Студентському віку також притаманно кризова насиченість (Б. А. Бариш). Можуть бути такі ознаки кризи:

-сильна фрустрація;

-загострення рольових конфліктів «студент-викладач», «студент-студент»;

-ціннісно-смислова невизначенність;

-інфантильність.

Кожен психологічний вік вирішує своє протиріччя. Криза 17-18 років пов’язана з потребою самовизначення молодої людини після закінчення школи та пошуком свого місця в подальшому житті.

Юнаки переосмислюють своє життя, вносять певні корективи, виробляють нові стратегії на майбутнє. Молода людина живе радше майбутнім, ніж сучасним. Лінії орієнтації особистості, яка самовизначається, можуть бути такі:

-на альтруїзм або егоїзм;

-на норми повсякденної свідомості або на унікальність і самобутність;

-на суспільну значущість майбутньої професії або задоволення особистих потреб.

Завдання самовизначення — підбирати належні шляхи розвитку, які співвідносяться з гідними цілями і ідеями. Право вибору — це і є основа для професійного й особистісного самовизначення студента.

Одночасно самовизначення передбачає також самозбережання, тому що кожен вибір звужує життєві перспективи. Через це й відчувають юнаки побоювання помилки. Проте в такому ваганні і побоюванні розвивається професійна зорієнтованість. Загалом, погляд на майбутнє молоді оптимістичний.

Багато студентів не вміють конспектувати лекції і першоджерела, бо не можуть здійснити смислову структуризацію тексту. Вони не бачать теоретичних положень, а записують або переписують лише фактичний матеріал.

У студентські роки розрізняють нормативну кризу, яка переборюється в період адаптації до навчання і ВНЗ. Проте ця криза може набувати затяжного характеру: труднощі не вирішуються, а відкладаються на потім через небажання їх вирішувати.

Серед суперечностей студентського віку особливо важливу роль має криза ідентичності, пов’язана з системою «Я». Ідентичність — стійкий образ «Я», збереження та підтримка своєї особистісної цілісності, тотожності, нерозривної історії свого життя і власного «Я».

Особистісна ідентичність — система знань про себе, яка формується під час порівняння суб’єктом себе з членами групи і складається з сукупності рис, специфічних саме для «Я».

Ідентичність оцінюється за трьома аспектами:

-змістовному;

-оцінному;

-часовому.

Сутність кризи ідентичності в студентському віці полягає в тому, що відбувається зіткнення цінностей, які інтеріорізовані в ранній юності, з тими, які формуються під час навчання студента у вищій школі через ідентифікацію себе з професійною моделлю.

Ознаки періоду формування ідентичності:

-високий рівень усвідомлення своїх потреб;

-активна позиція особистості щодо ймовірних альтернатив самореалізації;

-визначення позитивних та негативних варіантів самореалізації перед прийняттям рішення;

-бажання визначитися у виборі за принципом: що раніше, то краще.

Канадський психолог Дж. Марсіа виокремив чотири варіанти формування ідентичності:

— «невизначена», розмита ідентичність;

— «дострокова», передчасна ідентичність;

— етап «мораторію»;

— «досягнута», зріла ідентичність.

Що допомагає студентові перебороти кризу ідентичності?

• Усвідомленність змін, що відбуваються в собі: самоаналіз, самокритичність, самооцінка, рефлексія;
• Довірливі стосункі з тими, хто є авторитетом;
• Власна конструктивна позиція, здатність ставити мету, вирішувати і виконувати рішення;
• Чітко встановлена система своїх цінностей;
• Керування своїм емоційним станом.

Якщо студенту не вдається розв’язати це завдання, у нього формується неадекватна ідентичність. Суперечливість між «Я-реальне» я «Я-ідеальне» студента може призвести до внутрішньої невпевненності в собі і супроводжуватися зовнішньою агресією, розпустою або почуттям, що люди навколо не розуміють тебе.

Наслідками негативної «Я-концепції» студентів можуть бути такі виявлення:

1. Замикання в собі;
2. Демонстрація іншим «маски»;
3. Надмірно чутливе реагування на критику, сміх і осуд;
4. Болісне переживання невдач у навчанні;
5. Надмірна сором’язливість, схильність до психічної ізоляції, відхід від дійсності в світ мрій.

Найбільш кризовими ситуаціями студентського віку є такі:

1. Криза професійного вибору. Ця криза зумовлена тим, що вибір професії часто відбувається після вступу до ВНЗ. Через це часто виникає дисонанс між несвідомо обраною професією та необхідністю отримання вищої освіти. Наприкінці третього курсу загалом вирішується питання професійного самовизначення, однак багато випускників не пов’язують своє професійне майбутнє з отриманою у ВНЗ спеціальністю.
2. Криза залежності від батьківської родини. З одного боку, молоді люди можуть жити окремо від своєї родини в студентському гуртожитку, мати виражену тенденцію до самостійності, проявляти особистісну зрілість, а з іншого — емоційно-особистісна і побутова залежність від батьків.
3. Криза інтимно-сексуальних стосунків. Студентський вік є періодом посилення сексуального потягу. Зростає потреба в інтимно-особистісних стосунках із психологічно-духовно близькою людиною. Водночас створення власної сім’ї блоковане матеріальною залежністю від батьків, житловою невлаштованістю, а позашлюбні стосунки загалом є соціально несхвальними та можуть супроводжуватися внутрішнєособистісною конфліктністю. У деяких студентів інтимні стосунки можуть затьмарювати собою все інше.
4. Кризові ситуації навчально-професійної діяльності. Чинниками, що провокують кризові ситуації у студентів, є деякі психологічно несприятливі особливості організації навчального процесу у вищій школі. Часто вивчення та успішне складання якогось предмету стає самоціллю, а не засобом досягнення мети — оволодіти професійними знаннями та навичками. На жаль, цій тенденції підтримуються не лише студенти, а й окремі викладачі.
5. Криза може виникнути і на старших курсах. Головна проблема — побудова планів на майбутнє. Часто кризовою є також ситуація працєвлаштування після закінчення ВНЗ.

Водночас кожна криза має і позитивні сторони. Криза — загострення протиріч, а саме протиріччя — рушійна сила розвитку.

Знання особливостей студентського віку дає змогу викладачєві зрозуміти сутність особистості кожного студента та вчасно надати йому психологічну допомогу у визнання самого себе і свого життевого шляху. Така допомога особливо важлива першокурсникам у період їхньої адаптації до нових умов ВНЗ.