Вступ

Актуальність теми. Вплив реклами на суспільний добробут є актуальною темою сучасних економічних досліджень, що пов’язано з переходом вітчизняної економіки до постіндустріального етапу розвитку, підвищенням її інформатизації. Чим більш інформаційномісткою є економіка і чим менш рівномірним розподілом цього економічного ресурсу вона характеризується, тим більшими логічно будуть маніпуляції інформацією з боку її носіїв. Реклама ж, будучи потужним джерелом розповсюдження інформації про товари та умови їх продажу в ринковій економіці, стає ефективним інструментом таких маніпуляцій, здійснюваних на користь тих суб’єктів господарювання, чий доступ до інформації, втім як і інших економічних ресурсів, є кращим.

Зовнішня реклама — один із основних засобів реклами, носії якого розміщуються поза приміщеннями. На сьогоднішній день вона є сегментом рекламного ринку, який динамічно розвивається і є джерелом інформації про різні послуги та до певної міри системою навігації у великому місті. У процесі еволюції стандартизувалися розміри, технології виробництва й розміщення кожного з типів реклами. Проте такий вид реклами й надалі продовжує свій розвиток: удосконалюються її форми, змінюються технічні засоби донесення рекламної інформації до споживача, креативність та дизайн. Новизна дослідження полягає в тому, що вперше проведена типологія зовнішньої реклами на візуальних об’єктах.

1. Специфіка рекламного впливу: ефекти зовнішньої реклами

Сьогодні багато практиків усе ще переконані, що, впливаючи на свідомість або підсвідомість людей, комерційна реклама здатна прямо створювати потреби в рекламованих товарах і послугах як би з нічого, штучно, на «порожнім місці». Подібні погляди в сучасній науковій психологічній літературі й у літературі по маркетингу досить часто зазнають критики, зізнається лише непряма, опосередкована участь реклами в процесі формування потреб. Проте   дотепер   залишається відкритим питання: чому й у яких випадках люди все-таки здобувають товари, які начебто б їм не потрібні? Саме тому проблему вивчення ефективності методів психологічного впливу в рекламі, а також співвідношення впливу й потреб сьогодні вважають основною проблемою психології реклами[5, c. 87-89].

При порівняно низьких витратах рекламодавець може довести свій рейтинг до дуже високого рівня, охоплюючи свою аудиторію багаторазово за короткий період часу. Природно, що це ідеальний варіант для рекламодавця, чий рекламний заклик короткий, простий і категоричний.

Нетрадиційні методи, використовувані в зовнішній рекламі, також підсилюють враження. Зовнішня реклама є найбільш видовищною із всіх засобів реклами. Крім цього, у зовнішній рекламі використається світло, анімація й чудові фарби.

До того ж, у той час як інші засоби реклами повинні шукати свій шлях до споживача, зовнішня реклама впливає на людей при походах у магазини, на роботі й на відпочинку, день і ніч, збільшуючи прибуток від продажу рекламованих товарів. Це також надає більшу стабільність діяльності таких неритмічних областей бізнесу, як готельне господарство й мотелі, ресторани й парки атракціонів, туристичні бюро й автомайстерні.

У засобів зовнішньої реклами є свої недоліки. Плакати на щитах переміняються дуже швидко, тому, щоб бути ефективної, зовнішня реклама повинна буквально уриватися у свідомість споживачів. Дизайн реклами повинен робити заклик чітким і вражаючої, крім цього, реклама повинна сприяти збільшенню збуту.

Незважаючи на те, що зовнішня реклама ідеальна для охоплення аудиторії, вона має обмеження при роботі з вузькими демографічними групами. Більше того, демографічна аудиторія зовнішньої реклами важко піддається виміру.

2. Проектні класифікації об’єктів зовнішньої реклами України в дореволюційний, радянський і сучасний історичний період розвитку дизайну

Мобільний, що постійно оновлюється “потік” форм зовнішньої реклами до останнього часу так і не знайшов в науковій літературі окремої систематизації та класифікації в контексті дизайну. Оскільки історії становлення і розвитку зовнішньої реклами за ключовими видами мала багатовікову традицію, постійно модифікувалась, водночас породжуючи нові переплетіння і відгалуження.

В радянський період коли зовнішню реклами справедливо віднесли до малих міських форм — джерел інформації, вартими на нашу думку уваги заслуговує загальна класифікація А. Лемке [2], який розділив всі види зовнішньої реклами на три ключові групи (табл. 1).

Найбільш значний та узагальнюючий внесок в класифікацію “наявних” видів зовнішньої реклами в Україні здійснила кандидат мистецтвознавства Н. В.Сергеєва [4,5], якій вперше вдалося систематизувати за загальними, об’єднуючими факторами велику кількість різних дизайнерських об’єктів у середовищі міста. Відштовхнувшись від запропонованого В. Б. Устином [7] Мухіним (3). Поділу самої інформації, Н. В. Сергеєва класифікувала такі

інформаційні об’єкти за часовими межами дії, рівнями розташування, а також за їх технологічно-матеріальними особливостями.

Класифікація Н. В. Сергеєвої за часовими межами існуючих інформаційних об’єктів [5, с.94] передбачає поділ на постійні, періодичні та епізодичні. В розумінні використання інформаційних об’єктів за часовими межами Н. В. Сергеєва закладала поняття впливу рекламного повідомлення на реципієнта протягом певного, визначеного рекламодавцем часу. Проте, на нашу думку, дана класифікація за часом досить умовна, адже об’єкти зовнішньої реклами можуть забезпечувати рекламування від довготривалих іміджевих повідомлень до короткотривалих акційних оголошень. Часові обмеження, як правило пов’язано з технологічно-матеріальним дизайн-фактором експлуатації матеріалу з якого виготовлений об’єкт зовнішньої реклами. Адже кожний виробник в технологічний фактор закладає поняття часової обмеженості експлуатації об’єкту зовнішньої реклами, що здатне “адекватно” представляти рекламне повідомлення в громадському середовищі без негативних змін його зовнішнього вигляду: вигорання фарб, деформації рекламної поверхні під впливом негативних факторів навколишнього середовищ тощо. Саме тому доцільно було створити класифікацію за часовими межами в контексті надійності експлуатації матеріалу (сировини) з якого виготовляють об’єкти зовнішньої реклами. Оскільки вона завжди чітко визначена для виробництва кожного виду зовнішньої реклами. Таким чином виробники і фірми гарантують нормальну “адекватну” експлуатацію протягом визначеного часу (табл. 2).

Класифікація об’єктів зовнішньої реклами за технологічним фактором передбачає встановлення часової залежності від надійності експлуатації матеріалу виготовлення рекламної площини та конструкції, який забезпечує нормальне сприйняття композиції рекламного повідомлення реципієнтом. Таким чином ми встановили чітку залежність рекламного повідомлення від якості матеріалу та його вартості.

Таблиця 2. Класифікація об’єктів зовнішньої реклами за технологічним фактором

“Класифікація інформаційних об’єктів за рівнем розташування в міському середовищі дозволяє виділити нижній, середній та верхній рівні” [5. с.95]. Проте, сама Н. В. Сергеєва визнає такий розподіл за рівнями розташування інформаційних об’єктів досить умовним, що зумовлює їх функціональну та композиційну значимість, вимагаючи особливого підходу під час розробки. Саме тому, спираючись на рівневу класифікацію

Н.      В. Сергеєвої, на нашу думку, варто створити класифікацію за віддаленістю рекламної площини для забезпечення нормального сприйняття (читабельності образу) композиції-рекламного повідомлення реципієнтом в громадському середовищі (табл. 3)

Не заперечним є факт, що більшість об’єктів зовнішньої реклами як правило мають чітко визначені габаритні розміри рекламної поверхні: біллборд — 3х6 м, сіті формат 1,2х1,8м тощо. 

Таблиця 3. Залежність сприйняття композиції рекламного повідомлення від його віддаленості до реципієнта

Тому дизайнери під час створення художньо-графічної композиції рекламного повідомлення керуються чітко визначеними ергономічними параметрами “читабельності” в залежності від її віддаленості від очей реципієнта або розраховують на групу реципієнтів, що будуть сприймати рекламне повідомлення на визначеній відстані. До найближчої віддалі, який сприймається на відстані 2-4 м належать інформаційні об’єкти штерндери, сіті формати тощо. До віддалених композиція рекламного повідомлення яких сприймається на відстані 5-7 м розташовуються щитові конструкції — біллборди, сіті формати, вітрини магазинів. Дальні об’єкти зовнішньої реклами адекватно сприймаються на відстані 8-10 м трол, перетяжки, стелли. До найвіддаленіших інформаційних об’єктів в громадському середовищі належать брандмауерне панно, відеоекрани тощо.

3. Плакат і його модернізовані форми

Бурхливий розвиток капіталізму у європейських країнах, США та Росії на рубежі ХІХ-ХХ ст. спонукав до активної пропаганди товарів якомога більшу кількість споживачів [3, с. 20; 23, с. 19]. Основним носієм того періоду був плакат. Шрифтовий плакат є одним з найбільш поширених і дієвих засобів візуальної агітації середини ХХ ст., що підтверджує С. Смирнов, ”… займає відповідальне місце у загальній системі ідеологічної роботи на заводах і фабриках, на будівництві та підприємствах, колгоспах та сільгоспах” [19, с. 41]. У мистецтві (20-30 рр. ХХ ст.) домінує соціальна тематика. Відомий майстер радянського мистецтва Л. Лисицький аналізує дану епоху і загальний стильовий характер раннього політичного і рекламного плакатів, традиційна книга була розірвана на окремі сторінки, у сто разів відмасштабована, яскраво розмальована і, як плакат, вивішена на вулицю” [12, с. 163].

Із часом плакат почав видозмінюватися у розмірах та вдосконалилась його конструкція, набуваючи вигляду величезних площин: білбордів, брандмауерів та ін. Проте якщо раніше над створенням плакату працювали художники, надаючи йому статус твору мистецтва, то з розвитком комп’ютеризації, плакат сьогодні починає інколи втрачати свої яскраві художні особливості, перетворюючись у недорогий ”комп’ютерний виріб”, здебільшого розміром 40х60 см, із простою сюжетною композицією переважно для реклами концертів, ярмарків, виставок.

Подальший аналіз типології зовнішньої реклами буде об’єднувати поділ на групи за місцем розташування:   широкоформатні рекламоносії, вулична, світлова, транзитна та пневмореклама (повітряна), архітектурно-художня реклама, спеціалізований рекламний одяг, малі придорожні архітектурні форми та візуальна навігація (таб. 1).

Перша основна група — широкоформатні комерційні рекламні носії. Вперше термін білборд з’явився у США на початку ХХ ст. (англ. billboard — дошка оголошень) [18], коли кілька компаній почали вивішувати свої рекламні плакати ’’біли” на дерев’яних конструкціях уздовж шосе та вулиць. До 20-рр. ХХ ст. населення США почало купувати більше автомобілів та виїжджати на них за місто. Це стало основною причиною збільшення білбордів у розмірах (теперішній розмір 3х6 м) і окреслило їх відповідне місце розташування. У країнах СНД поширився термін ”бігборд”, дослівно в перекладі «велика дошка”. Ця назва пов’язана з компанією Big Board, яка у 90-х роках була широко представлена на рекламному ринку і на рекламних площинах, розміщувався підпис назви компанії, звідси рекламні щити отримали аналогічну назву. Ззовні схожі з білбордами і призматрони, але, на відміну від них вони складаються з набору паралельних, вертикально розташованих трикутних призм, які почергово вишиковуються в єдину рекламну площину [13]. Дослідження ефективності рекламоносіїв показали, що 90 % людей помічають зображення, що змінюється, тоді як таке ж, але статичне, — помічають лише 19 % перехожих. Окрім того, на це накладається ефект чекання наступного зображення, в основі якого закладена у кожній людині цікавість.

Брандмауер — за формою панно, виготовлене з вінілової тканини, на яке наноситься повноколірне зображення [13; 18]. Спеціальні металеві конструкції розміщуються на глухих фасадах будівель, об’ єктах, які будуються або використовуються для огородження території (Рис. 3). До основних переваг брандмауерів належить зручне і добре видиме розташування, практично будь-які розміри, стійкість до атмосферного впливу. У зв’язку з довгим терміном (до шести місяців) експлуатації та значною аудиторією потенційних клієнтів, вони особливо ефективні для тривалих рекламних кампаній, наприклад, підтримка іміджу фірми або позиціонування нового бренду.

Наступна група рекламоносіїв — вулична реклама. Штендери — виносні рекламні конструкції у формі ”складного будиночку”, які розміщуються на вулицях, у торгових залах магазинів, неподалік кафе, офісів тощо. Ще одна їх поширена назва — стрітлайни (street line) явно характеризує їх як вуличну рекламу [18].

Сітілайт (англ. citylight — тротуарне панно) встановлюється на тротуарах, поблизу проїжджої частини, що робить інформацію доступною пішоходам, водіям, пасажирам [18]. Перевагою цієї реклами є конструкція по обидві сторони якої розміщується інформація, яка змінюється швидко та без значних грошових витрат. Завдяки своїй формі і дизайну вони відмінно вписуються в міське середовище, що сприяє позитивному сприйняттю реклами, яку вони інформують (Рис. 4). Більш вдосконаленими конструкціями є скролери (англ. scroll — сувій) або ж роллерні дисплеї — динамічні рекламні площини (Рис. 5) для яких характерне яскраве внутрішнє підсвічування, оптимальні розміри (1,2х1,8 м), присутність динамічного ефекту. У одному носієві кількість змінних рекламних зображень може досягати 15 сюжетів.

Троли (перетяжки) є спеціальними полотнами, розташованими над проїжджою частиною доріг за допомогою конструкцій із тросів, що кріпляться на вже існуючі стовпи ліній електропостачання, рідше — на спеціально встановлені опори [13], (Рис. 6). Рекламоносії розташовують на дорогах з активним автомобільним рухом, де основною аудиторією є водії та пасажири. А отже, свою рекламу розміщують підприємства, зацікавлені у таких клієнтах, це автосалони, банки, агентства нерухомості. Рекламні фірми часто застосовують перетяжки для анонсів різноманітних заходів:виставок, концертів, розпродажів, тобто таких подій, які обмежені в часі і мають певний термін дії.

Пілони (англ. pylon — опора) є різновидом окремо розташованих рекламних конструкцій і, загалом, — це спрощена модифікація рекламних стел [13]. Найбільш поширеними є двосторонні пілони, теж існують трибічні і круглі моделі. Останні, як за формою так і функціонально, дуже схожі з афішними тумбами, які розміщують на вулицях міст вже не одне століття, зокрема у Стародавній Греції вони означали ворота або вхід. Це були спеціальні вежоподібні споруди обабіч входу, у формі усіченої піраміди, покриті різьбленням та багатою інкрустацією. З часом їх форма спрощувалася, а сфера вживання розширювалася. У наш час пілони стали рекламними конструкціями, які можуть виконувати функцію довідкових покажчиків.

Стела (від грец. stele) — кам’яна, мармурова, гранітна або дерев’яна плита із висіченими на ній текстовими блоками або зображеннями (Рис. 7). У стародавні часи вона встановлювалася у якості поховального чи пам’ятного знаку, а сьогодні — це нестандартний носій реклами який розташовують поблизу торгових центрів, відпочинкових комплексів, на транспортних перехрестях [18].

Спеціалізований рекламний одяг. У період античності усна реклама уже почала відокремлюватись від загальної інформації, навіть у ті часи велике значення мали окремі елементи процесу рекламування: смислове навантаження закликів, їх лексичне значення, інтонування, тембр голосу, мелодія звуку, а також зовнішній вигляд (одяг, зачіска, міміка, жести, набір предметів, якими вони користувалися, намагаючись привернути до себе увагу) [9, с. 14]. Одяг часто змушує нас механічно піддаватися певному стану, із яким він пов’язаний. Американські психологи стверджують, що 55 % успіху уваги публіки при появі політика залежить від того, як він виглядає. Військова форма надає чоловіку мужнього вигляду, балетна пачка танцівниці підкреслює витонченість, медична форма — авторитетність і компетентність, а смокінг і метелик вкаже на аристократичність і богемні риси [24]. Рекламним одягом може бути уніформа, театральний костюм (Рис. 8) або рекламна інформація на тілі людини. Є. Ромат подає визначення ”сендвіч- мен”, як один із способів зовнішньої реклами, де за певну платню людина носить на спині або грудях рекламні плакати і роздає листівки [16, с. 44].

Транспортна (транзитна) реклама — одна з форм зовнішньої реклами, носії якої розміщуються на бортах транспортних засобів [18]. Відношення до транспортної реклами в Україні за останні роки зазнало істотних змін, так що ”… з’явившись приблизно в кін. 90-х рр. ХХ ст. реклама на київському транспорті викликала скептичні відгуки і виглядала бідно на фоні існуючих рекламоносіїв” [2, с. 60]. Поступово ситуація мінялася, така реклама зросла за обсягами, значущістю і зайняла гідне місце в медіа просторі. Транзитна реклама має значну перевагу тим, що потрапляє у поле зору пішоходів, пасажирів, водіїв, тобто потенційних адресатів. З-поміж транспортних засобів, які ефективно можна використовувати для реклами є тролейбус, ”. з погляду рекламодавця, тролейбус — це довгий горизонтальний щит, що півроку пересувається по конкретному, багатокілометровому маршруту. З погляду художника, — це витягнута поверхня з безліччю вікон, дверей, ”гармошок”, виступів, які не обмежують художній простір.” [2, с. 61]. Проте сьогодні найбільш поширеною та ефективною є реклама, що розміщується на міських автобусах (”маршрутках”), які безперервно курсують по вулицях (Рис. 9). Основний недолік бортової реклами, що стосується усіх рекламодавців, — це бруд, тому ці моменти треба враховувати при розробці макету реклами (найважливіший текст варто розташовувати вище).

Архітектурно-художня зовнішня реклама є найпрестижнішим і елітарним видом до якої відносяться світлові дахові рекламні конструкції. Помітні за декілька кілометрів домінуючі над головними вулицями та проспектами, такі рекламні установки є візитною карткою будь-якої компанії, підкреслюючи її присутність у місті та успішну діяльність. Вулиці великих міст переповнені рекламою дрібного формату, і значна її частина зосереджена у горизонтальній площині, де одні рекламоносії загороджують від глядача інші. Дахові панелі виокремлюються серед загальної маси, що є безперечною їхньою перевагою, а також вирішення нестандартних проектів, індивідуальність та ексклюзивність кожної панелі.

Вітрина є проміжною ланкою між магазином та навколишнім середовищем, по ній оцінюється вигляд та якість товарів і вона є запорукою фінансового успіху [6]. Наприкінці ХІХ ст. у Росії таким чином прославився універмаг ”Мюр і Мереліз”. Розкішно оздоблені виставкові вікна прикрашали не лише його фасад, але і всередині торгових залів, демонструючи покупцям асортимент товарів. Поступово вслід за універсальними магазинами і пасажами, невеликі торгові доми почали переобладнуватись на новий лад. Художньо оформлені вікна магазинів відтепер ще здалеку привертали увагу перехожих, а у вечірній час виставкову продукцію освітлювали керосинові лампи. Схожий універмаг існував у Станиславові (тепер Івано-Франківськ), споруджений у 1904 році — ”Пасаж Гартенбергів” нагадував торгівельні центри Західної Європи (Рис. 10). Це була крита галерея з рядом крамниць із великими вітринами по обидві сторони проходу, а на другому поверсі — ресторан та кав’ярня ’’Едісон” [5]. Також мистецький підхід до вітринної реклами засвідчує розроблений скульптором Лестером Габою на поч. 30-х рр. ХХ ст. манекен ’’Синтія” для універмагу Saks Fifth Avenue. Новий типаж завоював Америку, а згодом і Європу під іменем Gaba-girls [11].

Вивіска є об’єктом візуальної реклами і бере початок у Середньовіччі, про, що свідчить реміснича емблематика. Серед геральдичних знаків поширеними були зображення тварин, знарядь ремесел та засобів праці. З’явилися універсальні символи: у виноторгівців —  бочка, у кравців — ножиці, у пекарів — бублики, у слюсарів — ключ, у шевців — чобіт [1, с. 7; 3; 15, с. 24; 20, с. 251]. Історія живописної реклами в Росії бере свій початок у Х’УШ ст. та й європейські вивіски були під впливом живописної станкової картини, і поряд із лаконічними вивісками-емблемами почали з’являтися вивіски намальовані олійними фарбами. Вільна від канонів вивіска могла бути святково яскравою або стриманою (в залежності від реклами товару, одиничною чи «ордерною” (ритмічний ряд вивісок, об’єднаних горизонтальною назвою).

Світлова реклама є видом зовнішньої реклами, носіями якої виступають неонові вивіски, світлові короби, екрани, ”живий рядок” [16, с. 43]. Лайтпостер

—      це світлові вивіски з рекламно-інформаційним зображенням на лицевій панелі, яка підсвічується зсередини. Відома інша їх назва лайтбокси (англ. light-box — світловий короб) [16, с. 26; 18]. Виконують роль ефективного рекламного носія та служать елементами іміджевої реклами (зовнішні вивіски або покажчики) і використовуються як елемент фірмового декору приміщень.

Газосвітлова або неонова реклама — (грец. neosm — новий), неон — це хімічний елемент групи інертних газів, застосовується для заповнення рекламних трубок [10]. Такий тип реклами використовується для підсвітки або як окремий елемент конструкції (букви, логотип). Неонові трубки напилюються зсередини порошком люмінофором, далі заповнюються газом (неон, гелій, аргон, ксенон). Колір світіння трубки залежить від складу нанесення на неї люмінофору. Широкий спектр кольорів отримують за рахунок сполук солей різних металів та компонентів.

Висновки

Отже, аналіз літератури показує, що матеріали по зовнішній рекламі є більш узагальненими та не мають систематизації. Зроблена спроба згрупувати зовнішню рекламу за видами, типами, що підтверджує новизну обраного дослідження. При вивченні візуальних об’єктів проведений поділ реклами на групи за місцем розташування, описано характерні конструкції, розміри, художньо-естетичний вигляд рекламоносіїв.

Наприкінці наведу кілька прикладів, що доводять небезпечність і шкідливість рекламного впливу. Нині однією з найгостріших проблем є психологічне здоров’я дітей і підлітків. Установлено, що 80% молоді до 18 років вживають алкогольні вироби (зокрема пиво). Дівчата, майбутні матері, не відстають від юнаків. Проблема підліткового куріння вивчалася медичною та соціологічною науками: 25% підлітків спробували першу сигарету до 10 років, 80% підлітків до 18 років курять.

У різних сферах діяльності зустрічаються різні визначення реклами. Але з практичної точки зору основна мета комерційної реклами — стимулювання продажів тих або інших товарів або послуг зараз /або в майбутньому.

Список використаної літератури

1. Авраменко Д. К. Зовнішня реклама в контексті носіїв фірми та її стилю // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв: Зб. наук. пр. / За ред. Даниленка В. Я. – Харків: ХДАДМ, 2006. – №5. – 160 с.
2. Арютюнов В. Х. Парадокси реклами // Реклама і дизайн ХХІ сторіччя: освіта, культура, економіка: Зб. наук. пр. – К.: ІППР, 2001. – 2001. – Вип. 2. – 270 с.
3. Дизайн. Иллюстрированный словарь-справочник / Г.Б. Минервин, В.Т. Шимко, А.В. Ефимов и др.; [под общей редакцией Г.Б. Минервина и В.Т. Шимко]. — М.: «Архитектура-С», 20о4. — 288 с.
4. Лемке А. Малые формы в городе и дизайн / А. Лемке // Техническая эстетика. — 1968. — № 2. — С. 13-15.
5. Ліфінцев М. П., Ліфінцев С. М. Науково-практичні засади розвитку рекламної освіти в Україні // Реклама і дизайн ХХІ сторіччя: освіта, культура, економіка: Зб. наук. пр. – К.: ІППР, 2001. – 2001. – Вип. 2. – 270 с.
6. Мухин В.Н. Средства массовой визуальной информации в архитектуре города: дис. … канд. / В.Н. Мухин. — Л., 1981.
7. Сергеева Н.В. Об’єкти медіа-дизайну в контексті формування громадського середовища міста. дис. … канд. мистецтвознавства/ Сергеева Н.В. — ХДАДМ., — Х., 2008. — 286 с. — укр.
8. Сергеєва Н. В. Межі реклами: рекламна інформація чи інформаційна реклама // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв: Зб. наук. пр. / За ред. Даниленка В. Я. – Харків: ХДАДМ, 2006. – №5. – 160 с.
9. Сергеєва Н.В. Інформаційні об’єкти міського середовища: спроба класифікації / Н.В. Сергеєва // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. — Х.: ХДАДМ, 2007. — № 5. — С. 132-138.
10. Удріс Н.С. Реклама як засіб формування сучасного способу життя міського населення України. дис. … канд. соціологічних наук / Н.С. Удріс. — Х., 2003. — 212 с.
11. Устин В.Б. Визуальная информация в эстетическом формировании городской среды (опыт исследования художественного решения информационных систем). дис. канд. искусствоведения / В.Б. Устин. — М., 1984. — 173 с.
12. Ученова В.В., Старих Н. В. История рекламы. — 2-е изд. — С-Пб.: Питер, 2002.
13. Рекламні терміни [Електронний ресурс] — Режим доступу:http://www.outdoormedia. com.ua.
14. Романов А. А. Реклама: между социумом и маркетингом: научн. монография / А. А. Романов. — М.: Маркет ДС, 2002. — 300 с.
15. Ромат Е. В. Реклама. История, теория, практика / Е. В. Ромат. — СПб, 2003. — 560 с.
16. Ромат Є. В. Словник рекламних термінів / Є. В. Ромат. — Х.: Студцентр, 2003. — 56 с.
17. Скляренко Н. В., Варич О. О. Історія формування змісту засобів візуальної навігації // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. — Харків: ХДАДМ, 2009. — №6. — С. 111-115.
18. Словарь рекламных терминов РА ’’Ректайм” [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://www.rtmra.ru.
19. Смирнов С. И. Шрифт и шрифтовой плакат / С. И. Смирнов. — Москва: Плакат, 1981. — 144 с.
20. Станкевич Н. М. Рекламний плакат з найдавніших часів до поч. ХХ століття // Мистецтвознавство’09. — Львів, 2009. — С. 249-264.
21. Ученова В., Старых Н. История рекламы / В. Ученова, Н. Старых. — СПб, 2002. — 304 с.
22. Чікало Б. П., Романенко Н. Г. Художньо-образні особливості соціального плакату // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. — Харків: ХДАДМ, 2009. №7. — С. 146-149.
23. Шевченко В. Я. Композиція плаката: навч. посібник / В. Я. Шевченко. — Харків: Колорит, 2004. — 122 с.: іл.
24. Ценев В. Психология рекламы: реклама, НЛП и 25-й кадр / Вит Ценев. — М.: ООО Бератор, 2003.
25. Ciwkacz Olga, Romer Marcin Pasaz Gartenbergow i kawiar-nia Edison skonczylyby 100 lat [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://stanislawow.net/stanislawowianie/ pasaz gartenbergow.htm.