Завдання і пріоритети

У лютому 2008 р. на розширеній нараді за участю Президента України були визначені пріоритети в діяльності МВС на найближчу перспективу і чітко окреслені нагальні завдання, які турбують суспільство і непокоять державу. Виходячи з головного із них — необхідності зменшити вплив злочинності та захистити конкретного громадянина від кримінального свавілля — Міністр внутрішніх справ України Юрій Луценко видав Директиву № 1, в якій зафіксовано основні напрями правоохоронного пресингу. Колегія МВС України, проаналізувавши підсумки шести місяців 2008 р., зосередила увагу на з´ясуванні того, чи здатні керівники виконувати поставлені завдання, чи почали активний рух у визначених напрямах, чи все ще інерційно продовжують гру у відсотки та статистику. Крім того, основне питання було присвячене стабілізації безпеки на автошляхах, боротьбі з наркозлочинністю, корупцією, хабарництвом, несумлінному або непрофесійному ставленню співробітників міліції до виконання своїх прямих обов´язків, приховуванню злочинів та фальсифікації, а також законодавчого забезпечення діяльності міліції. Щодо безпеки дорожнього руху, то «закручування гайок» у системі органів внутрішніх справ, тобто активізація незадіяних організаційних і кадрових ресурсів вже врятувало життя щонайменше 800 громадянам та зберегло здоров´я 6 тис. учасників дорожнього руху [1].

Вищевказане вимагає проведення заходів з реорганізації органів досудового слідства, і як законодавчу ініціативу для підвищення ефективності їх роботи необхідно створити слідчий комітет при МВС України, а в обласних центрах — головні слідчі комітети при ГУМВС України в областях. Це надасть змогу більш якісно, повно та об´єктивно розслідувати кримінальні справи про дорожньо-транспортні пригоди (ДТП), вбивства, зґвалтування (особливо минулих років у справах, які передані органами прокуратури у 2007 р.), розбої, грабежі, хуліганства, крадіжки, вимагання, шахрайства, тяжкі тілесні ушкодження, наркозлочини тощо.

17.08.2008 р. в м. Санкт-Петербург (Російська Федерація) відбувся ІІ Конгрес, присвячений проблемі безпеки на дорогах, захисту життя і здоров´я громадян, на якому було вказано на три основні проблеми: 1) якість доріг; 2) підготовка водіїв (автомобілістів); 3) захист дітей [2].

На наш погляд, існує також і четверта проблема, пов´язана із захворюваністю учасників дорожнього руху, вживанням водіями і пішоходами лікарських засобів, які мають психоактивні властивості, або інших психоактивних речовин (наприклад, алкоголю, тютюнових виробів, заборонених до обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів) і впливом їх на безпеку дорожнього руху [3;4;5].

Що треба зробити, щоб знизити аварійність і смертність на дорогах? Статистика свідчить про наступне. З початку 2008 р. співробітники Державтоінспекції України виявили понад 11 тис. осіб, які керували транспортними засобами у стані алкогольного сп´яніння, а в Росії тільки 01.09.2008 р., у перший день навчального року, загинули на дорогах 52 школяра, за рік гинуть 1500 дітей. В світі від ДТП гинуть понад 1 млн 200 тис. людей, а до 2020 р. кількість жертв на автошляхах може збільшитися вдвічі. Учасник ДТП, який отримав тяжке тілесне ушкодження, при несвоєчасному наданні медико-фармацевтичної допомоги протягом 30 хвилин після ДТП, гине. Причому, якщо водій і пасажири, що були пристебнуті ременями безпеки, в результаті ДТП виживають у 80% випадків, то ті, які не були пристебнуті, — всього у 20% [6].

На підтвердження вищезазначеного наводимо випадки із судово-фармацевтичної практики щодо фактів вживання психоактивних речовин (алкоголю) і встановлення причинно-наслідкових зв´язків із ДТП, які містять ознаки складу злочину, передбаченого ст. 286 Кримінального кодексу України (ККУ).

Випадок 1. У провадженні слідчого відділу розслідування ДТП СУ ГУМВС України в Харківській області знаходилася кримінальна справа, порушена за ознаками ч. 2 ст. 286 ККУ. В ході досудового слідства було встановлено, що 17.10.2007 р. гр. В. близько 13.00, керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ-21063» і, перебуваючи у стані алкогольного сп´яніння, прямував вул. Дзержинського в смт Нова Водолага Харківської області. При цьому він проявив злочинну недбалість, що виразилася у невиконанні вимог пунктів 1.5, 2.9 (а), 10.1, 12.3 і 12.4 Правил дорожнього руху України, які: 1) вказують, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху не повинні створювати небезпеку або перешкоди для руху, загрожувати життю або здоров´ю громадян, спричиняти матеріальний збиток; 2) забороняють водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп´яніння; 3) зобов´язують водія перед перестрою-ванням або іншою зміною напрямку руху переконатися в тому, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; 4) зобов´язують водія у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, котрі він об´єктивно здатний виявити, негайно вжити заходів для зниження швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об´їзду перешкоди; 5) дозволяють водієві в населених пунктах рухатися на транспортному засобі зі швидкістю не більше 60 км/год, і невиконання цих вимог правил дорожнього руху перебуває в причинному зв´язку з ДТП.

Порушення гр. В. вказаних правил безпеки дорожнього руху виразилося в тому, що він, рухаючись зі швидкістю 100 км/год, при виникненні небезпеки для руху у вигляді автомобіля «ЗАЗ-968» під керуванням водія гр. Л., який здійснив лівий поворот з другорядної дороги на вул. Дзер-жинського і продовжував рухатися прямолінійно, незважаючи на те, що він міг бачити автомобіль «ЗАЗ-968» завчасно, не здійснив жодних заходів для зниження швидкості та зупинки керованого ним автомобіля, застосував необґрунтований маневр праворуч та допустив наїзд на задню частину автомобіля «ЗАЗ-968», що рухався прямолінійно, внаслідок чого пасажирові автомобіля «ЗАЗ-968» згідно з висновком судово-медичної експертизи, заподіяні тілесні ушкодження у вигляді поєднаної травми тіла з численними переломами кісток черепа і пошкодженнями внутрішніх органів, які спричинили смерть 17.10.2007 р. у Нововодолазькій центральній районній лікарні.

Випадок 2. У провадженні слідчого відділу розслідування ДТП СУ ГУМВС України в Харківській області знаходилася кримінальна справа, порушена за ознаками ч. 2 ст. 286 ККУ. В ході досудового слідства було встановлено, що 14.09.2007 р. гр. Д. близько 23.00, керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ-2106», перебуваючи у стані алкогольного сп´яніння, рухався вул. Леніна с. Ков´яги Валківського району Харківської області. При цьому він проявив злочинну недбалість, що виразилася в невиконанні вимог пунктів 1.5, 2.9 і 12.3 Правил дорожнього руху України, як: 1) вказують, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху не повинні створювати небезпеку або перешкоди для руху, загрожувати життю або здоров´ю громадян, спричиняти матеріальний збиток; 2) забороняють водієві управляти транспортним засобом у стані алкогольного сп´яніння; 3) зобов´язують водія, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, котрі він об´єктивно здатний виявити, негайно вжити заходів для зниження швидкості руху аж до зупинкитранспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об´їзду перешкоди, і невиконання цих вимог правил дорожнього руху перебуває в причинному зв´язку з ДТП.

Порушення гр. Д. вказаних правил безпеки дорожнього руху виразилося в тому, що він керував вказаним автомобілем в стані алкогольного сп´яніння, несвоєчасно застосував заходи екстреного гальмування і допустив наїзд на пішохода, гр. Р, внаслідок чого, згідно з висновком судово-медичної експертизи, гр. Р. заподіяні тяжкі тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому ліктьової кістки, синців на лівому стегні і лівій гомілці, закритого перелому великогомілкової кістки, відритого подвійного перелому малогомілкової кістки, гнійно-некротичними процесами, що ускладнилися, в рані; тупої травми живота; закритої черепно-мозкової травми з легкими клінічними проявами струсу головного мозку і рани в правій тім´яній області.

Тенденції слідчо-судової практики

Отже, внаслідок ДТП, що сталися під впливом психоактивної речовини (ПАР) алкоголю, порушуються права і свободи громадян, виникає загроза життю і здоров´ю громадян України—учасників дорожнього руху, що є складовими елементами національної безпеки в Україні. Базовою основою визначення наявності причинно-наслідкових зв´язків між вживанням учасниками дорожнього руху ПАР і виникненням ДТП є судово-фармацевтичні експертні дослідження, що проводить кафедра фармацевтичного права Національного фармацевтичного університету. Так, згідно з ч. 1 ст. 62 Конституції України та ст. 15 Кримінально-процесуального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню інакше як за вироком суду й відповідно до закону. Ця вимога покладає на суди всю повноту відповідальності за правильне застосування до осіб, які вчинили злочини, кримінального покарання, яке повинно забезпечувати ефективне виправлення і перевиховання засуджених та стан правопорядку в державі. Іншими словами, при визначенні покарання суди повинні керуватися вимогами ст. 39 ККУ, яка передбачає в кожному конкретному випадку необхідність урахування характеру і ступеня суспільної небезпечності вчиненого злочину, даних про особу винного та обставин справи, що пом´якшують або обтяжують відповідальність [7; 8].

Якщо з питаннями визначення суспільної небезпечності вчиненого злочину, яка потребує оцінки усієї сукупності обставин справи (форми вини, мотиву, мети, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, кількості епізодів, наявних кваліфікуючих ознак, тяжкості наслідків тощо), та оцінки особи підсудного (його віку, стану здоров´я, характеристики за місцем проживання, роботи, навчання, сімейного та матеріального стану, наявності судимості тощо) у судів не виникає труднощів, то встановлення обставин, що обтяжують або пом´якшують відповідальність особи, можуть викликати помітні складнощі, які проявляються в наступному.

Вивчення практики досудового слідства щодо складання постанови про притягнення особи до кримінальної відповідальності та обвинувального висновку у кримінальній справі свідчить про те, що слідчий, намагаючись максимально використати наявну доказову базу і уникнути самої можливості перекваліфікації вчиненого злочину на більш тяжкий, не приділяючи належної уваги питанням при-чинно-наслідкових зв´язків між конкретними діями особи і негативними наслідками скоєного злочину, зазвичай викладає у вказаних процесуальних документах найгірший варіант розвитку події і найсуворішу оцінку скоєного злочину.

Під час судового слідства суддя, у свою чергу, вивчає обставини справи, після чого виключає з обвинувачення не доведені належним чином обставини події, а в мотивувальній частині вироку надає оцінку суспільній небезпечності скоєного злочину, особі підсудного, визначається з наявністю обставин, які обтяжують або пом´якшують відповідальність засудженого. При цьому вивчення значної кількості вироків за кримінальними справами, які пов´язані із вчиненням дорожніх пригод, свідчить про те, що найчастіше судді, складаючи вказані процесуальні документи, або формально переносять в описову частину вироку текст складеного слідчим завищеного за своїм обсягом обвинувачення, хоча в безпосередньому причинному зв´язку з негативними наслідками знаходиться, як правило, тільки одне порушення, або, навпаки, без наведення переконливих мотивів, виключають з обвинувачення порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, які справили безпосередній вплив на розвиток механізму дорожньої пригоди.

Вказані особливості слідчо-судової практики найчастіше можна зустріти при складанні вироків у кримінальних справах за ДТП, учасниками яких стали водії, які знаходилися під впливом вживання ПАР різних класифікаційно-правових груп (наркотичних або одурманюючих засобів, сильнодіючих, отруйних, їдких, легкозаймистих, вибухових або психотропних речовин, прекурсорів або інших лікарських засобів, що виявляють психоактивні властивості) або керували несправними транспортними засобами. Якщо питання щодо наявності причинного зв´язку між несправностями в системах автомобіля, що активно впливають на безпеку дорожнього руху, і виникненням ДТП давно успішно вирішуються шляхом призначення у кримінальних справах судово-медичних, судово-психіатричних і судово-фармацевтичних експертиз щодо наявності тілесних ушкоджень, захворюваності, лікарської залежності, можливості знаходження у стані наркотичного (алкогольного) сп´яніння та судових авто-технічних експертиз щодо дослідження технічного стану транспортного засобу, то питання щодо оцінки впливу фізичного стану водія на можливість уникнення дорожньої пригоди до цього часу вирішуються слідчими і судами самостійно, хоча, на думку авторів, вони також вимагають залучення спеціальних знань і розробки нових методичних рекомендацій щодо вирішення цього питання [9; 10].

Встановлення стану сп´яніння

Згідно з п. 13 ст. 67 ККУ при призначенні покарання обставиною, яка обтяжує відповідальність особи, є знаходження в стані алкогольного сп´яніння, або у стані, викликаному вживанням ПАР.

Відповідно до п. 2.9 Правил дорожнього руху України водію забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп´яніння або під впливом ПАР (наркотичних, одурманюючих засобів, сильнодіючих, психотропних речовин), у хворобливому стані, у стані втоми, а також під впливом лікарських засобів, які виявляють психоактивні властивості, впливають на рухові і поведінкові реакції, що викликають зниження зору, чутливості, слуху.

Не потребує надання доказів той факт, що вплив на фізичний стан водія вжитої ПАР знаходиться в прямій пропорційній залежності від отриманої дози ПАР та її концентрації. При цьому на практиці не поодинокі факти, коли водій, який скоїв ДТП, вживав лікарські засоби, що виявляють психоактивні властивості, або мав залишкові прояви алкогольного сп´яніння.

Інструкція про порядок направлення громадян для огляду на стан сп´яніння в заклади охорони здоров´я та проведення огляду з використанням технічних засобів, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров´я України та Міністерства юстиції України від 24.02.1995 р. № 114/38/15-36-18, передбачає обов´язковий огляд осіб, які керують транспортними засобами, незалежно від ознак сп´яніння, якщо вони стали учасниками ДТП, внаслідок чого постраждали громадяни. Відповідно до підпунктів 1.1.1, 1.1.2 п. 1.1 цієї Інструкції ознаками знаходження особи у стані алкогольного чи наркотичного сп´яніння є: запах алкоголю з рота, нестійкість пози, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці, звужені або дуже широкі зіниці,які майже не реагують на світло, сповільненість рухів чи відповідей на запитання, сліди ін´єкцій на тілі, заява особи або визнання нею факту вживання ПАР. Встановлення стану сп´яніння здійснюється на підставі огляду особи, який проводиться працівником міліції з використанням індикаторних трубок «Контроль тверезості» або інших спеціальних технічних засобів працівниками медичних закладів не пізніше двох годин з моменту виникнення підстав для того, про що складається протокол встановленої форми.

На погляд авторів, Інструкцію про порядок направлення громадян для огляду на стан сп´яніння в заклади охорони здоров´я та проведення огляду з використанням технічних засобів доцільно доповнити такою ознакою стану сп´яніння, як уповільнена реакція особи, яка перевіряється, на зовнішній подразник, яким може бути увімкнення джерела світла, а протокол щодо встановлення стану сп´яніння доповнити графою «час реакції на зовнішній подразник», який у виглядікоефіцієнту (W_ПA_Р), визначеного співвідношенням до мінімального фізіологічного часу реакції людини (0,3 с) може бути використаний в подальших дослідженнях щодо впливу фізичного стану учасника ДТП на механізм її розвитку.

Методика визначення прямого причинного зв´язку

Причинний зв´язок між діянням та його суспільно небезпечними наслідками для наявності складу злочину має бути необхідним, оскільки інакше не можна виключити, що наслідки виникли не через діяння, яке інкримінується винній особі, а через якусь іншу причину. Тому випадковий причинний зв´язок не дає підстав констатувати наявності об´єктивної сторони злочину, яка при скоєнні ДТП полягає в порушенні конкретної вимоги безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту.

Необхідний причинний зв´язок між діянням і наслідками характеризується тим, що діяння: 1) має передувати наслідкам; 2) має бути умовою, без якої не було б наслідку; 3) своїми властивостями, як правило, має спричиняти саме такі наслідки, які є закономірним результатом вчиненого діяння.

Виходячи з цього можливо запропонувати наступну методику визначення прямого причинного зв´язку між вживанням учасником дорожнього руху ПАР та виникненням ДТП або відсутності такого.

Відповідно до існуючої на цей час методики, вирішення питання про наявність у водія технічної можливості уникнути ДТП, яка була пов´язана з наїздом транспортного засобу на пішохода або зіткненням з транспортним засобом, що пересувається в поперечному його руху напрямку, експерт обчислює віддалення автомобіля від перешкоди в момент виникнення небезпеки для руху, яке зіставляється зі шляхом його зупинки (Бз) в конкретній дорожньо-транспортній ситуації.

Варіанти висновків експерта

Після проведення обчислень віддалення транспортного засобу від місця можливого контакту з об´єктом, що викликав виникнення небезпеки для його подальшого руху, шляху зупинки автомобіля без урахування стану водія та з урахуванням ступеня дії ПАР, спираючись на викладені вище правила встановлення наявності причинного зв´язку між діями правопорушника та їх негативними наслідками, можливо запропонувати наступні варіанти формулювання висновків експерта:

1) якщо шлях зупинки транспортногозасобу в обох випадках перевищує віддалення до місця зіткнення з об´єктом,який створив небезпеку для руху, то фізичний стан водія ні в якому разі не знаходився в причинному зв´язку з виникненням ДТП;

2) ПАР знаходиться в прямому причинному зв´язку з виникненням ДТП;

3) якщо шлях зупинки транспортного засобу в обох випадках менший за віддалення транспортного засобу від можливого місця зіткнення з об´єктом, який створив небезпеку для руху, то фізичний стан водія міг знаходитися в причинному зв´язку з виникненням ДТП.

Отримання суддею математично обґрунтованих висновків судово-фармацевтичних експертних досліджень щодо наявності або відсутності причинного зв´язку між вживанням учасником дорожнього руху ПАР і виникненням ДТП, значною мірою полегшить вирішення в подальшому при ухваленні вироку у кримінальній справі питання щодо наявності в діях підсудного обставин, які обтяжують його відповідальність, допоможуть виключити можливість помилок при індивідуалізації покарання для конкретної особи в цілях її скорішого виправлення та перевиховання.

Таким чином, розглянуто складові елементи національної безпеки, до яких віднесено життя і здоров´я громадян, які є учасниками дорожнього руху. Судово-фармацевтичні експертні дослідження свідчать про те, що існують причинно-наслідкові зв´язки між вживанням учасниками дорожнього руху ПАР і виникненням ДТП.

ПРИМІТКИ

1. Обертинський О. Директива № 1: плюси і мінуси півроку. Колегія МВС проаналізувала підсумки 6 місяців 2008 року / О. Обертинський // Іменем закону. — 2008. — № 31. — С. 4—5.

2. [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http: // www.regmed.ru

3. Лекарственные средства в неврологии, психиатрииинаркологии/подред.В.А.Шапо-валовой, П. В. Волошина, А. В. Стефанова [та ін.] — X. : Факт, 2003. — 784 с.

4. Фармацевтичне право в наркології / за ред. В. О. Шаповалової, І. К. Сосіна, В. В. Шаповалова. — Х.:Факт, 2004. — 800 с.

5. Шаповалов В. В. Причинно-наслідковий зв´язок між вживанням лікарських засобів та дорожньо-транспортними й іншими нещасними випадками / В. В. Шаповалов, О. С. Абросимов, В. О. Шаповалова // Ліки. — 2002. — № 1—2. — С. 115—119.

6. Пропозиція хабарів переважає попит // Моменти. — 2008. — № 9. — С. 20.

7. ШаповаловВ.В.Судебно-фармацевтический комментарий к статье 286 УК Украины «Нарушение правил безопасности дорожного движения или эксплуатации транспорта лицами, управляющими транспортными средствами» (в том числе под воздействием психоактивных веществ) / В. В. Шаповалов, А. С. Абросимов, В. А. Шаповалова // Ліки України. —

2003. — № 7—8. — С. 60—62.

8. Шаповалов В. В. Організаційно-правові підходи до розробки комбінованих лікарських засобів на основі психоактивних речовин для попередження і лікування наркоманії : автореф. дис. на соискание науч. степени докт. фармац. наук : 15.00.01 / В. В. Шаповалов ; Київська медична академія післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика. — К., 2005. — 44 с.

9. Шаповалов В. В. Кримінологічний моніторинг щодо посилення кримінально-правових заходів державного контролю у протидії злочинності, пов´язаної із обігом психоактивних речовин / В. В. Шаповалов // Вісник прокуратури. — 2007. — № 7. — С. 90—97.

10. Шаповалов В. В. Про усунення порушень чинного законодавства і посилення прокурорського контролю за розглядом заяв та повідомлень про злочини, пов´язані з незаконним обігомпсихоактивних речовин, у ході розслідування кримінальних справ зазначеної категорії /В. В. Шаповалов, В. Бугайов // Вісник прокуратури. — 2008. — № 1. — С. 12—17.