Договір, який укладений між сторонами, має назву «На оренду нежилих приміщень Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Аналіз змісту цього договору свідчить, що в строкове платне користування позивачу були передані підвальне приміщення та два навчальні класи. Крім того, цей договір спрямований на встановлення і регулювання виключно орендних правовідносин. Будь -яких доказів із приводу того, що існував договір про безоплатне користування майном, позивачем не було надано.

Постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 25.03.2008 р.

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України, розглянувши касаційну скаргу Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» на постанову Вищого господарського суду України від 24.01.2008 р. № 16/652-36/587 у справі за позовом Асоціації підприємств та організацій по сприянню розвитку спортивної стрільби «Україна-Спорт» до Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» про стягнення 29110,61 грн,

встановила:

У жовтні 2005 р. Асоціація підприємств та організацій по сприянню розвитку спортивної стрільби «Україна-Спорт» подала до Господарського суду м. Києва позов до Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» про стягнення 29110,61 грн. Позовні вимоги мотивованітим, що з 01.04.2000 р. по 01.04.2003 р.відповідачем із порушенням чинного законодавства здійснювалось нарахування позивачу орендної плати за договором оренди від 13.12.2000 р. № 192. Зокрема позивач переплатив за теплову енергію, водопостачання, орендну плату та податок на землю.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Під час нового розгляду позивач змінив предмет позову та просив стягнути з відповідача 39352,44 грн безпідставно отриманих коштів, у тому числі 12053,67 грн переплати по орендній платі, 14216,59 грн витрат по оплаті теплової енергії, 1082,45 грн переплати за водопостачання, а також 12094,30 грн податку на землю.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.08.2007 р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 7500,33 грн. У задоволенні решти позову відмовлено. Рішення обгрунтовано тим, що матеріалами справи підтверджено переплату за орендну плату в розмірі стягнутої суми. Щодо переплати за водопостачання, то у цій частині відмовлено у позові у зв´язку з пропуском строку позовної давності, оскільки рахунки за воду виставлялись в період з 01.01.2000 р. по 31.12.2000 р. У частині переплати за теплову енергію суд відмовив у позові, оскільки позивач не обґрунтував у цій частині позовні вимоги. Щодо сплати податку на землю, то відповідачем вірно здійснювалось нарахування цього податку.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2007 р. вищевказане рішення суду скасовано. Позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 39422,44 грн надлишково сплачених коштів.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.01.2008 р. № 16/652-36/587 постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2007 р. залишено без змін.

Ці постанови мотивовані тим, що відповідачем виставлялися рахунки із зазначенням сум, які перевищують розмір оренди, плату за теплову енергію та водопостачання. Щодо сплати земельного податку, то позивач не є його платником, оскільки не є користувачем земельної ділянки.

Ухвалою Верховного Суду України від 06.03.2008 р. порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 24.01.2008 р. № 16/652-36/587 за касаційною скаргою Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут», де поставлено питання про скасування цієї постанови та припинення провадження у справі. Посилання зроблені на порушення і неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, невідповідність оскарженої постанови по- ложенням Конституції України та рішенням Верховного Суду України.

Заслухавши доповідача, представників сторін та перевіривши матеріали справи Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, 13.12.2000 р. сторони уклали договір оренди № 192, за умовами якого відповідач передав, а позивач прийняв у строкове платне користування приміщення у м. Києві (підвальне приміщення площею 300,7 кв. м та два навчальні класи в підвальному приміщенні площею 198 кв. м).

Задовольняючи позов у частині стягнення переплати з орендної плати в сумі 12053,67 грн та з оплати теплової енергії суди апеляційної та касаційної інстанції виходили з того, що не всі приміщення відповідачем були надані у платне користування, а лише їх частина — 300,7 кв. м, а два навчальні класи передані у безоплатне користування.

Проте такі висновки є безпідставними.

Так, згідно зі ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Договір № 192, який укладений між сторонами, має назву «На оренду нежилих приміщень Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Аналіз змісту цього договору свідчить, що в строкове платне користування позивачу були передані підвальне приміщення площею 300,7 кв. м та два навчальні класи площею 198 кв. м. Крім того, цей договір спрямований на встановлення і регулювання виключно орендних правовідносин. Будь-яких доказів із приводу того, що існував договір про безоплатне користування майном, позивачем не було надано.

Договір № 192 був укладений із терміном дії з 01.04.2000 р. по 01.04.2001 р.

При цьому сторони погодили розмір та порядок сплати орендної плати з урахуванням вимог, встановлених Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що з 01.04.2000 р. по 01.04.2001 р.

позивач повинен був сплачувати орендну плату в розмірі та в порядку, передбаченим цим договором. У той же час, відповідачем виставлялись рахунки на оплату орендної плати, розмір яких перевищував той, що був погоджений сторонами в договорі № 192. Тому суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що позивачем переплачено 7500,33 грн орендної плати, оскільки ним сплачувалась сума, більша ніж орендна плата за користування приміщеннями площею 498, 7 кв. м.

Щодо позовних вимог про стягнення безпідставно отриманих коштів у вигляді переплати за теплову енергію, водопостачання та податок на землю, то суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у їх задоволенні з наведенням відповідних мотивів.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено вірний висновок про часткове задоволення позову.

Верховний Суд України в силу положень статей 6, 8 Конституції України не вважає необхідним направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки це суперечило б положенням ст. 125 Конституції України і статей 2, 39 Закону України «Про судоустрій України» в частині визначення статусу Верховного Суду України та його завдання забезпечити законність у здійсненні правосуддя і викликало б конституційно недопустиму необхідність скасування законного рішення суду першої інстанції. У зв´язку з цим наведений у ст. 111¹⁸ ГПК України перелік наслідків розгляду касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду України не вважається правовою перешкодою для прийняття зазначеного рішення.

Враховуючи викладене і керуючись статтями 111¹⁷—111²¹ ГПК України Судова палата у господарських справах Верховного Суду Українипостановила:

Касаційну скаргу Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» задовольнити частково.

Постанову Вищого господарського суду України від 24.01.2008 р.

№ 16/652-36/587 і постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2007 р. скасувати, а рішення Господарського суду м. Києва від 22.08.2007 р. залишити в силі.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.