Вступ

Організація міжнародних розважально-спортивних заходів сьогодні є дуже популярним видом діяльності у всьому світі, оскільки такі події завжди привертають увагу великої кількості людей, які мають можливість переміщатися на значні відстані для їх відвідування. Світовий досвід проведення міжнародних розважально-спортивних заходів показує швидке зростання як їх розмірів, так і соціально-економічного значення для приймаючої країни. Так, розважальні заходи  місцевого характеру перетворюються на провідні заходи світового масштабу. Наприклад, Кварта фестиваль у Крістіансіанн (Норвегія) називають найбільшим в країні. Вперше, у 1991 р., участь у ньому взяли лише норвезькі виконавці, а вже у 1994 р. він отримав статус міжнародного з відвідуваністю більше, ніж 60 000 осіб [1].

Спортивні заходи також користуються неабиякою популярністю, що демонструє зростаючий попит на їх трансляцію у 1970-х роках у Північній Америці, у 1980-х роках у Західній Європі та у 1990-х роках у всьому світі. А глобальний ринок всіх спортивних товарів коливається в межах 150 млрд. євро. Серед основних країн у світовому спортивному товарообороті 2008 р. вирізняються США – 30%, ЄС – 33%, Японія – 22%, Канада – 3%, Індія – менше, ніж 1%, інші країни – 12%.

Крім того, організацію відповідних подій можна розглядати з позицій стимулювання розвитку туристичної галузі приймаючої країни, оскільки вони приваблюють туристів з усього світу, забезпечуючи, таким чином, збільшення обсягів виробництва та продаж місцевих товарів і послуг, надходження іноземної валюти в країну тощо, що й вимагає аналізу, вивчення та узагальнення на основі міжнародного досвіду.

1. Спортивні заходи як об’єкти туризму. Особливості Олімпійських ігор

До видів івенту (event) можна віднести [1]: фестивалі, карнавали, паради, святкування; конференції, форуми, симпозіуми, круглі столи; освітні заходи: семінари, тренінги, курси підвищення кваліфікації; спортивні змагання (наприклад, Олімпійські ігри); концерти, покази фільму, театральні постановки; ювілеї, весілля, торжества; ділові події: виставки, ярмарки, торгівельні шоу, презентації, відкриття підприємств, прийоми, заходи, пов’язані з просуванням торгівельної марки і т. д. У сучасному світі сформувалася ціла індустрія щодо організації подій, яка поділяється за характером події та кінцевою метою. Значення подієвого туризму зводиться до відвідин подій, які відбуваються в інших країнах, тобто, основна ціль подорожі присвячена події в якій турист прийматиме пасивну (спостерігача) або активну участь. Це є унікальний вид туризму, оскільки за характер невичерпний.

Таблиця 1. Класифікація подієвих ресурсів за тематикою

При цьому, насправді організація масштабних подій, яка збирала велику кількість туристів проводилася іще в стародавньому світі: Олімпійські ігри у Греції, гладіаторські бої у Римській імперії, рицарські турніри у Середньовічній Європі. Серед релігійних подій, які стали також основою розвитку паломницького туризму, можна виокремити: відкриття храму в честь язичницького бога; вшановування язичницьких богів із жертвоприношенням, що проводилися систематично; поховання фараона; канонізація християнських святих; обрання і висвячення папи римського. Слід відзначити, що розвитку певним видам сучасного подієвого туризму сприяли масові гуляння, які влаштовувалися в честь зустрічі воїнів-переможців.

Подія може стати центром приваблення туристів, тобто, туристичною, якщо її інформаційна підтримка проводиться протягом 0,5-1 року до початку. При цьому витрати на рекламу і маркетинг повинні бути не меншими ніж організаційні витрати. (Таке співвідношення витрат наводить віце-президент Російського союзу тур індустрії, Корнеев С. [6]). Тому на кожну подію, на основі якої можна розвивати подієвий туризм, необхідно розробити маркетингову стратегію за участі туристичних фірм. При цьому слід відрізняти маркетинг події та подієвий маркетинг. Це різні поняття. Маркетинг події просуває сам захід, тобто, продає саму подію. Подієвий маркетинг використовує захід для просування певної торгової марки.

3. забезпечити систематичне проведення події.
4. організувати рекламні заходи на державному рівні.
5. за рахунок економічних механізмів (наприклад, зниження податків) стимулювати туристичні підприємства, що розробляють туристичні продукти на основі подієвого туризму.
6. організувати підготовку спеціалістів для розвитку тематичних та подієвих турів.
7. розробити логістику для кожної події.
8. розробити інфраструктуру під проведення кожної події.

Відмічені заходи сприятимуть формуванню зацікавленості та стабільного попиту з боку туристів до події, що, в свою чергу, стимулюватиме розвиток подієвого туризму.

Стабільне і значне місце серед спортивних заходів зайняла Олімпіада – літні і зимові Олімпійські Ігри. Це найбільші міжнародні комплексні спортивні змагання сучасності, які проводяться кожні чотири роки. Вони є одним із найперших прикладів зв’язку між спортом і туризмом.

Значення і цінність прийняття та проведення Олімпійських Ігор є об’єктом багатьох досліджень з різними судженнями і поглядами щодо переваг та недоліків таких заходів. Незважаючи на це, організація змагань визнана унікальною можливістю для приймаючого міста і країни посилити просування свого туристичного продукту на міжнародний ринок.

За організацію і місце проведення Олімпіади відповідальність несе, створений 23 червня 1894 р., Міжнародний олімпійський комітет (МОК), міжнародні спортивні федерації (МСФ) та Національні олімпійські комітети (НОК), які є трьома головними складовими Олімпійського руху, і приймаюче місто.

МОК контролює всі джерела Олімпійських видатків і надходжень, які генеруються з 6 основних програм, а саме: партнерство МОК зі ЗМІ, спонсорування за TOP-програмою „The Olympic Partnership Programme” і ліцензування на міжнародному рівні; внутрішнє спонсорування, забезпечення квитками і ліцензування в середині приймаючої країни здійснюється Організаційним комітетом Олімпійських Ігор під керівництвом МОК.

МОК проводить широкомасштабну маркетингову діяльність. Прибутки, які отримуються від телебачення, спонсорів і загалом від системи накопичення коштів, допомагають руху забезпечити його фінансову незалежність. Так, протягом періоду 1997-2000 рр. маркетингова діяльність принесла близько 3,6 млрд. дол. США [9]. В середньому дохідна частина виражається у таких відсоткових відношеннях: радіо- і телетрансляція – 53%, спонсорство – 34%, продаж квитків – 11% і ліцензування – 2%, тоді як  98% своїх доходів Комітет витрачає на допомогу організації Олімпійських Ігор і розвиток спорту у всьому світі,  а 8%, які залишаються, становлять адміністративні витрати [10]. МОК взяв повний контроль за переговори з засобами масової інформації, зокрема телевізійними мережами. Рисунок 1 відображає його надходження від продажу прав на трансляцію Олімпіад 1994-2000 рр. Як показує рисунок, грошові кошти, отримані від продажу прав на трансляцію Зимових Олімпійських Ігор у Нагано (Японія) 1998 р. зросли порівняно із Зимовою Олімпіадою у Ліллехамері (Норвегія) 1994 р. більш, ніж на 45%. Тоді як доходи, від продажу прав на трансляцію Літніх Олімпійських Ігор у Сіднеї (Австралія) 2000 р. зросли більш, ніж на 50% порівняно з Літньою Олімпіадою в Атланті (США) 1996 р. [11].

Крім того, Комітет прикладає багато зусиль для розвитку більш вигідних взаємовідносин зі спонсорами,  для чого намагається укладати з ними довгострокові угоди.

Успішна співпраця зі ЗМІ та спонсорами надала можливість підтримувати НОК при кожному проведенні Ігор.

Треба відзначити, що існує ряд особливостей при організації Олімпійських Ігор, які відрізняються залежно від країни, що їх проводить. Проте виокремлюють шість особливостей, які притаманні всім країнам, незалежно, де відбувається Олімпіада.

Першою особливістю є те, що всі члени МОК колективно визначають місто, яке, на їх думку, проведе Олімпіаду найбільш успішно, для того, щоб інші міста могли підключитися в конкуренцію щодо організації майбутніх Ігор. Чим більше міст буде заявлено на Ігри, тим швидше їх країни й уряди намагатимуться створити інвестиційно-привабливе середовище.

Другою особливістю є географічне угрупування членів МОК, чия культурна ідентичність є важливим фактором для обрання претендента.

Третьою особливістю є приймаючі уряди, які визнають значення і цінність Олімпійських Ігор у трьох головних сферах: міжнародні відносини, національна свідомість і зв’язки з громадськістю.

Щодо міжнародних відносин, то можна, для прикладу, розглянути Олімпійські Ігри в Сеулі (Південна Корея). Їх проведення дало можливість уряду країни спробувати покращити стосунки з Північною Кореєю та іншими соціалістичними країнами. Додаткові ресурси, витрачені на першокласне проведення Олімпіади, дали можливість приймаючій країні показати себе з кращої сторони на міжнародній арені. Крім того, треба взяти до уваги і той факт, що країна, де відбуваються змагання, вже проводила до Ігор або ще проводитиме після них міжнародні спортивні заходи, що забезпечить їй можливість у майбутньому зміцнити свої зв’язки з іншими державами.

Зважаючи на зростання національної свідомості, Олімпійські Ігри в Сеулі створили перспективу для Південної Кореї бути визнаною на міжнародній арені високотехнологічною країною, що розвивається. Це також було метою китайського уряду при організації Олімпіади у 2008 р.

І, нарешті, Ігри забезпечують можливість зв’язків з громадськістю. Раніше мотиваційним фактором організації заходу було продемонструвати верховенство політичної системи, як це робили комуністичні режими в 1970-х і 1980-х роках. Пізніше проведення Олімпійських Ігор мотивувала демонстрація всьому світові основних змін у приймаючій країні, наприклад, Олімпіада в Мюнхені (Німеччина) мала на меті показати позбавлення сучасної Німеччини нацистського минулого, а Південна Корея намагалася продемонструвати свої сучасні, високотехнологічні галузі та закріпити імідж країни, що розвивається. Австралія ж використовувала цю подію для покращення туристичного іміджу всієї країни, а не лише Сіднею. І, нарешті, Пекін продемонстрував зростаючу важливість Китаю для світової економіки, провівши так звані „високотехнологічні” Олімпійські Ігри.

Загалом Олімпійські Ігри є найбільшою рекламною можливістю, на яку можуть сподіватися місто чи країна. Кілька років до початку Олімпіади, компанії країни оголошують свою причетність до їх проведення, а декілька місяців до відкриття церемонії, журналісти й репортери пишуть про країну організації. Церемонія відкриття, яка показує культуру приймаючої країни, привертає увагу щонайменше 3 млрд. людей, за Іграми спостерігає 92,5% дорослого населення, що має доступ до телебачення. Інтенсивність і методи просування змагань залежить від господарів і ЗМІ. Так, під час проведення Олімпійських Ігор у Сіднеї, Австралійський Туристичний Комітет (the Australian Tourist Commission) розробив стратегію просування, що містила понад 1 000 проектів, і забезпечив не лише сприятливі умови праці для ЗМІ, а й додаткову, необхідну інформацію про Сідней і Австралію зокрема.

Четвертою особливістю є наявність політичних сил приймаючого міста, основним завданням однієї з яких є досягнення тривалого зростання як туристичних прибутків, так і ділових угод. Такою була мета для Барселони (Іспанія), Сіднею (Австралія) і Афін (Греція). Другим завданням для місцевих політиків є просування міста як „глобального міста” з метою стимулювання іноземних інвестицій. Сьогодні є очевидним розвиток мережі „глобальних міст”, заснованого на поєднанні глобальних і транснаціональних зв’язків, через які координуються міжнародні економічні відносини між відповідними сферами. Прийняття Олімпіади розвиває місцеві чинники, що є важливими для формування „глобального міста”, таких як вдосконалення телекомунікацій, розбудова нових споруд тощо. Для прикладу, в Сеулі (Південна Корея) повне усвідомлення значення приймаючого міста та його вдосконалена інфраструктура стимулювали прихід міжнародних компаній і збільшення продажів національних товарів на зарубіжних ринках. Третім завданням місцевих політиків є допомога приймаючому місту, що не є столицею країни, стати впізнаваним і визнаним закордоном. Так, Проведення Олімпіади в Барселоні (Іспанія), що є на другому місці за економічним розвитком після Мадриду або Мюнхен (Німеччина), який покращив свій статус за допомогою Ігор 1972 р.

П’ятою особливістю є місцева / регіональна розбудова економіки, де вигода проявляється у розбудові інфраструктури, спортивних засобів і устаткування. Протягом економічного буму, ціна на послуги будівельних компаній зростає, це означає, що вони заробляють більше. Крім того, такі компанії стають більш відомими. Так, компанія „Multiplex”, яка будувала стадіон в Австралії для Олімпіади, використала це для укладання вагомих контрактів за кордоном, як, наприклад, будівництво нового Англійського Національного Стадіону. Інші місцеві компанії можуть виступати „партнерами” Ігор і також розглядати їх як унікальну можливість для започаткування справи, укладання угод, просування свого іміджу в середині країни і за кордоном.

Останньою особливістю є телевізійні мережі. Не лише трансляція Олімпіади є джерелом престижу і прибутку, а й продаж реклами в основний час (прайм-тайм). Так, американський телеканал NBC купив права на трансляцію Олімпійських Ігор у Ванкувері (Канада) у 2010 р. та у Лондоні (Великобританія) у 2012 р. за 2 млрд. дол. США і сподівається перетворити такі інвестиції на значні доходи.

2. Футбольний туризм та Євро-2012

Футбольним туристом є людина, яка долає, під час дуже великі, відстані заради того, щоб бути присутньою особисто на улюбленій грі. Справжні фанати не шкодують ні сил, ні часу, ні грошей — і усе заради єдиної мети — заради футболу!

В такий момент постає питання: «Чого бажають футбольні туристи?».

Перш за все комфортних умов, для спостерігання улюбленої гри, та можливості якісно розслабитися та відновити сили перед наступним матчем, якщо це подія на кшталт «Євро-2012», а не плановий матч.

В Європі знайшли чудову цьому альтернативу — фан-зони. Це можливість переглядати улюблений футбольний матч, на велетенському екрані, знаходячись на свіжому повітрі, а не в задушливому барі. Комфортні місця для сидіння, те ж саме пиво, друзі, але ця територія є огородженою та під постійним наглядом охорони, що зменшує кримінальну статистику. Вхід є безкоштовним, просто існує перевірка особистих речей на вході. В Україні вже відбувся такий досвід. Першою стала фан-зона в Києві на Європейській площі, за участю волонтерів-студентів КУТЕП, в рамках підготовки до Євро-2012.

В рамках Євро-2012 планується великий наплив туристів до нашої країни і       постає питання чи здатні ми забезпечити запланований захід у певній мірі? Чи маємо ми змогу досить ефективно розташувати та забезпечити дозвілля наших туристів? Особливо так, щоб співпали поняття ціна-якість передбачених послуг?

Уряд України приділяє увагу розвиткові туризму як галузі значною мірою через необхідність проведення на високому рівні такого міжнародного спортивного заходу подієвого туризму, як чемпіонат Європи з футболу «Євро-2012». Наприклад, у заяві Прем’єр-міністра України особливо наголошено на важливості активізації спільних дій у рекламно-туристичному напрямі через те, що, як вважає українська влада, «Євро-2012» створює можливості для ознайомлення іноземних гостей, вболівальників з культурою, традиціями та історією країни [5].

Усвідомлення ролі туризму в розвитку суспільства та культури сприятиме поширенню знань про те, як працює економіка туризму, що вона виробляє і які зміни відбуваються під впливом його поширення з часом.

Нині, на етапі інтенсивної підготовки до «Євро-2012», коли декларації та заяви мають активно втілюватися в конкретні проекти і заходи, стан туристичної галузі країни ще є досить складним. Як зазначають міжнародні експерти з туризму, попри певні позитивні моменти, зокрема прийнятні загалом санітарні умови, порівняно непогану загальну привабливість для туризму і подорожей, є й украй негативні характеристики розвитку транспортної та туристичної інфраструктури, а також недостатньо ефективна політика влади у галузі туризму. За рівнем безпеки Україна опинилася на 93 позиції в переліку туристично привабливих країн світу через велику кількість ДТП і високий рівень злочинності [6].

Не менш болючим є питання багатогодинних черг та контрабанди на кордоні. Однак на цьому транспортні проблеми аж ніяк не закінчуються. Україна до цього часу ще не завершила переговорів з інтеграції в європейсь¬кий авіаційний простір і не створила умов для дешевого авіасполучення. Досі ще можна було говорити про необхідність захищати вітчизняних перевізників, проте утримувати монопольні, абсурдно високі ціни на авіаційні перевезення до 2012 року — вже неприпустимо.

Також на мою думку не зайвим було б згадати сільський та зелений туризм. Адже рейсове вивезення ввечері, вранці чи в обід туристів до чи з розташованого за містом кемпінгу або ж селища де вони зможуть заплатити за нічліг та їжу суму значно меншу ніж у місті — було б доречним в тому числі й для розвитку вище зазначених галузей туризму в нашій країні. А крім того, значно б зменшило кримінальний ризик для людей які можуть бути приреченими вештатися по нічному місту не маючи окрім гіда ще й знань мови.

Не слід також забувати про телекомунікацію. Транскордонні з’єднання — дуже дорогі, а тому вкрай необхідно попрацювати над зниженням цін. Це великою мірою залежить від уряду. Можливо, час уже інтегруватися в цьому питанні з ЄС, котрий нині працює над заходами щодо здешевлення роумінгу на відповідній території.

Футбол — це яскраво забарвлене емоціями свято. Це спосіб отримати велику кількість адреналіну, відволіктися від щоденних проблем. Це командна гра, як футболістів, вболівальників так і організаторів цього свята. Лише за рахунок, гідного взаємозв’язку та співпраці між ними можливий красивий, щасливий, феєричний фінал даних подій.

Євро-2012 є дуже очікуваною, з тих чи інших причин, в нашій країні подією. Але окрім можливої вигоди, шансу заявити про себе, ми маємо розуміти, що це ще й важка праця. Ми маємо усвідомлювати не лише перелік витрат чи розмір можливого прибутку, а й людські потреби. Адже футбольний фан-уболівальник перш за все є людиною і все, що ми робитимемо має бути спрямованим на задоволення людських потреб.

Висновки

На основі проведеного аналізу можна сформулювати такі висновки:

1. Тема дослідження досить актуальна, аналіз тематики організації міжнародних розважально-спортивних заходів має важливе як наукове, так і практичне значення, оскільки їх проведення є одним із важливих чинників стимулювання розвитку туристичної галузі.
2. При організації Зимових чи Літніх Олімпійських Ігор виокремлюють шість особливостей, притаманних будь-якій країні-господарю, причому основна роль у проведенні Олімпіади належить Міжнародному Олімпійському Комітету.
3. Міжнародні розважально-спортивні заходи можуть розглядатися і з позицій демонстрації туристичної привабливості країни чи міста, де вони організовуються, та залучення більшої кількості відвідувачів, що має наслідком збільшення обсягів виробництва і продаж товарів і послуг місцевого виробництва, зростання зайнятості тощо.

Список використаної літератури

1. Final report on the XXVIIth Olympiad — olympic.org
2. Tourism: principles, practices, philosophies. Charles R. Goeldner, J. R. Brent Ritchie. Edited by John Wiley and Sons, 2006. – Pp. 590.
3. Бабкин А. В. Специальные виды туризма // http://tourlib. net/books_tourism/babkin01.htm
4. Долженко Г.П. Событийный туризм в Западной Европе и возможности его развития в России / Г.П. Долженко, А.В. Шмыткова // Известия высших учебных заведений. Северо-Кавказский регион. Серия: Общественные науки. – 2007. – № 6. – С. 116-119.
5. Квартальнов В. А. Туризм: Учебник. – М.: Финансы и статистика, 2006. – 336 с.
6. Летние фестивали и праздники в Норвегии// http://www.norwayfestivals.com/
7. Мальська М. П., Худо В. В., Цибух В. І. Основи туристичного бізнесу: Навч. посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004. – 272с.
8. Пазенок В.С. Філософія туризму / Пазенок В.С., Федорченко В.К. та ін. — К.: Кондор, — 157с.