В останні роки частка органічного сільського господарства значно збільшилася в структурі агро­промислового комплексу (АПК) на­шої держави. Наразі Україна перебу­ває у статусі одного з найважливіших європейських постачальників органіч­ної сировини, маючи значні площі під сертифікованим виробництвом [1].

Органічне сільське господарство, а також його продукція забезпечують реальну вигоду для навколишнього середовища та здоров´я споживачів, які надають перевагу використанню органічних методів виробництва (від­сутність ГМ-компонентів, синтетич­них добрив, отрутохімікатів тощо), а тому — готові сплачувати додаткову цінову надбавку за сертифіковану органічну їжу.

Незважаючи на значні успіхи у цьо­му напрямі, в Україні ще не сформова­на повноцінна інфраструктура ринку органічної продукції, яка б дозволила забезпечити вільний та прозорий рух органічної сільськогосподарської про­дукції.

З огляду на зазначене, органічне сільське господарство потребує ціле­спрямованої та виваженої державної підтримки. Така підтримка має поста­вити розглядувану нами сферу АПК не на однаковий рівень розвитку з усім іншим сільським господарством, а надавати переваги здійсненню цієї форми господарювання перед іншими.

Саме тому нашій державі необхідно прийняти комплексну програму роз­витку органічного сільського госпо­дарства в Україні. Така програма буде спрямована на зведення державного регулювання окремих елементів сфе­ри органічного сільського господарст­ва в єдину, взаємопов´язану систему, що надалі дасть змогу гарантувати стійкий ріст для органічного сектору.

Актуальність статті полягає в клю­човому значенні прийняття комплекс­ної програми розвитку органічного сільського господарства в Україні як фактора подальшого розвитку цієї перспективної сфери АПК.

Метою статті є обґрунтування не­обхідності прийняття та реалізації за­гальнодержавної програми розвитку органічного виробництва; визначення компетенції органів державної влади у цій сфері, аналіз світового досвіду реалізації аналогічних заходів, а також визначення кола правових та органі­заційних завдань, способи вирішення яких мають бути закріплені в систем­ному документі подальшого розвитку органічного сільського господарства в Україні.

Вивченню проблем, що пов´язані з запровадженням та реалізацією дер­жавних програм у сфері АПК, присвя­чені праці таких вітчизняних та за­рубіжних науковців: Б. Бабін, X. Віллер, О. Погрібний, В. Семчик. Разом із тим недостатньо уваги приділено дослідженню можливостей щодо за­провадження комплексного підходу до регулювання розвитку органічного виробництва, а також недостатньо врахованими є характерні особливості розвитку вітчизняного АПК.

Як уже зазначалося, внутрішній аг­рарний ринок є досить нестабільною системою, що пояснюється насамперед низьким рівнем внутрішнього спожи­вання, високим рівнем залежності внутрішнього ринку від світової ко­н´юнктури щодо продовольства, а та­кож невисоким рівнем розвитку ринко­вої інфраструктури загалом у державі. Тенденції, що спостерігалися на ринку органічного сільського господарства в останні роки, дають змогу дійти виснов­ку про відсутність стабільного та впев­неного розвитку цієї галузі в Україні, що вже саме по собі робить достатньо складним прогнозоване та ефективне господарювання в цьому напрямі.

Зважаючи на сьогоднішню ситуацію у сфері державного стимулювання роз­витку ринку органічного продовольст­ва, варто зауважити, що така діяльність не підпадає під дію жодної державної програми розвитку АПК. Таким чином, виробники та інші суб´єкти ринку ор­ганічного продовольства не можуть розраховувати на одержання ними додаткових преференцій порівняно з виробниками продовольства за тради­ційними технологіями. Тому для ефек­тивного стимулювання становлення та розвитку ринку органічного продо­вольства в Україні заходи органів дер­жавної влади мають бути диференційо­вані відповідно до наявності ор­ганічних виробників.

Послідовним та, беззаперечно, не­обхідним кроком у цьому ж напрямі є прийняття комплексної програми роз­витку органічного сільського госпо­дарства в Україні, яка б поєднала всю систему існуючих на сьогодні право­вих та організаційних заходів у єдиний план дій, створивши загальну переду­мову розбудови органічного сільського господарства в нашій державі.

Основними аргументами, що під­тверджують необхідність прийняття такої програми, є:

• органічне сільське господарст­во не шкодить навколишньому при­родному середовищу. Це стає можли­вим завдяки методам, що застосову­ються при його веденні;

• достатньо великий розмір уже існуючого ринку, а також наявність ще більших перспектив такого розвитку, який надалі необхідно буде ефек­тивніше регулювати;

• органічне землеробство сприя­тиме розвитку продовольчого ринку України й надасть змогу споживачам обирати між органічними й тра­диційними продуктами харчування;

• органічне сільське господарст­во може стати тим фактором, що сти­мулюватиме економічний і соціаль­ний розвиток занепалих сільських районів, які виробляють «майже орга­нічну продукцію», — стверджують ав­тори дослідження «Огляд органічного ринку і потенціалу експортних ринків органічної продукції України» (Між­народний інститут з дослідження ор­ганічного сільського господарства, Швейцарія;

• високі вимоги до функціону­вання системи органічного сільського господарства сприяють створенню но­вих робочих місць;

• Україна наразі не має належним чином упорядкованої системи право­вих актів, що регламентують сфери ви­рощування, виробництва, переробки, сертифікації, маркування, перевезення, зберігання та реалізації органічної про­дукції;

• незважаючи на досить значний розвиток органічного сільського гос­подарства в Україні, розповсюдження органічних продуктів із високим сту­пенем переробки, особливо готових виробів, залишається невисоким і за­гальний ринок органічного продо­вольства в нашій державі становить близько 4 млн євро.

На сьогодні сертифікованими як органічні є 260 тис. га, що становить 0,6 % від усього обсягу сільськогоспо­дарських угідь. Вважаємо за доцільне, що гідною метою для України буде до­сягнення середньоєвропейського рів­ня поширення органічного сільського господарства, який становить 3-5 % (для України такий показник станови­тиме близько 22 тис. га). Причому, встановлюючи орієнтири в найближ­чій перспективі 5-7 років, звертати увагу необхідно на вищу межу, адже природно-кліматичні умови нашої держави — незрівнянно кращі, сприят­ливіші, ніж середньоєвропейські [1].

Вказуючи на узагальнену мету про­грами, необхідно акцентувати увагу на створенні умов для формування, роз­витку та стабільного функціонування ринку органічних продуктів харчуван­ня, який забезпечуватиме належний рівень конкурентоспроможності всіх учасників, сприятиме збалансуванню темпів зростання купівельної спро­можності з наповненням ринку ор­ганічної продукції якісними та безпеч­ними товарами, збільшенню експорту органічної сільськогосподарської про­дукції, забезпеченню результативності державної прямої та непрямої під­тримки у сфері виробництва, перероб­ки, сертифікації, маркування, переве­зення, зберігання та реалізації органіч­ної продукції та реалізації продукції, забезпеченню системності у вирішенні економічних, соціальних та екологіч­них проблем, що виникають в АПК.

Конкретизуючи зазначений загаль­ний напрям діяльності, виокремимо такі завдання програми:

• сприяння подальшому поширен­ню органічного сільського господарст­ва в Україні;

• стимулювання та пріоритетний розвиток сільськогосподарських під­приємств органічного спрямування;

• посилення конкурентоспромож­ності українського органічного сіль­ського господарства на внутрішньому та зовнішніх ринках;

• підвищення суспільної довіри до продукції органічних господарств;

• розширення та урізноманіт­нення господарської активності серед органічних підприємств;

• підвищення рівня позитивного відношення споживачів до самої суті органічного сільського господарства;

• розширення ринку органічних продуктів харчування у міру зростан­ня ефективності виробництва й пере­робки продукції органічного сільсько­го господарства;

• покращання системи профіль­ного консультування, а також дослі­джень у секторі органічного сільсько­го господарства;

• досягнення до 2015 р. близько 7 %-ї частки органічного сільського гос­подарства в повному обсязі сільського­сподарських угідь.

Характеризуючи органічне сіль­ське господарство, можемо відзначити такий позитивний його вплив на про­цес господарювання: суттєве знижен­ня виробничих витрат, екологізація виробництва, збільшення кількості робочих місць в аграрних регіонах, посилення українських позицій на світових ринках продовольства, поліп­шення загального рівня здоров´я нації.

Розуміючи всю повноту переваг ор­ганічного сільського господарства, слід сказати про існування великої кількості перешкод при впровадженні та розвит­ку екологічного землеробства в Україні, зокрема:

• необхідність створення інституційної інфраструктури, насамперед сертифікаційних установ, асоціацій виробників органічної продукції та відповідної торговельної мережі;

• відсутність належної законо­давчої бази, зокрема базового закону щодо органічного сільського госпо­дарства та сертифікації органічної продукції;

• потреба в інтеграції до існую­чих міжнародних структур з метою по­легшення доступу на зовнішні ринки;

• недостатня кількість інформа­ційно-консультаційного забезпечення, наукових досліджень та освітніх можли­востей і компетентних дорадчих служб;

• відсутність фінансової підтрим­ки з боку держави;

• відсутність маркетингових дослі­джень ринків органічної продукції.

Оцінюючи необхідність прийняття програми в Україні, звернемо увагу на результати функціонування цього до­кумента в інших країнах світу. Крім того, слід зауважити, що формування державної політики щодо органічного сільського господарства в більшості країн Європи та світу відбувалося в таких самих або ж дуже схожих з українськими умовах: починаючи від ігнорування державою і закінчуючи затвердженням програми розвитку національного характеру.

У різних країнах програмні доку­менти мали різні назви («План дій що­до просування органічних продуктів харчування», «План заходів для по­дальшого розвитку органічного сіль­ського господарства», «Національна органічна програма»), але їх сутність одна — створення єдиної системи за­ходів з боку держави та приватних структур, спрямованих на якісне зрос­тання органічного сільського госпо­дарства в державі.

В Європі та США аналогічні про­грами розвитку були введені в дію у се­редині 90-х років: Норвегія — у 1995 р; Фінляндія, Нідерланди та Швеція — у 1996 р., Франція — у 1997 р., США -у 1999 р. [2].

Аналізуючи дані наведеної діагра­ми, можна дійти висновку, що почина­ючи з середини 90-х років XX ст. спос­терігається прискорення динаміки росту, що, на нашу думку, однозначно пов´язано із запровадженням ком­плексного підходу до розвитку еко­логічного виробництва.

Саме тому для вирішення проблем, що виникають під час розвитку орга­нічного сільського господарства в Ук­раїні, необхідно прийняти комплексну програму розвитку цієї сфери АПК, яка б належним чином забезпечувала вирішення комплексних проблем, що виникають у процесі становлення та розвитку органічного сільського гос­подарства.

Ми переконані, що поки в Україні не буде прийнято програму розвитку органічного сільського господарства, українські фермерські господарства займатимуться високоризикованим органічним виробництвом, недоотримуючи значну частку прибутку, адже близько 80 % усієї органічної сирови­ни, що виробляється в Україні, спря­мовується на експортні поставки за заниженими цінами.

Визначаючи процедуру запрова­дження в Україні програми розвитку органічного виробництва, звернемо увагу на розмежування повноважень між органами державної влади у цій сфері, їх компетенцію та роль у цьому процесі.

Можна стверджувати, що основне місце в такому переліку належить Кабінету Міністрів України, на якого покладається завдання з розробки та практичного виконання комплексної програми [3].

Безпосереднє виконання прийнято­го документа покладається на місцеві державні адміністрації, які згідно з їх компетенцією здійснюють виконання державних і регіональних програм соціально-економічного розвитку, про­грам охорони довкілля, а також підго­товку та виконання відповідних бюджетів, від розміру та ефективності використання яких залежить результа­тивність державної політики в аналізо­ваній сфері [4].

Верховна Рада України визначає державну політику у сфері АПК, вста­новлює правові засади його функ­ціонування, затверджує національні та інші програми економічного, науково-технічного, соціального й культурного розвитку села, встановлює обсяги бюджетного фінансування, напрями й обсяги інвестиційної політики [5].

В аспекті вдосконалення вітчизня­ного законодавства доречно зауважи­ти, що заключним елементом у про­цесі поліпшення системи нормативно-правового регулювання органічного сільського господарства найдоціль­ніше буде прийняття комплексної програми розвитку, яка б привела сис­тему наукових досліджень, міжнарод­ного законодавства, системи вітчизня­них правових актів у цій сфері до єди­ної теоретико-методологічної основи, системності побудови та загальної іде­ології, яка б визначалася сутністю та значенням органічного сільського гос­подарства в Україні.

Такий захід дасть змогу узагальни­ти правові принципи побудови систе­ми органічного виробництва в Україні, узгодити їх з міжнародною практикою стимулюючої та регулюючої діяль­ності держави в цьому напрямі, роз­ширити систему суб´єктів органічного сільськогосподарського виробництва, збільшити сферу їх діяльності. Вва­жаємо, що саме вдосконалення ринко­вої інфраструктури у цій сфері сприя­тиме поліпшенню процесу діяльності та ефективній взаємодії всіх суб´єктів органічного сільського господарства в нашій державі.

Крім того, нормативне закріплення основних принципів та понять у сфері органічного виробництва сприятиме усвідомленню споживачами виключ­ної важливості та відповідності про­дуктів такого виробництва встановле­ним державою вимогам, що робитиме процес суспільного сприйняття всієї концепції органічного сільського гос­подарства в Україні швидшим та ефек­тивнішим.

Визначаючи майбутній структур­ний склад програми, більш деталі­зуємо перелік завдань, виконанню яких і має бути присвячений згаданий документ, а саме: створити систему за­ходів непрямого стимулювання ор­ганічного виробництва, удосконалити функціонування фінансово-кредитно­го механізму в цій сфері АПК, забезпе­чити справедливу конкуренцію з інши­ми виробниками, підвищити зна­чущість та ефективність освітніх і науково-дослідницьких програм, упро­вадити у практику базові агроеко­логічні вимоги і стандарти відповідно до законодавчих актів ЄС та інших міжнародних організацій у цій сфері, вдосконалити державну підтримку розвитку сільських територій, у межах загальної програми підтримки сіль­ського господарства, змінити струк­турний склад українського ринку ор­ганічного сільського виробництва, вжити низку заходів щодо розвитку гуртової та роздрібної торгівлі орга­нічними продуктами, забезпечити умови, які дозволили б створити сис­тему українських приватних органів сертифікації, впровадити в життя систему повноцінного маркування ор­ганічної продукції, створити функ­ціонуючу систему здійснення процеду­ри специфікації, створити систему контролю за дотриманням установле­них сертифікаційних вимог, плано­мірно здійснювати прийняття нового та вдосконалення існуючого законо­давства у цій сфері, захистити інтере­си вітчизняних товаровиробників шляхом стимулювання експорту кон­курентоспроможної продукції, охоро­няти та забезпечувати підвищення родючості ґрунтів, стимулювати роз­виток соціальної сфери села в регіонах із найбільшою відносною часткою органічного виробництва.

Підбиваючи підсумок, зазначимо, що для комплексного вирішення всіх проблем, які виникають під час роз­витку органічного сільського госпо­дарства в Україні, необхідно прийняти комплексну програму розвитку цієї сфери АПК, яка зведе в єдину функ­ціональну систему всю діяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, а також суб´єктів ринкової інфраструктури.

До змісту програми мають входити положення щодо забезпечення макроекономічної стабільності в органічно­му сільському господарстві, структур­них реформ, виваженої бюджетної політики, зростання попиту та розши­рення внутрішнього ринку поряд зі сприятливою зовнішньою кон´юнкту­рою, що в результаті могло б забезпе­чити піднесення економічної актив­ності у галузі АПК, а також позитивно вплинути на велику кількість суміж­них галузей народного господарства нашої держави.

Як показує міжнародний досвід, затвердження програми розвитку значним чином впливає на динаміку розвитку органічного виробництва, а також якісний склад цієї сфери АПК.

 

ВИКОРИСТАНІ МАТЕРІАЛИ

1.Helga Wilier, Minou Yussefi-Menzler, Neil Sorensen. The world of organic agriculture : statistics & emerg­ing trends 2008 / International Federation of Organic Agriculture Movements (IFOAM) Bonn, Germany and Research Institute of Organic Agriculture (FiBL), Frick, Switzerland, 2008.

2.Monika Schneider, Toralf Richter, Christoph Spahn, Katrin Portmann. Overview of international organic market development and potential export markets for organic products of Ukraine. — April, 2005. Research Institute of Organic Agriculture FiBL, Frick, Switzerland.

3.Про Кабінет Міністрів України : Закон України від 16 травня 2008 р. № 279-УІ // Відомості Вер­ховної Ради України. — 2008. — № 25. — Ст. 241.

4.Про місцеві державні адміністрації : Закон України від 9 квітня 1999 p. № 586-XIV // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 20. — Ст. 190; Голос України. — 1999. — 12 трав.

5.Регламент Верховної Ради України : від 19 вересня 2008 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2009. — № 1-2, 3-4.

6.Бабін Б. В. Державні цільові програми — організаційно-правові засади розроблення, затвер­дження та виконання : моногр. / Б. В. Бабін, В. О. Короленко. — Донецьк, 2006. — 206 с.