Вступ

Працездатний і згуртований колектив виникає не одразу. У своєму розвитку він проходить тривалий процес становлення, який дуже часто буває непростим, тернистим і не завжди завершується успішно. Це залежить від низки обставин, які впливають на формування будь-якого колективу, незалежно від того, створення його є свідомим і цілеспрямованим чи спонтанним, стихійним.

1. Основні стадії (етапи) розвитку колективу

Аналізуючи особливості встановлення взаємодії у колективі, слід особливу увагу приділити працям і педагогічній спадщині А. Макаренко. Щоб стати колективом, група повинна пройти шлях якісних перетворень. На цьому шляху А. Макаренко виділяє кілька стадій(етапів) [4, с. 59].Перша стадія – становлення колективу (стадія початкового згуртування). У цей час колектив виступає перш за все як метаформуючих зусиль педагога, який прагне організаційно оформлену групу. Група визначається як соціально-психологічна спільність, де стосунки членів визначаються змістом їхньої спільної діяльності, її цілями, завданнями, цінностями. Організатор колективу – куратор, від нього виходять всі вимоги. Перша стадія вважається завершеною, коли в колективі виділився і заробив актив, вихованці згуртувалися на основі спільної мети, спільної діяльності і загальної організації.

На другій стадії посилюється вплив активу. Тепер уже актив не тільки підтримує вимоги куратора, а й сам пред’являє їх до членів колективу, керуючись своїми поняттями про те, що приносить користь, а що – шкоду інтересам колективу. Якщо активісти правильно розуміють потреби колективу, то вони стають надійними помічниками куратора. Робота з активом на цьому етапі вимагає пильної уваги.

Для другої стадії характерна стабілізація структури колективу. Колектив в цей час виступає вже як цілісна система, в ній починають діяти механізми самоорганізації і саморегуляції. Розвиток колективу на цій стадії пов’язаний з подоланням протиріч: між колективом і окремими його членами, випереджаючими в своєму розвитку вимоги колективу або, навпаки, відстаючими від цих вимог; між загальними та індивідуальними перспективами; між нормами поведінки колективу і нормами, що стихійно складаються в групі; між окремими групами з різними ціннісними орієнтаціями і т. д. Тому в розвитку колективу неминучі стрибки, зупинки, рухи назад [5, с. 54].

Третя і наступні стадії характеризують розквіт колективу. Вони відрізняються рядом особливих якостей, досягнутих на попередніх етапах розвитку. Щоб підкреслити рівень розвитку колективу на цій стадії, досить вказати на рівень і характер вимог, що пред’являються один до одного членами колективу: більш високі вимоги до себе, ніж до своїх товаришів. Одне це вже свідчить про досягнутий рівень вихованості, стійкості поглядів, суджень, звичок. Якщо колектив доходить до цієї стадії розвитку, то він формує цілісну, моральну особистість. На даній стадії колектив перетворюється в інструмент індивідуального розвитку кожного з його членів. Загальний досвід, однакові оцінки подій – основна ознака і найбільш характерна риса колективу на третій стадії.

Процес розвитку колективу розглядається не як плавний процес переходу від однієї стадії до іншої. Між стадіями немає чітких меж –можливості для переходу до наступної стадії створюються в рамках попередньої. Кожна наступна стадія в цьому процесі не змінює попередню, а як би додається до неї. Колектив не може і не повинен зупинятися у своєму розвитку, навіть якщо він досяг дуже високого рівня. Тому деякі педагоги виділяють четверту і наступні стадії руху. На цих стадіях кожен завдяки міцно засвоєному колективному досвіду сам пред’являє до себе певні вимоги, виконання моральних норм стає його потребою[3, c. 84].

2. Процес розвитку трудового колективу

Процес створення трудового колективу являє собою послідовну зміну дій керівників вищої і середньої ланки, спрямованих на формування персоналу підприємства.

Навички керівника по формуванню трудового колективу особливо важливі у випадках, коли потрібно об’єднати разом велику кількість людей і навчити їх ефективно працювати на загальну мету в атмосфері співробітництва.

В процесі свого розвитку трудові колективи проходять через ряд послідовних етапів (стадій).

Етапи розвитку трудового колективу

1. Формування (зародження) колективу

Для стадії формування трудового колективу є характерними: наявність групи малопов’язаних між собою людей, відсутність соціального контролю, традицій.

На даному етапі формуються усі види відносин, норми поведінки, правила регулювання внутриколективних зв’язків, зміцнюються усі види дисципліни, затверджується певний стиль роботи. Формальний характер колективу визначає автократичний стиль керівництва. Для такого колективу є характерною централізація управління в руках керівника, що ставить перед підлеглими конкретні задачі, детально регламентує і жорстко контролює їхнє виконання. На даній стадії розвитку трудового колективу переважають організаційно-розпорядницькі методи управління.

2. Становлення колективу

На етапі становлення трудового колективу формується актив, що поєднує більшість членів колективу, починають складатися традиції, громадська думка, яка спрямована на підтримку вимог керівника більшістю робітників. Як наслідок, рішення всі частіше приймаються колегіально, стиль керівника стає більш демократичним. Задача керівника на даному етапі полягає в тому, щоб, спираючись на актив колективу, визначити позиції, цілі і мотиви діяльності кожного члена трудового колективу. Це дозволить йому обрати найбільш ефективні методи впливу на мотиви поведінки людей, активізувати і залучити до участі в управлінні усіх членів колективу.

3. Зрілість колективу

Трудовий колектив на стадії зрілості має усі ознаки і виконує усі функції, які властиві трудовому колективу. Основні регулятори поведінки людей на даному етапі – взаємна вимогливість, соціальний контроль [1, c. 102].

Для даного етапу є характерними: демократичний стиль керівництва, колегіальне прийняття рішень, переважне застосування соціально-психологічних методів впливу.

Даній стадії розвитку трудового колективу притаманні високі економічні показники діяльності підприємства, найбільш повний збіг особистих інтересів з інтересами колективу, сприятливий морально-психологічний клімат.

4. Старіння колективу

На стадії старіння колектив перестає розвиватися, втрачає здатність до адаптації, соціальний контроль набуває консервативного характеру і визначає статику колективу. На даному етапі роль керівника полягає у підтримці колективу в стані відкритості, поповненні колективу новими членами, орієнтуванні персоналу на інновації, що забезпечать виживання колективу, його адаптацію до оточення, що змінюється [2, c. 217].

Висновки

Отже, працездатний і згуртований трудовий колектив виникає не одразу. У своєму розвитку він проходить тривалий процес становлення, який дуже часто буває непростим, тернистим і не завжди завершується успішно. Це залежить від низки обставин, які впливають на формування будь-якого колективу, незалежно від того, створення його є свідомим і цілеспрямованим чи спонтанним, стихійним. 

Список використаної літератури

1. Колот А. М. Мотивація персоналу: [підруч.] / А. М. Колот. – К. : КНЕУ, 2002. – 337 с.
2. Шаульська Л. В. Стратегія розвитку трудового потенціалу України : монографія / Л. В. Шаульська /НАН України. Ін-т економіки промисловості. – Донецьк : 2005. – 502 с.
3. Макаренко А. С. Коллектив и воспитание личности /А. С. Макаренко. – М. : Из-во «Педагогика», 1972. – 236 с.
4. Макаренко А. С. О воспитании / А. С. Макаренко. – М. : 1988. – 159 с.
5. Pogrebnjak, V.A. (2005), «Modern methods of evaluation of the organizational culture of the enterprise», Obshhej ekonomicheskie koncepcii funkcionirovanija predprijatija vuslovijah rynka: mezhvuzovskij sbornik nauchnyh trudov, vol.16, pp. 99—107