Вступ.

1. Соціальний портрет наркомана.

2. Соціальні наслідки наркоманії.

Висновки.

Список використаних джерел.

Вступ

Зловживання наркотичними засобами, незаконна торгівля ними останнім часом у багатьох розвинених країнах світу досягла катастрофічних розмірів. Офіційна преса США, Німеччини, Франції, Англії, Швеції майже щодня повідомляють про смерть своїх громадян, яка настала внаслідок зловживання наркотичними і психотропними речовинами. Наркоманія захопила в багатьох країнах навіть підлітків.

Поряд з уже всесвітньо відомими наркотичними препаратами за останніх 10 років у багатьох країнах збільшилася число наркоманів, які вживають так звані психотропні наркотики. У цьому відношенні найнебезпечнішими виявилися фенаміни і галюциногени, що є на відміну інших психотропних препаратів, медичними і є винятковою небезпекою для людини.

У міжнародному антинаркотичному центрі у Нью-Йорку назвали приблизну кількість наркоманів на земній кулі, цифра виявилася жахливою: мільярд наркоманів. При цьому не можна не згадати, що в наші дні торгівля наркотиками стала однією із найстрашніших форм експлуатації людини людиною, одним із найстрашніших злочинів проти людства.

Що ж таке “наркоманія” ? Виходячи з визначення, даного Всесвітньою організацією охорони здоров’я, наркотиком варто вважати будь-яку речовину (яка має чи не має законного застосування в медицині), котра є предметом зловживання в інших цілях, крім медичних. Вживання наркотиків являється для теперішніх поколінь не меншою небезпекою, ніж епідемія чуму, яка спустошила в минулих століттях цілі країни.

1. Соціальний портрет наркомана

Вживання наркотичних речовин спричиняє стан дурману, потім виникає психічна та фізична залежність від наркотиків і поступово наростає стан наркотичного голоду, або так званого абстинентного синдрому. Під час вживання наркотиків постійно посилюються фізичне та психічне виснаження організму, внаслідок чого людина може померти.

Наркотичний дурман – це фальшивий стан примарного блаженства, під час якого порушується адекватне сприйняття навколишньої дійсності. Залежно від наркотику, який вживають, стан спричиненого ним дурману може виявитись у збудженні чи гальмуванні нервової системи, а частіше він сприймається як стан примарного блаженства, за якого зникає відчуття дискомфорту, психічної напруги, суму, горя, страху тощо.

У збудженому стані наркоман своєю поведінкою схожий на сп'янілу людину, яка почуває себе радісною, задоволеною, відпочилою, щасливою. Він відчуває приплив творчих можливостей і фізичних сил, ясність думки та бажання щось робити. Проте це тільки ілюзії, зумовлені дією наркотику.

У загальмованому стані поведінка наркомана також нагадує поведінку п'яної людини. Він почуває себе розслабленим, байдужим до життєвих труднощів, незгод, мінливої долі, у нього в'яла, безладна мова. Наркомани відчувають пригнічення, необгрунтований страх, що іноді переходить у паніку, їх переслідують і мучать жахливі галюцинації.

Звичка до наркотиків з часом переходить у хворобливу пристрасть. У людини виникає непереборний потяг до стану наркотичного одурманення, тобто розвивається психічна залежність від наркотиків.

Тривале вживання наркотиків призводить до того, що вони входять до хімічного складу тканин організму людини і стають необхідною умовою збереження його біологічної та хімічної рівноваги. У такому разі можна казати про фізіологічну залежність організму людини від наркотиків.

За фізіологічної залежності, якщо деякий час не вживати наркотики, розвивається наркотичний голод, прояви якого змушують людину систематично вживати наркотики, причому збільшуючи їхню дозу, щоб викликати стан наркотичного одурманення. При фізіологічній залежності всі думки, вчинки наркомана спрямовані на те, щоб за будь-яку ціну роздобути наркотик. Відсутність наркотику сприяє наростанню дратливості, нервозності, розсіяності уваги, неможливості зосередитися на якій-небудь справі. За наркотичного голоду у наркомана з'являється сильний головний біль, нервове тремтіння, м'язові судоми, заніміння кінцівок. Наркотик стає важливішим за їжу, через що відбувається фізичне виснаження організму людини. Наркоман доходить до відчаю і почуття повної безвиході, навіть може здійснити спроби самогубства.

Наркотичний голод (абстинентный синдром,) за нестачі наркотиків починається з внутрішньої потреби організму до вживання наркотиків. У разі незадоволення цієї потреби виникають такі негативні явища, як неспокій, інтенсивне потовиділення, з очей течуть сльози, зіниці розширюються і не реагують на світло, ніс повен слизу. Відчувається гострий біль у попереку, животі, з'являється «гусяча шкіра», жар, озноб, нудота, блювання. Спостерігається дрібне м'язове тремтіння, яке переходить у конвульсії з порушенням дихання та кровообігу, що може призвести до втрати свідомості. За такого стану можуть мати місце зорові галюцинації. Всі ці явища відбуваються в різному поєднанні та мають різний ступінь вираження. Якщо наркоману, який перебуває в стані наркотичного голоду, дати наркотик, то усі неприємні відчуття відразу ж зникнуть. Він буде виглядати як нормальна людина, що відпочила, але цей стан недовготривалий, бо, як тільки припиниться дія наркотику, знову почнеться наркотичний голод.

У наркомана, крім психічних і фізичних відхилень, настає соціальна деградація, що виявляється насамперед у відсутності цікавості до навчання (якщо це школяр або студент). Підлітки-наркомани виявляють грубість, нахабність у ставленні до вчителів, оточуючих, зухвало поводять себе з батьками, відчувають себе занадто незалежними, нехтують загальноприйнятими нормами поведінки в суспільстві.

У підлітка-наркомана складається думка, що наркотик згладжує непорозуміння, які виникають у взаєминах з оточенням, усуває неприємні стани напруги, зумовлені докорами сумління, притупляє негативні почуття, яскравіше забарвлює навколишній світ, допомагає уникнути різних конфліктів. Він думає, що наркотик відкриває істинний сенс життя.

У період, коли підлітки відчувають розгубленість у важких життєвих ситуаціях, виникає страх поразок і невдач, наркотик ніби згладжує всі життєві суперечності, проте поступово неминуче призводить до депресії, втрати не тільки почуття власної гідності, але й власної значущості.

Наведемо приклади висловлювань деяких наркоманів, які свідчать про соціальне падіння особистості: «Мені стає на все наплювати», «Мені було цілком байдуже, що про мене хтось подумає», «У компанії кожен турбується за себе» тощо.

Найголовніше, наркоман втрачає почуття власної гідності, відповідальності за себе та інших, можливість визначити мету на майбутнє.

Знаючи про те, чим є наркотик, як він шкідливо впливає на людей, на їхнє духовне, фізичне, психічне, соціальне здоров'я, ви неодмінно зробите правильні для себе висновки.

Головними причинами поширення наркоманії серед молоді є звичайна цікавість, бажання спробувати наркотики навмисне, груповий примус і спокуса, відсутність тепла і захищеності в батьківському домі, спустошеність, ізоляція в суспільному житті. Однією з причин виникнення і розвитку наркоманії може бути, з одного боку, перенасиченість дозвіллям та розкошами, а з другого – бідний вибір розваг, байдикування молоді тощо.

Вживання наркотика, як правило, заняття анонімне, відбувається в інтимному колі. Наркоманом можна стати вже після того, як вперше спробуєш наркотичний “кайф”. Наркотик – це хімічний агент, який викликає ступор, кому або нечутливість до болю. В медичному розумінні наркотик – це психоактивна речовина, яка викликає залежність, призводить до вживання в небезпечних для здоров’я дозах і може викликати несприятливі соціальні наслідки.

Наркоманія – хворобливий психічний стан, який характеризується пристрастю до наркотиків (здебільшого нелегальною) наркотичною залежністю. Поведінка, яка проявляється в нав’язливому бажанні вживати наркотик постійно чи періодично для того, щоб відчути його дію на психіку або не чути дискомфорту в зв’язку з його відсутністю, є основною ознакою наркоманії.

Всі без винятку психотропи викликають зміни вищої нервової діяльності, знижуючи пізнавальні функції та емоційні реакції, які є найціннішими для молодого організму людини. Вживання наркотиків призводить до запаморочення, погіршення пам’яті, втрати свідомості, при особливих обставинах може наступити смерть.

Ознаки наркомана: блідий, нездоровий вигляд, сонливість, втрата ваги, підвищена чутливість до болю, головокружіння, тиск у скронях, нежить, подразнюючий кашель, позіхання, шлунково-кишкові розлади, надмірне вживання солодощів, різке розширення або звуження зіниць, почервоніння очей, свербіння, надмірне потовиділення, “гусяча шкіра”, тремтіння, гнійні нариви на кінцівках, жовтяниця.

Поведінка наркомана характеризується помітним сповільненням мови, частою брехнею, неврівноваженим характером, сильним зниженням працездатності, постійним носінням одягу з довгим рукавом (приховування місць ін’єкцій). Втім має вигляд п’яного без вживання алкоголю, і при цьому — вигляд отупіння.

2. Соціальні наслідки наркоманії

Сучасні вчені і практичні лікарі отримали безліч доказів шкідливої дії наркотиків. Наукові факти диктують необхідність позбутися добросердного ставлення до прийому наркотичних речовин.

Наркотики мають наркотичну і токсичну дію. Наркотична дія виявляється в тому, що вони роблять людину психічну а потім фізично-залежною. Токсична дія виявляється в отруйливих властивостях наркотиків. Однак хода наркоманії не чутна, а сліди її спочатку не помітні.

Наркоманія – це важка хвороба психіки і всього організму, яка без лікування веде до деградації особистості, повної інвалідизації і передчасної смерті. Однак до цього захворювання, на відміну від інших, людина себе призводить сама, стаючи заложником с власної дурості й необережності.

По-перше, численні дослідження дії лікарських засобів свідчать про те, що на одні й ті ж самі дози здорові люди реагують інакше, ніж хворі. Дію медичного препарату розраховано лише на організм у стані хвороби, тому, що прийом ліків хворою людини веде до її одужання, а здоровою – до отруєння організму і порушення його функцій.

По – друге, наркотичні препарати не можна приймати з рідка і потроху оскільки це в корені суперечить їх природі. Ейфорична дія багатьох медичних препаратів часто настає лише в разі перевищення терапевтичної дози або порушення способу їх уведення. Необхідно назавжди запам’ятати, що найбільша небезпека полягає саме в першому прийому наркотику, в першому шприці!

Які ж жертви приносяться на вівтар наркоманії?

Це передусім власне здоров’я, здоров’я дітей, щастя близьких, шкода оточуючим і всьому суспільству. Прийомом наркотиків людина прирікає себе на повільне самогубство. Кінець наркоманії завжди драматичний – це життєва катастрофа.

Наркотичні речовини руйнують всі органи, але передусім вони згубно впливають на центральну нервову систему, яка є для них основною мішенню, тому наркотики називають нейротропними отрутами.

Після вживання наркотику мозок людини буквально ним просочується. Наркотична речовина вільно проникає в мозок і насичує його тканину. Це спричиняє нейротоксичні явища: настають кисневе голодування і порушення проводникової регуляції між основними центрами нервової системи.

Великі дози наркотику спричиняють втрату чутливості, параліч нервових закінчень, а також загибель незамінних, з найменшим механізмом нервових клітин мозку. Наркотики вражають насамперед найскладніший вищий відділ нервової системи – кору головного мозку.

Ослаблення психічної діяльності, її занепад відбуваються у наркоманів набагато швидше ніж у алкоголіків. У цьому разі передусім змінюється ядро особистості наркомана, порушуються головні людські риси, нівелюються індивідуально-особистісні особливості , різноманіття психічного життя.

У тих осіб, які почали вживати наркотики у період становлення особистості (у підлітковому віці) протягом 2-5 років формуються стійкі паталогічні особистісні зміни, їх поведінка стає психоподібною, часто поєднуються з антисоціальними і асоціальними діями. Якщо наркоманом стають у пізнішому віці деформація особистості менш виражена, але спостерігається значне зниження пам’яті не лише на поточні дії але й збіднюється запас знань.

Більшість наркоманій призводить до зниження інтелекту. Сильно знижується здібності до вищих асоціацій, творчості. Коло інтересів різко звужується і обмежується основною метою – добути наркотик.

Наркотики, потрапляючи до організму, дезорганізують сприйняття кольору, форму предметів, звуків, втрачається відчуття часу і простору. У деяких випадках можливе формування хронічних психозів, що нагадують шизофренію, з маренням, галюцинаціями.

У разі пригнічення функції ендокринних залоз знижується основний обмін, внаслідок цього знижується температура тіла, виникають кризи, що спричиняють головний біль, серцебиття, збліднення обличчя, остуду підвищення або зниження артеріального тиску. Внаслідок постійної інтоксикації може розвинутися цукровий діабет й інші ендокринні захворювання, сповільнюється ріст і розвиток м’язової системи, страждає статева функція. У чоловіків розвивається статеве безсилля, у жінок відмічають розлади менструального циклу, викидні, передчасні роди.

У дитини, народженої від матері – наркоманки, з перших годин життя виявляють ознаки наркоманії. Її організм вимагає тих наркотиків, які він отримував з кров’ю від матері. Позбавляючись наркотику після народження, вона реагує на це судомами, плачем або іншими проявами, властивими дорослим наркоманам у стані абсистенції. Часто ці діти народжуються з фізичною потворністю або фізичними відхиленнями, у них спостерігається затримка психічного розвитку, аж до вираженого недоумства, крім того часто такі новонароджені бувають не життєздатні. За даними статистики, смертність новонароджених, батьки яких були наркоманами дуже висока.

У наркоманів, особливо в тих, які вдихають наркотичні отруєння, вражаються органи дихальної системи, пригнічується їх функція. У цьому разі страждають як верхні дихальні шляхи, так і легені.

Наркомани часто страждають на такі специфічні й інфекційні захворювання, як вірусний гепатит стафілококовий ендокардит, сифіліс, правець, пневмонія, запалення вен (тромбофлебіт), гнійничкові й інші захворювання шкіри.

У наркоманів часто бувають захворювання, які здоровим людям не властиві.

Щоб визначити наслідки дії наркотиків, не завжди треба потрібне лікарське обстеження, іноді за зовнішнім виглядом можна визначити характер захворювання. Насамперед впадає в очі фізичне виснаження. Наркомани худі, бліді, виснажені, виглядають набагато старшими за свій вік, сонливі, втомлені, мляві, до всього байдужі. Обличчя їх створені спотворені ранніми зморшками, жовтувато-сірого відтінку, шкіра витончена, поступово робиться сухою, старою, лущиться, часто пігментована. Нерідко розвивається екзема. Організм зневоднений, позбавлений необхідного запасу вітамінів і білків.

У наслідок порушення живлення волосся наркомана, як правило, рано сивіють і лисіють, рідке волосся втрачає блиск, стає ламкими. Порушення відбивається і на нігтях: нігтьові пластинки по товщині, зморшкуваті, ламкі, розшаровуються. Зуби вражаються карієсом. “Гнилі” зуби і парадантид – звичне явище у зовнішності молодого наркомана. Через декілька років прийому наркотиків молодих людей не має більшої частини зубів.

Висновки

В Україні за останні 5 років показники поширеності смертності від наркоманії зросли майже в 2 рази. У 1999р. на обліку перебувало 91,5 тис. чоловік з них близько 70 000 хворих на наркоманію, 21 432 епізодично вживають наркотики. Реальна ця цифра споживачів наркотиків в 10-12 разів більша, зокрема у 1992р. на обліку перебувало 35 582 людини, які споживають наркотики. У 2003р. на обліку у Сумській області перебувало 908 чоловік; в Конотопському районі 0,9% наркоманів (70 чоловік на 100 000 населення), в Україні 173,9 на 100 000 населення (120 000 чоловік). Таким чином кількість офіційно зареєстрованих наркоманів зросла майже у 3 рази. А спеціальні дослідження свідчать, що реальна кількість споживачів наркотиків перевищила, 500 000 осіб. Тільки серед неповнолітніх цей показник зріс у 1,3 рази.

Отже, крах, до якого приходить наркоман, невідворотний. Цей крах – плата за відступництво від нормального способу життя, за те, що він переступив етичні та моральні правила і норми, вироблені людством у процесі розвитку.

Список використаних джерел

1. Грибан В. Г. Валеологія: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. — К. : Центр навчальної літератури, 2005. — 251, с.
2. Колесов Д. В. Эволюция психики и природа наркотизма: монографія. — М.: Педагогика, 1991. — 310, с.
3. Коробкина З. В. У опасной черты: О борьбе с алкоголизмом, наркоманией, курением. — М. : Мысль, 1991. — 218, с.
4. Левин Б. М. Наркомания и наркоманы : Кн. для учителя. — М. : Просвещение, 1991. — 159, с.
5. Профілактика наркоманій у дитячому, підлітковому та молодіжному середовищі: Довідник для соціальних працівників, вчителів, шкільних психологів, батьків. — Київ: Держсоцслужба, 2005. — 297 с.