Злочини проти власності, що вчи­няються на курортах південно-східного узбережжя АР Крим, як складова частина цілісного явища зло­чинності, визначаються системою со­ціально-економічних відносин, її типом.

В економіці АР Крим за показника­ми останніх років зберігаються пози­тивні тенденції основних макроекономічних показників. Узагальнюючим показником, що характеризує розви­ток економіки загалом, є валова дода­на вартість. У структурі валової дода­ної вартості в АР Крим частка послуг, до яких належать і послуги курортно-туристичної галузі, складає більше ніж половину — 65,9 %, що на 9,5 % ви­ще, ніж у середньому в Україні (56,4 %) [1].

Протягом останніх років у галузі торгівлі та ресторанного господарства АР Крим відбулись суттєві кількісні та якісні зміни. Розширилась торговель­на мережа фізичних осіб — підприєм­ців, спостерігається розвиток ринкової торгівлі та торговельних центрів. По­стійно втрачає своє значення тради­ційна торгівля, одночасно з´явилась сильна конкуренція з боку супер- та гіпермаркетів. Така соціально-економіч­на ситуація зумовила підвищення по­питу на послуги курортно-туристичної галузі. Саме на узбережжя Криму спрямовувались основні потоки насе­лення для відпочинку у літній період, що зумовлювало сезонне скупчення людей на відносно невеликій території та, як наслідок, призводило до усклад­нення криміногенної обстановки.

Останніми роками спостерігається динамічний розвиток курортно-тури­стичної галузі автономії. Так, у 2007 р. на відпочинок та лікування прибуло 5,7 млн осіб, що на 0,6 млн осіб більше, ніж за 2006 р. У другому півріччі 2008 р. та у 2009 р. підприємства галузі відчули вплив фінансової кризи, що призвело до незначного зниження потоку відпочиваючих в АР Крим по­рівняно з 2007 р.

Слід відзначити підвищення якіс­них показників роботи галузі — ку­рортні регіони при скороченні кіль­кості відпочиваючих забезпечили зро­стання платежів до бюджету всіх рівнів порівняно з 2007 р. на 489,6 млн грн, чи на 31,3 %, які у 2008 р. склали

2,6 млрд гри. У 2009 р., незважаючи на кризу, сезон відпочинку на південно-східному узбережжі АР Крим прой­шов успішно, що підтверджується офіційними даними прес-служби виконавчого комітету Керченської міської ради. Як і завжди, за сезон відпочинку було отримано значний прибуток до місцевого бюджету. Сезон відпочинку пройшов вдало за рахунок зниження цін на послуги.

Найбільшу частину у структурі від­почиваючих становлять громадяни України — 72,6 %. Питома вага рекре­антів із країн СНД і далекого зару­біжжя складає відповідно 24,5 % та 2,9 %.

У цей час на південно-східному уз­бережжі АР Крим активно розви­вається сфера послуг та розваг. Ство­рюються нові та удосконалюються існуючі санаторно-курортні заклади, готелі, ресторани, кафе, бари, нічні клуби, дискотеки тощо. Розвивається і культурна сфера регіону. Розробля­ються нові туристичні маршрути, екс­курсії, для яких використовується водний та автотранспорт. Місцеве на­селення у сезон відпочинку має додат­кові прибутки, отримані від оренди житла відпочиваючими та від продажу власно вирощеної продукції.

Незважаючи на такі швидкі темпи розвитку курортно-туристичної галузі південно-східного узбережжя АР Крим, через ряд чинників відбулось усклад­нення криміногенної обстановки саме у напрямі майнових злочинів.

Прискорення інфляційних тен­денцій призвело до зростання річного показника інфляції у 2007 р. до 16,6 % [2], стало не лише одним з визначаль­них макроекономічних ризиків, а й потужним чинником зниження ефек­тивності соціальної політики держави, загострення соціальної напруженості у суспільстві та, як наслідок, призвело до істотного погіршення криміноген­ної обстановки як в Україні у цілому, так і на курортах південно-східного узбережжя АР Крим зокрема. У 2008 р. відбулося підвищення цін на найнеобхідніші та життєво необхідні продук­ти, яке спостерігається і нині. Нега­тивний соціальний ефект інфляцій­них тенденцій посилюється випере­джальним зростанням цін на продукти харчування. Останні постійно дорож­чають та перевищують приріст номі­нальної заробітної плати та соціаль­них допомог. Прискорене зростання вартості продуктів харчування завда­ло удару насамперед населенню з низьким рівнем доходів, у яких знач­ною є саме частка витрат на продо­вольчі товари. Слід зазначити, що рівень життя населення південно-східного узбережжя є досить низьким. Це зумовлено тим, що стабільний дохід у місцевого населення є лише декілька місяців (з травня до вересня) у році, саме у сезон відпочинку. Зі значною ймовірністю слід припусти­ти, що для того, щоб забезпечити мінімальні потреби, люди змушені за­робляти гроші або у напівлегальний спосіб, або навіть у злочинний.

Отже, попри загалом позитивну ди­наміку, яка спостерігається в еконо­міці загалом, нагромадження інфля­ційних тенденцій засвідчило подаль­шу недієвість політики механічного збільшення доходів як чинника підви­щення добробуту населення та ефек­тивного розвитку національної еконо­міки, й у результаті призвело до падін­ня усіх галузей економіки та настання глибокої кризи, кримінологічні на­слідки якої неважко визначити. Віт­чизняний та зарубіжний досвіди дово­дять, що за подібної матеріальної скрути у декілька разів зростає число осіб, які здобувають кошти для забез­печення умов життя через вчинення злочинів. І в Україні серед осіб, які вчинили злочини, питома вага праце­здатних, які ніде не працювали та не навчались, за останні роки зросла у декілька разів.

У 2008 р. на економіці АР Крим відобразились складні неоднозначні процеси, що відбувались у світовій економіці. Можна виокремити два періоди соціально-економічного роз­витку, які докорінно відрізняються за своїми характеристиками та економіч­ними наслідками: до вересня ситуація характеризувалась позитивними тен­денціями, які формувались в умовах сприятливої зовнішньої кон´юнктури і давали можливість досягнути значно­го приросту доходів у всіх секторах економіки; у кінці третього кварталу зменшились обсяги виробництва в орієнтованих на експорт і пов´язаних з ними галузях, спостерігався відтік капіталу з республіки, дестабілізував­ся валютний ринок, розпочалась криза у банківській сфері. Наведені кризові явища, що розпочались у 2008 р., про­довжили діяти і протягом 2009 р.

Про вплив світової фінансової кри­зи на економіку АР Крим свідчать такі тенденції розвитку автономії у 2009 р.:

•зменшення темпів росту промис­лового виробництва, що супроводжува­лось накопиченням запасів нереалізо­ваних товарів; зниження попиту на продукцію будівельної, металургійної, машинобудівельної та інших галузей у всьому ланцюгу міжгалузевих зв´яз­ків, а саме торгівлі та транспорту;

•втрата доходів населення;

•відтік капіталу, зростання не­довіри до банківської системи;

•скорочення кредитування, що негативно відобразилось на розвитку тих видів економічної діяльності, що були орієнтовані на внутрішній ринок (будівництво, машинобудування, роз­дрібна торгівля);

• ускладнення ситуації у соціаль­ній сфері через скорочення вироб­ництва, що призвело до зростання заборгованості з виплати заробітної плати і безробіття.

Від економічної кризи, яка триває з 2008 р. й дотепер і торкнулася усіх галузей, постраждав і курортно-туристичний бізнес південно-східного узбережжя АР Крим. Слід прогнозувати відчутне погіршення криміногенної
обстановки у цьому регіоні та збільшення кількості корисливих злочинів. Цьому сприяє значне скорочення легальних туристичних послуг, зниження попиту на відпочинок у спеціалізованих курортно-туристичних закладах та організація так званого стихійного відпочинку, який неможливо проконтролювати. У зв´язку з цим виникли проблеми економічного характеру, а саме не отримали належного фінансування ті заклади, діяльність яких спрямована на задоволення потреб відпочиваючих. Це насамперед готелі, туристичні бази, санаторії тощо. Як наслідок, місцеве населення, яке там працює, не отримало належного заробітку, а через закриття збанкрутілих установ узагалі залишилось без роботи та засобів для існування.

Стихійність та неконтрольованість відпочинку є ще одним чинником, що продукує злочини проти власності на курортах південно-східного узбереж­жя АР Крим. Проведеним досліджен­ням встановлено, що у 2006 р. серед 5,1 млн осіб лише 1,2 млн осіб становили організовані відпочиваючі, а у 2007 та 2008 роках відповідно серед 5,7 та 5,6 млн осіб відпочиваючих ли­ше 1,3 млн осіб відпочивали організо­вано (за путівками тощо). Кількість відпочиваючих станом на 1 січня 2009 р. склала 5,6 млн осіб, що на 1,7 % нижче рівня аналогічного періоду 2007 р. Кількість організованих відпочиваючих у здравницях скоротилась на 0,4 % і склала 1,3 млн осіб. Тому можна дійти висновку, що лише не­значна частка відпочиваючих прибуває на територію АР Крим організова­но, усі ж інші надають перевагу стихійному відпочинку, який, на нашу думку, є досить небезпечним. Відпочи­нок у приватному секторі, тобто у при­ватному будинку місцевих мешканців, приваблює дешевизною. Проте такий «відпочинок» є небезпечним як для відпочиваючих, так і для місцевих мешканців. Кожен з них може стати жертвою злочину. На нашу думку, стихійний відпочинок є одним із чин­ників, що породжують саме злочини проти власності на курортах південно-східного узбережжя АР Крим. За та­ких умов ніхто не може точно назвати кількість відпочиваючих на території узбережжя, наявність серед них кри­мінального елементу, визначити кіль­кість правоохоронних органів, не­обхідну для забезпечення правопоряд­ку в сезон відпочинку тощо. Стихій­ний відпочинок негативно впливає не лише на криміногенну обстановку у районі, а й на економіку держави зага­лом. Ані місцевий бюджет, ані бюджет держави не отримує доходу. Крім того, цей фактор значно ускладнює роботу правоохоронних органів, гальмує роз­криття злочинів.

За роки незалежності Україна прой­шла складний перехідний період від адміністративно-командної до ринко­вої економіки, який суттєво вплинув на свідомість людей, відбулись докорінні зміни життєвих цінностей і, на жаль, не на краще. Товарно-грошові відносини стали головною цінністю у житті бага­тьох людей. Також виникла різка поля­ризація населення на багатих і бідних (й останніх стає дедалі більше), а праця вже не має великого значення для до­сягнення матеріального достатку.

Характерною ознакою останніх ро­ків для української економіки є різке погіршення матеріального та побуто­вого становища населення. Велика кількість людей опинилася за межею бідності [3]. За даними Всеукраїнського моніторингового дослідження мате­ріального становища населення Украї­ни, проведеного Інститутом соціології НАН України у 2009 р., за межею бід­ності опинилось близько 22 млн гро­мадян України, що перевищує 50 % населення нашої держави. Середньодушові доходи в родинах 85,4 % рес­пондентів були нижчі офіційно вста­новленого прожиткового мінімуму. Опитування виявило також вкрай обмежений доступ значної частини населення до життєво важливих благ. Відсутність можливостей придбання найнеобхідніших продуктів харчуван­ня відзначила половина респондентів. Парадоксальним є те, що до категорії «бідні» входить працездатне населен­ня і цей показник не залежить від тру­дової зайнятості населення, а свідчить про низький рівень оплати праці.

Соціально-економічна ситуація у республіці на початку 2009 р., як і у цілому в Україні, залишається досить складною, що зумовлено насамперед впливом фінансово-економічної кри­зи. З´явились проблеми у промисловій галузі. Через виникнення ускладнень з реалізацією промислової продукції знизились темпи її виробництва. Так, протягом січня — лютого 2009 р. порів­няно з аналогічним періодом 2008 р. спостерігається спад промислового виробництва на 30,3 %. Проте у люто­му 2009 р. ситуація певним чином по­кращилась, про що свідчить приріст виробництва продукції порівняно із січнем на 17,8 %.

Зниження обсягу промислового ви­робництва призвело до зменшення перевезень вантажів. Транспортним комплексом за два місяці 2009 р. перевезено 1,5 млн т. вантажів, що на 29,3 % менше, ніж за відповідний період 2008 р. Послугами пасажирського транспорту скористались 36 млн гро­мадян, що на 5,5 % менше, ніж за січень — лютий 2008 р.

Ускладнення умов доставки товарів у торгівельну мережу (попередня оплата, відсутність відстрочки пла­тежів тощо), зростання цін на імпортні товари і зниження купівельної спро­можності населення призвели до зни­ження обсягу продаж у роздрібній торгівлі. Обіг роздрібної торгівлі у січ­ні — лютому 2009 р. досяг 2,0 млрд грн, що на 12,5 % менше, ніж у січні — лю­тому 2008 р.

У 2008-2009 рр. погіршились по­казники соціальної галузі. Тоді як у 2006-2007 рр. спостерігався певний підйом у цій сфері, що підтвер­джується наступними даними.

Протягом 2007 р. номінальний ду­шовий дохід в Україні підвищився порівняно з попереднім роком на 31.2 %. При цьому підвищення номінальної заробітної плати склало 30.3 %, соціальних трансфертів — 27,7 %, зокрема виплачуваних у грошовій формі — 28,1 %. Загалом слід констатувати стійку тенденцію до сповільнення приросту реальних наявних доходів населення: якщо у 2005 р. він становив 20,1 %, у 2006 р. — 16,1 %, то у 2007 р. — лише 12,8 %.

Проте у АР Крим стабільно зроста­ючим показником є середньомісячна заробітна плата. У 2006-2007 рр. темп зростання номінальної середньомісяч­ної заробітної плати склав відповідно 130,3 % та 128,2 %. За 2008 р. номіна­льна середньомісячна заробітна плата одного штатного працівника склала 1609,0 грн, що на 31,9 % більше, ніж за 2007 р. Індекс реальної заробітної пла­ти склав 104,2 %. Про зростання но­мінальної середньомісячної заробітної плати у 2009 р. на території південно-східного узбережжя АР Крим свідчить інформація прес-служби виконавчого комітету Керченської міської ради про те, що середньомісячна заробітна пла­та за сім місяців поточного року стано­вить 1716 грн, що у 2,6 рази більше прожиткового мінімуму на одну пра­цездатну людину (з 1 січня 2009 р. -669 грн). У бюджетній сфері відсутня заборгованість з виплати заробітної плати, чого не можна сказати про при­ватний сектор економіки, де заборго­ваність складає мільйони гривень [4].

У 2006-2007 рр. спостерігалось по­ліпшення показників у сфері зайня­тості населення. Протягом 2008 р. в АР Крим зріс рівень працевлаштуван­ня і знизився рівень безробіття. За ци­ми показниками АР Крим була одним з найкращих регіонів України. Проте у жовтні — листопаді 2008 р. з´явились тенденції зниження потреби у робочій силі. Деякі підприємства перейшли на скорочений робочий день чи скороче­ний робочий тиждень. Кількість за­реєстрованих безробітних у автономії станом на 1 січня 2009 р. збільшилась на 5,3 тис. осіб порівняно з 26,1 тис. осіб станом на 1 січня 2008 р., рівень зареєстрованого безробіття збільшив­ся відповідно з 1,7 % до 2,2 %. Протя­гом 2009 р. підвищився рівень без­робіття на території південно-східного узбережжя АР Крим. Так, рівень без­робіття у м. Керч станом на 1 вересня складає 1,34 % — порівняно з минулим роком зріс на 0,13 %.

Заборгованість виплати заробітної плати у АР Крим за статистичними даними на 1 березня 2009 р. склала 71,5 млн грн, що на 16,0 млн грн, чина 28,8 %, більше, ніж на 1 січня 2009 р. У січні — лютому 2009 р. порівняно з січнем — лютим 2008 р. збільшилась кількість безробітних на 7,4 тис. осіб і склала 29,3 тис. осіб; збільшився рі­вень зареєстрованого безробіття з 1,8 % до 2,41 % (на одне вільне робоче місце на зареєстрованому ринку праці претендують 10 осіб).

Серед соціальних проблем, які нині існують в Україні, найбільшу стурбо­ваність викликають ті, які порушують презумпцію соціальної справедливос­ті: нерівність, що збільшується, значна регіональна диференціація в якості життя, неспроможність повсюдного забезпечення належного базового рів­ня охорони здоров´я й освіти.

Як відомо, на південно-східному уз­бережжі АР Крим існує широка мере­жа санаторно-курортних закладів, які належать до закладів охорони здоров´я. Проте для малозабезпечених про­шарків населення відпочинок та ліку­вання у санаторіях є майже недосяж­ним через подорожчання послуг охоро­ни здоров´я та фактичну недієвість соціальних програм у цьому напрямі.

З нашої точки зору, становище, що склалося, зумовлене наявністю низки суттєвих деформацій системи соціаль­ного захисту та соціальної політики України. Серед них варто наголосити на таких:

1.Відсутність системного підхо­ду до формування державних соціаль­них гарантій, сучасного інструмен­тарію вибору пріоритетів соціальної політики та механізмів її реалізації.

2.Недосконалість нормативно-правового забезпечення у сфері со­ціального захисту, відсутність єдиної системи «соціального права».

3.Недостатній рівень цільового соціального захисту найбільш незахи­щених прошарків населення, що про­живає в Україні та на території АР Крим зокрема.

4.Надмірна кількість задекларо­ваних соціальних пільг.

5.Неефективність системи на­дання соціальних послуг населенню.

6.Руйнація трудового потенціа­лу та трудова міграція.

Підсумовуючи викладене, хотілося б ще раз звернути увагу на такі прин­ципові моменти: злочини проти влас­ності, що вчиняються на курортах південно-східного узбережжя АР Крим, як складова частина цілісного явища злочинності визначаються системою соціально-економічних відносин, її типом. Від економічної кризи, яка триває з 2008 р. й дотепер і торкнула­ся усіх галузей, постраждав і курорт­но-туристичний бізнес південно-схід­ного узбережжя АР Крим. Слід прогнозувати відчутне погіршення криміногенної обстановки у цьому регіоні та збільшення кількості корис­ливих злочинів. Цьому сприяє значне скорочення легальних туристичних послуг, зниження попиту на відпочи­нок у спеціалізованих курортно-тури­стичних закладах та організація так званого стихійного відпочинку, який неможливо проконтролювати. Цей фактор значно ускладнює роботу пра­воохоронних органів, гальмує роз­криття злочинів. Крім того, стихійний відпочинок негативно впливає не ли­ше на криміногенну обстановку у районі, а й на економіку держави зага­лом. Ані місцевий бюджет, ані бюджет держави не отримує доходу.

 

ВИКОРИСТАНІ МАТЕРІАЛИ

Програма економічного та соціального розвитку Автономної Республіки Крим на 2009 р. : Постанова Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 20 травня 2009 р. № 1246-5/09 // http://www.crimea-portal.gov.ua/

Офіційні дані Державного комітету статистики України.

Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика : у 3 кн. — К., 2007. БОСПОР Крьім. — 2009. — № 39. — 24 сентяб. // http://www.bospor.com.ua/