ЗМІСТ

Вступ.

РОЗДІЛ І. ТЕХНОЛОГІЯ СТВОРЕННЯ ПРИЙОМНИХ СІМЕЙ

1.1 Залучення кандидатів у прийомні батьки

1.2 Оцінка потенційних прийомних батьків

1.3 Порядок схвалення кандидатів у прийомні батьки

РОЗДІЛ II. ВЛАШТУВАННЯ ДІТЕЙ У ПРИЙОМНУ СІМ'Ю

2.1 Процес взаємодобору

2.2 Влаштування дитини

РОЗДІЛ III. СОЦІАЛЬНИЙ СУПРОВІД ПРИЙОМНИХ СІМЕЙ ТА ПРИЙОМНИХ ДІТЕЙ

3.1 Підтримка прийомної сім'ї

3.2 Моніторинг опіки дітей у прийомних сім'ях

3.3 Форми соціальної роботи з прийомними сім'ями та прийомними дітьми

3.4 Навчання прийомних батьків

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Вступ

Кожній дитині потрібно надати можливість повністю реалізувати свій потенціал. Для неї слід забезпечити максимально можливий рівень фізичного та психічного здоров'я, доступ до отримання якісної освіти, безпечне життя та захист від заподіяння шкоди, позитивні емоційні переживання, відчуття того, що її люблять та цінують, розвиток навичок догляду за собою й вирішення повсякденних проблем, позитивне уявлення про себе саму, формування самоідентичності, розвиток навичок міжособистісного спілкування і впевненості у різних ситуаціях суспільної взаємодії.

Тільки сім'я здатна забезпечити задоволення основних потреб дитини, надавати стимули для її подальшого розвитку, створювати стабільну атмосферу. Якщо не існує можливості для дитини жити з рідними батьками, найкраща альтернатива – усиновленнячи удочірення, прийомна сім'я, дитячий будинок сімейного типу.

Система державної опіки в Україні створювалася за умов старої політичної системи. В її основу були закладені ідеї колективного виховання дітей. Відповідно, Україна успадкувала систему великих інтернатних закладів, де діти позбавлені індивідуальної опіки. Водночас прийомні сім'ї як форма державного виховання має глибокі історичні корені в Україні, які частково були загублені у період повної інституціалізації. Час повернутися до історичних витоків, трансформувати існуючу систему опіки і піклування від колективних форм виховання до сімейних.

Кожна дитина повинна мати свою сім`ю, відчувати батьківську опіку ї любов, бути в ній захищеною і самостійною, а в майбутньому – передати все це своїм дітям. Але бути прийомними батьками — складне завдання. Часто виникає необхідність визначати пріоритети, щоб краще задовольнити потреби дітей на усіх стадіях їх розвитку. Це вимагає організації соціального супроводу прийомних сімей соціальними службами– цим і зумовлена актуальність теми роботи.

Основні завдання роботи: в першому розділі ми розглянемо технологію створення прийомних сімей; в другому — як проходить влаштування дітей у прийомну сім`ю; і в третьому — соціальний супровід прийомних сімей та прийомних дітей.

РОЗДІЛ І. ТЕХНОЛОГІЯ СТВОРЕННЯ ПРИЙОМНИХ СІМЕЙ

1.1 Залучення кандидатів у прийомні батьки

Останнім часом в Україні спостерігається таке поширене явище як соціальне сирітство, бездоглядність та безпритульність дітей. Феномен цього явища — сироти при живих батьках, які мріють про сім'ю. Але нині сім'я, як і все суспільство, зазнала значних змін, тому не всі діти мають таку змогу.

На сьогодні є нова державна форма опіки над дитиною — прийомна сім'я, яка, на жаль, маловідома у нашій країні. [8, с.14]

В першому розділі роботи ми розглянемо технологію створення прийомних сімей. З чого починається залучення кандидатів у прийомні батьки?

Інформаційно — ознайомчий етап створення прийомних сімей розпочинається рекламною компанією, що проводиться за двома напрямками.

Перший напрямок забезпечує формування позитивної громадської думки щодо сімейних форм державної опіки. Він передбачає досягнення таких завданьяк:

— підвищення обізнаності громадськості про інститут прийомної сім'ї як форму державного влаштування дітей, які позбавлені батьківської опіки;

— демонстрування позитивних сторін роботи органів опіки і піклування, центрів соціальних служб для молоді, спеціалізованих соціальних служб.

Другий напрямок спрямований на залучення кандидатів у прийомні батьки і передбачає досягнення таких завдань:

— отримання звернень громадян для набору кандидатів у прийомні батьки;

— надання кандидатам на початковому етапі інформації щодо умов, за яких особи не можуть стати прийомними батьками.

Зміст рекламних матеріалів має містити інформацію для потенційних кандидатів, зокрема щодо наступних етапів процесу. Особлива увага повинна бути зосереджена на достовірності інформації. Важливо, щоб кандидати з самого початку були обізнаними із завданнями, які стоять перед ними. В кожному окремому випадку працівники мають самостійно визначитися, які інформаційні матеріали необхідно підготувати і які засоби використовувати для проведення дієвої кампанії. Такими засобами можуть бути;

— рекламні оголошення в місцевих незалежних газетах;

— реклама на транспорті (автобусах, таксі, поїздах);

— афішна кампанія;

— реклама на місцевих радіо — та телеканалах;

— написання статей, публікацій у інформаційних виданнях;

— інформаційні столи на святах та інших суспільних подіях;

— усне спілкування, особливо з прийомними батьками;

— підготовка реальних прийомних батьків до проведення інформаційних вечорів для їхніх сусідів;

— зв'язок з суспільними групами. [8, с.23]

Як показав досвід, найефективнішим засобом проведення інформаційно-рекламної компанії по залученню кандидатів є проведення інформаційних вечорів із залученням прийомних батьків. Результатом проведення інформаційно-рекламної кампанії може бути звернення клієнта по телефону за додатковою інформацією.

Телефонна розмова повинна бути короткою і включати лише відповіді на поставлені питання. Якщо абонент зацікавився отриманою інформацією, йому пропонується прийти до центру соціальних служб або відділу у справах сім'ї та молоді, де він зможе більш детально дізнатися про інститут прийомної сім'ї.

Соціальний працівник, який відповідає на звернення клієнтів, має бути підготовлений до ведення телефонних діалогів, вміти налагоджувати контакт з абонентом, а також володіти мистецтвом конструктивного завершення розмови.

Часто люди телефонують лише для того, щоб їх вислухали. Побудувати вірно телефонний діалог соціальному працівнику допоможуть знання мети, завдань та процесу телефонного діалогу. Треба передбачити, що за інформацією звертатиметься велика кількість громадян, які не обов'язково є потенційними кандидатами у прийомні батьки. [12, с.32]

Соціальний працівник, який приймає телефонні дзвінки від громадян, має володіти інформацією про порядок створення прийомних сімей і знати функціонал інших органів державної влади і місцевого самоврядування, що турбуються про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Для цього важливо мати телефонний довідник з переліком телефонів:

— інспектора з охорони дитинства;

— відділу соціального захисту населення;

— служби у справах неповнолітніх;

— відділу у справах сім'ї та молоді державної адміністрації;

— громадської приймальні державної адміністрації;

— Червоного Хреста;

— банків одягу;

— притулків тощо.[12, с.35]

Телефонний діалог грунтується на готовності соціального працівника вислухати клієнта і відкритості спілкування. Під час розмови важливо визначити мотивацію абонента, його бачення ситуації, з'ясувати наміри та питання, з яких він/вона звертається.

Соціальному працівникові необхідно:

— поцікавитись звідки отримана інформація про прийомну сім'ю;

— чому вона його зацікавила;

— зрозуміти як абонент уявляє прийомну сім'ю:

— чи знає він/вона про інші форми опіки.[12, с.36]

На завершальній стадії діалогу соціальний працівник бере на себе ініціативу конструктивно завершити розмову. Якщо у результаті діалогу стає зрозуміло, що клієнт не має обмежень щодо можливості створення прийомної сім'ї, соціальний працівник домовляється про зустріч з метою визначення подальшої співпраці. У разі, коли людина не є потенційним кандидатом у прийомні батьки і задає побічні питання, її необхідно переадресувати до спеціаліста, який займається цими проблемами, або ж тактовно та аргументовано відмовити. Варто пам'ятати, що телефонний діалог — елемент формування громадської думки про інститут прийомної сім'ї, тому важливо надавати точну і дозовану інформацію. Якщо люди навіть не є потенційними кандидатами у прийомні батьки, у результаті розмови можуть стати нашими однодумцями і сприятимуть розповсюдженню наданої їм інформації. [13, с.9] Соціальний працівник реєструє особисте звернення громадян чи телефонний дзвінок у відповідному журналі. При цьому фіксується основна інформація про клієнта, яка дає можливість у подальшому підтримувати з ним контакти (прізвище, ім'я, по-батькові, вік, соціальний та сімейний стан, кількість дітей в сім'ї, причина звернення, контактний телефон). При зверненні громадян з питань створення прийомних сімей слід пояснювати етапи, які мають пройти кандидати. Важливо пам'ятати, що перше враження про прийомні сім'ї буде сформоване на основі того, що побачать і/або почують апліканти при зверненні.

Якщо апліканти потребують більше інформації, ніж вони отримали в результаті інформаційно-рекламної кампанії та звернення, необхідно негайно надіслати їм пакет інформації (протягом 2 тижнів від дня звернення). Кандидати у прийомні батьки мають бути впевнені, що вони отримали вичерпну інформацію та мають достатньо часу подумати перед тим, як написати заяву і стати на облік як потенційні прийомні батьки. [13, с.17]

Для стимулювання процесу прийняття рішення кандидатами доцільно періодично надсилати нагадування. Інколи варто відвідувати окремих людей, які чекають інформаційної зустрічі, але не звертаються з проханням про неї.

Творча уява, толерантність і наполегливість обов'язкові умови процесу набору кандидатів у прийомні батьки. Різні люди потребують різних підходів, тому необхідно випробувати декілька з них і визначити, що працює краще. Після проведення рекламно-інформаційної кампанії, з метою зацікавлення потенційних прийомних батьків, органами опіки і піклування і/або спеціалізованими соціальними службами супроводу сімейних форм опіки доцільно проводити інформаційні зустрічі, Такі зустрічі допомагають аплікантам прийняти зважене рішення.

Дуже важливо, щоб інформація про прийомну сім'ю як сімейну форму державної опіки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, надавалася дозовано та правдиво. На інформаційних зустрічах надається, перш за все, загальна інформація про існуючу в державі систему опіки і піклування для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; відмінність прийомної сім'ї від інших форм державної опіки (наприклад, усиновлення); принципи функціонування й основні етапи створення прийомних сімей; важливість соціального супроводу та співпраці із соціальним працівником; необхідність спеціальної підготовки кандидатів у прийомні батьки. [13, с.28] Важливою є інформація про фінансове забезпечення утримання вихованців прийомних сімей і звітування за використані кошти. На зустрічах також надається інформація про обмеження щодо створення прийомної сім'ї (наприклад, за станом здоров'я) тощо.

Не можуть бути прийомними батьками особи:

— які не перебувають у шлюбі;

— не пройшли курс підготовки кандидатів у прийомні батьки;

— визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними;

— позбавлені батьківських прав;

— колишні опікуни (піклувальники, усиновителі), позбавлені відповідних прав за неналежне виконання покладених на них обов'язків;

— за станом здоров'я не здатні виконувати обов'язки по вихованню дітей (інваліди І і II групи; особи, які мають глибокі органічні ураження нервової системи; алкогольну та наркотичну залежності; хворі на СНІД, відкриту форму туберкульозу, психотичні розлади, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви; нахили до насильства);

— з якими на спільній житловій площі проживають члени сім'ї, які мають глибокі органічні ураження нервової системи, хворі на СНІД, відкриту форму туберкульозу, психотичні розлади, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства;

— із середньомісячним сукупним доходом на кожного члена сім'ї (обчисленим за останні шість календарних місяців, що передували місяцю подання заяви про створення прийомної сім'ї), не меншим, ніж рівень прожиткового мінімуму (гарантованого мінімуму), встановлений законодавством. [11, с.32-33]

1.2 Оцінка потенційних прийомних батьків

Перша зустріч з претендентами у прийомні батьки є початком процесу оцінки потенційних прийомних батьків за результатами звернень громадян і виконується соціальним працівником. Перший етап оцінки відбувається у формі інтерв'ю.

Для того, щоб розмова при першій зустрічі з кандидатом була продуктивною, важливо створити довірливі стосунки. Сором'язливим слід дати можливість придивитися, освоїтися, збудженим — заспокоїтися, занепокоєним — підбадьоритися.

Під час першого інтерв'ю соціальний працівник задає запитання до кандидата у прийомні батьки, щоб отримати інформацію для подальшої оцінки. У свою чергу важливо, щоб і клієнт отримав чіткі відповіді на поставлені ним запитання та мав інформацію для подальших роздумів щодо висловленого ним бажання взяти на виховання дитину-сироту або дитину, позбавлену батьківської опіки. Зустріч не повинна бути тривалою. По закінченні розмови доцільно запропонувати клієнту друковану інформацію про особливості функціонування прийомної сім'ї як державної форми опіки над дітьми із контактними телефонами відповідальних осіб.

Первинна оцінка дає змогу відсіяти осіб, які шукають будь-яку роботу або навіть вигоду. Особам, які хочуть отримати "власну" дитину, слід порекомендувати усиновити дитину і з цією метою звернутися до органів опіки та піклування районних держадміністрацій та міськвиконкомів. [5, с.57]

Зустріч з кандидатом у прийомні батьки слід завершувати пропозицією обміркувати отриману інформацію і, у випадку позитивного рішення, знову прийти до служби. Для прийняття цього рішення клієнту надається місяць. На наступну зустріч соціальний працівник запрошує подружню пару.

За підсумками першої зустрічі кандидат у прийомні батьки заповнює загальну анкету . Друга зустріч з кандидатами у прийомні батьки спрямована на поглиблення знань клієнтів щодо специфіки функціонування прийомної сім'ї. Вона орієнтує їх на з'ясування реальних можливостей родини виховувати нерідну дитину (дітей). Під час бесіди соціальному працівнику важливо підвести батьків до усвідомлення тих труднощів, які їх очікують при виконанні обов'язків прийомних батьків. [5, с.68]

Клієнтів коротко ознайомлюють з особливостями підготовки кандидатів до прийомного батьківства, визначають напрямки подальшої співпраці, інформують про перелік документів, необхідних для юридичного оформлення прийомної сім'ї, сутність та принципи соціального супроводу прийомної сім'ї. На зустрічі акцентується увага на необхідності співпраці з соціальним працівником, який здійснює соціальний супровід прийомної сім'ї. Кандидатів у прийомні батьки повідомляють, що вся надана ними інформація перевірятиметься з урахуванням умов конфіденційності (права на приватне життя, не розголошення окремих даних).

Під час розмови необхідно звернути увагу на важливість інформування всіх членів сім'ї стосовно наміру батьків взяти на виховання дитину-сироту та прийняття спільного для всіх членів родини рішення про створення прийомної родини.

Соціальному працівнику слід з'ясувати погляди кандидатів на прийомну дитину, яку вони бажають прийняти у свою сім'ю (її стать, вік, особливості тощо), та їхнє обґрунтування, обговорити наявні в родині можливості та ресурси для забезпечення нормального розвитку прийомної дитини та її соціалізації. Важливо підкреслити необхідність підтримки зв'язків прийомної дитини з біологічними родичами.

Не потрібно прискорювати рішення кандидатів про створення прийомної сім'ї поки вони не пройдуть тренінг і не буде перевірена надана інформація. На завершення розмови кандидатам у прийомні батьки пропонується заповнити спеціальну анкету кандидата у прийомні батьки. Анкета має бути заповнена окремо чоловіком і дружиною. Кандидатам у прийомні батьки слід також порекомендувати обговорити у сімейному колі отриману під час другої зустрічі інформацію. Виконання цього завдання пропонується здійснити протягом місяця. Цей термін надається кандидатам у прийомні батьки для того, щоб спільно з іншими членами сім'ї прийняти зважене рішення про створення прийомної сім'ї, ще раз узгодити його зі всіма членами родини. [5, с.93]

За результатами другої співбесіди, після наступного додаткового обговорення намірів створення прийомної сім'ї, кандидати пишуть заяву про взяття на облік подружжя як кандидатів у прийомні батьки на ім'я керівника Спеціалізованої соціальної служби соціального супроводу прийомних сімей.

Інформація, яку повинен отримати соціальний працівник під час другої зустрічі з кандидатом на створення прийомної сім'ї:

— підтвердження рішення взяти дитину на виховання;

— ставлення всіх членів родини та знайомих до рішення взяти дитину;

— сприйняття необхідності співпрацювати з соціальним працівником;

— сприйняття необхідності підтримувати зв'язки з біологічними родичами дитини;

— проведення вільного часу, інтереси та захоплення.

Під час проведення другої бесіди з кандидатами в прийомні батьки, соціальним працівником на основі побажань батьків і оцінки їхньої спроможності, визначається попередня спеціалізація майбутньої прийомної сім'ї.

Відповідно до міжнародної практики класифікувати прийомні сім'ї можна за такими ознаками:

— вік прийомної дитини;

— термін перебування дитини в прийомній сім'ї;

— кількість прийомних дітей;

— складність випадку.

За ознакою вік дитини прийомні сім'ї спеціалізуються на вихованні дітей:

— раннього віку (до 3-х років);

— дошкільного віку (від 3 до 7 років);

— молодшого шкільного віку (бід 7 до 12 років);

— старшого шкільного віку (від 11 до 18 років).

За ознакою термін перебування дитини в сім'ї можна виділити:

— прийомні сім'ї невідкладного влаштування (дитина влаштовується у прийомну сім'ю негайно за наявності надзвичайних обставин. Наприклад, у випадку небезпеки для її життя і здоров'я, насилля в сім'ї тощо);

— прийомна сім'я тимчасового влаштування (дитина влаштовується на певний термін. Наприклад, дитина з особливими потребами розмішується у прийомну сім'ю на період відпустки батьків або у випадку важкої хвороби батьків, опікунів чи піклувальників до повернення їх працездатності);

— довготривалого перебування (дитина влаштовується у прийомну сім'ю до досягнення нею повноліття);

— перехідного поселення (досвідчена прийомна сім'я бере на виховання дитину на період її адаптації у випадку смерті батьків і пошуку прийомної сім'ї довготривалого перебування).

За ознакою — складність випадку (стан здоров'я дитини чи юридична ситуація) прийомні сім'ї спеціалізуються на вихованні дітей:

— з особливими потребами;

— важкохворих;

— ВІЛ — інфікованих;

— які мають хімічні залежності;

— випускників інтернатних закладів;

— дітей разом з їхніми неповнолітніми матерями;

— готовність сім'ї до змін, що пов'язані з появою дитини. [19, с.46]

Лінія часу. Цей метод дає змогу побачити основні життєві події кандидатів, усвідомити їхнє значення та вплив на теперішнє життя. Інколи, окремі факти, що зафіксовані на ''лінії часу", можуть відображатися на побудові взаємостосунків з прийомними дітьми. [19, с.52]

Отримана інформація під час зустрічі детально обговорюється з кандидатами і є предметом для подальшого аналізу готовності кандидатів створити прийомну сім`ю без упереджень і проекцій із свого минулого.

Психологічна оцінка спрямована на допомогу потенційним прийомним батькам в усвідомленні власних намірів та реальних можливостей надання турботи прийомній дитині.

Рекомендувачами можуть бути люди, які знають кандидатів не менше п'яти років, близькі до сім'ї і згодні надати інформацію про неї . Кандидати у прийомні батьки надають соціальному працівнику контактний телефон, адресу, прізвища рекомендувачів. Соціальний працівник домовляється з рекомендувачами про зустріч.

Під час бесіди слід з'ясувати наступне:1. Протягом якого часу Ви знайомі, де Ви познайомилися?2.Чи знаєте Ви батьків кандидатів? Який стиль виховання характерний для їх сімей?3. Чи відомі Вам інтереси і захоплення кандидатів? 4. Чи відомі Вам наміри кандидатів взяти у сім'ю нерідну дитину? 5. Чи вважаєте Ви, що кандидати будуть гарними прийомними батьками для дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування?6.Чи властиві кандидатам такі якості:-любов до дітей;-терпіння;-життєва мудрість;-доброта.7.З якими труднощами, з Вашої точки зору, можуть стикнутися кандидати при створенні прийомної сім'ї? [19, с.63-64]

Бесіда з рекомендувачами не повинна носити характер допиту, а сприяти довірливій та щирій співпраці людей. Соціальний працівник, який перевірятиме інформацію повинен розуміти, що відбувається втручання у приватне життя родини і діяти відповідно до чинного законодавства. Основне правило — дотримання конфіденційності. Джерелами отримання інформаціїє:

— освітні заклади, де навчаються діти;

— друзі і знайомі;

— дільничний міліціонер;

— медичні працівники.[19, с.74]

Детальну перевірку інформації доцільно проводити лише у тому разі, якщо у соціального працівника виникають сумніви щодо достовірності інформації, наданої кандидатами. В ситуації необхідності проведення детальної перевірки необхідно визначити:

— найважливіші питання, що потребують уточнення;

— повноваження перевіряючих;

— потребу у залученні інших фахівців.

Комісія фахівців з питань сімейних форм опіки скликається відповідною спеціалізованою соціальною службою або місцевими відділами у справах сім'ї та молоді. До її складу входять фахівці різних спеціальностей: соціальні працівники супроводу прийомних сімей та прийомних дітей, психолог, представники служби у справах неповнолітніх, охорони здоров'я, освіти, незалежні експерти інших напрямків за потребою. До складу Комісії можуть також входити досвідчені прийомні батьки. Відповідно до питань, які виносяться на засідання, якісний склад Комісії може змінюватися. Роботою Комісії керує керівник відповідної спеціалізованої соціальної служби або відділу адміністрації, якому делеговано функцію реалізації сімейної державної політики на місцевому рівні. На засідання комісії фахівців з питань сімейних форм опіки соціальний працівник готує необхідні документи (кандидатів у прийомні батьки та прийомних дітей), які будуть розглядатися.

На розгляд Комісії фахівців з питань сімейних форм опіки виносяться такі питання:

— встановлення доцільності продовження роботи з кандидатами та їх направлення на тренінг ;

— надання направлення на безкоштовне медичне обстеження ;

— надання висновку опікунській раді про можливість створення прийомної сім'ї;

— проведення взаємодобору дітей та прийомних сімей;

— схвалення оцінки та перегляд питань опіки прийомних дітей в прийомній сім'ї. Тренінг є складовою частиною процесу оцінки кандидатів у прийомні батьки. Про необхідність його проходження кандидати попереджаються під час перших співбесід з соціальними працівниками. [8, с. 88-89]

Тренінг складається із 8 занять, кожне з яких розраховане на 6 годин. (Усього 48 годин).Завдання тренінгу:

1. Надання інформації щодо правових засад функціонування прийомної сім'ї;

2. Ознайомлення кандидатів із специфікою роботи прийомних батьків;

3. Рефлексія власного досвіду та прийняття претендентами усвідомленого рішення про створення прийомної сім'ї;

4. Ознайомлення з особливостями розвитку та виховання депривованих дітей; потреби дітей, прихильність, ідентичність та розвиток, попередній досвід життя, особливості поведінки, почуття втрати, явище перерваного розвитку; насилля, рівні соціалізації, методи виховного впливу;

5. Орієнтація майбутніх прийомних батьків на вирішення проблем в інтересах дитини;

6. Формування "команди" прийомних батьків та соціальних працівників, визначення основних шляхів подальшої співпраці. [8, с.92]

Спеціалізація узгоджується на Комісії фахівців з питань сімейних форм опіки. При визначенні спеціалізації прийомної сім'ї враховуються побажання батьків, береться до уваги їхня точка зору щодо потенційного вихованця. Ухвали коригуються у ході підготовки кандидатів. Остаточне рішення щодо того, якою буде прийомна сім'я і яку саме дитину буде влаштовано, приймається після проходження ними курсу підготовки і фіксується у висновку.

Візит соціального працівника до родини кандидатів у прийомні батьки має відповідати завданням попереднього оцінювання. Перший візит соціального працівника до помешкання родини кандидатів у прийомні батьки має відбутися якомога раніше. Якщо стан помешкання і навколишнє середовище не задовольняє вимоги влаштування прийомних дітей, роботу щодо подальшої оцінки слід припинити, але контакти не переривати. У випадку поліпшення умов проживання кандидат може звернутися знову і тоді роботу слід продовжити.

При зборі інформації про кандидатів основними позиціями, на які необхідно звернути увагу, є:

— умови життя сім'ї;

— наявність місця в квартирі для поселення прийомної дитини (місце для ліжка дитини, розміщення особистих речей, стола);

— територіальна доступність школи/дитсадка, медичної установи, транспорту та інших зручностей;

— демонстрація членами сім'ї можливостей для влаштування дитини;

— сімейні стосунки подружжя, між дітьми і батьками,

— стосунки членів сім'ї із старшими дітьми, які проживають окремо. [8, с.103] Для цього доцільно зустрітися із ними або зателефонувати і попросити прокоментували бажання своїх батьків взяти на виховання прийомних дітей. Якщо дорослі діти продовжують жити разом з батьками, ситуацію слід додатково вивчити.

Особливо важливим питанням, на що звертається увага під час візиту, е сімейні взаємостосунки, цінності членів сім'ї, сімейні реліквії та відношення до них. Ставлення батьків до проявів зрілості дітей і особливо питань сексуальності. Соціальному працівнику слід детально обговорити ці питання з кандидатами.

По завершенні візиту складається акт обстеження житлових умов сім'ї За результатами відвідування соціальний працівник готує звіт та складає акт житлово-побутових умов для з'ясування можливостей прийомних батьків задовольнити матеріальні потреби дитини і забезпечити сприятливе середовище для їх повноцінного розвитку

Про зустріч кандидатів з психологом домовляється соціальний працівник. Мета співбесіди — допомогти клієнтам прийняти усвідомлене рішення.

Під час тренінгу можлива відмова учасників від декларованого бажання створити прийомну сім'ю, чому не слід чинити перепон.

Відмову кандидатів від рішення взяти на виховання дитину на етапі оцінки можна розглядати як позитивний результат проведеної роботи. В такому випадку сім'я, реально оцінивши власні можливості, відмовляється від своїх намірів ще до знайомства з дитиною, а не після того, як вихованець прийде у родину і виникнуть проблеми, які батьки не спроможні будуть вирішити. [14, с.43]

Разом з кандидатами у прийомні батьки на тренінгу присутні й соціальні працівники, які здійснюватимуть соціальний супровід створених сімей. Спільна робота на тренінгу є запорукою плідної співпраці і порозуміння між прийомними батьками і соціальним працівником у процесі здійснення соціального супроводу.

Курс тренінгового навчання сприяє остаточному прийняттю рішення про створення прийомної сім'ї. Учасників, які пройшли весь цикл підготовки і узгодили свої бажання взяти на виховання чужих дітей з своїми реальними можливостями, можна вважати достатньо підготовленими для реалізації цієї роботи.

Рішення про надання рекомендації кандидатам у прийомні батьки на створення прийомної сім'ї приймається колегіальним способом. Підготовлені соціальним працівником матеріали оцінки спочатку розглядаються на засіданні комісії фахівців, а потім подаються на схвалення та затвердження до адміністрації (виконкому).

Як показують наукові дослідження та практика функціонування прийомних сімей, оцінку спроможності сім'ї кандидатів щодо виконання ними функцій прийомного батьківства можна здійснити за такими групами показників.

Матеріальні:

Житлово-побутові умови та матеріальне забезпечення (характеристика житлово-побутових умов, гарантія забезпечення прийомній дитині особистого простору для життя — ліжко, шафа, стіл, місце для ігор; наявність доходу протягом значного періоду часу, враховуються не лише прямі доходи професійної діяльності батьків, а й наявність підсобного господарства, земельної ділянки тощо).Ресурси мікрорайону, у якому проживає сім'я (територіальна доступність послуг, наявність культурно-освітніх закладів, поліклініки, місць для відпочинку тощо). [19, с.59]

Соціальні:

Соціальна адаптація та інтеграція родини (наявність відповідного житла, наявність роботи в усіх членів родини, соціальні контакти, рівень матеріального забезпечення, ступінь інтеграції чи ізоляції родини, наявність кола спілкування у членів сім'ї та соціальної мережі підтримки контактів, важливість приналежності до неї).

Історія родини та її функціонування (включає стиль спілкування в сім'ї, наскільки соціальне адаптованою є родина, які інтереси у її членів, як вони проводять вільний час, досвід батьків у вихованні власних дітей, якщо шлюб — батьків є повторним, то важливо з'ясувати причини розірвання попереднього, релігійні переконання, мотивація членів родини щодо рішення взяти на виховання чужу дитину). [19, с.60]

Родичі (наявність або відсутність членів розширеної родини, ставлення усіх членів родини до рішення взяти у сім'ю вихованця).

Умови супроводу. Ставлення прийомних батьків до процесу створення та супроводу прийомних сімей та прийомних дітей, розуміння його необхідності, готовності прийомних батьків до співпраці.

Психологічні:

Стан здоров'я (з'ясовується стан здоров'я кандидатів та членів їх сімей та їх ставлення до нього (оптимістичне/песимістичне). Наявність хронічних хвороб та ставлення до них, наявність обмежень), [19, с.62]

Особистісні характеристики (інтереси, захоплення, вік. ставлення до життя, релігійність, життєвий досвід, рівень розвитку рефлексії, вміння приймати рішення та нести за них відповідальність, виховні уміння та навички, здатність надати захист дитині, долати важкі ситуації, будувати стабільні стосунки; емоційна теплота, комунікативні здібності, знання специфіки розвитку дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування).

Взаємостосунки у сім'ї (кількість дітей у сім'ї, їх вік та характеристики, подружні та родинні стосунки, стиль вихований). [19, с.64]

1.3 Порядок схвалення кандидатів у прийомні батьки

Рішення про схвалення базується на процесі оцінки, проведеному раніше. З цією метою, органи державної влади і місцевого самоврядування повинні мати належним чином встановлену і оформлену документацію (включаючи лист перевірок), яку отримали під час оцінки.

Інформація, що надається на розгляд опікунської ради для висновку про схвалення кандидатів у прийомні батьки, має включати:

— копії паспортів кандидатів у прийомні батьки;

— довідка про склад сім'ї (форма № 3);

— копія свідоцтва про шлюб;

— довідка про доходи потенційної прийомної сім'ї;

— акт обстеження житлово-побутових умов сім'ї ;

— заява кандидатів у прийомні батьки про створення прийомної сім'ї ;

— довідка про стан здоров'я кандидатів у прийомні батьки (довідка про відсутність хронічних захворювань, обстеження нарколога, венеролога, психіатра);

— письмова згода повнолітніх членів родини на створення прийомної сім'ї (засвідчена нотаріально );

— висновок про можливість створення прийомної сім'ї із вказівкою про проходження кандидатами тренінгової підготовки; [5, с.182]

Усі копії документів повинні бути юридична засвідченими (нотаріально або підписом-керівника установи).

Виконання цих пунктів повинно забезпечити членів опікунської ради повною інформацією про кандидатів та їх сімейне оточення.

Всі матеріали оцінки мають міститися в особовій справі кандидатів, їм повинна бути надана можливість читати неконфіденційну частину особової справи до подачі документів на схвалення, а також додавати будь-яку інформацію або роз'яснення, які на їх думку будуть корисними. Це особливо важливо у тих випадках, коли органи влади не схильні до позитивного рішення.

Знайомити кандидатів у прийомні батьки з іншою документацією, особливо з рекомендаціями, де повинна дотримуватися конфіденційність, забороняється.

З метою розгляду справи кандидатів на створення прийомної сім'ї, органи опіки піклування проводять засідання опікунської ради, на яке запрошуються кандидати у прийомні батьки.

Деякі органи державної влади і місцевого самоврядування мають спеціально уповноважені координаційні ради, що складаються з керівників таких структурних підрозділів, служби у справах неповнолітніх, освіти і науки, сім'ї та молоді, соціального захисту, головних лікарів, центрів соціальних служб для молоді тощо, для схвалення прийомних сімей. Проте, у більшості випадків цими питаннями займається опікунська рада.

До повноважень опікунської ради відноситься:

— прийняття рішення про схвалення або відмову кандидатам у прийомні батьки, на підставі висновку комісії фахівців та наданих документів;

— узгодження взаємодобору дітей та прийомних батьків, наприклад, віку та кількості дітей;

— вирішення часових меж дії схвалення;

— перегляд схвалення, коли існують певні занепокоєння або причини;

— погодження процедури щорічного огляду прийомних сімей.[12, с.48]

До функцій опікунської ради щодо сімейних форм виховання повинні також входити:

— узгодження щодо спеціальних влаштувань;

— щорічний огляд стану справ опіки та розвитку дітей у прийомних сім'ях;

— розгляд різних питань, що стосуються справи, наприклад, заяв від прийомних батьків з різних питань.[12, с.50]

Органи державної влади і місцевого самоврядування визначають склад опікунської ради і порядок її діяльності, щоб найкраще сприяти ефективному виконанню завдань, які на неї покладені.

До складу опікунської ради можуть входити представники громадськості. Опікунська рада повинна мати узгоджений порядок залучення спеціалістів з метою пояснення окремих аспектів процесу оцінки, схвалення тощо, за необхідності.

Усі члени опікунської ради повинні пройти відповідну підготовку щодо сімейних форм державної опіки, отримати письмову інформацію, що описує їхню роль і відповідальність.

Члени опікунської ради знайомляться з матеріалами про потенційних прийомних батьків і дітей за тиждень до засідання. [20, с. 37]

Під час засідання опікунської ради соціальний працівник коротко падає інформацію про кандидатіву прийомні батьки та відповідає на запитання. Потім запрошуються кандидати. У випадку, коли до прийомної сім'ї влаштовується дитина старша 10 років, її присутність на засіданні обов'язкова.

Про прийняте рішення опікунська рада офіційно повідомляє кандидатів у прийомні батьки. Рішення може бутитаким:

— сім'я затверджується;

— сім'я затверджується з влаштуванням до неї дитини;

— сім'я не затверджується.

Юридичне оформлення прийомної сім'ї здійснюється у два кроки:

1. Надання сім'ї статусу прийомної.

2. Передача прийомній сім'ї дитини, яка потребує державного влаштування.

На етапі схвалення кандидатів у прийомні батьки проводиться юридичне оформлення прийомної сім'ї. Прийомна сім'я створюється рішенням районної, районної у м. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчим комітетом міської ради (міст республіканського, Автономної Республіки Крим і міст обласного значення) на підставі заяви подружжя, яке виявило бажання утворити прийомну сім'ю (згідно п. 5 Положення про прийомну сім'ю).[12, с.76]

Розпорядження адміністрації може бути:

1. Про надання сім'ї статусу прийомної.

2. Про надання статусу прийомної сім'ї та передачу на виховання та спільне проживання конкретної дитини у разі, коли завершений етап взаємо добору. [12, с.77]

Кандидати у прийомні батьки отримують статус "прийомних" після розгляду їх кандидатур на опікунській раді та прийняття розпорядження районної адміністрації про надання статусу. Одночасно з наданням прийомній сім'ї юридичного статусу може прийматися рішення про передачу у прийомну сім'ю дитини на виховання та спільне проживання .

На підставі розпорядження голови райдержадміністрації (міськвиконкому) про надання сім'ї статусу прийомної та передачу дитини на виховання і спільне проживання складається і підписується угода про передачу у прийомну сім'ю дитини (дітей) на виховання та спільне проживання. Після підписання угоди розпочинається фінансове утримання прийомної дитини у сім'ї.

Згідно з Положенням про прийомну сім'ю, фінансування утримання дітей в прийомній сім'ї гарантоване державою. Щомісяця виділяються кошти на харчування прийомних дітей, виходячи з натуральних норм його забезпечення, придбання для них одягу, взуття, медикаментів, предметів особистої гігієни, іграшок, книжок, інвентарю та обладнання, на проведення культурно-масової роботи, а також кошти на оплату комунальних послуг за нормами і тарифами, що діють у даній місцевості, пропорційно до кількості прийомних дітей. [12, с.79]

РОЗДІЛ II. ВЛАШТУВАННЯ ДІТЕЙ У ПРИЙОМНУ СІМ'Ю

2.1 Процес взаємодобору

Соціальний працівник повинен налагоджувати співпрацю з усіма установами, закладами та службами району, які можуть надати достовірну інформацію про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Така співпраця забезпечує оперативність виявлення та своєчасність надання цільової допомоги,

Виявлення дітей-кандидатів у прийомну сім'ю є одним з напрямків роботи соціальної служби, що займається питаннями підготовки до створення прийомних сімей та їх соціального супроводу. [17, с.44]

Діти позбавлені батьківського піклування можуть перебувати:-у лікарнях;-будинках дитини;-притулках;-інтернатних закладах та дитячих будинках для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;-дитячих будинках змішаного типу;-власних біологічних сімях, умови виховання в яких не сприяють повноцінному розвитку дитини (асоціальні сім'ї);-на вулиці (діти вулиці).

При виявленні інформації про дитину, яка потребує державної опіки, соціальний працівник заповнює картку, яка містить первинну інформацію про дитину, що дозволяє визначити статус дитини та вид допомоги, якої вона потребує.

При заповненні картки слід з'ясувати:

1. Первинний облік дітей, позбавлених батьківського піклування. Це означає виявлення територіально-адміністративного походження дитини за місцем останньої реєстрації біологічних батьків.

2. Причину бездоглядності або неможливості подальшого перебування дитини у біологічній сім'ї чи родичів.

Питання про влаштування дитини у прийомну сім'ю як форму державної опіки узгоджується з органами опіки та піклування районної державної адміністрації (міськвиконкому). При з'ясуванні можливості влаштування до прийомної сім'ї, соціальний працівник проводить оцінку стану розвитку дитини, яка потребує влаштування. [5, с.173]

Перебування дітей у складних умовах, нехтування їхніми потребами протягом тривалого часу створює загрозу для їх розвитку й адаптації у прийомних сім'ях. Досвід проживання дітей у важких життєвих умовах зовнішньо може не проявлятися, проте слід пам'ятати про його можливі негативні наслідки.

Для кожної дитини, яка влаштовується у прийомну сім'ю, існують чинники ризику, що ускладнюють її адаптацію до нових умов життя. Умовно їх можна поділити на дві групи: І група — чинники, що пов'язані з біологічною сім'єю прийомної дитини та умовами її попереднього проживання; II група — чинники, пов'язані з особливостями психічного розвитку самої дитини, отриманими внаслідок втрати опіки з боку біологічних батьків. [5, с.185]

Опираючись на встановлені ризики дитини, соціальний працівник визначає ресурси, якими повинні володіти прийомні батьки. Ресурси прийомної сім'ї — це запаси, засоби, можливості, які будуть задіяні з приходом до неї прийомної дитини. Це означає, що прийомна сім'я повинна мати такі характеристики, які б уможливлювали позитивне вирішення питань щодо кожного встановленого ризику дитини. Ресурс прийомної сім'ї поділяється на три основні складові: матеріальний, соціальний, психологічний.

Матеріальна складова забезпечує відповідний економічний та матеріальний стан сім'ї, соціальна — вказує на характеристики її соціальної інтеграції. Психологічна включає знання про розвиток даної категорії дітей, павички та уміння взаємодії з ними, емоційне прийняття та розуміння особливих станів таких дітей, навички виходу із важких емоційних переживань тощо. Тож, якщо прийомні батьки мали досвід подібних переживань і знайшли конструктивне їх вирішення, тоді можна передбачити, що вони з більшою готовністю зможуть допомогти прийомній дитини знайти вихід із травмуючої ситуації. Встановлені чинники ризику розвитку дитини вказують на необхідні якісні та кількісні характеристики "ресурсу" родини, яка вирішила взяти прийомну дитину.

Після того, як соціальний працівник визначив основні характеристики "ідеальних" прийомних батьків для конкретної дитини, він порівнює їх із оцінкою реальних прийомних батьків. Взаємодобір є процесом пошуку найкращого варіанту влаштування дитини до прийомної сім'ї. Соціальному працівникові потрібно знати, що процес здійснення взаємодобору прийомних батьків та прийомної дитини потребує від нього професійних знань, кваліфікаційних умінь і навичок.

Для найкращого забезпечення функціонування прийомної сім'ї соціальний працівник із супроводу має ще раз переглянути оцінку сім'ї на предмет наявності у неї додаткових засобів, спроможних забезпечити її стійкість у непередбачених ситуаціях. Такі характеристики сім'ї називаються резервними. [20, с.37] Це означає додаткові ресурси прийомної сім'ї, які не будуть безпосередньо задіяні при створенні прийомної сім'ї, проте вони можуть сприяти підтримці здорового функціонування сім'ї та відновленню її виховного потенціалу. Резерви прийомної сім'ї потрібно визначати та враховувати для забезпечення стабільності життєдіяльності прийомної сім'ї та надання опіки дитині. Відсутність резерву у сім'ї може призвести до її швидкого виснаження і до невиконання покладених на неї завдань.

Після встановлення ресурсу сім'ї для влаштування до неї конкретної дитини, соціальному працівнику треба визначити її резерв. Це дасть змогу йому Оцінити баланс та резерв сім'ї, із врахуванням чинників ризику розвитку та адаптації дитини, для подолання труднощів, які можуть виникнути в сім'ї з приходом нового члена.

Всі питання взаємодобору важливо відкрито обговорювати із подружжям та старшими дітьми.

У процесі взаємодобору прийомні батьки мають також отримати максимальний обсяг інформації про дитину: вік дитини; стать; національність; релігійні погляди; історія життя; стан здоров'я; рівень розвитку; причина бездоглядності; інформація про біологічних батьків та родичів, їхній соціальний статус; інформація про житло і майно, що належить дитині; характер дитини; шкідливі звички; коло інтересів, духовні потреби. [20, с.41]

Враховуючи цю інформацію, батьки приймають остаточне рішення про влаштування конкретної дитини у свою сім'ю.

Дані про дитину, яка потребує батьківського піклування заносяться до реєстраційної картки. Для влаштування дитини у прийомну сім'ю готуються такі документи :

— свідоцтво про народження дитини;

— медична довідка про стан здоров'я або витяг з історії розвитку дитини;

— довідка (атестат) про освіту або висновок про рівень розвитку, наданий психолого — медико-педагогічною консультацією;

— документи про батьків або осіб, які їх замінюють (копія свідоцтва про смерть, вирок або рішення суду, довідка про хворобу, розшук батьків або інші документи, що підтверджують відсутність батьків або неможливість виховання ними своїх дітей);

— довідка про наявність та місцезнаходження братів, сестер чи інших близьких родичів дитини;

— опис майна, що належить дитині, житлової площі та відомості про осіб, які відповідають за його збереження;

— пенсійна книжка на дітей, які одержують пенсію, копія рішення суду про стягнення аліментів. [12, с. 87]

У разі, якщо деякі із зазначених документів на дітей відсутні (окрім свідоцтва про народження або документа, що його замінює), дитина може бути оформлена у прийомну сім'ю, а органи опіки та піклування протягом трьох місяців зобов'язані вжити відповідних заходів щодо оформлення повного пакету документів на дитину.

Керівники закладів, із яких передаються діти, й органи опіки та піклування несуть відповідальність за достовірність наданих у документах відомостей.

2.2 Влаштування дитини

Підготовка дитини є необхідним етапом процесу влаштування у прийомну сім'ю. Існують такі рівні підготовки дитини: мотиваційний;емоційний; когнітивний; поведінковий.

Підготовча робота з дитиною, яка влаштовується у прийомну сім'ю, проводиться на всіх рівнях. Інтенсивність роботи на тому чи іншому рівні залежить від віку дитини. Чим молодша дитина, тим більше значення має емоційний рівень підготовки. Якщо дитина старшого віку, на передній план виступає когнітивний рівень (обміркування та судження про ситуацію, що склалася). [19, с. 60] Наприклад, робота з мотиваційною складовою передбачає бесіди психологів з дітьми про їхні майбутні очікування. Ефективним засобом роботи на цьому рівні є оформлення альбому, у якому дитина "розповідає" про себе та майбутню сім'ю у малюнках, фотокартках або в інший спосіб.

Альбом про себе можуть готувати діти старше 3-х років. Він складається переважно з малюнків, хоча за бажанням дитини можна зробити ліпку, аплікацію або записати розповідь. Залежно від віку дитини, її психічного стану зміст альбому буде різний. Дитині можна запропонувати (але ні в якому разі не нав'язувати) тематику малюнків. Наприклад, "Моя сім'я", "Моя мрія", "Улюблена іграшка", "Як я житиму у прийомній сім'ї", "Моя прийомна сім'я" тощо. [19, с.69]

Поведінковий рівень підготовки передбачає використання ігор для відображення звичної поведінки дитини та моделювання нової. У ранньому віці (від 1 до З років) при підготовці дитини доцільно використовувати мову казок та символічного опису ситуації.

Робота на когнітивному рівні спрямована на відображення історії життя дитини, щоб допомогти їй зрозуміти минуле та сучасне. Інтенсивність роботи на цьому рівні особливо важлива для дітей підліткового віку.

За допомогою цих та інші методів дитина звикає до того, що у неї з'явиться сім'я. Це дозволяє попередити небажані випадки під час перебування у прийомній сім'ї (втечі з сім'ї, невротизації стосунків тощо). [20, с.64]

Рішення про проведення першої зустрічі прийомних батьків з дитиною приймається після проведення взаємодобору.

Основна умова успішного влаштування дитини у прийомну сім'ю — наявність, логічного контакту між прийомними батьками та дитиною. Якщо при першій зустрічі у прийомних батьків виникають сумніви або негативне сприйняття дитини, краще відмовитися від подальших кроків і не сподіватися на те, що з часом щось зміниться. Завданням соціального працівника є виявлення таких сумнівів з метою їх обговорення з прийомними батьками та прийнятні рішення взяти на виховання цю конкретну дитину краще, коли батьки відмовляться від влаштування конкретної дитини на етапі першого знайомства, ніж після того, як дитина почне звикати до них.

Організація знайомства та входження дитини в сім'ю має певні принципи та правила. Термін від першого знайомства прийомних батьків з дитиною до повного її входження у сім'ю може тривати від двох тижнів до одного місяця. Контакт батьків з дитиною налагоджується ненав'язливо, поступово. Провести першу зустріч дитини і прийомних батьків допоможе альбом, підготовлений дитиною на попередньому етапі. Першу зустріч слід організувати у невеликому приміщенні у звичному для дитини місці. Зустріч має тривати не більше 20 хвилин. Якщо вік дитини не більше 3-4 років, то прийомні батьки частіше за все не ініціюють спілкування, ведуть себе пасивно, спостерігають за поведінкою дитини, намагаються її відчути. [20, с.98]

З кожною наступною зустріччю час спілкування дитини з батьками поступово збільшується, форми взаємодії розширюються (від пасивного спостереження один за одним через взаємодію з предметами до активного спілкування). Сигналом до завершення зустрічі є настання втоми у дитини.

Процес встановлення довірливих стосунків між батьками і дитиною вимагає проведення систематичних зустрічей в один і той же час.

Батькам не слід приносити на зустрічі іграшки чи дорогі подарунки. Важливо, щоб батьки давали більше простору для ініціативи дитини. Найважливіше при організації і проведенні зустрічей, щоб між дитиною і прийомними батьками встановився контакт і взаєморозуміння без будь-яких допоміжних матеріальних засобів.

Після кількох зустрічей можна організувати спільну прогулянку прийомних батьків і дитини по звичній для неї території. Наступний крок — відвідування дитиною місця проживання прийомних батьків. При першому візиті важливо не перевантажувати дитину надмірною кількістю знайомств, а тому доцільно, щоб у помешканні були присутні лише члени сім'ї.

Останній етап перед переходом дитини у сім'ю є її прощання з попереднім місцем проживання. Дитина разом з соціальним працівником збирає свої іграшки й речі. Для процедури прощання дитині має бути відведено достатньо часу. Тому не варто підганяти дитину, а надати їй можливість завершити всі свої справи і висловити почуття до людей, яких залишає. Прийомні батьки разом з дитиною від'їжджають до нового помешкання. [20, с.85]

Роль соціальних працівників в організації знайомства прийомних батьків з дитиною є визначальна. Соціальні працівники з питань супроводу прийомної дитини й прийомної сім'ї працюють у команді, узгоджуючи свої дії, а саме:

— допомагають дитині скласти альбом про себе і своє життя;

— допомагають батькам разом з біологічними дітьми скласти альбом про їхню сім'ю, звички, сімейні традиції тощо;

— проводять зустрічі прийомних батьків з дитиною;

— виявляють емоційні прояви й реакції дитини та прийомних батьків у процесі знайомства;

— складають та узгоджують з батьками план переходу дитини у прийомну сім'ю;

— надають психологічну підтримку прийомним батькам під час знайомства та налагодження контактів з дитиною, а також обговорюють особливості процесу знайомства. [13, с.74]

Підготувати рідних дітей до нової сімейної ситуації можуть самі батьки. Бони мають пояснити рідним дітям, які зміни відбудуться, коли у їхню сім'ю буде влаштована прийомна дитина. До цього процесу залучається й соціальний працівник.

Важливим елементом підготовки дітей до влаштування у їхню сім'ю прийомної дитини є створення альбому про свою сім'ю. У ньому діти відображають свої сподівання щодо прийомної дитини, розповідають про себе і свої інтереси тощо.Якщо прийомну дитину планується поселити в одній кімнаті з кимось із біологічних дітей, то корисно, щоб біологічна дитина сама упорядкувала місце для прийомної дитини, підготувала речі для неї. Це сприятиме встановленню контакту й відкритості стосунків між ними. [13, с.81]

Якщо біологічні діти задають запитання про прийомну сім'ю чи дитину, неодмінно необхідно задовольнити їхню цікавість. Дітям слід заздалегідь надавати вичерпну інформацію, враховуючи їхній вік та особливості. Потрібно зробити все, щоб прихід прийомної дитини був очікуваний. Несподівана поява прийомної дитини може налякати біологічних дітей і викликати неприязнь. Дітям потрібно пояснити, що прихід прийомної дитини може зменшити увагу батьків до них, але не батьківську любов. Батьки повинні навчитися підтверджувати турботливе ставлення до рідних дітей своєю поведінкою.

РОЗДІЛ III. СОЦІАЛЬНИЙ СУПРОВІД ПРИЙОМНИХ СІМЕЙ ТА ПРИЙОМНИХ ДІТЕЙ

3.1 Підтримка прийомної сім'ї

Як свідчать наукові дослідження з психології, влаштування нерідних дітей у прийомні сім'ї призводить до появи нових проблем та ускладнень у стосунках між членами родини. [5, с.201] Тому ефективне функціонування прийомної сім'ї, відновлення її виховного потенціалу вимагає постійної підтримки.

Організація роботи з підтримки функціонування прийомної сім'ї має грунтуватися на засадах неперервності, професійності, міжвідомчої взаємодії та етапності.

На початковому етапі функціонування прийомної сім'ї здійснюється початкова підтримка. Вона потрібна для сприяння адаптації сім'ї і прийомної дитини до нових умов проживання, пошуку ефективних способів взаємодії. Подальша підтримка спрямована на розв'язання проблем розвитку прийомної дитини в різні періоди її становлення чи проблем функціонування сім'ї, які обмежують її можливості в наданні опіки прийомній дитині.

Процес надання підтримки прийомним сім'ям здійснюється шляхом соціального супроводу.

Учасниками супроводу прийомних сімей є: представники органів державної влади; соціальні працівники; прийомні батьки та їхні діти; прийомні діти;біологічні батьки прийомних дітей, родичі; залучені спеціалісти; супервізор.

Учасники процесу супроводу мають усвідомлювати, що ефективність підтримки прийомних сімей залежить від їхньої узгодженої взаємодії. Для цього важливо, щоб принципи взаємодії основних учасників були відображені в угоді про влаштування дитини у прийомну сім'ю. [5, 211] На даний час організацію та здійснення соціального супроводу сімейних форм опіки покладено на Центри соціальних служб для молоді.

Важливими організаційними заходами з підтримки прийомних сімей та прийомних дітей є:

— аналіз дотримання державних гарантій прийомним сім'ям та забезпечення прав прийомних дітей;

— щорічний огляд функціонування сім'ї та розвитку прийомної дитини;

— організація заходів щодо надання благодійної допомоги прийомним сім'ям;

— сприяння розвитку груп взаємодопомоги прийомних батьків (групи зустрічей).

— організація навчання членів прийомних сімей (наприклад, проведення літньої школи для прийомних сімей). [2, с.88]

Держава в особі представників відповідних відділів державної адміністрації гарантує надання таких видів матеріальної підтримки прийомним батькам та забезпечення прав прийомних дітей:

— вчасних виплат на утримання дітей в прийомних сім'ях;

— дотримання та забезпечення особистісних й матеріальних прав прийомних дітей (оздоровлення, безкоштовний проїзний квиток, забезпечення житлом, тощо);

— організації супроводу прийомних сімей тощо.

Соціальний супровід прийомних дітей — вид соціальної роботи, система комплексних заходів для підтримки, реабілітації та соціалізації прийомних дітей. [2, с.90]

Основний принцип роботи соціального працівника, який здійснює супровід прийомних дітей — індивідуальний підхід до коленої дитини. Це сприятиме повноцінній соціалізації, реабілітації/ збереженню її здоров'я тощо.

Визначальними завданнями соціального супроводу прийомних дітей є:

— робота по забезпеченню вікових потреб дітей;

— здійснення реабілітаційних заходів (медичних та оздоровчих, освітянських, соціальних та правових);

— захист прав прийомних дітей (майнових, житлових, особистісних);

— підтримка контактів дитини з її біологічними родичами;

— залучення різних видів додаткової допомоги для прийомних дітей;

— підготовка щорічного звіту про стан та розвиток дитини у прийомній сім'ї. [2, с.92]

Основними формами роботи соціального працівника щодо реалізації плану соціального супроводу прийомних дітей є:

— відвідування на дому;

— зустрічі, прогулянки з прийомними дітьми:

— підтримка телефонних контактів (робота щотижневої телефонної години);

— консультування прийомних дітей;

— організація зустрічей з біологічними родичами і спостереження за перебігом цих зустрічей;

— представлення інтересів прийомних дітей в установах та закладах;

— організація навчальних програм для прийомних дітей;

— щорічний аналіз стану та розвитку прийомних сімей, [2, с.93-94]

Для виконання поставлених завдань та вирішення нагальних питань розвитку прийомної дитини соціальний працівник налагоджує співпрацю з різними фахівцями та державними службовцями.

Соціальний супровід прийомних сімей— вид соціальної роботи, система комплексних заходів для підтримки сприятливих соціально-економічних та психологічних умов функціонування сім'ї, збереження її здатності до виховання прийомних дітей. [12, с. 65]

Основними завданнями соціального супроводу прийомних сімей є:

— підтримка здорового соціально-психологічного клімату сім'ї;

— навчання та посилення виховного потенціалу прийомних батьків;

— контроль за отриманням батьками державних виплат на утримання дитини;

— формування партнерських стосунків між учасниками соціального супроводу;

— залучення різних видів додаткової допомоги за потребою;

— захист прав та інтересів прийомних сімей;

— підготовка щорічного звіту про ефективність функціонування прийомної сім'ї. [12, с.68]

Соціальний супровід прийомних сімей ґрунтується на принципі співпраці між учасниками процесу для виконання головного завдання — соціальної реабілітації та соціалізації прийомних дітей.

Формами роботи соціального працівника із супроводу прийомної сім'ї є:

1 — відвідування прийомної сім'ї;

2 — підтримка телефонних контактів;

3 — організація груп взаємопідтримки, спеціальні індивідуальні освітні програми тощо;

4 — представництво інтересів прийомних сімей;

5 — посередництво при вирішенні суперечностей;

6 — організація надання матеріальної та інших видів допомоги за потребою;

7 — щорічний аналіз ефективності функціонування прийомних сімей. [12, с.72]

Соціальний працівник та прийомні батьки є партнерами у наданні опіки дитини у прийомній сім'ї. Соціальний працівник є з'єднуючою ланкою-між державою та прийомними батьками і саме його кваліфікаційна підготовка та робота забезпечують компетентне вирішення і узгодження усіх поточних питань супроводу прийомної сім'ї.

План соціального супроводу — це план спільних дій соціального працівника та прийомних батьків щодо соціалізації прийомних дітей та підтримки прийомних сімей. План соціального супроводу складається соціальними працівниками після підписання угоди про влаштування дитини у прийомну сім'ю відповідно до визначених завдань і містить у собі дві частини . [12, с.76]

Для прийомної дитини план соціального супроводу (частина перша) складається за такими напрямками;

— Економічний супровід — діяльність спрямована на підтримку матеріального благополуччя прийомної дитини. Передбачає дотримання своєчасності державних виплат на утримання дитини в прийомній сім'ї та пошук додаткових ресурсів для вирішення актуальних потреб дитини, підтримки її здоров'я, процесу навчання та розвитку. [13, с.66]

— Юридично — правовий супровід — діяльність, спрямована на дотримання державних гарантій стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які влаштовані до прийомної сім'ї, а також здіснення заходів із захисту їхніх прав та законних інтересів. Юридичний супровід здійснюється через консультування прийомних батьків, прийомних дітей, соціальних працівників; написання запитів, листів, клопотань, звернень та інших письмових документів; роботу з нормативною базою для вивчення особливих питань, які виникають в ході поточної роботи та формування тематичних вибірок нормативних актів; підготовки та інструктажу соціальних працівників для представлення інтересів прийомних дітей; розробку нових та удосконалення існуючих договорів для врегулювання законодавче невизначених питань; контроль за на явністю усіх необхідних документів у справах прийомних сімей тощо. [13, с.68]

— Психологічний супровід — проведення комплексу заходів з реабілітації, реактивації, перенаучіння та ресоціалізації прийомних дітей в прийомних сім'ях. Для цього можуть використовуватися такі форми роботи: моніторинг психічного стану та розвитку дитини, психодіагностика (базова, поточна, за запитом, по виходу дитини з прийомної сім'ї — завершальна), психокорекція, психотерапія (робота з травмою втрати), консультування, організація та проведення тренінгів. моніторинг інтеграції дитини в прийомній сім'ї. [13, с.68]

— Медичний супровід — діяльність спрямована па вирішення питань охорони здоров'я прийомної дитини. Це передбачає: спільне відвідування соціальним працівником, прийомними батьками та прийомною дитиною дільничного лікаря;

— складання плану медичного супроводу та контроль за його виконанням;

— контроль за використанням коштів, заощаджених на рахунку дитини для спеціального лікування;

— пошук коштів на медичну допомогу для особливих видів лікування тощо.

— Педагогічний супровід — діяльність спрямована на вирішення питань навчання прийомних дітей та здобуття ними освіти. Це передбачає:

— складання плану педагогічної роботи з прийомною дитиною в рамках компетенції навчального закладу та контроль за його виконанням;

— зустрічі та бесіди з керівниками навчальних закладів та педагогічним персоналом (за потребою);

— підтримка контактів з педагогічними працівниками та керівництвом навчального закладу (за потребою);

— бесіди з прийомними дітьми та прийомними батьками щодо організації домашнього навчання;

— заняття з прийомними дітьми (за потребою). [13, с.69]

Проживання та сімейні взаємини в прийомній сім'ї — спостереження за тим, як складаються стосунки дитини із членами прийомної сім'ї, чи враховуються потреби прийомної дитини, наскільки дитина комфортно себе почуває в сім'ї. Це здійснюється під час відвідувань прийомної сім'ї, зустрічей та прогулянок з дитиною.

Стосунки з біологічною ріднею — робота спрямована на виконання визнаних доцільними опікунською радою контактів дитини з її біологічними родичами. Це передбачає організацію зустрічей на визначеній території з дотриманням екологічності умов проведення. Робота соціального працівника з біологічними батьками та родичами прийомної дитини проводиться з метою оцінки можливості її реінтеграції. Повернення дитини у біологічну сім'ю можливе внаслідок відновлення здатності батьків (родичів) самостійно та повноцінно турбуватися про дитину. У випадку неможливості реінтеграції соціальний працівник має зважати на доречність усиновлення прийомної дитини.

Частина друга плану, яка стосується прийомної сім'ї містить такі блоки:

• Економічний — включає в себе контроль за своєчасним отриманням прийомними батьками коштів на утримання прийомної дитини в сім'ї, контроль за своєчасним поданням прийомними батьками фінансових звітів, пошук додаткових ресурсів для задоволення потреб прийомної сім'ї. [14, с.54]

• Моніторинг стану прийомної сім'ї — включає в себе спостереження за психологічним станом членів прийомної сім'ї, аналіз цих спостережень з метою попередження ускладнень, що можуть виникати у сім'ї. За результатами моніторингу вносяться поточні корективи у план супроводу прийомної сім'ї. Моніторинг здійснюється методом відвідувань, телефонних контактів, організації у Службі зустрічей всіх членів сім'ї. [14, с.55]

• Консультативний, методично — навчальний — включає надання консультацій з різних напрямків знань щодо функціонування прийомної сім'ї. Здійснюється згідно плану та за запитом членів сім'ї. Він охоплює такі напрямки — медичний, юридично — правовий, соціальний, педагогічно-виховний. Формами його реалізації є надання необхідної інформації, проведення консультацій, груп взаємо підтримки, організація індивідуальних та групових форм навчання з метою підвищення виховного потенціалу прийомної сім'ї. [14, с.57]

• Психологічний (за потребою) — включає в себе систему заходів, спрямованих на корекцію соціально-психологічного клімату прийомної сім'ї.

Спочатку слід розробити план соціального супроводу на перший місяць існування прийомної сім'ї, враховуючи найбільш гострі проблеми, які потребують термінового вирішення, далі розробляється план супроводу на півріччя. У подальшому складається щорічний план соціального супроводу.[14, с.58]

Виконання завдань соціального супроводу прийомних дітей та сімей має здійснюватися окремо уповноваженими соціальними працівниками. Тому чіткий розподіл обов'язків між ними, уміння домовлятися при плануванні візитів, об'єктивність оцінки ситуації, толерантність у спілкуванні є запорукою успішної співпраці.

Спільні відвідування прийомної сім'ї необхідно здійснювати у період взаємної адаптації після влаштування дитини у прийомну сім'ю. Адаптаційний період триває один рік і має такі контрольні межі: перший місяць існування прийомної сім'ї, три місяці, шість та дванадцять місяців. Впродовж першого місяця соціальні працівники мають відвідувати прийомну сім'ї щотижнево. Протягом наступних трьох місяців — один раз на два тижні, потім, якщо все добре у новоствореній сім'ї, візити плануються один раз на місяць. У період адаптації бажано, щоб під час візитів були присутні всі члени сім'ї для того, щоб мати змогу при потребі поспілкуватися із соціальними працівниками.

Протягом другого року існування прийомної сім'ї відвідування плануються один раз на два/три місяці і мають здійснюватися соціальними працівниками окремо. У подальшому візити плануються один раз у півроку та за потребою.

3.2 Моніторинг опіки дітей у прийомних сім'ях

Державна опіка дітей у прийомних сім'ях потребує здійснення контролю з боку державних органів влади. Функції створення, підтримки та контролю належного рівня державної опіки у прийомних сім'ях делеговані відділам державних адміністрацій у справах сім'ї та молоді. Функція-контролю реалізується через такий вид соціальної роботи-як нагляд за функціонуванням прийомної сім'ї та падання заміщувальної опіки прийомній дитині. [17, с. 47]

Нагляд є важливим елементом моніторингу прийомної сім'ї і здійснюється у процесі планових візитів соціальних працівників. Слід зазначити, що проведення нагляду не повинно збільшувати кількість візитів у прийомну сім'ю і таким чином спричиняти додаткове навантаження на прийомну родину. Число запланованих на рік зустрічей має бути сталим, проте одні візити мають здійснюватися з метою соціального супроводу, інші — нагляду.

Нагляд за функціонуванням прийомної сім'ї має гарантувати, що прийомні діти виховуються у нормальних умовах і їм нічого не загрожує. Крім того, нагляд — це право і джерело підтримки для прийомних батьків, а не додаткові проблеми. Знання про здібності, сильні та слабкі сторони прийомних батьків уможливлюють надання належної підтримки, особливо при складних обставинах. Регулярні цілеспрямовані зустрічі допомагають розвивати робочі відносини, гарантують, що соціальний працівник може запропонувати необхідну підтримку.Органи опіки та піклування несуть відповідальність за узгодженість і своєчасність проведення нагляду та прийняття відповідних рішень за його результатами.

Основними завданнями нагляду за прийомною сім'єю та розвитком дитини є:

— спостереження за виконанням прийомними батьками плану соціального супроводу прийомної дитини та дотримання ними умов угоди;

— щорічна оцінка розвитку прийомної дитини;

— щорічна оцінка ефективності функціонування прийомної сім'ї;

— аналіз сімейного клімату та виконання прийомними батьками функцій опіки. [17, с.54]

Результати процесу нагляду оформлюються у вигляді звіту і виносяться на розгляд комісії фахівців та опікунської ради.

Оцінка дитини у прийомній сім'ї спрямована на виявлення змін, що відбулися у її розвитку та з'ясування відповідності надання опіки потребам дитини, Основними видами оцінки є:

— оцінка стану здоров'я та розвитку прийомної дитини, яка поділяється на базову, поточну, завершальну;

— оцінка якості опіки дитини в прийомній сім'ї, яка поділяється на поточну та завершальну,

Базова оцінка (як правило, експерта) проводиться спочатку па етапі влаштування дитини в прийомну сім'ю і включає загальну інформацію про дитину, а також результати діагностики стану здоров'я та розвитку дитини. На підставі даної оцінки складається план соціального супроводу сім'ї і формуються індивідуальні критерії для проведення подальшого щорічного оцінювання (поточного, результуючого). [17, с. 56]

Поточна оцінка здійснюється методом порівняння попередніх даних з поточними і слугує основою для корекції плану супроводу. Проводиться, як правило, в перший рік функціонування прийомної сім'ї через півроку після влаштування дитини в прийомну сім'ю. [11, с. 113]

Завершальна оцінка проводиться за півроку до виходу дитини з прийомної сім'ї, щоб з'ясувати, чи готова дитина до самостійного життя. Цей вид оцінки проводиться також у ситуації переводу прийомної дитини чи припинення функціонування прийомної сім'ї. [11, с. 114]

Для проведення оцінки використовують такі показники:

— стан здоров'я дітей;

— дотримання особистісних прав дітей (право на ім'я, національність, громадянство, підтримку контактів з біологічними родичами тощо);

— забезпечення майнових та житлових прав дітей (спадок, житло тощо);

— рівень розвитку (фізичного, емоційного, соціального, морального тощо) і стан дитини;

— рівень досягнень в освіті;

— відповідність опіки потребам дитини;

— здатність прийомної сім'ї опікуватися про нерідну дитину. [11, с.116]

За результатами оцінки складаються рекомендації для подальших дій щодо соціального супроводу прийомної сім'ї та прийомної дитини. Матеріали оцінки надаються органам опіки та піклування, для узгодження подальших дій щодо захисту прав, підтримки дитини та прийомної сім'ї.

3.3 Форми соціальної роботи з прийомними сім'ями та прийомними дітьми

Всі форми соціальної роботи із супроводу прийомних сімей та прийомних дітей поділяються на групові та індивідуальні.

Групи зустрічей прийомних батьків проводяться один раз на місяць. Метою проведення групових зустрічей прийомних батьків є набуття ними навичок прийняття і розуміння себе та інших, розвиток уміння встановлювати партнерські стосунки та здобуття здатності бути гнучким у поведінці. Групи зустрічей проводить психолог або досвідчений соціальний працівник, який володіє методикою проведення таких зустрічей.

Завдання:

1 створення в групі атмосфери взаємодовіри. взаємоповаги та взаємопідтримки;

2 вчасне виявлення "проблемних зон" функціонування прийомної сім'ї;

3 прояснення потреб прийомних батьків та напрямків необхідної підтримки;

4 розширення досвіду учасників в вирішенні складних ситуацій;

5 научіння методам психологічної самодопомоги;

6 научіння навичкам ассертивної поведінки;

7 інформування про сфери отримання кваліфікованої допомоги.

Щоб позитивний груповий процес міг відбутися, потрібно дотримуватися таких умов проведення групових зустрічей:

• час роботи групи і його використання планують самі учасники згідно питань, які їх хвилюють. Формами роботи може бути поведінковий тренінг, робота в партнерських парах тощо;

• роботи повинна проводитися в спеціально облаштованому для цього приміщенні;

• доречна наявність поруч окремої кімнати, яка знадобиться у випадках розгортання конфліктної ситуації між окремими учасниками групи. У групі завжди знайдеться медіатор — нейтральна особа або другий ведучий, який захоче уважно вислухати спочатку одного, а потім другого учасника суперечки. Конфлікт що виник, не завжди швидко може бути вирішений. Група зустрічей завжди має обмежений час проведення. Тож, щоб груповий процес залишити у безпеці і захистити від деструктивних процесів, які завжди будуть виникати з групі, краще конфліктну ситуацію ізолювати і для її вирішення надати медіатору та учасникам конфлікту окрему кімнату. [5, с.118] Етап "вибуху", через який проходить будь-яка тривалоіснуюча група є одним із методів, який використовується в психотерапевтичних групах особистісного росту. В групових зустрічах цей процес потрібно купирувати. Одним із таких способів є вище описаний;

• група повинна бути відкрита для нових учасників, що буде сприяти збереженню позитивного групового процесу;

• оскільки групи зустрічей народжують почуття унікальності спілкування, яке важко відтворити в реальному житті, ведучий групи повинен слідкувати за наступним:

— щоб самовираження та саморозкриття членів групи не були самоціллю, а сприяли створенню довірливої атмосфери і усвідомленню свого "Я";

— люди, які нездатні адаптуватися до реального світу, комфортно себе почувають лише в вузькому колі однодумців. Не слід допускати, щоб такі групи ставали замінниками реального спілкування;

— група має позитивний вплив на особистість, якщо набутий в групі досвід вона використовує в реальному житті:

— підходи ведучого до групової роботи та особистісні характеристики членів групи є визначальними факторами її успішності:

— робота ведучого групи не повинна зумовлювати формування ставлення до нього як до наділеного "магічними якостями”. Ведучий повинен залишатися реальною людиною і на рівні інших членів групи бути включений в її роботу;

— як правило, прийомні батьки мають здатність долати складні ситуації. [5, с.143] Ведучим групи слід пам'ятати, що способи подолання складних життєвих ситуацій є різними і люди по-різному реагують на сильні емоції та конфлікти. Вміння ведучого визнавати доречність різних способів вирішення складних ситуацій, може вступити у конфлікт із моральними

переконаннями та стилем поведінки учасників. Нереалістичні очікування від групи, приписування їй функцій вирішення питань матеріальної допомоги, схильність учасників уникати або йти на конфронтацію у складних ситуаціях, занижена самооцінка можуть призвести до нездатності людини реалізувати у житті груповий досвід. За таких умов група може мати негативний вплив на особистість.

Метод груп зустрічей дає людям відчуття спільності, тому їх надбання широко використовуються у роботі різних груп та соціальних інститутів.

Поки існує проблема самотності, відчуження, а також прагнення особистості до реалізації власного потенціалу, буде відповідна необхідність у групах зустрічей. Інститут прийомної сім'ї недостатньо розвинений у нашій країні. Тож потреба у підтримці однодумцями людей, які створили прийомні сім'ї, ще тривалий час буде актуальною. Проведення групових зустрічей є вдалою та ефективною формою підтримки прийомних батьків.

3.4 Навчання прийомних батьків

Необхідним елементом забезпечення ефективного функціонування прийомної сім'ї є неперервний процес навчання. Досвід переконує, що однією з форм посилення виховного потенціалу прийомної сім'ї є "Літня школа". [19, с.98] Завдання "Літньої школи" визначаються відповідно до якісного складу її учасників. Форми роботи школи перш за все повинні забезпечувати для її учасників можливість вільного обміну думками, поновлення знань з виховання дітей та урегулювання взаємостосунків у сім'ї, налагодження партнерських стосунків. Позитивно зарекомендували себе такі види роботи під час проведення „Літньої школи”:

— тренінги; секційні заняття за віковими категоріями дітей; секційні заняття з проблем розвитку та виховання дітей; психологічні марафони; групові обговорення; арт — студія; ігротека; заходи розважального напрямку, тощо.

Важливо, щоб всі форми розважального напрямку були запропоновані самими учасниками школи. Створена таким чином "Літня школа" сприятиме створенню позитивної атмосфери та згуртованості всіх її учасників: прийомних батьків, соціальних працівників, дітей. [19, с.101]

Представлення інтересів (пер. з англ. advocacy) — комплекс заходів з метою впливу на зміну рішень. Представлення інтересів за своєю суттю є процесом, орієнтованим на досягнення певних цілей, а тому відіграє важливу роль у відновленні соціальної справедливості, забезпеченні політичних і громадянських свобод, наданні права голосу врахуванні точки зору прийомних сімей та дітей тощо. [19, с.104]

Представлення інтересів прийомних сімей і дітей здійснюється соціальними працівниками і охоплює такі рівні: місцевої влади; громади; міжособистісний.

Не існує універсальної моделі представлення та відстоювання інтересів: його стратегія формується в залежності від конкретних обставин. Ефективне представлення інтересів вимагає окреслення кола проблемних питань, чіткого визначення цілей і завдань, виявлення потенційних прихильників і супротивників, проведення аналізу, підготовку аргументів, мобілізації людських і матеріальних ресурсів.

Процес представлення і відстоювання інтересів може носити конфронтуючий або договірний характер. Конфронтуюче представлення інтересів спирається на дії, що виражають протилежну думку протест, незгоду. Договірне представлення інтересів передбачає залучення всіх зацікавлених сторін і надає особливого значення консенсусу, переговорам та управлінню конфліктами.

Кампанія представлення і відстоювання інтересів розробляється на основі стратегічного планування.

Відповідно до ст. 237 Цивільного Кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. [5, с.64]

Соціальні працівники, здійснюючи супровід, уповноважені представляти інтереси прийомних дітей в установах та організаціях на підставі п. 7 Наказу Державного комітету у справах сім'ї та молоді "Про затвердження Програми "Соціальний супровід дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей" від 01.10.2002 року № 658. Представництво інтересів прийомної сім'ї та прийомної дитини регулюється також угодою. [5, с. 69]

Для забезпечення ідентичності прийомної дитини важливо скласти історію її життя. Це можна зробити у вигляді книги-альбому, де варто зібрати фотографії біологічних батьків та родичів дитини, місця її проживання до влаштування у прийомну сім'ю, малюнки, листи, короткий опис фактів з життя дитини. Матеріал, що буде розміщений в альбомі, повинен сприяти створенню повноцінної картини життя дитини і не перевантажувати її болісними спогадами про минуле під час здійснення соціального супроводу.

Книга-альбом складається соціальним працівником разом із дитиною.

Дія забезпечення права дитини на індивідуальність необхідно підтримувати контакти з біологічною ріднею. Основними формами підтримки контактів є зустрічі, листування, телефонне спілкування тощо.

Важливою формою соціальної роботи та складовою процесу моніторингу за прийомною сім'єю є окремі візити соціального працівника без попередження. [20, с.72] Прийомні батьки повинні усвідомити з самого початку можливість таких відвідин. Недоцільно мати постійну програму візитів без попереднього повідомлення, якщо на це немає причин. Водночас, якщо за прийомними батьками здійснюється ретельний нагляд з певних причин, вони повинні бути відомі прийомним батькам.

Розширені зустрічі по оцінці. Такі зустрічі проводяться один раз наприкінці року. Метою їх є аналіз та обговорення відповідності опіки прийомної дитини її потребам. Такі зустрічі можуть проводитися як на житловій площі прийомних батьків, так і в інших місцях. На них запрошуються соціальні працівники з супроводу конкретної прийомної сім'ї та дитини, прийомні батьки, прийомна дитина, спеціалісти, які працювали із сім'єю та дитиною, незалежний експерт. [20, с. 86]

За потребою на такі зустрічі можуть приходити біологічні родичі прийомної дитини. В ході спілкування всі-учасники висловлюють свої думки щодо змін в розвитку прийомної дитини. Спільно обговорені та прийняті до вирішення питання соціальний працівник вносить як зміни в план супроводу. Результати обговорення входять в звіт, який щорічно складає соціальний працівник. [20, с.115]

Звіт є спільною роботою двох соціальних працівників, кожний з яких спочатку заповнює свою частину, а потім спільно роблять загальні висновки. Звіт щорічно подається на розгляд комісії фахівців з питань сімейних форм опіки.

Завершення перебування дитини в прийомній сім'ї.

Настає час, коли дитина має піти з прийомної сім'ї. Це може статися з наступних причин:

1. Завершення терміну функціонування прийомної сім'ї (коли дитина досягає повноліття, закінчує навчання тощо).

2. Одруження прийомної дитини.

3. Реінтеграція — повернення прийомної дитини до рідних-батьків (опікуна, піклувальника, усиновителя).

4. Вихід прийомної дитини із прийомної сім'ї у зв'язку з:

— виникненням у прийомній сім'ї несприятливих умов для виховання дітей (важка хвороба, зміна їх сімейного стану, відсутність взаєморозуміння батьків з дітьми, конфліктні стосунки дітей, тощо).

— особистою відмовою прийомної дитини від подальшого проживання в прийомній сім'ї.

5. За умов, що передбачені угодою з місцевою владою. [20, с.117]

ВИСНОВКИ

Отже ми розглянули тему „Соціальна робота з сім`ями прийомних дітей”. І можемо зробити наступні висновки.

Динамічний розвиток прийомних сімей в Україні — складний, поступовий процес, який потребує відповідного науково-методичного забезпечення. З одного боку, необхідне подальше вдосконалення технології створення прийомних сімей: від процесу пошуку потенційних прийомних батьків до прийняття рішення про передачу дитини на виховання. З другого боку, прийомним батькам часто потрібна допомога у їхній роботі. Бути прийомними батьками — складне завдання. Часто виникає необхідність визначати пріоритети, щоб краще задовольнити потреби дітей на усіх стадіях їх розвитку. Крім того, діти мають різні потреби, які змінюються з часом. Це вимагає організації соціального супроводу прийомних сімей соціальними службами на засадах міжвідомчої взаємодій місцевих органів державної влади та місцевого самоврядування.

Відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 27.08.2004 р. N 1125 "Про утворення Державної соціальної служби для сім'ї, дітей та молоді" та від 27.08.2004 р. N 1126 "Про заходи щодо вдосконалення соціальної роботи із сім'ями, дітьми та молоддю" на базі Державного центру соціальних служб для молоді 01.01.2004 р. утворено Державну соціальну службу для сім'ї, дітей та молоді як урядовий орган державного управління, а центри соціальних служб для молоді перейменовано в центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

Основними функціями центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді визначено:

1) забезпечення соціального обслуговування сімей, дітей та молоді шляхом надання їм соціально-педагогічних, психологічних, соціально-медичних, соціально-економічних, юридичних та інформаційних послуг;

2) здійснення соціального супроводу прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу, сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах, соціального патронажу молоді, що відбуває чи відбула покарання у формі обмеження або позбавлення волі на певний строк;

3) проведення соціально-профілактичної роботи із запобігання право-порушен-ням та іншим негативним явищам у дитячому та молодіжному середовищі, подо-лання їх наслідків, пропаганда здорового способу життя;

4) здійснення соціально-реабілітаційних заходів, спрямованих на надання особам, які перебувають у складних життєвих обставинах (у тому числі, які постра-ждали від насильства в сім'ї), допомоги у відновленні ними порушених функцій організму, компенсації обмежень життєдіяльності та підтримки оптимального фізичного, психологічного, соціального рівня для досягнення соціальної адаптації.

3 метою унормування питання щодо діяльності сільських і селищних центрів ССМ затверджено план розвитку мережі центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді на 2005-2010 роки (Постанова Кабінету Міністрів України N 1126 від 27.08.2004 р. "Про заходи щодо вдосконалення соціальної роботи із сім'ями, дітьми та молоддю"). Згідно з цим планом передбачено створити у 2005 році 636 центрів ССМ, у 2006 р. — 464, у 2007 р. — 458, у 2008 р. — 465, у 2009 р. — 430, у 2010 р. — 437.

Станом на 20.05.2005 р. в Україні створено та діє 1051 центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, із них 27 регіональних, 479 районних, 66 районних філій, 163 міських, 40 районних у містах, 263 сільських та 13 селищних центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

Протягом ІІ кварталів 2005 року було створено 48 центрів СССДМ, а саме: 2 районних, 22 районних філії, 2 міські, 19 сільських, 3 селищних.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Асанова Н. К. Психосоциальное развитие младенцев й детей, воспитывающихся в учреждениях; Метод, пособие /Под ред. Н. К. Асановой. — М,: Ин-т детской психотерапии й психоанализа, 199". — 32 с.

2. Безпалько О. В. Соціальна педагогіка в схемах і таблицях. Навчальний посібник.- К.: Логос, 2003,-134с.

3. Большая медицинская знциклопедия /Гл. ред. акад. А. Н. Бакулев. 2-е изд. — М,: Большая сов. знцикл., 1958. — ї. 8. — 1184 с

4. Дитина в прийомній сім'ї: Нотатки психолога / Г. М. Бевз, І. В. Пеша — К: Український ін-т соціальних досліджень. 2001. — 101 с.

5. Дитинство в Україні: права, гарантії, захист; зб. док. — К.: "Столиця", 1998. — Ч. 1. – 248 с.

6. Діагностичні критерії з DSM-ІІІ- R-К: Пер. з англ. — К: Абрис, 1994. — 272 с.

7. Лангмейер Й., Матейчек 3. Психическая депривация в детском возрасте, — Прага: Авиценум. 1984. — 334 с.

8. Методичний посібник по проведенню тренінг-курсу для соціальних працівників з питань підбору, підготовки та соціального супроводу прийомних батьків /О.О.Яременко, Н. М. Комарова, Г М. Бевз, Л. С. Волинець та ін. — К.: Український ін-т соціальних досліджень, 2000. — 128с.

11. Методичні рекомендації соціальним працівникам щодо підготовки прийомних батьків /Н. М. Комарова, Л. С. Волинець, Н. В. Салабай, І. В. Пєша, Г М. Бевз — К.: "Студцентр", 1998,- 128 с.

12. Методичні рекомендації соціальним працівникам щодо соціального супроводу прийомних сімей /Н.М.Комарова, Г.М. Бевз, Л.С.Волинець та ін. — К.: Український ін-т соціальних досліджень, 1999. — 103 с.

13. Пеша І. В. Соціальний захист дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (проблеми реформування). — К: Логос, 2000, — 87 с.

14. Прийомна сім'я: оцінка ефективності опіки (методичні рекомендації для соціальних працівників) /О. О. Яременко, Н. М. Комарова, Г. М. Бевз. Л. С. Волинець та ін. — К: Український ін-т соціальних досліджень. 2000. — 78 с.

15. Психологический словарь /Под ред. В. П. Зинченко, Б. Г. Мещерякова. — М: Педагогика Пресе, 1999. – 440 с.

16. Руководство по предупреждению насилия над детьми: Учеб. изд. /Под.ред, Н. К. Асановой. – М.: 1997. -512 с.

17. Соціальне сирітство в Україні: експертна оцінка та аналіз існуючої в Україні системи утримання та виховання дітей, позбавлених батьківського піклування /Л. С. Волинець, Н. М. Комарова, О. Г. Антонова — Турченко та ін. — К.: Український ін-т соціальних досліджень, 1998,- 120 с.

18. Словник-довідник для соціальних педагогів та соціальних працівників /За заг. ред. А. Й. Капської, І. М. Мінчук, С. В. Толстоухової. — К., 2000. — 260 с.

19. Соціальне становлення дитини у прийомній сім'ї: соціальний супровід: Навч. — метод. посіб. /Л. С. Волинець, А. Й. Капська, Н. М. Комарова, І. В. Пєша, Г. М. Бевз, Л, В. Волинська, О, О, Яременко — К.: Український ін-т соціальних досліджень, 2000. — 127 с.

20. Соціальні служби — родині: Розвиток нових підходів в Україні/ За ред. І. М. Григи, Т.В.Семигіної. — К: Дата Банк Україна, 2002 — 128 с.