Розкриття та розслідування хабарництва істотно ускладнюється тим, що воно має латентний характер. Однак особливу складність становить розкриття та розслідування хабарництва, яке вчиняється суддями. Це зумовлюється тим, що суддя, як хабароодержувач, а також хабародавець і посередники (якими можуть бути інші судді, працівники суду, адвокати, представники сторін) зацікавлені у прихованні слідів злочину і володіють широкими можливостями для протидії розслідуванню. Зокрема, судді через своє посадове становище, наявність знайомств у правоохоронних органах можуть отримувати інформацію про хід розслідування, здійснювати тиск на свідків, які часто є працівниками апарату суду та ухилятись від слідства. Крім того, судді володіють суддівським імунітетом, який передбачає особливий порядок порушення кримінальної справи та притягнення до відповідальності судді та який може використовуватися для ухилення від кримінальної відповідальності.

З огляду на це важливим є встановлення типових слідчих ситуацій, які виникають під час розслідування хабарництва, вчинюваного суддями, визначення комплексу оперативно- розшукових заходів (ОРЗ) та слідчих дій, які можуть використовуватись у кожній із таких ситуацій. Метою цієї статті саме і є визначення на підставі слідчої та оперативно-розшукової практики основних типів ситуацій, які можуть виникати при вчиненні хабарництва суддями.

У криміналістичній літературі така категорія, як слідча (криміналістична) ситуація визначається по-різному [1, 8;

2, 28-29; 3, 536]. Аналіз різних наукових позицій з цього питання дає можливість з’ясувати сутність та основні елементи слідчої ситуації при розслідуванні хабарництва, вчиненого суддями, визначивши її як конкретну обстановку, що склалась у певний момент розслідування хабарництва, особливості якої зумовлюються характером та обсягом доказової інформації, що знаходиться у розпорядженні
слідчого (особи, що здійснює провадження у кримінальній справі) щодо обставин злочину, суб’єктів хабарництва та інших обставин, які мають значення для розслідування справи.

Залежно від взаємовідносин між суб’єктами слідчі ситуації прийнято поділяти на безконфліктні та конфліктні, а залежно від можливостей слідчого вирішити завдання кримінального процесу — на сприятливі та несприятливі. Р. Чупахін поділяє всі типові ситуації на первинному етапі розслідування хабарництва на дві групи: ретроспективні — коли передача хабара вже відбулася, і перспективні — коли є інформація про передачу предмета хабара в майбутньому [4, 19].

Н. Яблоков пов’язує типові ситуації, які виникають під час розслідування хабарництва, з:

• наявністю аргументованих відомостей про вже вчинене службовою особою хабарництво, які надійшли від хабародавця і з органів дізнання;
• наявністю заяв конкретних осіб про вимагання у них хабара і наступну його передачу;
• відомостями про можливе або вчинене хабарництво стали відомими з матеріалів розслідування іншої кримінальної справи [5, 717-718].

Я. Мишков типовими ситуаціями при розслідуванні хабарництва, які мають найбільш загальний характер, вважає такі:

а) інформація про передачу хабара посадовій особі та здійснення нею певних дій в інтересах хабародавця отримана, хабародавець і хабароодержувач заперечують факт хабара;

б) отримана інформація про передбачуваний хабар, є заява про майбутню його передачу;

в) хабароодержувач і хабародавець затримані «на гарячому», у момент передачі хабара;

г) хабарника затримано у момент передачі хабара у зв’язку з заявою ха- бародавця про вимагання, яке мало місце стосовно нього;

ґ) у відомстві або організації встановлено численні й систематично здійснювані факти хабарництва, є заяви низки співробітників і сторонніх осіб про систему хабарництва й вимагання хабарів від осіб, які бажають влаштуватися на роботу, просунутися по службі тощо [6, 83].

Із криміналістичної точки зору хабарництво можна класифікувати за такими формами: 1) поєднане з вимаганням, без вимагання; 2) вчинене без участі посередників, вчинене з використанням посередників; 3) вчинене за попередньою змовою на одержання у певній формі одного хабара від конкретної особи; 4) вчинене за попередньою змовою на систематичне одержання хабарів у різних формах протягом певного періоду від невизначеного чи певного кола осіб.

Можливі й інші класифікації хабарництва. Так, посередництво (яке є найбільш притаманним у «суддівській корупції») в отриманні та передачі хабара можливо поділити на два види:

1) просте, яке передбачає забезпечення домовленості між хабародавцем та хабарником, і безпосереднє передавання хабара одним і тим самим посередником; 2) складне, яке передбачає розподіл функцій між декількома посередниками.

При цьому кожен із зазначених загальних способів вчинення хабарництва може бути деталізований з урахуванням видів посередницького зв’язку, особливостей предмета хабара і механізму його передавання, особливостей вимагання та попередньої змови, характеру взаємозв’язків між суб’єктами хабарництва.

Слід зазначити, що у більшості випадків представниками суддівського корпусу для одержання хабарів використовуються схеми, які ґрунтуються на залученні захисників (адвокатів).

Захисники можуть використовувати своє процесуальне становище для підбурення судді до винесення завідомо неправосудного рішення. Поширеною є практика, коли окремі захисники співпрацюють з конкретним судом (суддею) та отримують роботу переважно за їх рекомендацією. Як правило, вони стають постійно діючими посередниками між суддями та сторонами у справі. Зацікавлена особа може з’ясувати, з якою адвокатською компанією (адвокатом) працює суддя, і, укладаючи із ними договір про надання юридичних послуг та здійснюючи фактичну оплату за послуги, дає в такій формі завуальований хабар.

На підставі аналізу існуючих у науці поглядів, слідчої та оперативно- розшукової практики, можна виокремити такі типові слідчі ситуації під час розслідування хабарництва, вчиненого суддями:

1) від хабародавця або посередника отримана заява про вимагання хабара, передача якого планується в майбутньому;

2) від хабародавця або посередника отримана заява з відповідними додатками про вимагання хабара або про передачу частини хабара;

3) дані про хабар отримано в результаті ОРЗ, при цьому учасникам злочину невідомо про те, що їх дії знаходяться під контролем правоохоронних органів.

У будь-якому випадку визначальним фактором для успішного та ефективного розслідування хабарництва, вчиненого суддями, є наявність заяви хабародавця або посередника про передачу хабара або намір передати хабар. Розглянемо детальніше порядок дій слідчого та органу дізнання у кожній з наведених типових слідчих ситуаціях.

Від хабародавця або посередника отримана заява про вимагання хабара, передача якого планується в майбутньому.

Заява чи повідомлення про хабарництво є лише приводом для порушення кримінальної справи, а тому потребує ретельної перевірки. Перевірка може проводитись гласним або негласним (оперативним) шляхом.

Процесуальні можливості слідчого на цьому етапі є досить вузькими. Тому на перший план виступає оперативно-розшукова діяльність, під час якої здійснюється перевірка заяви (повідомлення).

При цьому особливе значення для подальшої діяльності з розслідування факту давання-одержання хабара має правильне оформлення і змістовне наповнення заяви (повідомлення) або протоколу про усну заяву, в яких максимально детально має бути зафіксовано інформацію щодо часу та місця давання-одержання хабара, інших зустрічей, пов’язаних з таким фактом, умов, які спонукали (змусили) заявника до давання хабара із зазначенням конкретних дій або бездіяльності хабарника.

У процесі оформлення заяви (протоколу) необхідно з’ясувати такі питання:

• хто саме вимагає хабар, за що вимагається хабар (дії або бездіяльність), який предмет хабара, в якій формі була висловлена вимога про дачу хабара, якими доказами заявник може підтвердити факт вимагання хабара, кому з інших осіб відомо про вимагання хабара суддею;
• що стало приводом для звернення заявника до правоохоронних органів та чи готовий заявник допомогти викрити хабарника;
• коли і де відбудеться давання- отримання хабара, у який спосіб, чи відомі заявнику інші факти отримання хабарів хабаровимагачем [7, 70-71].

Заявнику необхідно роз’яснити правові наслідки його звернення, у тому числі щодо відповідальності за завідомо неправдиве повідомлення про отримання хабара суддею та умов (обставин) звільнення заявника від кримінальної відповідальності за давання хабара. З одного боку, це має убезпечити від наклепу на суддів, з другого — стимулювати заявника до допомоги правоохоронним органам у викритті хабарника.

При відібранні заяви про факт хабарництва важливе значення має встановлення оперативним працівникам якомога тіснішого психологічного контакту із заявником. Це зумовлено тим, що в більшості випадків заявник сумнівається у результативності звернення до правоохоронних органів та реальному притягненню до відповідальності судді, може побоюватись помсти з його боку.

Установленню такого психологічного контакту сприятимуть: індивідуальний підхід до заявника; здійснення психологічної діагностики лінії поведінки, що обрана опитуваним, з метою встановлення причин обраної ним позиції; об’єктивна, коректна, доброзичлива поведінка слідчого, оперативних співробітників; роз’яснення опитуваному його прав та обов’язків; дотримання законних інтересів і прав опитуваного [3, 412].

У заявника та осіб, на яких він посилається як на можливих свідків, необхідно відібрати пояснення про: відомі їм факти вимагання хабара; раніше даного хабара; виконання особою, яка одержала (одержує) хабар (обіцянки виконання) певних дій; характер відносин, які пов’язують заявника й особу, яка одержала (одержує) хабар; за що саме дається хабар; як заявник розцінює вимоги.

Проведення таких дій дасть змогу ще до реалізації оперативних матеріалів визначити документи, предмети, які мають доказове значення у справі (зокрема матеріали судового розгляду, досудового слідства, матеріали перевірки адміністративного правопорушення) і які підлягають невідкладному вилученню, а також визначити пріоритетні напрями в організації першочергових слідчих дій — перевірки даних про сприяння заявнику особою, яка одержала (одержує) хабар у вирішенні тих чи інших питань (приховування факту злочину чи правопорушення шляхом не реєстрації відповідних матеріалів, прийняття незаконного рішення щодо них, пом’якшення передбаченої законом відповідальності за їх вчинення тощо). Крім того, від цього залежить, коли і яким чином будуть встановлені підстави для порушення кримінальної справи, які передбачені ст. 94 КПК України.

Після надходження та оформлення заяви (повідомлення) про факт причетності судді до хабарництва оперативний підрозділ заводить оперативно-розшукову справу й отримуює всі необхідні дозволи суду на проведення ОРЗ, які обмежують права фізичної особи, а саме: на зняття інформації з каналів зв’язку; на здійснення візуального спостереження у громадських місцях із застосуванням фото-, кіно- і відеозйомки, оптичних та радіоприладів; на негласне проникнення оперативних працівників у приміщення за місцем роботи судді, з метою виявлення та фіксування слідів тяжкого злочину, документів та інших предметів, що можуть бути доказами підготовки або вчинення такого злочину; на застосування інших технічних засобів отримання інформації (слухового та відеоконтролю) за місцем роботи судді, а також у місцях його тимчасового перебування; негласне зняття інформації з ПЕОМ та її обробку.

З метою отримання додаткових даних протиправної діяльності судді, які можуть стати підставою для порушення кримінальної справи (наявність якої у цьому випадку є обов’язковою), доцільно провести додаткову зустріч заявника з особою, що вимагає хабар, зафіксувавши зміст цієї зустрічі за допомогою технічних засобів отримання інформації, спеціальних технічних засобів для контролю, фіксації та документування розмов.

Практична цінність таких ОРЗ визначається змістом зафіксованих розмов, під час яких висвітлюються справжні наміри судді щодо вчинення злочину. Крім того, може бути отримана нова інформація про місце, час, обставини і форму передачі хабара, уточнення та підтвердження зобов’язань суддею щодо сприяння хабародавцю за одержану винагороду тощо.

За наявності підстав Генеральним прокурором України або його заступником порушується кримінальна справа стосовно конкретного судді за фактом отримання ним хабара. У разі порушення кримінальної справи слідчий, якому доручено розслідувати кримінальну справу, звертається до апеляційного суду та отримує санкції на огляд і обшук у кабінеті та житловому приміщенні судді, особистий обшук судді тощо. Проведення зазначених процесуальних дій повинно зберігатись у повній таємниці до реалізації матеріалів перевірки.

Наступним етапом організації оперативних заходів є викриття судді та затримання його «на гарячому» під час отримання хабара, який є одним із найефективніших засобів викриття хабарників.

Слід зазначити, що затримання судді-хабарника «на гарячому» та достатність зібраної оперативної інформації про вимагання та одержання ним хабара залежить від того, наскільки ретельно розроблена ця операція і передбачено різні варіанти подальшого розвитку подій.

Під час проведення зазначеного заходу не слід обмежуватись тільки застосуванням лише одного методу, такого як проведення аудіозапису розмови судді з «хабародавцем». Потрібно проводити комплекс заходів, у тому числі зовнішнє спостереження з фото-, відеозаписом, зняття інформації з каналів зв’язку, аналізувати отриману інформацію і залежно від результатів — планувати подальшу роботу.

При «захопленні» судді потрібно вжити заходів для того, щоб останній не позбувся предмета хабара. Для цього місце передачі хабара та затримання блокується, виключається доступ у це місце сторонніх осіб, виставляються спостерігачі з числа оперативних співробітників на вулиці біля вікон та дверей приміщення. Рекомендується застосовувати при цьому технічні засоби спостереження. Наступним і дуже важливим етапом є виявлення предмета хабара та правильне процесуальне оформлення вилучення.

Результати цієї операції вирішують основні завдання початкового етапу розслідування кримінальної справи.

Від хабародавця або посередника отримана заява з відповідними додатками про вимагання хабара або про передачу частини хабара.

Практика свідчить, що найчастіше виникає ситуація, коли громадянин добровільно заявив, що він вже давав хабар судді і знову готується його да- ти, або у нього вимагають хабар і він згоден сприяти викриттю хабарника. При цьому заявник самостійно здійснив аудіо-, відеозапис обставин вимагання (давання) хабара і представив цей запис правоохоронним органам, а також ксерокопії вже переданих судді грошових купюр. Про це необхідно зробити відмітку у протоколі або заяві. За результатами прослуховування та розшифровки наданого заявником запису складається протокол прослуховування аудіозапису, у якому фіксується зміст розмови між заявником та суддею, як додаток додається носій інформації, на якому зафіксовано розмову, протокол підписується заявником та оперативним працівником.

Зазначені у заяві факти повинні ретельно перевірятися (на початковому етапі із додержанням режиму конспірації) з точки зору їх достовірності. У тому числі шляхом додаткової зустрічі заявника з вимагачем хабара, яка проводиться під контролем оперативних працівників.

Подальший порядок дій оперативних підрозділів та слідчого аналогічний попередній слідчій ситуації.

Дані про хабар отримано в результаті ОРЗ, при цьому учасникам злочину невідомо про те, що їх дії знаходяться під контролем правоохоронних органів.

Ця слідча ситуація виникає у випадку отримання відповідної інформації під час проведення ОРЗ. Здебільшого вона характеризується вжиттям хабародавцем та хабароодержувачем значних зусиль для маскування слідів злочину, використанням послуг посередників і, відповідно, є несприятливою для розслідування.

У такій ситуації викрити суддю-хабарника без проведення комплексу ОРЗ є неможливим. У цій слідчій ситуації проводиться оперативна розробка осіб, які підозрюються у хабарництві з використанням таких, зокрема, ОРЗ, як опитування, спостереження, зняття інформації з каналів зв’язку. У результаті проведених ОРЗ можна зафіксувати не тільки класичну вимогу дати хабар, а й мовчазну згоду судді виконати за запропонований хабар певні дії.

У цій ситуації потрібно враховувати, що суб’єкти хабарництва зацікавлені в максимальному приховуванні інформації про факт давання-отримання хабара. Як правило, хабарода- вець не зацікавлений у викритті хабароодержувача-судді, оскільки отримує вигоду у вигляді позитивного для себе судового рішення.

Судді, як правило, мають коло довірених осіб, які можуть виконувати роль посередників під час передачі хабара. Таким чином, у оперативних співробітників виникає потреба своєчасно отримати інформацію щодо протиправної діяльності суддів. Складність отримання такої інформації зумовлена рядом факторів: принципом корпоративності в суддівському середовищі, круговою порукою, матеріальною та морально-психологічною залежністю від судді осіб, які володіють інформацією про факти хабарництва, недовірою до правоохоронних органів, побоюванням заявника про свою подальшу долю у зв’язку з можливістю помсти з боку судді.

ОРЗ дають змогу не лише «йти слідами» хабарників, а й виявляти їх на ранньому етапі, контролювати їх злочинну діяльність, фіксувати відомості, які можуть бути використані як докази.

У процесі оперативно-розшукового виявлення фактів хабарництва у судовій системі потрібно враховувати те, що: 1) пропонування хабарів суддям має значну поширеність; 2) пропозиція хабарів з боку учасників процесу є другим за значущістю фактором із найбільш «впливових» на корумпованість суддів (першим є родинні та інші зв’язки суддів); 3) відносини хабарництва найчастіше виникають у таких ланках: інший суддя — суддя, відповідач — суддя, адвокат — суддя, позивач — суддя [8, 163]. До осіб, які становлять оперативний інтерес, також можна віднести представників сторін, помічників суддів, секретарів судових засідань, колег по роботі, тобто осіб, які близько спілкуються з суддею і можуть бути ініціаторами або посередниками при передачі хабарів, або ж допомагати судді вчиняти протизаконні дії, які він зобов’язаний виконати за отриманий хабар.

Використання під час проведення документування ОРЗ дає змогу отримати дані щодо протиправної діяльності судді, надає можливість контролювати переміщення предметів хабара, фіксувати зміст розмов між суддею та хабародавцем, посередниками. Легалізовані матеріали відеозйомки, яка проводилась під час документування хабарництва судді можуть у подальшому підтвердити факти передачі хабарів судді, його зустрічей із посередниками, хабародавцями, виявити осіб, які могли б бути свідками передачі хабара. За допомогою негласного фотографування можна отримати копії документів, які оформлялись у зв’язку із отриманням предмета хабара (судові рішення, судові накази, виконавчі листи та інші), фотографії осіб, які перебувають у розробці, зразки почерку.

У цій ситуації важливого значення набуває реалізація тактичної комбінації затримання хабародавця та судді-хабароодержувача «на гарячому», проведення їх особистого обшуку та вжиття заходів для усунення можливості спілкування фігурантів справи між собою до проведення допитів та очних ставок.

Використання наведених у цій статті рекомендацій щодо організації діяльності оперативних підрозділів та слідчих у типових слідчих ситуаціях, які виникають під час розслідування справ про хабарництво, що вчиняється суддями, дасть змогу підвищити ефективність розкриття фактів одержання суддями хабарів та розслідування таких справ.

ВИКОРИСТАНІ МАТЕРІАЛИ

1. Колесниченко А. Н. Научные и правовые основы методики расследования отдельных видов преступлений : автореф. дис. … д-ра юрид. наук. — Харьков, 1967. — 23 с.
2. Драпкин Л. Я. Понятие и классификация следственных ситуаций// Следственные ситуации и раскрытие преступлений : научные труды Свердовского юридического института. — Свердловск, 1975. — Вып. 45. — С. 26-44.
3. Когутич 1.1. Криміналістика : курс лекцій. — К., 2008. — 888 с.
4. Чупахин Р. В. Типовые следственные ситуации и основные средства их разрешения при расследовании взяточничества // Российский следователь. — 2007. — № 7. — С. 17-22.
5. Криминалистика : учеб. / отв. ред. Н. П. Яблоков. — 3-е изд., перераб. и доп. — М., 2005. — 781 с.
6. МишковЯ. Є. Методика розслідування хабарництва : дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.09. — Х., 2005. — 179 с.
7. Хачатурян Т. Б. Выявление и расследование взяточничества в органах исполнительной власти : дис. … канд. юрид. наук. — Волгоград, 2004. — 209 с.
8. Машков С. А. Раскрытие и расследование фактов взяточничества с использованием результатов оперативно-розыскной деятельности : дис. … канд. юрид. наук. — Иркутск, 2004. — 218 с.