Технічний аналіз проекту
Вступ.
1. Загальна характеристика технічного аналізу проекту.
2. Технічний або виробничий план.
3. Групи технічного аналізу проекту.
Висновки.
Список використаної літератури.
Вступ
Сучасні тенденції економічного підйому та розвитку економіки незалежної України вимагають нових підходів до управління підприємствами й організаціями та новітніх методик аналізу їхньої діяльності. Традиційні, технологічно-фінансові, механізми є не в повній мірі достатніми для визначення ситуації на ринку в цілому та прогнозування подальшого розвитку підприємств, які, переважним чином, здійснюють свою діяльність в умовах підвищеного ризику та невизначеності. В такій ситуації необхідно доповнити традиційні механізми новітніми, які були б пов'язані із обґрунтованим залученням і раціональним використанням необхідних матеріальних, фінансових та людських ресурсів. Одним із шляхів вдосконалення управління підприємствами та детальнішого аналізу їхньої діяльності є використання проектних методів управління та інструментаріїв проектного аналізу.
У будь-якому проекті завжди можна побачити три різні виміри — конкретний продукт, який необхідно отримати наприкінці проекту, бюджет і розклад.
У вигляді проекту чи їхньої сукупності можна описати будь-яку діяльність. Таким чином, всю діяльність підприємства можна розкласти на проекти, якими потім необхідно управляти — досвідчено і методично, фінансово-виправдано з метою задоволення вимог, які висуваються до такого проекту, та очікувань його учасників. При цьому, чим складніша діяльність, тим тонші настройки інструменту, необхідні користувачу. Звідси походить постійний розвиток теорії проектного менеджменту та проектного аналізу.
1. Загальна характеристика технічного аналізу проекту
Технічний аналіз покликаний показати техніко-технологічну обґрунтованість проектних рішень. Оскільки технологічна різноманітність проектів не дозволяє уніфікувати процес надання заданих параметрів технічного обґрунтування, належить дотримуватися процедури проведення технічного аналізу з точки зору його складових елементів та алгоритму їх надання.
У рамках технічного аналізу проектів вивчають:
— техніко-технологічні альтернативи;
— варіанти місця розташування;
— масштаб (розмір, обсяг) проекту;
— терміни реалізації проекту в цілому і його фазах;
— доступність і достатність джерел сировини, робочої сили й інших
потрібних ресурсів;
— місткість ринку для продукції проекту;
— аналіз необхідної для реалізації проекту інфраструктури;
— виробничі схеми організації підприємств;
— організація підготовки та реалізації проекту;
— витрати на проект з урахуванням непередбачених факторів;
— графік проекту.
Ці задачі вирішуються (із зростаючою точністю) на стадіях передінвестиційних досліджень, ТЕО проекту і розробки робочої документації.
У процесі поетапно проведеного технічного аналізу уточнюються кошторис і бюджет проекту. При цьому уточнюються фізичні і цінові непередбачені фактори, що призводять до непередбачених витрат.
У ряді країн робляться спроби установити рівні цих непередбачених витрат. Так, у США цей рівень коливається від 5% для простих, стандартних проектів і до 15% для складних, унікальних проектів.
Усі питання, що стосуються технічного аналізу проекту, можна поділити на 13 груп:
1. Місце розташування (місце реалізації проекту).
2. Масштаб проекту, можливість збільшення масштабу виробництва.
3. Технологія.
4. Обладнання, організація його експлуатації та ремонту.
5. Інфраструктура.
6. Схема підприємства.
7. Організація підготовки і здійснення проекту.
8. Графік виконання проекту.
9. Підготовка та освоєння виробництва.
10. Забезпечення якості.
11. Розрахунок витрат на виконання проекту.
12. Матеріально-технічне постачання.
13. Поточні витрати виробництва та збуту.
Технічний аналіз дозволяє визначити величину інвестиційних витрат за проектом та поточні витрати на випуск продукції. Це надає змогу при співставленні з прогнозним обсягом продажів зробити висновки щодо можливості реалізації проекту уданих умовах.
Усі експертні оцінки відбуваються з урахуванням аналізу всіх альтернативних варіантів рішень на кожному етапі аналізу. Відбір варіантів відбувається на основі юридичних обмежень, екологічних можливостей та соціальної доцільності.
2. Технічний або виробничий план
Даний розділ повинен докладно описувати методи, за допомогою яких виконавець проекту планує здійснювати технічну реалізацію проекту. Необхідно надати опис виробничого процесу із зазначення вузьких із технологічної точки зору місць та шляхів їх подолання.
Виробничий план містить інформацію щодо:
— виробничого процесу;
— виробничих приміщень;
— устаткування;
— джерел постачання матеріалів, сировини, устаткування і кадрів;
— субпідрядників.
У цьому розділі повинні бути описані усі виробничі й інші робочі процеси. Тут же розглядаються всі питання, пов'язані з приміщеннями, їхнім розташуванням, устаткуванням, персоналом. Якщо створюване підприємство відноситься до категорії виробничих, то необхідний повний опис виробничого процесу: як організована система випуску продукції (послуг) і як здійснюється контроль над виробничими процесами, яким чином будуть контролюватися основні елементи, що входять у вартість продукшї (наприклад, витрати праці і матеріалів), як буде розміщене устаткування.
Виробнича інформація включає визначення виробничих потреб підприємства, що залежать від того, яку продукцію воно збирається випускати. Велику частину необхідної інформації можна одержати у виробників аналогічної продукції. При зборі виробничої інформації необхідно звернути увагу на наступні питання:
— виробничі операції: необхідно установити переліку усіх базових операцій по обробці і зборці, з'ясувати, чи не можна доручити деякі з них субпідрядникам, а якщо можна, то які і кому;
— устаткування: скласти специфікацію всього необхідного устаткування і по кожній одиниці устаткування з'ясувати, чи можна взяти його в оренду, чи потрібно купувати;
— приміщення: визначити потреби у виробничих площах, можливості оренди приміщень, їхньої покупки і т.д.;
— сировина і матеріали: скласти список усіх видів сировини і матеріалів, установити назви фірм-постачальників, їхні адреси й орієнтовані ціни;
— трудові ресурси: скласти перелік спеціальностей з вказівкою кількості працівників по кожній спеціальності, їхньої заробітної плати і виявити можливості підготовки таких фахівців;
— накладні витрати: витрати на покупку інструментів, спецодягу, канцелярських товарів, на оплату рахунків за електроенергію, водопостачання та інші муніципальні послуги, на заробітну плату управлінського персоналу, тощо.
Якщо деякі операції передбачається доручити субпідрядникам, варто дати зведення про них, включаючи назву субпідрядника, його адресу, причини, по яких він був обраний, ціни й інформацію про укладені контракти. Потихопераціях, що передбачається виконати власними силами, необхідно дати схему виробничих потоків, список виробничого устаткування, сировини і матеріалів з вказівкою постачальників (назва, адреса, умови постачань), орієнтовну вартість, а також список виробничого устаткування, що може знадобитися в майбутньому. Нарешті, у цьому розділі повинні знайти відображення питання, що стосуються темпів збільшення чи скорочення випуску продукції.
Кількість років відповідає терміну тривалості проекту (у даному випадку наведений приклад проекту, тривалість якого становить 5 років).
1.1. Режим постачання ресурсів та умови оплати, можливість залучення інших джерел постачання.
1.2. Можливість кооперації та характеристика ймовірних партнерів.
На основі виробничого плану визначається:
1. Обсяг необхідних інвестиційних витрат за проектом.
2. Поточні витрати на випуск продукції.
3. Групи технічного аналізу проекту
Розглянемо зміст і коротко прокоментуємо кожну з груп аналізу проекту.
У класичному проектному аналізі вибирати місце реалізації проекту слід на території доволі великого географічного регіону, який може охоплювати кілька держав. При цьому міждержавне порівняння інвестиційного клімату є основним завданням.
Україна має значну територію, тому тут неминучі територіальні відмінності в умовах і місцях здійснення проектів. Вибір території для реалізації проекту є необхідним, особливо для вразливих до кліматичних та інших природних умов проектів.
Обравши географічне місце здійснення проекту, треба обґрунтувати вибір конкретного майданчика (земельної ділянки). Тут виникають складності, що можуть бути спричинені:
— юридичною неможливістю придбання земельних ділянок, нерухомого майна для здійснення більшості проектів, адже багатьох інвесторів не влаштовує довгострокова оренда земельної ділянки, що пропонується українським законодавством для такого роду проектів;
— пошуком юридичних документів, що закріплюють земельну ділянку за конкретним підприємством (переважним чином стосується старих промислових підприємств);
— передача в користування земельної ділянки та родовища, розташованого під нею, здійснюється різними, не пов'язаними між собою юридичними актами (за радянським і за нинішнім українським законодавством);
— висновком держорганів з екології та охорони навколишнього природного середовища щодо впливу проекту на довкілля.
У цій частині технічний аналіз розглядає наступний перелік питань:
1. Карта розташування підприємства із зазначенням на ній основних автошляхів, залізниць та водних шляхів.
2. Схеми земельних ділянок, питання власності на них.
3. Характеристика ділянок (ґрунту тощо), придатність ділянки для
здійснення проекту.
4. Транспортний доступ до ділянки.
5. Найближчі порти.
6. Розташування ринків збуту та шляхи доступу до них.
7. Найближчі населені пункти.
8. Найближчі промислові об'єкти.
9. Вартість земельних ділянок та інвестиційні витрати.
10. Стан переговорів по земельних ділянках.
11. Одержання ліцензій або інших дозволів на земельні ділянки.
Вибір масштабу проекту залежить від наступних чинників:
— ризик, адже проекти, які потребують значних інвестицій, будуть
надто ризиковані для інвестора;
— нинішня економічна ситуація;
— вимоги інвестора, адже проекти різного масштабу можуть фінансувати різні інвестори, а це означає, шо, готуючи проект, треба врахувати, з вимогами якого інвестора доведеться зіткнутися; а також від таких чинників:
— ринок збуту та його вплив на вибір обсягу виробництва;
— залежність капітальних і поточних витрат від обсягу виробництва;
— можливості розширення виробництва в майбутньому.
При аналізі масштабу проекту розглядаються такі проблеми:
1. Технологічна оптимальність, яка має створювати максимальний ефект при певному масштабі виробництва, тобто масштаб виробництва, більший чи від менший певного рівня, пов'язаний із зниженням рентабельності.
2. Фізичні та інші обмеження — фізичні обмеження на масштаб виробництва, наприклад, кількість доступної сировини, або обмеження ринку, наприклад платоспроможного попиту.
3. Технологічний ризик — ризик, притаманний будь-якому проекту, якщо він пов'язаний з новою технологією. Нові, недостатньо відпрацьовані на практиці технології дуже ризиковано застосовувати в проектах великого масштабу.
Як правило, новизна технології і масштаб проекту обернено пропорційні одне одному.
4. Екологія та безпека — техногенне навантаження на навколишнє середовище і гарантування безпеки, наприклад, санітарно-гігієнічна чистота виробництва.
Обґрунтування вибору технології має показати, чому зроблено вибір саме на користь пропонованої технології, а не будь-якої іншої, тобто, необхідно продемонструвати альтернативність технологічних рішень і не-випадковість вибору саме такого варіанта.
Уразі підготовки проекту, розрахованого на залучення іноземних інвестицій, вважається доцільним робити обґрунтування вибору технології за допомогою західних експертів. При цьому по допомогу не слід звертатися до виробників або продавців технологічного обладнання. Для того, щоб вибрати технологію, треба звертатися до інженерних консалтингових фірм, які не пов'язані з виробниками технологічного обладнання і можуть виступати як незалежні експерти.
Обираючи технологію, слід також зважати на особливості економічної ситуації в Україні та в регіоні, в якому реалізовуватиметься проект. При цьому необхідно врахувати, що ймовірно можлива диспропорція у вартості сировини та обладнання робить неефективними капіталомісткі технології, розраховані на широке застосування механізації та автоматизації. Тому в таких проектах слід обирати традиційні («вчорашні») технології, щоб проект мав шанс на високу ефективність. Натомість, з огляду на вимоги ринку може виявитися, що тільки найпередовіша технологія має шанс забезпечити виробництво продукції на експорт.
Обираючи вибір технології, розглядають такі питання:
1. Обґрунтування вибору технології з точки зору:
— використовуваної сировини;
— кінцевого продукту;
— практичної відпрацьованості технології;
— стійкості до морального старіння.
2. Вимоги технології до інфраструктури.
3. Екологічні аспекти технології.
4. Оптимальний ступінь механізації у зв'язку з ціною робочої сили.
5. Можливості використання місцевих технологій та обладнання.
6. Можливості використання вживаного технологічного обладнання
із західних країн.
Вибір обладнання значною мірою зумовлений вибором технології. Наводиться конкретний перелік обладнання із зазначенням його постачальників, обґрунтовується вибір того чи іншого постачальника і визначається форма контракту (через агента, за тендером, тощо). Необхідно передбачити, що будь-яке обладнання може вийти з ладу і його необхідно ремонтувати, а отже, треба забезпечити виробництво запасними частинами.
При виборі обладнання розглядається наступний перелік питань:
1. Номенклатура обладнання.
2. Ринок обладнання, його постачальники та виробники.
3. Розміщення замовлень та укладання контрактів на поставку обладнання.
4. Організація контролю за поставкою обладнання.
5. Забезпечення належного режиму експлуатації обладнання, необхідний рівень кваліфікації робочої сили.
6. Система ремонту і забезпечення запасними частинами.
Вимоги до інфраструктури також є похідними від обраної технології. Аналізується, які елементи необхідної інфраструктури наявні, а які доведеться створювати додатково (наприклад, під’їзні шляхи).
У разі відсутності окремих елементів інфраструктури необхідно передбачити:
— хто і як їх створюватиме;
— строки виконання робіт;
— необхідні витрати на відсутні елементи інфраструктури;
— стан переговорів з цього питання;
— посади й прізвища осіб, відповідальних за ці елементи інфраструктури;
— необхідні документи.
Інфраструктура завжди є дуже дорогим об'єктом інвестицій і має тривалі терміни окупності, тому у разі відсутності важливих елементів інфраструктури проект може стати економічно невиправданим.
Перелік можливих об'єктів інфраструктури:
1. Будинки й споруди, в тому числі:
— виробничі;
— адміністративні;
— складські;
— допоміжні (гаражі тощо);
— соціально-побутові.
2. Торговельні підприємства.
3. Транспорт.
4. Лінії електропередачі.
5. Водопостачання і каналізація.
6. Житло та об'єкти соціальної інфраструктури (лікарні, кінотеатри, клуби, спортивні споруди тощо).
Графічне подання інформації є зручним і наочним інструментом для осіб, які приймають рішення про здійснення проекту. Тому в технічному розділі проекту рекомендується мати схеми підприємства {виробничі схеми):
— генеральне планування підприємства;
— схема виробничих потоків (з описом виробничого процесу).
У схемі відображають:
— обсяги сировини, матеріалів, напівфабрикатів, готової продукції;
— площі складських приміщень;
— транспортні потоки, взаємозв'язок різних видів транспорту;
— взаємозв'язок між складами та цехами;
— зв'язки між цехами;
— утилізацію відходів.
Організація підготовки та здійснення проекту. Будь-який крупний проект, особливо пов'язаний із зведенням будівель і споруд та монтажем обладнання, завжди готується спеціалізованою організацією, наприклад проектним інститутом, недержавною проектною організацією. Певні частини проекту слід доручати спеціалізованим проектним, консультаційним та інженерним фірмам. Це такі види робіт, як розробка робочої документації, вибір підрядників (включаючи проведення тендера серед підрядників, якщо це необхідно), вибір обладнання, його постачальників, організація закупівлі та перевірки обладнання, нагляд за будівництвом, монтаж обладнання.
Розглядаються такі основні питання:
1. Проектна документація.
2. Організації, які виконуватимуть окремі частини проекту.
3. Організація нагляду за проектуванням.
4. Будівництво і поставка обладнання.
5. Організації, які здійснюватимуть ці роботи.
6. Створення спеціального відділу обладнання.
7. Організація контролю за поставками обладнання.
8. Порядок приймання імпортного обладнання.
9. Досвід роботи та репутація будівельних компаній.
10. Терміни завершення будівництва.
11. Управління проектом.
12. Застосування методів сіткового планування й управління та інших для управління випуском робочої документації і будівництвом.
13. Графік будівельної частини проекту.
Бажано підготувати графік виконання проекту, який охоплює всі роботи від прийняття рішення про фінансування проекту до запуску виробництва. Графік може бути сітковий або лінійний. Роботи по проекту треба розпочинати тільки з графіком. Якщо графік не складений, у цьому випадку строки виконання проекту можуть бути зірвані, а вирати на нього виявляться вищими, ніж передбачалося спочатку.
Важливим елементом підготовки та освоєння виробництва в проектах в Україні можна вважати підготовку робочої сили (це стосується проектів, спрямованих на створення нового виробництва, а не на розширення чи модернізацію існуючого виробництва). Проблема втому, що нове виробництво часто створюється в місцях, де раніше не було подібних виробництв, а відтак і немає підготовленої робочої сили.
Підготовка робочої сили включає розрахунок кількості персоналу та його якісного складу, перевірку наявності робочої сили на місці реалізації проекту, навчання та перекваліфікацію персоналу, залучення потрібних фахівців. Звичайно при цьому треба обрахувати необхідні витрати на підготовку.
Перелік питань, які необхідно передбачити при підготовці виробництва, може мати такий вигляд:
1. Забезпечення виробництва робочою силою.
2. Забезпечення сировиною, матеріалами та запасними частинами.
3. Підготовка технічної документації по запуску виробництва.
4. Плани дій в разі нерегламентної роботи обладнання.
5. Плани дій в разі необхідності ремонту.
Інформацію про контроль якості з метою забезпечення якості рекомендується відобразити на схемі виробничих потоків. На всіх стадіях виробничого процесу необхідно передбачити використання певних стандартів.
Розрахунок витрат на виконання проекту. До витрат на здійснення проекту (інвестиційних витрат) входять такі елементи:
— земля, якщо земельна ділянка переходить у власність, і підготовка майданчика;
— виробничі будівлі й споруди;
— машини та обладнання;
— витрати на ліцензії, права користування та інші нематеріальні активи;
— витрати на підготовку виробництва;
— оборотний капітал.
Детально про інвестиційні витрати проекту буде розглянуто у розділі «Фінансовий аналіз».
У разі окремої оцінки витрат, які здійснюються в національній валюті і витрату конвертованих валютах можна привести всі витрати до єдиного часу й оцінити сумарний обсяг витрат. А у разі затримки в платежах по проекту необхідно збільшити оборотний капітал, але це призведе до загального подорожчання проекту.
Розраховуючи витрати, врахувати такі елементи:
— витрати на обладнання (до розрахунку витрат слід включати ціну за прейскурантом, яка зазначається на умовах ЕХУ, ОАРабо РОВ, транспортні, страхові, портові й митні витрати);
— витрати на монтаж обладнання;
— витрати на запуск виробництва;
— виплата процентів по кредитах за час будівництва;
— витрати на оплату ліцензій, ноу-хау тощо;
— необхідний оборотний капітал.
Матеріально-технічне постачання. Головне питання сьогодні полягає, як забезпечити стабільність і надійність поставок, а не втому, де дістати той чи інший матеріал або комплектуючий виріб. Аналізуючи організацію матеріально-технічного постачання, необхідно в першу чергу оцінити ступінь ризику кожного джерела поставок і передбачити заходи для зниження цього ризику (страхові запаси, альтернативні постачальники, організація власного виробництва, особливо критичних видів матеріалів, тощо). Розглядаються:
— номенклатура й кількість матеріалів і комплектуючих виробів на одиницю продукції та на програму виробництва;
— ринок сировини і матеріалів, постачальники, їх надійність, альтернативні варіанти поставок;
— розміщення замовлень і форми контрактів;
— організація контролю за поставками сировини, матеріалів і комплектуючих виробів;
— спеціальний аналіз особливо критичних видів сировини і матеріалів: енергоносіїв та електроенергії (потреби, джерела, можливі зриви поставок, тарифи, необхідні документи тощо) та води (потреби, резервуари, захист від забруднення, стан водогонів і каналізації, оформлення дозволів).
Розрахунок поточних витрат виробництва та збуту має визначити прибутковість запланованого проекту. В ньому концентрується вся та інформація, яку було викладено в попередніх групах.
До поточних витрат виробництва відносять витрати на купівлю сировини, матеріалів, комплектуючих, оплату праці працівників, виробничі та невиробничі витрати. Як правило, вони поєднані наступним чином:
— основні матеріали;
— вироби, що купуються;
— основна зарплата;соціальне страхування;
— технологічна електроенергія;
— транспортні витрати;
— амортизація устаткування;
— допоміжні матеріали;
— енергія та вода;
— технічне обслуговування;
— зарплата адміністративного та обслуговуючого персоналу;
— витрати на маркетинг та збут.
Головну складність для проектного аналізу створює нерівномірність інфляції по елементах витрат. За таких умов розрахунок витрат не можна проводити на основі якогось середнього рівня інфляції. Витрати зростатимуть по-різному, залежно від їх матеріальної структури, і, звичайно ж, цілком неприпустимо вести розрахунки в постійних цінах. У практиці проектування тепер здебільшого намагаються боротися з цим через розрахунок усіх витрат у доларах США. З методичної точки зору це рівноцінно розрахунку за усередненим індексом інфляції, який дорівнює індексу зростання курсу долара щодо української валюти. Проте такий прийом не може забезпечити необхідної достовірності розрахунків з двох причин. Перша — зростання цін на внутрішньому ринку України не є синхронним зростанню курсу долара. Друга — не береться до уваги нерівномірність інфляції по елементах витрат виробництва.
Висновки
Проектний аналіз дає змогу описати всі аспекти діяльності по проекту, аналізує всі проблеми, з якими може зіткнутися підприємство під час його ініціалізації, розробки чи завершення та вказує на шляхи подолання цих проблем. Саме проектний аналіз дозволяє визначити, чи варто вкладати кошти у проекти, чи вигоди від тих проектів переважатимуть неминучі витрати по них, і чи буде досягнуто прогнозованого результату за умови їхньої успішної реалізації. Завдання ускладнюється при умові наявності декількох джерел фінансування проекту, адже у цьому разі кожен із інвесторів має побачити у проекті свій зиск.
У сучасних компаніях управління проектами здійснюється на декількох рівнях. Верхній рівень — управління портфелем проектів, тобто таким набором проектів, які підтримують якусь одну ключову стратегію організації. Наступний рівень — рівень управління проектами у рамках програм. Далі — управління сукупністю немалих проектів чи контрактів. І останній рівень — управління окремими крупними проектами. Для кожного з цих рівнів розроблені та функціонують свої методи управління проектами та розстановки пріоритетів. Все це вимагає великої професійної майстерності.
Сьогодні в Україні набувають свого подальшого розвитку механізми, що стимулюють розвиток інноваційних підприємств та залучення інвестицій як в економіку країни, так і до окремих підприємств з метою розширення аспектів їхньої діяльності. Передумовою успішного функціонування цих механізмів є проектне управління та, звичайно, грамотне написання проектів з метою їх подальшої успішної та ефективної реалізації.
Незалежно від того, в якому з трьох секторів має «працювати» проект — чи у секторі влади, чи у секторі бізнесу, чи у секторі громадських організацій — він має забезпечити надання або соціального ефекту, або доходу.
Проектний аналіз є методологією та інструментарієм аналізу проектних рішень. Він виступає вершиною уміння економіста побачити та відчути наслідки діяльності підприємства у ситуаціях безпосередньо «з проектом» та «без проекту», відокремити, та, водночас, узагальнити необхідну інформацію. Уміле використання знань, процедур, навичок з методології проектного аналізу дозволить грамотно порівнювати та обґрунтовувати вибір конкретного проекту, виходячи з показників маркетингового, технічного, організаційного, фінансового, економічного, екологічного та соціального аналізів.