referat-ok.com.ua

Для тих хто прагне знань!

Техніко-технологічна оснащеність сільськогосподарських підприємств у Львівському регіоні

У сучасних умовах забезпечення конкурентоспроможного аграрного виробництва в регіонах на внутрішньодержавному і міждержавному ринках набуває особливого важливого соціально-економічного значення. Це зумовлюється, з одного боку, вступом держави до Світової організації торгівлі, а з іншого — розв´язанням невідкладних завдань, спрямованих на подолання деструктивних явищ у сільському господарстві, що призвели до значного скорочення обсягів виробництва продукції, істотного зниження ефективності галузей. Однією з основних причин породження тривалої системної економічної кризи в українському селі є руйнування матеріально-технічної бази аграрної сфери.

Адже розширене відтворення суспільного виробництва об´єктивно ґрунтується на засадах відновлення спожитих у процесі виробничої діяльності основних засобів за рахунок досконалих і продуктивніших ресурсів. Порушення цієї важливої соціально-економічної закономірності неминуче позначається на спаді обсягів виробничої діяльності, погіршенні показників якісних характеристик продукції, зниженні продуктивності праці як одного з основних визначальних вимірників людської діяльності.

Про склад і структуру основних засобів виробництва сільськогосподарських підприємств Львівської області у 2007 році свідчать дані табл. 1. Отже, майже дві третини припадає на будівлі, споруди та передавальні пристрої. Ця основна частина засобів, хоча і досить важлива, але має пасивний характер участі в технологічному процесі виробництва. І лише п´ята частина основних засобів (21,0%) припадає на найбільш активний їх склад, які відіграють провідне значення у виробничому процесі, — машини й обладнання.

1. Основні засоби виробництва сільськогосподарських підприємств у Львівській області, 2007 рік

Показники

млн. грн.

у % до підсумку

 

за первинною вартістю на кінець року

Всього

1564,5

100,0

Земельні ділянки

23,0

1,5

Капітальні витрати на поліпшення земель

8,2

0,5

Будинки, споруди і передавальні пристрої

1066,4

68,1

Машини та обладнання

329,2

21,0

Транспортні засоби

85,6

5,5

Інструменти, прилади, інвентар

18,7

1,2

Багаторічні насадження

1,7

0,1

Інші засоби

26,7

1,7

Інші необоротні матеріальні активи

6,0

0,4

Процес відновлення і нарощування основних засобів виробництва характеризується показниками наявності руху та зношеності їх у вартісному виразі за період з 2000 року (табл. 2).

2. Наявність, рух і знос основних засобів сільськогосподарських підприємств у Львівській області, млн. грн.

Показники

2000

2002

2003

2004

2005

2006

2007

Наявність на початок року

2915,2

2466,3

2095,3

1883,0

1897,8

1841,6

1752,0

Надійшло за рік

88,5

187,1

112,6

105,8

153,5

166,7

249,9

у т. ч. введено в дію нових

25,2

24,3

55,4

43,8

89,2

112,0

148,1

Вибуло за рік

228,8

339,4

212,6

193,5

154,3

155,8

236,7

у т. ч. ліквідовано

45,7

25,2

27,2

21,2

18,2

19,3

29,0

Наявність на кінець року

2774,9

2319,0

1995,3

1795,3

1847,0

1852,5

1765,2

Залишкова вартість на кінець року

1462,0

1180,9

1009,7

908,6

957,7

954,0

952,9

Амортизація (знос) за рік

63,0

45,3

41,3

36,5

70,2

70,5

102,7

Ступінь зносу основних засобів, %

47,3

49,0

49,8

50,8

50,0

49,0

46,6

Коефіцієнт оновлення основних засобів, %

0,9

1,1

2,8

2,5

4,7

6,1

8,5

Коефіцієнт ліквідації основних засобів, %

1,6

1,0

1,3

1,1

1,0

1,1

1,7

 

Аналіз переконливо свідчить, що загальна вартість основних засобів за період з 2000 по 2007 рік скоротилась на 41%. При цьому тільки з 2006 року кількісне надходження до виробничої сфери засобів у вартісному виразі почало перевищувати їх кількісну величину, яка щорічно вибувала з експлуатації. Проте на кінець 2007 року загальна вартість основних засобів залишилась на 5,3% меншою за попередній рік.

Високим залишається ступінь зносу основних засобів виробництва — близько 50%, що свідчить про значну обмеженість одержання високої віддачі від їх виробничої участі. До того ж коефіцієнт оновлення знижених на половину засобів не забезпечує гарантій здійснення у ближчі роки значних змін у якісному складі основних засобів.

За цих умов слід невідкладно вишукувати шляхи подальшого збільшення інвестицій в основний капітал з усіх реальних джерел. До них належать й амортизаційні нарахування, які за вказані вище роки характеризуються поки що невисокими сумами. Хоча у 2007 році сума амортизаційних нагромаджень зросла проти попереднього року майже на третину. Основним же джерелом поповнення капітальних вкладень для розвитку основних засобів виробництва слугують відрахування коштів від щорічних прибутків.

Так, освоєння інвестицій в основний капітал у сільське господарство Львівщини за період з 2000 року характеризувалось наступними сумами. У 2001 році було освоєно 18,8 млн. грн., 2002 — 14,3 млн., 2003 — 30,7 млн., 2004 — 40,3 млн., 2005 — 75,1 млн., 2006 — 84 млн. і в 2007 році цей показник зріс у 2,4 раза і досяг 211 млн. грн. Водночас з нарощуванням інвестицій в основний капітал сільського господарства Львівської області важливо обґрунтовано визначати види основних виробничих засобів, у які найбільш раціонально здійснити інвестиції. Як підкреслювалося вище, найбільш активними є технічні засоби виробництва — трактори, комбайни та інші машини і знаряддя, які відіграють визначальну роль у технологічних процесах виробництва сільськогосподарської продукції.

Аналіз динаміки забезпечення сільськогосподарських підприємств регіону технічними засобами за період з 2000 року свідчить про значне їх кількісне зменшення, особливо збиральної техніки, як визначальної складової технологічного забезпечення виробництва основних видів сільськогосподарської продукції (табл. 3).

3. Наявність основних видів техніки в сільськогосподарських підприємствах Львівської області, шт. на кінець року

Технічні засоби

2000

2002

2003

2004

2005

2006

2007

Трактори, всього

9194

7063

6409

5784

5308

4797

4376

у розрахунку

21

19

20

19

19

18

16

на 1000 га ріллі

 

 

 

 

 

 

 

Зернозбиральні комбайни,

906

694

574

588

547

493

447

всього

 

 

 

 

 

 

 

у розрахунку

13

13

16

12

11

11

11

на 1000 га площі зернових

 

 

 

 

 

 

 

Кукурудзозбиральні комбайни, всього

41

31

26

21

17

16

13

у розрахунку

на 1000 га площі кукурудзи

52

21

15

8

5

3

1

Картоплезбиральні комбайни,

172

128

115

101

174

76

63

всього

 

 

 

 

 

 

 

у розрахунку

123

131

100

78

110

108

42

на 1000 га площі картоплі

 

 

 

 

 

 

 

Бурякозбиральні комбайни,

417

340

281

257

247

222

177

всього

 

 

 

 

 

 

 

у розрахунку

27

38

40

28

21

16

17

на 1000 га площі буряків

 

 

 

 

 

 

 

Льонозбиральні комбайни,

214

156

144

143

132

108

91

всього

 

 

 

 

 

 

 

у розрахунку

70

56

53

40

73

102

182

на 1000 га площі льону

 

 

 

 

 

 

 

Установки та агрегати для доїн-

921

675

544

474

402

350

294

ня корів

 

 

 

 

 

 

 

 

Отже, з 2000 року кількість тракторів і зернозбиральних комбайнів зменшилася більш як удвічі, кукурудзозбиральних — у три рази, картоплезбиральних — у 2,7, льонозбиральних комбайнів — у 2,4 і установок та агрегатів для доїння корів — у 3,2 раза.

При цьому слід відмітити, що у процесі здійснення аграрної реформи в досліджуваній області скоротилась кількість сільськогосподарських підприємств, зменшилась площа їх орних земель, а відповідно зменшились посівні площі зернових, картоплі, цукрових буряків, льону, що певною мірою вплинуло на рівень забезпечення технічних засобів у розрахунку на 1000 гектарів посівної площі цих культур.

Визначальна роль наявності збиральної техніки у технологічному циклі виробництва більшості сільськогосподарських культур зумовлюється чітким обмеженням оптимальних строків збирання врожаю за умов мінімальних втрат. Порушення цих строків навіть на кілька днів, особливо зернових, може призвести до значних втрат урожаю.

Тому при формуванні матеріально-технічної бази виробництва рослинницької продукції необхідно досягти оптимальних строків виконання цих технологічних операцій технічними засобами, які відіграють важливе значення в одержанні проектної урожайності. До технічних засобів виробництва сільськогосподарських культур, які забезпечують виконання технологічних процесів в оптимальні строки, належать, крім збиральної техніки, також посівні машини та знаряддя, які забезпечують сівбу, здійснюють боротьбу з хворобами, шкідниками і бур´янами. Оптимальні строки виконання посівних робіт і застосування інтегрованих методів захисту рослин тісно пов´язані із біологічними фазами розвитку окремих сільськогосподарських культур. Слід враховувати, що технологічно сільськогосподарське виробництво в основному здійснюється в просторі й на широких масивах земельних угідь доводиться виконувати низку виробничих операцій загального характеру, пов´язаних із вирощуванням різних культур. Тут особливого значення набувають такі технологічні операції у землеробстві, як основний обробіток грунту, внесення мінеральних і органічних добрив, підготовка грунту до сівби, захист ґрунтового покриву від згубного впливу водної та вітрової ерозії тощо. Ці та інші техніко-технологічні види робіт передбачають використання механічних потужних силових машинах, якими у сільському господарстві є трактори, а забезпеченість ними має важливе значення. Вони агрегуються з робочими причеп-ними й навісними машинами і знаряддями для виконання відповідних технологічних операцій. Тому при формуванні машинно-технічного парку в кожній виробничо-господарській структурі необхідно забезпечити пропорційний набір тягових машин і робочих машин та знарядь. їх пропорційність вимагає при агрегатуванні забезпечити найбільш повне завантаження тягових потужностей силових машин і разом з тим досягти якісного виконання робочими машинами і знаряддями необхідних технологічних операцій. Серед силових машин найбільше значення мають трактори різних модифікацій і потужностей.

Зважаючи на це вибір типів і потужностей тракторів при формуванні технічної бази кожного сільськогосподарського підприємства має враховувати загальну площу сільськогосподарських угідь, рельєф місцевості, типи ґрунтового покриву, його виробничу спеціалізацію, систему сівозмін тощо.

У Львівській області протягом 2007 року функціонувало 193 сільськогосподарських підприємства, де налічувалося 233,7 тис. га сільськогосподарських угідь, у тому числі 196,2 тис. орних земель, було в наявності 4270 тракторів, 1346 зернозбиральних комбайнів, 1446 сівалок, 177 бурякозбиральних комбайнів. Середній розмір цих формувань становить відповідно 1210 га земель сільськогосподарського призначення, з них 1026 га ріллі. На 1000 гектарів ріллі припадало 22 трактори і 7,3 сівалок. Сезонна завантаженість зернозбиральних комбайнів тут дорівнювала близько 91 га площ посівів зернових культур на один агрегат, що характеризує достатній рівень забезпечення основними технічними засобами виробничої діяльності сільськогосподарських підприємств. У середньому по Україні цей показник становив у 2007 році 330 га зернових посівів, що у 2,4 раза більше проти 1991 року. Слід зазначити, що у Сполучених Штатах Америки сезонне навантаження зернової площі на зернозбиральний комбайн залишається протягом всього періоду з 1990 року незмінним — 63 гектари.

Аналіз розвитку сільськогосподарського виробництва в регіоні свідчить про зосередження його у значних обсягах у господарствах населення, рівень технічного оснащення яких потребує істотного поліпшення. Нині в господарствах населення Львівської області знаходиться 810,2 тис. га сільськогосподарських угідь, у тому числі 527,5 тис. га орних земель, що становить від загальної їх площі у регіоні відповідно 63,9 і 66,2%. Їхня частка у структурі виробництва сільськогосподарської продукції у 2007 році становила 84,2%, в тому числі у виробництві продукції рослинництва — 86,6, а тваринництва — 81,8%.

Разом з тим виявлено значно нижчий рівень технічного оснащення господарств населення, а істотно нижчі дози внесення мінеральних добрив стали причиною невисокої урожайності сільськогосподарських культур. Якщо по сільськогосподарських підприємствах урожайність цукрових буряків становила у 2005, 2006 і 2007 роках відповідно 204; 289 і 3894 ц з гектара, то у господарств населення цей показник дорівнював 190; 180 і 173 ц з гектара.

Отже, роздрібнення аграрного виробництва не має в перспективі реальних можливостей для забезпечення ефективної діяльності. Необхідний пошук нових організаційно-правових форм забезпечення господарств населення технічними засобами.