Способи проведення режимно-обмежувальних та силових заходів в СО залежить від умов оперативної обстановки, наявності сил і засобів та характеру місцевості.

Режимно-обмежувальні та силові заходи можуть проводитися наступними способами: блокуванням; пошуком; оточенням; переслідуванням; очепленням; розосередженням.

Блокування — це заходи поліції, які направлені на ізоляцію визначеного району (об’єкту) з метою недопущення виходу злочинців за його межі. Воно може бути суцільним або за напрямком руху злочинців.

Пошук — це дії поліції направлені на виявлення, затримання або знешкодження злочинців, а також речей і предметів, що належать їм і можуть служити як речові докази.

Оточення — це спосіб проведення силових заходів в СО і проводиться в тих випадках коли є достовірні дані не тільки про район, але і конкретне місце, об’єкт знаходження злочинців.

Переслідування — це спосіб силових дій, який застосовується нарядами поліції з метою затримання або знешкодження злочинців що намагаються зникнути з району проведення спеціальної операції.

Очеплення — це дії сил поліції по ізоляції району масових заворушень в населеному пункті, місць великих катастроф, пожеж, стихійного лиха з метою недопущення входу (виходу) в район сторонніх осіб.

Розосередження — це дії сил поліції в СО по припиненню масових заворушень з метою розподілу натовпу на частини і подальше їх витіснення із району масових заворушень, вилучення організаторів і активних учасників, відновлення належного громадського порядку в районі проведення СО.

При проведенні операцій щодо затримання злочинців необхідно враховувати такі основні чинники:

— громадську небезпеку і озброєність осіб, які підлягають затриманню;

— сили і засоби поліції, які будуть задіяні;

— характер і достовірність відомостей про місце переховування злочинців; — характер місцевості, де планується проведення операції;

— характер місцевого населення, національні традиції, їх ставлення до заходів, що будуть проводитись;

— пору року та час доби;

— час, який є у розпорядженні працівників поліції на підготовку до затримання.

Успіх проведення операцій з затримання озброєних злочинців забезпечується дотриманням таких вимог:

— безперервне централізоване управління задіяними силами і засобами, підтримання постійної взаємодії і зв’язку між ними;

• висока оперативність, професійність і бойова готовність, вміння кваліфіковано застосовувати нові оперативно-технічні засоби та зброю;
• простота і чіткість постановки завдань;
• вичерпна оперативна інформація про осіб, які підлягають затриманню;
• забезпечення максимально можливої безпеки особового складу та громадян, які знаходяться на місці затримання;
• проведення найбільш ефективних дій, швидкість і прихованість маневру силами і засобами, раптовість і рішучість дій, уміння швидко наблизитись до злочинців і захопити їх зненацька;
• суворе дотримання законності.

Операція вважається проведеною і закінченою успішно, якщо із загальної суми здійснених заходів і дій на будь-якій стадії її виконання досягнуті поставлені завдання і мета.

Складові етапи спеціальної операції

Процес проведення спеціальних операцій при затриманні небезпечних злочинців можна поділити на такі складові етапи:

• тренування;
• планування операції та її підготовка;
• розвідка;
• координація, організація взаємодії;
• безпосереднє проведення операції;
• забезпечення безпеки під час проведення операції.

Організація безпосереднього проведення операції

На цьому етапі, щоб запобігти втратам особового складу, необхідно:

• оцінити обстановку та прийняти рішення щодо проведення операції;
• спланувати операцію;
• сформувати склад оперативних груп, проконтролювати забезпечення їх зброєю, засобами індивідуального захисту, активної оборони, сезонним одягом, спецтехнікою, засобами зв’язку та транспортом;
• провести інструктаж;
• зосередити сили та засоби в районі проведення операції, вивести наряди на вихідні позиції.

Цей перелік дій є взірцевим. Кількість заходів та їх види залежать від конкретних умов кожного окремого випадку.

В умовах навчального затримання озброєних злочинців враховуються лише ті елементи, реалізація котрих у цих умовах можлива.

Але питання щодо запобігання втратам особового складу не повинні залишатися поза увагою.

Втрати (загибель, поранення, травмування, втрата свідомості, захворювання) можуть виникати не лише як наслідок дій злочинців, а також у разі необачності, неузгодженості та невдало спланованих дій працівників поліції — учасників операції.

Керівником операції із затримання озброєних злочинців призначається найбільш досвідчений працівник. Він несе повну відповідальність за організацію, хід та результати операції. Йому підпорядковується весь особовий склад, залучений до виконання операції.

Отримавши наказ старшого начальника на проведення операції, її керівник, оцінивши обстановку, звертає увагу на обставини, які сприятимуть швидкому і безпечному затриманню злочинців.

На цьому етапі у нагоді може стати інформація, що надходить від підрозділів кримінального пошуку. Зв’язок із відповідними підрозділами повинен підтримуватися постійно, протягом усієї операції.

Уміле використання отриманих даних у ряді випадків дає змогу уникнути озброєного опору, схилити злочинців до добровільної здачі.

Вибір часу затримання має особливо важливе значення і тому вимагає від керівника операції ретельного аналізу дій.

Приймаючи рішення щодо проведення операції, керівник повинен підготувати відповідні сили та засоби.

Завдання викладається в наказі, де має бути зазначено:

• задум і варіанти проведення операції;
• відомості про злочинців;
• характеристика місця проведення операції;
• склад груп захоплення, блокування, прикриття та інших;
• матеріально-технічне та медичне забезпечення;
• час готовності до виконання службових задач;
• засіб оточення, блокування місця затримання;
• порядок прибуття груп захоплення із зазначенням маршруту їх руху, місць висадки та розташування транспортних засобів;
• взаємодія бойових порядків із силами, які придаються;
• порядок підтримання зв’язку, строки подання інформації, сигнали та умовні знаки;
• місце розташування командного пункту, резерву, медпункту, фільтруючого пункту (за умов їх створення).

Наказ щодо проведення операції оголошується особовому складу безпосередньо перед виїздом до місця її проведення.

До формування групи захоплення треба підходити найуважніше, оскільки існує ризик втрат особового складу. Формується вона з фізично розвинутих, сміливих та добре підготовлених працівників.

Чисельність однієї групи може включати до семи чоловік. Орієнтуючись на максимально можливу кількість злочинців, розрахунок здійснюється таким чином, щоб у затриманні одного озброєного злочинця брало участь три-п’ять працівників поліції.

Важливе значення у захисті життя та здоров’я учасників операції надається групам прикриття, які використовують для цього вогонь, дим, ефекти шуму та інші засоби, не допускають прориву злочинців із району блокування, беруть на себе евакуацію поранених та загиблих працівників, громадян та злочинців. Кількість груп прикриття повинна дорівнювати кількості груп захоплення. Чисельність групи складає п’ять-дев’ять чоловік, в їх числі має бути два-три снайпери.

Важливим на другому етапі організації проведення операції є інструктаж особового складу.

На проведення інструктажу, включаючи видачу зброї та технічних засобів, повинно бути відведено не більше 15 хв.

Доцільно звернути увагу лише на найбільш важливі питання: дані про злочинців та оперативну обстановку, загальний задум операції, план архітектурної забудови та особливості місцевості, умови та порядок застосування вогнепальної зброї, бойової техніки, спецзасобів, дотримання законності, заходи безпеки особового складу та населення.

При навчальному затриманні детальніший інструктаж в обсязі, необхідному для виконання завдання, проводять керівники груп на місці проведення операції: дають завдання групам (нарядам), окремим учасникам, повідомляють відомості про злочинців, місце їх схову тощо. Якщо є вільний час до початку операції, то особовий склад груп захоплення інструктує ще й її керівник.

На місці проведення операції керівник повинен перевірити, чи всі вірно зрозуміли завдання. Особливо детально треба обговорити питання, що стосуються заходів особистої безпеки, застосування вогнепальної зброї, спеціальних засобів.

Гарантію безпеки в таких випадках складають:

• напрям ведення вогню, визначений заздалегідь;
• розміщення працівників у відносно захищених місцях;
• суворе дотримання порядку дій.

Кожний працівник, який застосовує вогнепальну зброю, зобов’язаний суворо дотримуватися правил безпеки, вести вогонь по видимих цілях та таких, що знаходяться на близькій відстані, лише тоді, коли на лінії вогню немає інших працівників або сторонніх осіб. З метою збереження життя людей при затриманні злочинців слід активно використовувати службових собак. Під час затримання особливо небезпечних озброєних злочинців слід використовувати добре натренованих собак, які не бояться пострілів і мають добру хватку. Щоб не втратити собаку, не слід пускати її на затримання злочинця, якщо останній знаходиться у сховищі та відстрілюється.

У такому випадку необхідно відволікати вогонь в інший бік, а собаку пускати з тилу чи флангу або дочекатися, коли злочинець послабить пильність.

Одним із факторів, що суттєво впливає на результати операції, є добре організоване прибуття до місць проведення операції. Доставляючи особовий склад на автотранспорті, треба суворо дотримуватися правил перевезення людей, щоб запобігти нещасним випадкам.

За необхідності на транспортних засобах встановлюється додаткове обладнання: ґрати на вікна, нарощуються борти кузовів тощо.

Треба обирати шляхи з малою інтенсивністю руху та ті, які не можуть контролюватися злочинцями зі сховищ; взимку, під час відлиги чи дощу, за можливістю уникати ґрунтових шляхів (лісових, польових), які можуть бути непрохідними для автотранспорту.

Перед виїздом на місце проведення операції керівник розподіляє сили та засоби відповідно до кількості та місткості транспорту, встановлює порядок та спосіб вивантаження після прибуття на місце, вживає заходів щодо забезпечення конспірації виїзду. Особливої обережності треба дотримуватися безпосередньо на місці операції: користуватися звуковими або світловими сигналами; вночі на транспортних засобах пересуватися без світла або з затемненими фарами.

Автотранспорт треба залишати у відповідному сховищі (в лісі, яру, будівлі). Якщо затримання здійснюється вночі, автотранспорт може використовуватися для освітлення місцевості.

При наближенні до місця, де переховуються злочинці, слід дотримуватися обережності, повної тиші. За можливістю треба уникати відкритої місцевості, шляхів, просік тощо.

Розподіл груп бойового порядку, оточення місцезнаходження злочинців, зайняття позицій здійснюється в момент наближення до сховища на відстань, що дає можливість швидко та непомітно виконати маневрування.

Якщо є час та умови, керівник операції повинен провести разом зі старшими груп рекогносцировку місцевості.

Перевірка наявності злочинців в оточеному місці проводиться обережно — переважно шляхом спостереження, підслуховування, застосування різних комбінацій (використання радіопередавачів і чутливих радіоприймачів, радіо- і мобільних телефонів, перевірки приміщення працівником, який виступає в ролі двірника, електрика тощо).

Затримання небезпечних озброєних злочинців, що знаходяться у сховищі, незалежно від умов, у яких воно здійснюється, повинно починатися з блокування.

Мета блокування — ізоляція певного району, забезпечення вдалого ведення пошуку або затримання злочинців. При цьому також необхідно дотримуватися правил, що запобігають втратам особового складу.

При блокуванні озброєних злочинців у вагоні, на судні їх необхідно вивести у безпечне місце, за межі станції, порту.

Щільність блокування залежить від умов місцевості та оперативного значення ділянок, що оточуються.

При розрахунку сил для оточення місцевості керуються такими критеріями: наряд із 2-3 працівників може перекрити рубіж на відстані 75 м — на закритій та до 150 м — на відкритій місцевості.

Єдиних критеріїв розрахунку сил та засобів, необхідних для блокування в умовах житлового масиву, не існує — у кожному конкретному випадку цей розрахунок робить керівник операції.

Групи блокування не слід розміщувати поблизу сховища злочинців, оскільки це створює небезпеку обстрілу своїх працівників. Відстані між групами повинні дозволяти учасникам проведення операцій підтримувати зв’язок і в разі необхідності надавати один одному допомогу.

Позиції груп блокування треба ретельно маскувати. Не дозволяється самостійно залишати або змінювати місце (якщо цього не вимагають обставини) і будь-яким чином виказувати свою присутність.

При блокуванні місця проведення операції в умовах міста групи блокування повинні забезпечити охорону всіх виходів з об’єкта, де знаходяться злочинці, особливо під’їзди, переходи між будинками, дахи. Бажано на позиції ставити двох працівників, оскільки міські забудови обмежують огляд, зв’язок та надання допомоги.

Осіб, які виходять із району блокування, треба перевіряти на предмет наявності у них зброї та для встановлення особи. Якщо злочинці роблять спробу втекти або намагаються напасти на працівників поліції, застосовується зброя. При цьому працівники, які знаходяться на інших позиціях, не повинні вступати у перестрілку, оскільки можуть влучити у своїх товаришів.

Затримання озброєних злочинців краще проводити вдень. Якщо це не вдається, особовий склад слід забезпечити приладами нічного бачення, люмінесцентними розпізнавальними значками, пов’язками; обумовлюється також пароль.

Учасники проведення операції, перебуваючи на постах, повинні обов’язково виконувати правила, які гарантують як особисту безпеку, так і дотримання законності в ході операції:

• не вести вогонь по лінії, на котрій знаходяться працівники групи блокування (оточення). Ширина цієї лінії дорівнює 16 м. тобто 8 м попереду і 8 м позаду цілі;
• забороняється стріляти по невиразній цілі, у напрямку будь якого звуку (шарудіння, шуму), а також у напрямку наряду, що переслідує злочинців;
• стріляти (у випадках, коли застосування зброї правомірне) потрібно лише у добре видиму ціль;
• забороняється стріляти у злочинця, який знаходиться у секторі обстрілу іншого працівника;
• забороняється без дозволу керівника операції залишати пост до сигналу закінчення операції, за винятком випадків, коли треба вжити заходів щодо затримання злочинця.

Виконання вказаних правил забезпечується правильним розставленням та інструктажем працівників.

Перед зайняттям позицій керівники груп повинні вишикувати особовий склад, установити кожному номер поста, провести загальний інструктаж усіх працівників, а при виконанні особливих обов’язків (наприклад, снайпера) — додатковий. На пости працівники розставляються керівниками (старшими) груп відповідно до своїх номерів. Вони вказують фронт, фланги та тил для кожного поста, сектор обстрілу. Працівник, який зайняв пост, повинен знати розташування ближніх постів та їх сектори обстрілу. Зайнявши пост, учасник операції повинен ще раз зорієнтуватися на місцевості, поділити її на сектори обстрілу та огляду, визначити найбільш вразливі з точки зору можливості прориву злочинцями місця та напрямки. За сигналом про початок операції необхідно привести зброю та спецзасоби у повну бойову готовність.

Співробітникам поліції, залученим до участі в спеціальних заходах, забороняється:

• залишати розташування поста, стрій підрозділу, кудись відлучатися без дозволу безпосереднього командира; розпочинати розмови зі сторонніми особами без службової необхідності;
• розпочинати неслужбовий діалог з особами, що оглядаються, власниками автотранспорту, що оглядаються, особами, що знаходяться в оглядовому приміщенні, дозволяти їм робити будь-які дії без команди;
• приймати від будь-кого і передавати будь-кому будь-які предмети;
• знімати спорядження без команди командира підрозділу;
• залишати зброю і боєприпаси без догляду чи передавати будь-кому, включаючи осіб, яким підпорядкований;
• досилати без необхідності патрон у патронник.

Крім того, забороняється:

1. При перевірці на дорогах і огляді транспортних засобів:

• підходити до зупиненого автомобіля ззаду або спереду за напрямком його руху;
• при освітленні автомобіля фарами службового автотранспорту ставати в смузі світла між своїм і зупиненим транспортним засобом;
• блокувати собою директрису стрільби того, хто страхує.

2. При перевірці документів на вулиці та особистому огляді підозрілих осіб:

• приступати до огляду доти, доки положення для того, хто проводить огляд, не буде повністю безпечним, тобто доки той, кого оглядають, не займе положення, яке повністю унеможливлює раптовий напад із його боку; переносити руку через плече того, кого оглядають;
• засовувати руку в кишеню того, кого оглядають, якщо на нього не надягнуті наручники;
• пропускати руку біля пахви того, кого оглядають, далі, ніж до середини і грудей;
• робити промацування обома руками;
• опускати голову вниз під час проведення огляду.

3. При огляді будівель у населеному пункті сільського типу, будівлі, що одиноко стоїть у лісистій місцевості (хутора, будиночка лісника):

• просуватися до об’єкта ділянками, що проглядаються з вікон і дверей;
• торкатися будь-яких предметів або речей у приміщенні, що оглядається, на вулиці та у дворі;
• самостійно відкривати двері, люки, пересувати меблі та змінювати місцезнаходження будь-яких речей; — приймати від господарів будь-які речі під будь-якими приводами;
• виконувати прохання господарів типу: «Сідайте тут, будь ласка», «Пригощайтеся», «Допоможіть…» тощо.

4. При штурмі будівлі, в якій знаходиться озброєний злочинець:

• проводити штурм, не вивчивши плану розташування приміщень у будівлі, не маючи даних про точне місцезнаходження злочинця, його озброєння, наявність і місцезнаходження заручників, відомостей про зовнішній вигляд злочинця і заручників, що дозволить їх розрізнити в момент штурму;
• за наявності реальної загрози життю та здоров’ю сторонніх людей;
• використовувати в багатоповерхових будинках ліфти для просування до місцезнаходження злочинця.

5. При пошуку, прочісуванні в лісі, на пересічній місцевості:

• вести вогонь на шум і по цілях, які нечітко видно;
• долати перешкоду всім разом («скупчуватися» перед перешкодою);
• при русі наступати на стовбури звалених дерев, кущі.

6. При проведенні пошуку в лісі вночі:

• палити, користуватися освітлювальними приладами (ліхтарями), розмовляти, відправляти природні потреби, залишати стрій підрозділу без дозволу командира (старшого групи);
• вести вогонь на шум і по цілях, які нечітко видно;
• рухатися при втраті візуального зв’язку з партнерами.

7. При проведенні спеціальної операції з припинення масових заворушень використовувати несправні засоби індивідуального захисту (ЗІЗ) і засоби активної оборони (ЗАО).

Тактика бойових дій у населених пунктах

В основі індивідуальних дій при вогневих контактах у містах лежить так зване «лівостороннє правило». Суть його полягає в тому, що людині правші (у якого права рука ведуча, таких людей близько 95%) зручніше і швидше вдаються всі дії, пов’язані з поворотом вліво (у лівші — вправо). Зручніше і швидше стріляти в умовах, коли треба рухатися або розвертатися вліво (проти годинникової стрілки) і набагато важче і менш результативніше — з розворотом вправо. Наприклад, візьміть автомат і уявіть, що мета знаходиться праворуч від вас. Спробуйте повернути зброю в бік цілі. Тепер навпаки, розгорніться зі зброєю вліво. Порівняйте ці два відчуття. Давно помічено, що всі дії, пов’язані з поворотом вліво, виходять у людини-правші результативніше і точніше, ніж дії, пов’язані з поворотом вправо. Цю особливість забезпечує загальна психофізична спрямованість нашої нервової системи, а також пристрій кістково-м’язового апарату людини. Це положення добре відомо стрільцям- спортсменам, які при виконанні спеціальних швидкісних вправ з кількох мішенях завжди починають стрілянину з крайньої правої мішені, розвертаючись по ходу стрільби справа наліво, проти годинникової стрілки. До речі, віддача пістолетів майже всіх систем «кидає» зброя вліво-вгору (по циферблату на 10-11 годин). До того ж вся серійна зброя виготовляється для стрільби з правої руки або з правого плеча.

У бойовій обстановці, стріляючи з автомата з правого плеча (з пістолета — з правої руки), намагайтеся частіше використовувати будь-яке укриття (камінь, стовпи, кути будівель і т.д.). Укриття в такому випадку повинно знаходитися зліва від вас, закриваючи корпус і велику частину голови. У такому випадку для зустрічного вогню залишаються відкритими руки, плече і менша частина голови. Якщо укриття розташоване праворуч від вас, вам доведеться стріляти з лівого плеча, це незвично і незручно, але ви будете більш-менш укриті. Якщо вам все-таки захочеться стріляти з правого плеча (що і відбувається часто­густо), ви відкриєте під постріли противника значну частину тулуба і всю голову. Помилкою буде також стрільба поверх укриття, ви підставите під вогонь голову, плечі і частину корпусу. Намагайтеся так організувати вогневий контакт, щоб можливі укриття противника були праворуч від нього, а ваші- ліворуч від вас. Для цього постійно намагайтеся (якщо це можливо по обстановці) «закручувати» поле бою, переміщаючись вліво від себе. Наприклад: противник знаходиться в будівлі і стріляє з вікна і, якщо ви наближаєтесь до нього (зрозуміло, перебіжками від укриття до укриття, під вогневим прикриттям товаришів) з правого від противника сторони, тобто огинає будівлю проти годинникової стрілки, перевагу будете мати ви, а не він. Противник змушений буде стріляти з лівого плеча, що незручно, неприцільно, і мало хто вміє так стріляти, або ж найчастіше стріляти він буде з правого плеча, з правої руки, підставивши під ваші постріли голову, плечі, більшу частину корпусу. Ваше ж укриття буде надійно вас захищати. Якщо ж навпаки, ви підходите зліва від противника, перевага на його боці. Максимально закритий буде він, а вам доведеться стріляти з лівого плеча, залишаючись за укриттям.

Не піддавайтеся спокусі стріляти з правого плеча — вам при цьому доведеться максимально підставлятися. При веденні бойових дій часто доводиться вибивати противника з руїн старих будинків, на будівництві, на пересіченій місцевості, з горищ і підвалів, зі скупчення гаражів, сараїв, господарських будівель, іншими словами, з лабіринтів. Поодинці в лабіринт заходити не можна — можна отримати чимось важким по голові або кулю в спину. Основний же групі доведеться прочісувати лабіринт, тому що не можна при настанні залишати позаду себе осине гніздо. Службові собаки, які можуть надати неоціненну допомогу, далеко не завжди виявляються під рукою навіть у мирний час. Сподіватися доводиться лише на себе. Тому необхідно дотримуватися основних принципів руху по лабіринту (між будівлями) — будь- яка будова, гараж, сарай і т.д., огинати тільки проти годинникової стрілки, справа наліво, при цьому автомат або пістолет знаходиться по праву сторону від вас, і ви будете мати перевагу, стріляючи вліво, навіть не цілячись, навскидку. Якщо ж обставини змусять обходити кут зліва направо, за годинниковою стрілкою, перекладіть зброю по ліву руку, щоб мати можливість стріляти вправо без розвороту. Загальне правило — кути будинків необхідно огинати, перебуваючи якомога далі від них. Цим же застрахуєте себе від раптового нападу — противник, що затаївся за рогом, відкривається вам поступово, не відразу, він втрачає перевагу раптовості.

Всі члени пошукової групи повинні знаходитися при роботі в лабіринті на відстані прямої видимості і контролювати безпеку своїх товаришів. Сходитися дуже близько теж не можна, щоб не загинути всім відразу від однієї гранати або автоматної черги. У лабіринті необхідно відпрацьовувати різні напрямки по черзі, всім колективом, що не розбрідаючись, хто відбився від своїх, той пропав. Не можна вдень входити в темне приміщення відразу, без підготовки, поки очі звикнуть до темряви, проходить час, і воно в даному випадку спрацьовує проти вас. Не можна відпрацьовувати темні підвали та горища без освітлювальних приладів. При проникненні на такі об’єкти необхідно променем світла обстежити простору праворуч і ліворуч від входу в глибину простору, потім з освітленого місця промінь світла різко переміщається углиб приміщення і на раніше освітлене місце різким кидком навскоси через дверний отвір, пригнувшись і присівши, висувається перший з тих, кому доведеться обстежити підвал, горище, сарай і т.д. Відразу ж, пригнувшись, він іде в сторону від дверей. Він висвітлює приміщення своїм ліхтарем, також, за необхідності, веде вогонь для прикриття тих, хто проникає слідом за ним. У будь-якому випадку джерело світла необхідно утримувати на витягнутій руці, протилежної тій, по який бік знаходиться зброя.

Не бачачи вас в темряві, можливо, навіть частково засліплений вашим ліхтарем, противник буде стріляти на світло і потрапляти в сторону від вас. При роботі в лабіринті до джерел шумів потрібно ставитися уважно, а до їх спрямованості та значенням — критично. Противник може відвернути вашу увагу, кинувши в потрібну йому сторону камінь, палицю, інший предмет. Нарешті, шумом вас можуть і кудись заманити в пастку. Зброя — автомат, пістолет слід тримати біля стегна. Витягнуте вперед зброя легко вибивається палицею, ногою і т.д. У разі потреби на близькій дистанції лабіринту можна вразити супротивника не цілячись, стріляючи «навскидку», від живота. Хто хоч трохи тренувався стріляти «по-македонськи», в цій ситуації буде на висоті.

При русі в темряві слід уникати освітлених місць або ж перетинати їх ривком, як можна швидше. У практиці неодноразові випадки, коли відірвався від основної групи військовослужбовець несподівано для себе стикається з групою противника. Фраза «потрапив у халепу» здавна пішла від такої саме ситуації. Назад бігти не можна — розстріляють в спину. Втікача завжди наздоганяє смерть. Природною, натренованого мислення, реакцією має стати наступне: одночасно з відкриттям вогню стріляйте в темпі з того, що у вас є, стріляйте не цілячись у бік противника якомога частіше і швидше, одночасно швидко переміщайтеся вперед до супротивника і вправо від нього. Тобто ваш напрям руху має бути, як завжди, вліво від вас. Члени групи противника змушені будуть повертатися для стрільби зліва направо, направляючи зброю у спини один одному, представляючи собою відмінну групову мішень. При різкому маневрі, наблизившись до супротивника, на ходу розстрілюйте «від живота», не цілячись, у ціль. Дійте як можна швидше. У даному разі виходу у вас іншого немає. Перші секунди не шкодуйте патронів, поки стріляєте, боковим зором намітьте собі щілину, де можна буде сховатися і перезарядитися. Не давайте супротивникові можливості зібратися й отямитися від вашого натиску. Залишайте ініціативу за собою.

Непоодинокі випадки, коли працівник поліції раптово потрапляє на вулиці, парку, на проїжджій частині дороги в обстановку, коли починається раптова стрілянина, незрозуміло, хто, куди, по кому стріляє, де свої, де чужі. У такому випадку треба рухатися. Стояти не можна. Рухайтеся від укриття до укриття. Зорієнтуйтеся. Не давайте супротивникові пристрілятися, «закручуйте» обстановку, переміщаючись вліво, змушуючи супротивника розгортатися для стрільби вправо і підставлятися, «відкривайте» його таким чином для свого вогню. Поставте його проти сонця, бігайте і стріляйте, кидайте гранати, не давайте супротивникові стріляти прицільно і взагалі підняти голову. Нав’язуйте йому свої умови. Якщо виявилися беззбройним, від прямого вогню йдіть різко вліво від себе, пригнувшись, зигзагами, перекатами в падінні до найближчого укриття. Навіть, якщо вас «затиснуло» настільки, що ви не знаєте, що робити, робіть хоч що-небудь. А раптом зробите правильно. Якщо вас декілька, не збивається в купу. Природне прагнення людей в хвилини небезпеки триматися групою може зіграти фатальну роль. Чи не уявляйте собою групову мішень і маневруйте, підтримуючи і прикриваючи один одного вогнем. Момент вогневого прикриття — закон в бойових діях. Дві групи, підтримуючи один одного вогнем, більшого досягнуть і матимуть менше втрат, ніж група більшого складу, але одна, яку ніхто не прикриває і не підтримує. Вам доведеться багато стріляти підчас бігу. При такій стрільбі намагайтеся натискати на спуск в одноопорній фазі — в момент перенесення ноги. Коли нога опускається на землю, це викликає сильний струс системи стрілець-зброя і зниження точності стрільби.

Бойовій групі в місті потрібно влаштувати сходи, дуже потрібна тактична одиниця. Через брак, як окремий випадок, снайпер бронебійними кулями б’є стіну змійкою вгору, а в отвори від куль боєць вставляє металеві стержні, по яких і піднімається. У місті необхідний протигаз: дим від горіння сучасних будматеріалів токсичний не менше хімічної зброї.

Невеликому підрозділу при веденні бойових дій в населених пунктах ніколи не можна відриватися далеко від своїх — можуть відсікти і знищити. Розумна дистанція — відстань, на якому вам можуть надати вогневу підтримку. Можна вирватися кілька кроків вперед з метою захоплення опорного пункту, закріпитися там, вогнем підтримати сусідів справа і зліва, прикрити їх вогнем, коли вони висуваються на один з вами кордон. Вогнева підтримка, вогневе прикриття, загороджувальний вогонь — неодмінна умова ведення війни в міських умовах. Для підходу до будівлі або іншого об’єкта, який необхідно захопити, використовується прийом, добре відпрацьований ще під час другої світової війни. Полягає він в наступному: автоматники просуваються до об’єкта по вулиці, з обох сторін, уздовж стін на відстані 6-7 метрів один від одного, кидками від укриття до укриття. Під час їх просування кулеметник (або кулеметники), що залишився позаду, підтримує і прикриває підрозділ вогнем, стріляючи на поразку (якщо це виходить), але в основному веде загороджувальний швидкий вогонь короткими чергами, за всіма цілями що появляються, по всіх місцях, звідки помічений вогонь противника (горища, підвали, вікна будинків і т.д.) гранатометниками, наявний у наш час в кожному відділенні, працює поряд з кулеметником і знищує укріплення і небезпечні вогневі засоби супротивника, кулеметні гнізда і снайперів, які стріляють переважно з глибини житлових приміщень.

Коли підрозділу вдалося просунутися вперед метрів на 60-70, залягти або сховатися за укриттями і відкрити стабільний вогонь, підтягується група прикриття — кулеметник і гранатометник. Автоматники ведуть вогонь по цілях, розташованих на протилежному боці вулиці, не забуваючи, звичайно,

контролювати обстановку ззаду себе. Група прикриття також не повинна втрачати пильність — противник може з’явитися і в тилу. Зразковий склад групи прикриття — кулеметник (або група кулеметників) і гранатометник з другими номерами, які переносять боєприпаси і забезпечують безперебійну роботу основних номерів, і командир підрозділу з радіостанцією. Аналогічні просування підрозділу під вогнем і в гірській місцевості. При штурмовому захопленні якогось об’єкта (опорного пункту противника) наближатися до нього слід при вогневій підтримці групи прикриття, яка під час штурму веде загороджувальний частий вогонь по вогневих точках противника, який атакується на об’єкті та іншим вогневим точкам противника, які вогнем підтримують своїх збоку. Якщо є можливість, наближатися до об’єкта краще з боку сонця — воно завадить противнику вести прицільний вогонь. Враховуючи, з яких вікон ведеться вогонь, наближатися до об’єкта краще з правого від стріляючого противника боку (описано вище). Вхідні двері на об’єкт розбиваються спеціальним засобом «Ключ» або «Імпульс» групою прикриття або ручними гранатами.

Прориватися всередину слід в той момент, коли двері вже розбиті, група прикриття веде інтенсивний вогонь, не даючи противнику стріляти по штурмовій групі прицільно після того, як в розбиті двері влетіла ще одна світло шумова граната. Відразу ж слідом за цим у двері закидається 1-2 ручних гранати. Штурмуючі прориваються всередину відразу ж за розривами своїх гранат. Перші з проникли в приміщення (пригнувшись і ривком) різко відходять в сторони від входу, ведуть вогонь чергами по всіх затемненим місцях, не цілячись! Завдання першого, що прорвався в приміщення, дати можливість увірватися основним силам штурмової групи, розчистити їм шлях вогнем, по обстановці прикрити їх. Потім, коли вони будуть перезаряджати зброю, вони змушені будуть залишатися на місці і потім рухатися вже у другому порядках. Боєприпасів для прориву в будівлю потрібно дуже багато. На верхні поверхи будівлі прориватися слід, притискаючись спиною до стін, на відстані трохи менше сходового прольоту один від одного, відразу ж слідом за розривами своїх гранат. На верхніх поверхах діяти доводиться згідно з діями в лабіринті. Дуже часто противник закриває вхідні двері в житлові приміщення на ключ зсередини. Це підступний прийом. Недосвідчені бійці скупчуються біля дверей, вирішують, що робити далі, намагаються прикладами вибити двері. І отримують через двері чергу на рівні живота. У правильному варіанті замок відстрілюється 3-4 пострілами з автомата (при стрільбі з АК-74 будьте обережні — спостерігаються непередбачувані рикошети). Атакуючі знаходяться з боків дверей. Після відстрілу замку двері відчиняються ударом ноги збоку, одночасно в відчинені навстіж двері закидається граната. Після її вибуху штурмова група різким кидком, пригнувшись (якщо, можливо, перший проникає ривком вліво від дверей), прориваються до приміщення, бійці відразу ж переміщаються в бік від дверного отвору, фіксуючи боковим зором обстановку, по необхідності застосовуючи зброю. Знову ж основне завдання перших, хто прорветься до приміщення, прикрити вогнем (якщо це необхідно) інших працівників штурмової групи.

У багатокімнатних житлових квартирах необхідно уважно обстежити всі схованки в шафі, під ліжком, за портьєрою противник може піднести неприємний сюрприз. Якщо ви зайняли будівлю під опорний пункт, відразу вживайте заходів, щоб вас не вибили звідти. Забарикадують нижні поверхи і напівпідвали. Визначте сектора обстрілу. Систему вогню визначте так, щоб можна було поперемінно стріляти з різних вогневих позицій не дати противнику пристрілятися і створити хибне уявлення про вашому чисельній перевазі. Кілька будинків — опорних пунктів, що перекриваються секторами обстрілу один одного, утворюють воістину неприступну фортецю. Опорний пункт — база для подальшого наступу, укриття для поранених, можливість оборонятися самим у разі ускладнення обстановки.

Штурму наступних опорних пунктів противника повинна передувати розвідка місцевості, в основному постійним наглядом з метою встановлення вогневих точок противника і можливих місць постановки противником вогневих засобів. Радіозв’язок при підготовці штурмових дій повинна мовчати. При штурмі вона повинна працювати у всіх підрозділах чітко — без неї неможлива реакція при зміні обстановки. Позивні і кодовані позначення повинні мати букву «Р», вона добре проходить в ефірі навіть при перешкодах. Не залишайте в тилу неконтрольованих об’єктів — вони знову можуть бути зайняті противником. Бронетехніка в місті легко вразлива, неповоротка і малоефективна. Покладайтеся тільки на себе. Снайпер проти вас почне працювати відразу ж, його завдання не стільки вбити, скільки дезорганізувати вашу роботу. Зробіть йому приманку — набийте старе обмундирування ніж попадеться під руку, показуйте йому цю приманку з різних вікон, міняючи на приманці шапки і каски, нехай при вдалому попаданні приманка падає, приспите цим його пильність і, коли ви встановите, звідки снайпер стріляє, його знищить ваш снайпер або гранатометник.

Штурмову операцію потрібно проводити, не звертаючи уваги на втрати, кожен боєць штурмової бригади повинен проявляти непохитність. Ні кроку назад! Назад дороги немає. Тільки вперед. Натиск — вогнем! Це чинить на противника деморалізуючу дію. При невдалому штурмі другий захід буде малоефективним. У супротивника з’являється можливість проаналізувати обстановку і зорієнтуватися. Досвід показує, що другий раз в атаку буде піднятися важче. Втрати особового складу під час другого штурму будуть більшими. Невдача позначиться на долі своїх же поранених товаришів, які залишилися на зайнятому противником об’єкті.

ВИСНОВКИ:

Отже, необхідно зазначити, що різна місцевість, різні населені пункти, немає двох однакових лабіринтів і т.д. Всього описати неможливо. Завдання полягає в тому, щоб переконати читачів, що в бойовій обстановці кожен повинен вміти думати безпосередньо на місці події, навчитися орієнтуватися в обстановці і миттєво приймати рішення. Шаблонів в індивідуальних діях немає. Тому вкрай необхідно проводити в колективі обговорення різних ситуацій, які можуть мати місце в практиці. Це гімнастика для мозку. Не всі ми однаково кмітливі та спритні. Один, потрапивши в критичну ситуацію, відразу здогадається, що треба робити. Іншому ж потрібен набір готових правильних рішень на всі випадки життя. Тому, подивившись на який-небудь об’єкт, обговоріть з колегами, де можливий супротивник може обладнати вогневі точки, з якої сторони вам краще і безпечніше підходити для штурму. Де можна сховатися, як і яким чином штурмувати. Як поставити противника в невигідні для нього умови стрільби. У ході обговорення виникнуть і інші питання. Більше питань — більше відповідей на них і готових рішень на майбутнє.