Педагогічне спілкування – це професійне спілкування викладача зі студентами в процесі навчання і виховання.

Особливостями педагогічного спілкування є те, що воно спрямоване на створення умов для всебічного розвитку особистості, дозволяє соціально-психологічними процесами в студентському колективі та забезпечити працездатний клімат.

Особливість педагогічного спілкування зумовлена його суспільною роллю в навчанні, вихованні й розвитку особистості, які є органічною частиною багатосторонньої взаємодії педагога з учнями й учнями між собою. Так, під час реалізації навчальної цілі спілкування забезпечує психологічний контакт з учнями, формує позитивну мотивацію навчання, створює психологічну атмосферу колективної творчості. У процесі спілкування учні (студенти) отримують різноманітні знання про себе, своїх друзів, способи найбільш раціонального вирішення поставлених педагогом завдань. Водночас – вони набувають і передають не тільки наукові факти, уявлення, ідеї, але й ціннісні відношення, інтереси, настрої, почуття. У спілкуванні особа прагне реалізувати свою соціальну роль, свої організаторські і комунікативні здібності.

Педагогічне спілкування – це не тільки джерело інформації. Воно створює умови для виховання особистості. Педагоги стверджують, що мистецтво виховання – це насамперед мистецтво спілкування. У спілкуванні важливу роль відіграють не тільки прийоми й методи, які використовує педагог, а й індивідуально-психологічні властивості його особистості. Спілкуючись із ним, учень засвоює вміння жити серед людей, розуміти їх, співпереживати, співчувати, допомагати іншим, турбуватися про них. Аналізуючи їхнє ставлення до себе, рефлексуючи, учень (студент) виявляє потребу в самовдосконаленні й реалізує її у процесі самовиховання. Під час спілкування налагоджуються взаємовідносини між педагогом і учнями; здійснюється емоційний та вольовий взаємовплив і взаємодія його учасників, формується спільність думок, поглядів, досягається взаєморозуміння, здійснюється передавання й засвоєння стилю поведінки, звичок; формується пізнавальна спрямованість особистості; переборюються психологічні бар’єри. Якщо раніше учня (студента) розглядали як об’єкт виховного впливу, то нині педагоги прагнуть до ситуації співробітництва, а вона висуває певні вимоги до організації процесу спілкування. Такими вимогами, зокрема, можуть бути: довірливість у спілкуванні з учнями; діалогічність; взаєморозуміння, яке є психологічною основою співробітництва; взаємодія з суб’єктами спілкування, а не тільки вплив на них.

Досягнення розвивальної цілі через спілкування сприяє створенню психологічних ситуацій, які стимулюють самоосвіту й самовиховання особистості, зокрема: створюються можливості для виявлення та врахування індивідуально-психологічних особливостей учнів, здійснюється соціально-психологічна корекція в розвитку і становленні важливих їхніх особистісних якостей (мова, мислительна діяльність). Педагогічне спілкування виступає однією з важливих умов виявлення й розкриття кращих сторін особистості, формування її свідомості й самосвідомості, стимулювання її розвитку. Педагога Карл Роджерс називає фасилітатором спілкування. Це означає, що він допомагає учневі (студентові) проявити себе, розкрити те позитивне, що в ньому є. Зацікавленість педагога в успіху своїх вихованців сприяє самоактуалізації учня та його подальшому розвитку.

Педагогічне спілкування як процес організації, встановлення й розвитку комунікації, взаєморозуміння та взаємодії між педагогом і учнями має мотиви, ціль, функції, зміст спілкування та способи його реалізації, а також результат.

Мотивами спілкування можуть бути: потреби, інтереси педагога; потреби й інтереси суб’єктів спілкування, які спонукають їх до спілкування; потреби, зумовлені необхідністю спільно розв’язувати навчально-виховні завдання. Співвідношення мотивів спілкування педагога з учнями (студентами) може коливатися від повного збігу до конфлікту. Відповідно до цього спілкування може носити дружній або конфліктний характер.

Основними цілями педагогічного спілкування можуть бути: передавання та отримання навчальної інформації, активізація суб’єктів спілкування, управління спільними діями. Цілі суб’єктів спілкування можуть збігатися або суперечити, від чого й залежить характер спілкування. Категорія цілей спілкування динамічна. Динаміку цілей розглядають як перманентний процес коригування в ході адаптації до середовища спілкування, що створюється його суб’єктами. Усвідомлення цілей спілкування розглядають як проектування, в якому точність проекту залежить від ступеня усвідомленості цілей.

До функцій педагогічного спілкування належать:

а) комунікативна— встановлення і регуляція взаємовідносин між викладачем та студентами, забезпечення гуманістичної спрямованості розвитку студентів;

б) психологічна— створення умов для забезпечення психологічної свободи студента, прояву індивідуальної своєрідності його особистості; зняття соціальних затисків, які заважають цьому;

в) пізнавальна — забезпечення повноцінного сприймання навчальної інформації студентами, формування в них особистісного, емоційно-ціннісного ставлення до знань;

г) організаційна — забезпечення раціональної організації на­вчально-практичної діяльності студентів.

Структура педагогічного спілкування. У психологічній структурі педагогічного спілкування можна виокремити кілька етапів:

1. Підготовка педагога до спілкування.
2. Вступ до педагогічного контакту і початковий момент взаємодії з групою.

3.Організація і управління спілкуванням у ході проведення заняття (лекції, семінару).

4. Стилі та моделі педагогічного спілкування викладача і студента. Бар’єри та ускладнення в процесі комунікації. Стилі та моделі педагогічного спілкування викладача і студента:
5. Спілкування на підставі захоплення спільною творчою діяльністю
6. Стиль педагогічного спілкування, що ґрунтується на дружньому ставленні.
7. Спілкування-дистанція.
8. Спілкування-залякування.

Бар’єри та ускладнення в процесі комунікації. Соціальний бар’єр зумовлений домінуванням рольової позиції викладача в системі педагогічної взаємодії. Викладач підноситься над особистістю студента, постійно демонструє свій соціальний статус. Фізичний бар’єр пов’язаний з організацією фізичного простору взаємодії. Так, неправильно організований простір спілкування спричинює ізольованість викладача. Він неначе віддаляє себе від студентів, намагаючися сховатися за стіл, стілець чи в куток. Смисловий бар’єр, як правило, пов’язаний з неадаптованим до рівня сприйняття студентів мовленням викладача, яке за­надто насичене незрозумілими словами, науковими термінами, що використовуються без коментаря. Це стає причиною зниження інтересу у слухачів, утворює дистанцію у взаємодії.

5. Педагогічні конфлікти, їх види, причини виникнення, розв’язання та усунення. Конфліктні ситуації, що виникають між викладачем та студентом, називаються педагогічними конфліктами. Виділяють такі види педагогічних конфліктів: конфлікт діяльності, конфлікт поведінки, вчинку, конфлікт взаємин. Для ефективного подолання конфліктної ситуації, її розв’язання та усунення викладачеві необхідно обрати поведінку, враховуючи власний стиль, стиль ін­ших, втягнутих до конфлікту людей. Психолого-педагогічна наука виокремлює п’ять стилів поведінки в конфліктній ситуації: конкуренція або суперництво, уникнення, пристосування, співробітництво, компроміс.