Вступ.

1. Особливості ринку меблів в Україні.

2. Обсяг меблевої промисловості у світі.

3. Перспективи меблевої промисловості в Україні.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Український ринок меблів оцінюється в 330 млн. доларів США, при цьому більше половини попиту задовольняють українські виробники. Нажаль, 35% ринку працює "в тіні", що обумовлено несприятливим регуляторним середовищем. Спритні ділки розробили багато шляхів в обхід існуючих законів, тому багато так званих «гаражників» (незареєстрованих підприємств, розташованих у гаражах) не платять реєстраційних внесків, використовують некваліфіковану низькооплачувану робочу силу і продають свої меблі за виключно низькими цінами. Ті, хто працює відкрито, не взмозі складати «гаражникам» конкуренцію за таких умов, при цьому до бюджету не надходять відповідні податки.

Сьогодні українські виробники меблів не мають підтримки з боку держави, оскільки сектор не був визначений як пріоритетний. Крім того, поза увагою уряду залишається питання щодо вирішення специфічних для цього сектору проблем та створення сприятливого середовища для виробників меблів.

Український ринок меблів сьогодні ділять такі великі виробники і продавці, як "Меркс", "Енран", "Ліга-Нова", "Прогрес", "Аматі", Narbutas&Ko, "Снайт", "Екмі", "Новий стиль", "Офіс Солюшнз" і "Артметалфурнітура".

Фактично вони присутні у всіх регіонах. Хоча є в регіонах свої, дрібніші виробники і оператори. Наприклад, на вінницькому регіональному ринку меблі в сьогодні працюють декілька десятків фірм та салонів, серед яких варто відзначити меблевий салон "ЛИВС", магазини "Комод", "Сучасна оселя", "Кухні на Соборній", фірми "ВС", "Носорог", "Гайтер", "Модерн-Експо" та інші. Практично половина потреб місцевого ринку покривається за рахунок пропозиції дрібних виробників, які працюють в сегменті дешевої продукції та меблів середньої цінової категорії. Те ж саме стверджує і експерт меблевого виробництва на Прикарпатті Неля Вилегжаніна, яка є співвласницею СП "Комекс" — меблевого підприємства, що в останні роки переходить за обсягами виробництва в розряд більш потужних виробників не лише на Прикарпатті: фірма створює мережу фірмових магазинів по всій Україні. Фахівці кажуть, нинішній потенціал галузі дозволяє вітчизняним виробникам виходити і на закордонні ринки.

Загалом на ринку присутні, за оцінками українських експертів, майже три тисячі підприємств. Внаслідок цього навіть великі виробники займають не більше 10%, а дрібні — майже 80% ринку.

1. Особливості ринку меблів в Україні

Меблі на Заході здавна вважають предметом першої необхідності, а, як відомо, найбільш надійним є заробіток саме на предметах першої необхідності. Така ідея досить швидко стала зрозумілою та популярною і в Україні. До того ж в українського виробника є чимало конкурентних переваг: дешева робоча сила, власна екологічно чиста сировина, значний потенціал ринку, що розвивається неймовірними темпами. На ринку меблів густо від товару і виробників, імпортер трапляється щоразу рідше (у певних сегментах імпортер панує завдяки відсутності вітчизняної продукції), а дорожчі меблі продаються краще від дешевих. На підвищений попит меблевої продукції, у свою чергу, впливають позитивні тенденції у сфері будівництва. Таким чином, «меблевий бум» є похідним від «будівельного».

Характерною рисою українського ринку меблів з початку 90-х рр. стала підвищена активність на ньому суб’єктів підприємницької діяльності, особливо «меблевий бум» серед споживачів став відчутний з 1996 р., натомість 2004-2005 рр. позначились суттєвим зростанням обсягів збуту операторів ринку меблів, що було досить прогнозованим.

За оцінками фахівців з меблевого виробництва, місткість ринку торік залишалася стабільною на рівні $290-310 млн. У сегментації змін також не відбулося: 63% припадає на хатні (побутові) меблі, 27% — на офісні, 10% — спеціальні меблі (зокрема, торговельне обладнання). Отже, сегмент спеціальних меблів динамічно розвивається, офісних — вступає у стадію насичення попиту, а побутових — також нарощує темпи. У найближчій перспективі виробництво і реалізація спеціальних меблів виглядає найбільш привабливо. Частка хатніх меблів розподіляється приблизно так: 30% — м’які меблі, 20% — кухні, 20% — корпусні меблі для віталень і передпокоїв, 15% — спальні, 10% — дитячі кімнати, 5% — меблеві дрібниці.

Сегментація попиту на меблі для помешкань

• М’які меблі 30%
• Кухні 20%
• Корпусні меблі для віталень і передпокоїв 20%
• Спальні 15%
• Дитячі кімнати 10%
• Меблеві дрібниці 5%

Втім така сегментація досить умовна, адже, наприклад, віяння останніх років — вбудовані шафи-купе — «відгризають» частку сегменту передпокоїв, гарнітурів для віталень і спалень. Наразі можливість використати простір максимально ефективно і власноруч сконструювати шафу стають дедалі вагомішим чинником вибору вбудованих шаф. За неофіційними даними провідних компаній ринку, щорічно попит стабільно зростає в усіх регіонах. Інші експерти говорять про 40% річного зростання попиту в цьому сегменті.

За словами українських меблевиків, майже усі матеріали і комплектуючі вони змушені імпортувати, оскільки вітчизняні підприємства неспроможні забезпечити продукцією належної якості. З огляду на це й ціни на такі меблі дещо вищі.

Кожен спектр меблевого ринку поділяють на кілька цінових рівнів: елітний, дорогий, середній і дешевий. Орієнтиром у ціновій політиці для багатьох виробників є «золота» середина[3, c. 11].

За співвідношенням «ціна-якість» такі популярні зараз на ринку багатофункціональних меблів шафи-купе посідають перші позиції, оскільки гарантують споживачам численні переваги (економія простору, надійність, зручність у використанні тощо).

Цілком закономірним нині є пошук відповіді на запитання: шафа-купе — розкіш чи потреба? Якщо кілька років тому шафи-купе були екзотичним явищем, не відомим пересічному українцю, то впродовж останнього часу саме цей вид умеблювання набув поширення. Проте це не лише особливість вітчизняного ринку меблів, навпаки — це європейські тенденції. Слід зазначити, що до нас популярність цих «домашніх помічників» прийшла досить пізно. Це пояснюється деякою консервативністю покупців та їх довготривалою прихильністю до так званих меблевих гарнітурів — корпусних меблів.

Шафи-купе, залежно від призначення та особливостей помешкання (площа, висота стелі, нестандартні форми, опуклості, нерівності, наявність мансарди), виготовляються на основі різних розсувних систем — Sevroll, Senator, Komandor, Kraft, Braun, Stanley тощо. Шафа-купе — це значно більше ніж меблі, адже завдяки їм досягається економія місця та збільшення простору, якого у наших малогабаритних квартирах так бракує. Шафи-купе є однією з форм вбудованих меблів, які сприяють перетворенню непотрібних та незручних ніш, комор та закутків у корисні та місткі об’єми. За допомогою шафи-купе можна навіть перепланувати приміщення і отримати додатковий простір. Можливість індивідуального проектування дозволила їм зайняти місце як у спальнях чи передпокоях, так і в офісах.

Тому важливо знати, з чого вона складається, чим визначається її якість, а, отже, надійність та довговічність. Основною відмінністю шафи-купе є використання розсувних дверей (як у купе поїзда, від чого й пішла назва шаф). Саме від того, якою буде розсувна система, залежить якість, зручність та довговічність шафи. Розсувна система — це профіль та роликовий механізм. Роликові механізми можуть встановлюватись зверху, знизу і в комбінованому варіанті. Верхнє розташування звільняє від необхідності монтажу нижніх направляючих, але коштує дорожче. Нижні направляючі надійніші, але вони можуть засмічуватись пилом та дрібним сміттям, тому потребують додаткового прибирання. Профілі бувають сталеві та алюмінієві. Алюмінієвий профіль дорожчий, але тільки він може бути закритий з усіх боків і повністю сховати роликовий механізм. Крім того, він стійкий до механічних пошкоджень та більш надійний. З точки зору відповідності сучасним світовим тенденціям, саме використання алюмінієвих деталей, а також застосування у технології виробництва нових металевих сплавів, які відрізняються підвищеною витривалістю, свідчить про логічне продовження теми «Hi-tech» одночасно з впровадженням нових концепцій. Наприклад, модним не лише в Україні, а й у світі є комбінування скла, дерева та металу. На відміну від попередніх років, коли популярними були матові поверхні, сьогодні модними є блискучі. Основною вимогою залишається дотримання лаконічних форм у стилі «мінімалізму».

Якість шафи-купе переважно залежить від якості її зборки і встановлення, наскільки точно враховані всі особливості приміщення, можливі нерівності, точності виготовлення деталей.

Країни, з яких імпортують меблі в Україну, поділені на три групи: ті, що більшу частину продукції постачають за цінами, нижчими від середнього рівня; за цінами середнього рівня і за цінами вище середнього. До першої групи однозначно відносять Польщу. Продукція цієї країни вже давно конкурує з вітчизняними меблями у нижчому ціновому рівні. До другої групи належать Чехія, Югославія, Словаччина, Данія, Румунія. Третю групу представляють Італія, Німеччина, Бельгія, Іспанія.

Як правило, український ринок заповнений меблями імпортного виробника не надто доброї якості, але доступної ціни, або ж імпортними меблями за завищеними цінами, переконаний директор вінницької меблевої фірми "Еліпс" Віталій Мазур.

"Розподіл ринку між українськими та зарубіжними виробниками приблизно 60 на 40. Наші меблі стають все більше популярними і конкурентоздатними з низки причин", — вважає виконавчий директор Української асоціації меблярів (УАМ) В’ячеслав Павлов[2, c. 36-41].

2. Обсяг меблевої промисловості у світі

Значне зростання меблевої промисловості в світі продовжуватиметься, стверджують аналітики міланського Центру вивчення меблевої промисловості.

Звіт «CSIL Milano» – міланського Центру вивчення меблевої промисловості – свідчить: позиції меблів на всіх крупних меблевих ринках посилюються. Список держав, у яких попит в поточному році збільшиться хоч би на декілька відсотків, досить великий і включає країни Західної і Східної Європи та Азії.

Світовий експорт меблів в нинішньому році досягне суми 100 мільярдів доларів. Збільшиться світовий експорт й інших промислових товарів, його загальний обсяг складе 10 трильйонів доларів. Основними імпортерами залишаться США, Німеччина, Великобританія, Франція і Японія.

Російський ринок меблів є одним з найконкурентніших, де представлені і працюють як великі меблеві фабрики, так і безліч невеликих фірм-виробників меблів. Незважаючи на великий потенціал розвитку галузі, споживання меблів у Росії в порівнянні з європейськими країнами залишається на вкрай низькому рівні. Обсяг світового ринку меблів перевищує 200 млрд євро на рік, при цьому частка Росії в ньому складає лише близько 0,61%. Торік у середньому росіяни витрачали на меблі від 20 до 29 дол. на людину.

За оцінкою відділу Департаменту промисловості Мінпроменерго РФ, у Росії меблі виробляють 5770 підприємств, серед яких більш 500 великих і середніх. Частка малих підприємств у загальному обсязі виробництва за чотири роки виросла майже в два рази.

За експертними оцінками, загальний обсяг ринку меблів для будинку в 2004 р. виріс на 13% у поточних цінах і на 5,3% у порівнянних цінах. Тим часом за останні роки відзначається зниження темпів приросту ринку — з 13,7% у 2001р. до 5,3% у 2004р. У порівнянних цінах приріст ринку домашніх меблів у 2005 р. склав уже 2,32%.

Відповідно до офіційної статистики, обсяги споживання меблів (включаючи офісні і спеціальні) за останні п'ять років виросли більш як у два рази: у 2000 р. у середньому росіяни купували меблів на 9 дол. на людину, а в 2004 — уже на 20. Приміром, французи витрачають на меблі до 200 євро в рік, німці — до 300.

За даними Міністерства економічного розвитку і торгівлі (МЕРТ), загальний обсяг продажу меблів на російському ринку складає 3 млрд дол. (89,1 млрд руб.), і 4,6 млрд дол. (132,4 млрд руб.) — за неофіційними даними. У 2005 р. обсяг споживання меблів (включаючи офісні і спеціальні) на одного росіянина за офіційними даними склав 22 дол. (або 621 руб.), і 32 дол. (923 руб.), якщо говорити про реальні обсяги. За даними того ж МЕРТу, частка імпортних меблів на ринку склала 45-47%. Споживання меблів на душу населення на даний час складає 12 євро, у 30-40 разів нижче, ніж у країнах ЄС. Цим багато в чому обумовлений значний ріст імпорту меблів у Росію. У МЕРТі думають, що з огляду на збільшення в перспективі платоспроможного попиту на меблі, у цьому сегменті ринку в російських виробників є значні резерви зростання виробництва. Але самі гравці ринку налаштовано більш песимістично: якщо в 2004 р. імпорт меблів у цілому виріс на чверть, тоді як російське виробництво тільки на 13%, то при збереженні такої тенденції вітчизняні виробники можуть втратити ринок[4, c. 61-64].

Лідером у світовому виробництві меблів є США, які щорічно виготовляють меблів на суму 45,4 млрд. євро, що становить 20,5% від загальносвітового випуску меблевої продукції. Лідерами європейського меблевого виробництва є Італія (20,4 млрд. євро, або 9,2% від загальносвітового випуску) та Німеччина (20,1 млрд. євро, або 9,1%). Четверту і п’яту сходинки меблевого хіт-параду посідають Китай (19,4 млрд. євро) та Японія (16,2 млрд. євро).

Чільні місця у другій п’ятірці рейтингу посідають європейські країни: Великобританія (11,7 млрд. євро), Франція (9,1 млрд. євро), Іспанія (8,6 млрд. євро), Польща (4,5 млрд. євро).

Показники експорту та імпорту доповнюють загальну картину, що характеризує світове виробництво меблів. Лідерами експорту меблів є Китай, Італія, Німеччина, Польща, а найбільшими імпортерами меблевої продукції є Німеччина, Великобританія, Франція, Японія.

Дуже цікавою характеристикою виробництва меблів є питомий показник виробництва меблевої продукції із розрахунку на одну особу. В Україні виробництво меблів із розрахунку на особу становить близько 7 євро, в Росії — 11 євро, Італії 356 євро[4, c. 65].

3. Перспективи меблевої промисловості в Україні

За оцінками вітчизняних експертів, ринок має потенціал розширення до 70 млрд грн.

Із загальної кількості реалізації нових меблів 60% становлять меблі для житла, 25–30% — офісні, 5–10% — спеціальні для шкіл, ВНЗ, медичних установ. У ціновому діапазоні дешеві масові меблі сягають 40% обсягу продаж, середній ціновий сегмент — 40–50%, найдорожчі меблі бізнес і преміум-класу становлять лише 10%.

На ринку понад вісім тисяч компаній та магазинів продають меблі.

За результатами дослідження цього сектора меблів, проведеного на замовлення проекту БІЗПРО за сприяння USAID, доведено: впродовж кількох попередніх і нинішнього року меблевий ринок демонструє стабільне зростання виробництва та збуту продукції.

Зростає також внутрішній споживчий ринок, експорт та імпорт готових меблів, меблевих плит і фурнітури. Експерти переконані, що цей ринок має перспективу зростання принаймні на найближчі роки, він є ефективним для залучення інвестицій та впровадження новітніх технологій. Меблеві підприємства активно модернізують виробничі потужності. У минулому і нинішньому роках нове обладнання купували дві третини підприємств. Нові ж технології придбали лише третина підприємств.

Обсяги зростання меблевого ринку прогнозують для всіх секторів: щороку на 10–15% зростає попит на меблі для дому, офісні й спеціального призначення. Триває тенденція до зменшення ринкової частки сегмента дешевих меблів і зростання частки середньої цінової категорії. Це пояснюється зростанням вимог споживачів до якості, дизайну, матеріалів, надійності та довговічності виробів.

Упродовж 2000–2006 років обсяги виробництва меблів і прямі іноземні інвестиції в галузь зросли на 30%. На думку експертів, це є свідченням того, що вітчизняна меблева галузь розвивається завдяки іноземному капіталу, передовим технологіям і матеріалам, які наші виробники отримують із-за кордону. Основна частка інвестиційних коштів використовується для придбання нового обладнання. Інвестиції у нові технології дорогі, тому їх використовують переважно великі підприємства. Водночас безпосереднє інвестування виробничих процесів відбувається завдяки власним коштам[5, c. 38-39].

Меблева галузь — одна з найчутливіших до зовнішньоекономічного впливу. Не дивно, що меблевики в переважній більшості з оптимізмом сприймають перспективи вступу України до СОТ, адже перед ними відкриються ринки багатьох країн. За висновками експертів, сектор меблів має потужний потенціал на внутрішньому та міжнародному ринках. Особливі конкурентні переваги ми можемо мати в сегменті металевих офісних меблів, які нині користуються високим попитом на західних ринках.

В Україні є чимало високоякісного металу, що використовується в меблевому виробництві, тому за співвідношенням ціни та якості вітчизняне металеве офісне обладнання може стати однією з основних експортних переваг на світовому ринку. Найбільша проблема експорту українських меблів — низький рівень міжнародної сертифікації вітчизняної продукції. Міжнародну сертифікацію запроваджують здебільшого великі підприємства, які мають експортні угоди.

За оцінками директора Української асоціації меблевиків (УАМ) В’ячеслава Попова, після набуття нами членства в СОТ, експорт вітчизняних меблів може зрости вдвічі. Найбільшим імпортером українських меблів є Росія, на яку припадає половина всього експорту. Решта надходить в країни близького зарубіжжя та Західну Європу. Основними експортерами є великі меблеві підприємства. Побічним наслідком вступу до СОТ, на думку фахівців, стане банкрутство деяких дрібних виробників і укрупнення підприємств, утворення великих корпорацій.

За останні роки реалізація меблів щороку зростала на третину. Промислове виробництво за п’ять років також збільшилося втричі. Меблеві підприємства фактично розвивалися завдяки зростанню попиту на ринку. Торік меблеві підприємства виробили продукції на три мільярди гривень. Експорт товарів українського виробництва щорічно зростає в середньому на 20–25%, минулоріч експортовано продукції на 800 млн гривень.

Незаперечною конкурентною перевагою меблевої галузі є те, що головний енергетичний ресурс, який вона використовує, — це електроенергія. Частка її у загальному балансі витрат підприємств становить 10–15%, більшість з них активно впроваджують енергоощадні технології. На кожну гривню виробленої продукції підприємства галузі споживають енергії на п’ять-сім копійок. За енергоефективністю вони — поза конкуренцією. В меблевій галузі й суміжних торговельних мережах зайнято 450 тисяч осіб. Відносно дешева та висококваліфікована робоча сила — ще одна реальна конкурентна перевага на глобальному ринку.

Те саме стосується географічного положення України. Західні, південні й східні ринки зручно розташовані для транзитних і експортних операцій. Єдиною реальною перешкодою для розвитку експорту меблевики вважають систему відшкодування експортерам ПДВ. Часто держава не компенсує експортерам сплачений ПДВ. За таких обставин вітчизняні виробники втрачають 20% конкурентоспроможності порівняно з іноземними конкурентами. Тому наші виробники наполягають на тому, що ПДВ має відшкодовуватися автоматично, а якщо такий механізм неможливий, пропонують скасувати цей податок як такий, що утискає економічно активні підприємства.

Представники УАМ переконані, що меблева галузь має стати стратегічною з погляду її потенційних експортних можливостей. Одна з ключових переваг — значні запаси деревини, полімерів, скла та металів, які є основною сировиною[3, c. 11].

Українські меблеві підприємства працюють переважно на вітчизняній сировині. Експерти вважають, що завдяки збереженню антидемпінгового мита на імпорт ДСП східноєвропейського виробництва, поліпшенні якості вітчизняної сировини і напівфабрикатів, використання вітчизняних меблевих плит у майбутньому зростатиме. Водночас УАМ вважає, що мито на імпортні меблеві плити гальмує розвиток конкурентоспроможності українських підприємств, які не мають права вибору сировини за якістю і ціною. Меблевики переконані, що мито на імпорт цих плит призводить до загального подорожчання кінцевої продукції, від чого потерпають споживачі.

Експерти меблевого ринку зазначають, що імпорт продукції закордонного виробництва щороку зростає в середньому на 24%, але частка імпортних меблів на українському ринку з року в рік зменшується. Вітчизняні виробники витісняють імпорт переважно з нижнього і середнього цінових сегментів. Більшість імпорту на нашому ринку представлено еліт і бізнес-класом для дому та офісів. Лідерство серед імпортної продукції утримують італійська продукція, значна частина припадає на білоруські, литовські, німецькі, польські, румунські, французькі, фінські й чеські меблі. Експерти пояснюють таку тенденцію дією митних бар’єрів, через які дешеві імпортні меблі стають неконкурентоспроможними за ціною на внутрішньому ринку.Фахівці вважають, що нині 35% спеціалізованого ринку працює в «тіні». Це — дрібні підприємства, які складають меблі з готових комплектів малими партіями і не сплачують податків. За підрахунками президента УАМ Олександра Беляєва, в Україні майже п’ять тисяч підприємств виробляють меблі. З них лише близько 300 великих і середніх, що працюють в промисловому режимі, решта — малі приватні підприємства та майстерні, які виготовляють ексклюзивні зразки на замовлення невеликими партіями. Великі й середні підприємства виробляють загалом близько 60% вітчизняних меблів. Через масовість виробництва собівартість їхньої продукції значно менша, а рентабельність виробництва вища. Проте й малі підприємства мають деякі переваги. Вони гнучкі й враховують найменші побажання клієнтів, їхня продукція розрахована на конкретного споживача або цільовий місцевий ринок, уподобання якого дрібному виробникові добре відомі[1, c. 22-24].

Висновки

У наш час, нарешті, з’явилась можливість вибирати. Ринок меблів, зокрема його сегмент — шафи-купе, нині можна назвати ринком покупця, позаяк саме споживачі диктують свої умови, нав’язуючи виробнику певні смаки та уподобання, багато в чому, щоправда, зумовлені особливостями їх оселі. Таким чином, процес придбання меблів стає приємним та спокійним, хоча для кожного все ще залишається надзвичайно відповідальною справою.

Споживачі вимогливі не лише до якості меблів, але й до роботи з простором, кольором та стилем. Зараз, коли молодь стала активною частиною суспільства і справжнім творцем майбутнього, молодшає і змінюється бізнес та, відповідно, мода на інтер’єри. Саме тому багато дизайнерських агентств пропонують своїм клієнтам більш сучасний, «помолоділий» інтер’єр, в якому разом із класом і стилем поєднувалася б невимушена розкіш. Тотальна схожість побуту, меблів, способу життя давно відійшла у минуле. Починаючи з кінця 90-х рр. минулого століття можна і просто необхідно дозволити собі індивідуальний дизайн, авторський інтер’єр. Так звані корпусні меблі, основа наших традиційних стінок, як правило, виконані з ламінованої ДСП або MDF, будуть поступово видозмінюватись. Нині стінки модно розсувати, розставляти у різні кімнати, що дає відчуття більшої свободи простору й повітря. Новою тенденцією є розділ простору кімнати за допомогою розсувних міжкімнатних перегородок, за кожною з яких панує свій світ.

Дедалі більш популярними стають меблі з «масиву» або натурального дерева. Причому «масивом» можуть бути не всі меблі, а лише зовнішні елементи-прикраси.

Таким чином, меблеву промисловість можна вважати одним із перспективних секторів розвитку економіки України, що потребує підтримки держави.

Серед основних заходів, які стимулювали б розвиток меблевого виробництва, визначені такі:

1. Визнати меблеву промисловість у рамках України якщо не пріоритетною, то принаймні перспективною.

2. Забути про Китай і ретельно вивчити досвід Польщі, Естонії, Латвії, Литви.

3. Конкурувати з допомогою дизайну, використовуючи національні традиції, удосконаленого сервісу й обслуговування.

4. Інвестувати кошти у перспективні вітчизняні наукові дослідження і галузеву освіту.

5. Розвивати вітчизняне виробництво обладнання, фурнітури і матеріалів.

6. Захистити виробника всіма можливими засобами державного регулювання.

Здійснення цих заходів дасть можливість не тільки наростити «меблеві м’язи» (наявність сильних м’язів, можливо, дозволить мишці втекти від тигра), але й частково розв’язати соціально значущі проблеми державного масштабу.

Список використаної літератури

1. Весна на ринку меблів //Галицькі контракти. — 2001. — № 14. — C. 22-25

2. Касумов Т. Метаморфози меблевого ринку //Галицькі контракти. — 1998. — № 42: Документи для роботи. — C. 36-41

3. Кийко О. Проглотит ли "восточный тигр" украинскую "мебельную мышку"? //Зеркало недели. — 2007. — № 26 (июль). — C. 11

4. Трамбицкая Л. Структурные особенности рынка мебели //Маркетинг. — 1998. — № 3. — C. 61-65

5. Шафранов В. Исследование и прогнозирование рынка мебели/ В. Шафранов //Маркетинг. — 2006. — № 4. — C. 38-48