Вступ.

1. Сутність, функції та організація фінансів підприємств.

2. Фінансові ресурси підприємств.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Фінанси підприємств є важливою ланкою здійснення господарської діяльності та сфери державного регулювання усієї фінансової системи держави. Фінансові ресурси підприємств формуються в результаті фінансово-господарської діяльності. Ефективність діяльності підприємства і його фінансові результати залежать від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності незалежно від форми власності й організаційно-правової форми господарювання.

У процесі підготовки студенти економічних і фінансових факультетів мають вивчати питання формування та мобілізації використання виробничого, інвестиційного та фінансового потенціалу підприємства.

У роботі розглянуто джерела та фактори формування фінансових ресурсів, витрат і грошових надходжень на підприємстві від усіх видів діяльності. Найбільш дієвий фактор збільшення прибутку — це собівартість виготовлення продукції (робіт, послуг).

Ефективність використання оборотних коштів суттєво впливає на результати діяльності та джерела формування ресурсів підприємства. Одне з основних джерел фінансових ресурсів — кредитування та забезпечення раціонального використання кредитних ресурсів. Атому необхідно знати форми і види кредитів, що діють в Україні, механізм їх отримання, використання та повернення.

Для досягнення основної мети підприємства треба насамперед регулярно здійснювати моніторинг його фінансового стану, вчасно виявляти резерви та вміло їх використовувати. Майбутні фахівці повинні вміти самостійно проводити фінансовий аналіз господарюючого суб'єкта, визначати ефективність самої методики проведення такого аналізу. Для прийняття оперативних рішень важливе значення має аналіз руху грошових коштів за усіма видами діяльності.

1. Сутність, функції та організація фінансів підприємств

Фінанси є кровоносною системою підприємницької діяльності. Рух грошей, його швидкість і масштаби визначають працездатність фінансової системи. З руху грошей починається і ним завершується кругообіг коштів підприємства, оборот всього капіталу.

Якщо б підприємницька діяльність складалася лише з операцій з готівковими коштами, то рух капіталу легко виявлявся. Проте готівкові кошти — це лише одна з форм капіталу. Іншими формами капіталу є товарна і виробнича. Операції з ними в кінцевому результаті зведуться до грошового обміну, але в кожний даний момент це не є очевидним. Тому процес руху капіталу затушовується, аналіз і оцінка фінансів підприємства ускладнюються.

В умовах ринку питання стану фінансів підприємств цікавить мільйони українських громадян-акціонерів, а також інших безпосередніх і опосередкованих учасників економічного процесу. Це питання найбільш важливе для працівників самого підприємства і його адміністрації, тому що механізм ринку може призвести і до банкрутства. [5, c. 16]

Згідно з Господарським кодексом України підприємство — суб'єкт господарювання, створений для здійснення підприємницької діяльності на свій страх та ризик, основною метою якого є одержання максимального прибутку та задоволення суспільних потреб членів суспільства. Під фінансами розуміється процес руху коштів у виробництві, при розподілі прибутків, перерахуванні податкових платежів у дохід бюджету, формуванні різноманітних грошових фондів. Спільним для перерахованих вище процесів є те, що всі вони мають грошову форму вираження.

Грошовий характер головною ознакою фінансової сфери, проте фінанси — це не самі гроші, а грошові відносини, за допомогою яких відбувається розподіл і перерозподіл вартості валового внутрішнього продукту (ВВП), валового національного продукту (ВНП). У результаті формуються грошові доходи і відбувається їх нагромадження на підприємствах і в державі. Ці доходи використовуються на розширене відтворення, задоволення соціальних та інших потреб суспільства.

У структурі фінансових відносин фінанси підприємства займають визначне місце, оскільки обслуговують основну ланку суспільного виробництва, де створюються матеріальні блага. До складу фінансів підприємства можна віднести такі групи грошових відносин:

• з іншими господарюючими суб'єктами — сплата й одержання штрафів при порушенні договірних зобов'язань, внесення пайових внесків і їх частка в розподілі прибутку, вкладення коштів у цінні папери, одержання дивідендів, розрахунки зі споживачами, постачальниками, суб'єктами ринкової інфраструктури України і зарубіжжя;
• всередині підприємства (між робітниками і підрозділами) — пов'язані з формуванням і використанням на підприємстві цільових фондів коштів (статутного фонду) та ін.;
• з вищими управлінськими структурами підприємств;
• з фінансово-кредитною системою держави — з бюджетами різних рівнів, банками, страховими організаціями, інвестиційними фондами та компаніями, з фондовим ринком.

Фінанси підприємств виконують дві функції:

• розподільчу — за допомогою фінансового механізму відбувається формування фондів суб'єкта;
• контрольну — дозволяє дізнатися, наскільки своєчасно і повно фінансові ресурси надходять у фонди і як використовуються на підставі фінансової і бухгалтерської інформації.

За економічною сутністю фінанси підприємств — це грошові відносини з формування і використання грошових витрат, прибутків і фондів підприємств. Матеріальним носієм фінансових відносин є фінансові ресурси, які знаходяться в розпорядженні підприємств і призначені для задоволення його виробничих та соціальних потреб.

У господарюючого суб'єкта створюються такі грошові фонди:

• статутний фонд (капітал) — основне початкове джерело власних коштів (власний і оборотний капітал);
• додатковий капітал, створений за рахунок приросту вартості майна (переоцінка основних фондів, перевищення вартості акцій над номіналом, добродійна або безвідплатна передача коштів суб'єкта);
• резервний (страховий) фонд (капітал) — фонд суб'єктів, що формується згідно із законодавством України. Використовується для виплати дивідендів за привілейованими акціями або збитків поточної діяльності (чи ліквідації) підприємства;
• інвестиційний фонд (або фонд розвитку виробництва (ФРВ) — включає амортизаційні відрахування і кошти на розвиток виробництва та ін.;
• фонд споживання — кошти, спрямовані на соціальні потреби, заохочення, утримання невиробничої сфери, компенсації, одноразові виплати, допомоги й т. ін.;
• фонд оплати праці — кошти, спрямовані на виплату основної і додаткової заробітної плати, матеріального заохочення робітників суб'єкта;
• фонд платежів у бюджет — призначений для резервування коштів, необхідних для виплати податків і обов'язкових платежів у бюджет відповідно до законодавства України;
• валютний фонд — формується на підприємствах, які здійснюють реалізацію продукції на експорт і мають валютний виторг.

Фінанси підприємств — це фінансові відносини, що виникають у процесі формування основного й оборотного капіталу, фондів грошових коштів, їх розподілу і використання. Фінанси підприємств — складова частина фінансової системи.

Фінанси — грошові відносини, що виникають між учасниками суспільного виробництва на всіх стадіях процесу відтворення, на всіх рівнях господарювання, у всіх сферах суспільної діяльності — в процесі формування, розподілу, використання грошових доходів та фондів згідно з цільовим призначенням у формі фінансових ресурсів (рис. 2). [1, c. 6-11]

2. Фінансові ресурси підприємств

Фінансові ресурси підприємства — це грошові прибутки та надходження, які знаходяться в його розпорядженні. Вони призначені для виконання підприємством фінансових зобов'язань перед усіма суб'єктами господарювання (бюджетом, банками, страховими та іншими організаціями), з якими воно має взаємовідносини. Фінансові ресурси необхідні для виготовлення продукції, розширення і відновлення виробництва, економічного стимулювання робітників тощо, тобто для здійснення необхідного руху коштів у виробничій діяльності підприємства. Джерелами формування фінансових ресурсів є власні кошти підприємства і кошти, залучені з різних джерел.

Спочатку формування фінансових ресурсів відбувається в момент заснування підприємства, коли утворюється статутний фонд (капітал). Він показує розмір тих основних і оборотних коштів, які інвестовані в процес виробництва. Надалі фінансові ресурси формуються, головним чином, за рахунок власних джерел — прибутку та амортизаційних відрахувань. Поряд з ними джерелами фінансових ресурсів, виступають: виторг від реалізації вибулого майна, різноманітні цільові надходження, виручка від вибуття оборотних коштів та ін.

Фінанси підприємств — система грошових відносин, які відображають формування, розподіл та використання грошових фондів і доходів суб'єктів господарювання в процесі відтворення (рис. 3). [7, c. 77-78]

Капітал — це частина фінансових ресурсів, вкладених у виробництво, які приносять прибуток по закінченні виробничого циклу. З метою одержання прибутку підприємство здійснює підприємницьку діяльність і в результаті одержує прибуток від реалізації виробленої продукції, від виконання робіт, надання послуг і надання майна в тимчасове користування (від оренди).

Значні фінансові ресурси можуть бути мобілізовані за знову утвореними або реконструйованими підприємствами на фондовому ринку. Це продаж цінних паперів даного підприємства. Позикові кошти — це кредит, позика. Крім того, підприємства можуть одержувати фінансові ресурси в порядку перерозподілу (наприклад, виплата страхового відшкодування страховою компанією, асоціацією, концерном, фінансово-промисловими групами (ФПГ) і галузевою структурою, в яку вони можуть входити).

Формування фінансових ресурсів з різних джерел дає можливість підприємству своєчасно інвестувати кошти в нове виробництво, забезпечувати при необхідності розширення і технічне переозброєння діючого, фінансувати наукові дослідження, розробки та їх впровадження і т. ін. (рис. 4). [6, c. 12-14]

Фінанси — кровоносна система економічного базису, яка забезпечує діяльність підприємства.

Фінансове забезпечення відтворювальних витрат може здійснюватися в трьох формах: самофінансування, кредитування і державного фінансування. Самофінансування засноване на використанні тільки власних коштів, а у випадку їх недостачі потрібно або скорочувати витрати, або шукати інші джерела (зокрема операції з цінними паперами). Кредитування — це одержання позики на умовах терміновості, забезпеченості, платності, повернення та цільового використання. Державне фінансування проводиться на безповоротній основі за рахунок бюджетних і позабюджетних коштів (інноваційний фонд, фонд промисловості і т. ін.). Так, держава цілеспрямовано перерозподіляє фінансові ресурси між виробничою і невиробничою сферою, галузями економіки, територіями, між формами власності тощо.

На практиці всі перелічені форми фінансування витрат можуть застосовуватися одночасно. Головне — досягти між ними оптимального для даного періоду співвідношення. Це стає можливим лише на основі активної фінансової стратегії, що проводиться між фінансовими службами держави в цілому і підприємства.

Використання фінансових ресурсів здійснюється підприємством за багатьма напрямками, головними серед яких є:

1) платежі організаціям фінансово-банківської системи у зв'язку з виконанням зобов'язань (внесення податків у бюджет, сплата відсотків банкам за користування кредитом, погашення позик, страхові платежі і т. ін.);

2) інвестування власних коштів у капітальні витрати на розширення виробництва, технічне відновлення;

3) інвестування ресурсів у цінні папери інших фірм, які придбані на ринку;

4) спрямовування ресурсів на утворення грошових фондів заохочувального і соціального характеру;

5) використання ресурсів на добродійні цілі, спонсорство.

Для забезпечення безперебійного фінансування процесу виробництва велике значення мають фінансові резерви. В умовах ринку роль цих фондів зростає. Фінансові резерви спроможні забезпечити безупинний кругообіг коштів у відтворювальному процесі навіть при виникненні величезних втрат або при непередбачених обставинах. Фінансові резерви можуть створюватися: а) самими підприємствами за рахунок власних фінансових ресурсів (самострахування); б) управлінськими структурами (на підставі встановлених нормативних відрахувань); в) спеціалізованими страховими організаціями (метод страхування); г)державою (резервні фонди). [2, c. 11-14]

З переходом до ринкових відносин роль фінансових служб у вишукуванні фінансових джерел розвитку підприємства значно зростає. Пошук ефективних напрямків використання фінансових ресурсів, операції з цінними паперами, своєчасне залучення позикових коштів стають основними в управлінні фінансами підприємства, створюючи так званий «фінансовий менеджмент».

Фінансовий менеджмент — така організація управління фінансами з боку фінансових служб, що дозволяє залучати додаткові фінансові ресурси на найбільш вигідних умовах, інвестувати їх з найбільшим ефектом, здійснювати прибуткові операції на фінансовому ринку, купуючи і перепродуючи їх.

Вибір джерела покриття витрат підприємства при недостачі власних фінансових ресурсів залежить від цілей інвестування коштів. Для покриття коротко- і середньострокової потреби в оборотних коштах доцільно використовувати позики кредитних установ. При здійсненні значних капітальних вкладень у розширення, технічне переозброєння або реконструкцію виробництва можна залучити довгостроковий кредит або скористатися випуском цінних паперів. Головне — раціонально використовувати вільні фінансові ресурси, знаходити найбільш ефективні напрямки інвестування коштів, які приносять підприємству додатковий прибуток. Необхідно професійно володіти технікою здійснення фінансових операцій.

При інвестуванні коштів у цінні папери робітники фінансових служб зобов'язані дотримуватися ряду вимог для того, щоб досягти найбільшої прибутковості від подібних операцій. Серед цих вимог необхідно виділити такі:

1. Купуючи цінні папери інших підприємств, необхідно інвестувати тільки умовно надлишкові фінансові ресурси. Причому на підприємствах завжди повинна бути готівка на випадок майбутніх платежів.

2. Перш ніж купувати цінні папери будь-якого підприємства, потрібно мати у своєму розпорядженні достатньо серйозну інформацію про нього, отримати консультації у фахівців.

3. Потрібно інвестувати кошти в цінні папери декількох підприємств, причому краще, якщо вони будуть з різних галузей економіки. Вкладення тільки в один об'єкт може виявитися невдалим, якщо це підприємство зазнає краху або опиниться в складній економічній ситуації.

4. Необхідно регулярно вивчати фінансові звіти тих підприємств, у цінні папери яких інвестовані кошти. Не можна обмежуватися розглядом тільки прибутку, його розподілом, розміром і рівнем дивідендів.

Потрібно також вивчати динаміку таких коефіцієнтів, як норма прибутку на акціонерний капітал, рівень рентабельності обороту авансова них коштів, співвідношення власних і позикових коштів та ін. Стан справ на підприємстві варто порівнювати із загальною ситуацією у відповідній галузі економіки.

5. Не рекомендується відмовлятися від придбання цінних паперів тільки через невисокі дивіденди (відсотки). В країнах з розвинутою ринковою економікою найбільш популярні для інвесторів цінні папери з твердо фіксованим прибутком. Інвестування коштів вважається доцільним, якщо норма прибутковості від інвестицій перевищує відсоток, який виплачується кредитною системою за користування тимчасово вільними коштами.

Внутрішні фонди. Після продажу продукції (робіт, послуг) підприємство отримує гроші, які воно використовує на покриття витрат. Фонди, що залишаються на підприємстві,— це за рахунок прибутку підприємства. Власники або акціонери можуть повністю використовувати прибуток підприємства. Як правило, у власника залишається частина прибутку у вигляді нерозподіленого прибутку, що разом з амортизацією і складає внутрішні фонди.

Зовнішні фонди. Обсяг продажу змінюється протягом року або іншого періоду часу (місяця, тижня, дня і т. ін.). Бувають випадки, коли підприємство одержує більше коштів, ніж йому потрібно. А трапляється і навпаки, коли не вистачає коштів на покриття поточних витрат.

У цьому випадку можливі три шляхи вирішення проблеми:

1) взяття кредиту, позики і т. ін.;

2) продаж цінних паперів (акції, облігації — для акціонерного товариства) або пошук додаткового капіталу серед власників (якщо це товариство або приватна фірма);

3) зменшення витрат підприємства.

Якщо підприємство бере в борг, то вона може скористатися коротко-, середньо- або довгостроковими кредитами. [2, c. 22-24]

Висновки

Специфіка фінансів проявляється в тому, що вони завжди виступають у грошовій формі, носять розподільчий характер і відображають формування і використання різних видів доходів і нагромаджень суб'єктів господарської діяльності:

• сфери матеріального виробництва;

• держави;

• учасників з невиробничої сфери.

Необхідними умовами ефективного функціонування фінансів є:

• багатоманітність форм власності;

• наявність ринків товарів, прані, капіталу;

• самофінансування підприємницьких структур;

• свобода підприємництва і самостійність у прийнятті рішень;

• ринкове ціноутворення і конкуренція;

• регламентація державного втручання в діяльність підприємств;

• наявність нормативно-правового забезпечення правил економічної поведінки суб'єктів господарювання.

Фінанси підприємств, будучи частиною загальної системи фінансів, відображають процес утворення, розподілу і використання доходів на підприємствах різних галузей народного господарства і тісно пов'язані з підприємництвом, тому що підприємство с формою підприємницької діяльності.

З іншої точки зору, фінанси підприємств — це відносини розподілу, безпосередньо пов'язані з формуванням і використанням грошових доходів і фондів.

Список використаної літератури

1. Гриньова В. Фінанси підприємств : Навчальний посібник / Валентина Гриньова, Віра Коюда,; М-во освіти і науки України, ХДЕУ. -Харків: ВД "ІНЖЕК", 2004. -431 с.

2. Зятковський І. Фінанси підприємств : Навч. посібник для студ. економічн. спец. вузів/ Ігор Зятковський,. -2-е вид., перероб. та доп.. -К.: Кондор, 2003. -362 с.

3. Партин Г. Фінанси підприємств : Навчальний посібник/ Галина Партин, Анатолій Загородній,; М-во освіти і науки України, Нац. банк України, ЛБІ. -Львів: ЛБІ НБУ, 2003. -265 с.

4. Слав’юк Р. Фінанси підприємств : Навчальний посібник / Ростислав Слав’юк,; М-во освіти і науки України. -3-є вид., переробл. і доп.. -К.: Центр навчальної літератури, 2004. -459 с.

5. Філімоненков О. Фінанси підприємств : Навч. посібник / Олек-сандр Філімоненков,. -2-ге, вид., перероб. та доп.. -К.: Кондор, 2005. -397 с.

6. Фінанси підприємств : Підручник/ Авт. кол.: А.М. Поддєрьогін (керівн.), Л.Д. Бу-ряк, Г.Г. Нам та ін.; М-во освіти і науки України; КНЕУ. -3-є вид., перероб. та доп.. -К.: КНЕУ, 2000. -458 с.

7. Хачатурян С. Сутність фінансових ресурсів та їх класифікація// Фінанси України. -2003. -№ 4. — С.77-81