Специфіка магістерської дисертації
Вступ.
1. Організація захисту магістерської дисертації.
2. Основні вимоги до дисертації на здобуття кваліфікації магістра.
3. Документальне оформлення навчання на магістерському рівні.
Висновки.
Список використаних джерел.
Вступ
Магістр — це освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі кваліфікації бакалавра або спеціаліста здобув поглиблені спеціальні уміння та знання інноваційного характеру, має певний досвід їх застосування та продукування нових знань для вирішення проблемних професійних завдань у певній галузі.
Підготовка магістра завершується захистом магістерської дисертації на засіданні Державної екзаменаційної комісії.
Магістерська дисертація — це самостійна науково-дослідницька робота, яка виконує кваліфікаційну функцію, тобто готується з метою публічного захисту і отримання академічного ступеня магістра. Основне завдання її автора — продемонструвати рівень своєї наукової кваліфікації, уміння самостійно вести науковий пошук і вирішувати конкретні наукові завдання.
Ця випускна кваліфікаційна праця наукового змісту має внутрішню єдність і відображає хід та результати розробки обраної теми. Магістерська робота, з одного боку, має узагальнюючий характер, оскільки є своєрідним підсумком підготовки магістра, а з іншого — є самостійним оригінальним науковим дослідженням студента.
1.Організація захисту магістерської дисертації
Дисертація на здобуття кваліфікації магістра за напрямком наукової діяльності є логічно завершеною кваліфікаційною роботою, в якій міститься розв'язання конкретної задачі, важливої для відповідної галузі науки, або отримані автором науково обґрунтовані і взаємопов'язані технічні, економічні чи технологічні розробки. Дисертація за напрямком педагогічної роботи присвячена розробці методики викладання технічної дисципліни з числа профільних для магістерської підготовки, яку випускник магістратури викладатиме в навчальному закладі, що замовив його для педагогічної роботи. Дисертація за напрямком менеджерської діяльності присвячена розв'язанню однієї із задач реформування підприємства чи організації або розробці бізнес-плану впровадження нового технологічного процесу чи виробу.
Магістерська дисертація виконується самостійно і містить висунуті автором для публічного захисту наукові положення, що характеризуються єдністю змісту і свідчать про його вміння розв'язувати поставлену наукову, науково-практичну, науково-методичну, педагогічну або менеджерську задачу.
Теми магістерських кваліфікаційних робіт, запропоновані кафедрами, які ведуть магістерську підготовку, та кандидатури керівників цих робіт затверджуються Ученою радою інституту до 31 січня поточного навчального року. Коригування теми магістерської дисертації може здійснюватись не пізніше, ніж за два місяці до захисту, про що повідомляється інститут.
Після ухвалення науковим керівником дисертація з його відзивом передається завідувачу відповідної кафедри, який призначає з числа провідних спеціалістів іншої кафедри або сторонньої організації опонента і організовує захист.
Захист магістерських дисертацій наукового напрямку проводиться Державною екзаменаційною комісією профільного навчально-наукового інституту (ДЕК).
До захисту дисертації магістрант зобов'язаний пройти попередній захист роботи на науковому семінарі кафедри та скласти іспити магістерського мінімуму.
Захисти магістерських дисертацій здійснюються з 20 вересня по 31 жовтня.
Порядок захисту магістерських дисертацій встановлюється такий самий, як і при захисті кандидатських дисертацій.
Диплом магістра з відзнакою отримують особи, які:
— захистили магістерську дисертацію з оцінкою, не нижче "десяти" у встановлений цим Положенням термін;
— на всіх іспитах магістерського мінімуму отримали оцінки, не нижчі ніж "десять";
— мають диплом бакалавра з відзнакою;
— в додатку до диплома магістра мають не нижче 75% оцінок, не нижчих "десяти" з усіх навчальних дисциплін та практичної підготовки, а решту оцінок — не нижче "семи";
— мають оцінки, не нижчі "десяти" за результатами державної атестації.
Незалежно від форми навчання, магістрант, який не захистився до 20 жовтня, не бере участі в конкурсі вступу до аспірантури ВДТУ в той же навчальний рік як такий, що не встиг вчасно подати документи для вступу до аспірантури.
2. Основні вимоги до дисертації на здобуття кваліфікації магістра
Назва дисертації повинна бути, по можливості, короткою, відповідати обраній спеціальності та суті наукової задачі, котра розв'язується.
У дисертації необхідно стисло, логічно і аргументовано викладати зміст і результати досліджень, уникати загальних слів, бездоказових тверджень, тавтології.
За отриманими результатами магістерська дисертація за напрямком наукової діяльності повинна складати 30-40 % кандидатської дисертації з цієї або спорідненої спеціальності.
Вимоги до змісту магістерської дисертації та правила її оформлення складаються у відповідності з діючими в Україні вимогами до змісту та правилами оформлення кандидатської дисертації.
Дисертація повинна містити:
- титульну сторінку,
- зміст,
- перелік умовних позначень (за необхідністю),
- вступ,
- основну частину,
- висновки,
- список використаних джерел,
- додатки (за необхідністю)
3. Документальне оформлення навчання на магістерському рівні
Документація для студентів, які навчаються за магістерськими програмами, ведеться за загальними правилами, встановленими для студентів вищих закладів освіти.
Контроль за навчанням магістрантів у здійснює інститут, визначений в п. 1.12:
— організаційне забезпечення підготовки магістрів з усіх спеціальностей (в т.ч. організація та проведення екзаменаційних сесій, нарахування стипендій тощо);
— затвердження тематики та оцінка відповідності вимогам магістерських дисертацій;
— контроль за виконанням індивідуальних планів магістрантів;
— аналіз ефективності роботи наукових керівників.
Представниками ІнМАД на факультетах та кафедрах є члени Ученої ради ІнМАД, які здійснюють поточний контроль підготовки магістрантів наукового напрямку. У разі, якщо стан підготовки визнається недостатнім, тоді магістрант викликається на засідання Ученої ради ІнМАД для пояснення причин такого становища і планів для його виправлення, про що подається письмовий звіт.
Магістр — це освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі кваліфікації бакалавра або спеціаліста здобув поглиблені спеціальні уміння та знання інноваційного характеру, має певний досвід їх застосування та продукування нових знань для вирішення проблемних професійних завдань у певній галузі. Магістр повинен мати більш широку ерудицію, фундаментальну наукову базу, володіти методологією наукової творчості, сучасними інформаційними технологіями, методами отримання, обробки, зберігання і використання наукової інформації, бути спроможним до плодотворної науково-дослідницької і науково-педагогічної діяльності.
Магістерська освітньо-професійна програма включає в себе дві приблизно однакові за обсягом складові — освітню і науково-дослідницьку. Зміст науково-дослідницької роботи магістра визначається індивідуальним планом.
Підготовка магістра завершується захистом магістерської дисертації на засіданні Державної екзаменаційної комісії.
Магістерська дисертація — це самостійна науково-дослідницька робота, яка виконує кваліфікаційну функцію, тобто готується з метою публічного захисту і отримання академічного ступеня магістра. Основне завдання її автора — продемонструвати рівень своєї наукової кваліфікації, уміння самостійно вести науковий пошук і вирішувати конкретні наукові завдання.
Ця випускна кваліфікаційна праця наукового змісту має внутрішню єдність і відображає хід та результати розробки обраної теми. Магістерська робота, з одного боку, має узагальнюючий характер, оскільки є своєрідним підсумком підготовки магістра, а з іншого — є самостійним оригінальним науковим дослідженням студента.
Прийнятною вважається така структура магістерського диплому (магістерської дисертації): титульний аркуш; зміст; вступ; розділи і підрозділи основної частини; висновки; список використаних джерел; додатки (за потреби).
Наповнення кожної частини магістерської дисертації визначається її темою. Вибір теми, етапи підготовки, пошук бібліографічних джерел, вивчення їх і добір фактичного матеріалу, методика написання, правила оформлення магістерської дисертації мають багато спільного з дипломною роботою.
Вимоги до магістерської дисертації в науковому відношенні дещо вищі, ніж до дипломної роботи, однак вони суттєво нижчі, ніж до кандидатської дисертації.
На відміну від дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата і доктора наук, що є науково-дослідницькими працями, магістерська дисертація як самостійне наукове дослідження кваліфікується як навчально-дослідницька праця, в основу якої покладено моделювання більш-менш відомих рішень. Її тематика та науковий рівень мають відповідати освітньо-професійній програмі навчання. Виконання зазначеної роботи повинне не стільки вирішувати наукові проблеми (завдання), скільки засвідчити, що її автор здатний належним чином вести науковий пошук, розпізнавати професійні проблеми, знати загальні методи і прийоми їх вирішення.
При оцінці випускної кваліфікаційної роботи виходять з того, що магістр повинен уміти:
— формулювати мету і завдання дослідження;
— складати план дослідження;
План — це ескiз майбутньої працi, в якому повиннi бути визначенi необхiдна кiлькiсть роздiлiв або пiдроздiлiв та їх найменування. Він також містить номери початкових сторінок усіх розділів та пунктів. Важлива ознака плану — його чіткість, логічність і лаконічність у формулюванні.
— вести бібліографічний пошук із застосуванням сучасних інформаційних технологій;
— використовувати сучасні методи наукового дослідження, модифікувати наявні та розробляти нові методи виходячи із завдань конкретного дослідження;
— обробляти отримані дані, аналізувати і синтезувати їх на базі відомих літературних джерел;
— оформляти результати досліджень відповідно до сучасних вимог.
Зразок плану дипломної роботи на тему “Український діловий етикет”:
Зміст
Вступ
Розділ 1. Теоретичні основи ділового мовлення
1.1. Специфіка офіційно-ділового стилю.
1.2. Культура офіційного спілкування як засіб формування
мовної особистості.
Розділ 2. Національне в діловому етикеті
2.1. Діловий етикет як важлива складова офіційно-ділового стилю
2.2. Діловий етикет як історико-культурологічна проблема
2.3. Класифікація ділового етикету
2.3.1. Національна специфіка звертання
2.3.2. Привітання як формула ввічливості
2.3.3. Мова виступів та дискусій
2.4. Етикет ділового писемного мовлення
Висновки
Використана література
До умовних позначень відносять специфічну термінологію, вживану в науковій роботі, певні скорочення. Якщо такі терміни у тексті роботи повторюються менше трьох разів, то їх пояснення подають при першому ж згадуванні; якщо ж вони повторюються в роботі досить часто (більше, ніж три рази), пояснення їх значення треба подати перед вступом наукової роботи.
Перелік умовних позначень друкується у вигляді двох колонок, де ліворуч за алфавітом подають термінологію та скорочення, а праворуч – їх детальне пояснення.
Наприклад:
ФО – фразеологічні одиниці;
обр. — обрядова лексика;
міф. — міфологічна лексика;
пестл. – пестливе;
уроч. –урочисисте.
ФСУМ — “Фразеологічному словнику української мови” в 2-х томах;
СУМ — “Словник української мови” в 11-ти томах.
У вступі розкривається актуальність та ступінь дослідженості наукової проблеми на даному етапі мовознавчої науки, що обґрунтовується шляхом критичного аналізу відповідної літератури, і докладною характеристикою найбільш переконливих поглядів.
Структура огляду літератури може бути орієнтовно такою:
— літературні джерела, що висвітлюють історію розвитку проблеми;
— теоретичні роботи, які повністю присвячені темі;
— роботи, які розкривають проблему частково,
— короткий висновок про ступінь висвітленості в науковій літературі основних аспектів теми.
У вступі курсової роботи повинні знайти місце такі складові:
— предмет,
— мета,
— завдання,
— методи дослідження.
У вступі дипломної, магістерської роботи слід подати також:
— об`єкт,
— теоретичне і практичне значення,
— методологічну основу дослідження,
— основні джерела дослідження (наукова література, довідники, словники, тексти творів),
— відомості про апробацію (виступи на конференціях, публікації за темою дослідження).
Гіпотеза подається в методичних роботах.
З'ясуємо суть понятійного апарату більш детально.
Об’єкт дослідження — це вся сукупність зв’язків, відношень різних аспектів теорії і практики науки, яка слугує джерелом необхідної для дослідника інформації. Це частина об’єктивної реальності, яка на даному етапі стає предметом практичної і теоретичної діяльності людини як соціальної істоти.
Предмет дослідження — це тільки ті суттєві зв’язки та відношення, які підлягають безпосередньому вивченню в даній роботі, є головними, визначальними для конкретного дослідження.
Предмет включає сукупність властивостей і відношень об’єкта, опосередкованих людиною (суб’єктом) у процесі дослідження з певною метою в конкретних умовах.
Наприклад, тема курсової роботи “Лексичні засоби створення гумору і сатири в поезіях П.Глазового”.
Об’єктом дослідження є вербальні і невербальні засоби створення гумору та сатири в українській мові, предметом — лексичні засоби створення гумору та сатири в поезіях П.Глазового.
Тема дипломного дослідження: “Український діловий етикет: традиції і сучасність”.
Об’єктом є культура ділового мовлення, а предметом — діловий етикет як складова ділового мовлення.
Тема магістерського дослідження: “Українська фразеологія як вираження національного менталітету”.
Об’єктом дослідження виступає українська національна фразеологія у широкому контексті, а предметом фразеологічні звороти народного походження.
Після вичленування в об’єкті чітко окресленого кола явищ студент повинен сформулювати мету. При формулюванні мети слід з’ясувати, який результат бажає отримати дослідник. Завдання роботи в сукупності повинні давати уявлення, що слід зробити для виконання мети.
Наприклад: тема дипломної роботи “Лексика спорідненості та родинних зв’язків у сучасній українській мові”.
Мета дипломної роботи — дослідити структурний та функціональний аспекти лексики спорідненості та свояцтва у сучасній українській мові, завдання: виконати теоретичний аналіз досліджуваної проблеми на матеріалі лінгвістичної, педагогічної, методичної літератури; проаналізувати семантику та етимологію лексем на позначення спорідненості і родинних зв’язків, а також похідних від них; з’ясувати стилістичні функції назв спорідненості і свояцтва.
Джерельною базою курсових, дипломних, магістерських досліджень виступають тексти художніх творів, словники, зокрема «Словник української мови в 1І-ти томах», «Словарь русского языка»В. Даля, «Словарь української мови» Б. Грінченка, «Етимологічний словник української мови» за ред. О. Мельничука, «Фразеологічний словник української мови” тощо.
Наприклад, матеріалом для магістерського дослідження “Українська фразеологія як вираження національного менталітету” виступають фразеологічні одиниці, зафіксовані в академічному “Фразеологічному словнику української мови” в 2-х томах [ФСУМ], “Словнику української мови” в 11-ти томах [СУМ], “Фразеологічному словнику української мови” В.Д.Ужченка та Д.В.Ужченка [УУФСУМ], а також “Словнику стійких народних порівнянь” О.С.Юрченка, А.О.Івченка [ССНП], ”Українських приказках , прислів’ях і такому іншому” М.Номиса [Номис].
У дипломних, магістерських роботах вичленовують методологiчну основу – “основне, вихідне положення, на якому базується наукове дослiдження”. Це провідні положення праць вітчизняних і зарубіжних учених про певні мовні явища, державні документи.
Наприклад, методологічними орієнтирами у дипломній роботі “Специфіка українського ділового етикету” слугували праці науковців про комунікативні якості професійного мовлення. Метологічними засадами магістерського дослідження “Етнокультурна семантика українських фразем” стали праці лінгвістів О.Потебні, І.Білодіда, В.Русанівського, Л.Авксентьєва, В.Виноградова про фразеологізм як мовну одиницю, фразеологічний склад української мови.
Для досягнення поставленої мети i pозв'язання завдань у курсовій, дипломній, магістерській роботі вичленовують методи. У найбільш загальному розумінні це шлях, спосіб досягнення поставленої мети і завдань дослідження.
У мовознавстві метод визначають як “узагальнену сукупність теоретичних установок, прийомів, методик дослідження мови та окремі прийоми, методики, операції для визначення конкретних теоретичних установок”.
У наукових роботах застосовуються як теоретичні (вивчення лінгвістичної літератури з проблеми дослідження, навчальних програм, державних документів), так і емпіричні методи (спостереження , опитування, анкетування).
Спостереження, як правило, складається з таких етапів, як сприйняття, констатація, опис певного явища (текстів творів різних жанрів та стилів) з допомогою словників.
Опитування як форма вербальної комунікації найчастіше проводиться на основі завчасно продуманих питань в усній чи письмовій формі.
Анкетування проводиться в письмовій формі, містить питання, а також при потребі певні позначки, малюнки, схеми.
Інтерв'ю – це форма усного опитування, яка проводиться з метою визначення певних мовленнєвих явищ (русизмів, жаргонізмів тощо).
Для аналізу мовних явищ використовують описовий, структурно-семантичний, семантико-стилістичний методи, компонентний, статистичний аналіз.
Найпоширенішим мовознавчим методом дослідники визначають описовий. В описовому методі виділяють такі етапи: виділення одиниць аналізу (фонем, морфем, лексем), класифікація й інтерпретація виділених одиниць.
Компонентний аналіз – це система прийомів лінгвістичного вивчення значення слів, суть якого полягає у розщепленні значення слова на складові компоненти-семи. Метод доцільний для аналізу лексико-семантичних груп (назви одягу, будівельна лексика, мете реологічна лексика тощо).
Зіставний метод – це сукупність прийомів дослідження й опису мови через її системне порівняння з іншою мовою з метою виявлення її специфіки.
Серед методів соціолінгвістики виділяють методи польового дослідження – анкетування, інтерв’ю, безпосереднє спостереження, експериментування, вивчення документальних джерел.
Статистичний метод дає можливість вивчати масові явища в лінгвістиці.
Метод лінгвістичної географії використовують у роботах з діалектології, за його допомогою вивчають просторове розміщення певних елементів мови (наприклад, тваринницької лексики на території Східного Полісся).
Процедура захисту магістерської дисертації подібна до захисту дипломної роботи.
У науковій роботі може бути два або три розділи. За своєю назвою та змістом розділи повинні відображати завдання наукового дослідження. Кожний розділ починають із нової сторінки. В кінці кожного розділу формулюють висновки із стислим викладом наведених результатів.
У першому (описовому) розділі необхідно стисло і критично розглянути праці вітчизняних та зарубіжних науковців з даної проблеми. Важливо висловити власні міркування, продемонструвати вмiння аргументовано доводити думку, спираючись на теоретичні праці та ілюструючи достатньою кількістю мовних фактів.
У другому (аналітичному) розділі потрібно розробити загальну методику проведення дослідження, а також викласти результати його проведення: з’ясувати, наприклад, семантику та етимологію відповідних лексем (при цьому належним чином мають бути використані лінгвістичні словники та довідники), запропонувати класифікацію опрацьованого мовного матеріалу. Необхідно зробити кількісний та якісний аналіз тематичних груп. Бажано використати таблиці, схеми тощо.
Виклад думок повинен бути логічним і послідовним. Підтверджуючи окремі положення цитатами, треба посилатися лише на найбільш вагомі.
Висновки
Магістерська робота — це завершене самостійне дослідження, у якому висунуті для публічного захисту наукові положення виступають свідченням достатнього науково-теоретичного і науково-практичного рівня, уміння творчо використовувати сучасні методи досліджень.
Мета написання магістерської роботи – продукування та застосування нових знань для вирішення проблемних педагогічних і науково-дослідних завдань у галузі середньої і вищої освіти.
Алгоритм написання магістерської роботи.
1. Вибір теми, висвітлення її актуальності.
2. Складання списку літератури, її тематичний та критичний аналіз.
3. Визначення теоретичного підходу до розв’язання проблеми, мети, завдань і методики дослідження.
4. Проведення педагогічного експерименту, збір фактичного матеріалу.
5. Обробка отриманих результатів, їх якісний та кількісний аналіз.
6. Обґрунтування розроблених методичних рекомендацій та формулювання висновків проведеного дослідження.
7. Оформлення курсової роботи за існуючими вимогами та її захист.
Методика дослідження — це система дослідницьких процедур, яка вимагає: чітко сформулювати мету дослідження; розробити експериментальний матеріал (опитувальні листки, навчальні тексти, творчі завдання тощо ); окреслити етапи проведення експериментальної роботи, їх завдання і зміст; вибрати способи якісного та кількісного аналізу фактичного матеріалу; визначити експериментальну та контрольну групи; забезпечити педагогічні умови проведення експерименту.