1. Система доходів бюджету. Методи формування доходів бюджету.

2. Планування фонду заробітної плати вищого закладу освіти.

Список використаної літератури.

1. Система доходів бюджету. Методи формування доходів бюджету

Склад і структура доходів бюджету характеризують фінансову політику та фінансовий стан держави.

Доходи бюджету — це фінансові ресурси держави, що використовуються для виконання функцій, закріплених законами за державою.

Або це частина централізованих фінансових ресурсів держави, які врегульовані відповідними нормативними актами і необхідні для виконання її функцій.

Доходи відображають економічні відносини держави з підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами., які виникають у процесі стягнення бюджетних платежів. Доходи України мають два рівні- державний та місцевий.

Доходи утворюються за рахунок надходжень на безповоротній основі, справляння яких передбачене законодавством.

Головним джерелом доходів бюджету є національний дохід. Основними методами, які використовуються органами державної влади для перерозподілу НД і утворення бюджетних доходів є податки, збори, неподаткові платежі, позики, емісія грошей. Податки і збори, та обов’язкові платежі є головними методами перерозподілу НД, їх частка в окремих країнах досягає 90%.

Склад і структура ДБУ встановлюється у главі 5 БКУ (ст.29) Складові доходів ДБ Складові частини доходів ДБ у відповідності зі ст.9

А) податкові надходження;

Б) неподаткові надходження;

В) доходи від операцій з капіталом;

Г) трансферти, гранти, дарунки

Державні гранти – держзамовлення на виконання наукових досліджень і розробок.

Податкові надходження – це передбачені податковим законодавством загальнодержавні і місцеві податки, збори та обов’язкові платежі. У БК закріплено, що податкові надходження ДБ справляються відповідно до чинного законодавства.

Податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Неподаткові надходження включають усі безповоротні надходження, крім доходів від продажу капіталу, всі надходження по штрафах і санкціях, крім штрафів за порушення податкового законодавства, а також добровільні, невідплатні поточні надходження з недержавних джерел. Таким чином, неподатковими надходженнями визнаються:

1) доходи від власності та підприємницької діяльності;

2) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу;

3) надходження від штрафів та фінансових санкцій;

4) інші неподаткові надходження.

Доходи від операцій з капіталом охоплюють реалізацію основного капіталу, державних запасів, землі та нематеріальних активів і включають:

— надходження від продажу основного капіталу;

— надходження від реалізації державних запасів товарів;

— надходження від продажу землі та нематеріальних активів;

— податки на фінансові операції та операції з капіталом. Трансферти — це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі[5, c. 103-105].

Офіційні трансферти включають невідплатні, безповоротні платежі, отримані від інших органів державного управління, недержавних джерел або міжнародних організацій. Офіційні трансферти можуть поступати:

— від органів державного управління;

— від урядів зарубіжних країн та міжнародних організацій;

— з іншої частини бюджету.

Державні цільові фонди — це фонди, створені відповідно до законів України , які формуються за рахунок визначених законами України податків, зборів (обов'язкових платежів) юридичних осіб незалежно від форм власності та фізичних осіб. Це, насамперед,:

Збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

Пенсійний фонд України;

Збір на обов'язкове соціальне страхування до Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності;

Збір на обов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;

Платежі до Фонду України соціального захисту інвалідів;

Збір за забруднення навколишнього природного середовища.

На сьогодні до податкових надходжень відносять:

А) податок на прибуток підприємств;

Б) податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів робіт послуг;

В) податок на додану вартість з вироблених на території України товарів робіт послуг;

Г) АЗ з вироблених в Україні товарів, робіт, послуг;

Д) АЗ з ввезених на територію України товарів, робіт послуг.

Е) збір за геологорозвідувальні роботи;

Є) збір за справляння використання лісових ресурсів державного значення;

Ж)збір за спеціальне використання водних ресурсів;

Митні збори та ін.

Неподаткові платежі – разові та випадкові платежі надходження, які не мають прямим призначенням формування доходів бюджету[2, c. 63-65].

Складаються з надходжень від власності та підприємницької діяльності установ і організацій державної форми власності, включаючи:

— надходження від приватизації держмайна;

— перевищення валових доходів над видатками НБУ;

— дивіденди, нараховані на частку майна, що перебуває у державній власності;

— надходження від грошово-речових лотерей;

До неподаткових надходжень належать також адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу у тому числі:

— плата за надання послуг службою дозвільної системи органів внутр. справ;

— плата за оренду цілісних майнових комплексів та ін. майна;

— державне мито в частині, що згідно з законодавством має зараховуватись до ДБ;

— митні збори;

— єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон.

Неподатковими вважаються надходження від штрафів та фінансових санкцій:

— суми, стягнені з винних осіб за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації;

— адміністративні штрафи та інші санкції;

— надходження штрафних санкцій за порушення правил пожежної безпеки.

До інших належать:

* Пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та за невиконання зобов’язань;

* Надходження коштів з рахунків виборчих фондів;

* Надходження до страхових фондів безпеки авіації

Доходи від операцій з капіталом становлять незначну частку:

— надходження від продажу землі та інших нематеріальних активів;

— надходження від реалізації безгосподарного майна, скарбів;

— надходження коштів від ДФ дорогоцінного металу і дорогоцінного каміння;

— надходження від реалізації матеріальних цінностей державного резерву.

Офіційні трансферти – кошти, що надходять до ДБ від інших організацій державної влади, бюджету АРК інших місцевих бюджетів а також від міжнародних організацій та урядів зарубіжних країн, наданих на безоплатній та безповоротній основі.

На рівень доходів впливають зовнішні та внутрішні фактори.

Зовнішні фактори:

Зовнішній борг; рівень інтеграції у зовнішньоекономічний простір4 рівень цін на енергоносії, рівень зовнішньої фін допомоги від іноземних держав; сальдо торгового балансу.

Внутрішні фактори:

Рівень податкових ставок; рівень банківського процента; рівень податкоспроможності населення; об’єкти приватизації; рівень ВВП; інфляція; курс національної валюти; внутрішній борг.

Доходи бюджету класифікують за розділами: 1) податкові надходження; 2) неподаткові надходження; 3) доходи від операцій з капіталом; 4) трансферти. Податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі. До неподаткових надходжень відносять доходи від власності та підприємницької діяльності; адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу; надходження від штрафів та фінансових санкцій; інші неподаткові надходження. Трансферти — це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади АРК, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротні основі. Трансферти вперше включені до доходів бюджету на рівні законодавчого акта — Бюджетного кодексу.

Для кожного виду надходжень, що зараховуються до бюджетів, коду бюджетної класифікації Національним банком України присвоюється тільки йому відповідний тризначний символ банківської звітності. Це пов'язано зі специфікою зарахування платежів до місцевих бюджетів, яка склалася з переходом їх на казначейське обслуговування (на один рахунок місцевого бюджету може зараховуватися багато різних платежів). У процесі переходу на касове обслуговування місцевих бюджетів за доходами Національним банком будуть присвоєні символи банківської звітності усім, без виключення, кодам бюджетної класифікації, відповідно до яких платежі зараховуватимуться до місцевих бюджетів. Крім цього очікується також зміна символів банківської звітності окремих кодів бюджетної класифікації доходів місцевих бюджетів. Символи банківської звітності формуються для кодування аналітичних рахунків та забезпечують правильність (адресність) надходження коштів на відповідні аналітичні рахунки. При цьому кожному символу звітності відповідає окремий код бюджетної класифікації і аналітичних рахунків. Наприклад, коду бюджетної класифікації 11021200 "Відрахування від суми податку на прибуток для фінансування житлового будівництва для військовослужбовців" присвоєно символ банківської звітності 222[7, c. 67-69].

2. Планування фонду заробітної плати вищого закладу освіти

Система вищої освіти в Україні зараз включає дві групи закладів:

· I-II рівней акредитації-коледжі, технікуми, інститути.

· II-III рівней акредитації- інститути, університети, академії.

Фінансування вищої освіти здійснюється за рахунок двох джерел:

1) бюджет;

2) платне навчання.

Крім бюджетних асигнувань, вища школа може одержувати кошти з таких додаткових джерел як:

— кошти, одержані за підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів;

— плата за надання додаткових освітянських послуг;

— кошти одержані за науково-дослідні роботи;

— доходи від реалізації продукції учбово-виробничих майстерень4

— дотації органів місцевого самоврядування.

Вузи спільно з іншими державними установами забезпечують проведення роботи щодо встановлення еквівалентності атестатів і дипломів міжнародному визнанню навчальних курсів, кваліфікацій, вчених ступенів та знань, для цього проводиться акредитація. З ДБ фінансується лише наукові дослідження фундаментального й пошукового характеру або виконання наукових програм держзначення. Відповідно до Закону “Про освіту” виконання їх здійснюється на конкурсній основі при відборі найбільш наукомістких та високоефективних досліджень в галузі техніки й передової технології в пріоритетні галузі н/г.

Фінансування державних закладів освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей н/г, держпідприємств, організацій , а також додаткових джерел. Держава забезпечує бюджетні асигнування на освіту в розмірі не меншому 10% НД, а також валютні асигнування на основну діяльність.

Кошти закладів і установ освіти та науки, які повністю або частково фінансуються з бюджету одержані від здійснення або на здійснення діяльності, передбаченої їх статутними документами, не вважаються П і не оподатковуються.

Додаткові джерела фінансування.

— кошти одержані на навчання , підготовку підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів відповідно до укладених договорів;

— плата за надання додаткових освітніх послуг;

— кошти одержані за науково-дослідні роботи та інші роботи, виконані закладом освіти на замовлення підприємств, установ, організацій та громадян;

— доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання;

— дотації з місцевих бюджетів;

— кредити і позички банків, дивіденди від ЦП та доходи від розміщення на депозитних вкладах тимчасово вільних позабюджетних коштів;

— добровільні грошові внески, матцінності одержані від підприємств, установ, організацій, громадян[10, c. 237-239].

Основним документом, що визначає розмір витрат на утримання ВНЗ є кошторис.

Кошторис переглядається за умови зміни ставок погодинної оплати праці викладачів, цін, тарифів і розцінок на комунальні послуги. У ньому відображають витрати на утримання денних, вечірніх та заочних факультетів, аспірантури,філій,відділень, підготовчих відділень.

Планові кошториси складають для кожної форми навчання за освітньо-кваліфікаційними рівнями (бакалавр, спеціаліст, магістр) на підставі затверджених у встановленому порядку навчальних планів, штатного розпису, діючих тарифів, норм і розцінок на комунальні послуги, обов’язкових платежів до бюджету, цільових державних та позабюджетних фондів. Традиційно кошторис передбачав такі статті:

Заробітна плата –1110

Нарахування на заробітну плату — 1120

Відрядження і службові роз’їзди — 1140.

Навчальні витрати, витрати на науково-дослідні роботи.

Стипендії. Трансферти населенню – 1134

Витрати на харчування – 1133

Придбання обладнання та інвентарю – 1139

Придбання м’якого інвентарю

Капітальний ремонт –2130

Оплата послуг з утримання б.у – 1150

Оплата водопостачання і водовідведення – 1162

Оплата електроенергії – 1163

Оплата природного газу – 1164

Фонд заробітної плати вищих закладів освіти містить 5 елементів:

1)професорсько-викладацький склад;

2)адміністративно-управлінський персонал;

3)навчально-допоміжний персонал;

4) обслуговуючий персонал;

5) фонд погодинної оплати праці викладачів.

У сучасних умовах господарювання рівень кваліфікації спеціалістів с одним із найважливіших факторів, які впливають на економічний і соціальний розвиток країни. Становлення в Україні ринкових відносин, тісніша інтеграція країни із світовою економічною системою пов'язані з необхідністю змін в професіональній структурі зайнятого населення, насамперед спеціалістів вищої та середньої кваліфікації.

Серед чинників, які впливають на рівень витрат на підготовку кадрів, можна виділити: стан економічного розвитку країни, кількість спеціалістів, які потрібно підготувати у вищих і середніх навчальних закладах, тобто потребу галузей економіки у спеціалістах.

Фонд заробітної плати по вищих навчальних закладах планується за групами персоналу: професорсько-викладацького складу, навчально-допоміжного, адміністративно-допоміжного, адміністративно-господарського та іншого персоналу. Фонд заробітної плати професорсько-викладацького складу розраховують виходячи з кількості посад і середньої ставки заробітної плати. Ставки заробітної плати залежать від посад, вченого звання (професор, доцент), вченого ступеня (доктор, кандидат наук) і стажу педагогічної роботи. Фонд заробітної плати інших груп персоналу визначають згідно з типовими штатами і затвердженими посадовими окладами.

Вартість однієї години обчислюється виходячи з норми викладацької роботи 720 годин на рік і ставки заробітної плати. Остання залежить від освіти та кваліфікації, її розмір визначають за тарифікаційним списком.

Крім того, до фонду заробітної плати включають доплату за перевірку письмових робіт, керівництво предметними комісіями, завідування лабораторіями та кабінетами. Інші види видатків плануються так само, як і в навчальних закладах III—IV рівнів акредитації[1, c. 159-162].

Фонд зарплати професорсько-викладацького складу визначається шляхом множення кількості посад на середню ставку. Кількість посад встановлюється за нормативом кількості студентів на викладача, який диференційовано за формами навчання (очна, вечірня,заочна).

Зарплата викладачів залежить від посади( асистент,старший викладач, доцент, професор), наукового ступеня(кандидат наук, доктор наук) і вченого звання(доцент,професор).

Фонд погодинної оплати праці викладачів розраховується за нормативом (1-2%) до фонду зарплати професорсько-викладацького складу і використовується для оплати праці залучених до викладання фахівців народного господарства і наукових закладів.

Фонд зарплати адміністративного, навчально-допоміжного та обслуговуючого персоналу визначається на підставі штатного розпису вищого навчального закладу освіти, який затверджується ректором.

У разі, якщо працівникам навчальних закладів, установ освіти передбачено підвищення посадових окладів (ставок заробітної плати) за декількома підставами, передбаченими умовами оплати праці, то абсолютний розмір кожного підвищення визначається, виходячи з розміру посадового окладу (ставки заробітної плати), без урахування іншого підвищення.

У разі, якщо посадові оклади окремих категорій працівників за Єдиною тарифною сіткою, порівняно з посадовими окладами цих категорій працівників (визначеними без урахування підвищень, передбачених умовами оплати праці), які діяли до 1 вересня 2005 року, збільшуються менше ніж на відсоток підвищення мінімальної заробітної плати з 1 вересня 2005 року, або якщо відбувається зниження посадових окладів, цим категоріям працівників установлюється попередній посадовий оклад (без урахування підвищень, передбачених умовами оплати праці), підвищений на 7,1 відсотка.

Працівникам, яким посадові оклади були збережені згідно з законодавством, зберігаються ці розміри посадових окладів, якщо вони перевищують розміри посадових окладів, визначені за новими умовами оплати праці, і не підвищуються на відсоток підвищення мінімальної заробітної плати[4, c. 390-392].

Список використаної літератури

1. Артус М. М. Бюджетна система України: Навчальний посібник. -К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2005. -219 с.
2. Бюджетна система : Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. -К., 2002. -334 с.
3. Бюджетний кодекс України /Укл. М. П. Кучерявенко. — Харків: Право, 2005. -162, с.
4. Василик О. Д. Бюджетна система України: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 543 с.
5. Єпіфанов А. О. Бюджет і фінансова політика України: Навч. посіб. для студ. вуз. -К.: Наук. думка, 1997. -301, с.
6. Кравченко В. І. Місцеві фінанси України: Навчальний посібник. -К.: Знання, 1999. — 487 с.
7. Ляшенко Ю. І.Формування бюджетних коштів України в умовах ринкової трансформації економіки (теорія і практика): Монографія. -Ірпінь: Академія ДПС України, 2003. -199 с.
8. Місцеві бюджети, податки і збори: (Закон, практика, проблеми. -К.: Парламентське вид-во, 2000. -231 с.
9. Науково-практичний коментар Бюджетного кодексу України. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — 414 с.
10. Пасічник Ю. В. Бюджетна система України та зарубіжних країн: Навчальний посібник. — К.: Знання-Прес, 2002. -4 95 с.