Вступ.

1. Методологічні засади страхування врожаю сільськогосподарських культур

2. Порядок і правила проведення обов'язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень.

3. Проблеми та перспективи страхування врожаю сільськогосподарських культур в Україні

Висновки.

Список використаної літератури.

Додатки.

Вступ

Оскільки процес сільськогосподарського виробництва має ризиковий характер, то при його страхуванні виникають грошові перерозподільні відносини, зумовлені наявністю страхового ризику як ймовірності та можливості настання страхової події, здатної завдати матеріальну або іншу шкоду. Водночас страховий ризик — змінна величина, тому страхова компанія повинна постійно стежити за його розвитком: вести необхідний облік, аналіз та обробку зібраної інформації. На підставі одержаної інформації про можливий розвиток ризику страховик здійснює його оцінку, що полягає в аналізі всіх ризикових зобов'язань, які характеризують його параметри. Кожна група містить об'єкти страхування з приблизно однаковими ознаками. Результати оцінки становлять основу для прийняття рішення: до якої ризикової групи слід віднести той чи інший об'єкт, за якою тарифною ставкою проводити страхування.

Серед галузей сільського господарства найбільше залежить від впливу природно-кліматичних умов рослинництво, що зумовлено характером виробничого процесу. Несприятливі природні чинники, що впливають на кінцеві результати в рослинництві, можна поділити на дві групи. Першу становлять постійні, тобто звичайні для тієї чи іншої місцевості чинники: короткий вегетаційний період, невисокі середньорічні температури повітря, низька якість ґрунту тощо. Другу групу утворюють незвичайні, випадкові відхилення від нормальних умов розвитку рослин: ранні приморозки, тривала відсутність опадів, градобій тощо. Вплив першої групи усувається шляхом виділення необхідних коштів на впровадження у виробництво швидкостиглих сортів сільськогосподарських культур, підвищення економічної родючості ґрунту, встановлення надбавок до закупівельних цін та вжиття інших заходів фінансового або цінового характеру. Нейтралізація впливу другої групи чинників досягається за допомогою системи страхових фондів.

1. Методологічні засади страхування врожаю сільськогосподарських культур

Процес сільськогосподарського виробництва являє собою органічну єдність і взаємодію людини та природи, при цьому він внутрішньо суперечливий. Впливаючи на природу, людина зазнає результати своєї діяльності. У зв'язку з недостатнім знанням закономірностей розвитку навколишнього середовища воно часто виступає як неконтрольована сила, що порушує нормальний процес виробництва і призводить до непередбачуваних наслідків. Зазначене породжує необхідність вжиття економічних заходів, які дозволили б відновити постраждалі об'єкти, відшкодувати збитки, завдані підприємству, і завдяки цьому створити необхідні умови відновлення процесу виробництва. З огляду на те, чи готовий суб'єкт взяти на себе відповідальність за страхове відшкодування збитків потерпілим внаслідок настання небажаних подій, розрізняють страхові та нестрахові ризики.

Страховий ризик — це певна подія, у разі настання якої проводиться страхування. Вона має ознаки вірогідності та випадковості. Страхуванню підлягає лише той ризик, за яким можна оцінити ймовірність страхового випадку, визначити розміри збитків, ціну страхової послуги та можливу частку страхового відшкодування. Нестраховий ризик — подія, яка супроводжується певними втратами, але не підлягає страхуванню, найчастіше у зв'язку з відсутністю тих, хто бажає взяти на себе зобов'язання щодо відшкодування збитків, завданих цією подією. Нестраховими є ризики, за якими неможливо оцінити ймовірність страхового випадку, визначити розміри збитків та ціну страхової послуги.

Страхувальниками можуть бути сільськогосподарські підприємства, орендарі, селянські (фермерські) господарства, розташовані на території України. Страхування поширюється на всі види сільськогосподарських культур та насаджень. Об'єктом страхування є майновий інтерес страхувальника, пов'язаний з відшкодуванням фактичних витрат на сівбу та вирощування сільськогосподарських культур у результаті повної загибелі рослин на всій або частині площі сівби (садіння) незалежно від фази їх розвитку (рис.1).

Страхова сума за договором страхування, в межах якої страхуються сільськогосподарські культури (групи культур), визначається в розмірі планових або фактичних витрат на сівбу (висаджування) та вирощування сільськогосподарської культури на підставі даних плану економічного та соціального розвитку господарства (бізнес-плану), відповідних бухгалтерських документів. Вона не може перевищувати загальних планових або фактичних витрат, передбачених технологією вирощування врожаю тієї чи іншої культури, а також бути меншою за фактично проведені витрати на момент укладення договору страхування. Сума страхових платежів обчислюється залежно від тарифної ставки (табл. 1). [4, c.94-96]

Таблиця 1. Тарифні ставки у добровільному страхуванні сільськогосподарських культур

Сільськогосподарські культури	Страхова подія			Загальний тариф
	вимерзання	град, злива, буря, затоплення	пожежа
Озимі культури	4,0	-2,5	0,5	7,0
Ярі культури	—	4,5	0,5	5,0
Зернобобові	—	5,0	0,3	5,3
Кукурудза	—	4,5	0,2	4,7
Цукрові буряки	—	5,0	—	5,0
Соняшник	—	4,5	0,5	5,0
Інші технічні культури	—	5,0	0,3	5,3
Картопля	—	5,0	—	5,0
Овочеві та баштанні	—	5,5	—	5,5
Насінники овочевих та інших культур	—	5,5	0,5	6,0
Однорічні сіяні трави	—	4,0	—	4,0
Багаторічні сіяні трави	3,5	2,5	—	6,0

* У кожному конкретному випадку при встановленні тарифів залежно від ступеня ризику та обставин укладання договору страхування можуть застосовуватися підвищувальні (від 1 до 5) коефіцієнти. Норматив витрат на проведення страхування — 46% від розміру навантаження.

Договір страхування витрат на посів сільськогосподарських культур може бути укладений як один (загальний на вирощування всіх культур чи групи культур, якщо група дає однорідну продукцію (зерно, овочі), за умови відшкодування прямого збитку за кожну культуру окремо) або на окремо взяту культуру. Договір страхування набуває чинності з наступного дня після надходження на розрахунковий рахунок страховика страхових платежів у повному обсязі обчисленої суми за договором або не менше 50% її. Строк сплати першої частини страхового платежу встановлюється за згодою сторін, але не пізніше 10 днів від дня підписання договору. Решта страхових платежів може сплачуватись у два строки, але не пізніше трьох місяців після початку дії договору.

Страхові платежі зі страхування сільськогосподарських культур на випадок вимерзання сплачуються страхувальником одноразово, протягом 10 днів від дня підписання договору. Дія договору страхування припиняється за згодою сторін у разі закінчення терміну дії; виконання страховиком своїх зобов'язань перед страхувальником у повному обсязі; несплати або неповної сплати страхувальником обчислених страхових платежів або чергового платежу; прийняття судового рішення про визнання договору страхування недійсним; за вимогою страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страхування; в інших випадках, передбачених законодавством України. Права та обов'язки сторін наведені в табл. 2.

Перевіряти відомості страхувальника щодо достовірності визначення суми витрат, понесених на сівбу і вирощування культури та страхової відповідальності страховика. Відмовити у виплаті страхового відшкодування або зменшити до 50% його розмір, якщо страхувальник не виконає обов'язків, передбачених договором страхування, порушить агротехнічні вимоги або правила протипожежної безпеки щодо посівів сільськогосподарських культур, а також: якщо загибель культури сталася з вини страхувальника; якщо страхувальник до складання страхового акта про втрати заорав пошкоджені посіви, провів пересівання або допустив випасання худобою; якщо стихійне лихо трапилось у таку пору року, коли за умовами даної місцевості і даного року урожай культури повинен бути вже зібраним. Страховик має право подати регресний позов до страхувальника з метою компенсації збитків за сплачене ним страхове відшкодування, якщо після виплати страхового відшкодування буде встановлено, що страхувальник подав неправильні чи неправдиві відомості, які вплинули на оцінку ризику страховиком, або заявив про них не повністю.

При складанні акта на повну або часткову загибель посівів сільськогосподарських культур необхідно особливу увагу приділити встановленню дійсної причини загибелі посівів. У разі, коли загибель посівів виникла з причин, за які страховик не несе відповідальності, складається акт довільної форми, в якому зазначається фактична причина загибелі культури, розмір площі її посіву та загибелі, місце знаходження (номер поля, бригада тощо). При повній загибелі сільськогосподарських культур на всій площі посіву або на її частині внаслідок страхових подій, передбачених договором страхування, розмір збитку визначається по кожній культурі окремо на основі відповідно складеного акта та наявності необхідних документів.

Із суми страхового відшкодування вираховується безумовна франшиза, черговий платіж, а також зайво виплачене страхове відшкодування. Після виплати страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, з вини якої був заподіяний збиток. Спори щодо дотримання сторонами умов договору страхування розглядаються в порядку, передбаченому чинним законодавством України. Таким чином, відшкодування збитку страховою компанією сприяє стабілізації фінансового стану страхувальників — сільськогосподарських підприємств та процесу відтворення в аграрній сфері.[4, c. 96-98]

2. Порядок і правила проведення обов'язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень

Порядок і правила проведення обов'язкового страхування визначили основні принципи взаємовідносин страхових компаній з сільськогосподарськими товаровиробниками і зовсім не передбачають участь держави в формуванні страхових взаємовідносин в аграрному секторі економіки України. Можливо тому страхування сільськогосподарських культур в Україні не має розвитку.

Крім постанови Кабінету Міністрів України, в Україні існують різні підходи до страхування сільськогосподарських культур, які використовують страхові компанії для надання добровільного страхового захисту сільськогосподарським підприємствам. Використовують методику страхування, яка існувала за часів Радянського Союзу, розробляють методики визначення страхових сум через планово-нормативні витрати на вирощування сільськогосподарських культур, створюють страхові продукти для банківських кредитних програм сільськогосподарських товаровиробників. Всі ці страхові продукти мають спільні негативні аспекти і класичні проблеми.

Один з найголовніших негативних аспектів — це великі витрати страхових компаній на проведення страхових експертиз і процедур визначення розмірів збитків після настання страхових подій, що впливає на вартість страхових послуг для сільськогосподарських підприємств. Крім цього, не існує єдиних стандартів для розрахунку страхових сум і визначення розмірів збитків, що відкриває широкі можливості для шахрайства, як збоку страхувальників так і страховиків.

Другий негативний аспект — це непрозора для всіх учасників страхових взаємовідносин процедура розрахунків вартості врожаю, об'єму витрат на вирощування, а звідси і розрахунок страхових сум і сум страхового відшкодування.

Крім того сільськогосподарським підприємствам дуже важко страхувати врожай сільськогосподарських культур без масових державних субсидій на страхування.

До класичних проблем належить наявність асиметричності інформації, яка обмежує обсяг схем страхування врожаю.

Такий стан речей народжує ще одну проблему — проблему перестрахування прийнятих на страхування ризиків.[2, c.94-97]

Програми страхування повинні передбачати наявність адекватної симетричної інформації про ризики, які підлягають перестрахуванню. Виявляється, що це складна процедура для страхування врожаю на рівні одного сільськогосподарського підприємства.

Підприємства завжди знатимуть більше про їх потенційні врожаї сільськогосподарських культур, ніж будь-який страховик. Крім того дорого і важко визначати кількість зібраного врожаю і прямі втрати врожаю сільськогосподарського підприємства від страхових подій. Ця асиметрична інформація є головною проблемою під час страхування врожаю. Страховик не може належно класифікувати ризик і не може надати адекватний страховий захист. Проблему можна вирішити, лише коли страховик зможе отримати достовірну інформацію для належної оцінки ризиків та визначення страхових премій для потенційних страхувальників.

За останні декілька років в світовій практиці надання страхового захисту сільськогосподарським підприємствам знайшов поширення метод індексного страхування. Розроблені і втілені в практику методики страхування по індексну опадів та індексу температури — так звані погодні індекси.

Таке страхування має очевидні переваги.

По перше — обсяг інформації, яка потрібна для прийняття рішення про страхування є значно меншим від тієї інформації, яка потрібна при страхуванні за традиційними методиками.

По друге — це відсутність асиметричної інформації. Учасники страхових взаємовідносин для прийняття рішення щодо страхування використовують одну й ту ж інформацію з відкритих джерел, завдяки чому невірний вибір стає неможливим.

По третє — незначні витрати на ведення справи страховими компаніями через стандартизацію всього процесу страхування і як наслідок зняття проблеми контролю за кожним окремим укладеним договором страхування. Зниження адміністративних витрат страхових компаній дає змогу сільськогосподарським підприємствам придбати страхову послугу за значно нижчою вартістю.

В зв'язку з тим, що сільськогосподарські підприємства при вирощуванні сільськогосподарських культур залежать не тільки від погодних ризиків, а й ризиків, що виникають з інших численних джерел (виробничі ризики, ризики ринків) є необхідність розглянути принципи страхування по індексу врожайності в Україні.

Вивчення світової практики страхування врожаю сільськогосподарських культур на основі погодного індексу дає можливість сформулювати основні визначення для страхування на основі індексу врожайності та страхової врожайності.

Середній індекс урожайності — середнє значення відношень середньої врожайності сільськогосподарської культури в районі області України за останні п'ять (десять, двадцять) років до середньої врожайності в районі в кожному з п'яти (десяти, п'ятнадцяти, двадцяти) років

Страхова врожайність — розрахований Страховиком кількісний показник врожайності сільськогосподарської культури з одного гектару посівної площі в районі області України.

Страхова врожайність розраховується Страховиком для кожного району області України до початку посівної сільськогосподарських культур і розраховується на основі середньої врожайності в районі області України за останні п'ять (десять, п'ятнадцять, двадцять) років на основі даних, опублікованих Державним комітетом статистики України та на основі середнього індексу врожайності.

Страховим компаніям при розрахунку страхової врожайності для району області та рівнів страхового покриття необхідно враховувати актуарну результативність страхування сільськогосподарських культур. Завищена страхова врожайність може привести до надмірних страхових виплат. Низька страхова врожайність, встановлена для району області зробить страхування для сільськогосподарських підприємств не цікавим.

Договір страхування повинен передбачати рівень страхового покриття, який обирається страхувальником. Страхове покриття встановлюється договором страхування по узгодженню з страхувальником і може становити від 50% до 90% від страхової врожайності. Вартість страхової послуги буде залежати від рівня страхового покриття, обраного страхувальником.

Наступна складова договору страхування (Додаток 1) — страхова сума або страхове зобов'язання.

Страхова сума або страхове зобов'язання — це грошова сума, в межах якої Страховик у відповідності з договором страхування зобов'язаний зробити виплату страхового відшкодування в разі настання страхового випадку. Загальна відповідальність Страховика обмежується страховим покриттям.

Для забезпечення прозорості розрахунків і виключення із страхових взаємовідносин шахрайства, як з боку страхувальників так і страховиків необхідна єдина методика розрахунків всіх складових договору страхування.

Наступна складова договору страхування — це ціна відшкодування.

Ціна відшкодування — вартість одиниці продукції сільськогосподарської культури, яка дорівнює заставній вартості, затвердженій Кабінетом Міністрів України. Ціна відшкодування встановлюється до посіву сільськогосподарських культур одночасно зі страховою врожайністю району області.

Заставна вартість — гарантована державою ціна на продукцію сільськогосподарської культури, яка відшкодовує середньогалузеві нормативи витрат на виробництво продукції сільськогосподарської культури та забезпечує мінімальний прибуток, достатній для відновлення виробництва.

Заставні ціни затверджуються Кабінетом Міністрів України до 31 березня поточного року. У разі коливання біржових цін на зерно заставні ціни можуть бути переглянуті та 15 червня затверджені Кабінетом Міністрів України.

Наступний термін, який використовується в договорі страхування це застрахована площа.

Застрахована площа — площа посівів сільськогосподарської культури, за яку страхувальником згідно договору страхування сплачено страховий внесок.

Через те, що для більшості страхових продуктів розрахунок страхових внесків базується на статистичному аналізі збитків, страхові компанії при страхуванні врожаю виділяють окремі погодні ризики такі як град, сильні морози, сильні зливи, посуха. Відповідно, виплати страхового відшкодування здійснюються тільки після встановлення прямих збитків, які сталися внаслідок страхових подій, передбачених договором страхування. При використанні методики страхування врожаю сільськогосподарських культур на базі індексу врожайності виплати здійснюються не на основі низьких врожаїв окремого сільськогосподарського підприємств, а на основі опублікованих Державним комітетом статистики України даних про фактичну середню врожайність в районі області.

Договір страхування на основі індексу врожайності дає можливість сформулювати страхові ризики, які приймаються на страхування наступним чином:

Страхові ризики — всі стихійні явища, передбачені "Переліком стихійних метеорологічних та агрометеорологічних явищ" Українського гідрометеорологічного центру Міністерства екології та природних ресурсів України. Зрозуміло, що при врегулюванні збитків та розрахунку суми страхового відшкодування, всі явища, передбачені Переліком мають бути підтверджені документально.

Наступна складова договору страхування — страховий випадок.

Страховий випадок — зниження рівня середньої врожайності в районі області України внаслідок прямої дії страхових ризиків нижче рівня страхової врожайності, розрахованої страховиком.

Що можна віднести до труднощів впровадження страхування врожаю сільськогосподарських культур на основі середнього індексу врожайності?

Сільськогосподарське підприємство може не отримати страхового відшкодування за наявності збитків і так само отримати його не маючи жодних збитків. Наявність таких випадків залежатиме від визначення складових договору страхування. Складові договору страхування корелюють "базисний ризик". Уважне відношення до рівня страхового покриття, періоду покриття, страхової врожайності району області дає змогу зменшити "базисний ризик".

Впровадження страхування на основі індексу врожайності залежить від об'єктивного точного вимірювання "базисного ризику". Середній індекс врожайності, страхова врожайність та ціна відшкодування повинні вчасно публікуватись і бути широко доступними.

При страхуванні врожаю сільськогосподарських культур страховики повинні розуміти статистичні властивості середнього індексу врожайності, які формуються історичними даними та актуарною моделлю, передбачувану вірогідність середньої індексної величини.

Страхування врожаю сільськогосподарських культур на основі індексу врожайності відрізняється від традиційних страхових продуктів, але такі договори страхування набагато простіші. Ця відмінність потребує надання деякої освіти, щоб допомогти потенційним страхувальникам оцінити, чи зможе страховий захист на основі індексу врожайності забезпечити їх ефективним управлінням ризиками.

Крім всього цього потрібно здійснити певні організаційні заходи серед українських страховиків та міжнародних перестраховиків з метою забезпечення ефективного перестрахування.[5, c.28-30]

3. Проблеми та перспективи страхування врожаю сільськогосподарських культур в Україні

Нинішній стан розвитку ринку страхових послуг в аграрному секторі не дає підстав для оптимізму: страхові послуги аграріям надає лише незначна кількість компаній, інформація про умови та порядок страхування неповна та важкодоступна, перелік ризиків, від яких страхують страхові компанії, часто не відповідає потребам страхувальників-аграріїв.

Поштовхом для розвитку аграрного страхування в Україні мало стати запровадження обов'язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільгосппідприємствами, а також страхування врожаю зернових культур і цукрових буряків сільгосппідприємствами всіх форм власності. Аби пом'якшити тягар такого страхування для сільгоспвиробників, було вирішено, що обов'язкове страхування здійснюватиметься лише за умови державної підтримки, яка надаватиметься у формі часткового відшкодування страхових внесків. Проте, оскільки Державним бюджетом України на 2006 рік кошти на програму підтримки обов'язкового страхування не були передбачені, де-факто обов'язкове страхування врожаю в Україні не здійснюється.

Щодо добровільного страхування, то його розвиток відбувається вкрай повільно. На думку спеціалістів, аграрне страхування є ризикованішим та затратнішим страхуванням, порівняно з іншими його видами. Підвищена ризикованість страхування врожаю полягає в тому, що в разі стихійного лиха втрат можуть зазнати не лише окремі страхувальники, а й цілі території. Отже, розмір страхового відшкодування може бути надто великим і згубно позначиться на фінансовому стані страхової компанії.

Спеціальної підготовки персоналу та додаткових транспортних витрат потребує діяльність страхової компанії, пов'язана з моніторингом дотримання сільгосппідприємствами умов страхування, зокрема, дотримання ними агротехнології.

З огляду на це, наявні нині страхові тарифи страховики вважають заниженими. З іншого боку, ці тарифи є надто високими для сільгоспвиробників. Як результат, страхування врожаю сільгоспкультур здійснюється нині здебільшого у формі страхування застави з метою отримання кредиту.

Отже, варто ще раз переглянути принципи розвитку ринку страхових послуг у сільському господарстві та сформулювати підходи до вирішення наявних проблем. [3, c.28-29]

Передусім слід відповісти на питання щодо доцільності надання державної підтримки у страхуванні ризиків аграрного виробництва. Міжнародний досвід та особливості розвитку аграрного сектора України дають підстави для позитивної відповіді. Державна підтримка видається нам цілком обґрунтованою з огляду на такі чинники:

страхування покликане запобігти різким коливанням доходу сільгоспвиробників. Оскільки процес аграрного виробництва значною мірою пов'язаний з природними ризиками, то доходи виробників можуть зазнавати різких коливань, що негативно позначається на розвиткові бізнесу та соціальному становищі сільського населення. Міжнародний досвід засвідчує, що державна підтримка страхування сільськогосподарського виробництва, яка переважно надається у формі компенсації частини страхових платежів, є ефективнішою формою стабілізації доходів сільгоспвиробників, аніж державна фінансова допомога, що надається їм у вигляді субсидій, заліків, списань боргу, відстрочок платежів та прямих грошових компенсацій;

страхування спрощує доступ сільгоспвиробників до кредитних ресурсів. Цей чинник є чи не найвагомішим у сучасних умовах, коли аграрії мають обмежений доступ до кредитних ресурсів через відсутність кредитної історії, ліквідної застави тощо;

розвиток страхування сільгоспвиробництва може мати позитивні соціальні наслідки. Коли виробник знатиме, що у разі часткової чи повної втрати врожаю він може розраховувати на достойну компенсацію, то впевнено продовжуватиме займатися своїм бізнесом. Це сприятиме збереженню робочих місць, зменшенню міграції населення та покращанню соціальної структури суспільства;

страхування є стимулом для виробника використовувати у своїй діяльності сучасні технічні та технологічні досягнення. Отже, стимулюючи розвиток страхування, держава одночасно сприяє підвищенню ефективності виробництва в аграрному секторі.

Друге питання є логічним продовженням першого і досі широко дискутується (незважаючи на формальне його вирішення в Законі "Про страхування"). Йдеться про доцільність запровадження обов'язкового страхування певних сільськогосподарських культур. Головний аргумент на користь такого страхування полягає у тому, що обов'язковість є необхідною умовою для отримання державної підтримки. Проте, спираючись на світовий досвід, слід зауважити, що різноманітні програми державної підтримки страхування агровиробництва працюють і тоді, коли страхування є добровільним. Такі програми спрямовані на стимулювання участі сільгоспвиробників у страхуванні і не використовуються як інструмент їх примусового залучення до цього.

Звісно, обов'язкове страхування має певні переваги з погляду функціонування страхової системи. Зокрема, всеохоплюючий характер обов'язкової системи дав би змогу нівелювати ризики у межах території України, оскільки сільськогосподарські культури вирощуються у різних природно-кліматичних умовах. Однак ця перевага є водночас і недоліком з погляду забезпечення прав суб'єктів господарювання у ринковій економіці. Оскільки існують райони, де виробництво не зазнає серйозних коливань та втрат через природні катаклізми, то вимога до всіх господарств страхувати своє виробництво означає примусовий перерозподіл коштів, тобто є прихованим субсидуванням одних підприємств іншими. Отже, досягати ширшого покриття території України потрібно не шляхом запровадження обов'язкового страхування, а створенням привабливих умов страхування для сільгоспвиробників та розвитком конкуренції між страховими компаніями.

Третє важливе питання стосується головних функцій держави у процесі сприяння страхуванню аграрного виробництва за умови добровільності страхування. На нашу думку, державі належить виконувати такі функції:

узагальнення досвіду страхування сільгоспвиробництва, розробка способів удосконалення цієї діяльності та стимулювання сільгоспвиробників до участі у страхуванні;

розробка основних принципів та правил державної підтримки страхування, зокрема, правил, яких слід дотримуватися сільгоспвиробникам та страховим компаніям, аби держава компенсувала частину страхових внесків. На нашу думку, правила, що їх сьогодні розробляє уряд з метою запровадження в життя обов'язкового страхування, надалі можуть стати основою для розробки правил надання державної підтримки за умов добровільного страхування;

забезпечення дотримання правил надання державної підтримки, зокрема, контроль за розподілом бюджетних коштів;

розробка та доведення до відома аграріїв типових форм договорів страхування та інших потрібних нормативно-правових документів. Це дасть змогу краще захищати інтереси страхувальників перед страховими компаніями і у такий спосіб сприятиме активнішій участі виробників у страхуванні своїх ризиків.

Для здійснення страхування врожаю потрібна ефективна система моніторингу, яку має запровадити страхова компанія. Така система є вигідною і для страховика, і для страхувальника, оскільки допомагає у разі настання страхового випадку забезпечити правильне визначення розміру збитку, своєчасну та повну виплату відшкодування.

Слід також зазначити, що розвиток ринку страхових послуг неможливий без системи партнерства у прийнятті ризиків на страхування. Саме завдяки партнерству між страховими компаніями, банками та органами влади мінімізуються виробничі ризики в різних країнах світу. В Україні ж, де ці ризики є набагато вищими, коло партнерів може бути ще ширшим: з огляду на безпеку ведення бізнесу до схем розподілу ризиків можуть залучитися сільгоспвиробники, переробні підприємства, банки, страхові компанії та держава.

Умови страхування сільськогосподарських ризиків в Україні

Страхові компанії в Україні надають послуги зі страхування тварин, сільгоспкультур та багаторічних насаджень. Умови страхування різняться залежно від об'єкта страхування, бази визначення збитків, типу ризику тощо. Зокрема, тарифи на страхування тварин нижчі від тарифів страхування сільгоспкультур, тарифи на страхування овочів перевищують тарифи на страхування зернових.

Умови страхування залежать також від того, чи використовує підприємство інтенсивні технології та запобіжні заходи, що допомагають знизити ризик настання страхового випадку або пом'якшити його негативні наслідки. У разі використання підприємством таких технологій та заходів умови страхування є більш сприятливими для страхувальника.

Загалом нинішні тарифи на страхування сільськогосподарських ризиків перебувають у межах від 0,2 до 10%. Щоб оцінити, наскільки дорогим для страхувальника є певний вид страхування, розмір страхового тарифу слід розглядати не окремо, а з урахуванням розміру безумовної франшизи. Якщо розмір безумовної франшизи сягає, скажімо, 90%, то страхування навіть за дуже низьким тарифом не можна вважати дешевим.

Якщо страхуються витрати виробництва, то страховий тариф становить від 0,2 до 3%, що набагато менше, ніж коли страхується ринкова вартість майбутнього врожаю. Така різниця в умовах страхування є виправданою, адже відшкодування виробничих витрат не є повноцінною компенсацією збитків виробника, який через страховий випадок не отримав запланованого прибутку.

За інформацією страхових компаній, нинішні тарифи не повністю адекватні частоті виникнення страхових випадків в аграрному виробництві. Тому, аби захистити свої інтереси, страхові компанії встановлюють вищий рівень безумовної франшизи.

За оцінками представників українських страхових компаній, реальне страхування (за відсутності безумовної франшизи) може відбуватися за рівня тарифів від 10 до 15 відсотків (10% — для зернових і 15 —для овочевих культур). Водночас більшість фермерів вважають, що максимально прийнятний страховий тариф становить 5%. Цей розрив дає приблизне уявлення про потребу у державній підтримці страхування сільгоспвиробництва.

У нормативно-правовій базі України відсутній документ, який би встановлював єдині підходи та методику визначення розміру майбутнього врожаю сільгоспкультур. Через це ускладнюється визначення страхових сум та розміру збитків, що виникли внаслідок настання страхового випадку, а також розміру страхового відшкодування таких збитків. А от, наприклад, у США існує понад 150 затверджених на державному рівні документів, що регламентують порядок, способи та методи визначення розмірів збитків при страхуванні врожаю.

Беручи до уваги викладене вище, можна зробити висновок, що страховий ринок в аграрній сфері України залишається нерозвинутим, що зумовлено низкою об'єктивних і суб'єктивних причин і, насамперед, станом економіки сільськогосподарського виробництва, недостатнім фінансовим потенціалом страхових компаній, відсутністю конкуренції страхових послуг, ризикованістю й малою вигідністю страхового бізнесу в сільському господарстві порівняно з іншими видами страхової діяльності, а також відставанням у розвитку нормативно-правової бази страхування. [5, c.28-30]

Висновки

Страхування врожаю сільськогосподарських культур на основі індексу врожайності району області є новим підходом в страхуванні для України. Особливістю такого страхування є те, що багато сільськогосподарських підприємств несуть один і той же ризик в одному місці. А звідси і можливість зробити таке страхування значно дешевшим. Крім цього є всі передумови для встановлення меж відшкодування для усіх господарств, а не для одного сільськогосподарського підприємства.

Страхування врожаю сільськогосподарських культур на основі індексу врожайності району області дає можливість створити досконалі інформаційні бази і системи вимірювання подій для більш точного індексування, що буде прийнято міжнародними перестрахувальними компаніями.

Методика страхування врожаю сільськогосподарських культур на основі індексу врожайності району дає можливість для створення регіональних товариств співстрахування за участю сільськогосподарських підприємств регіону.

Укладений на основі індексу врожайності страхування дає можливість, для визначення розміру збитків, використовувати необхідну інформацію, опубліковану в відкритих джерелах, що робить страхування врожаю сільськогосподарських культур на основі індексу врожайності прозорим для страховика, страхувальника, пере-страховика та держави.

Всесвітній Банк зробив наступний висновок з дослідження: в країнах, що розвиваються, існує попит на страхування на основі погодного індексу в сільських господарствах, що покладаються на зрошення дощем.

Список використаної літератури

1. Ващенко О. Формування системи страхування у бурякоцукровому підкомплексі України // Актуальні проблеми економіки. — 2004. — № 11. — C. 14 — 18.

2. Клюй С. Добровільне страхування врожаю сільськогосподарських культур на основі індексу врожайності // Страхова справа. — 2003. — № 3. — C. 94-99

3. Ничипорук О. Перспективи розвитку страхування врожаю сільгоспкультур // Пропозиція. — 2001. — № 4. — C. 28-29

4. Огаренко О. Методологічні засади страхування врожаю сільськогосподарських культур // Економіка АПК. — 2002. — № 4. — С.94-98

5. Проблеми та перспективи страхування врожаю сільськогосподарських культур в Україні // Пропозиція. — 2003. — № 5. — C. 28-30

6. Типовий договір обов'язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності // Офіційний вісник України. — 2002. — № 29. — C. 95-100