1. Реформування системи освіти. Система безперервної освіти.

2. Посадова інструкція.

Список літератури.

1. Реформування системи освіти. Система безперервної освіти

В умовах переходу Україні до ринкових відносин, особливо гостро відчувається проблема недостачі кваліфікованих кадрів, які надалі адаптують сучасні методи ведення економіки в нашій державі і виведуть Україну на якісно новий рівень розвитку економіки.

Оскільки наука розвивається, необхідно стимулювати прагнення професорсько-викладацького складу до постійного підвищення кваліфікації шляхом грошового заохочення у вигляді надбавок до заробітної плати або за допомогою інших методів. Значно поліпшити ефективність викладання можна за допомогою участі вузів в міжнародних програмах, що дають можливість викладачам підвищувати свою кваліфікацію в інших країнах. Також для підвищення якості викладання можна проводити політику залучення на роботу іноземних професорів.

Таким чином, стратегічними напрямами реформування системи освіти є створення тісніших інституційних зв'язків між вузами і їх клієнтами, а також підвищення якості освіти. Це обумовить необхідність розвороту держави і підприємств в соціальну сферу і високий рівень інвестиційної підтримки реформ у сфері вищої освіти. Розуміння цього є передумовою підвищення якості освітніх послуг, постійного притоку в економіку України інтелектуального капіталу.

Ідея безперервної освіти – це програма розвитку мислення та діяльності, в рамках якої розвиток людини і виробничих систем можуть виступати тільки як приватні, фрагментарні задачі. Це особлива політика не тільки в царині навчання, але і в сфері організації вільного часу людей, суспільних відношень та соціокультурних систем.

З точки зору індивіда та професійної організації мислення та діяльності, безперервність межує з підготовкою, що координується, замкненістью її на формування цілісного типу мислення та діяльності.

З точки зору особистості, безперервна освіта виступає як відкрита (віртуальна) та варіативна освіта, що забезпечує максимальну свободу вхідного вибору і наступну мобільність особистості. На кожному кроці особистого розвитку така освіта повинна надавати кожному свою можливу траєкторію руху, як сферу ініціативи та відповідальності.

З точки зору суб'єкту свідомості, безперервна освіта виступає як постійна проблематизація, що зв'язує окрему людину з культурою, що робить його не тільки носієм мислення та діяльності, але і джерелом творчої еволюції.

Основу програми безперервної освіти в її європейській і американській редакції складає орієнтація на розвиток окремих людей та повсюдне забезпечення цього розвитку за рахунок зняття вікових, соціальних і організаційних обмежень. Мета навчання – надати кожному індивіду проблемну область та сферу діяльності, необхідну для розвитку його ініціативи та формування його самостійного судження.

Головна ідея нового підходу полягає в тому, що безперервна освіта перестає бути лише одним з аспектів освіти і перепідготовки; вона стає основоположним принципом освітньої системи і участі в ній людини впродовж всього безперервного процесу його учбової діяльності. У найближче десятиліття цей принцип повинен бути повністю реалізований в європейських країнах. За допомогою системи безперервної освіти всі жителі Європи повинні отримати рівні можливості адаптуватися до вимог соціально-економічних змін і активно брати участь у формуванні майбутнього Європи.

2. Посадова інструкція

I. Загальні положення

1. Головний економіст належить до професійної групи "Керівники".
2. Призначення на посаду головного економіста та звільнення з неї здійснюється наказом керівника підприємства з дотриманням вимог Кодексу законів про працю України та чинного законодавства про працю.
3. Головний економіст безпосередньо підпорядковується керівнику підприємства.
4. ____________________________________________________________.
5. ____________________________________________________________.

II. Завдання та обов'язки

Головний економіст:

1. Керує науково-економічним та організаційно-економічним забезпеченням діяльності підприємства.
2. Розробляє і організує впровадження заходів щодо підвищення продуктивності, ефективності та рентабельності виробництва, якості продукції, зниження собівартості, забезпечення зростання продуктивності праці, досягнення ефективних результатів за умов раціоналізації витрат матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.
3. Координує діяльність економічних підрозділів підприємства щодо складання перспективних планів роботи в умовах конкуренції згідно з укладеними господарськими договорами, розробки поточних планів з необхідними обгрунтуваннями і розрахунками, організаційно-технічних заходів з удосконалення господарського механізму, економічної діяльності, виявлення і використання резервів виробництва.
4. Сприяє підвищенню обгрунтованості економічних розрахунків, установленню планових показників на основі прогресивних техніко-економічних нормативів матеріальних і трудових витрат з урахуванням досягнень науки і техніки, організації виробництва та праці.
5. Проводить роботу з удосконалення планування економічних показників діяльності підрозділів підприємства, досягнення високого рівня їх обгрунтованості, створення і поліпшення нормативної бази планування, норм витрат товарно-матеріальних цінностей, обігових коштів і використання виробничих потужностей.
6. Організує розробку методичних матеріалів з техніко-економічного планування роботи виробничих підрозділів підприємства, розрахунків економічної ефективності капітальних вкладень, необхідності впровадження раціоналізаторських пропозицій та винаходів, нової техніки і технології.
7. Здійснює методичне керівництво і організацію роботи з упровадження, удосконалення та підвищення ролі економічних методів управління, розширення сфери дії внутрішньогосподарського розрахунку.
8. Забезпечує суворе додержання режиму економії матеріальних, трудових і фінансових ресурсів на усіх напрямах господарської діяльності підприємства.
9. Бере участь у роботі з удосконалення організації виробництва, готує пропозиції, спрямовані на підвищення продуктивності праці та ефективності виробництва, зміцнення господарської самостійності підприємства та економічної відповідальності працівників.
10. Організує розробку раціональних форм первинної планової, облікової та звітної документації, яка застосовується на підприємстві, а також бере участь у впровадженні автоматизованих систем управління і обчислювальної техніки для проведення економічних розрахунків у галузі планування, обліку і аналізу господарської діяльності.
11. Організує проведення комплексного економічного аналізу і оцінки наслідків виробничо-господарської діяльності підприємства та його підрозділів, розробку заходів щодо використання внутрішньогосподарських резервів, проведення атестації та раціоналізації робочих місць.
12. Керує економічними дослідженнями, що проводяться на підприємстві, укладає договори про творче співробітництво з науково-дослідними установами та вищими навчальними закладами, організує розробку методів економічної оцінки заходів, спрямованих на розвиток техніки, удосконалення організації виробництва, а також пропозицій щодо практичного використання результатів наукових досліджень у галузі економіки.
13. Здійснює заходи щодо впровадження в практику досягнень економічної науки.
14. Сприяє розвитку громадської економічної роботи на підприємстві, подає методичну допомогу творчим громадським об'єднанням працюючих, які здійснюють економічний аналіз та пошук резервів виробництва, залучає їх до вирішення питань, пов'язаних з розвитком економіки підприємства.
15. Організує проведення економічних розрахунків та аналізу ефективності впровадження нової техніки і технології, а також нових видів продукції під час їх створення і освоєння.
16. Керує проведенням порівняльного аналізу показників роботи підприємства та інших підприємств, упровадженням передового досвіду економічної роботи.
17. Бере участь у розробці та впровадженні заходів з поліпшення економічних показників роботи підприємства (щодо обсягу виробництва, підвищення продуктивності праці, зниження собівартості продукції, збільшення прибутку тощо), в реалізації прогресивних форм і методів економічної роботи.
18. Керує роботою з підвищення рівня економічних знань працівників.
19. Контролює своєчасність подання звітів про результати економічної діяльності у відповідні органи.
20. Керує структурними підрозділами підприємства, які виконують економічну роботу, сприяє впровадженню економічно доцільних рішень з управління виробництвом.
21. _____________________________________________________________________________.
22. _____________________________________________________________________________.

III. Права

Головний економіст має право:

1. Представляти інтереси підприємства у взаємовідносинах зі структурними підрозділами підприємства та іншими організаціями.
2. Перевіряти діяльність структурних підрозділів підприємства.
3. В межах своєї компетенції підписувати та візувати документи.
4. Вносити на розгляд керівника підприємства пропозиції по вдосконаленню роботи, пов'язаної з обов'язками, що передбачені цією інструкцією.
5. Вносити пропозиції керівнику підприємства про притягнення до матеріальної та дисциплінарної відповідальності посадових осіб за результатами перевірок.
6. В межах своєї компетенції повідомляти керівнику підприємства про всі виявлені недоліки в діяльності підприємства та вносити пропозиції щодо їх усунення.
7. Вимагати та отримувати у керівників структурних підрозділів та фахівців інформацію та документи, необхідні для виконання його посадових обов'язків.
8. Залучати фахівців усіх структурних підрозділів до виконання покладених на нього завдань.
9. _____________________________________________________________________________.
10. _____________________________________________________________________________.

IV. Відповідальність

Головний економіст несе відповідальність:

1. За неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов'язків, що передбачені цією посадовою інструкцією, — в межах, визначених чинним законодавством України про працю.
2. За правопорушення, скоєні в процесі здійснення своєї діяльності, — в межах, визначених чинним адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством України.
3. За завдання матеріальної шкоди — в межах, визначених чинним цивільним законодавством та законодавством про працю України.
4. _____________________________________________________________________________.
5. _____________________________________________________________________________.

V. Головний економіст повинен знати:

1. Закони, постанови, укази, розпорядження, рішення, інші нормативно-правові акти органів державної влади і місцевого самоврядування, які регулюють порядок діяльності підприємства.
2. Керівні, методичні і нормативні матеріали з організації економічної роботи на підприємствах.
3. Профіль, спеціалізацію і особливості структури підприємства.
4. Перспективи технічного і економічного розвитку галузі.
5. Виробничі потужності підприємства.
6. Основи технології виробництва продукції.
7. Порядок розробки та затвердження програм і планів виробничо-господарської діяльності.
8. Економічні методи управління і керування підприємством.
9. Організацію, форми і методи планової роботи на підприємстві.
10. Порядок розрахунку економічної ефективності від упровадження нових видів продукції, техніки, технології, раціоналізаторських пропозицій та винаходів.
11. Порядок розробки нормативів матеріальних, трудових і фінансових витрат.
12. Порядок укладання та виконання господарських договорів.
13. Вітчизняні та світові досягнення науки і техніки у відповідній галузі виробництва та досвід передових підприємств з організації і вдосконалення економічної роботи.
14. Економіку, організацію виробництва, праці та управління.
15. Чинне господарське законодавство.
16. Основи трудового законодавства.
17. Правила та норми охорони праці.
18. _____________________________________________________________________________.
19. ____________________________________________________________________________.

VI. Кваліфікаційні вимоги

1. Повна вища освіта відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст). Післядипломна освіта в галузі управління. Стаж економічної роботи за професіями керівників нижчого рівня: для магістра — не менше 2 років, спеціаліста — не менше 3 років.
2. _____________________________________________________________________________.

VII. Взаємовідносини (зв'язки) за посадою

1. За відсутності головного економіста його обов'язки виконує заступник (за відсутності такого — особа, призначена у встановленому порядку), який набуває відповідних прав і несе відповідальність за належне виконання покладених на нього обов'язків.
2. Для виконання обов'язків та реалізації прав головний економіст взаємодіє:
   2.1. З ______________________ з питань:
   ____________________________________________________________________________.
   2.2. З ______________________ з питань:
   _____________________________________________________________________________.
   2.3. З ______________________ з питань:
   _____________________________________________________________________________.

Список літератури

1. Єсінова Н. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навчальний посібник/ Ніна Єсінова,. — К.: Кондор, 2004. — 429 с.

2. Богиня Д. Основи економіки праці: Навч. посібник/ Дем'ян Богиня, Олена Грішнова,. — 2-е вид., стереотип.. — К.: Знання-Прес, 2001. — 312 с.

3. Богоявленська Ю. Економіка та менеджмент праці: Навчальний посібник/ Юлія Богоявленська, Євген Ходаківський,. — К.: Кондор, 2005. – 328 с.