аналіз об'єкта дослідження, тобто систематизація літературних і практичних відомостей моделювання проблеми, що вивчається, її деталізація.

В сучасних умовах українська молодь є однією з найуразливіших в економічному та найбезправніших у соціально-правовому відношенні соціальних спільнот. Вона живе в умовах підвищеної соціальної напруги і психологічного дискомфорту. Внаслідок цього в молодіжному середовищі поширюються наркоманія, токсикоманія, алкоголізм, проституція, „дідівщина” та інші негативні явища.

6. Розгортання робочих гіпотез — наукових припущень, які необхідно підтвердити або заперечити, з наступною емпіричною інтерпретацією, коли відбувається процес переходу від гіпотези до питань, що містяться в інструменті дослідження (анкеті або бланку-інтерв'ю).

Деякі причини, які змушують молодих людей вперше спробувати дії наркотичних речовин:

— тяга молодих до невідомого, яке має ореол таємничості, романтичності;

— вживання наркотиків сприймається як гра, забава;

— акт самоствердження серед однолітків;

— знак протесту (при конфлікті з батьками, дорослими);

— пошук нових відчуттів, невміння використовувати вільний час, не усвідомленість наслідків вживання наркотиків.

Початок XXI століття в Україні, як і в ряді інших країн СНД, характеризується ускладненням і загостренням комплексу проблем, пов'язаних із споживанням алкогольних напоїв. Пияцтво в сучасному українському суспільстві набуло особливо хворобливого характеру майже за всіма показниками — рівнем споживання алкоголю, захворюваності, смертності на ґрунті зловживання спиртними напоями, прилученням до споживання алкоголю наймолодшої частини населення та ін. Спостерігається все більше прилучення до алкоголю підлітків та жінок.

Проте на тлі стрімкого прилучення молоді до наркотиків і з огляду на традиційно толерантне ставлення до споживання спиртного алкоголізація молодого покоління в уявленні багатьох громадян не є гострою суспільною проблемою. Поширена в суспільстві думка щодо того, що незначне вживання алкоголю не шкодить здоров'ю людини, також є чинником, який свідчить про певний лібералізм громадської думки щодо гострої суспільної проблеми пияцтва. Розвиток ринкових відносин в Україні та відкритість суспільства зумовили істотне розширення ринку алкогольних виробів. Відносна легкість їх придбання і доступні ціни також роблять їх привабливими для споживача, зокрема молоді. Бажання "йти в ногу з часом" стимулює частину молодих людей до атрибутів "модного і стильного життя", ознакою якого в уявленні багатьох є і вживання алкогольних напоїв.

У всесвітньому масштабі 5% усіх смертей серед молоді у віці від 15 до 29 років викликані вживанням алкоголю.

В Європі кожна четверта смерть чоловіків у віковій групі від 15 до 29 років пов'язана з алкоголем. У деяких частинах Східної Європи мова йде вже про кожну третю смерть. У цілому в Європі щороку помирає від причин, зумовлених алкоголем, близько 55 000 молодих людей.

В цілому у світі від алкогольної залежності страждають 140 мільйонів осіб, в Україні — близько 1 млн. осіб.

Вживання алкоголю у молодіжному середовищі України, за даними соціологічного опитування*, характеризується такими показниками: не вживають міцних алкогольних напоїв менш як 55% молодих людей, вина — менш як 40%, пива та слабоалкогольних напоїв — менш як 30% (див. рис. 1). Існує певна різниця щодо вживання алкоголю у тендерному аспекті: практично не вживають алкоголь менш як 23% молодих людей чоловічої статі, серед молоді жіночої статі таких було 36%.

Сьогодні, на відміну від традиційного поширення вживання міцних напоїв, молоді люди обирають переважно пиво та слабоалкогольні напої (див. табл. 1). Саме пиво, реклама торгових марок якого нині є найпоширенішою, найагресивнішою, користується найвищим попитом у молоді. Майже кожна четверта молода людина (23%) вживає пиво щотижня, а понад 6% — щодня.

Дослідження серед молоді 13-17 років (ЕЗРАО-2005) засвідчує, що 89% опитаних підлітків хоча б раз у житті вживали алкогольні напої, а за останні 30 днів це робили 60% опитаних підлітків, причому серед учнів 10 класів про це повідомили 75%. Щотижневе вживання алкогольних напоїв визнали 20% 13-14-літніх, 27% серед 15-річних, 31 % 16-річних та 36% 17-річних. Сільські підлітки меншою мірою втягнуті у вживання алкоголю. Загалом же можна говорити про досить високий рівень вживання алкоголю молоддю України.

Більшість людей сприймає проблему алкоголізму передусім як надмірне вживання алкогольних напоїв. Але яку громадській думці, так і в медицині немає чіткого визначення того, що саме вважати надмірним споживанням. Поряд із закликами певної частини медиків та деяких громадських організацій, що пропагують тверезість, до цілковитої відмови від алкоголю, пропагується корисність певних видів спиртних напоїв, незмінними залишаються традиції відзначення свят і важливих життєвих подій застіллям із спиртним. Поширена в суспільстві думка щодо того, що незначне вживання алкоголю не шкодить здоров'ю людини і що є різниця між дією міцних напоїв (передусім горілки, самогону) та слабоалкогольних (пиво, легкі вина, лонгери тощо), сприяє тому, що деякі з неміцних видів алкогольних напоїв батьки дозволяють дітям вживати вже у ранньому віці. Таким чином, ставлення підлітків до вживання алкоголю формується в атмосфері поблажливості щодо побутового пияцтва. Ось чому важливо говорити як про небажане явище не тільки про алкоголізм, а навіть про так зване помірне вживання алкоголю молодими людьми.

У 14-15 років з'являються приводи на зразок „незручно було відстати від хлопців", „друзі умовили", „за компанію", „для хоробрості" і т. д.

У цілому мотиви вживання спиртного підлітками поділяються на дві групи. В основі мотивів першої групи лежать бажання дотримуватись традицій, випробувати нові відчуття, цікавість тощо. Формуванню цих мотивів сприяють деякі властивості психіки неповнолітніх, прагнення дорослості, яке в них пробуджується, бажання бути як усі, намагання брати приклад зі старших і т. п. Віковими особливостями підлітків певною мірою можна пояснити і вживання ними спиртних напоїв „для хоробрості". Цей мотив пов'язаний з відсутністю в неповнолітніх життєвого досвіду, знань, що дозволяють їм вільно вступати у спілкування з оточенням (скажімо, з особами старшого віку або дівчатами).

Усі ці групи мотивів першого знайомства з алкоголем більш притаманні хлопцям. Для дівчат типова в основному друга група мотивів, пов'язана з дотриманням традицій.

До цих мотивів входить і прагнення позбутися нудьги. У психології нудьгою називають особливий психічний стан особистості, пов'язаний з емоційним голодом. У підлітків цієї категорії істотно ослаблений або втрачений інтерес до пізнавальної діяльності. Підлітки, які вживають спиртне, майже не займаються громадськими справами. Істотні відхилення спостерігаються у структурі їхнього дозвілля. Ці підлітки менше цікавляться художньою літературою, рідко беруть участь у самодіяльності, майже не бувають у театрі, не мають інтересу до серйозної музики, живопису.

Нарешті, деякі підлітки споживають спиртне, щоб зняти із себе напругу, звільнитися від неприємних переживань. Напружений, тривожний стан може виникнути у зв'язку з певною ситуацією в родині, шкільному колективі.

Для підлітків характерно проведення вільного часу переважно з друзями. І хоча підліткові групи складаються стихійно, до них входять хлопці та дівчата, близькі за рівнем розвитку, запитами та інтересами. Але якщо підліткова група не об'єднана якоюсь корисною діяльністю, у ній переважає „порожнє" проведення часу, і така знудьгована група стає сприятливим середовищем для вживання спиртних напоїв.

Отже, загалом мотиви першої спроби алкоголю такі:

• бажання потрапити до певного кола однолітків, де споживання спиртного є звичайним явищем;

• бажання здаватися дорослішим;

• переконаність у тому, що це модно і „круто";

• з метою розслабитися, позбутись відчуття сором'язливості;

• з метою позбутися стресу;

• з метою розвеселитися;

• задля спілкування;

• через тиск оточення;

• задля солідарності з компанією;

• для „анестезії" від образи, горя або фізичного болю.

Тривале зловживання алкогольними напоями призводить до такого захворювання, як алкоголізм.

До шкідливих наслідків вживання алкоголю належить і виникнення залежності від нього, яка обумовлюється спадковістю, особливостями організму, перенесеними хворобами. У чоловіків при постійному вживанні хвороба формується протягом півтора-двох років (переважно до 30 років), жінкам досить півроку-рік активного вживання (найчастіше у віці після 40 років). Останній термін, упродовж якого виникає хвороба, стосується й підлітків. У поважному віці залежність виникає ще швидше.

Моніторингове опитування виявило локалізацію першої проби в місцях основного проведення вільного часу, її спонтанність і ініціацію соціальним оточенням. Щодо тих, хто зробив першу пробу наркотику необхідно відзначити, що в 20,9% випадків це планувалося респондентами, а в 79,1% усе відбулося спонтанно. На питання "Де це відбувалося?" були отримані наступні відповіді: "На вулиці, у дворі, у під'їзді" — 40,6%; "На дискотеці, у клубі, у кафі" — 23,5%; "На відпочинку, під час канікул" — 13,8%; "Удома в друга (друзів, подруги)" — 11,2%; "У себе будинку" — 10,4%; "У школі" — 0,6%. Необхідно відзначити, що більший відсоток дівчат, у порівнянні з юнаками здійснили першу пробу будинку, у себе або друзів, а в інших випадках різниця між підлогами в перевазі місць для здійснення першої проби практично відсутній. На питання "Від кого виходила ініціатива Вашої першої роби наркотику?" більшість відповіли — "Від членів моєї компанії" (43,7%) і "Від мене" (39,1%), менша кількість респондентів уперше спробували наркотики з ініціативи "близького друга або родича" (9,4%) і зовсім мало респондентів відповіли що ініціатива першої проби виходила "Від малознайомих і випадкових людей" (4,1%) і "Від мого хлопця (дівчини)" (3,7%). Остання альтернатива більше властива дівчатам (в 75% випадків), в інших випадках відповіді розподілилися між підлогами приблизно нарівно. Слід зазначити, що серед тих, хто відповістив на запитання про ініціативу першої проби наркотику, що вона виходила "Від мене" — усього в 30,1% випадків це планувалося й в 69,1% випадків відбулося спонтанно. Таким чином, ким би не була ініційована перша проба наркотику, і де б це не відбувалося — в 70-90% випадків це відбувається спонтанно. Крім того, від кого б не виходила ініціатива першої проби наркотику, це відбувається в основному у дворі, на вулиці, у під'їзді. Серед здійснивших першу пробу в себе в будинку, в 70,9% випадків ініціатива виходила від самого респондента. Серед наркотиків, що здійснили першу пробу, на дискотеці, у клубі й на відпочинку близько 40% зробили це зі своєї ініціативи й такий же відсоток з ініціативи своєї компанії. У випадках, коли перша проба відбувалася будинку в друзів або на вулиці, у дворі, у під'їзді — близько 30% зробили це зі своєї ініціативи й близько 50% з ініціативи своєї компанії. Із цього можна зробити висновок, що більшість перших проб наркотиків здійснюються спонтанно, у місцях, де підлітки проводять вільний час, і ініціюються їхнім соціальним оточенням.

Профілактика узалежнення неповнолітніх студентів від алкоголю та наркотиків можлива за умов організації професійної роботи за наступними напрямками:

1) Психологічна допомога дітям із алкогольно узалежнених сімей. Оскільки основний контингент алкоголіків та наркоманів складають особи, що виховувались в алкогольних сім'ях, необхідна постійна психокорекційна робота з ними. Згодом, коли дитина виходить за межі сім'ї, патогенні чинники продовжують діяти, що обумовлює навіть у їх дорослому житті існування серйозних проблем у соціальній адаптації.

2) Психологічна допомога співузалежненим членам сім'ї. В процесі формування у дітей орієнтації стосовно вживання спиртного, провідна роль на сьогодні належить сім'ї.

Важливе значення має поведінка дружини, матері або іншої близької людини,що проживає разом з алкоголіком, зокрема — стосунки з дітьми тих членів родини, хто не зловживає алкоголем, але є співузалежненим. Ставлення дружини (матері або іншої близької людини), її реакція на зловживання чоловіком алкоголем відіграє значну роль в подальшому розвитку сімейної ситуації.

3) Профілактична робота з широким загалом неповнолітніх, яка має проводитися в двох напрямках: а) пропаганда здорового способу життя, загальнолюдських цінностей, що має проводитись у формі молодіжних телесеріалів, відеокліпів, відеосюжетів, радіо- та телепередач. Інформація про шкідливість зловживання психотропними речовинами тут має бути подана дуже обережно, натяком; для підвищення дієвості цієї інформації необхідно застосовувати методи нейролінгвістичного програмування, непрямого навіювання, вплетеного повідомлення тощо; б) превентивна (валеологічна) освіта.

Завдання цього напрямку полягає не тільки в тому, щоб кожна людина, ще до першої спроби якоїсь психотропної речовини, мала об'єктивні відомості про причини, механізми дії і наслідки вживання цих речовин, а ще й у тому, щоб отримані знання стали основою реально діючих мотивів поведінки. Складність здійснення завдань цього напрямку обумовила необхідність створення спеціальних методик та програм, навчальних посібників з валеології, застосування яких забезпечує формування в учнів психологічної готовності зробити правильний вибір в ситуаціях ризику вживання психотропних речовин.

4) Психокорекційна робота з підлітками "групи ризику". В дослідженні було доведено,що підлітки, у яких вже сформована орієнтація на вживання психотропних речовин,не сприймають корисних знань, що містяться в курсі валеологічної освіти або надходять через засоби масової інформації. Крім того, якщо в силу своїх особистісних особливостей підліток часто відчуває потребу в зміненні свого психічного стану (зняти напруженість, тривогу; поліпшити настрій; позбавитися нудьги тощо), обізнаність про негативні наслідки вживання психотропних речовин практично не запобігає зловживанню.

Тому з підлітками "групи ризику" необхідно проводити спеціальну роботу, спрямовану на корекцію їх особистості.

Список використаної літератури

1. Герасимчук А. А.Соціологія: Навчальний посібник.. -К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2003. -245 с.
2. Лукашевич М. П.Соціологія: Загальний курс: Підручник.. — К.: Каравела, 2006. — 407 с.
3. Молодёжь и наркотики (социология наркотизма) / Под ред. В. А. Соболева, И. П. Рущенко. — Харьков: Торсинг, 2000. — 432 с.
4. Профилактика наркомании: организационные и методические аспекты. Итоговые материалы международного проекта / Сост. И. П. Рущенко. — Харьков: Финарт, 2002. — 240 с.
5. Пшеничнюк О. В. Соціологія: Посібник для підготовки до іспитів. — К.: Вид. Паливода А. В., 2005. -169, с.
6. Сасіна Л. О. Соціологія: Навчальний посібник. — Харків: ВД "ІНЖЕК", 2005. -206 с.
7. Соціологія: Підручник/ За ред. Володимира Пічі,. -3-тє вид., стереотип.. -Львів: Новий Світ-2000, 2006. -277 с.
8. Черниш Н. Соціологія: Курс лекцій. -Львів, 2002. -362 с.