referat-ok.com.ua

Для тих хто прагне знань!

Страхові послуги: теорія та практика

1. Служба маркетингу страхової компанії та її функції

2. Добровільність страхування від нещасних випадків його різновид.

3. Страхування вантажів, що перевозять морським транспортом.

Список використаної літератури.

1. Служба маркетингу страхової компанії та її функції

В діяльності страхових компаній особливе місце повинно відводитись маркетингу. Проблеми, пов'язані з особливостями використання маркетингу в страхових компаніях є об'єктом досліджень вчених в сфері економіки, менеджменту, маркетингу, страхування, фінансів. Теоретичним і практичним аспектам маркетингової політики, проблемам удосконалення здійснення процесу управління маркетингом присвячено багато наукових досліджень.

За Ф.Котлером, маркетинг — це соціальний і управлінський процес, за допомогою якого окремі особи і групи осіб задовольняють свої потреби за допомогою створення товарів і споживчих цінностей і взаємного обміну ними. Але як для маркетингу страхових послуг, взагалі більшість запропонованих визначень (в т.ч. і класичне визначення маркетингу Ф.Котлера) є занадто загальними і всеосяжними і такими, що не в повній мірі враховують специфіки страхування. Тому досить важливо з'ясувати сутність маркетингу страхових послуг.

Досить часто під маркетингом страхових послуг розуміють комплекс дій, спрямованих на збільшення прибутку страховика чи максимальне розширення збуту страхової продукції за рахунок більш повного урахування потреб страхувальників . Можна зустріти і таке визначення: маркетинг страхових послуг — це попередній аналіз прибутковості клієнтури і ринків, а також методологія їхнього завоювання й утримання. Розуміння суті маркетингу, виражене в цих двох визначеннях, є досить вузьким, що не відбиває весь спектр його можливостей.

Вони містять погляд на споживача не як на рівноправну сторону страхових відносин, а як на об'єкт докладання зусиль страховика, що, у принципі, допускає маніпулювання свідомістю і використання технологій психологічного тиску на клієнта в процесі продажу. Однак досвід показує, що ефективними можуть бути тільки максимально прозорі і рівноправні відносини компанії і споживача її послуг. Тому в теоретичному аналізі доцільно користуватися розширеним трактуванням маркетингу як системи взаємного врахування інтересів сторін страхових відносин. Проте, у практичній діяльності страхових компаній найчастіше використовуються саме такі (вищенаведені), звужені варіанти визначення маркетингу страхових послуг.

Досить цікавим є наступне визначення: маркетинг у страхуванні — це комплекс заходів, спрямованих на формування й постійне вдосконалення діяльності страховика, а саме:

1) розробка конкурентоспроможних страхових продуктів (послуг) для конкретних категорій споживачів (страхувальників);

2) впровадження раціональних форм реалізації цих продуктів за належного сервісу та реклами;

3) збір і аналіз інформації щодо ефективності діяльності страховика.

Огляд функціональних завдань, які вирішуються зазначеним комплексом заходів, показує, що практично жодний з основних видів статутної діяльності страховика не лишається поза увагою служби маркетингу. Першочергове її завдання — пошук чи вибір потенційного клієнта страховика, формування потреб клієнта у страховому захисті та з'ясування його платоспроможності. Потім служба маркетингу визначає параметри страхового продукту, пропозиції щодо його реалізації, збирає інформацію в середовищі фактичних споживачів страхових продуктів, розробляє рекомендації, спрямовані на вдосконалення роботи страховика з метою закріплення та розвитку категорій клієнтів.

Але, мабуть, найбільш повним є наступне формулювання: маркетинг страхових послуг — це система понять і прийомів, за допомогою яких досягається взаєморозуміння й ефективна взаємодія страховика і страхувальника оптимізація їхніх фінансово-економічних відносин, спрямована на найкраще забезпечення різноманітних потреб страхувальників у якісному, відносно дешевому і повному страховому захисті в сполученні з досягненням достатньої прибутковості страхових операцій для компанії.

В економіці розвинутих країн страховий маркетинг започаткувався приблизно три десятки років тому. Поворот страховиків до маркетингу був пов'язаний із насиченням страхових ринків, а також з істотним загостренням конкуренції. Як і на товарних ринках, страховий маркетинг зародився як інструмент конкурентної боротьби, що спрямований на більш повне задоволення потреб клієнтів у страховому захисті. В цілому ж це був етап адаптації усталених маркетингових процедур до специфіки страхового бізнесу. Незважаючи на те, що застосування маркетингових підходів у менеджменті обходилось дорого, вигоди від нього страховики відчули вже тоді. Другим етапом розвитку страхового маркетингу стали 80-ті роки. Це був період впровадження маркетингу в систему керування всіма сторонами діяльності страхової компанії. У практику почали вводитися такі поняття як "керування маркетингом" або "маркетинговий менеджмент". Головним результатом цього етапу стало проникнення маркетингу в усі складники процесу надання послуг — від їх розробки страхової послуги до продажу споживачам. Проте страхові продукти й організаційні структури залишилися в основному тими ж самими, що й раніше, незважаючи на реформування їх у відповідність з вимогами маркетингу. Сучасний етап страхового маркетингу починається з 90-х років. У розвинутих країнах він зазнав істотного впливу глибоких соціальних, економічних і демографічних змін, що обумовили підвищення інтересу до страхування. Прагнення сучасного західного суспільства до соціальної захищеності стимулювало розвиток страхування життя, а також пенсійного страхування. Маркетинг став відправною точкою при структурній побудові страхової компанії, у виборі напрямків діяльності, доборі клієнтурних типів ринків.

Коротко зміст еволюції маркетингу страхових послуг на Заході можна подати наступним чином (табл.1).

Взагалі, маркетинг страхових послуг в Україні є далеко не найкращим копіюванням західного досвіду.

Таким чином важливо зрозуміти фактори, що не сприяють розвитку маркетингу страхових послуг в Україні:

1) Нестача навиків цивілізованого бізнесу у страховиків, відсутність довгострокового планування і бачення перспективи розвитку компанії, орієнтація страховиків на короткострокові потреби сьогодення.

2) Високий рівень розвитку кептивного та корпоративного страхування. Корпоративні та кептивного страхові компанії особливо не потребують страхового маркетингу — для них питання боротьби за ринок не занадто актуальне. Страхове поле для цих компаній надають акціонери або члени тієї же фінансово-промислової групою. Для таких компаній мають велике значення мають "неекономічні аргументи", які не входять до страхового маркетингу.

3) Сучасний страховий маркетинг є надто дорогим, а значна кількість російських страховиків не має інвестиційних можливостей для розвитку маркетингових проектів. Слід враховувати, що в список лідерів національного ринку, які і володіють зараз інвестиційним потенціалом, входить значна кількість кептивних та корпоративних компаній, не зацікавлених в широкому розвитку страхового маркетингу.

4) Ще одним чинником, що стримує розвиток страхового маркетингу, є переважна орієнтація великих російських компаній на страхування юридичних осіб, а також зростаючий розвиток "зарплатного" страхування. Страховий маркетинг в повному обсязі застосовується на масових ринках, таких, як страхування фізичних осіб, малого та середнього бізнесу. Повномасштабне застосування страхового маркетингу на ринку підприємств ускладнене через необхідність врахуванням індивідуальної специфіки клієнтів: тут часто зустрічаються штучні страхові продукти і програми, погано що вписуються в традиційні маркетингові підходи. "Зарплата" страхування зовсім не потребує страхового маркетингу: вибір тих або інших схем визначається винятково їхньою вартістю і швидкістю повернення премії в вигляді заробітної плати персоналу.

5) Розвиток українського страхового маркетингу уповільнюється тим, що для його впровадження в повсякденне життя компанії потрібна зміна існуючого технологічного процесу, що може поставити під удар комерційний успіх страховика в найближчій перспективі.

З іншого боку, сучасний стан страхового ринку дасть ряд підстав для того, щоб вважати, що у українського страхового маркетингу є певні перспективи:

1) Важливим чинником, що може активізувати розвиток страхового маркетингу в нашій країні, є перенесення акцентів серед великих українських страхових компаній на ринок фізичних осіб. Саме цей сегмент в усьому світі є класичним полем докладання маркетингових зусиль.

2) Розширення присутності іноземних компаній на українському ринку призведе до різкої активізації маркетингових досліджень, бо іноземні страховики будуть вкладати гроші в Україну тільки після детального вивчення ринку. Крім того, іноземні страховики принесуть з собою розгорнутий маркетинг, високу культуру, що неминуче будуть запозичатися українськими компаніями.

3) Розвиток ринку і збільшення оборотів страхових компаній неминуче призведе до підвищенню інтересу до нього з боку фінансових інститутів (банків, інвестиційних фондів і т.п.), що, в свою чергу, буде сприяти підсиленню інтересу до маркетингових досліджень ринку.

4) Зростання конкуренції також викличе підвищення інтересу до маркетингу, бо він є потужним інструментом конкурентної боротьби за споживача.

5) Окрім маркетингових підрозділів, що входять в склад страхових компаній, на ринку в останній час стали з'являтися незалежні консультанти, що спеціалізуються на страховому маркетингу. В останні роки на російське ринок страхового консалтингу вийшли великі іноземні і спеціалізовані фірми, що також сприяє розвитку маркетингу. Як представляється, у цього сегменту ринку консультаційних послуг є велике майбутнє.

2. Добровільність страхування від нещасних випадків його різновид

Система страхування від нещасних випадків у своєму розвитку пройшла ряд етапів, протягом яких змінювалася її нормативно-правова, методична, організаційна та економічна база. Свій початок страхування від нещасних випадків бере з XIX століття, хоч згадки про таке страхування були ще в XVII-XVIII століттях. Інтенсивний розвиток страхування від нещасних випадків у Росії та Україні можна віднести до початку XX століття.

Об'єктом страхового захисту в разі страхування від нещасних випадків є майнові інтереси застрахованої особи, які пов'язані з тимчасовим чи постійним зниженням доходу або додатковими втратами через смерть застрахованого внаслідок нещасного випадку.

Страхування від нещасних випадків — це ризиковане страхування, яке, на відміну від накопичувального довгострокового страхування життя, передбачає виплату страхової суми лише в разі настання страхового випадку (у повному розмірі або певної її частини). Виплата страхової суми або повернення сплачених внесків по закінченні терміну дії договору страхування не передбачається.

Основною метою добровільного страхування від нещасних випадків є відшкодування збитків, нанесених життю і здоров'ю застрахованого внаслідок нещасного випадку, що не може бути відшкодовано за обов'язковими видами особистого страхування від нещасних випадків.

В Україні добровільне страхування від нещасних випадків на підставі своїх індивідуальних умов та правил страхування здійснює більшість страхових компаній, занесених до Державного реєстру страховиків. Розглянемо основи проведення добровільного страхування від нещасних випадків з урахуванням досвіду Національної акціонерної страхової компанії (HACK) "Оранта", яка здійснює цей вид страхування близько 80 років і пройшла всі етапи його становлення і розвитку. До речі, її досвід запозичили й багато молодих страховиків.

При цьому слід зазначити, що лише за часи незалежності в Україні умови страхування від нещасних випадків змінювалися кілька разів. Це було віддзеркаленням як змін законодавчої бази, так і реального стану економіки та інфляційних процесів, що відбувалися в державі.

Зниження рівня інфляції, стабілізація економіки, запровадження нової грошової одиниці гривні та прийняття низки законодавчих актів зумовило нові зміни в проведенні добровільного страхування від нещасних випадків.

Тепер добровільне страхування громадян від нещасних випадків здійснюється на підставі умов та правил, що враховують особливості як індивідуального страхування громадян, так і колективного страхування працівників від нещасних випадків за рахунок коштів підприємств. Особливі умови можуть застосовуватися в разі страхування дітей шкільного віку та учнів спеціалізованих навчальних закладів на випадок травми внаслідок нещасного випадку, а також військовослужбовців. Вони відбивають особливості ризику цих категорій застрахованих.

Страхувальниками можуть бути як юридичні особи, так і дієздатні громадяни, котрі уклали зі страховиками договори страхування. Страхувальники можуть укладати зі страховиками договори про страхування від нещасних випадків третіх осіб (застрахованих осіб), які можуть набувати прав та обов'язків страхувальника згідно з договором страхування. Одночасно страхувальники мають право при укладанні договорів страхування призначати громадян або юридичних осіб для отримання страхових сум, а також замінювати їх до настання страхового випадку.

Важливими умовами страхування громадян від нещасних випадків є:

* обмеження терміну страхування;

* обмеження віку страхувальників;

* обмеження обсягу страхової відповідальності, обумовленої наслідками нещасних випадків, які сталися із застрахованим у період дії договору;

* настання нещасного випадку в період дії договору страхування, зміст якого обумовлений діючими правилами страхування (виплати здійснюються за його наслідки, а не за фактом нещасного випадку);

* пропорційний розмір виплати страхової суми залежно від ступеня втрати здоров'я, працездатності або часу лікування;

* обумовлений перелік документів, що підтверджують настання страхового випадку;

* обумовлений термін виплати страхової суми;

* визначення трирічного строку давності з дня прийняття страховиком рішення про страхову виплату або відмову у виплаті для звернення страхувальника з приводу виплати страхової суми за втрату здоров'я внаслідок нещасного випадку.

До страхових випадків відносяться: смерть застрахованого внаслідок нещасного випадку, травмування застрахованої особи внаслідок нещасного випадку.

При цьому нещасний випадок тлумачиться як несподівана непередбачувана подія, що фактично відбулася і призвела до фізичного ушкодження або внаслідок якої настав розлад здоров'я або смерть застрахованого і яка підтверджена медичним закладом. За умовами HACK "Оранта" це такі події:

а) травма;

б) утеплення;

в) опіки, ураження блискавкою або електричним струмом;

г) обмороження, переохолодження;

д) випадкове гостре отруєння хімічними речовинами (промисловими або побутовими), ліками;

є) укуси тварин, отруйних комах, змій.

Кожна страхова компанія визначає свій перелік страхових подій. В одних він може бути ширшим, в інших навпаки — порівняно обмеженим.

Обмеження страхування. Не можуть бути застрахованими особи, що визнані в установленому порядку недієздатними, інваліди І та непрацюючі інваліди II групи, а також хворі на тяжкі нервові та психічні захворювання і СНІД. Є вікові обмеження.

Правила страхування також обумовлюють випадки, що не належать до страхових. Це, зокрема, стосується травмування застрахованого у зв'язку із вчиненням ним дій, у яких слідчими органами або судом установлені ознаки умисного злочину, або травмування застрахованого, причиною якого стали його дії, пов'язані з керуванням транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння; травми або смерть, пов'язані з умисним заподіянням собі тілесних пошкоджень, та інші.

3. Страхування вантажів, що перевозять морським транспортом

Географічне положення України, рівень її економічного розвитку та всеохоплююче включення у світову економіку забезпечують безперервні вантажопотоки з внутрішніх та міжнародних перевезень всіма видами транспорту. До процесу перевезень вантажів залучені автотранспортні підприємства, авіакомпанії, судновласники, експедитори з фрахту, залізниця. Якщо перевезення здійснюються з перевантаженнями або різними видами транспорту (комбіновані перевезення), то вантажовідправникові немає потреби укладати договір перевезення з кожним перевізником окремо. Досить укласти його з першим перевізником на весь маршрут, а фактичний перевізник змінюватиметься у процесі транспортування.

Згідно з договором перевезення перевізник зобов'язується перевезти товари з одного місця до іншого за відповідну винагороду. Відповідальність перевізника за товар, що підлягає перевезенню або тимчасовому зберіганню, визначається рядом факторів, зокрема:

— торговельною практикою;

— законодавчими актами, що регламентують перевезення; — міжнародними конвенціями.

Страхування відповідальності перевізників за вантаж (крім авіаперевізників) здійснюється добровільно. Страхувальником є транспортне підприємство, яке бере участь у вантажоперевезенні (тобто страхувальник може бути формальним перевізником).

Об'єктом страхування є відповідальність вантажоперевізника за втрату, загибель або пошкодження вантажу, прийнятого ним до перевезення (відповідальність за вантаж). За додаткову страхову премію може бути включений ризик настання відповідальності перевізника за шкоду, заподіяну вантажу у результаті затримки в доставці. Об'єктом страхування може бути відповідальність вантажоперевізника перед третіми особами за шкоду їхньому життю, здоров'ю або майну, завдану під час транспортування вантажу (відповідальність перед третіми особами), відповідальність за забруднення навколишнього середовища. У цьому разі покриття надається на умовах, аналогічних страхуванню відповідальності перед третіми особами та за забруднення.

Відповідальність страхової компанії стосовно конкретного вантажоперевезення починається з моменту прийняття перевізником вантажу для транспортування та закінчується одночасно з відповідальністю перевізника після видачі вантажу одержувачу. Ліміт відповідальності (страхова сума) установлюється за угодою сторін. Він може визначатися за обсягами перевезень та цінністю вантажів, а також залежно від максимальних можливих сум претензій, що їх перевізник повинен буде виплатити за нормами права та чинною судовою практикою у країнах, де здійснюється бізнес перевізника. Як правило, для перевізника, що транспортує вантажі в межах країни, необхідні нижчі ліміти відповідальності, ніж у разі міжнародних вантажоперевезень.

Здебільшого договір страхування укладається на рік щодо всіх перевезень транспортом страхувальника або його субпідрядників, якщо це обумовлено, та може бути подовжений на будь-який подальший період зі сплатою щорічної премії. На момент укладання договору страхувальник заявляє суму доходу, яку він планує одержати від перевезень. Виходячи з обсягу перевезень, страховик визначає розмір страхової премії, яка може бути внесена частинами (депозитна премія). Також обумовлюється розмір мінімальної депозитної премії, який за будь-яких обставин належить страховикові. Якщо по закінченні страхового року заявлений обсяг відрізнятиметься від реально отриманого прибутку, різниця буде компенсована або доплатою додаткової премії страховикові, або поверненням відповідної суми страхувальникові. Проте повернення не може перевищувати обумовленого відсотка (як правило, не більш як 20 %) страхової премії. Договором можуть бути передбачені:

— види вантажів, відповідальність за які не покриватиметься таким договором;

— географічні ліміти дії страхового захисту, наприклад тільки на території області, України, СНД і т. ін.;

— ліміти відповідальності страхової компанії за одним перевезенням або одним транспортним засобом;

— вимоги із забезпечення безпеки, а також щодо сигнальних та охоронних пристроїв, використаних на момент навантаження, розвантаження, транспортування та тимчасового зберігання;

— умови з прийняття претензій перевізником, строки та процедура повідомлення страхової компанії.

Зауважимо, що в цьому виді страхування, як і в інших видах страхування відповідальності, груба недбалість або навмисні дії страхувальника не покриваються договором. Страховий захист надається щодо співробітників страхувальника та субпідрядників, схвалених страховою компанією, якщо у результаті їх недбалості або помилки вантаж був пошкоджений і ця шкода не покривається жодними полісами страхування.

Ризики та винятки у договорі страхування визначаються згідно з нормами права та традиціями, що склалися стосовно відповідальності вантажоперевізника, котрий здійснює транспортування даним видом транспорту.

Для внутрішніх перевезень відповідальність перевізників за вантаж визначається на підставі реальної суми шкоди. Вартість вантажу, на основі якої має визначатися розмір претензії в разі шкоди, установлюється на момент, коли завдано шкоди. Якщо до виконання рішення про відшкодування збитків збільшилися ціни на майно, що перевозиться, то до перевізника може бути висунута додаткова претензія.

Усі стосунки сторін регулюють такі норми права:

  • Закон України "Про транспорт";
  • Кодекс торговельного мореплавства України.

Страхування здійснюється на розглянутих раніше загальних принципах страхування відповідальності вантажоперевізника.

Для міжнародних перевезень авіатранспортом відповідальність за вантаж установлюється Варшавською конвенцією в розмірі 20 дол. за 1 кг пошкодженого або загубленого вантажу. Вантаж вважається загубленим, якщо він не доставлений протягом двадцяти одного дня з дати закінчення перевезення. Згідно з Гвадалахарською конвенцією 1961 року претензію можна висунути як до перевізника, з яким був укладений початковий контракт, так і до перевізника, котрий здійснював перевезення, коли було завдано шкоди. Страховий захист стосовно відповідальності перевізника за вантаж звичайно включається до комбінованого полісу страхування відповідальності авіаперевізника (перед пасажирами, за багаж, за вантаж). При більших сумах відповідальності — а ринок авіаперевезень розвивається в сторону збільшення відповідальності перевізника — ризик обов'язково розміщується на світовому ринку перестрахування. Тому умови страхового полісу та тарифи визначаються на базі умов та тарифів перестраховиків. Як правило, перевізник купує поліс, який включає відповідальність за вантажі з деклараційною вартістю (тобто із записом у авіанакладній про ціну вантажу, що перевозиться). При цьому збільшується ліміт відповідальності перевізника і, відповідно, страховика, а відправник сплачує додаткову плату.

При міжнародних морських перевезеннях судновласник несе відповідальність за вантаж на борту судна, а також за вантаж, що завантажується (розвантажується) або готується до навантаження (розвантаження) згідно з умовами перевезення, здебільшого на підставі Правил Гааги — Вісбі. Правила застосовуються у випадках, коли:

перевезення регулюється коносаментом або іншим подібним до нього товаророзпорядчим документом;

перевезення здійснюється з країни (у країну), з якою укладено контракт;

у контракті є застереження про межу відповідальності по одному судну.

Правила передбачають обмеження відповідальності судновласника у розмірі 2 СПЗ за 1 кг (брутто) пошкодженого або загубленого вантажу. Позови до перевізника, як правило, приймаються протягом року з дати закінчення відвантаження.

Страхування відповідальності за вантаж судновласники купують у спеціальних товариствах взаємного страхування судновласників — Р&І Club. Поліс страхування покриває широкий перелік потенційних ризиків завдання шкоди вантажу. Клуби вимагають від судновласників суворо додержувати умов страхування, інакше вони відмовляють страхувальникові в компенсації. Жорсткі умови пояснюються тим, що істотне порушення засад договору (девіація) перевізником позбавляє його права обмежити відповідальність згідно з Правилами, через що вона стає необмеженою.

Список використаної літератури

1. Внукова Н. Страхування : Навч.-метод. посібник/ Наталія Внукова, Віталій Успаленко, Людмила Временко,; За заг. ред. Н. Внукової. -Харків: Бурун Книга, 2004. -371 с.

2. Клапків М. Страхування/ Михайло Клапків,. -Тернопіль: Економічна думка: Карт-бланш, 2002. -570 с

3. Охріменко О. Страхування: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ Оксана Охріменко,; Ред. Т.Ю. Ходирева; Київський ун-т туризму, економіки і права. -К.: Вища школа, 2003. -257 с.

4. Плиса В.Й. Страхування: Навч. посібник. – К.: «Каравела». – 2006.- 392 с.

5. Страхування : Навч.-метод. посібник/ За заг. ред. О.О.Гаманкової; М-во освіти і науки України; КНЕУ. -К.: КНЕУ, 2000. -117 с.

6. Страхування: Підручник/ Керівник авт. колективу і наук. ред. Семен Осадець,; М-во освіти і науки України, КНЕУ, Українська фінансово-банківська школа. -2-е вид., перероб. і доп.. -К.: КНЕУ, 2002. -599 с.

7. Страхування: залучення польського досвіду : (Збірник довідкових матеріалів та нормативних актів)/ Ред. А. А. Гриценко; Всеукр. благодійний фонд "Громадянська енергія". -К., 2003. -157 с.