Зовні цінності виступають як властивість предмета або явища. Проте цінності притаманні предмету або явищу не від природи, не просто через внутрішню структуру об’єкта самого по собі, а тому, що об’єкт втягнутий у сферу суспільного буття людини і стає носієм певних соціальних відносин. У ставленні до суб’єкта — людини цінності служать об’єктами її інтересів, а для її свідомості здійснюють роль повсякденних орієнтирів у предметній і соціальній дійсності, визначення різноманітного практичного ставлення людини до навколишніх предметів і явищ.

Це поняття використовується у двох смислах:

• те, що людина особливо цінує в житті чи, зокрема, у праці (трудова цінність) і тому є одним із джерел мотивації поведінки;
• те, що виступає як еталон належного (високі цінності, «загальнолюдські цінності») й тому коректує поведінку.

Система цінностей і особливо цінностей, що вважаються високими, — важливий елемент культури взагалі й корпоративної культури зокрема. При цьому важливий не тільки перелік цінностей, а і процес їх формування та дії, що обумовлюють мотивацію, а також середовище, яке впливає на цей процес. Цінності відносно просто можуть бути визначені за допомогою анкетних опитувань чи тестів.

З огляду на викладене, далі, якщо мова йтиме про психологічні теорії, частіше будемо використовувати терміни «потреби», «мотиви», «мотивація», а якщо обговорення буде пов’язане із соціокультурними аспектами (саме вони і є головним предметом розгляду), — термін «цінності». При огляді літературних даних буде застосовуватись той термін, який уживав автор розглянутої теорії.